Психологія трансформаційних змін інтегральної ідентичності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПСИХОЛОГІЯ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ЗМІН ІНТЕГРАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

А.В. Сергеєва

Анотація

У статті подано результати теоретико-емпіричного аналізу й систематизації психологічних чинників трансформації інтегральної ідентичності особистості. Уточнено зміст психологічного феномену інтегральної ідентичності, здійснено аналіз основних концептуальних підходів до вивчення інтегральної ідентичності, проведено експлікацію та опис зовнішніх і внутрішніх чинників трансформаційної зміни ідентичності, висвітлено сучасні тенденції в дослідженні особистісних чинників трансформації ідентичності (особливості самоставлення, особистісна готовність до змін у своєму житті).

У результаті емпіричного дослідження встановлено наявність неоднозначних кореляційних зв'язків між показниками інтегральної ідентичності та особливостями самоставлення. Більшість показників інтегральної ідентичності (легкість у зміні своєї ідентичності, активність у її побудові, широта пошуку своєї ідентичності, статуси ідентичності в релігійній, національній та гендерній сферах соціальних відносин) демонструють значущі взаємозв'язки з компонентами самоставлення (самоповага, очікування позитивного ставлення від інших, самоінтерес, самоприйняття).

Ключові слова: інтегральна ідентичність, структурні складники інтегральної ідентичності, психологічні чинники (особливості самоставлення, особистісна готовність до змін).

Annotation

Sergeyeva А. V. Transformational Changes Psychology of an Integrated Identity. The article presents the results of theoretical and empirical analysis of psychological factors integral transformation of personal identity. The content of the psychological phenomenon of integrated identity has been clarified, the key conceptual approaches to the study of integral identity have been analyzed, explication and description of internal and external factors of the formation of identity is held, the current trends in the study of personality factors of transformational change of identity (especially the self, personal willingness to change, and changes in their life) have been highlighted.

As a result of empirical studies the presence of ambiguous correlations between performance and integrated features of the self-identity has been revealed. Most indicators of the integral identity (easy to change its identity, the activity of its construction, the breadth of the search of their identity, status identity in religious, ethnic and gender spheres of social relations), demonstrate a significant correlation with the features of the self (self-esteem, the expectation of a positive attitude from others, self-acceptance).

Keywords: integral identity, structural components of an integrated identity, psychological factors (especially the self-esteem and personal willingness to change).

Аннотация

Сергеева А. В. Психология трансформационного изменения интегральной идентичности. В статье представлены результаты теоретико-эмпирического анализа и систематизации психологических факторов трансформации интегральной идентичности личности. Уточнено содержание психологического феномена интегральной идентичности, осуществлен анализ основных концептуальных подходов в изучении интегральной идентичности, проведена экспликация и описание внешних и внутренних факторов становления идентичности, освещены современные тенденции в исследовании личностных факторов трансформационных изменений идентичности (особенности самоотношения, личностная готовность к переменам и изменениям в своей жизни).

В результате эмпирического исследования установлено наличие неоднозначных корреляционных связей между показателями интегральной идентичности и особенностями самоотношения. Большинство показателей интегральной идентичности (легкость в изменении своей идентичности, активность в ее построении, широта поиска своей идентичности, статусы идентичности в религиозной, национальной и гендерной сферах социальных отношений) демонстрируют значимую взаимосвязь с особенностями самоотношения (самоуважение, самоинтерес, самопринятие).

Ключевые слова: интегральная идентичность, структурные составляющие интегральной идентичности, психологические факторы (особенности самоотношения и личностная готовность к переменам).

Постановка наукової проблеми та її значення

Розглядаючи систему психологічних чинників та факторів трансформаційної зміни ідентичності, потрібно уточнити саме поняття «психологічний чинник», яке представлене у відомих роботах Б. Г. Ананьєва [1], Б. Ф. Ломова [4] та інших як одне з найбільш обговорюваних і в той же час невизначених у психології. Слід відзначити, що до цих пір не існує однозначної дефініції цього поняття і критеріїв його виділення. Ця проблема існує у зв'язку з тим, що в названих роботах це поняття представлено дуже багатозначно. Наприклад, у «Великому тлумачному психологічному словнику» за редакцією А. Ребера поняття «чинник» визначається як рушійна сила, причина, суттєва обставина в будь-якому процесі, явищі [3, с. 409].

Подібне уявлення про психологічні чинники трансформаційного становлення особистості трапляється також у роботі Б. Г. Ананьєва. На думку автора, психологічні чинники можна визначити так: «Шляхом зіставлення зрушень за багатьма параметрами соціального розвитку людини: цивільним станом, економічним становищем, сімейним статусом, поєднанням, консолідацією або роз'єднанням соціальних функцій (ролей, характеру цінностей і їх переоцінки в певних історичних обставинах), зміною середовища розвитку і комунікацій, конфліктних ситуацій і рішенням життєвих проблем, здійсненням або нездійсненням життєвого плану, успіхом або неуспіхом» [1, с. 162].

Така невизначеність у розумінні рушійних сил та психологічних чинників трансформаційного становлення особистості та її ідентифікаційних структур привернуло нашу увагу й викликало потребу подальшого вивчення цієї актуальної проблеми.

Аналіз досліджень цієї проблеми

Аналіз наявної наукової літератури з проблеми генезису, форм і видів трансформаційного становлення ідентичності (G. M. Breakwell, E. H. Erikson, J. Habermas, J. E. Marsia та ін.) дав змогу відокремити систему внутрішніх і зовнішніх чинників трансформації ідентичності.

Отже, до зовнішніх чинників трансформаційного становлення ідентичності особистості багато дослідників відносять: соціокультурні чинники (освітній і соціальний рівень розвитку, рівень культури та виховання тощо); екологічні фактори (природні катаклізми чи екологічне благополуччя); економічні фактори (економічне благополуччя/неблагополуччя, рівень життя тощо) [2; 5; 8; 10].

До внутрішніх чинників трансформаційних змін ідентичності належать:

- психофізіологічні (стать, вік, генетичні особливості індивіда, вегетативні реакції та енергетичні витрати організму);

- індивідуально-психологічні (емоційна стійкість, імпульсивність, екстернальність, рефлексивність, критичність, тривожність);

- особистісні (особливості самооцінки й самосвідомості, особистісні установки, особливості інтелекту);

- соціально-психологічні (особливості соціальної взаємодії, ступінь активності в досягненні соціально значущих цілей, відповідальність за події) [6; 7; 9; 10].

Важливим методологічним аспектом вивчення чинників трансформації ідентичності особистості є одночасне використання комплексного й диференційованого підходу. Так, комплексний підхід дає змогу виділити основні групи чинників трансформаційних змін ідентичності. Використання диференційованого підходу уможливлює аналіз спеціальних факторів, які впливають на зміни ідентичності. Узагальнення даних, представлених у зазначених вище роботах, дає змогу більш детально зупинитися на характеристиках особистісних факторів, що значно впливають на трансформацію ідентичності: рівень самооцінки, особливості самоставлення й особистісну готовність до змін.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження

Деякі дослідники [7; 8; 10] прийшли до висновку, що рівень самооцінки є важливим регулятором поведінки, чинником становлення ідентичності, тому забезпечує рівновагу між зовнішніми впливами й внутрішнім станом особистості та формами її поведінки. На їхню думку, наявність у людини неадекватної самооцінки створює своєрідні «оборонні споруди», що закривають доступ у свідомість усього того, що здатне зруйнувати створену структуру негативних установок особистості. Результати теоретико-емпіричних досліджень [6; 10] показують, що самооцінка таких осіб базується не на реальних досягненнях і не на моральних достоїнствах, що є неадекватним уявленням про себе, а ґрунтується на бажанні виправдати невдачі в тій чи іншій діяльності. У зв'язку з цим їхня реакція на оцінки людей, які їх оточують, у чомусь залежить від того, яким чином ці оцінки узгоджуються з їх самооцінкою - підкріплюють її або руйнують.

У багатьох випадках, як стверджує А. Г. Асмолов [2], на трансформацію ідентичності впливають установки особистості (наприклад, може йтися про особистісну готовність до змін). Автор уважає, що установки, які сприяють виникненню негативної трансформації ідентичності, мають три компоненти: оцінний (любов чи ненависть до об'єктів); компонент віри (впевненість у тому, що об'єкти є саме тим, що ми про них думаємо) і поведінковий (готовність діяти певним чином). На думку автора, установки стійкі за природою, за винятком сильних потрясінь, які можуть виявитися причиною трансформації ідентичності, за рахунок перегляду особистістю своєї системи цінностей [2].

У своїх роботах G. M. Breakwell [7] і J. Habermas [9] вивчали вплив рівня розвитку самосвідомості та особливостей самоставлення на зниження невдоволення собою, яку вони розглядають як ознаку негативної трансформації ідентичності. З погляду авторів, ефект зниження невдоволенням собою (самоагресивність) залежить від конкретних цінностей і норм людини. Таким чином, імпульсивність та самоагресія, що характерні для негативної трансформації ідентичності, можуть як посилюватися, так і позитивно змінюватися за рахунок тих аспектів ситуації, які впливають на ступінь та характер інтегрального самоставлення особистості.

Тому метою нашого дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування й емпіричне вивчення впливу особистісно значущих чинників (а саме: особливостей самоставлення, особистісної готовності до змін) на трансформацію інтегральної ідентичності.

Починаючи опис результатів емпіричного дослідження, визначимо основні теоретично важливі поняття (див. табл. 1). Так, інтегральну ідентичність ми розглядаємо передусім як психічне явище, що має ієрархічно складну структуру й об'єднує в собі такі ознаки, як цілісність, тотожність та унікальність і яка може бути представлена на формально-динамічному, змістово-особистісному та імперативнонормативному рівнях [5].

Таблиця 1