Формування неконфліктної взаємодії акцентуйованих підлітків з оточенням

Размещено на http://www.allbest.ru/

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

ФОРМУВАННЯ НЕКОНФЛІКТНОЇ ВЗАЄМОДІЇ АКЦЕНТУЙОВАНИХ ПІДЛІТКІВ З ОТОЧЕННЯМ

Бохонкова Юлія Олександрівна,

доктор психологічних наук, професор,

Буровіна Оксана Володимирівна,

Сербін Юрій Вікторович, кандидат психологічних наук

м. Сєверодонецьк

Анотація

У статті розглянуто соціально-психологічні проблеми дослідження конфліктної поведінки акцентуйованих підлітків з оточенням, описано існуючі психологічні теорії, проаналізовано поняття «акцентуацій характеру» та доведено їх вплив на прояви конфліктної поведінки у підлітків. Актуальність розглядання проблеми зумовлена збільшенням кількості різних відхилень у процесі формуванні характеру, у розвитку особистості і поведінці підростаючого покоління. Підкреслено, що особливу тривогу викликають підвищена нервозність, віддаленість, моральна дезорієнтація дітей, зростання їх конфліктності, агресивності, що в подальшому призводить до різного роду відхилень у поведінці, в тому числі і в прояві девіантної поведінки. Підвищена конфліктність часто призводить до негативних наслідків як для самої дитини, так і для оточуючих, ось чому важливо спільне дослідження акцентуацій характеру підлітків і особливостей їх конфліктності.

Ключові слова: підлітки, акцентуації характеру, конфлікт, оточення, вплив, поведінка, родина, нервозність, віддаленість, дезорієнтація, агресивність, відхилення, девіантна поведінка.

Аннотация

В статье рассмотрено социально-психологические проблемы исследования конфликтного поведения акцентуированных подростков с окружением, описано существующие психологические теории, проанализировано понятие «акцентуации характера» та доказано их влияние на проявление конфликтного поведения у подростков. Актуальность рассмотрения проблемы обусловлена увеличением количества различных отклонений в процессе формирования характера, в развитии личности и поведении подростка. Подчеркнуто, что особенное волнение вызывают повышенная нервозность, отчужденность, моральная дезориентация детей, увеличение их конфликтности, агрессивности, что в дальнейшем приведет к различного рода отклонениям в поведении, в том числе и в проявлениях девиантного поведения. Повышенная конфликтность часто приводит к негативным последствиям как для самого ребенка, так и для окружающих людей, вот почему важным является общее исследование акцентуаций характера подростков и особенностей их конфликтности.

Ключевые слова: подростки, акцентуации характера, конфликт, окружение, влияние, поведение, семья, нервозность, отчужденность, дезориентация, агрессивность, отклонения, девиантное поведение

Annotation

The article considers socio-psychological problems of studying the conflict behavior of accentuated adolescents, depicts the existing psychological theories, analyzes the concept of “character accentuation ", and its influence on the demonstration of conflict behavior. There is increase in the number of various deviations in the process of characterformation, in the development and behavior of the adolescent. It has been emphasized that peculiar nervousness, estrangement, moral disorientation ofchildren, an increase oftheir strife and aggressiveness which cause special excitement, lead to various kinds of deviations in behavior. Increased strife causes negative consequences both for the child and people around, that is why it is important to conduct a general study of the accentuation of the adolescent's nature and the features of conflict. The aim of the article is to theoretically reveal the psychological characteristics of the demonstration of character accentuations and the formation ofnon-conflict behavior ofadolescents. The used research methods: theoretical analysis of literature, interlocution, observation. Unfortunately, nowadays in modern society there is not enough positive influence on the rising generation. In most families children do not have a sense of security and psychological comfort. The emergence of anxiety, conflict, alienation, rudeness, hostility, desire to do everything contrary to relatives and friends, create objective prerequisites for conflict, demonstrative disobedience, asocial and deviant behavior. The problem will not lose its relevance and novelty in the near future. Conflict behavior can negatively affect the mental and physical health of the child, accompanied by various adverse consequences. In a conflict situation, destructive methods for solving the problem prevail. To help adolescents cope with demonstrations of aggression and conflict, it is necessary to find the reasons of destructive behavior. This is the prospect for a further problem study.

Key words: adolescents, character accentuations, conflict, environment, influence, behavior, family, nervousness, alienation, disorientation, aggressiveness, deviations, deviant behavior

Постановка проблеми

На сьогоднішній день в Україні відбувається становлення. І це не може відбуватися безболісно, соціальні, політичні, економічні кризи загострюють психологічну нестійкість суспільства, призводять до соціальної напруженості, невпевненості в майбутньому, тим самим збільшуючи кількість стресових ситуацій. І ця ситуація в країні веде до змін і загострень певних рис характеру у населення. Найбільш вразливим до стресових ситуацій є підлітковий вік [2, с. 122]. Цей період багато авторів визначають як «друге народження», підліткова криза, пубертатна криза. Відбувається народження соціальної особистості, яка готова вступити в доросле життя. Найбільша кількість конфліктів припадає на даний віковий етап.

Особливу тривогу викликають різного роду відхилення в формуванні характеру дітей і підлітків. Зокрема виникають акцентуації характеру, які іноді отримують патологічну спрямованість і руйнують цілісну структуру особистості підлітка [1, с. 142]. Серйозні побоювання викликає те, що акцентуація стає все більш стійким явищем в будові підліткового характеру. Те, що раніше вважалося відхиленням від норми, зараз увійшло в критерій норми - 90% підлітків мають певний тип акцентуації характеру [5, с. 84]. Тому вивчення даного явища в підлітковому віці є актуальною проблемою сьогодення.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій

На підставі аналізу сучасних літературних джерел і результатів психологічних досліджень встановлено що загальні проблеми підліткового віку, формування акцентуацій характеру та прояви конфліктної поведінки у підлітків відображені в теоріях науковців: концептуальні підходи, що розкривають взаємозалежність зовнішніх та внутрішніх чинників становлення особистості (Г. Костюк, С. Рубінштейн, В. Семіченко та ін.); особливості розвитку свідомості і самосвідомості (М Боришевський, Л. Долинська, І. Кон, В. Столін, Н. Чеснокова, П. Чамата та ін.); психологічні теорії становлення та корекції рис особистості в процесі активного соціально-психологічного навчання (Ю. Бохонкова, Н. Завацька, З. Ковальчук, Т. Щербан, Т. Яценко та ін.); особливості формування і розвитку акцентуацій характера (К. Леонгард, О. Лічко, С. Подмазін та ін.); положеннях про умови виникнення і розвитку структур психіки, свідомості і самосвідомості, комплексне вивчення підростаючої особистості (Б. Ананьєв, Бехтерев, О. Скрипченко, К. Ушинський та ін.).

Проблематику підліткових акцентуацій характеру і суміжних з нею проблем у вітчизняній психології підліткового віку вивчено досить детально. Ця тема висвітлюється у працях Ю. Александровського, М. Буянова, В. Гур'євої, М. Грибанової, О. Захарова, І. Кона, К. Лебединської, О. Лічко, Н. Максимової, Підмазіна, К. Поліванової, Ю. Попова, А. Прихожан, В. Рибалка, О. Скрипченка, О. Соколової, Д Фельдштейна та інших авторів.

Серед зарубіжних досліджень можна відзначити дослідження, що проводилися в рамках психоаналітичної парадигми (С. Джонсон, О. Лоуен, В. Райх). Питання, що стосуються підлітків з порушеннями у поведінці, складали предмет дослідження у працях А. Бандури, Л. Берковитця, Р. Бернса, Р. Берона, Х. Ремшмідта, Д Річардсона, Р. Уолтерса, Е. Еріксона та інших.

Мета статті: теоретичний розгляд психологічних особливостей прояву акцентуацій характеру і формування неконфліктної поведінки у підлітків з оточуючими.

Результати дослідження

Спроби побудови типології характерів неодноразово робилися протягом всієї історії психології. Однією з найбільш відомих і ранніх з них з'явилася та, яка ще на початку ХХ століття була запропонована німецьким психіатром і психологом Е. Кречмером, а також нашим співвітчизником В. Бехтеревим. Трохи пізніше аналогічну спробу зробили психологи М. Фрамер, П. Ганнушкін, У. Шелдон, О. Кербиков, а в наші дні - О. Личко, К. Леонгард, Е. Фромм, Г. Ушаков, і ряд інших учених.

Ще на зорі вчення про акцентуації виникла проблема відмежування їх від патологічних аномалій характеру. В. Бехтерєв (1886) згадував про «перехідні стани між психопатією і нормальним станом». П. Ганнушкін (1933) подібні випадки позначав як «латентну психопатію», М. Фрамер (1949) і О. Кербиков (1961) - як «предпсихопатію», Г. Ушаков (1973) - як «крайні варіанти нормального характеру» [1, с. 84].

Серед великого різноманіття назв на той момент найбільшу популярність здобув термін Карла Леонгарда, німецького психіатра і психолога, професора неврологічної клініки Берлінського університету (1968) - «акцентуйована особистість». Це найменування підкреслює, що мова йде саме про крайні варіанти норми, а не про початок патології. Характер - це основа особистості і він формується все свідоме життя людини, а основний розвиток характеру відбувається якраз в підлітковому віці. Формування вже цілісної особистості відбувається при дорослішанні. Тому саме для підліткового віку термін «акцентуація характеру» є найбільш точним [6, с. 9].

Акцентуація характеру, за К. Леонгардом, це проміжна ланка між психопатією і нормою. На його думку, акцентуовані особистості - це не хворі люди, це здорові індивіди зі своїми індивідуальними особливостями. А. Личко вважає, що акцентуації характеру мають схожість з психопатіями. Головна їхня відмінність від психопатій полягає у відсутності ознаки соціальної дезадаптації. Вони не є основними причинами патологічного формування особистості, але можуть стати одним з чинників у розвитку прикордонних станів. Всі акцентуації Личко розглядаються як тимчасові зміни характеру, які згладжуються при дорослішанні. У той же час багато з них переходять в психічні захворювання або ж зберігаються на все життя [7, с. 108].

Саме в підлітковому віці відбувається завершення формування характеру із загостренням деяких рис з подальшим їх згладжуванням. Найчастіше в підлітковому віці проявляються акцентуації характеру, які представляють крайні варіанти нормального характеру. У звичайних умовах наявність тієї чи іншої акцентуації не завжди помітно оточуючим і не заважає адекватної соціальної акліматизації. Але під впливом життєвих труднощів, психотравмуючих ситуацій, стресів, з якими досить часто стикається підліток, його поведінка, при наявності певних акцентуацій характеру, може стати девіантною. При цьому кожен тип акцентуації має своє «слабке місце» і виявляється найбільш чутливим і вразливим за індивідуальними впливами.

Акцентуація характеру, за визначенням К. Леонгарда, А. Личко і ін., - це дисгармонічність розвитку характеру, підвищена виразність окремих його рис, що обумовлюють уразливість особистості відносно певного виду впливів і утрудняє її адаптацію в деяких специфічних ситуаціях [8, с. 18].

Відомий дослідник акцентуації характеру в підлітковому віці А. Личко визначає одинадцять головних і двадцять змішаних типів акцентуації. Кожному з типів акцентуації характеру притаманні свої сильні і слабкі сторони, що проявляються найбільш гостро в підлітковому віці. Приблизно у треті частини населення виявляються настільки загострені (акцентуйовані) риси характеру, що вони в певній ситуації можуть стати причиною одноманітних конфліктів і нервових зривів. Акцентуації характеру властиві саме для підліткового віку (60 - 90%) [8, с. 17].

У сучасній науці розглядається два види акцентуацій характеру - явна і прихована, в залежності від ступеня прояву.

Явна акцентуація. Цей вид акцентуації відносяться до крайніх варіантів норми. Він відрізняється наявністю постійних рис певного типу характеру.

Прихована акцентуація. У звичайних умовах, риси певного типу характеру виражені слабо або зовсім не проявляються [6, с. 128].

Підлітки при наявності явних акцентуацій характеру - це завжди «група підвищеного ризику» - вони наражені до специфічних впливів соціального середовища або психічних травм. Якщо психічна травма або складна життєва ситуація б'є по «слабкому місцю» певного типу акцентуації, то відповідні риси характеру загострюються, що в подальшому відбивається на всій поведінці людини у вигляді вибухових емоційних реакцій. Ці реакції є недовготривалими - період їх прояви близько доби. Стан афекту проявляється по різному: від агресивної або конфліктної поведінки по відношенню до оточуючих до скандалу і розігрування бурхливих сцен [6, с. 110].

Існує безліч робіт, які вивчають психологію підлітків - це дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних авторів, присвячених особливостям підліткового періоду онтогенетичного розвитку, багато з яких носять так званий описовий або симптоматичний характер [1, с. 170]. Багато авторів нарівні з поняттям «підлітковий вік» використовують поняття «перехідний вік» (Д. Ельконін, І. Дубровіна).

Е. Еріксон виділив вісім етапів психосоціального розвитку. Мета розвитку для людини полягає в тому, щоб, переходячи з одного життєвого етапу на інший, знайти позитивну тотожність [9, с. 216]. Досягнення рішень вікових завдань відбувається через дозвіл особистісних криз. Якщо нормативну особистісну кризу пройдено успішно, тоді особистість, яка йде до досягнення мети, зберігає відносну цілісність [9, с. 217].

Підлітковий вік або юність (для Е. Еріксона ці два поняття ідентичні) є періодом «нормативної кризи», в якому відбувається посилення внутрішніх конфліктів або одного конфлікту, який складається з семи частин. На цьому етапі у підлітка формується почуття самоідентичності, він сам оцінює свої слабкі і сильні сторони, формує всі напрацьовані до цього часу знання про себе, об'єднує ці великі образи самого себе і вчитися застосовувати їх для отримання чіткого уявлення про себе, ким він хоче бути і про своє майбутнє [9, с. 221].

Також підлітковий вік - це етап реформування соціальної діяльності, яка супроводжується суттєвими змінами у всіх сферах життєдіяльності дитини. Цей період є одним з основних, найскладніших і критичних етапів в житті будь-якої людини. Соціальний статус підлітка мало чим відрізняється від дитячого. Підліток як би «застряг» між дитинством і дорослим життям. З точки зору психології, підлітковий вік - це вік крайніх суперечностей, він характеризується максимальними дисгармоніями в рівні і темпах розвитку. Найголовнішою психологічною особливістю цього віку є зародження почуття дорослості. Це виражається перевищенням рівня домагань у підлітка над його можливостями [4, с. 128]. Саме з цієї причини у підлітка виникають властиві цьому віку конфлікти з сім'єю, з самим собою, педагогами та однолітками. Цей період називають завершенням дитинства і початком «виростання» з нього. Цьому віку характерна низка криз. Вирішується колосальна кількість питань: криза ідентичності, сексуальна криза, криза авторитетів, тривожність, страх бути неприйнятим, освоєння нових соціальних ролей, гормональний дисбаланс. І з цих причин розтягується в часі емоційно-соціальний психологічний стрес [4, с. 132].

Це викликано своєрідними явищами, які говорять про перехід від дитинства до дорослості, що характерно істотними змінами всіх сторін розвитку особистості. У той же час суспільство змінює вимоги до підлітка. У зв'язку з цим підлітку необхідно координувати свої домагання з очікуваннями оточуючих та вимогами соціальних норм [1, с. 226].

Неминучість такого узгодження часто пов'язана з істотними труднощами, які і стають приводом для виникнення дисонансу в розвитку підлітка. Ці розбіжності можуть проходити в гострій формі, викликаючи при цьому сильні емоційні переживання, деформацію поведінки у підлітків, в їх відносинах з оточуючими [3, с. 72].

Таким чином, підлітковий вік - це гостро протікає перехід від дитинства до дорослості, в якому тісно переплітаються подвійні прагнення. З одного боку для цього складного періоду властиві несприятливі прояви, дисгармонічність в структурі особистості, відхід від колишніх значущих речей, різноманітні прояви акцентуації характеру, бунт, протест по відношенню до дорослих. З іншого боку, в підлітковому віці є багато і позитивних факторів: підвищується самостійність дитини, більш різнобічними і ємними стають взаємини з оточенням, значно розширюється сфера його діяльності [4, с. 114]. Головне, даний етап відрізняється якісно новою соціальною позицією, яку займає підліток, в якій формується його нове, свідоме ставлення до себе як члену суспільства.

Важливу роль у формуванні особистості підлітка відіграє найближче оточення, в якому дитина взаємодіє з суспільством. Соціальна ситуація розвитку підлітка особливо залежить від сім'ї, відносин з батьками. Якщо ці відносини враховують його потреби і можливості, шикуються на основі взаємоповаги і довіри, підліток легко долає труднощі в навчанні і спілкуванні, активно набуває соціального досвіду, стверджується в таких елементах соціуму, як шкільний клас, група однолітків та ін. [2 с. 115].

На формування конфліктної поведінки дитини впливають близькість між батьками і дітьми, ступінь згуртованості і взаємини в сім'ї, стиль сімейної поведінки і виховання.

На жаль, на сьогоднішній день, в сучасному суспільстві не вистачає позитивного впливу на підростаюче покоління. У більшості сімей у дітей не формується почуття захищеності і психологічного комфорту. Навпаки, формується виникнення тривожності, конфліктності, відчуження, грубості, неприязні у деякої частини підлітків, прагнення все робити наперекір близьким та оточуючим, що створює об'єктивні передумови для появи конфліктності, демонстративної непокори, асоціальної і девіантної поведінки [3, с. 215].

Дуже часто зустрічається авторитарний стиль виховання дітей, пов'язаний з утиском особистості дитини і різними видами покарань. Частина батьків примушують дітей до беззаперечного підкорення; іншу частину не цікавлять проблеми та потреби дитини; а третя частина батьків - переоцінює дитину і недостатньо її контролює [3, с. 257].

Підлітковий вік - це вік, коли формування характеру набуває помітне місце в загальному процесі розвитку. Це період підвищеної емоційності, яка проявляється в збудливості, частої зміни настрою, неврівноваженості. Характер багатьох підлітків стає акцентуйованим [5, с. 85].

Питання про акцентуації характеру у підлітків має важливе значення. Якщо вчасно виявити акцентуації і провести з такими підлітками певну корекційну роботу, то можливі суттєві успіхи в справі допомоги таким підліткам та їх сім'ям, в справі підвищення здатності дітей до соціальної адаптації. При розробці корекційних програм для підлітків необхідно враховувати тип акцентуації характеру.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Підлітковий вік - складний період переходу від дитинства до дорослості, коли відбувається тісне переплетіння суперечливих тенденцій розвитку. Незважаючи на те, що підлітковий вік у психології вивчали доволі докладно, існує ще багато невирішених питань.

Сучасні підлітки відрізняються від своїх ровесників попередніх поколінь низкою соціально-психологічних особливостей. Серед них науковці виділяють підвищену конфліктність підлітків у міжособистісному спілкуванні з однолітками, батьками, вчителями і взагалі з оточенням.

Практика показує, що підлітки, в основному, не вміють раціонально виходити з конфліктної ситуації. Конфліктна поведінка може негативно впливати на психічне і фізичне здоров'я дитини, що супроводжується різними несприятливими наслідками. У конфліктній ситуації переважають деструктивні методи вирішення проблеми. Щоб зрозуміти і допомогти підліткам справитися з проявами агресії та конфліктності, необхідно знайти причини деструктивної поведінки.

Психологічні підходи до розуміння механізмів конфліктної поведінки базуються на певних факторах суб'єктивного характеру, найбільш важливими з яких є акцентуації характеру, здатність особистості до адаптації, цілісність його «Я-концепції», усвідомлення можливостей самореалізації, ефективність засвоєння соціального досвіду.

Існує певний зв'язок між конфліктною поведінкою і властивостями особистості, а точніше - комплексом властивостей. Але останні самі по собі, навіть взяті системно, не можуть виступати безпосереднім механізмом конфліктної поведінки. Знання чинників, які обумовлюють виникнення конфліктів, дозволяє розробити комплекс методів, спрямованих на їх профілактику та формування навичок успішного вирішення. Серед таких чинників не останнє місце займає латентний фактор у психіці підлітка - акцентуації характеру. Знання про зв'язки між акцентуаціями характеру підлітків і їх поведінкою в конфліктних ситуаціях може бути корисно з точки зору корекції конфліктної поведінки підлітків, компенсації деяких акцентуацій.

Своєчасне розпізнавання типу акцентуації характеру необхідно для профілактики і корекції порушень поведінки, емоційних зривів або нервово-психічних відхилень у підлітків. Знаючи тип акцентуації, психолог може порадити батькам змінити тактику сімейного виховання, дати рекомендації педагогам щодо виключення з педагогічної практики тих чи інших провокуючих впливів на підлітка. Консультуючи самих підлітків, можна запропонувати їм вправи для самотренування. Без знання характеру підлітка і його яскраво виражених акцентуацій, важко буває вирішувати сімейні проблеми, роль яких у розвитку поведінкових порушень підлітків надзвичайно велика.

Список використаних джерел

1. Аверин В. А. (2008) Психология детей и подростков. СПб.: Изд-во Михайлова В. А. 379 с.

2. Байард Р. Т. (2003) Ваш беспокойный подросток: практическое пособие для отчаявшихся родителей. М.: Семья и школа. 224 с.

3. Божович Л. И. (1968) Личность и ее формирование в детском возрасте. М.: Просвещение. 452 с.

4. Виготський Л.С. (1984) Педологія підлітка. М.: Апрель-пресс. 158 с.

5. Коберник Л. О. (2009) Проблема конфліктних форм поведінки в юнацькому віці. К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова МОН України, Поліграф. С. 84 - 85.

6. Леонгард К. (2000) Акцентуированные личности. Ростов н/Д.: «Феникс». 298 с.

7. Личко А. (1985) Подростковая психиатрия (руководство для врачей). Л.: Медицина. 340 с.

8. Личко А. Е. ( 1999) Типы акцентуаций характера и психопатий у подростков. М.: Апрель-пресс, Эксмо-пресс. С. 16 - 19.

9. Эриксон Э. (1996) Идентичность. М.: Наука. С. 216 - 223.

Размещено на Allbest.ru