Інтеграція мовленнєвого та рухового розвитку дітей старшого дошкільного віку в ігровій діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інтеграція мовленнєвого та рухового розвитку дітей старшого дошкільного віку в ігровій діяльності

Дем'яненко Світлана Дмитрівна,

кандидат педагогічних наук, доцент, ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди», м. Переяслав

Стаття присвячена актуальній проблемі сучасної дошкільної освіти - інтеграції мовленнєвого та рухового розвитку дітей старшого дошкільного віку в ігровій діяльності. Науковий аспект дослідження полягає у висвітленні теоретичних засад фізіологічної та психолого-педагогічної природи взаємозв'язку мовлення та рухової активності дитини. Акцентована увага на важливості мовленнєво- рухової активності дитини старшого дошкільного віку буденної (повсякденне життя дитини) та нормованої - спеціально організованої вихователем (заняття, ігри) з врахуванням її як індивідуально-генетичної потреби.

Ключові слова: рухова активність, мовленнєвий розвиток дітей, особистість дитини дошкільного віку, гра дошкільника, сенситивний період розвитку мовлення дітей.

Статья посвящена актуальной проблеме современного дошкольного образования - интеграции речевого и двигательного развития детей старшего дошкольного возраста в игровой деятельности. Научный аспект исследования заключается в освещении теоретических основ физиологической и психолого-педагогической природы взаимосвязи речи и двигательной активности ребенка. Акцентировано внимание на важности речевой двигательной активности ребенка старшего дошкольного возраста будничной (повседневная жизнь ребенка) и нормированной - специально организованной воспитателем (занятия, игры) с учетом ее как индивидуально-генетической потребности.

Ключевые слова: двигательная активность, речевое развитие детей, личность ребенка дошкольного возраста, игра дошкольника, сенситивный период развития речи детей.

The article is devoted to the actual problem of modern preschool education, namely the integration of the senior preschool children's speech and motor development in game activities. The scientific aspect of the article is to cover the theoretical basis of the physiological and psychological- pedagogical nature of the relationship between a child's speech and a motor activity, which is explained by the biological phenomenon, which is characterized by the body intense maturation and the psyche formation. The introduction of the speech and motor development integration into the practice of preschool education institutions as a vital necessity is analysed. A children's play is considered as an activity through which the various integration aspects are realized, including the integration of the content and tasks of linguistic and motor development. The article focuses on the importance of a senior preschool age child speech and motor activity of everyday life (the child's daily life) and normalized - specially organized by tutor (classes, games) with regard to it as an individual-genetic need. The methodological aspect presents some practical tools (didactic games and exercises) for the development of the senior preschool children speech and motor activity, which reveal the essence of the process of the motor and speech development integration. The main task of the developed games is the observance of the rules, which require arbitrary behavior and shape it, solve the specific tasks of the senior preschool children speech and motor development. Attention is drawn to the fact that the efforts of parents and teachers are directed to the child's active learning a social environment through the language and motor activity in games. It was in the everyday activity and the specially organized by adult one, in games with peers when we activated children to name objects, actions, stimulated a communicative activity: initiated conversations, utterances, using elements of different functional-semantic types of speech, such as story, description, reasoning, explanation; the ability to handle questions, requests; to adhere to the culture of a spoken language; to be mobile and talkative, not tight-lipped.

Key words: motor activity, speech development of children, preschool child personality, pre-schooler's play, sensitive period of the children's speech development.

Постановка проблеми

Дошкільний вік є найбільш сприятливим періодом становлення особистості дитини в тому числі розвитку всіх сторін її мовлення. Оволодіння рідною мовою, починаючи з раннього та в дошкільному віці, є істотною умовою вирішення завдань інтелектуально-пізнавального, естетичного і морального становлення дітей в максимально сенситивний період їхнього розвитку та підготовки до навчання в школі. Однак, у даний час спостерігається критична ситуація у мовленнєвому розвитку дітей дошкільного віку, що обумовлено рядом специфічних факторів, які впливають на розвиток їхніх вербально- комунікативних функцій: істотне зниження обсягу «живого» спілкування батьків і дітей; глобальна «гатжетизація» суспільства, яка знижує рівень рухової активності й провокує захворювання опорно-рухової та інших систем організму. Прогресуюче падає рівень мовної культури в суспільстві. Стримування у такий спосіб мовленнєвого розвитку в сенситивний для нього період може вплинути на загальні вектори розвитку особистості в цілому. За таких умов соціально-вербальної дійсності ігровий потенціал дитини, втілений у провідній діяльності дошкільників - грі виявляється у мовленнєво-руховій активності. Гра виступає діяльністю, через яку реалізуються аспекти інтеграції змісту і завдань різних освітньо-розвивальних галузей. Очевидно, що мовленнєва і рухова діяльність дітей тісно пов'язані між собою. Інтегруючись вони виступають невіддільними, адже діяльнісно- рухові (ігрові) потреби у бутті дитини породжують та мотивують мовленнєву діяльність, яка в свою чергу забезпечує вербальну комунікацію, яка супроводжує рухову активність дитини. Водночас, інтеграція рухового та мовленнєвого розвитку в ігровій діяльності дозволяє у старших дошкільників удосконалювати рухи та дії, забезпечувати біологічні потреби в фізичних рухах та активізувати при цьому мовлення.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій. На сьогоднішній день у системі дошкільної освіти існує одностайна позитивна позиція - прийняття провадження інтеграційних процесів у практику роботи закладів дошкільної освіти як життєвої необхідності (А. Богуш, Г. Бєлєнька, О. Кононко, К. Крутій, В. Кудрявцев, Н. Лисенко, Т. Піроженко, С. Якименко та ін.).

У сучасній науці поняття інтеграції розуміють як поєднання деяких освітніх елементів, перехід кількості в якість. У Великому тлумачному словнику української мови інтеграція визначається як доцільне об'єднання та координація дій різних частин цілісної системи.

За системного підходу інтеграція визначається як процес взаємодії двох і більше систем із метою створення нової, яка набуває нових ознак завдяки зміні властивостей та зв'язків її елементів [4, с.428].

Американський педагог Дж. Гіббоне висловлював думку про те, що інтегрувати означає поєднувати частини систем таким чином, щоб результат об'єднання в сумі перевершував їхнє значення до взаємодії. В загальнонауковому аспекті поняття «інтеграція» Н. Антонов, визначає як природне протиставлення поняттю «диференціація» та наголошує на високому рівні системності: процес взаємопроникнення, ущільнення, уніфікації знання, який проявляється через єдність із протилежним йому процесом розчленування, розмежування, диференціації [2, с. 7].

Аналіз філософських робіт І. Блауберг, Б. Кедрова, В. Лектроського та ін. показує, що в сучасній науці під інтеграцією розуміється не об'єднання безлічі елементів, пов'язаних лише ситуативно. Інтеграція - внутрішньо взаємопов'язана та взаємообумовлена цілісність, яка має властивості, що відсутні у компонентах, із яких вона складається і забезпечує відкриття нових зв'язків і відношень між компонентами шляхом включення в нові системи взаємозв'язку [10, с. 275].

На думку М. Поддьякова, Р. Чумичової та ін., діти глибше усвідомлюють зміст освітніх завдань, якщо його представлено в різноманітних зв'язках і відношеннях. У експериментальних дослідженнях деяких зарубіжних авторів велика увага приділяється використанню засобів фізичного виховання з метою корекції психічних і психомоторних відхилень. Ними було доведено позитивний вплив проведення коригуючих програм фізичного виховання на психомоторний розвиток дитини. Так, інститут Евана Томаса в Честнат Хіллі, (Філадельфія) будує свої програми випереджаючого розумового розвитку дітей на фундаменті фізичних вправ, що включають основні рухи, плавання, вправи для рук і пальців, що забезпечує не тільки фізичний, а й інтелектуальний розвиток дитини [16, с. 55].

У грі слово допомагає дитині виявити свої думки і почуття, зрозуміти переживання партнера, узгодити з ним свої дії. З розвитком мовлення пов'язані всі вміння та навички, які дитина набуває. У практиці сучасних закладів дошкільної освіти для мовленнєвого розвитку використовуються всі види ігрової діяльності в залежності від віку дитини. О. Ушакова стверджує, якщо гру організувати певним чином, то в ній активізується і розвивається мовлення. Відбувається засвоєння не тільки рухів, а й слів, при цьому формуються психоемоційні, інтонаційні й вербальні навички, які сприяють формуванню у дітей готовності до спілкування та мовленнєвого розвитку [13, с.114-115].

Як зазначав В. Сухомлинський, що витоки здібностей і обдарування дітей - на кінчиках їхніх пальців. Від пальців, образно кажучи, йдуть найтонші нитки - струмочки, які живлять джерело творчої думки. Іншими словами, чим більше майстерності в дитячій руці, тим розумніша дитина. Це його твердження можна віднести до кожної діяльності дошкільника. Тому без розвитку дрібної моторики неможливий розвиток мозкової діяльності, логічного і просторового мислення, а також і мовлення.

Мета статті: розкриття акцентів інтеграції мовленнєвого та рухового розвитку дітей старшого дошкільного віку в ігровій діяльності.

Результати дослідження. В появі та розвитку мовлення у дитячому віці й протягом усього життя значну роль відіграє руховий аналізатор (М. Красногорський, М. Бернштейн, П. Ананьєв, М Кольцова, Г. Розенгарт-Пупко та ін.). М. Красногорським є доведений факт (1910 р.). Моторна зона кори головного мозку - руховий аналізатор - забезпечує аналіз, синтез і диференціацію умовних рухових рефлексів, а отже руховий аналізатор мовлення властивий людині, аналізує та узагальнює всю діяльність мозку та забезпечує створення мовленнєвих умовних реакцій у відповідь на подразники, що надходять із усіх аналізаторів [9, с. 27-69]. Про нерозривність зв'язку між мовним і руховим розвитком дитини свідчать наукові дослідження фізіологів, психологів, логопедів та ін. На розвиток мовлення дітей впливає рухова активність, яка є невід'ємним компонентом мовленнєво- рухового розвитку. На думку багатьох фізіологів, гігієністів та лікарів рухова активність із перших років життя дитини є запорукою і необхідною умовою розвитку та формування всіх систем і функцій організму. Повноцінна рухова активність дитини стимулює мовленнєвий розвиток і впливає на розвиток пізнавальних процесів, розгортання вищих психічних функцій, центри реалізації яких зосереджені в лівій лобовій частині кори головного мозку. мовленнєвий руховий ігровий дошкільний

Рухова активність дитини розглядається як індивідуальна генетична потреба в різному рівні рухів і залежить від типологічних особливостей нервової системи окремої дитини. При цьому, за даними дослідників, оптимальний фізичний розвиток і функціональний стан організму дитини досягається при руховій активності у 4 роки - 12-13 тис. локомоцій, у 5 років - 14-15 тис., у 6 і 7 років - 15-16 і 17-18 тис. рухів відповідно (О. Демидова).

Із сказаного слідує, що розвиток мовлення тісно пов'язаний з розвитком дрібної моторики м'язів пальців рук. Крім того, руховий та мовленнєвий центри в корі головного мозку мають схожу фізіологічну функцію та впливають один на одного. Науковцями та практиками доведено, що розвиток дрібних м'язів пальців рук безпосередньо впливає на мовленнєвий розвиток дитини. Розмальовки, складання лото, мозаїки, пазли, різноманітні конструктори мають позитивний розвивальний вплив на дитину. Рухливі ігри та вправи також надзвичайно корисні для дітей як раннього так і дошкільного віку малоактивних в діалозі, які відповідають переважно одним словом, відчувають труднощі у веденні діалогу, у відображувальній грі віддають перевагу простим маніпуляціям із іграшками, рідко супроводжують свої дії мовленням.

Руховий аналізатор дуже рано досягає високої досконалості: людині з дитинства доступні такі тонкі й точні рухові акти як письмо, малювання, гра на музичних інструментах, говоріння, що вимагають диференційованих реакцій багатьох м'язових груп [16, с. 46]. Саме тому важливо з раннього дитинства, а особливо у старшому дошкільному віці розвивати мовно-рухову активність дітей, яка стане підґрунтям подальшого психічного та особистішого зростання. Мовно-рухову активність можна поділити на мимовільну (буденну) активність, яка проявляється в процесі самостійних мовно-рухових дій дітей (повсякденне життя у ЗДО), та цілеспрямовану (регламентовану) - у ході проведення освітньо- розвивальної роботи з мовленнєво-рухової діяльності, де мовленнєво-рухова активність нормується за обсягом мовленнєвого та інтенсивністю рухового навантаження, а також за тривалістю мовленнєвого та рухового компонентів у режимі дня старшої групи

закладу дошкільної освіти. Вихователю дітей ЗДО важливо знайти оптимальне співвідношення спеціально організованої та спонтанної мовленнєво-рухової активності дітей, щоб запобігти

перевантаженню і втоми.

У своїх працях Ю. Змановський зауважував, що збільшення рухової активності позитивно впливає на функціональний стан головного мозку. В свою чергу недостатня рухова активність призводить до зниження обміну речовин в організмі, зниження швидкості передачі інформації від м'язових рецепторів у мозок. Це зменшує обмінні процеси в тканинах мозку і призводить до порушень його регулюючої функції. У той момент, коли дитина починає словом супроводжувати дію, називає предмети підключаються кінестетичні відчуття і встановлюється зв'язок між слуховою, зоровою і мовленнєво-руховою зонами [5, с. 5-6]. Дослідження фізіологів (П. Анохін, М. Жинкін та ін.) свідчать про те, що зони кори головного мозку, які відповідають за сприйняття і моторну організацію мовлення, функціонально пов'язуються між собою і можна спостерігати у відповідь на словесний вплив дорослого словесну реакцію дитини, яка може поєднуватися з рухами діями [1, с.149], [6, с. 204].

Процес становлення регулювальної, планувальної функції мовлення на думку О. Лурії відбувається наступним чином: спочатку мовленнєве висловлювання констатує вже виконану дію, потім воно набуває характер планування дії, і першим етапом планування дії є планування для інших (дитина звертається до дорослого і називає йому свою майбутню дію), наступним - планування для себе (мовленнєве регулювання власної поведінки). З часом звернення до зовнішньої сторони мовлення стає зайвим, і планування перетворюється у внутрішньо-мовленнєве [12, с. 52].

У результаті досліджень М. Кольцової зроблено висновок, що рухи є найважливішим засобом, який сприяє розвитку мозку в цілому, а також таких його функцій, як мова і мислення. Однак, незважаючи на фундаментальні наукові й практичні доробки в цьому напрямку, в закладах освіти (ЗДО, ЗОШ І-Ш ступенів) спостерігається зниження рухової активності дітей, що порушує баланс у діяльності дитини і реалізації її біологічних потреб у рухах.

Виходячи з проаналізованих досліджень глибинних аспектів породження мовлення та рухової активності дітей дошкільного віку доходимо висновку про те, що ефективний розвиток мовлення доцільно інтегрувати з руховим, послуговуючись грою. Гру розглядають як діяльність, через яку реалізуються різні аспекти інтеграції, в тому числі інтеграції змісту і завдань мовного та рухового розвитку [8, с.5]. Головне завдання таких ігор - дотримання правил, вони вимагають довільної поведінки і, в свою чергу, формують її, а також вирішують конкретні завдання мовленнєвого та рухового розвитку дітей старшого дошкільного віку.

Під час щоденного перебування дитини у закладі дошкільної освіти (прогулянка, заняття, режимні моменти, ігри та ін.) важливо якомога більше розмовляти з дитиною. Особливо звертати увагу на те, щоб діти називали, повторювали назви предметів, дії у повсякденній діяльності, в іграх із ровесниками, виявляли комунікативну активність: ініціювали розмови,

висловлювалися, використовуючи якомога більше різних елементів функціонально-смислових типів мовлення, таких як розповідь, опис, міркування, пояснення; уміли звертатися із запитаннями, проханнями; дотримувалися культури розмовного мовлення. Були рухливими та розмовляючими, а не скутими мовчунами. Основні зусилля батьків та вихователів мають спрямовуватися на активне пізнання дитиною суспільного середовища через мовно-рухову активність. Йдеться не лише про знання назв, призначення, властивостей різних предметів, а й про вміння жити у злагоді з ними, користуватися за призначенням, діяти безпечно й продуктивно.

Входячи у світ міжособистісних стосунків, між дітьми з'являються конфлікти із-за відсутності вміння правильно налагоджувати взаємостосунки. Конфлікти часто виникають як результат скупої вербально-рухової взаємодії. У старшому дошкільному віці діти продовжують навчатися вирішувати складні, в більшості, однотипні ситуації, поступатися один одному та узгоджувати свої дії з іншими. Для цього використовують такі стимулятори як мовленнєві форми взаємодії: дражнилки, лічилки. Часто для обслуговування ходу ігрових взаємодій, діти використовують фольклорні тексти (ігрові приспіви, наприклад, «Цить не плач - спечем калач, усім роздамо, а тобі не дамо...» (потішка); «Іди, іди дощику, зварим тобі борщику.» (закличка); «Жадіна, жадіна, жадіна-помадіна...» (дражнилка); «Раз, два, три, чотири, п'ять - вийшов Зайчик погулять» (лічилка) та ін.).

З віком ускладнюється мовленнєво-рухова здатність дітей. Вони вже самостійно орієнтуються в мовленнєвих ситуаціях та виконанні рухів і дій. Віднаходять власні форми словесної поведінки без опори на традиційні дитячі кліше, які склалися на основі індивідуального емоційного досвіду. Розвивальні мовленнєво-рухові ігри: «Про ляльку розповідай і крокуй вперед», «Їстівне, неїстівне», «Скажи команду - виконай вправу», «Вітер дихає в лице» та ін.; сюжетно-рольові ігри «Дитячий садок», «Магазин», «Будівельники», «Поліцейські» та ін.; ігри з конструкторами; сприяють навичкам говоріння. Беручи на себе роль «учня», «вихователя» та ін., в сюжетно-рольовій грі дитина намагається бути зібраною, підкоряє свої дії законам життя в колективі, команді. Бажання гратися примушує переборювати незручності та обмеження в грі. Життя дітей старшого дошкільного віку в іграх розширює потенційні можливості впливу на їхній мовленнєво-руховий розвиток.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Інтеграція мовного і рухового розвитку дітей старшого дошкільного віку полягає в природі їхнього мислення, диктується об'єктивними законами вищої нервової діяльності, особливостями психології та фізіології, пояснюється біологічним феноменом, який характеризується інтенсивним дозріванням організму і формуванням психіки. Таким чином, інтеграція мовного і рухового розвитку старших дошкільників у грі є науково обґрунтованою і має позитивний вплив на мовленнєве і рухове зростання дітей в освітньому просторі закладу дошкільної освіти та передбачає створення перспективних інтегрально-розвивальних мовленнєво- ігрових технологій.

Список використаних джерел

Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем. Академия медицинских наук СССР. Москва: 1975. 447 с.

Антонов Н. С. Інтеграційна функція навчання К.: Освіта, 1989. 304 с.

Бернштейн Н.А. Очередные задачи нейрофизиологии в свете современной теории биологической активности. Вопросы психологии. 1966. № 4. С. 3-7.

Бусел В.Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови: 250000. К.: Ірпінь, Перун. 2005.

Змановський Ю. Що може дитина: нейропсихологічні аспекти дошкільного виховання. Дошкільне виховання. 1981. № 10. С. 6-7.

Жинкин Н.И. Механизмы речи. Москва: 1958. 370 с.

Кольцова М.М., Рузина М.С. Ребенок учится говорить. Пальчиковый игротренинг. Екатеринбург: 2004. 224 с.

Комарова Т.С. Интеграция в системе воспитательно-образовательной работы детского сада. Москва: 2010. 144 с.

Красногорский Н.И. Высшая нервная деятельность ребенка. Москва: 1958. С. 27-69.

Крулехт М.В. Проблема интеграции в современной педагогике. Проблемы педагогики и психологии. 2012. № 3. С 257-261.

Крутій К.Л. Термінологічне поле інновацій в дошкільній освіті. Наукові записки Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя. Ніжин, 2006. № 5. С. 6-9.

Лурия А.Р., Юродович Ф.А. Речь и развитие психических процессов у ребенка (экспериментальные исследования). Москва, 1956.

94 с.

Никифорова Т.И. Развитие речи у детей старшего дошкольного возраста. Дошкольный возраст. 2007. № 3. С. 114-115.

Павлов И.П. Полное собрание трудов. Москва, 1947. С. 337.

Федоренко Л.П. Закономерности усвоения родцой речи. Москва, 1984. 159 с.

Шишкина В.А. В детски сад - за здоровьем: пособие для педагогов, обеспечивающих получение дошк. образование. Минск, 2006.

184 с.

References

Anohin, 1975 - Anohin P.K. Ocherki po fiziologii funkcionalnyh sistem [Essays on the Physiology of Functional Systems]. Akademiya medicinskih nauk SSSR. Moskva: 1975. 447 s.

Antonov, 1989 - Antonov N. S. Intehratsiina funktsiia navchannia [Integration Function ofLearning]. K.: Osvita, 1989. - 304 s.

Bernshtejn, 1966-Bernshtejn N.A. Ocherednye zadachi nejrofiziologii v svete sovremennoj teorii biologicheskoj aktivnosti [Next Tasks of Neurophysiology in the Light of Modern Theory of Biological Activity] Voprosy psihologii. 1966. № 4. S. 3-7. S. 5.

Busel, 2005 - Busel V.T. Velykyi tlumachnyi suchasnoi slovnyk ukrainskoi movy [The Great Interpretive Dictionary of Modern Ukrainia]: 250000. K.: Irpin, Perun. 2005.

Zmanovskyi, 1981 - Zmanovskyi Yu. Shcho mozhe dytyna: neiropsykholohichni aspekty doshkilnoho vykhovannia [What Can a Child Do: Neuropsychological Aspects ofPreschool Education] Doshkilne vykhovannia. 1981. № 10. S. 6-7.

Zhinkin, 1958 - Zhinkin N.I. Mehanizmy rechi [Mechanisms of Speech]. Moskva: 1958. 370 s.

Kolcova, 2004- Kolcova M.M., Ruzina M.S. Rebenok uchitsya govorit. Palchikovyj igrotrening [The Child Learns to Speak. Finger Game Training]. Ekaterinburg: 2004. 224 s.

Komarova, 2010 - Komarova T. S. Integraciya v sisteme vospitatelno-obrazovatelnoj raboty detskogo sada [Integration in the System of Educational Work of Kindergarten]. Moskva: 2010. 144 s.

Krasnogorskij, 1958 - Krasnogorskij N.I. Vysshaya nervnaya deyatelnost rebenka [Higher Nervous Activity of the Child]. Moskva: 1958.

S. 27-69.

Kruleht, 2012 - Kruleht M. V. Problema integracii v sovremennoj pedagogike [The Problem of Integration in Modern Pedagogy] Problemy pedagogiki i psihologii. 2012. № 3. S 257-261.

Krutij, 2006 - Krutij K. L. Terminologichne pole innovacij v doshkilnij osviti [Terminological Field of Innovation in Preschool Education] Naukovi zapiski Nizhinskogo derzhavnogo universitetu im. M. Gogolya. - Nizhin, 2006. № 5. S. 6-9.

Luriya,1956- Luriya A.R., Yurodovich F.A. Rech i razvitie psihicheskih processov u rebenka (eksperimentalnye issledovaniya) [Speech and Development of Mental Processes in a Child (Experimental Studies)]. Moskva, 1956. 94 s.

Nikiforova, 2007 - Nikiforova T.I.Razvitie rechi u detej starshego doshkolnogo vozrasta [Speech development for Senior Preschool Children]. Doshkolnyj voziast. 2007. № 3. S. 114-115.

Pavlov, 1947- Pavlov I.P. Polnoe sobranie trudov [Full collection of works]. Moskva, 1947. S. 337.

Fedorenko, 1984 - Fedorenko L.P. Zakonomemosti usvoeniya rodnoj rechi [Patterns ofMasteiing Native Speech]. Moskva, 1984. 159 s.

Shishkina, 2006 - Shishkina, V. A. V detski sad - za zdorovem : posobie dlya pedagogov, obespechivayushih poluchenie doshk. Obrazovaniya [Into a Kindergarten for Health: A Guide For Educators Providing Board. Education]. Minsk, 2006. 184 s.

Размещено на Allbest.ru