Технології розвитку емоційної саморегуляції в осіб юнацького віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського

Технології розвитку емоційної саморегуляції в осіб юнацького віку

Паламарчук Ольга Миколаївна, доктор психологічних наук, професор

Короцінська Юлія Анатоліївна, аспірант,

м. Вінниця

Анотація

У статті обґрунтовано технологію розвитку емоційної саморегуляції юнаків та запропоновано алгоритм просвітницьких і корекційних заходів, спрямованих на розвиток емоційної саморегуляції в осіб юнацького віку - студентів вузів в умовах навчання та самостійної активності. Описана у статті технологія розвитку емоційної саморегуляції юнаків дає змогу не лише відслідкувати поетапність самого процесу емоційної саморегуляції поведінки юнаків, а й дозволяє оцінити ступінь емоційної зрілості та рівень розвитку особистості юнака.

Ключові слова: емоційна саморегуляція, емоційна компетентність, емоційна стійкість, емоційна зрілість, емоційність, юнацький вік.

В статье обоснована технология развития эмоциональной саморегуляции юношей и предложен алгоритм просветительских и коррекционных мероприятий, направленных на развитие эмоциональной саморегуляции у лиц юношеского возраста - студентов вузов в условиях обучения и самостоятельной активности. Описанная в статье технология развития эмоциональной саморегуляции юношей позволяет не только отследить поэтапность самого процесса эмоциональной саморегуляции поведения юношей, но и позволяет оценить степень эмоциональной зрелости и уровень развития личности молодого человека.

Ключевые слова: эмоциональная саморегуляция, эмоциональная компетентность, эмоциональная устойчивость, эмоциональная зрелость, эмоциональность, юношеский возраст.

In the article, the technology of development of emotional self-regulation of young people in the process of studying at university is grounded. The described technology of emotional self-regulation at a young age is considered in the interrelation of all key spheres ofpersonality: motivational and requirement (hierarchy of personality needs, prevailing motivation for success or avoidance of failure), value-emotional (value system and dominant emotions), cognitive (reflection and self-analysis of emotions), regulatory-behavioral (volitional processes and system of emotional response) and emotional-character character (emotional characteristics of the personality that promote or impede emotional self-regulation). The algorithm of educational and corrective measures aimed at the development of emotional self-regulation in young people - university students in terms of learning and independent activity is proposed. The first stage in the implementation of this technology is a series of educational and corrective actions, the purpose ofwhich is to master the techniques of emotional self-regulation by young people for their independent use. The second stage is the direct daily work of the youth and the recording of the results of using the techniques of emotional self-regulation. The third stage is meetings with project participants to monitor the efficiency and regular performance of tasks. The fourth stage involves educational activities involving experts, which will contribute to the formation of the motivational component of emotional self-regulation. The fifth stage is a psychological lecture for university teachers on the peculiarities of the emotional sphere ofadolescents, the purpose ofwhich is to provide timely social and psychological support. Finally, the final sixth stage remains peer-to-peer educational activities undertaken by project participants for peers and undergraduate students to actualize knowledge and reinforce the practical skills of emotional self-regulation.

Key words: emotional regulation, emotional competence, emotional stability, emotional maturity, emotionality, adolescence.

Постановка проблеми. Юнацький вік - це активний, але досить складний період, в процесі якого інтенсивно розвиваються фізичні і психічні властивості особистості, формується ставлення до себе та складаються перспективи власного життя. Ключову роль в даний період відіграє підтримка оточення та соціальне прийняття. Соціальні психологи відмічають, що емоційно нестійкі, неспокійні юнаки не користуються популярністю в соціальних групах (студентських, робочих колективах), адже вони або уникають контакту з іншими членами групи через невпевненість, недостатність комунікативних навичок, низьку стресостійкість, або, навпаки, проявляють нав'язливість та надокучливість у контактах з оточуючими. Саме юнацький вік є сензитивним до розвитку навичок емоційної саморегуляції, емоційної стійкості та самоконтролю. Фізіологічна база емоційно-вольової та когнітивної сфер розвинена на достатньому рівні, а рівень самоаналізу та рефлексії дозволяє спрямовувати власну активність відповідно до цілей та поставлених задач. Разом з тим, саме в юнацькому віці вплив емоцій на особистість та життєві орієнтири є чи не найважливішим, адже з'являються більш стійкі почуття, емоційне ставлення до явищ життя стає тривалішим і стійкішим, розширюється коло процесів соціальної дійсності і в цілому розширюється та поглиблюється спектр емоційних переживань. Основний вид діяльності осіб юнацького віку - навчально- професійна, успішність якої, в першу чергу, залежить від психоемоційної сфери. Не можна також ігнорувати вплив сучасної культури та науково-технічного прогресу на емоційний світ особистості юнака.

Вчені акцентують увагу на двох, на перший погляд, протилежних, але по суті взаємопов'язаних процесах - підвищення емоційної збудливості і поширення апатії серед молоді. Ці процеси дослідники повязують із масовим проникненням комп'ютерів в усі сфери нашого життя [1].

Отже, вікові особливості та мови сучасності ставлять перед юнаком непросте завдання - вміння керувати власними емоціями, бути продуктивним та соціально активним громадянином.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій. Питаннями регулювання та управління емоціями займалися численні представники вітчизняної та зарубіжної психології, серед яких багато корифеїв психології та психотерапії, засновників власних теорій емоцій та психотерпевтичних шкіл. Ними було створено ряд технологій емоційної саморегуляції. Зокрема, Ф. Перлз, В. Франкл, З. Фрейд, А. Фрейд досліжували захисні механізми психіки, усвідомлення та відреагування емоцій. Сратегії подолання стресу вивчали Л. Анциферова, Ф. Березін, Р. Грановська, Н. Ейзенберг, Р. Лазарус, Д Лібін, А. Лібіна, Р. Моос, І.Нікольська, Р. Фейбс, С. Фолкман, Дж. Шеффер.

Власне емоційну регуляцію, управління емоціями та емоційний інтелект в структурі особистості описали у своїх працях Є. Головаха, Є.Ільїн, Д Карузо, П. Лафренье, Д Мейер, Н. Паніна, І. Переверзєва, П. Селовей. А такі вчені як, В. Бройтігам, Ш. Бурн, Н. Гаранян, У. Ерхардт, І. Малкіна-Пих, А. Холмогорова, К. Хорні дослідили та описали наслідки деструктивного контролю емоцій та психоемоційні причини виникнення психосоматичних розладів. просвітницький емоційний саморегуляція зрілість

Серед видатних психотерапевтів, які розробили концепції саморегуляції емоцій за допомогою різноманітних способів та технік варто виділити наступні імена: А. Адлер, А. Бек, Р. Бендлер, А. Елліс, Д. Гріндер (описали когнітивні методи подолання несприятливих емоцій); Р. Альберті, Дж. Вольпе, М. Еммонс, Т. Стемпфл (поведінкова терапія); Р. Деметер, Е. Джекобсон, Е. Куе, А. Лоуен, І. Павлов, К. Рудестам, І. Шульц (аутогенне тренування, емоційне відреагування засобами тілесно-орієнтованої та танцювально-рухової терапії); Дж. Альтшуллер, Л. Брусилівський (музична терапія), Г. Рубінштейт (сміхотерапія), Н. Лінде, Х. Льойнер, Я. Обухов (емоційно-образна терапія та кататимно- імагінативна терапія).

Проте зарубіжні автори намагалися дослідити можливості впливу на емоційну сферу особистості, опираючись лише на один із аспектів прояву емоцій, здебільшого - фізичний та когнітивний, оминаючи особистісний аспект (крім представників психоаналізу) та власне емоційний. В той час як представники діяльнісної теорії робили акцент на конативних (довільних) та фізіологічних структурах особистості та зосереджували увагу лише на розвитку волі як головному стримуючому та рушійному факторі емоційної саморегуляції в процесі виконання діяльності.

З огляду на те, що особистість юнака вже не є лише біологічно обумовленою та всі структури особистості мають необхідний рівень розвитку, варто розглядати емоційну саморегуляцію юнаків - як цілісне явище, в якому задіяні усі компоненти (сфери) особистості: мотиваційно-потребова сфера особистості, ціннісно-емоційний сфера особистості, когнітивній сфера особистості, регулятивно-поведінковий сфера особистості, емоційно-характерологічна сфера особистості.

Мета статті: опис відомих науці підходів та технологій розвитку емоційної саморегуляції в юнацькому віці; розкриття принципів розвитку емоційної саморегуляції в юнацькому віці; опис 6-ти крокової технології розвитку емоційної саморегуляції в юнацькому віці.

Результати дослідження. Емоції - еволюційно більш ранній механізм регуляції поведінки, ніж розум. Тому вони знаходять свій прояв у більш спонтанних, простих шляхах вирішення життєвих ситуацій. Але не завжди ці способи є конструктивними та співвідносяться з потребами оточення. Саме тому, людина, яка не вміє керувати емоціями, вважається особистістю з недостанім рівнем розвитку та соціальної адаптації. Тому виникає потреба формування у юнаків емоційної компетентності навичок емоційної саморегуляції, що, в свою чергу, сприятиме формуванню в них емоційної стійкості та емоційної зрілості. Тривалий час в прикладній психології емоційна саморегуляція зводилася до контролю над емоціями та їх гальмування. Проте сучасні наковці та практики (практичні психологи, психотерапевти, клінічні психологи) все більше схиляються до думки, що регуляція емоцій - це усвідомлення своїх емоційних переживань з подальшим їх біологічно і соціально доцільним використанням для досягнення мети і задоволення потреби. В новому науковому вимірі регуляція емоцій розуміється як трансформація деструктивних емоцій в конструктивні, тобто перетворення емоцій, що перешкоджають діяльності та спілкуванню, в емоції, що сприяють продуктивному здійсненню поточної або майбутньої діяльності та спілкування [7].

Класифікацій способів регуляції емоцій існує небагато. Так, К. Ізард виділяє наступні способи регуляції емоційного стану: а) взаємодія емоцій - свідома активація іншої емоції, протилежної пережитої, з метою придушення, зниження інтенсивності останньої; б) когнітивна регуляція - використання уваги і мислення для придушення небажаної емоції або контролю над нею; в) моторна регуляція - фізична активність, яка б знизила інтенсивність емоційного переживання [3].

Авторка книги «Регуляція емоцій: тренінги управління почуттями і настроями» Ю. Саєнко пропонує об'єднати усі відомі прийоми емоційної саморегуляції у 3 групи методів:

емоційне відреагування (вирішення проблеми, засоби арт- терапії, усвідомлення та проживання емоцій, вербалізація емоцій);

емоційна трансформація (когнітивні техніки, спрямовані на зміну думок, переконань, образів, що виникають з приводу емоціогенних подій, без зміни їх причин);

емоційне придушення (регуляція за допомогою іншої емоції, уваги і мислення, відволікання, перемикання, моторна регуляція, фізична розрядка, релаксація, захисні механізми, вживання психоактивних речовин) [7].

Дослідники Е. Головаха та Н. Паніна вказують на значущість «принципу врівноваженості емоцій» в процесі емоційної саморегуляції. Також вони зазначають, що стійка емоційна врівноваженість як показник розумного управління емоціями не може бути досягнута тільки шляхом ситуативного контролю за переживаннями [1]. Деякими вченими емоційність розглядається як стійка риса особистості, пов'язана з її темпераментом. Відомий психофізіолог В. Небиліцин вважав емоційність одним з основних компонентів темпераменту людини і виділяв в ній такі характеристики, як вразливість (чутливість до емоціогенним впливів), імпульсивність (швидкість і необдуманість емоційних реакцій), лабільність (динамічність емоційних станів). Він виявив, що залежно від темпераменту людина з більшою або меншою інтенсивністю емоційно включається в різні ситуації [7].

Емоційність людини можна вважати постійною величиною, тоді як сила і тривалість емоційної реакції в кожній конкретній ситуації може істотно змінюватися в залежності від кількості емоціогенних ситуацій для конкретно взятої особистості. Прийнято вважати, що з віком емоційність значною мірою послаблюється. Та, найімовірніше, що з накопиченням життєвого досвіду, особистість проявляє менш інтенсивну реакцію. З віком людина поводить себе більш стримано, аніж в юності і внутрішні реакції стають менш помітними.

Крім того, чим вищий культурний рівень конкретно взятої особистості, тим більшу стриманість вона проявляє. І навпаки, некеровані пристрасті і бурхливі спалахи емоцій, звані афекти характерні для осіб з низьким рівнем загальної культури. В зв'язку з цим, Е. Головаха та Н. Паніна пропонують три наступних способи емоційної саморегуляції: розподіл емоцій (полягає в розширенні кола емоціогенних ситуацій, що призводить до зниження інтенсивності емоцій в кожній з них), зосередження (необхідний в тих обставинах, коли умови діяльності вимагають повної концентрації емоцій на чомусь одному, що має вирішальне значення в певний період життя) та перемикання (пов'язаний з переносом переживань з емоціогенних ситуацій на нейтральні).

Виходячи з наукової позиції К. Ізарда про взаємодію трьох компонентів емоцій (моторного, когнітивного та власне емоційного), ефективну емоційну саморегуляцію в даній статті розглядаємо як систему впливів на кожну з трьох вказаних сфер особистості. До моторної сфери відносяться психофізіологічні прояви виникнення та відреагування емоцій, тобто використання дихальних технік та технік рухової терапії, йоги, релаксаційних методів. До когнітивної сфери відносяться техніки усвідомлення та аналізу емоційних переживань До емоційної сфери відносяться прийоми відреагування емоцій, зокрема, арт-терапія, символдрама, метафоричні асоціативні карти тощо. Дана концепція перекликається з теорією Ю. Саєнко про три групи методів емоційної саморегуляції (емоційне відреагування - психофізіологічний аспект, емоційна трансформація - когнітивний аспект та емоційне придушення - емоційний аспект).

Але вплив на вищевказані сфери неможливий без залучення мотиваційного та особистісного компонентів саморегуляції. Адже саме мотивація до емоційної саморегуляції та формування необхідних емоційно-характерологічних рис особистості юнака дозволяють сформувати свідомий та систематичний контроль над власними емоціями та потребу регулювати свій емоційний простір. Тому процес емоційної саморегуляції в юнацькому віці варто розглядати у взаємозв'язку усіх ключових сфер особистості: мотиваційно-потребової (ієрархія потреб особистості, переважаюча мотивація до успіху чи до уникнення невдач), ціннісно-емоційної (система цінностей та домінуючі емоції), когнітивної (рефлексія та самоаналіз емоцій), регулятивно-поведінкової (вольові процеси та система емоційного реагування) та емоційно-характерологічної (емоційні характеристики особистості, що сприяють або перешкоджають емоційній саморегуляції). Така структурна модель емоційної саморегуляції юнаків відображає не лише поетапність самого процесу емоційної саморегуляції поведінки юнаків, а й дає змогу оцінити ступінь емоційної зрілості та рівень розвитку особистості юнака. Впливаючи на усі 5 сфер особистості юнака можна зробити процес розвитку емоційної саморегуляції більш ефективним та стійким. Дана модель емоційної саморегуляції дає змогу розробити системний підхід до розвитку емоційної саморегуляції осіб юнацького віку в умовах навчання у вищому навчальному закладі.

Саме комплексний підхід варто розглядати найбільш дієвим, адже він дозволяє впливати на всі ключові сфери особистості юнака та сформувати необхідні емоційно- характерологічні риси особистості: емоційна компетентність, емоційна стійкість, емоційна зрілість тощо. Крім того, він допомагає отримувати зворотні зв'язок і відслідковувати дії юнаків в процесі корекційної роботи. Також дана програма відповідає важливим вікових особливостям юнаків: потреба в соціальних контактах та соціальному прийнятті, засвоєння інформації через навчання інших, залучення авторитетних осіб.

Системний розвиток емоційної саморегуляції в осіб юнацького віку варто розглядати як комплекс систематичних методів впливу на емоційну сферу та особистість юнака, які включають в себе наступні 6 груп заходів.

Тренінг з оволодіння прийомами емоційної саморегуляції. В рамках тренінгу юнаки мають можливість засвоїти практичні техніки саморегуляції емоцій: м'язова релаксація, арт-терапевтичні прийоми, прийоми спрямованої візуалізації. Дана група методів спрямована на формування вміння керувати емоціями на 3-х рівнях: фізичному (релаксація), розумовому (усвідомлення) та власне емоційно-чуттєвому. В результаті очікується, що юнаки зможуть усвідомлювати власні емоції, їх ступінь та динаміку та застосовувати запропоновані техніки саморегуляції у своєму щоденному житті.

Самостійна щоденна робота з формування рефлексивності та емоційної саморегуляції. Дана форма роботи передбачає ведення «Щоденника саморегуляції», «Емоційного щоденника», фіксування «Шкали емоцій». Передбачається, що з використанням методів самоаналізу, юнаки зможуть відслідковувати джерело, динаміку та силу власних емоційних станів та зменшувати їх негативний вплив на власну психіку та здоров'я.

Систематичні зустрічі з учасниками з метою моніторингу ефективності та систематичності виконання завдань. Дані зустрічі проходять у форматі групової психокорекції, групової дискусії, фокус-групи. Це дає змогу юнакам висловити власну позицію, обмінятися актуальними думками та переживаннями. А куратору проекту - відстежувати динаміку процесу розвитку емоційної саморегуляції та скеровувати діяльність учасників в необхідне русло.

Просвітницькі заходи із залученням фахівців з медицини, бізнесу та відомих особистостей метою яких є розширення уявлення юнаків про вплив емоцій на здоров'я, працездатність та самореалізацію. Тематика зустрічей: «Фізіологія емоцій», «Вплив емоцій на здоров'я», «Як керування емоціями допомагає досягти успіху?», «Емоційність: перевага чи перешкода?», «Емоції та спорт» тощо. В результаті очікується формування стійкої мотивації до емоційної саморегуляції та отримання позитивного підкріплення в даній темі («Вони змогли - отже, і я зможу»).

Лекторій для викладачів вузу щодо особливостей емоційної сфери осіб юнацького віку з метою надання соціально- психологічної підтримки. Метою даного програмного заходу є сприяння встановленню емоційного контакту викладачів зі студентами, профілактика конфліктів та непорозумінь в системі «викладач-студент» та створення атмосфери довіри та безпеки у стінах вузу. Забезпечення базових емоційних потреб особистості у безпеці та прийнятті сприятиме створенню довірливого середовища та мотивуватиме юнаків до саморозвитку. Крім того, це дає змогу викладачам відслідковувати емоційний стан студентів та надавати ефективний зворотній зв'язок як самим студентам, так і куратору проекту.

Просвітницькі заходи у форматі «рівний-рівному» для однолітків та студентів молодших курсів з метою актуалізації знань та закріплення практичних навичок емоційної саморегуляції.

Тематика заходів: «Психологія емоцій», «Як долати власні страхи?», «Що робити, коли відчуваєш гнів?», «Приручи емоцію», «В гармонії з собою та оточуючими» тощо.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Юнацький вік - один із критичних періодів онтогенезу, оскільки він надзвичайно важливий для розвитку емоційної сфери особистості. Це доволі стресовий період, адже юнак має не лише соціалізуватися в групі та проявити своє Я, а й формувати плани на майбутнє, слідувати власним цілям та, в той самий час, відповідати очікуванням оточення.

В сучасній психології існує ціла низка технологій емоційної саморегуляції юнаків, які успішно себе зарекомендували. Проте, здебільшого, описані теорії стосуються одного з аспектів емоцій чи особистості. І лише в останні десятиліття в наукових колах з'явився системний погляд на емоційний світ особистості та на емоційну саморегуляцію. Емоційна саморегуляція - це багатоаспектний процес, що охоплює декілька сфер особистості (фізичну, емоційно- вольову, когнітивну, особистішу) та пов'язаний з темпорально- характерологічними характеристиками особистості. Зокрема, з емоційністю, емоційною компетентністю, емоційною стійкістю, емоційною зрілістю.

Емоційно компетентні та зрілі особи юнацького віку, що ефективно застосовують прийоми емоційної саморегуляції, здатні скеровувати власні дії та підпорядковувати їх необхідним цілям. Це дозволить зменшити відсоток емоційних розладів та дезадаптації серед молоді, що, в свою чергу, сприятиме формуванню емоційно зрілого та емоційно стійкого суспільства.

Описана технологія емоційної саморегуляції в юнацькому віці розглядається у взаємозв'язку усіх ключових сфер особистості: мотиваційно-потребової, ціннісно-емоційної, когнітивної, регулятивно-поведінкової та емоційно-характерологічної. Запропоновано 6-ти кроковий алгоритм просвітницьких та корекційних заходів, спрямованих на розвиток емоційної саморегуляції в осіб юнацького віку.

Список використаних джерел

1. Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. К.: Политиздат Украины, 1989.

2. Иванова С.П. Психологическая устойчивость личности как фактор противодействия негативным влияниям социальной среды в ранней юности и молодости. Вестник Псковского государственного университета. Серия: Социально-гуманитарные науки. 2009.

3. Изард К. Э. Психология эмоций. СПб.: Питер, 2003.

4. Ильин Е.П. Эмоции и чувства. СПб.: Питер, 2002.

5. Небылицын В.Д. Психофизиологические исследования индивидуальных различий. М., 1976.

6. Рейковский Я. Экспериментальная психология эмоций. Общ. ред. О.В.Овчинниковой. М.: Прогресс, 1979. 392 с.

7. Саенко Ю.В. Регуляция эмоций: тренинги управления чувствами и настроениями. СПб.: Речь, 2010.

8. Саенко Ю.В. Техники и приемы регуляции эмоций. Вопросы психологии. 2010. N° 3. С. 83-93.

References

1. Golovaha E.I., Panina N.V., 1989. Psihologija chelovecheskogo vzaimoponimanija [Psychology of human understanding]. K: Politizdat Ukrainy.

2. Ivanova S.P., 2009. Psihologicheskaja ustojchivost' lichnosti kak faktor protivodejstvija negativnym vlijanijam social'noj sredy v rannej

3. junosti i molodosti [Psychological stability of the individual as a factor in counteracting the negative influences of the social environment in early adolescence and youth]. Bulletin of Pskov State University. Series: Social Sciences and Humanities.

4. Izard K. Je., 2003. Psihologijajemocij [Psychology of emotions]. Saint Petersburg: «Pyter»

5. Il'in E.P., 2002. Jemocii i chuvstva [Emotions and feelings]. Saint Petersburg: «Pyter»

6. Nebylicyn V.D., 1976. Psihofiziologicheskie issledovanija individual'nyh razlichij [Psychophysiological studies of individual differences]. Moskow.

7. Rejkovskij Ja., 1979. Jeksperimental'naja psihologija jemocij [Experimental psychology of emotions]. Total ed. OV Ovchinnikova. Moskow: Progress.

8. Saenko Ju.V., 2010. Reguljacija jemocij: treningi upravlenija chuvstvami i nastroenijami [Regulation of emotions: trainings of management of feelings and moods]. Saint Petersburg: Rech'.

9. Saenko Ju.V., 2010. Tehniki i priemy reguljacii jemocij [Techniques and methods of emotion regulation. Questions of psychology]. Questions of psychology, 3, p. 83-93.

Размещено на Allbest.ru