Дослідження проявів жіттєстійкості у сучасних підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідження проявів жіттєстійкості у сучасних підлітків

Сергеева Інесса Вікторівна

Стаття присвячена проблемі життєстійкості як інтегральної риси особистості, відповідальної за успішність подолання життєвих труднощів. Охарактеризовано компоненти життєстійкості, життєстійкі установки, життєстійкі відносини та ознаки життєстійкої поведінки особистості. Зазначено, що саме у підлітковому віці активізуються особистісні структури, пов'язані з компонентами життєстійкості. Представлено результати емпіричного дослідження психологічних особливостей проявів життєстійкості в підлітковому віці. Встановлено взаємозв'язок між життєстійкістю сучасних підлітків та їх мотивацією, міжособистісними стосунками та копінг-стратегіями, тобто сферами життя, в яких життєстійкість найбільш виразно спостерігається. Ключові слова: життєстійкість, особистість, підліток, підлітковий вік, ко- пінг-стратегії, міжособистісні стосунки, мотивація.

Постановка проблеми. Останнім часом в світі спостерігається тенденція до глобалізації в усіх сферах життя. Цей феномен має свої переваги, однак не менш важливими є недоліки. Постійний вплив негативних чинників на кожного з нас призводить до виникнення великої кількості перевантажень, стресів та психічних порушень. Доросла людина здатна протистояти постійним навантаженням, їй доводиться адаптуватись до умов навколишнього соціального середовища. У цьому їй допомагає життєстійкість -- інтегральна риса особистості, відповідальна за подолання труднощів. життєстійкість особистість мотивація

Особливо вразливими в сучасному суспільстві є підлітки. Підлітковий вік є кризовим і найскладнішим періодом в житті кожної людини. Поряд з анатомо-фізіологічними змінами в організмі підлітка відбувається бурхливий психічний розвиток. В сучасних дослідженнях підкреслюється, що підлітки не мають достатньо досвіду та знань, щоб правильно реагувати на складнощі, які виникають в їхньому житті [1]. Особливості підліткового віку тільки ускладнюють процес гармонійного розвитку особистості. Життєстійкість завершує формуватись саме в цей складний період. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває проблема вивчення життєстійкості в підлітковому віці з метою подальшої її корекції. Це надасть змогу допомагати підліткам та виховувати молодь впевнену, здатну долати труднощі та досягати успіху в будь-якій справі.

Вивченням проблеми життєстійкості в різні часи займались: С. Кобейс, А. І. Лактіонова, Д. О. Леонтьев, М. В. Логінова, С. Маді, А. В. Мах- нач, Т. В. Наливайко, Е. І. Расказова, О. О. Рильська, А. Н. Фоминова, Т. Д. Щербан та інші вітчизняні та зарубіжні вчені.

Вперше термін «hardiness» (міцність, витривалість) використали американські вчені С. Маді та С. Кобейс при вивченні психологічних процесів протистояння людини стресам. Саме С. Маді та С. Кобейс заклали основу вивчення життєстійкості особистості. Вони запропонували визначення поняття, виділили компоненти життєстійкості (включеність, контроль, прийняття ризику), обґрунтували основні положення та експериментально підтвердили теоретичні дані [10].

В дослідженнях С. Маді, життєстійкість являє собою систему переконань про себе, про світ, про відносини зі світом. Це диспозиція, що включає в себе три порівняно автономні компоненти: включеність, контроль, прийняття ризику. Виразність цих компонентів у цілому перешкоджає виникненню внутрішньої напруги в стресових ситуаціях за рахунок стійкого опанування стресами і сприйняття їх як менш значимих [9].

Включеність -- це переконання в тому, що зацікавленість тим, що відбувається, дає максимальний шанс знайти щось гідне і цікаве для особистості. Компонент контролю являє собою впевненість в тому, що боротьба дає змогу впливати на результати того, що відбувається, навіть якщо успіх в даній справі не гарантовано. Прийняття ризику -- це впевненість людини в тому, що все, що з нею відбувається, сприяє здобуттю нового досвіду та розвитку особистості за рахунок нових знань [8].

Всі три компоненти життєстійкості (включеність, контроль, прийняття ризику) С. Маді об'єднував у життєстійкі установки. Життєстійкі установки розкривають сприйняття навколишнього світу особистістю та її ставлення до нього. Розвиток життєстійких установок особистості є основною для перетворення перешкод і стресів у джерело росту і розвитку. Але, окрім життєстійких установок С. Маді також підкреслював важливість життєстійких відносин та життєстійкої поведінки у формуванні життєстійкості особистості.

Життєстійкі відносини -- це прояв життєстійких установок у відносинах з іншими людьми. При переживанні стресів та труднощів людина прагне закритись від навколишнього світу, припинити контактувати зі знайомими, колегами, друзями. їй досить часто не вистачає ресурсів для спілкування, оскільки дуже багато сил йде на внутрішні переживання. Але саме спілкування з людьми дає можливість отримати підтримку, допомогу, і вже тоді впоратися з проблемами стає набагато легшим завданням. Життєстійкі люди в стресових ситуаціях намагаються не віддалятись від інших людей, а навпаки -- будують з ними відносини на основі взаємодопомоги та доброзичливості [5].

До життєстійкої поведінки С. Маді відносив поведінку людини в стресових ситуаціях та копінг-стратегії, які людина обирає для виходу з цієї ситуації. Потрапляючи у кризову життєву ситуацію, людина починає використовувати всі свої внутрішні і зовнішні ресурси для того, щоб вийти з ситуації, вийти з кризи, вирішити проблему. І від того, на скільки вона адекватно вибирає спосіб реагування, на скільки усвідомлює, яким чином вона впливає на ситуацію, на скільки готова взяти на себе відповідальність і швидко адаптуватися, залежить ефективність подолання непростої ситуації [10].

Серед вітчизняних дослідників одним з перших проблемою життєстійкості займався Д. О. Леонтьєв. На основі праць С. Маді він розробив російськомовну методику діагностики життєстійкості та запропонував перекласти новий термін як «життєстійкість». У своїх дослідженнях вчений підкреслював, що життєстійкість -- це перш за все якість людини, що виявляється в складних ситуаціях, труднощах та потребує мобілізації її життєвих сил, особистісних ресурсів [3].

У дослідженнях А. В. Махнач та А. І. Лактіонової життєстійкість визначається як індивідуальна здатність людини керувати власними ресурсами: здоров'єм, емоційною, мотиваційно-вольовою, когнітивною сферами, в контексті соціальних, культурних норм та оточуючого середовища. Це поняття містить у собі здатність раціонально планувати і ефективно, успішно виконувати дії в певних, складних умовах [6].

М. В. Логінова, вивчаючи психологічний зміст життєстійкості людини, стверджувала, що життєстійка людина -- це людина, котра має життєстійкі переконання, які визначаються компонентами її структури (залуче- ність, контроль, ризик), та веде життєстійкий спосіб життя (підтримує власне фізичне і психічне здоров'я), використовує власний досвід для подолання життєвих труднощів і стресів [4].

Компоненти життєстійкості починають розвиватись ще в дитинстві і завершують своє формування в підлітковому віці. Саме у підлітковому віці активізуються особистісні структури, пов'язані з компонентами життєстійкості: активний пошук осмисленості сучасного життя, розвиток самооцінки на основі свідомої рефлексії, вироблення власної думки до різних життєвих ситуацій і до своїх переживань в цих ситуаціях [2].

У випадку недостатнього розвитку життєстійкості можлива поява осо- бистісної безпорадності, невпевненості в майбутньому, незадоволеності собою, навчальною діяльністю, сімейними відносинами. Виникають періодичні невдачі в соціально-побутовій сфері, можлива відсутність перспектив подальшого професійного зростання, протиріччя у взаємовідносинах, що породжує незадоволеність власним життям, зростання тривожності, песимізму та невпевненості у своїй діяльності [7].

На сьогоднішній день проблема життєстійкості особистості залишається не достатньо вивченою. В науковій літературі майже немає надійних відомостей про особливості прояву життєстійкості в різні вікові періоди; про особливості формування життєстійкості саме в підлітковому віці й фактори, які впливають на цей процес; про наявність чи відсутність відмінностей у проявах життєстійкості підлітків та дорослих, тощо.

Мета статі -- висвітлення результатів дослідження життєстійкості серед підлітків та обґрунтування взаємозв'язку між життєстійкістю та сферами життя, в яких вона найбільш виразно спостерігається.

Результати дослідження. Дослідження проблеми життєстійкості проводилось упродовж 2016-2017 років на базі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10 міста Слов'янська Донецької області. У емпіричному дослідженні приймали участь 50 підлітків (21 хлопець та 29 дівчат) віком від 12 до 14 років. Об'єктом нашого дослідження виступила життєстійкість особистості. В якості предмета дослідження -- життєстійкість як компонент особистості в підлітковому віці.

Для досягнення поставленої мети було використано методику діагностики життєстійкості С. Маді, методику діагностики копінг-стратегій Р. Лазаруса (адаптація Т. Л. Крюкової), методику діагностики мотивації успіху та страху невдач А. А. Реана, методику діагностики міжособистісних відносин О. О. Рукавішнікова.

За результатами діагностики життєстійкості близько половини (56 %) опитаних підлітків мають високий рівень життєстійкості. Це означає, що вони отримують задоволення від того, чим займаються, впевнені у своїх діях, переконані в тому, що результат вартий всіх намагань, що все, що з ними відбувається -- це безцінний досвід. 26 % досліджуваних підлітків мають низький рівень життєстійкості, а, отже, і контролю над власним життям. їм властива байдужість та пасивність, невпевненість у власних силах, вони воліють перекладати відповідальність за власне життя на інших людей.

Якщо окремо розглядати кожен компонент життєстійкості, то включе- ність на високому рівні виявлено у 42 % підлітків. Майже у третій частині вибірки (30 %) низький рівень її виразності. Компонент контролю на високому рівні виразності притаманний 32 % підлітків, 24 % мають низький рівень. Прийняття ризику високо розвинене у 54 % досліджуваних. Лише 12 % підлітків мають низький рівень виразності даного компоненту.

Оскільки С. Маді вважав, що життєстійкість впливає на всі сфери життя, ми вирішили дослідити вплив життєстійкості на мотиваційну, міжосо- бистісну сферу життя підлітків та копінг-стратегії.

Аналіз копінг-стратегій, якими користуються підлітки в стресових ситуаціях, виявив, що частіше вони додержуються копінг-стратегій «Позитивна переоцінка» (30 %) та «Прийняття відповідальності» (20 %). Рідше -- «Конфронтація» (4 %), «Самоконтроль» (8 %) та «Пошук соціальної підтримки» (6 %). Таким чином, підлітки намагаються протистояти стресам, які виникають в їхньому житті, але їм не завжди це вдається. Досить велика кількість хлопців та дівчат надають перевагу копінг-стратегіям, що спрямовані на ігнорування чи уникнення проблеми, або воліють необґрун- товано звинувачувати себе в усіх невдачах.

Дослідження мотиваційної сфери виявило, що майже половина підлітків (48 %) мають мотивацію, орієнтовану на успіх. Лише 18 % опитаних притаманна мотивація, орієнтована на невдачу.

Вивчення міжособистісних стосунків надало нам наступні результати: 82 % підлітків прагнуть до активного спілкування та налагодження стосунків з іншими людьми, але при цьому вони досить прискіпливо обирають тих, кому можуть довіритись (42 %), і майже завжди готові нести відповідальність за свої слова та вчинки (72 %).

Використовуючи метод статистичної обробки даних, а саме коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона, ми встановили взаємозв'язки між досліджуваними параметрами. Так, існує зворотній помірний зв'язок між показниками життєстійкості та наступними копінгами: конфронтаційний (гху = -0,382; при р < 0,01); дистанціювання (гху = -0,303; при р < 0,05); самоконтроль (гху = -0,364; при р < 0,01) та втеча-уникнення (гху = -0,304; при р < 0,05). Отже, ми можемо стверджувати, що підлітки з високим рівнем життєстійкості в стресових ситуаціях не знецінюють значення проблеми, не нехтують нею. Для них не притаманне заперечення проблеми, фантазування, пригнічення власних емоцій. Вони обирають більш конструктивні шляхи вирішення проблеми завдяки впевненості в тому, що все, що з ними відбувається -- це безцінний досвід.

Кореляційний аналіз між показниками життєстійкості та мотивацією підлітків виявив помірний статистично значущий зв'язок між шкалами «Мотивація» та «Загальна життєстійкість» (гху = 0,336; при р < 0,01). Отримані результати свідчать про те, що високі показники життєстійкості характерні для підлітків з мотивацією, спрямованою на досягнення успіху. Такі підлітки за рахунок стійкого подолання труднощів, впевненості в собі, своєму майбутньому та сприйняття виникаючих проблем, як менш значимих, в будь-якій ситуації прагнуть досягти успіху та готові іти на ризик заради нього. Для підлітків з низькою життєстійкістю характерна мотивація, спрямована на уникнення невдач. Низький рівень контролю над власним життям, байдужість та пасивність породжує високу конфліктність та нездатність чинити опір стресу, а отже такі підлітки мотивовані потребою уникати невдачі, осуду, покарання, ігноруючи існуючий шанс на досягнення успіху.

Нами також були отримані статистично значущі результати між життєстійкістю та такими шкалами методики вивчення міжособистісних стосунків, як «Включеність» та «Контроль». Наявність помірного прямого зв'язку між загальним рівнем життєстійкості та включеністю (гху = 0,601; при р < 0,01) свідчить про те, що підлітки, які успішно долають життєві труднощі, нівелюють значення стресів та проблем, прагнуть постійно спілкуватись з іншими людьми і налагоджувати нові стосунки.

Помірний прямий зв'язок життєстійкості з компонентом «Контроль» (гху = 0,673; при р < 0,05) свідчить про те, що підлітки, які успішно долають почуття внутрішньої напруги в стресових ситуаціях, здатні зберігати оптимальну працездатність та активність, усвідомлюють необхідність контролю над власним життям і беруть його повністю в свої руки. При цьому підлітки з низьким рівнем життєстійкості уникають необхідності приймати самостійно рішення, покладаючись на інших, та прагнуть в будь-якій ситуації зняти з себе відповідальність за можливі наслідки.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Життєстійкість є важливою структурою особистості. Формується життєстійкість ще в дитинстві й завершує своє формування в підлітковому віці. Саме тому предметом нашого дослідження було обрано життєстійкість як компонент особистості в підлітковому віці. За результатами дослідження нами було встановлено, що підлітки з високим рівнем життєстійкості в стресових ситуаціях обирають стратегії, спрямовані на вирішення проблем, вони мотивовані прагненням досягти успіху, готові йти на ризик, не віддаляються від свого соціального оточення, а, навпаки, прагнуть підтримувати зв'язки з іншими людьми та несуть відповідальність за власні вчинки. Підлітки з низьким рівнем життєстійкості в стресових ситуаціях прагнуть уникати самостійного вирішення проблем, і, частіше за все, знецінюють їх значення. У зв'язку з цим вони мотивовані на уникнення невдач та зосереджені більше на собі, обмежуючи коло близьких людей. В житті такі підлітки займають пасивну позицію, не прагнучи щось змінити.

Перспективи подальшого дослідження ми вбачаємо у більш поглибленому вивченні життєстійкості як компоненту особистості в підлітковому віці, а також у вивченні динаміки розвитку життєстійкості в різних вікових періодах.

Список використаних джерел і літератури

Зеер Э. Ф. Социально-психологические аспекты развития жизнеспособности и формирования жизнестойкости человека / Э. Ф. Зеер // Педагогическое образование в России. -- 2015. -- № 8. -- С. 69-76.

Кравчук С. Л. Психологічні особливості життєстійкості особистості у зв'язку з її цінностями самоактуалізації / С. Л. Кравчук // Інститут психології імені Г. С. Костюка : зб. наук. пр. -- К., 2014. -- № 25. -- С. 152-166.

Леонтьев Д. А. Тест жизнестойкости / Д. А. Леонтьев, Е. И. Рассказова. -- М. : Смысл,

-- 63 с.

Логинова М. В. Психологическое содержание жизнестойкости личности студентов : авто- реф. дис. на получ. науч. степ. канд. псих. наук : спец. 19.00.01 -- Общая психология, психология личности, история психологии / М. В. Логинова. -- М., 2010. -- 24 с.

Мадди С. Смыслообразование в процессе принятия решений / С. Мадди // Психологический журнал. -- 2005. -- № 6. -- С. 87--101.

Махнач А. В. Психология адаптации и социальная среда: современные подходы, проблемы, перспективы / А. В. Махнач, А. И. Лактионова. -- М. : Институт психологии РАН,-- 624 с.

Терещенко А. М. Вікові особливості життєстійкості та оптимізму особистості / А. М. Терещенко // Теоретичні і прикладні проблеми психології. -- 2015. -- № 1. -- C. 373--379.

Фоминова А. Н. Жизнестойкость личности : монография / Фоминова А. Н. -- М.: МПГУ, 2012. -- 152 с.

Maddi S. The Personality Construct of Hardiness: Effects on Experiencing, Coping and Strain / S. Maddi // Consulting Psychology Journal: Practice and Research. -- 1999. -- Vol. 51, № 2. -- P. 83--94.

Maddi S. The Story of Hardiness : 20 Years of Theorizing, Research and Practice / S. Maddi // Consulting Psychology Journal. -- 2002. -- Vol. 54., № 1. -- P. 173--185.

Размещено на Allbest.ru