Музика як дієвий механізм лікувального і регулятивного впливу на емоційно-психологічний стан людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Музика як дієвий механізм лікувального і регулятивного впливу на емоційно-психологічний стан людини

Садовенко Світлана Миколаївна (Sadovenko Svitlana), кандидат педагогічних наук, доктор філософії (Ph.D.), старший науковий співробітник, доцент, професор кафедри естрадного виконавства НАКККіМ, член Національної Всеукраїнської музичної спілки, член Національної ради жінок України, член правління Київської міської організаціїНВМС, заслужений діяч естрадного мистецтва України (м. Київ, Україна)

Піднята в статті тема, її розгляд, а також продюсування є завжди актуальним. Адже кожній людини необхідно знати про різні впливи музики на емоційно-психологічний та фізичний стан, оскільки це є супровідником нашого здоров'я. Механізм арт-терапевтичної дії музики на емоційно-психологічний стан не завжди можна зрозуміти і музичний вплив іноді виглядає суцільним чародійством, надаючи музиці та музикотерапії магічного значення.

Відомо, що арт-терапія виникла в стародавні часи як лікувальна технологія. Особливе місце серед сучасних видів арт-терапії належить музикотерапії. Психологи широко використовували, а нині ще більше послуговуються музичною дією при лікуванні депресивних станів, добираючи музику, яка занурює людину в приємні спогади, гармонізує душевний стан, що у сьогодення є актуальним у зоні бойових дій на сході України, в реабілітаційних та лікувальних заходах тощо.

Актуалізація та розкриття позитивних властивостей музичного мистецтва, аналіз та продюсування лікувального і регулятивного впливу музики на емоційно-психологічний стан людини, виявлення його особливостей становить мету пропонованої статті.

Перші спроби наукового осмислення механізму лікувального і регулятивного впливу музики на емоційно-психологічний стан і на весь організм людини відносяться до XVII ст., а експериментальні дослідження - до кінця XIX - початку XX ст.

Фізіологічний вплив музики на людину заснований на тому, що нервова система, а з нею і мускулатура, мають здатність засвоєння ритму. Музика, як ритмічний подразник, стимулює фізіологічні процеси організму, що відбуваються ритмічно як у руховій, так і у вегетативній сферах. Ритми окремих органів людини завжди спільномірні. Між ритмом руху і ритмом внутрішніх органів існує тісний зв'язок. Ритмічні рухи являють собою єдину функціональну систему, руховий стереотип. Використовуючи музику як ритмічний подразник, можна досягати підвищення ритмічних процесів організму з економією енергетичних витрат [4]. Науковці виявили регулятивний вплив музики на різні системи органів людини і довели, що сприйняття музики прискорює серцеві скорочення, підвищує темп респірації. Пульс і дихання людини підсилюється під дією таких музичних подразників, як висота, сила звуку і тембру. Частота дихальних рухів і серцебиття змінюється залежно від темпу та тональності музичного твору.

Музикотерапію як нову наукову галузь у 60-80-х роках ХХ століття зараховували до музикознавства, музичної психології медицини і до корекційної педагогіки. Це не випадково, адже до моменту становлення нової науки суміжні гуманітарні та медичні сфери знань вже мали достатньо велику кількість наукових теорій, розвинений науковий апарат і систему прикладних методів діагностики. Найбільш успішно музикотерапія стала розвиватися в співдружності з психіатрією і корекційною педагогікою.

Сьогодні музикотерапія застосовується в медицині, причому не тільки в медичній психології, а й у сферах далеких від музики, наприклад, хірургії, стоматології. Лікувальна практика показує, що деякі музичні твори володіють обезболюючим ефектом, можуть зменшити страхи перед болем. Також розроблені музичні програми іншої лікувальної дії, приміром, імуностимулююча.

Наведемо кілька показових прикладів.

Музика здатна встановлювати загальний настрій, причому емоційне забарвлення образів, що виникають при її сприйнятті, різне, в залежності від індивідуальних особливостей музичного сприйняття, ступеня музичної підготовки, інтелектуальних особливостей слухача.

Впливову дію співу на людину здавна використовували для лікування найрізноманітніших хвороб. Про фонопедичний методі знав Демокрит: «Люди вимолюють своє здоров'я у богів. Їм невідомо, що вони і самі можуть впливати на своє здоров'я». Він звеличував спів як специфічний засіб для лікування деяких видів навіженості.

Відомий угорський композитор Золтан Кодай у 1929 році писав: «Чудовий засіб впливу ритму - дисциплінування нервів, тренування гортані і легенів. Все це ставить спів поруч з фізичною культурою. Те й інше потрібно щодня - не в меншій мірі, ніж їжа». Дослідження американських вчених, що були проведені серед співаків оперної трупи, підтвердили, що спів не тільки розвиває грудну мускулатуру, легені, але й зміцнює серцевий м'яз. Відомо, що життя професійних співаків вище середнього.

У співі в якості музичного інструменту виступає голосовий апарат людини. Всім музикантам є відомим той факт, що голос найсильніший за своїм впливом серед усіх музичних інструментів. Було проведено досліджування впливу на психіку голосів співаків різних жанрів - від академічних до рокерів. Групу аудиторів становили психологи і музикознавці. Їм давали завдання прослухати фрагмент у виконанні того чи іншого співака і визначити характер та ступінь його емоційної виразності за 10-бальною шкалою. Академічні співаки зібрали максимальні бали щодо позитивних емоцій і станів радості і благополуччя. А солісти важкого року забрали 10 балів з оцінками протилежної дії. Групи ансамблів музики популярних напрямів зайняли проміжне положення.

Широко застосовував спів в лікувальних цілях Арістотель.

Впливовим оздоровчим засобом протягом століть служив і служить церковний спів. Нерідко спів оздоровлює не тільки слухачів, але і того, хто співає, хоча, на жаль, не завжди.

Правильне дихання є запорукою правильної життєдіяльності всього організму. Вокальне дихання є референтним прикладом комфортного, здорового життєвого процесу.

Найменше відхилення в розвитку будь-якої частини дихального апарату людини, з огляду на низку обставин, миттєво відбивається і на диханні. Про це в своїй книзі «Про спів та інші уміння» пише видатний співак нашого часу, вагнерівський баритон Бернд Вайкіль. Він вважає, що правильне дихання, мова або спів (а саме - вгорі розташованого усередині тіла повітряного стовпа) можна порівняти з повноцінним харчуванням.

У Стародавньому Єгипті за допомогою хорового співу лікували від безсоння. Вокалотерапією здавна лікували хворих. Навколо хворого водили хороводи, щоб він виявився в центрі максимального звукового впливу. Правильно знайдений звуковий резонанс, пісня і спів виступають справжнім лікарем.

В наші дні ефективним визнаний метод відомого вчителя-дослідника Є. Ємельянова. За його системою щодня десятки тисяч дітей, підлітків і дорослих співають спеціальні вправи, спрямовані не стільки на лікування, як на розвиток здорового, сильного виразного голосу.

Доктор мистецтвознавства, професор Галина Побережна, відомий український музикотерапевт, мистецтвознавець, професор Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, звертає увагу на доволі сильний вплив музики різних стилів і композиторів на емоційний стан, а також лікування сердечно-судинних хвороб, гіпертонії тощо [8]. Справді, різна музика дозволяє знизити частку медикаментів і покращити якість життя людини.

Музикотерапія активно використовується в корекції емоційних відхилень, страхів, рухових і мовних розладів, психосоматичних захворювань, відхилень у поведінці, при комунікативних труднощах тощо. Лікувальна дія художнього співу, вокалотерапіі, характер її застосування в лікувально-оздоровчій практиці досліджується професором С.В. Шушарджаном [2]. Під час співу, особливо при академічній манері, у внутрішніх органах людини виникає вібрація. С. Шушарджан довів на практиці, що грамотний вокал при поставленому диханні призводить до явного підвищення всіх резервних можливостей людського організму. Відомо, що спів сприяє лікуванню бронхіальної астми, інших бронхо-легеневих захворювань, гаймориту.

Отже, спів впливає на життєво важливі органи і системи, активізує в людині енергетичні центри - благотворно діє на нирки, роботу щитовидної та залози внутрішньої секреції.

Вивчення емоційної значущості окремих елементів музики - ритму, тональності, темпу, ладу тощо, показало їх здатність викликати стан, адекватний характеру подразника. А саме: мінорні тональності виявляють депресивний ефект, швидкі пульсуючі ритми діють збудливо і викликають заперечливі емоції, м'які ритми заспокоюють, дисонанси - збуджують, консонанси - також заспокоюють. На думку

Сергія Шушарджана, музика володіє дванадцятьма різноманітними лікувальними впливами на людський організм. І це щонайменше. Адже лікуванню музикотерапією піддаються нервові розлади, безсоння, різні фобії, стреси, інші психоемоційні відхилення.

Крім того, музична терапія також використовується в дерматології і навіть в медичних технологіях омолодження. Сергій Шушарджан зауважує: «Наші дослідження показали такі серйозні впливи музики, як вплив акустичних сигналів на активність клітин. При цьому глибоко змінюється гормональний фон людини, і метафорично можна сказати, що музичні акорди викликають своєрідні адекватні «акорди» в крові людини.

Уміло та з розумінням використовуючи алгоритм музичного впливу, ми можемо програмувати оздоровлення і навіть омолодження організму» [12].

Позитивні емоції під час музичного прослуховування несуть «художню насолоду», що є не тільки рецепцією організму, а становить найвищу діяльність психіки. Болісні афекти, на думку Л. С. Виготського, піддаються деякому послабленню, навіть відбувається знищення внутрішніх страждань [3].

На початку XIX століття французький лікар-психіатр Жан Етьєн Домінік Ескіроль почав уводити музикотерапію в психіатричні установи. Застосування музики в медицині носило переважно емпіричний характер. Кожна з музико-терапевтичних шкіл Європи мала свою концепцію. Так, у Франції та Голландії музикотерапія широко використовується в практиці психотерапії і хірургії. Музика добирається з урахуванням її фізіологічного впливу на організм, особливостей людини та її захворювання. У Голландії музика використовується при лікуванні серцево-судинних захворювань. Певна класична музика позитивно впливає на серцево-судинну систему людини, допомагає впоратися із самотністю, покращує її самопочуття.

Відомий французький отоларинголог А. Томатіс досліджував вплив звуків високої частоти на психіку людини. Він засвідчив, що людина не просто чує музичні звуки. Коливання, що сприймаються людиною, впливають на нерви внутрішнього вуха і, перетворюючись в електричні імпульси, направляються в мозок [7]. Шведська школа музикотерапії (засновник А. Понтвік) виходячи з концепції психорезонансу, вказує на глибинні шари людської свідомості, які резонують з гармонійними формами і виявляються доступними для розуміння. А. Понтвік, спираючись на погляди К. Юнга, на поняття «колективного несвідомого», розвинув уявлення про способи розкриття глибинних шарів психіки за допомогою співвідношень звуків та ефект обертонів [там само].

У США музикотерапія отримала визнання після Другої світової війни, коли вона успішно застосовувалася при лікуванні емоційних розладів у ветеранів. Подальший розвиток музикотерапії зазначався після демонстрації її ефективності в роботі з дітьми та людьми похилого віку. У США в 1950 році була створена Національна асоціація музичної терапії. Нині одним із найбільш відомих арт-терапевтичної центрів США є клініка музичної терапії Нордофф Роббінса, що була відкрита в 1990 року в університеті Нью-Йорку.

В Англії, у 1975 року було організовано Центр музичної терапії, який займається розробкою музично-терапевтичних програм для спеціальних шкіл і клінік Лондона.

В Німеччині в 1985 році при медичному факультеті університету Віттен Хердеке було створено Інститут музичної терапії, де музикотерапія застосовується в багатьох галузях медицини: дитячої та загальної психіатрії, педіатрії, невропатології, інтенсивної терапії тощо [2].

Адекватний вибір музичної програми - ключовий фактор музикотерапії. Для того, щоб музика контактувала з людиною, вона має відповідати її емоційному стану. Ще в 1916 р В. Бехтерєв справедливо зазначив, що музичний твір, за своїм станом збігається з настроєм слухача, справляє сильне враження. Твір, що дисгармоніює з настроєм, може не тільки не подобатися, але навіть дратувати [6].

З ініціативи В. Бехтерєва у 1913 році був заснований комітет по дослідженню музично-терапевтичних ефектів, взаємозв'язку музики і медицини. До комітету увійшли видатні лікарі і представники музичного світу. Спеціальні дослідження С. Корсакова, В. Бехтерєва, І. Догеля, І. Сеченова, І. Тарханова, Г. Шипуліна та інших науковців виявили позитивний вплив музики на різні системи організму людини: серцево-судинну, рухову, дихальну, центральну нервову систему.

У другій половині XX століття арт-терапія розроблялася і використовувалася в лікувальних і корекційних цілях як в різних напрямках медицини, так і в психології, зокрема в спеціальній психології [1].

Використання мистецтва в лікуванні і корекції в останні роки досягло чималих успіхів і демонструє, що особливо музика надає лікувальний і корекційний впливи на фізіологічні процеси організму і на психоемоційний стан людини. Ефективність використання різних видів арт-терапії в корекції і лікуванні підтверджується широким спектром робіт з музикотерапії (Л. Брусилівський, І. Гриньова, В. Петрушин, Г. Побережна та ін.), вокалотерапіі (С. Шушарджан), ізотерапії (А. Захаров, Р. Хайкін), бібліотерапії (В. Мурашевській, А. Міллер, Є. Pay, Ю. Некрасова та ін.), імаготерапії (І. Вольперт, Н.С. Говоров) тощо.

Позитивний вплив мистецтва на центральну нервову систему відзначали психіатри А. Гройсман і В. Райков. Останній вказував також на психокорекційний вплив живопису на людину, особливо за його активної участі в образотворчій діяльності і створенні живописного твору. Спостереження психотерапевта С. Мамулова показали, що музика, виконувана на кларнеті і скрипці, допомагає нормалізації діяльності серцево-судинної системи [3].

У 1997 році у створеній Міжнародній академії інтегративної музикотерапії кращі досягнення сучасної клінічної та традиційної (народної) медицини, комп'ютерної технології і мистецтва були об'єднані в систему під назвою інтеграційна медицина.

Вплив мелодійної музики забезпечує седативний ефект. Музика ритмічна, енергійна, з помірним темпом і динамікою є тонізуючою при відновлювальній дії судинної терапії, в тому числі при порушенні мозкового кровообігу [9].

На законність і можливості художнього впливу музики на людину звертав увагу В. В. Медушевський [5]. Студенти, викладацько-професорський склад Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв завжди будуть пам'ятати приїзди знаного в усьому світі музиканта, мистецтвознавця В. Медушевського, його незабутні виступи і музикотерапевтичні настанови на міжнародних конференціях, зорганізованих доктором мистецтвознавства, професором В. Шульгіною і проведених очолюваною нею кафедрою в 2008, 2009, 2010, 2011 роках, що проходили в НАКККіМ.

Досягнення у сфері застосування музично-терапевтичних засобів цілком відповідають медичним даним про психосоматичну природу великої кількості захворювань людини. Досить нагадати, що до числа психічних компонентів патогенезу багатьох захворювань відноситься і стрес-реакція людини, відкрита і описана Г. Сельє. Стрес, на думку Г. Сельє, виникає тоді, коли організм змушений «пристосовуватися» до нових умов життя, що вимагає значних витрат енергетичних ресурсів організму і може призвести до його виснаження. Тому принциповим підходом до «зняття стресу» є оптимізація різких реакцій на стресогенні чинники, і тут незамінним помічником може стати спеціально дібрана музика.

Деякі види музикотерапії викликають адаптаційну реакцію у людини, підтримку якої за допомогою регулярних занять призводить не тільки до лімітування стресу, але й надає позитивну дію на процеси регенерації і підвищення загальної резистентності організму.

Оздоровча музикотерапія на відміну від клінічної, що використовується з медичної точки зору, застосовується для активізації життєвих сил людини, його резервних можливостей. Особливо часто оздоровчу музикотерапію застосовують для зняття нервової напруги, перевтоми, для загального оздоровлення в умовах санаторно-курортного лікування тощо. Сеанси оздоровчої музикотерапії сприяють ліквідації наслідків стресів і підвищення працездатності [13]. Зазначене можна віднести до особливостей музикотерапевтичного впливу.

Вирізняються кілька напрямів використання мистецтва, серед яких поширеними є: психофізіологічний (здійснює корекцію психосоматичних порушень), психотерапевтичний (пов'язаний з психоемоційною сферою), психологічний (виконує катарсисну, регулятивну, комунікативну функції), соціально-педагогічний (пов'язаний з розвитком естетичних потреб, розширенням загального і художньо-естетичного кругозору, з активізацією потенційних можливостей дитини в практичній художній діяльності та творчості) [10].

Реалізація цих напрямів роботи здійснюється через певні психокорекційні та корекційно-розвивальні методики, які використовуються у сьогодення в арт-педагогіці та арт-терапії.

Разом з тим, практично всі методи і технології, народжені в надрах клінічної і оздоровчої музикотерапії, можуть використовуватися в роботі не тільки з хворими, а й здоровими людьми. Як правило, сеанси музикотерапії бувають груповими, що не виключає індивідуальних програм.

Отже, як метод біорезонансної терапії, музикотерапію необхідно використовувати в якості провідного чинника впливу (прослуховування музичних творів, індивідуальне та групове музикування) і корекції - доповнення музичним супроводом інших прийомів для підвищення ефективності їх впливу. Можна полемізувати на тему необхідності застосування музикотерапії, в тому числі вокалотерапіі, але в цілому не можна недооцінювати роль цього нового напряму для розвитку сучасної науки. Ернест Ансерме зауважував: «Музика викликала до життя найбільшу історію, але людина - рушійна сила музики - так і не набула, ба більше, навіть не усвідомила необхідності щодо вироблення ясної уяви про явище, яке вона так назвала» [4].

Таким чином, продюсування музикотерапії та її лікувального і регулятивного впливу на емоційний стан людини є завжди на часі і потребує проведення подальших досліджень.

Використані джерела

музичний лікувальний технологія психологічний

1. Блинов О. А. Процесс музыкальной психотерапии: систематизация и описание основных форм работы // Психологический журнал. 1998. № 3. С. 106.

2. Бочкарьов Л. Л. Психологія музичної діяльності. Москва, 1997, 369 с.

3. Выготский Л. С. Психология искусства. Москва, 1968. Изд-е 2-е. 175 с.

4. Копытин А. И. Основы арт-терапии: [для психотерапевтов, психологов, врачей, педагогов, социальных работников]. Санкт-Петербург: Лань, 1999. 255 с.

5. Медушевський В. В. Про законність та терміни художнього впливу музики. Москва, 1976, 115 с.

6. Орлов Г. А. Психологічні механізми музичного сприйняття // Питання теорії та естетики музики. Київ, 1987, вип. 2. С. 39-55.

7. Петрушин В. І. Музична психологія. Київ: Паси, 1994, 119 с.

8. Побережна Г., Комісаров О. Музична терапія у системі освіти в Україні // Музична освіта в Україні. Сучасний стан, проблеми розвитку. Матеріали науково-практичної конференції. Київ. 2001. С. 157-161.

9. Полунина Е. Катарсис в музыке // Сов. Музыка, 1991. № 11.

10. Теплов Б. М. Психологія музичних здібностей // Проблеми індивідуальних відмінностей. Москва, 1961. С. 54-72.

11. Шушарджан С. В. Музыкотерапия и резервы человеческого организма. Москва, 1998. 363 с.

12. Шушарджан С.В. Руководство по музыкотерапии. Москва: Медицина, 2005.

13. Юргутите, А. А. Лечебное воздействие музыки (История, применение, перспектива): Дис. ... канд. искусствоведения. Вильнюс, 1990. 234 с.

Размещено на Allbest.ru