Критерії, компоненти та показники інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх сімейних лікарів

Размещено на http://www.allbest.ru//

Критерії, компоненти та показники інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх сімейних лікарів

Орду К. С.

У статті розглядається сутність поняття «інформаційно-комунікативна компетентність». З'ясовується її значення у професійному становленні студентів медичних закладів вищої освіти.

Представлено теоретичний аналіз дефініцій «інформація», «інформаційна компетентність» та «комунікація», «комунікативна компетентність».

Проаналізовано зміст понять, що окреслюють коло компетентностей, які стосуються інформаційно-комунікаційних технологій.

Автор розмежовує прикметники «комунікаційний» і «комунікативний», які мають відмінність у значеннях. Стверджується, що значення комунікації, що стосується спілкування, сфери мовлення і мови, має прикметник «комунікативний», а прикметник «комунікаційний» пов'язаний із технологічним аспектом передавання інформації між суб'єктами.

Обґрунтовано поняття «інформаційно-комунікативна компетентність сімейних лікарів», яке розглядається як інтегрована якість особистості, що включає сукупність професійних якостей, в основі яких лежать знання, уміння і навички в галузі освоєння нових інформаційних технологій, а також досвіду їх застосування у професійній діяльності; засвоєння фахівцем загальної практики - сімейної медицини - правил і норм усної і писемної мови, уміння користуватись ними в лікувально-профілактичному процесі.

На основі проведеного теоретичного аналізу різних наукових підходів до визначення структури інформаційно-комунікативної компетентності виокремлено три компоненти інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх сімейних лікарів: мотиваційний, когнітивний, діяльнісний. Визначено три критерії інформаційно-комунікативної компетентності (настановний, знаннєвий, діяльнісний) із відповідними показниками.

Ключові слова: сімейний лікар, інформаційно-комунікативна компетентність, комунікативна компетентність, комунікація, інформаційна компетентність, цифрова компетентність, компонент, показник, структура.

Європейський курс України передбачає необхідність реформування всіх галузей, зокрема системи охорони здоров'я з метою покращення якості надання послуг пацієнтам та конкурентоспроможності вітчизняних лікарів за кордоном. Останнє можливо за умови набуття ними високого рівня професійної компетентності. Одним із підвидів професійної компетентності є інформаційно-комунікативна компетентність, розвиток якої зумовлює здатність лікаря ефективно взаємодіяти в медичному середовищі з колегами, керівництвом, пацієнтами та їхніми рідними, а також у межах усієї системи охорони здоров'я, що особливо стосується сімейних лікарів, які за фахом взаємодіють із великою кількістю людей [6, с. 90].

Формування інформаційно-комунікативної компетентності в контексті становлення майбутнього сімейного лікаря потребує обґрунтування інтегрованої моделі й удосконалення змісту, структури, форм, методів і середовищ професійної підготовки студентів до виконання лікарської діяльності, педагогічних умов підвищення інформаційно-комунікативної компетентності у стрімкому потоці технологічного прогресу в Україні.

Мета статті - визначення сутності й оцінка компонентного складу інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх сімейних лікарів.

Сутність і структуру інформаційно-комунікативної компетентності фахівця розглядали вчені: Р Аіт- баєва, В. Астаф'єва, Л. Дідух, О. Захарова, Н. Качалова, Н. Клещенкова, А. Савченко, Є. Софінська й ін.

Проблемі формування інформаційно-комунікаційної компетентності майбутніх лікарів присвячено праці українських учених Л. Войтенко, Н. Іванькової, С. Мисловської, Г Мороховець, М. Мруги, Н. Лобач.

Проведений аналіз значної кількості наукових джерел свідчить, що сьогодні бракує розробок, пов'язаних із формуванням інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх сімейних лікарів. Проблема визначення сутності й компонентів інформаційно-комунікативної компетентності потребує окремого дослідження.

З метою інтеграції у світові процеси у 2016 р. Кабінет Міністрів України презентував проєкт «Цифровий порядок денний України 2020» («Digital Agenda for Ukraine 2020»). Відповідно до програми Європейського Союзу (далі - ЄС) «Європейська стратегія здоров'я 2020» в Україні необхідно розробити та забезпечити виконання Загальнодержавної програми «Здоров'я - 2020: український вимір», що сприятиме вдосконаленню підходів до методів розв'язання актуальних проблем у галузі охорони здоров'я. «Цифрова» медицина має забезпечувати взаємодію між пацієнтами, медичними працівниками й установами за допомогою «цифрових» технологій [12]. інформаційний комунікативний компетентність

Т. Сандуляк наголошує, що Європейським арламентом та Радою ЄС 17 січня 2018 р. схвалено для користування в оновленій редакції ключові компетентності для навчання спеціалістів упродовж життя, серед яких з'явилися нові. Для виконання постанов викладачам, слухачам курсів (циклів) післядипломної підготовки і лікарям необхідно володіти оновленим у січні 2018 р. переліком ключових компетентностей для навчання впродовж життя, схваленим Європарламентом і Радою ЄС. Серед них: 1) грамотність (literacy competence); 2) мовна компетентність (languages competence); 3) математична компетентність і компетентність у науках, технологіях та інженерії (mathematical competence and competence in science, technology and engineering); 4) цифрова компетентність (digital competence) тощо [7, с. 145].

Вважаємо за необхідне зазначити, що в Україні набув чинності закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Законом передбачено, що кожен громадянин України зобов'язаний володіти державною мовою як мовою свого громадянства. Законом визначені особи, які зобов'язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов'язків. Серед них, зокрема, медики державних і комунальних закладів охорони здоров'я.

Зважаючи на вищевикладене, проаналізуємо зміст понять, що окреслюють коло компетентностей, які стосуються володіння інформаційно-комунікаційними технологіями (далі - ІКТ), а також розглянемо сутність комунікативної компетентності працівників медичної галузі.

Таблиця 1

Дефініції компетентностей у галузі інформатики

З'ясовуючи сутність дефініції «інформаційно-комунікативна компетентність майбутніх сімейних лікарів», доцільно, на нашу думку, проаналізувати значення окремих понять «інформація», «інформаційна компетентність» і «комунікація», «комунікативна компетентність».

Погодимось із думкою Л. Дідуха, що інформація (від лат. information - «пояснення, викладання») - одне із загальних понять науки; у широкому розумінні - нові відомості про навколишній світ, одержувані в результаті взаємодії з ним [3, с. 5].

Н. Баловсяк зазначає, що інформаційна складова частина визначає компетентності, що стосуються роботи з інформаційними ресурсами в різних їх формах і представленнях, являє собою сукупність таких умінь та здатностей: уміння визначати інформаційну потребу та предмет дослідження; уміння користуватися інформаційними ресурсами у професійній діяльності та повсякденному житті; уміння здійснювати пошук відомостей і використовувати для цього різні інформаційні джерела тощо [1, с. 5].

Л. Біденко вважає, що інформаційна компетентність може розглядатися як якість особистості, що включає сукупність знань, умінь і навичок виконання різних видів інформаційної діяльності (пошук інформації, її визначення й організація, управління й аналіз, а також її створення і поширення) у сфері професійної діяльності [2, с. 36].

Спробуємо розмежувати значення понять «комунікативний» і «комунікаційний».

Український дослідник професор Г. Почепцов розуміє комунікацію як процеси перекодування вербальної сфери в невербальну та навпаки. Відомий дослідник семіотики Р. Якобсон визначив комунікацію як процес передавання інформації між людьми за допомогою знакових систем (сигналів) [10, с. 354].

У «Словнику-довіднику із соціальних комунікацій» поняття «комунікативні» та «комунікаційні» уживаються як тототожні. А в одинадцятитомному «Словнику української мови» (за редакцією акад. І. Білодіда й ін.) обидва поняття - «комунікативний» і «комунікаційний» - стосуються комунікації. Проте комунікаційний - спец. прикметник до «комунікація», а комунікативний - лінгв. прикметник до «комунікація».

В. Литвиненко стверджує, що з лексикографічного погляду прикметники «комунікаційний» і «комунікативний» мають відмінність у значеннях. Значення комунікації, що стосується спілкування, сфери мовлення і мови, має прикметник «комунікативний», а прикметник «комунікаційний» пов'язаний із технологічним аспектом передавання інформації між суб'єктами [5, с. 30].

Погодимось із визначенням Н. Стеценко, що комунікативна компетентність - це узагальнена комунікативна властивість особистості, що включає розвинуті комунікативні здібності, сформовані вміння і навички міжособистісного спілкування, знання про основні його закономірності та правила [9, с. 186].

Тітова зауважує, що інформаційна та комунікативна компетенції є складниками професійної компетентності сімейного лікаря. Дослідниця зазначає, що інформаційна компетенція визначає способи сприйняття, зберігання і передачі інформації; за допомогою комунікативної компетенції здійснюється передача інформації, визначається взаємодія, спілкування [8, с. 323].

У контексті нашого дослідження є слушним твердженням Ю. Юсеф, що комунікативна компетентність майбутнього лікаря передбачає засвоєння ним правил і норм усної і писемної мови, уміння користуватись ними в різних життєво-професійних ситуаціях. Дослідниця вважає, що основними показниками та критеріями комунікативної компетентності студентів майбутніх лікарів є: мовна компетенція; мовленнєва компетенція, тобто володіння мовленнєвими вміннями й навичками; предметна компетенція, яка стосується вмінь відтворювати у свідомості картину світу; прагматична компетенція [10, с. 187].

Спираючись на вищезазначене, уважаємо, що інформаційно-комунікативна компетентність сімейного лікаря -- це інтегрована якість особистості, що включає сукупність професійних якостей, в основі яких лежать знання, уміння і навички в галузі освоєння нових інформаційних технологій, а також досвіду їх застосування у професійній діяльності; засвоєння фахівцем загальної практики - сімейної медицини - правил і норм усної і писемної мови, уміння користуватись ними в лікувально-профілактичному процесі.

Як стверджує О. Любінська, поняття «структура» в енциклопедичній літературі трактується як сукупність стійких зв'язків між компонентами об'єкта, що забезпечують його цілісність і самоототожнення; будова і внутрішня форма організації системи, що забезпечує єдність стійких закономірних взаємозв'язків між її елементами [8, с. 276].

У нашому дослідженні ми дотримуємося наукової позиції О. Діденко, де поняття критерій за своїм обсягом ширше, ніж поняття показник, і що показник є складовою частиною критерію. Показники -- це засоби якісної та кількісної оцінки критеріїв [11, с. 252].

На основі цього будемо вважати, що структура інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх сімейних лікарів складається із взаємопов'язаних компонентів, які утворюють певну єдність.

Отже, структура інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх сімейних лікарів має у складі інформаційну та комунікативну підструктури; містить мотиваційний, когнітивний і діяльнісний компоненти.

Настановний критерій (мотиваційний компонент) охоплює:

Мотиви вибору професії сімейного лікаря; інтерес до обраної професії.

Професійні орієнтації сімейного лікаря, які визначають спрямованість його спілкування, вибір тих чи інших способів взаємодії з колегами, пацієнтами.

Мотиваційну готовність студентів до актуалізації змісту інформаційно-комунікативної компетентності, ціннісну настанову на її формування.

Знаннєвий критерій (когнітивний компонент):

Знання базових мовознавчих понять, основних відомостей із різних розділів мовознавства, передбачених програмою з української мови за професійним спрямуванням; знання правопису медичної термінології.

Знання студентів про способи та методи ефективної професійної комунікації в роботі сімейного лікаря.

Обізнаність із сучасними ІКТ, що використовуються в медицині.

Діяльнісний критерій (діяльнісний компонент) має у своєму складі такі показник:

Уміння доносити до пацієнтів і членів їхніх родин підготовлений інформаційний продукт засобами письмової й усної комунікації.

Уміння прогнозувати шляхи підвищення ефективності своєї професійної діяльності з використання ІКТ.

Уміння працювати з електронною системою охорони здоров'я еНеа№, що забезпечує автоматизацію ведення обліку медичних послуг і управління медичною інформацією в електронному вигляді.

Висновки

Підсумовуючи, можна дійти таких висновків:

Інформаційно-комунікативна компетентність сімейного лікаря - це інтегрована якість особистості, що включає сукупність професійних якостей, в основі яких лежать знання, уміння і навички в галузі освоєння нових інформаційних технологій, а також досвіду їх застосування у професійній діяльності; засвоєння фахівцем загальної практики - сімейної медицини - правил і норм усної і писемної мови, уміння користуватись ними в лікувально-профілактичному процесі.

Структура інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх сімейних лікарів має у складі інформаційну та комунікативну підструктури; містить мотиваційний, когнітивний і діяльнісний компоненти.

Визначено три критерії інформаційно-комунікативної компетентності (настановний, знннєвий, діяльнісний) із відповідними показниками.

Використана література

Баловсяк Н. Інформаційна компетентність фахівця. Педагогіка і психологія професійної освіти. 2004. № 5. С. 21-28.

Біденко Л. Інформаційно-комунікаційна компетентність як складова професійної компетентності майбутнього вчителя російської мови. Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі. Міжпредметні зв'язки. Наукові дослідження. Досвід. Пошуки. 2013. С. 33-41. URL: http://nbuv.gov.ua/UjRN/vmvn_2013_22_6.

Бочевар А. Стан сформованості інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх юристів. Наука і освіта. 2016. № 1. С. 5-10.

Іванькова Н. Формування змісту інформаційно-комунікаційної компетентності майбутніх лікарів як елемента їхньої професійної підготовки. URL: http://www.chasopys.ps.npu.kiev.ua/archive/66-2019/22.pdf (дата звернення: 03.09.2019).

Литвиненко В. Комунікативна та комунікаційна системи - диференціація понять. Актуальні питання масової комунікації. 2013. Вип. 14. С. 30-32.

Любінська О. Формування професійної компетентності майбутніх бакалаврів з лабораторної медицини (резуль

тати експериментального дослідження). Молодий вчений. 2018. № 3 (1). С. 116-119. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ molv_2018_3(1) 29.

Сандуляк Т. Нові компетенції викладачів і слухачів для роботи із системами електронної освіти та медицини. Проблеми сучасної освіти. 2019. № 8. URL: https://periodicals.karazin.ua/issuesedu/article/view/12996.

Тітова Н. Формування професійної компетентності майбутніх сімейних лікарів. Витоки педагогічної майстерності. 2017. Вип. 19. URL: http://dspace.pnpu.edu.ua/bitstream/123456789/8602/1/Titova.pdf (дата звернення: 12.09.2019).

Размещено на Allbest.ru