Психолого-педагогічний супровід розвитку професійної ідентичності майбутніх соціальних педагогів у процесі підготовки до опікунсько-виховної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський державний університет внутрішніх справ

Психолого-педагогічний супровід розвитку професійної ідентичності майбутніх соціальних педагогів у процесі підготовки до опікунсько-виховної діяльності

Лялюк Галина Миколаївна, кандидат психологічних наук, доцент

м. Львів

Анотація

У статті актуалізовано проблему впровадження психолого-педагогічного супроводу професійної ідентичності майбутніх соціальних педагогів у процесі підготовки до опікунсько-виховної діяльності. Психолого-педагогічний супровід професійної ідентичності, це один із ключових етапів необхідних для повноцінного формування компетентного соціального педагога, створення для нього сприятливих умов у процесі навчання, а згодом і опікунсько-виховної діяльності. Соціально-психологічні особливості організації моделі психолого- педагогічного супроводу розвитку та становлення професійної ідентичності майбутніх соціальних педагогів у процесі підготовки до опікунсько-виховної діяльності обґрунтовано на основі осмислення філософсько-освітньої методології особистісної парадигми виховання дітей-сиріт, синергетичного та особистісно-орієнтованого підходу до навчально-виховного процесу. Автором зазначено, що важливою є психологічна підтримка становлення особистості майбутнього соціального педагога.

Ключові слова: опікунсько-виховна діяльність, професійна ідентичність, психолого-педагогічний супровід, педагогіка, соціальний педагог.

В статье актуализировано проблему внедрения психолого-педагогического сопровождения профессиональной идентичности будущих социальных педагогов в процессе подготовки к попечительского-воспитательной деятельности. Психолого-педагогическое сопровождение профессиональной идентичности, это один из ключевых этапов необходимых для полноценного формирования компетентного социального педагога, создание для него благоприятных условий в процессе обучения, а впоследствии и попечительского- воспитательной деятельности. Социально-психологические особенности организации модели психолого-педагогического сопровождения развития и становления профессиональной идентичности будущих социальных педагогов в процессе подготовки к попечительского- воспитательной деятельности обоснованно на основе осмысления философско-образовательной методологии личностной парадигмы воспитания детей-сирот, синергетического и личностно-ориентированного подхода к учебно воспитательному процессу. Автором отмечено, что важна психологическая поддержка становления личности будущего социального педагога.

Ключевые слова: попечительско-воспитательная деятельность, профессиональная идентичность, психолого-педагогическое сопровождение, педагогика, социальный педагог.

The article actualizes the problem of introduction ofpsychological and pedagogical support ofprofessional identity of future social educators in the process of preparation for guardianship and educational activity. The professional identity is one of the leading criteria for becoming a professional and is a prerequisite for tutelage-educational activity. The psychological and pedagogical support ofprofessional identity is one of the key stages necessary for the full formation of a competent social educator, creation offavorable conditions for him in the learning process, and tutelage- educational activities. The socio-psychological peculiarities of organization of the model of psychological and pedagogical support of development and formation ofprofessional identity of future social educators in the process ofpreparation for tutelage-educational activity are grounded on the basis of comprehension of the philosophical and educational methodology of the personal paradigm of parenting and cheese the educational process. The psychological and pedagogical supportfor the professional identity of the future social educator should create the conditions for initiating the process of self-development, as well as - ways of neutralizing the conditions that impede this process. Psychological support for becoming a future social educator is important. Taking into account the socio-psychological peculiarities of organizing a model ofpsychological and pedagogical supportfor the development and formation of professional identity offuture social educators in the process ofpreparation for guardianship and educational activity will allow to provide optimal conditions for professional and personal self-development, self-realization, self-realization and self-realization ways of neutralizing conditions that impede this process.

Key words: education, professional identity, psychological and pedagogical support,tutelage-educationalactivity, pedagogy, social pedagogue.

Постановка проблеми. Зростання в Україні кількості дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, призвело до того, що попри упровадження сімейних форм влаштування, кількість закладів державної опіки, нажаль, не зменшується. Тому зростає необхідність удосконалення підготовки майбутніх соціальних педагогів до професійної опікунсько-виховної діяльності. Дефініцію «опікунсько-виховна діяльність» ми розглядаємо в контексті цілковитої, інституційної опіки дітей-сиріт [8].

Проблему професійної підготовки майбутнього соціального працівника й соціального педагога досліджували С. Архипова, О. Безпалько, І. Звєрєва, А. Капська, В. Леонова, В. Оржеховська,

В. Поліщук, В. Сластьонін, С. Харченко. Розгляд різних аспектів власне процесу професійної соціально-педагогічної підготовки здійснено (В. Багрій, Л. Боднар, О. Коваль), проблеми професійно- особистісного становлення майбутнього фахівця висвітлено у працях (О. Гура, І. Козич, Л. Литовченко, О. Москалюк, О. Пономаренко, Т. Спіріна). Разом із тим, недостатньо, на нашу думку, окреслено теоретичні основи підготовки майбутніх соціальних педагогів до опікунсько-виховної діяльності.

Соціально-політичні, економічні зміни, які відбуваються в сучасному українському суспільстві детермінують зміни стратегії підготовки соціально-педагогічних кадрів, а згодом і підвищення кваліфікації соціальних педагогів. Першочергова увага приділяється проблемам підготовки фахівців відповідно до нових стандартів освіти, включення і прийняття ними тих науково-технічних і технологічних нововведень, які з певним прискоренням упроваджуються в повсякденне життя. Як наслідок, такі проблеми вимагають негайного обґрунтування, а також розробки психолого- педагогічного супроводу особистості в процесі її цілісного професійного становлення.

Професійна ідентичність - є одним з провідних критеріїв становлення професіонала та виступає передумовою успішності професійної діяльності. Важливо, щоб майбутній соціальний педагог усвідомлював значущість майбутньої професії, її відповідальність, був упевнений у майбутньому успіху в професійній діяльності, володів не лише необхідними професійними знаннями, а й відповідними світоглядними якостями, усвідомлював цінність людського життя, займав активну позицію до зміни та покращення життя підростаючого покоління.

Психолого-педагогічний супровід професійної ідентичності, це один із ключових етапів необхідних для повноцінного формування компетентного соціального педагога, створення для нього сприятливих умов у процесі навчання, а згодом і опікунсько- виховної діяльності.

Відтак, психолого-педагогічний супровід професійної ідентичності становлення та розвитку майбутнього соціального педагога є актуальною проблемою сучасної психолого-педагогічної науки і практики, а також одним із пріоритетних напрямів модернізації вищої педагогічної освіти в Україні.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій. Проблема психолого-педагогічного супроводу професійної ідентичності є однією з дискутивних та найменш досліджених у психології та педагогіці. Немає однозначного її поняття та змістовного підходу. Так, Ю. Слюсаревим «психологічний супровід» розглядається як комплексний психологічний вплив на особистість, надзадачею якого є активізація саморозвитку людини» [9]. Психолого- педагогічний супровід майбутнього педагога - це цілісна системно організована діяльність, у процесі якої створюються соціально- психологічні й педагогічні умови для успішного навчання й розвитку кожного студента в освітньому середовищі вишу. Основне завдання психолого-педагогічного супроводу - це, насамперед, актуалізація саморозвитку людини, її прагнення до особистісного й професійного розвитку [9]. На наш погляд, досягнення такого завдання можливе лише при наявності психологічного впливу на певні структури самосвідомості людини, професійної ідентичності, зокрема.

Над проблемою формування професійної ідентичності студентів педагогічного вузу працювали В. Абдурашитов, Н. Антонова, Т. Березіна, З. Єрмакова, В. Зливков, Н. Кузьміна, А. Лукіянчук, Ю. Поварєнковта ін. Зокрема, професійну ідентичність педагога, Т. Березіна визначає як результат усвідомлення індивідом своєї тотожності з професійною діяльністю та спільнотою, знання меж своєї професійної компетенції та впевненості в своїй ефективності, відчуття себе як професіонал [1].

Згідно визначення А. Лукіянчука, професійна ідентичність - це динамічна система, яка формується у процесі професійної освіти та активного розвитку професійної компетентності і впливає на ціннісно-смислову сферу і удосконалення професійної майстерності майбутнього спеціаліста [7].

Професійна ідентичність педагога виконує такі функції, як розвиток «професійного почуття», тобто емоційного прийняття себе як людини яка, займається певною справою, усвідомлення певної ментальності, впевненість у своїй професійній приналежності, самостійності та ефективності, переживання своєї професійної цілісності та визначеності. Професійну ідентичність характеризує приєднання та накладання образу професії (зі всіма її закономірностями) на особливості конкретної особистості [1]. На думку О. Єрмолаєвої, Т. Міщенко, Ю. Поварєнкова, У. Родигіної процес навчання у ЗВО супроводжується становленням професійної ідентичності студентів.

Аналіз теоретичних джерел дав змогу дійти висновку про те, що в психолого-педагогічній науці напрацьовано значну теоретико-методологічну основу, яка створює передумови для цілеспрямованого осмислення й вивчення проблеми психолого- педагогічного супроводу професійної ідентичності майбутніх педагогів, мало досліджуваними залишаються проблеми психолого- педагогічного супроводу професійної ідентичності майбутніх соціальних педагогів в процесі підготовки до опікунсько-виховної діяльності. Зокрема, на нашу думку, існують суперечності: - між недостатньою розробленістю проблеми становлення та розвитку психолого-педагогічного супроводу професійної ідентичності майбутніх соціальних педагогів у навчально-виховному процесі ЗВО і визнанням провідної ролі професійної ідентичності в особистісно-професійному розвитку майбутнього фахівця; - між необхідністю організації ефективної цілеспрямованої моделі психолого-педагогічного супроводу розвитку та становлення професійної ідентичності майбутніх соціальних педагогів в процесі підготовки до опікунсько-виховної діяльності та відсутністю педагогічних умов, що цей процес забезпечують.

Мета статті: теоретичне обґрунтування соціально-психологічних особливостей організації моделі психолого- педагогічного супроводу розвитку та становлення професійної ідентичності майбутніх соціальних педагогів у процесі підготовки до опікунсько-виховної діяльності.

Соціально-психологічні особливості організації моделі психолого-педагогічного супроводу розвитку та становлення професійної ідентичності майбутніх соціальних педагогів у процесі підготовки до опікунсько-виховної діяльності обгрунтовано на основі осмислення філософсько-освітньої методології особистісної парадигми виховання дітей-сиріт, синергетичного та особистісно- орієнтованого підходу до навчально-виховного процесу в ЗВО.

Результати дослідження. На початку ХХІ ст. відбулася зміна парадигми виховання і виникла необхідність розробки методології педагогічних досліджень, адекватних особистісно-гуманістичній парадигмі виховання, що обґрунтовано у вітчизняній педагогіці І. Бех, А. Бойко. Парадигму виховання, на думку А. Бойко, характеризує «багатоваріантність методології й методики, розвиток творчих і духовних здібностей особистості, гуманітаризація та гуманізація системи освіти, постановка в її центрі людини, створення умов для її саморозвитку і самореалізації» [2].

Особистісна парадигма виховання дітей-сиріт характеризується гуманістичним контекстом, що передбачає, по- перше, гуманний орієнтир у ставленні до дитини-сироти і, по-друге, гуманну позицію самого педагога у виховному процесі. Це зумовлює суб'єкт-суб'єктну взаємодію виховних стосунків (вихователь і вихованець - повноправні суб'єкти педагогічного процесу). Результатами досліджень встановлено, що в організації міжособистісних взаємин педагогів та вихованців важливою є реалізація опікунсько-виховної функції інтернатного закладу. Одним із засобів досягнення цієї функції є емоційно-насичене та прихильне спілкування педагогів з вихованцями державних закладів опіки, що здійснюється у формі суб'єкт-суб'єктних відносин [5]. Вихованець, маючи статус повноцінного суб'єкта виховної діяльності - партнера виховної взаємодії, потребує не директив (настанов, рекомендацій, наказів), а, перш за все, допомоги і підтримки, що ґрунтуються на синергетичному поєднанні педагогічної вимогливості й особистісної поваги. Звідси і своєрідна позиція соціального педагога у опікунсько-виховному процесі -- позиція «поряд»: з одного боку, він - організатор опікунсько-виховного середовища, дослідник, спостерігач, з іншого друг, помічник, порадник і наставник у розвитку особистості вихованця. Успішна реалізація професійної діяльності соціального педагога безпосередньо залежить від оптимального виявлення особистісного смислу діяльності і поведінки вихованця для побудови синергетичної конфігурації подальшої виховної взаємодії.

Особистісно-гуманістична стратегія нової педагогічної парадигми визначає і гуманістичне навантаження технологічних засобів її реалізації, характерними ознаками яких є педагогічна допомога і підтримка; соціальний захист; діалогічність, творчо- пошуковий характер, поєднання традиційності й інноваційності, гнучкий контроль і самоконтроль. Вибудовуючи власну опікунсько- виховну діяльність згідно з особистісно-гуманістичною стратегією нової педагогічної парадигми, соціальний педагог посідає позицію наставника, друга і помічника вихованця, створює оптимальні умови для активності, творчості, відповідальності за виконання дій, уміння самостійно приймати рішення, знайти своє місце у житті та жити у злагоді із самим собою та навколишнім світом. Опікунсько- виховна діяльність, повинна базуватися на принципах актуалізації особистісного ресурсу дітей-сиріт, та створенні оптимальних умов для їх емоційного та соціального розвитку.

Саме така позиція в ідеалі повинна стати синергетичною аксіомою опікунсько-виховної діяльності соціального педагога нової генерації, що стає можливим за умови сходження від мети і завдань нової педагогічної парадигми - через її сутність і функції - безпосередньо до стратегії і технології педагогічної підтримки, допомоги і захисту дитини-сироти, актуалізації її особистісних ресурсів.

Виконання цих завдань потребує підготовки висококваліфікованих фахівців, розвитку їх особистісного потенціалу, процесу творчого саморозвитку. У структурі підготовленості майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей В. Леонова виокремлює такі компоненти: мотиваційно-ціннісний, когнітивно- діяльнісний, інтерактивно-комунікативний, рефлексивно- перцептивний.

Показниками критерію здатності до самооцінки та соціальної проникливості є: - наявність перцептивно-інтерактивної компетентності в професійній діяльності майбутніх соціальних педагогів у закладах соціального захисту дітей; - сформованість рівня домінуючої перцептивної модальності; - виявлення самооцінки рівня онтогенетичної рефлексії в професійній діяльності майбутніх соціальних педагогів у закладах соціального захисту дітей; - сформованість рівня перцептивно-невербальної компетентності [6].

Процес самовдосконалення особистості майбутнього соціального педагога починається з самопізнання, яке відбувається на основі актів самоспостереження самоаналізу й самооцінки. На основі самопізнання формується самоставлення особистості, яке обумовлює прийняття рішення про необхідність самокорекції, самозміни і, як наслідок, - до практичних перетворювальних дій майбутнього фахівця, спрямованих на самого себе - до самотворення. Процес самопізнання, критичне ставлення до себе, адекватна самооцінка своїх професійних характеристик та властивостей, самоаналіз з квазіпрофесійної та професійної (у період проходження педагогічної практики) діяльності майбутніх соціальних педагогів допомагають їм визначити напрямки та завдання власного професійного самовдосконалення [4]. професійний компетентний опікунський виховний

Професійна ідентичність є багатовимірним інтегративним феноменом, що забезпечує людині цілісність, тотожність і визначеність у професійній діяльності [10]. Становлення професійної ідентичності здійснюється в процесі навчання й оволодіння обраним фахом; при цьому значну роль відіграють етапи формування професійної ідентичності, що полягають у виокремленні з загального образу професії власного «Я», перенесенні його на «Я»-професійне з подальшим ототожненням себе з представником обраної професійної спільноти та позитивним ставленням до себе як до суб'єкта певної діяльності й відчуттям упевненості в правильності власного вибору.

Маючи різні джерела формування, одним з яких є професійна освіта, професійна ідентичність майбутнього соціального педагога обумовлюється низкою чинників, серед яких можна виокремити сформованість образу «Я», професійно важливі якості фахівця, професійні знання та вміння, ідеальні образи вибраної професії, очікування індивіда та можливості соціальних перспектив, які дає дана професія, професійне спілкування та взаємодію студентів з фахівцями професійної спільноти тощо.

Проведений теоретичний аналіз проблеми дозволив доповнити цей перелік такими чинниками як наявність життєвих і професійних цілей, професійна складова образу «Я», самоінтерес, розвинуті вольові якості та екстравертованість особистості в процесі навчання у ЗВО. Останні є показниками визначених компонентів ідентичності і свідчать про важливість формування кожного з них. Крім того, наявність і високий рівень вираженості цих показників саме на етапі освоєння спеціальності і обумовлює успішний процесс розвитку професійної ідентичності майбутніх соціальних педагогів.

Психолого-педагогічний супровід професійної ідентичності майбутнього соціального педагога повинен створити умови для ініціації процесу саморозвитку, а також - шляхи нейтралізації умов, які перешкоджають цьому процесу. Важливою є психологічна підтримка становлення особистості соціального педагога майбутнього педагога.

Науковець Т. Березіна виділяє три основні етапи становлення професійної ідентичності студентів педагогічного ЗВО: 1) первинний вибір, коли студенти вперше знайомляться з професійною спільнотою, навіть не приміряючись до неї. При цьому у майбутніх педагогів формується ціннісне ставлення до обраної професії; 2) підтвердження чи ні первинного вибору. На цьому етапі можуть суттєво змінюватися професійні уподобання та наміри студентів, що нерідко призводить до розчарування у своєму професійному виборі або навпаки, до впевненості у ньому; 3) реалізація первинного вибору в діяльності. На цьому етапі відбувається перехід здобувачів вищої освіти до ототожнення себе зі своєю професійною діяльністю, входження у професійну спільноту, усвідомлення своєї професійної самостійності та ефективності [1].

Модель психолого-педагогічного супроводу становлення та розвитку професійної ідентичності майбутніх соціальних педагогів у процесі навчання є основною складовою психолого-педагогічного супроводу особистості у процесі професійної підготовки та має на меті повноцінну реалізацію особистісного соціально- психологічного потенціалу, задоволення потреб майбутнього соціального педагога у його професійній самоактуалізації.

Модель формування професійної ідентичності педагога в процесі його підготовки у ЗВО, як зазначає Т. Бєрєзіна, носить трьох факторний характер та включає у себе суб'єктивні, чи особистіші, внутрішні фактори, пов'язані з ціннісно-смисловою сферою, самосвідомістю, рефлексивністю, компетентністю, вміннями, задоволенням, творчістю; об'єктивні, чи зовнішні, фактори, пов'язані з вимогами професійної діяльності, яка здійснюється в особистісно-орієнтованій парадигмі, яка виступає регулюючою основою професійно-особистісного самовизначення педагога; об'єктивно-суб'єктивні фактори, які пов'язані з організацією освітньої та професійної сфер [1].

Динаміка розвитку професійної ідентичності майбутніх соціальних педагогів в процесі навчання характеризується поступовим формуванням її структурних компонентів (від підвищення рівня розвитку когнітивного та емоційно-оцінного на першому та другому курсах, до їх зниження та підвищення рівня розвитку поведінкового компоненту на третьому курсі). Така нерівномірність перебігу ідентифікаційних процесів зумовлена специфікою фахової підготовки, сутнісними і змістовими особливостями навчально-освітніх програм [3].

Коли будь-який етап становлення професійної ідентичності проігнорований, або пройдений формально, то виникають проблеми з формування бажаної структури професійної ідентичності майбутнього соціального педагога, ступінь її відкритості та гнучкості знижується.

Розробляючи модель психолого-педагогічного супроводу розвитку та становлення професійної ідентичності майбутніх соціальних педагогів слід враховувати кризові тенденцій в ідентичності студентів третього курсу, що очевидно спричинені розчаруванням у професійному і життєвому виборі, невідповідністю очікувань і уявлень про професію та реальністю її освоєння.

Оптимальною для розвитку та становлення професійної ідентичності майбутніх соціальних педагогів повинна бути така система, в рамках якої створюються умови для професійного і особистішого самоусвідомлення, самореалізації, особистішого зростання студента та розвитку на цій основі його професійної ідентичності.

Відтак, модель психологічного супроводу розвитку та становлення професійної ідентичності майбутніх соціальних педагогів у процесі підготовки до опікунсько-виховної діяльності повинна функціонувати принаймні на трьох етапах формування ідентичності та реалізувати такі завдання:

актуалізація перспективи професійної опікунсько- виховної діяльності як особистісної цінності (зразок);

оцінка ступеня власної належності до соціально- педагогічної спільноти завдяки самоідентифікації;

усвідомлення необхідності творчого, суб'єктного підходу до опікунсько-виховної діяльності;

формування готовності студентів до професійно- педагогічного саморозвитку.

Висновки і перспективи подальших досліджень.

Врахування соціально-психологічних особливостей організації моделі психолого-педагогічного супроводу розвитку та становлення професійної ідентичності майбутніх соціальних педагогів у процесі підготовки до опікунсько-виховної діяльності дозволить забезпечити оптимальні умови для професійного і особистішого саморозвитку, самоусвідомлення, самореалізації, особистішого зростання здобувачів вищої освіти, а також - підвищить рівень їх професійної компетентності.

Перспективи дослідження полягають у подальшому поглибленому вивченні шляхів реалізації психолого-педагогічного супроводу становлення та розвитку професійної ідентичності майбутніх соціальних педагогів на всіх етапах професіогенезу з урахуванням індивідуальних та статевих відмінностей.

Список використаних джерел

1. Березина Т. С. Становление профессиональной идентичности педагога / Т. С. Березина // Педагогическое образование и наука. - 2008. - № 7. - С. 24 - 27.

2. Бойко А. М. Концептуальні основи особистісно-соціального виховання / А.М. Бойко // Педагогічні науки: зб. Наук. Пр. - Вип.3 959). - Полтава, 2013. - С. 5-15.

3. Глуханюк Н.С. Психология профессионализации педагога: монография / Н.С. Глуханюк; Рос. гос. проф.-пед. ун-т. - 2-е изд., доп.

4. Екатеринбург: Издательство РГППУ, 2005. 260 с.

5. Жигинас Н. Этапы формирования профессиональной идентичности педагога/ Н. Жигинас // Высшее образование в России. - 2007. № 8. - С. 121 - 122.

6. Кулеша-Любінець М.М. Психологічні аспекти міжособистісних взаємин педагогів та вихованців в умовах закладів інтернатного типу / М. Кулеша-Любінець // Збірник наукових праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г.С.Костюка НАПН України. Проблеми сучасної психології. 2011. Випуск 12. С.548-554.

7. Леонова В. І. Структурні компоненти підготовленості майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей / В. І. Леонова // Наука і освіта : науково-практ. журнал ПНЦ НАПН України. - 2013. - № 1 - 2/СХІІ. - С. 180 - 185.

8. Лукіянчук А. М. Модель розвитку професійної ідентичності майбутніх педагогів / А. М. Лукіянчук // Проблеми сучасної психології. Збірник наукових праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. Випуск 7. - К., 2010. - С. 370 - 380.

9. Лялюк Г.М. Теоретико-методологічне обґрунтування опікунсько-виховної діяльності як соціально-психологічного явища/ Г. Лялюк // Інноваційна педагогіка. 2019. Вип. 11. С.12-18.

10. Слюсарев Ю.В. Психологическое сопровождение как фактор активизации саморазвития личности. Автореф. дис. ... канд. психол. наук 19.00.01 / Санкт-Петербург гос. ун-т. - СПб., 1992 - 16 с.

11. Шнейдер Л.Б. Профессиональная идентичность: теория, эксперимент, тренинг : учебное пособие / Л.Б. Шнейдер. - М.; Воронеж, 2004. - С. 354-366.

References

1. Berezyna T. S. Stanovlenye professyonalnoiy ьentychnosty pedahoha [The formation of a teacher's professional identity]. Pedahohycheskoe obrazovanye y nauka. - 2008. - № 7.

2. Boiko A. M. Kontseptualni osnovy osobystisno-sotsialnoho vykhovannia [The conceptual foundations of personal and social education]. Pedahohichni nauky: zb. Nauk. Pr. - Vyp.3 959). - Poltava, 2013.

3. Hlukhaniuk N.S. Psykholohyia professyonalyzatsyy pedahoha: monohrafyia [The psychology of teacher professionalization: monograph]. Ros. hos. prof.-ped. un-t. - 2-e yzd., dop. - Ekaterynburh: Yzdatelstvo RHPPU, 2005.

4. Zhiginas N. Etapyi formirovaniya professionalnoy identichnosty pedahoha [The stages of formation of professional identity of the teacher]. Vyisshee obrazovanie v Rossii. - 2007. - № 8.

5. Kulesha-Liubinets M.M. Psykholohichni aspekty mizhosobystisny khvzaiemyn pedahohiv ta vykhovantsiv v umovakh zakladiv internatnoho typu [The psychological aspects of interpersonal relationships of the teachers and pupils in residential care settings]. Zbirnyk naukovykh prats K-PNU imeni Ivana Ohiienka, Instytutu psykholohii im. H. S. Kostiuka NAPN Ukrainy. Problemy suchasnoi psykholohii. 2011. Vypusk 12.

6. Leonova V. I. Ctrukturni komponenty pidhotovlenosti maibutnikh sotsialnykh pedahohiv do profesiinoi diyalnosti u zakladakh sotsialnoho zakhystu ditei [The structural components of future social educators' readiness for professional activity in child welfare institutions]. Nauka I osvita : naukovo-prakt. zhurnal PNTs NAPN Ukrainy. - 2013. - № 1 - 2/SXII.

7. Lukiyanchuk A. M. Model rozvytku profesiynoi identychnosti maibutnikh pedahohiv [The model of professional identity development of future teachers]. Problemy suchasnoi psykholohii. Zbirnyk naukovykh prats K-PNU imeni Ivana Ohiienka, Instytutupsykholohiiim. H.S. Kostiuka APN Ukrainy / Za red. S.D. Maksymenka. Vypusk 7. - K., 2010.

8. Lialiuk H.M. Teoretyko-metodolohichne obhruntuvannia opikunsko-vykhovnoi diialnosti yak sotsialno-psykholohichnoho yavyshcha [The theoretical-methodological the realization of tutelage-educational activity as a socio-psychological factor]. Innovatsiina pedahohika. 2019. Vyp. 11.

9. Slyusarev Yu. V. Psihologicheskoe soprovozhdenie kak factor aktivizatsii samorazvitiya lichnosti [The psychological support as a factor of activation of personality self-development]. Avtoref. dis. ... kand. psihol. nauk 19.00.01 / Sankt-Peterburggos. un-t. - SPb., 1992.

10. Shneider L.B. Professyonalnaia ydentychnost: teoryia, eksperyment, trenynh : uchebnoe posobye [The professional identity: theory, experiment, training: a text book]. M.; Voronezh, 2004.

Размещено на Allbest.ru