Застосування методу хронометричної проби в аспекті іпохондричної поведінки хворого

Размещено на http://www.allbest.ru/

Застосування методу хронометричної проби в аспекті іпохондричної поведінки хворого

Інна Візнюк, канд. психол. наук, доц. Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, Вінниця, Україна

Крізь призму компетентнісних задач розглянуто особливості формування професійної готовності майбутніх фахівців до самореалізації в умовах іпохондричної нозології із психосоматичною ознакою. Визначено критеріально-результативну основу дослідження, яка включає мотиваційно-ціннісний, когнітивно-особистісний, творчо-діяпьнісний, рефлексивно- регулятивний критерій підвищення рівня готовності майбутніх фахівців до психоемоційної безпеки діяльності.

Установлено, що вищезазначені критерії сприяли виокремленню психолого-часових індикаторів іпохондричних захворювань, які виступають як методологічне підґрунтя для розробки та практичного втілення системи хронопсихологічного прогнозування перебігу іпохондрії, окреслюють конкретні напрями медико-психологічної реабілітації фахівців різних професій із іпохондричними розладами шляхом урахування диференціації механізмів їх виникнення. В основі цієї проблематики ми й розробили алгоритм хронобіологічного прогнозу психосимптоматики, перебігу, ефективності лікування та оптимізації адаптаційних можливостей хворих на іпохондричні розлади. Його сутність полягала в ознайомленні учасників дослідження із інформацією про рецидив іпохондричних розладів, причинах їх повторного виникнення і наслідках в освітньо-інформаційному середовищі.

Ключові слова: алгоритм хронобіологічного прогнозу, іпохондричні розлади особистості, психосоматичні розлади, критерії підвищення рівня готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності.

The application of the chromometric sample method in the aspect of hyphodradic behavior

Inna Viznyuk, PhD. Assoc. Prof

Mykhailo Kotsubynsky State Pedagogical University of Vinnytsia, Vinnytsia, Ukraine

In the article, through the prism of competence tasks, the features of forming the professional readiness of future specialists to self-realization in conditions of hypochondriac nosology with psychosomatic trait are considered.

Exploring this issue, we can emphasize the important point that in order to achieve professional success, a person must be endowed with individual professionally significant qualities characteristic of the chosen profession, which in the long-term activity change the psyche of the individual and can cause hypochondrial disorders with psychosomatic manifestation. Focusing on the confirmation or refutation of the hypothesis, we examined the relationship of psychosomatic manifestations of hypochondriacal character with the localization of their manifestations within a certain chronotype.

In the course of the research there was a need to specify the interrelation of professional requirements and personal potentials that contribute to preserving the psychosomatic health of a person and promoting self-development in professional activity. Specialists of different professions also have features that distinguish them from each other, but in this case, it is the preservation of psychosomatic health of these people and is an urgent problem, which will solve the harmonious development, psychosomatic state of personality, psycho-functional state in the implementation of their own creative search and professional treasure.

In the aspect of educational-informative problems, the criterion-effective component of the model, which includes motivational-value, cognitive- personal, creative-activity, reflexive-regulatory criteria of increasing the level of readiness of future specialists for psycho-emotional safety of activity, has been determined.

Given such basic emotional attitudes in the human body, we can say that situational anxiety is the trigger mechanism in the pathogenesis of psychosomatic manifestations of hypochondriacally character, namely hypochondriacal behavior with disturbance of the skin. Intrusive conditions include: avoiding contact with objects that serve as a source of germs and bacteria; obsession with purity and the like. Fear and feelings of inferiority, social isolation, negativity accompanied by frustration, irritability, frustration, guilt, suspicion, anger were also observed in other indicators of the conducted research.

It is established that the above criteria contributed to the isolation of psychological and temporal indicators of hypochondriacal diseases, which act as a methodological basis for the development and practical implementation of the system of chronological and psychological prediction of the course of hypochondria, outline specific directions of medical and psychological disorders On the basis of this problem we have developed an algorithm for chronobiological prognosis of psychosymptomatic symptoms, course, treatment efficiency and optimization of adaptive capacity of patients with hypochondrial disorders. Its essence was to acquaint the study participants with information about the recurrence of hypochondrial disorders, the causes of their recurrence and the consequences in the educational and information environment.

Keywords: algorithm of chronobiological prognosis, hypochondriacal personality disorders, psychosomatic disorders, criteria for raising the level of readiness of future specialists for professional activity.

Применение метода хронометрической пробы в аспекте ипохондрического поведения больного

Инна Визнюк, канд. психол. наук, доц.

Винницкий государственный педагогический университет имени Михаила Коцюбинского, Винница, Украина

Сквозь призму компетентностных задач рассмотрены особенности формирования профессиональной готовности будущих специалистов к самореализации в условиях ипохондрической нозоологии по психосоматическому признаку. Определена критериальнорезультативная составляющая модели, которая включает мотивационно-ценностный, когнитивно-личностный, творчески деятельностный, рефлексивно-регулятивный критерии повышения уровня готовности будущих специалистов к психоэмоциональной безопасности деятельности.

Установлено, что вышеуказанные критерии способствовали выделению психолого-временных индикаторов ипохондрических заболеваний, выступающих как методологическое основание для разработки и практического воплощения системы хронопсихологичного прогнозирования течения ипохондрии, определяют конкретные направления медико-психологической реабилитации специалистов различных профессий с ипохондрическими расстройствами путем учета дифференциации механизмов их возникновения. В основе этой проблематики мы и разработали алгоритм хронобиологического прогноза психосимптоматики, течения, эффективности лечения и оптимизации адаптационных возможностей больных с ипохондрическими расстройствами. Его сущность заключалась в ознакомлении участников исследования с информацией о рецидиве ипохондрических расстройств, причинах их повторного возникновения и последствиях в образовательно-информационной среде.

Ключевые слова: алгоритм хронобиологического прогноза, ипохондрические расстройства личности, психосоматические расстройства, критерии повышения уровня готовности будущих специалистов к профессиональной деятельности.

Постановка проблеми. В аспекті формування професійної придатності людини здійснюють вплив етнокультурні, тендерні та вікові чинники, відповідно до яких досягнення професійного успіху залежить від її індивідуально-типологічних якостей. Особистість, що вибирає певну професію, має володіти специфічними психологічними якостями для того, щоб не виявитися професійно нездатною. Закони корпоративності починають ставити свої вимоги та нав'язувати індивіду оригінальний стереотип поведінки, відхилення від якого можуть блокувати професійне зростання. У процесі довготривалої професійної діяльності формуються професійно-значущі особистісні якості, що відрізняють представника однієї професії від іншої. Таким чином, відбуваються зміни психіки осіб, що виконують свої професійні обов'язки, які можуть спровокувати іпохондричні розлади із психосоматичним виявом. іпохондричний нозологія психосоматика професія

Аналіз останніх досліджень і публікації. Уперше про іпохондричний розлад у своїх наукових надбаннях згадують такі науковці, як G. Beard, J. Charcot і F. Raymond. Вони зазначають, що лікування іпохондричних розладів має бути комплексним із урахуванням етіології та патогенетичних механізмів у їх розвитку. Іпохондрична хвороба перебуває на межі нормального переживання за стан оптимального функціонування організму та гіпервідповідальності про своє здоров'я, що деструктивно відбивається на академічній успішності у студентів і професійній діяльності фахівців різних професій [3].

У працях Б. Ананьєва, І. Аршави, Ю. Єлисеєва, С. Кулакова, А. Курпатова, С. Максименка, І. Малкіної-Пих, В. Д. Менделевича, Г. Ложкіна, Н. Пезешкіана, Г. Старшенбаума зазначається, що збереження психосоматичного здоров'я особистості є актуальною проблемою, розв'язання якої означає досягнення особистістю гармонійного розвитку, підтримання оптимального психофункці-онального стану в реалізації власного творчого пошуку та професійних надбань [1-4].

Виникає потреба у виявленні та конкретизації взаємозв'язків професійних вимог і особистісних потенціалів; у встановленні чинників, які б сприяли збереженню психосоматичного здоров'я людини, особистісному становленню та саморозвитку в професійній діяльності. Вищезазначене і зумовило мету й завдання нашого подальшого дослідження.

Метою статті є розкриття системи психокорекційних заходів і психотерапевтичної допомоги фахівцям шляхом хронометражу. Основним завданням є визначення частоти вияву іпохондричних розладів за хронометричною пробою і шляхів їхньої профілактики. Гіпотезою дослідження було припущення про те, що частота іпохондричних виявів зменшуватиметься у разі їх своєчасної профілактики та хронометражу.

Експериментальні групи становили фахівці різних професій, диференційованих за класифікацією А. Клімова: "людина - природа" ("П"), людина - техніка ("Т"), "людина - людина ("Л"), людина - знакова система ("З"), людина - художній образ ("О")) та представники інших професій ("І"), які в умовах виконання обов'язків переживають симптоматичні ознаки іпохондричної поведінки. Їхня вибірка осіб обумовлена перебуванням в умовах стаціонару під час лікування у Вінницькій обласній лікарні імені М. Пирогова та Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні імені академіка О. Ющенка кількістю 200 осіб. Загальна вибірка за номінативним маркером "психосоматичне здоров'я" (КГ) була сформована за даними медичного професійно- консультативного висновку (форми № 086) із представників Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

Викладення основного матеріалу дослідження. За допомогою авторського психодіагностичного опитувальника шляхом використання кількісних і якісних критеріїв оцінки було відібрано осіб із психосоматичними порушеннями та іпохондричними розладами (ЕГ). Склад експериментальної вибірки якісно і кількісно репрезентує генеральну сукупність, оскільки для її формування застосовано техніки моделювання й рандомізації. Використаний експериме-нтальний план, методи статистичної обробки, її проведення та інтерпретація результатів забезпечили внутрішню та зовнішню валідність.

У нашому дослідженні практичне обґрунтування освітньої концепції "Культури безпеки психопрофесійних розладів в умовах "locus minoris resistentiae" щодо розвитку іпохондрії в людини розкрито шляхом методу хронометричної проби. Узагальнюючи її результати, ми здійснили впровадження в освітній процес спецкурс із формування психологічної компетентності стосовно зародження і розвитку іпохондричних розладів особистості в аспекті професійної самореалізації.

Використовуючи цей підхід для розкриття теми, ми за допомогою психологічного інструментарію - електронного хроноскопу, зафіксували значення суб'єктивного сприйняття часу з точністю до 0,001 с. Враховуючи цю похибку, маємо можливість диференціювати індивідуально- типологічні та соматичі особливості вияву іпохондричних розладів у досліджуваних. За методикою самооцінки рівня тривожності Спілберга - Ханіна та методу хронометричної проби визначили зв'язок між ситуативною тривожністю у спектрі "хронотипу" за допомогою кореляційного аналізу, що розкриває частоту повторів рецидиву іпохондричних розладів у фахівців різних професій.

Вважаємо за потрібне виділити у структурі психологічної компетентності особистості на етапі зародження та розвитку іпохондричних симптомів чотири взаємопов'язаних компоненти: мотиваційний, пізнавальний, операційний, рефлексивний. Більш детальний їх опис ми розкриваємо у нашому дисертаційному дослідженні. На рахунок їх деструктивного змінення або за відсутності якогось одного компонента симптоматика іпохондричних розладів набуває розвитку й диференціюється з іншими суміжними психосоматичними скаргами. Відповідно до виокремлених компонентів нами визначено критерії (мотиваційно-ціннісний, когнітивно-особистісний, творчо-діяльнісний, рефлексивно-регулятивний) і показники готовності в осіб із іпохондричними розладами до професійної самореалізації й відновлення психосоматичного здоров'я [2; 4].

Застосування методу хронометричної проби дозволило розробити алгоритм хронобіологічного прогнозу психосимптоматики, перебігу, ефективності лікування та оптимізації адаптаційних можливостей хворих на іпохондричні розлади й включав такі етапи:

1) психодіагностичний, із урахуванням об'єктивного та суб'єктивного критеріїв діагностики іпохондричних розладів; відповідно цей хронотип включав вимірювання і прогнозування базового емоційного фону індивіда, оцінку рівня суб'єктивного контролю, визначення схильності до зародження й розвитку іпохондричних розладів, наявність суміжних невротичних дисфункцій, прогнозування ступеня суб'єктивності виразності болю;

2) визначення тривалості С-періодів, а саме їх характеристика у разі періодів фазової сингуляторності й, відповідно до них, планування комплексної медико-психологічної профілактики у терміни спаду біологічного циклу або ж під час найбільшої вірогідності виявів загострення іпохондрії.

Рис. 1. Показники ситуативної тривожності за спектром хронотипів

За показниками на рис. 1 видно, що найбільший взаємозв'язок спостерігається у групі осіб за типом "Х" як у прямому, так і у зворотному порядку, що свідчить про високу ситуаційну тривожність. Ураховуючи такі впливу під час їх лікування як психолого-часовий індикатор. Основною перевагою даного методу є електро-імпульсна дія на організм людини з урахуванням ходу біологічного годинника індивіда, що включає дію адап-тивно-динамічного струму із прямокутною формою імпульсів відповідної частоти чергування, який відрізняється тим, що частоту дії погоджують із ходом власного біологічного годинника людини, а її числове значення визначається за допомогою формули: V = 60/Хт, де V - частота погодження з ходом власного біологічного годинника особистості, Хт - хронотип. Такий індивідуальний підхід значно посилює ефективність фізіотерапевтичного впливу на організм людини.

Отож, визначені вищезазначені критерії сприяли виокремленню психолого-часових індикаторів іпохондричних захворювань, що виступають як методологічне підґрунтя для розробки та практичного втілення системи хронопсихологічного прогнозування перебігу іпохондрії, окреслюють конкретні напрями медико-психологічної реабілітації фахівців різних професій із іпохондричними розладами шляхом урахування диференціації механізмів їх виникнення, що зумовило необхідність їхньої перевірки найвагомішим критерієм істинності - практикою.

Акцентуючи увагу на підтвердженні чи спростуванні гіпотези, ми дослідили взаємозв'язок психосоматичних виявів іпохондричного характеру, з локалізацією їх виявів у межах певного хронотипу, аби розкрити їхню частоту й повторюваність. На рис. 1 представлено основні взаємозв'язки цих структур для порівняння і оцінки стану активності їх дії в організмі людини. Тобто, довівши ці кореляційні взаємовідношення, ми можемо надалі простежити їх локалізацію та діагностувати частковий перебіг на ранніх етапах зародження і розвитку іпохондричних розладів. Із цією метою ми спробували дослідити рівень та форму вияву ситуативної тривожності у спектрі "хронотипу" [3; 4].

За методикою самооцінки рівня тривожності Спілберга-Ханіна та методу хронометричної проби визначили за допомогою кореляційного аналізу їх зв'язок. Зважаючи на те, що іпохондричні розлади у вигляді психосоматозів виникали в ситуації підвищеної тривожності, саме тому ми й визначали їхній хронотип. Із рис. 1 видно, що цей зв'язок доволі високий в інтервалі 0,89 < Хт<0,95 за типом "Х", а саме: цХт, Тс = 0,77 і цТс, Хт = 0,68.

Базові емоційні установки в організмі людини, можемо стверджувати, що ситуаційна тривожність є пусковим механізмом у патогенезі психосоматичних виявів іпохондричного характеру, а саме іпохондрична поведінка з порушенням шкірних покривів. До нав'язливих станів відносимо: уникнення контактів із предметами, які служать джерелом мікробів і бактерій; одержимість чистотою тощо. Спостерігався також за іншими показниками проведеного дослідження страх і відчуття неповноцінності, соціальна ізоляція, негативізм, що супроводжується фрустрацією, дратівливістю, розчаруванням, відчуттям вини, підозрілості, гніву. Отож, алгоритм хронобіологічного прогнозу за цим типом має містити елементи щодо усунення ситуативної тривожності в період входження пацієнтом у фазову сингулярність. Зауважимо також, що частота повторів вияву цієї нозології рівнялась до загострень % С повторів.

Між іншими типами спостерігались помірні кореляційні зв'язки дещо однотипного порядку, але з яскраво вираженою ситуативною тривожністю. За типом "Т" в інтервалі 0,72 < Хт<0,8: дХт, Тс = 0,7 і дТс, Хт = 0,62 було відмічено іпохондричну поведінку у вигляді кардіоневрозу із виявом таких нав'язливих станів, як зайві нарікання і проголошення вголос чи про себе молитов, нарікань, прокльонів тощо. Незрозуміле відчуття вини, зайва самокритичність, активація тривожних фантазій, нездатність до самостійного прийняття рішення із загостренням фазової сингулярності від 1/4-1/3-1/2 С.

За типом "З" в інтервалі 0,78<Хт<0,82: дХт, Тс = 0,76 і дТс, Хт = 0,65 простежувалась іпохондрична поведінка з ознаками гіпертиреозу із нав'язливими станами прагнення отримати від оточення підтримку в прийнятті рішень, порушення моторики (часті спроби забрати волосся з обличчя, моргання очей, повік), відчуття зайвого предмета у горлі й посіпування із-за цієї причини. Із фазовою сингулярністю від 1/з-1/4 С, тобто із посиленням у часі у 4 рази. За типом "П" в інтервалі 0,78<Хт<0,82: дХт, Тс = 0,76 і дТс, Хт = 0,65 спостерігаємо іпохондричну поведінку з гіпертонічним симптомом і нав'язливими станами колекціонування зайвих речей, частої перевірки уже здійснених дій (закритих дверей, вікон, газових кранів; установка предметів у певному порядку особистих речей, меблів, столових засобів). Із частотою повторів до 1/2 - 1/з-1/4 С, тобто теж у подвоєнні частоти повторів іпохондричних виявів.

За типом "Інші типи" в інтервалі 0,78<Хт<0,82: дХт, Тс = 0,72 і дТс, Хт = 0,6 спостерігалася тенденція до іпохондричних розладів з ознаками ревматоїдного артриту та скаргами на часте миття рук і водяних процедур, одержимість чистотою (постійні прибирання, прання, дезінфекція), що обумовлено страхом і надмірною поступливістю, альтруїстичністю, саможертовністю, честолюбством, підвищеною терплячістю, совісністю. Із фазовою сингулярністю від 1/з С чергується у межах постійності повторів.

За типом "Людина - людина" в інтервалі 0,78<Хт<0,82: дХт, Тс = 0,28 і дТс, Хт = 0,22 виявилися найнижчі кореляційні взаємозв'язки, що свідчить про низьку ситуативну тривожність і вияв іпохондричних розладів [9].

Оскільки йдеться про контрольну групу осіб, то ця особливість вияву пов'язана зі схильністю до іпохондричної поведінки на зразок дисфункції органів ШКТ, зі скаргами в ділянці duodenum без періодичних повторів. У зв'язку з цим доходимо висновку про те, що ця симптоматика не належить до структури іпохондричних розладів особистості, а пов'язана з невмінням регулювати режим харчування, зокрема ігнорування студентами вимог правильного харчування і вживання їжі масового виробництва "фаст-фуд".

Рівень особистісної тривожності за методикою самооцінки рівня тривожності Спілберга-Ханіна та методу хронометричної проби не є доцільним у нашому дослідженні, оскільки не розкриває ситуативність і повторюваність іпохондричних симптомів та не обумовлює характеристики фазової сингулярності. В перспективі ми обговоримо висновки щодо особистісної тривожності за нашою вибіркою осіб, оскільки поки що не вивчається їх індивідуальний стиль вияву іпохондрії та й за показниками статистичних значень ми не зможемо їх угрупувати за типовістю ознак досліджуваних.

В основі цієї проблематики ми й розробили алгоритм хронобіологічного прогнозу психосимптоматики, перебігу, ефективності лікування та оптимізації адаптаційних можливостей хворих на іпохондричні розлади. Його сутність полягала в тому, щоб ознайомити учасників дослідження з інформацією про рецидив іпохондричних розладів, причини їх повторного виникнення і наслідки.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Таким чином, критеріально-результативна складова підготовки підвищення рівня готовності майбутніх фахівців до безпеки професійної самореалізації та її критерії оцінювання (мотиваційно-ціннісний, когнітивно-особистісний, творчо-діяльнісний, рефлексивно-регулятивний). Отож, психологічна готовність фахівців із іпохондричними розладами орієнтована на розкриття особистості у спектрі певного "хронотипу" і сингуляторністю їх повторів.

Перспективою подальших досліджень є обґрунтування емпіричних результатів із висвітленням їх результативності за показниками психодіагностичних методик у разі порівняльного аналізу проблеми.

Список використаних джерел

1. Грудзинский А. О. Мотивационная готовность научно-педагогических работников университета к предпринимательству в научнообразовательной сфере / А. О. Грудзинский, О. В. Петрова // Вестн. Нижегородск. ун-та им. Н. И. Лобачевского. - № 2(1), 2012. - С. 11-16.

2. Лодатко Є. О. Моделювання освітніх систем у контексті ціннісної орієнтації соціокультурного простору / Є. О. Лодатко // Вісн. Черкаськ. ун-ту. Серія: Педагогічні науки. - 2007. - Вип. 112. - С. 32-40.

3. Философия и методология науки : учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений / под ред. В. И. Купцова. - М. : Аспект Пресс, 1996. - 551 с.

4. Візнюк І. М. Типологічний аналіз ґенезису іпохондричних розладів особистості / І. М. Візнюк // Наука і освіта. - 2017. - Вип. 9. - C. 30-36.

References

1. Hrudzynskyi A. O. Motyvatsyonnaia hotovnost nauchno-pedahohy-

cheskykh rabotnykov unyversyteta k predprynymatelstvu v nauchno- obrazovatelnoi sfere / A. O. Hrudzynskyi, O. V. Petrova // Vestnyk Nyzhehorodskoho unyversyteta ym. N. Y. Lobachevskoho. - № 2(1),

2012. - S. 11-16.

2. Lodatko Ye. O. Modeliuvannia osvitnikh system v konteksti tsinnisnoi oriientatsii sotsiokulturnoho prostoru / Ye. O. Lodatko // Visnyk Cherkaskoho universytetu, Seriia: Pedahohichni nauky. - Vyp. 112. - Cherkasy, 2007. - S.32-40.

3. Fylosofyia y metodolohyia nauky : ucheb. posobye dlia studentov vbissh. ucheb. zavedenyi / pod red. V. Y. Kuptsova. - M. : Aspekt Press, 1996. - 551 s.

4. Vizniuk I. M. Typolohichnyi analiz genezycu ipokhondrychnykh rozladiv osobystosti / I. M. Vizniuk // Nauka i osvita. - 2017, vyp. 9. - S. 30-36.

Размещено на Allbest.ru