Конкурентоспроможність майбутніх фахівців як психолого-педагогічна проблема

Размещено на http://www.allbest.ru/

Конкурентоспроможність майбутніх фахівців як психолого-педагогічна проблема

Проаналізовано визначення та зміст поняття “конкурентоспроможність майбутнього фахівця” як об'єкта вивчення таких наук, як лінгвістика, економіка та психологія, що вагомо вплинули на формування сучасного комплексного поняття. Розглянуте етимологічне значення та різноманіття економічних категорій, що базуються на понятті конкуренції, підкреслюють інтегруючі характеристики та складність об'єкта вивчення цього дослідження. Основна увага зосереджена на особливостях поняття “конкурентоспроможність майбутніх фахівців” як психолого-педагогічної проблеми, центром якої виступають професійні та особистісні якості випускника закладу вищої освіти, що забезпечать затребуваність на ринку праці та працевлаштування за фахом. Науково-теоретичний аналіз також доводить важливу роль вищої освіти в забезпеченні конкурентоспроможності майбутніх фахівців.

Наукові дослідження конкурентоспроможності до певного часу були прерогативою економічної науки, представники якої активно вивчали конкурентоспроможність підприємств, товарів, послуг, персоналу та національної економіки. Поняття і визначення конкурентоспроможності зумовлене появою конкурентного середовища та використовується в дослідженнях аналітично-прикладного характеру для зображення позиції (місця) ринкових гравців щодо один одного.

Проте з розвитком міжнародного ринку праці та глобалізаційних процесів у сфері освіти, зокрема вищої, питання формування конкурентоспроможності майбутніх фахівців постало як нагальна проблема суспільства, подальший розвиток якого знаходиться в прямій залежності від рівня якості професійної підготовки. Індикатором якості підготовки, як результату виконання основної функції закладом вищої освіти, є саме рівень конкурентоспроможності його випускників.

З'ясуванням сутності та особливостей конкурентоспроможності випускників закладів вищої освіти займаються такі відомі вітчизняні вчені, як Ю. Атаманчук, О. Бойко, О. Дідківська, В. Жукова, Є. Литвиновський, О. Романовький, М. Россоха, М. Руденко, В. Сизикова та ін. Серед зарубіжних науковців найбільш відомими авторами публікацій із цього питання є Т. Бусер, С. Волтер, Д. Крилов, С. Лаврентьєв, Н. Петер, П. Салберг, А. Фаркас, О. Шабаліна та ін. Площина педагогічних досліджень проблеми забезпечення конкурентоспроможності майбутніх фахівців містить багато напрацювань щодо нових форм, технологій, підходів, організаційно-педагогічних умов, які спрямовані на формування вищого рівня потрібних знань, умінь і навичок (компетенцій), необхідних для виконання функцій та завдань, передбачених майбутньою професійною діяльністю. Водночас, на нашу думку, використовуваний щодо випускників закладів вищої освіти термін “конкурентоспроможність” потребує виокремлення специфічних характеристик і рис, зумовлених особливостями суб'єктно-об'єктних відносин, що виникають у процесі формування та реалізації цієї характеристики.

Етимологічний аналіз терміна “конкурентоспроможність” показав наявність англійського (англ. “competitiveness” - конкурентоспроможність) та латинського походження (лат. “concurerre”: “con” -- спільна дія та “curerre” -- змагатися з бігу) слова. В основі поняття лежить боротьба, суперництво двох або більше суб'єктів, що змагаються за досягнення результату, який може бути отриманий як лише одним, так і кожним учасником [4].

О. Николюк порівнює етимологічне значення терміна “конкурентоспроможність” у різних культурах та підкреслює різні принципи розподілу виграшу між конкурентами. Так, у східній культурі, на відміну від західної, в боротьбі за бажане перемогти може лише конкурент [9]. Також, автор зауважує, що з розвитком теорій конкурентоздатності у визначеннях поняття переважає думка про можливість отримання вигоди всіма “гравцями”, навіть за умов протистояння один одному. Такі погляди, на нашу думку, зумовлені розвитком культури економічних відносин, зростанням етики та глибшим розумінням конструктивного впливу конкуренції на ринкові процеси.

Аналіз підходів та визначень конкурентоспроможності майбутніх фахівців потребує врахування особливостей праці як об'єкта купівлі-продажу на відповідному ринку та врахування педагогічної складової частини, яка, власне, і забезпечує формування необхідних якостей особистості і професіонала на основі встановленого рівня якості підготовки.

Значна кількість наукових праць вітчизняних та зарубіжних науковців (О. Грішнова, Д. Богиня, П. Друкер, А. Колот, В. Коломієць, О. Крушельницька, Е. Лібанова, Л. Лісогор, А. Макарова, Д. Мельничук, Л. Нестеренко, І. Петрова, М. Портер, М. Семикіна, О. Смірнов, А. Стрікленд, А. Томпсон, Р. Фатхудінов, А Чернякова та ін.) присвячено визначенню поняття “конкурентоспроможність персоналу (працівників)”, яке за об'єктною ознакою є найбільш близьким поняттям до конкурентоспроможності майбутніх фахівців.

Так, Р. Фатхутдінов визначає конкурентоспроможність працівника як його перевагу порівняно з іншим працівником, тобто рівень конкурентоспроможності залежить від певних якостей (здатностей), що можуть відрізнятися у різних суб'єктів. Таким чином, автор використовує порівняльний підхід до розуміння конкурентоспроможності персоналу, зокрема управлінського [17].

О. Славгородська та В. Щербак представляють конкурентоспроможність персоналу в тісному зв'язку з конкурентоспроможністю підприємства. На думку авторів, за рахунок здатностей персоналу реалізовувати наявні в нього конкурентні переваги відбувається просування підприємства на кращу, порівняно з іншими суб'єктами конкуренції на цьому ринку, конкурентну позицію [15].

В. Коломієць розглядає цю категорію як сукупність джерел конкурентних переваг і самих переваг персоналу підприємства та здатність персоналу реалізувати власні конкурентні переваги, що задовольняє одночасно потреби суспільства, підприємства та працівника через забезпечення достатнього рівня конкурентоспроможності підприємства та продукції, а також гарантування соціального захисту працівника на ринку праці [5].

На думку Л. Нестеренко і А. Чернякової, конкурентоспроможність формується як інтегральний показник тих якостей, завдяки яким саме конкретний працівник є кращим за інших на визначеній посаді з точки зору організації і завдяки яким організація надає йому перевагу [8].

В результаті узагальнення теоретичних висновків про сутність конкурентоспроможності персоналу Л. Майстер трактує цю категорію як здатність реалізації сукупності природних, освітньо-професійних, ділових та моральних характеристик працівника порівняно з іншим працівником задля забезпечення ринкової потреби в якісних товарах та послугах [6]. Також автор доводить, що наявність таких здатностей персоналу суттєво впливає на конкурентоспроможність підприємства загалом.

Дехто з науковців конкурентоспроможність працівника інтерпретує як сукупність особистісно-професійних якостей, що забезпечують йому потенційну можливість працевлаштування. Так, за твердженням О. Грішнової, конкурентоспроможність працівника - це відповідність якості робочої сили потребам ринку, змога перемагати в конкуренції на ринку праці, тобто повніше, порівняно з іншими кандидатами, задовольняти вимоги роботодавців за рівнем знань, умінь, навичок, особистих рис [3].

Г. Овчаренко і С. Шабрацький вважають, що це реальна і потенційна здатність, ділова та професійна компетентність, ініціативність, винахідливість у роботі, почуття відповідальності, які вигідно відрізняють його від інших працівників аналогічної спеціальності і дають змогу витримувати конкуренцію на ринку праці [12].

Конкурентоспроможність працівника як здатність до індивідуальних досягнень у праці та особистий внесок у досягненні організаційних цілей розглядають Ю. Бадах та О. Драган [2].

Наукові висновки І. Цвєткової підтверджують дуальний характер поняття “конкурентоспроможність персоналу”, представляючи його як сукупність особистісних та професійних характеристик персоналу, що формують його власний потенціал, та як ресурс, що забезпечує конкурентоспроможність підприємства [19].

Систематизуючи погляди науковців вважаємо, що конкурентоспроможний працівник є одиницею конкурентоспроможного персоналу та необхідною умовою конкурентоспроможного підприємства. Тож, завданням системи вищої освіти є формування як особистісних, так і професійних характеристик майбутніх фахівців, які забезпечать йому перехід від статусу “випускник закладу вищої освіти” до статусу “найманий працівник” підприємства, яке має стійку позицію на ринку, а отже, перспективи розвитку, кар'єрного зростання та стимулювання праці фахівців.

Поняття конкурентоспроможність майбутнього фахівця та конкурентоспроможність випускника закладу вищої освіти можемо вважати тотожними поняттями, оскільки фахівець, згідно з тлумаченням “Української радянської енциклопедії”, - це людина, яка володіє фаховими (спеціальними) знаннями та навичками в якій-небудь галузі (сфері) виробництва, науки, техніки, мистецтва тощо та має фах (спеціальність) [16]. Випускник закладу вищої освіти відповідає вказаним характеристикам фахівця, але він ще не здійснює професійної діяльності за фахом. У цьому дослідженні також важливо підкреслити етап виходу на ринок праці випускника, тобто розглядати конкурентоспроможність (“затребуваність”) саме на перше місце роботи після закінчення університету (академії, коледжу тощо).

Виокремимо очевидні вимоги до випускника закладу вищої освіти, відповідність яким забезпечить йому конкурентоспроможність на ринку праці після отримання диплому та пошуку роботи вперше:

1) наявність конкурентних переваг, яких потребує підприємство (організація);

2) наявність здатностей реалізувати наявні конкурентні переваги;

3) здатність за рахунок реалізації власних конкурентних переваг створювати конкурентні переваги підприємства;

4) особистісна та суспільна спрямованість реалізації власних конкурентних переваг.

Поняття та характеристика конкурентоспроможності в педагогічних дослідженнях з'явилися досить недавно. В умовах зменшення державного замовлення на підготовку фахівців та боротьбі за клієнтів - абітурієнтів постала проблема забезпечення конкурентоспроможності випускників як показника та фактора конкурентоспроможності закладів вищої освіти. Розробляючи нові технології, підходи та методи навчання, що вигідно вирізняють їх з інших у визначеному сегменті ринку освітніх послуг, педагоги-науковці, таким чином, поступово змінюють концепцію з предметно орієнтованої (предметно-центриської) на особистісно орієнтовану. Тому кожен студент розглядається вже не як частина загальної маси, для якої здійснюються стандартні дії та однакові способи подачі матеріалу, а як суб'єкт освітньої діяльності, що може впливати на технологію й умови процесу навчання, обирати перелік дисциплін, форму здачі контрольних завдань тощо. У цьому контексті логічною є поява явища конкурентоспроможності як результату взаємодії освітньої системи, що прагне задовольнити потреби клієнтів і свідомого вибору варіанту навчання студентом.

Водночас, виконуючи завдання забезпечення прогресивного суспільства кваліфікованими фахівцями, заклади вищої освіти використовують модерні методики, новітні форми і техніки навчання, але мають слабкий зв'язок із роботодавцями, їхніми потребами та вимогами щодо знань і вмінь майбутніх фахівців. У такій ситуації необхідність вивчення конкурентоспроможності майбутніх фахівців зумовлена проблемою затребуваності на ринку праці, тобто працевлаштування випускників закладів вищої освіти, вирішення якої розглядається через призму компетентнісного підходу, що є основоположним в сучасній педагогіці. Саме на компетенції звертає увагу О. Максимова, визначаючи поняття “конкурентоспроможність випускника ВНЗ” як інтегральну якість особистості, що є сукупністю ключових компетенцій, ціннісних орієнтації, що дають змогу цій особистості успішно функціонувати в соціумі [7].

Н. Ничкало, яка зазначає, що конкурентоспроможність випускника вищого навчального закладу варто розглядати, передусім, як педагогічну категорію в тісному зв'язку з людиною, розвитком її творчого потенціалу, її вихованням і навчанням, її трудовою діяльністю, неперервною освітою впродовж життя [10], акцентує на індивідуальних відмінностях кожної особи, що здобуває вищу освіту, та визначальній ролі діяльнісно- акмеологічних принципів у забезпеченні конкурентоспроможності.

Цікавим є твердження В. Сизикової, яка, розглядаючи “конкурентоспроможність” як педагогічну дефініцію, вважає, що вона є однією з ознак сучасного кваліфікованого фахівця в будь-якій сфері [14]. Таким чином, автор підкреслює результуючу функцію конкурентоспроможності - працевлаштування випускника закладу вищої освіти.

Конкурентоспроможність фахівця, у викладенні Ю. Атаманчук та М. Россохи, - це сукупність якостей, зокрема професійних і особистісних, якості діяльності та потенційних можливостей фахівця [1]. Таке бачення демонструє інтеграційну залежність конкурентоздатності майбутнього фахівця від особистісного (вродженого і набутого), педагогічного та діяльнісного фактору.

Особистісний фактор потребує також врахування бачення конкурентоспроможності дослідниками психології. З точки зору представників цієї науки, конкурентоспроможність особистості є системною характеристикою, яка забезпечує швидку адаптацію до навколишнього середовища, готовність успішно виконати професійну та інші види діяльності за найвищими стандартами, а також здатність генерувати нові, оригінальні ідеї, аргументувати їх важливість для соціального, професійного та особистого розвитку і створювати умови для ефективного втілення цих ідей [18].

Дослідниця В. Новікова вважає, що конкурентоспроможна особистість, яка володіє такими інтегральними характеристиками, як гнучкість (інтелектуальна, емоційна, поведінкова), спрямованість та компетентність, досягає успіху в діяльності, спілкуванні та самосвідомості [11].

Практичне дослідження тенденцій сучасного ринку праці, проведене О. Порадою, підтверджує важливість як професійних, так і соціально-психологічних складників конкурентоспроможності майбутніх фахівців. Так, автор виявила, що при працевлаштуванні змінилися критерії відбору кандидатів: нині під час прийому на роботу поряд із традиційними параметрами (наявність вищої освіти, спеціальність за дипломом, рівень освіти, рейтинг навчального закладу, вік, стать, сімейний статус кандидата) з'явились нові: попередній досвід роботи (більшість фірм і установ вважають за краще отримувати “готових” фахівців із досвідом роботи, якщо не за фахом, то принаймні в спорідненій області або з навичками професійної діяльності, що свідчать про здатність людини швидко освоювати нові знання і професійні вимоги); висока якість отриманих знань і компетенцій; вільне володіння іноземною мовою; високий рівень професійної підготовки, тобто сукупність знань і умінь (володіння сучасними інформаційними і виробничими технологіями); поліфункціональність; комунікативні навички; наявність лідерських якостей; високий рівень адаптивності (вміння швидко адаптуватися до нових умов); здатність швидко засвоювати нові знання та методи праці під час навчання або перепідготовки у зв'язку зі зміною структури виробництва або зміною місця роботи та ін. Таким чином, сучасний ринковий стандарт вимагає від кандидатів не тільки набутого високого компетентнісно-кваліфікаційного рівня, а й навичок позиціонування себе як актуалізованого фахівця та людини (впевненої презентації себе, власних здібностей та можливостей тощо) [13].

Таким чином, формування терміна “конкурентоспроможність майбутнього фахівця” відбувається з урахуванням характеристики його як особистості, члена економічного суспільства і місця на ринку праці та під впливом результатів досліджень таких наук, як лінгвістика, економіка, психологія (рис. 1).

Отже, доходимо висновку, що конкурентоспроможність майбутнього фахівця - це здатність випускника закладу вищої освіти, за рахунок сукупності професійних компетенцій та особистісних якостей, задовольняти попит визначеного сегменту ринку праці в кваліфікованому виконанні професійних завдань із вищими, ніж інші випускники закладу вищої освіти результатами, із забезпеченням суспільного, корпоративного та особистого розвитку.

Висновки

фахівець конкурентоспроможність суспільство

Таким чином, узагальнений термін “конкурентоспроможність майбутнього фахівця” розкриває комплексний характер формування цієї характеристики особистості від початку життя до закінчення навчання в закладі вищої освіти.

Вимоги сучасного суспільства потребують підготовки нової генерації фахівців, які здатні забезпечити успіх підприємства у високодинамічному середовищі та володіють здатністю до досягнення власних цілей в умовах конкурентної боротьби не лише підприємств, але й індивідуального суперництва, зумовлених прийнятими в суспільстві цінностями та нормами. Основну роль у забезпеченні конкурентоспроможності майбутнього працівника, безперечно, відіграє вища освіта, оскільки вона формує базові професійні компетентності, створює умови і технології розкриття особистісного потенціалу в обраній сфері професійної діяльності, забезпечує адаптацію до соціально-економічних умов життя і праці фахівця, впливає на формування морально-етичних цінностей особистості та суспільства загалом.

Використана література

1.Атаманчук Ю., Россоха М. Організаційно-педагогічні умови формування конкурентоспроможності випускника вищого навчального закладу. Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету. 2012. Ч. 3. С. 8-14. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znpudpu_20l2_3_3 (дата звернення 23.04.2019).

2.Бадах Ю., Гринюк Ю. Управління конкурентоспроможністю персоналу підприємства. Наукові здобутки молоді - вирі-шенню проблем харчування людства у ХХІ столітті: програма і матеріали 80 міжнародної наукової конференції моло¬дих учених, аспірантів і студентів, 10-11 квітня 2014 р. Київ : НУХТ, 2014. Ч. 3. С. 180-182.

3.Грішнова О. А. Конкурентоспроможність персоналу підприємства. Україна: аспекти праці. 2005. № 3. С. 3-9.

4.Етимологічний словник української мови: у 7 т. / Під ред. О. С. Мельничука, В. Т. Коломійця, О. Б. Ткаченко. Київ : Наукова думка, 1985. Т. 2. 570 с.

5.Коломієць В. М. Місце конкурентоспроможності персоналу в системі трудових відносин підприємства. Держава та регіони. Економіка та підприємництво. 2006. № 4. С. 169-172.

6.Майстер Л. Поняття конкурентоспроможності персоналу та фактори його формування. Формування ринкових відносин в Україні. 2012. № 4. С. 222-229.

7.Максимова Е. В. Развитие конкурентоспособности студента в образовательном процессе университета : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / ОГУ Оренбург, 2005. 19 с.

8.Нестеренко Л. О., Чернякова А. І. Роль персоналу у підвищенні конкурентоспроможності підприємства. URL: http:// www.rusnauka.com/8_NND_2011/Economics/10_81252.doc.htm (дата звернення 25.04.2019).

9.Николюк О. М. Етимологія та сутність поняття «конкурентоспроможність підприємства. ВісникЖДТУ. Економічні науки. 2011. № 1 (55). С. 247-249.

10.Ничкало Н. Г Професійна освіта і навчання: проблеми взаємозв'язку з ринком праці. Формування широкої кваліфікації робітників. Вклад ПТО у розвиток трудового потенціалу ХХІ століття : збірник матер., підгот. у рамках реалізації укр.-нім. проекту “Підтримка реформи професійно-технічної освіти в Україні”. Ніжин : ТОВ “Видавництво “Аспект- Поліграф”, 2007. С. 134-138.

11.Новикова В. Конкурентоспособная личность как объект педагогических исследований. URL: https://superinf.ru/view_ helpstud.php?id=3437 (дата звернення 23.04.2019).

12.Овчаренко Г. М., Шабрацький С. В. Конкурентоспроможність персоналу та її вплив на формування нематеріальних акти-вів підприємства. URL: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=72845 (дата звернення 20.04.2019).

13.Порада О. До проблем сучасного ринку праці. Наука і освіта. 2016. № 8. С. 138-142.

14.Сизикова В. Конкурентоспроможність випускника як виклик часу. URL: http://conege.nuph.edu.ua/wp-content/ uploads/2017/04/St_2_Syzykova.pdf. (дата звернення: 22.04.2019).

Размещено на Allbest.ru