Феномен соціальної тривожності як наукова проблема

Размещено на http://www.allbest.ru/

Феномен соціальної тривожності як наукова проблема

Є.М. Коць

Анотація

У статті здійснено теоретичний аналіз феномену соціальної тривожності. Розкрито сутність і значення цього феномену у студентському віці та його взаємо'язок із проблемою соціальної адаптації особистості, проблемою формування особистісних якостей та адекватної самооцінки і самоставлення студентів. Визначено, що позитивна соціальна взаємодія із оточенням є не тільки запорукою відчуття психологічного комфорту, а й успішності навчання. Обґрунтовано, що студенти, що страждають соціальною тривожністю, більш схильні до низьких оцінок через свій страх виступати перед групою, відповідаючи на семінарських чи практичних заняттях. Страх відповідати перед екзаменатором, викликаний саме соціальною тривожністю, може призвести до ступору, та, як наслідок, негативної оцінки знань студента через його неспроможність ці знання виразити.

Доведено, що соціальна тривожність - це реакція тривоги на ситуації соціальної взаємодії. Особам із соціальною тривожністю складніше встановлювати близькі стосунки з іншими людьми, вони відчувають себе невпевнено спілкуючись із протилежною статтю, мають бідний сексуальний досвід. Визначено, що особи, котрі страждають від соціальної тривожності, схильні оцінювати будь-яке соціальне середовище як вороже, негативно налаштоване й трактувати нейтральні реакції як критичні. Проаналізовано основні моделі соціальної тривожності, серед яких найбільшого поширення набула інтерперсональна модель. У рамках цієї моделі соціальна тривожність пояснюється через призму нестачі соціальних навичок та низької самооцінки. Перспективами подальших розвідок є емпіричне дослідження психологічних характеристик осіб, які страждають від соціальної тривожності, й розроблення корекційних програм.

Ключові слова: соціальна тривожність, соціальна фобія, тривожність, студент, соціальне оточення, стосунки.

Abstract

The article provides a theoretical analysis of the social anxiety phenomenon. It reveals the nature and significance of this phenomenon in student age and its relationship with the problem of personality social adaptation, the problem of formation of personal qualities and self-esteem and students' self-attitude. The purpose of this article is to explore the phenomenon of social anxiety as scientific problem among individuals enrolled in higher educational institutions. Objectives of the study are: 1) analytical review of studies on social anxiety among students; 2) theoretical justification of the concept of social anxiety among students; 3) the generalization and understanding of students' social anxiety.

Key words: social anxiety, social phobia, anxiety, student, social environment, relationships.

Аннотация

В статье осуществлен теоретический анализ феномена социальной тревожности. Раскрыта сущность и значение этого феномена в студенческом возрасте и его взаимосвязь с проблемой социальной адаптации личности, проблемой формирования личностных качеств и адекватной самооценки и самоотношения студентов. Определено, что положительное социальное взаимодействие с окружением является не только залогом ощущения психологического комфорта, но и успеваемости. Обосновано, что студенты, страдающие социальной тревожностью, более подвержены низким оценкам через свой страх выступать перед группой, отвечая на семинарских или практических занятиях. Страх отвечать перед экзаменатором, вызван именно социальной тревожностью, может привести к ступору и, как следствие, негативной оценки знаний студента за его несостоятельность эти знания выразить. Доказано, что социальная тревожность - это реакция тревоги на ситуации социального взаимодействия.

Лицам с социальной тревожностью сложнее устанавливать близкие отношениях с другими людьми, они чувствуют себя неуверенно общаясь с противоположным полом, имеют бедный сексуальный опыт. Определено, что лица, которые страдают от социальной тревожности, склонны оценивать любую социальную среду как враждебную, негативно настроеную и трактовать нейтральные реакции как критические. Были проанализированы основные модели социальной тревожности, среди которых наибольшее распространение получила интерперсональная модель. В рамках этой модели социальная тревожность объясняется через призму недостатка социальных навыков и низкой самооценки. Перспективами дальнейших исследований является эмпирическое исследование психологических характеристик лиц, страдающих от социальной тревожности, и разработка коррекционных программ.

Ключевые слова: социальная тревожность, социальная фобия, тревожность, студент, социальное окружение, отношения.

Постановка наукової проблеми та її значення. Нестабільні соціально-економічні умови, у яких функціонує нині Україна, сприяли розповсюдженню тривожних розладів серед молоді. Тривожність - це стан психіки людини, схильність переживати тривогу, занепокоєння та страх у специфічних соціальних ситуаціях, пов'язаних із надмірними емоційними чи фізичними навантаженнями. На сьогодні проблема тривожності має актуальний характер. Це зумовлено тим, що із високим рівнем тривожності пов'язані проблеми соціальної адаптації особистості, проблеми формування особистісних якостей та адекватної самооцінки та самоставлення у студентів [1-3 та ін.].

Навчання у вищому навчальному закладі тісно пов'язане безпосередньо із соціальною взаємодією. Соціальна тривожність негативно впливає на процес адаптації і емоційної, і соціальної - студентів вищого навчального закладу, а також гнітюче впливає на саму якість життя студентської молоді. Соціальна тривожність - стан емоційного дискомфорту, страху, недовіри та хвилювання в умовах соціальної взаємодії із іншими людьми та при оцінних судженнях із боку соціуму [8].

Аналіз досліджень цієї проблеми. Найбільш популярним напрямом у вивченні соціальної сфери особистостей із високим рівнем соціальної тривожності є вивчення когнітивних викривлень, що виникають під час соціальної взаємодії, тобто безпосередньо спілкування. Соціальна тривожність пов'язана з пониженою здатністю до розрізнення та інтерпретації соціальних стимулів. За класифікацією МКХ-10 тривожні розлади містяться під кодом F.40.1 [4].

Вивченням соціальної тривожності займалися такі вчені, як Д. Ватсон, Дж. Вілсон, А. Зимбардо, Д. Кларк, Р. Френд, С. Хофман, Р. Тарасова, Т. Булатова, Е. Черних, В. Краснова, А. Холмогорова, К. Хор ні та ін.

Д. Кларк, Л. Стопа виявили, що досліджувані, які страждають від соціальної фобії, схильні до оцінки нейтральних соціальних ситуацій (наприклад, співбесідник під час розмови поглянув у вікно) як негативних. Таким чином мінімально неприємні ситуації, що можуть виникнути у процесі спілкування, наприклад, людина не погодилася з думкою свого співбесідника, особа із соціальною тривожністю буде персоніфікувати. Під персоніфікацією Д. Кларк та Л. Стопа мають на увазі перенесення соціальної ситуації на свою особистість, тобто, якщо хтось з кола спілкування не роділяє думку співрозмовника, соціально тривожна особа схильна до самопригнічення («Я - нецікава людина»). Окрім персоніфікації особи, що страждають від соціальної тривожності, схильні до негативного прогнозу подальших подій, які можуть бути викликані нею у процесі соціальної взаємодії («Мене відрахують із університету», «Я завалю екзамени»). Характерним у дослідженнях Д. Кларка та Л. Стопи було те, що ситуації, котрі не мали зв'язку із соціальною взаємодією, досліджувані інтерпретували набагато точніше та краще [12].

На думку Т. Мелінгс та Л. Алден, особи, що страждають соціальною тривожністю, гірше запам'ятовують деталі соціальної ситуації.

Це означає, що в ситуації соціальної взаємодії увага особи з високим рівнем соціальної тривожності сфокусована лише на її власних пере - живаннях та негативних уявленнях про себе. Цей висновок не конфліктує з розробленою Д. Кларком та А. Вельсом когнітивною моделлю соціальної фобії. Згідно із цією теорією одним із основних механізмів виникнення соціальної тривожності є надмірне фокусування на власних відчуттях [9].

Мета статті - вивчити феномен соціальної тривожності як наукову проблему серед осіб, що навчаються у вищих навчальних закладах.

Завдання дослідження: 1) аналітичний огляд досліджень соціальної тривожності серед студентської молоді; 2) теоретичне обґрунтування поняття соціальної тривожності у студентському середовищі;

1) узагальнення та поглиблення розуміння соціальної тривожності студентів.

Методи та методики. Під час досліджень було використано такі теоретичні методи: синтез, аналіз, узагальнення, систематизація.

Виклад основного матеріалу та обґрунтування останніх результатів досліджень. Будь-які трансформації, що відбуваються із суспільством, першочергово відображаються на студентській молоді. Це зумовлено тим, що через вікові, соціальні та психологічні особливості студентство є найбільш вразливою та чутливою соціальною групою, а також індикатором позитивних й негативних суспільних змін, що відбуваються на сьогодні у нашій країні [6].

Навчаючись у вищому навчальному закладі, студенти повсякчас включені у соціальну взаємодію, що відбувається між самим студентами та студентами й викладачами. Негативні переживання, викли - кані соціальною фобією на цьому етапі розвитку особистості, можуть негативно вплинути на якість життя студентів, їх успішність у навчанні та викликати соціальну та емоційну дезадаптацію.

Соціальна тривожність переростає в соціальну фобію за умови, якщо вона розпочинає приносити в життя людини відчутний дискомфорт та заважає нормальному функціонуванню індивіда.

Соціальна тривожність викликає зацікавлення вчених різних галузей науки: психологи вивчають сором'язливість та соціальну фобію в контексті психологічного стану та рис характеру; психіатри розглядають соціальну фобію як діагностичний критерій. Далі розглянемо основні напрями вивчення соціальної тривожності, що найбільш розроблені в науковій літературі та мають експериментальне підтвердження.

Моделі біхевіоризму. Згідно із цими моделями соціальна тривожність та соціальна фобія виникають унаслідок травматичної події, що відбулася в минулому особистості та стосувалася її соціальної сфери. За даними досліджень Р. Таунсли, 56 % осіб, які страждають від соціальної фобії, пережили в минулому негативний соціальний досвід (наприклад, були висміяними під час доповіді на семінарському занятті тощо). У контрольній групі було всього 20 % осіб, які пережили травматичні події, що стосувалися їхньої соціальної сфери [ 14].

Загалом поведінкові теорії пояснюють соціальну тривожність і соціальну фобію неспецифічно, використовуючи для цього загальні для багатьох фобій моделі. Однак серед поведінкових теорій існує широко розповсюджена модель дефіциту соціальних навичок. Згідно із моделлю дефіциту соціальних навичок у розвитку соціальної тривожності велику роль відіграють несформовані соціальні навички особи та її невміння їх використовувати.

Модель самопрезентації. Цю модель 1982 р. запропонували вчені Б. Шленкер та М. Лірі, пов'язуючи високий рівень соціальної тривожності з негативною самооцінкою та нестачею соціальних навичок. Ця модель здатна пояснити причини соціальної тривожності в осіб, що мають слабко розвинені соціальні навички та схильні до заниженої самооцінки [13].

Згідно із положеннями теорії самопрезентації особи можуть відчувати тривожність у ситуаціях соціального характеру лише тоді, коли збігаються такі умови: 1) у людини наявна висока мотивація до того, щоб справити необхідне (конкретне) враження на своє оточення; 2) у людини є сумніви щодо того, що вона здатна досягнути бажаного результату.

У випадках, коли особа не хвилюється щодо того, щоб справити на своє оточення певне враження, або ж немає ніяких сумнівів щодо своєї здатності до цього, соціальної тривожності не виникає. Так, у студента, який відповідає на семінарі, може не виникати бажання справити позитивне враження на викладача або ж він буде впевнений у своїй здатності справити таке враження. У такому випадку соціаль - на тривожність не розвиватиметься. У ситуації, коли студент прагне до конкретного враження та має сумніви щодо своєї здатності його справити - він відчуває соціальну тривожність.

Однак, навіть справляючи хороше враження на своє оточення, особа може відчувати соціальну тривожність, тому що враження, яке вона справляє, на її думку, може бути недостатнім для досягнення певного поставленого перед собою результату. Саме тому автори цієї теорії наголошують на «необхідному» враженні, не говорячи тільки про «хороше» враження. На думку Д. Тайса, соціальна фобія та тривожність відіграють також й адаптивну функцію. Учений довів, що соціальна тривожність - наслідок природної для людини схильності цікавитися чужою думкою щодо своєї особистості [7]. Однак Д. Тайс уважає, що деякі люди надміру зацікавлені чужою думкою та тим враженням, що вони справляють на своє оточення. Люди з високим рівнем соціальної тривожності більше схвильовані своєю відповідністю стандартам оточення, ніж своїм власним уявленням. Особи з низьким рівнем соціальної тривожності ж схильні вважати, що вони справлять на своє оточення хороше та позитивне враження, незалежно від стандартів, що можуть бути цьому соціальному оточенню суб'єктивно встановлені.

На думку представників інтерперсонального підходу, соціальна тривожність - це передусім розлад інтерперсональної сфери особистості. Симптоми соціальної тривожності проявляються в тих випадках, коли особа, що страждає цим розладом, контактує з іншими людьми. Найтяжчими наслідками соціальної тривожності є неспроможність людини підтримувати соціальні зв'язки з іншими особами і на професійному, і на особистому рівні. Дослідники інтерперсональної теорії розвитку соціальної фобії довели, що не соціальна фобія руйнує життя людей та негативно впливає на їх комунікативну взаємодію з соціальним оточенням, а саме стосунки різного типу впливають на виникнення та закріплення страхів та фобій.

Є два основні положення інтерперсональної моделі соціальної фобії, котрі отримали у процесі досліджень емпіричне підтвердження:

1. Соціальна тривожність згубно впливає на соціальні відносини. Клієнти, що страждають соціальною тривожністю, безсумнівно, мають гірші соціальні відносини ніж люди, у котрих такого розладу немає. Такі люди мають менше друзів, переживають труднощі у взаємосто - сунках із протилежною статтю, рідше вступають у шлюб. Щодо студентського середовища, то серед студентів, котрі страждають від соціальної тривожності, відзначаються труднощі в спілкуванні із протилежною статтю та бідніший сексуальний досвід.

2. Несприятливі шаблони поведінки формуються в дисфункцій- ному соціальному оточенні. Дж. Каган виявив, що одна четверть дуже сором'язливих дітей у віці 21 місяця у 6 років за цим показником нічим не відрізнялася від інших дітей, а четвертина не сором'язливих дітей стали сором'язливими, досягнувши віку 6 років. На основі цього було зроблено висновок, що позитивне соціальне оточення здатне знизити рівень дитячої сором'язливості, що була вродженою [10].

Важливим фактором у виникненні соціальної тривожності є якість стосунків дитини зі своїми батьками. Дж. Боулбі вважає, що, маючи міцну прив'язаність до батьків, дитина використовує об'єкт прив'язаності як безпечний прихисток, за допомогою якого вона може досліджувати навколишній світ, й куди вона може повернутися у будь-який момент, відчувши негативні емоції чи стрес [15].

Є два типи ненадійної прив'язаності дитини до батьків чи осіб, що їх заміняють: 1. Амбівалентний тип. У відповідь на непередбачуваність об'єкта прив'язаності дитина виробляє в собі два типи поведінкових реакцій: вона поводить себе то ніжно, то грубо. 2. Уникаючий тип. Унаслідок ситуацій, у яких дитина була відторгнута об'єктами прив'язаності, вона більше не прагне до встановлення тісних соціальних контактів та не переживає через їх відсутність помітного незадоволення [5].

Під час досліджень, що стосувалися типів батьківського виховання, було виявлено, що схильність до соціальної тривожності викликає інтрузивний, гіперопікуючий тип поведінки матері. Особи із соціальною фобією, згадуючи своє минуле, розповідають про те, що їхні батьки були холодними, сильно контролювали, переймалися думкою оточення та часто як покарання використовували вплив за допомогою сорому.

Соціальна тривожність пов'язана зі значним багажем негативного соціального досвіду, що особа отримувала впродовж свого життя (залякування, знущання, відторгнення та неприйняття). Часто соціально тривожні клієнти зізнаються, що в дитинстві їх не приймало оточення, та вони були об'єктом глузувань однолітків. Дорослі клієнти, які страждають від соціальної фобії, нерідко пригадують травматичні події юності, що викликали виникнення чи поглиблення розладу.

Самовідтворюючий інтерперсональний цикл вивчався з погляду таких його аспектів: 1) поведінкових шаблонів (низький рівень соціальних навичок, видимі прояви тривоги); 2) реакцій соціального оточення на соціально тривожних осіб; 3) викривленого соціального сприйняття; 4) нестачі соціальних навичок та захисних поведінкових стратегій.

Соціально тривожні особи мають більш холодні стосунки зі своїми друзями та близькими людьми, ніж особи, що не страждають від соціальної тривожності. Люди із соціальною тривожністю частіше відчувають гнів та виражають його у зовнішній світ. Також соціально тривожні особи більш критичні та дратівливі [5; 6].

Викривлене соціальне сприйняття осіб із соціальною тривожністю виражається у критичному сприйнятті свого оточення.

З погляду еволюційних теорій соціальна тривожність пояснюють як спосіб адаптації до навколишнього середовища. Модель соціальної тривожності з погляду еволюційної моделі виглядає так: людство існує у групах із певною системою ієрархії. Участь у тій чи тій соціальній групі допомагає адаптаційним процесам, а відторгнення групою зменшує шанси на виживання та продовження свого роду. Ієрархія своєю чергою зменшує внутрішньогрупову напругу та знижує конкуренцію за їжу та статевих партнерів. Тривога у цьому разі є адаптаційною стратегією, що забезпечує лабільність та спрацювання реакції «боротьби або втечі». Незважаючи на те, що соціальна тривожність приносить безліч страждань своєму носієві, прихильники еволюційного підходу вважать, що цей розлад несе в собі адаптивну функцію репродуктивного успіху [11].

У рамках еволюційного підходу соціальну тривожність розглядають як невід'ємну частину соціального життя. Незважаючи на те, що цей розлад є джерелом дискомфорту та негативних переживань для особи, що від нього страждає, соціальна тривожність виконує позитивні для групового життя функції. Вона регулює внутрішньогрупові соціальні процеси, знижує рівень агресії у її членів. На індивідуальному рівні соціальна тривожність допомагає особі у випрацюванні певних патернів поведінки та розвиває самоконтроль та саморегуляцію.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, соціальна тривожність дуже поширене явище серед студентського середовища. Студенти, як ніхто інший, повинні брати активну участь у соціальному житті під час навчання у вищому навчальному закладі.

Позитивна соціальна взаємодія із оточенням є не тільки запорукою відчуття психологічного комфорту, а й успішності навчання.

Обґрунтовано, що студенти, що страждають соціальною тривожністю, більш схильні до низьких оцінок через свій страх виступати перед групою, відповідаючи на семінарських чи практичних заняттях. Страх відповідати перед екзаменатором, викликаний саме соціальною тривожністю, може призвести до ступору та, як наслідок, негативної оцінки знань студента через його неспроможність ці знання виразити.

Доведено, що соціальна тривожність - це реакція тривоги на ситуації соціальної взаємодії. Особам із соціальною тривожністю складніше встановлювати близькі стосунки з іншими людьми, вони відчувають себе невпевнено спілкуючись із протилежною статтю, мають бідний сексуальний досвід.

Визначено, що особи, котрі страждають від соціальної тривожності, схильні оцінювати будь-яке соціальне середовище як вороже, негативно налаштоване й трактувати нейтральні реакції як критичні. Поведінка соціально тривожних осіб є захисною і очікуючи критики з боку оточення, ці люди самі провокують реакції подібного типу своїми реакціями та ставленням.

Проаналізовано основні моделі соціальної тривожності, серед яких найбільшого поширення набула інтерперсональна модель. У рамках цієї моделі соціальна тривожність пояснюється через призму нестачі соціальних навичок та низької самооцінки. Дослідники цього напряму встановили, що саме негативні взаємозв'язки осіб із своїм соціальним оточенням є тригерами до виникнення та закріплення соціальної тривожності, тоді як сама соціальна тривожність не є причиною негативних відносин особи зі своїм колом спілкування.

Перспективою подальших розвідок є емпіричні дослідження психологічних характеристик осіб, які страждають від соціальної тривожності, розроблення корекційної програми роботи психолога із соціально тривожними студентами для зменшення рівня їх тривожності.

соціальний тривожність самооцінка оточення

Література

1. Предэкзаменационный стресс и эмоциональная дезадаптация у студентов младших курсов / Н.Г. Гаранян, А.Б. Холмогорова, Я.Г. Евдокимова и др. // Социальная и клиническая психиатрия. - 2007. - № 2. - С. 38-42.

2. Перре М. Клиническая психология / М. Перре. - СПб.: Питер, 2003. - С. 12-13.

3. Шелехов И.Л. Методы активного социально-психологического обучения: учебно-методический комплекс / И.Л. Шелехов, Е.В. Гребенникова, П.В. Иванично. - Томск: Изд-во ТГПН, 2014. - С. 264.

4. Patterns of attachment / M.D.S. Ainswoth, M.C. Blehar, E. Water, E Wall. - Hillisdale, NJ : Erbaum, 1978.

5. Alden L.E. The process of cognotive-behevioral therapy with social phobia. Paper presented at the Annual Meeting of the Association for the Advancement of Behavior Therapy / L.E. Alden, W.J. Koch. - Toronto, Canada, 1999.

6. Alden L.E. Patient-therapist relationship and treatment response in generalizaded social phobia. Manuscript submited for publication / L.E. Alden, W.J. Koch, 2003.

7. Baumeister R.F. Anxiety and social exclution / R.F. Baumeister, D.M. Tice // J. Soc. Clin. Psychol. - 1990. - Vol. 9. - P. 165-195.

8. Clark J. Social Anxiety and Self-evalution of Interpersonal Performance / J. Clark, H. Arkowitz // Psychological Reports. - 1975. - № 36.

9. Hope D.A. Social anxiety and the recall of interpersonal information / D.A. Hope, R.G. Heimberg, J.F. Klein // Journal of Cognitive Psychotherapy. - 1990. - Vol. 4. - P. 185-195.

10. Kagan J. The biology of the child / J. Kagan // Handbook of child psychology/ Vol. 3. Social, emotional and personality development / N. Eisnberg (ed.), W. Damon (series ed.). - New York : Willey, 1998. - P. 177-235.

11. Nesse R. Emotional disorders in evolutionary perspective / R. Nesse // Br. J. Med. Psychol. - 1998. - Vol. 71. - P. 397-415.

12. Stopa L. Social phobia and interpretation of social events / L. Stopa, D.M. Clark // Behaviour Research and Therapy. - 2000. - Vol. 38. - P. 273-283.

13. Schlenker B.R. Social anxiety and self-presentation: a conceptualization and model / B.R. Schlenker, M.R. Leary // Psychol. Bull. - 1982. - Vol. 92. - P. 641-669.

14. Townsley R. Social phobia: Identification of possible etiolAtogical factors. Unpublished doctoral dissertation / R. Townsley. - Athens: University of Georgia, 1992.

15. Vertue F.M. From adaptive to dysfunction: an attachment perspective on social anxiety disorder / F.M. Vertue // Person. Soc. Psychol. Rew. - 2003. - Vol. 7. - P. 170-191.

Размещено на Allbest.ru