Академічна прокрастинація в іноземних студентів бакалаврату в умовах лінгвокультурної інтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академічна прокрастинація в іноземних студентів бакалаврату в умовах лінгвокультурної інтеграції

Олена Журавльова

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Україна

Лариса Засєкіна Англія Раскін, Велика Британія

Олександр Журавльов Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Україна

Анотація

У статті обґрунтовано актуальність вивчення чинників акультурації та мовної адаптації у контексті дослідження специфіки прояву прокрастинації іноземними студентами. Висвітлено особливості операціоналізації вказаних понять у сучасній науковій літературі. Вибірку дослідження склали іноземні студенти (n=41), які навчаються за освітнім рівнем «бакалавр» у двох вищих навчальних закладах України. Результати кореляційного аналізу свідчать про позитивний взаємозв'язок прокрастинації із загальним рівнем прояву стресу акультурації (r = 0.43, p<0,01), а також такими його аспектами як акультураційний страх (r = 0.46, p<0,01), сприйнята дискримінація (r = 0.37, p<0,05), почуття провини (r = 0.31, p<0,05). Вагоме значення аспектів мовної інтеграції у контексті вивчення тематики прокрастинації підтверджено зафіксованими прямими значущими кореляційними зв'язками із загальною шкалою мовної тривожності (r = 0.59, p<0,001), страхом негативної оцінки (r = 0.62, p<0,001), страхом спілкування (r = 0.62, p<0,001) та складання іспитів (r = 0.47, p<0,01).

Ключові слова: прокрастинація, акультураційний стрес, мовна адаптація, мовна тривожність, іноземні студенти.

Zhuravliova, Olena; Zasiekina, Larysa; Zhuravliov, Oleksandr

Academic Procrastination Among International Undergraduate Students Under the Conditions of Linguistic and Cultural Integration

The article is focused on revealing the factors of acculturation and language adaptation through the study of the specific character of procrastination in international students. The specific features of the operationalization of these concepts in modern psychological literature. The peculiarities of the operationalization of these concepts in modern scientific literature are highlighted. Among the research participants were international undergraduate students (n = 41) who study at two higher education institutions of Ukraine. Results of the correlation analysis indicate a positive correlation between procrastination with the general level of acculturation stress (r=0.43, p <0.01), as well as its aspects as an acculturation fear (r= 0.46, p <0.01), discriminated perception (r=0.37, p <0.05), feeling of guilt (r=0.31, p <0.05). Great significance of the aspects of language integration in the context of studying the subject of procrastination is confirmed by stable direct correlations with the general scale of speech anxiety (r = 0.59, p <0.001), fear of negative evaluation (r = 0.62, p <0.001), fear of communication (r = 0.62, p <0.001), and exams (r = 0.47, p <0.01).

Keywords: procrastination, acculturation stress, language adaptation, language anxiety, foreign students

Трансформація соціальної реальності, зміна її ціннісного простору і модернізація усіх сфер суспільного життя супроводжується значним розширенням спектру зобов'язань людини та встановленням жорстких термінів для їх виконання. Бажання особистості відповідати суспільним стандартам успішності породжує необхідність ефективного управління власним часом, свідомої регуляції своєї діяльності. Водночас, закономірно, що надмірна інтенсивність інформаційних потоків і нестабільність соціального середовища досить часто відіграють роль стресогенного чинника та детермінують дезадаптацію індивіда, що виявляється у недотриманні ним самостійно встановлених термінів, а, відтак, призводить до зниження продуктивності його життя. Окреслене явище знайшло відображення у понятті «прокрастинація» та зайняло важливе місце у колі інтересів сучасних дослідників. академічна прокрастинація іноземний студент

Термін «прокрастинація» походить від латинського procrastinatio (лат. pro - «вперед, далі», crastinate - «завтра»), що дослівно тлумачиться як «відкладання на завтра». Складність та багатомірність прояву цього феномену у різних видах діяльності породжує різноманіття визначень та методологічних позицій до його інтерпретації. Однак, аналіз низки наукових праць (Wendelien van Eerde, Klingsieck, 2018; Chowdhury, Pychyl 2018; Markiewicz, 2018; Steel, 2007; Ferrari, 1995) дає змогу виокремити спільні особливості у множині представлених поглядів та узагальнити їх у визначенні прокрастинації як свідомого добровільного відкладання попередньо запланованих важливих справ, що призводить до очікуваних негативних наслідків і супроводжується відчуттям емоційного дискомфорту. Таким чином, суттєвим індикатором цього конструкту є саме ірраціональний характер відтермінування діяльності (Balkis & Duru, 2019; Tibbett & Ferrari, 2015; Haghbin 2015; Klingsieck 2013; Steel, 2007). Відтак, прокрастинація є неадаптивною стратегією поведінки (Lindblom-Ylдnne, 2015), яку у традиційному розумінні пов'язують із такими явищами як пасивність, дисфункціональність, відсутність самоорганізації тощо (Колтунович, Поліщук, 2017). З огляду на це, особливу увагу науковці акцентують на деструктивних наслідках її прояву, серед яких найчастіше відзначаються психічні проблеми (депресія, тривога, страх) (Tibbett & Ferrari, 2015), соматичні порушення (погіршення загального самопочуття, гіпофункція імунної системи, головний біль тощо) ( Sirois, Pychyl, 2017; Klingsieck 2013), труднощі в інтерперсональних стосунках ( Goldin, Katz, Kuziemko, 2006; Steel, Ferrari, 2013), фінансові втрати (Sirois, Pychyl, 2013; Gamst-Klaussen, Steel & Svartdal 2019).

Попри це, прокрастинація стрімко набуває масштабів соціальної хвороби. Так, близько 15 - 25 % дорослого населення схильні до стійкого виявлення дилаторної поведінкової тенденції. Значно вищі показники прояву вказаної особливості демонструють студенти: систематичне зволікання серед них властиве 80-90 % осіб. Водночас близько 50 % з них констатують, що в результаті такого відтермінування зазнали значимих негативних наслідків (Markiewicz, Dziewulska, 2018).

Слід зауважити, що студентський вік є періодом активної соціалізації індивіда, розвитку вищих психічних функцій, становлення інтелектуальної системи та особистості загалом. Поряд із цим, початок навчання у ВНЗ є стресогенним життєвим періодом, оскільки передбачає інтенсивні повсякденні навчальні навантаження (Грабчак, 2016). Відтак, закономірним є той факт, що саме вказана категорія осіб найчастіше стає об'єктом наукових досліджень, зорієнтованих на вивчення тематики прокрастинації. Попри це, деякі її аспекти залишаються недостатньо висвітленими. Однією із таких прогалин у сучасних умовах інтенсивних інтеграційних процесів є дослідження специфічних особливостей прояву прокрастинації іноземними студентами.

За даними Міністерства освіти і науки України станом на 2018 рік у нашій країні навчалось понад 75 тис. студентів із 154 країн світу, з-поміж яких найчисельніші групи становить молодь із Індії, Марокко, Азербайджану, Туркменістану, Нігерії, Єгипту, Туреччини. Жителі кожної країни мають власні традиції, звичаї, світогляд, що формують самобутність кожної соціальної групи. Відтак, іноземні студенти змушені адаптуватись як до нових академічних, так і культурних умов. Зважаючи на це, окрім змінних, які традиційно розглядаються науковцями у ролі детермінант прокрастинації (наприклад, аверсивність задачі, самооцінка, особливості мотивації, рівень нейротизму, конфлікт ролей тощо), особливої уваги, на нашу думку, заслуговують стрес акультурації та мовні труднощі.

Акультурація - це процес культурних та психологічних змін в результаті контакту представників різних соціокультурних груп (Berry, 2005).

Початковий етап включення індивіда у нове соціальне середовище супроводжується значним розширенням меж власного досвіду та може зумовлювати виникнення почуття самотності, нестачі тісних інтерперсональних відносин, туги за домом, культурний шок, страх расової, етнічної чи релігійної дискримінації (Kornienko, Shamrava, Kveska, Kornienko, Nikitina, Chaplinskaya, 2016). Згідно з Дж. Расселл та колег, вказані психологічні труднощі тісно корелюють із фізичними проблемами: розладами сну, втратою апетиту, зниженням загального енергетичного тонусу, підвищеною вразливістю до різних хвороб, стійкими соматичними скаргами (Russell, Rasenthal & Thomson, 2010).

Доцільно зауважити, що соціокультурна адаптація кожного студента характеризується різною динамікою, успішність якої значною мірою залежить від його індивідуальних особливостей (розвиненості адаптивних механізмів, загального рівня психічної зрілості тощо). Відтак, виокремлюють різні типи акультурації (Ряднова, Безега, Безкоровайна, Воскресенська, Васильченко, 2018):

1. Повне прийняття особистістю норм, звичаїв цінностей нового соціокультурного середовища, які поступово починають домінувати над її власними етнічними рисами;

2. Часткова інтеграція індивіда у нові для нього умови, що виявляється у прийнятті виключно «обов'язкових норм» конкретної соціальної спільноти, при одночасному збереженні ключових характеристик своєї етнічної групи;

3. Відмова від прийняття норм та цінностей нового соціокультурного середовища та дистанціювання від його представників.

З огляду на це, припускаємо, що неуспішна акультурація може послугувати причиною дезадаптації особистості, а, відтак, призвести до проявів прокрастинації.

Важливою умовою повноцінної інтеграції іммігранта у незвичну для нього соціальну реальність є оволодіння іноземною лексикою у мірі, необхідній для повноцінної комунікації на побутовому рівні та реалізації усього спектру академічних задач. Так, С. Лі зауважив, що знання мови є найкращим предиктором психологічної, соціокультурної адаптації та задоволення іноземцем потреби у соціальній підтримці (Ьее, 2008).

А. Жанібек виокремлює два типи позиціонування індивіда у контексті засвоєння іноземної мови (/ИапіЬек, 2001):

1. Самовдосконалення, що виявляється у позитивній емоційній оцінці власного прогресу у розвитку мовних навичок;

2. Самоусунення, що передбачає негативне сприйняття своєї компетентності в окресленій сфері, а, відтак, детермінує виникнення мовної тривожності.

Широкий спектр наукових досліджень підтвердив наявність коре¬ляційного зв'язку між рівнем прояву тривоги іноземцем та успішністю мовної інтеграції. Значний внесок у вивчення вказаної проблематики здійснив М. Горовіц, на думку якого, мовну тривожність слід розглядати як складний і багатовимірний феномен самосприйняття, переконань, почуттів, поведінкових патернів, пов'язаних із освоєнням іноземної мови. Конструкт мовної тривожності включає три взаємопов'язані негативні виміри: 1) страх

спілкування; 2) страх тестування (складання іспиту); 3) страх негативної оцінки (Ногші^, Ногші^ & Соре, 1986).

Мовна тривожність має такі само клінічні прояви, як й інші типи цієї властивості: пришвидшене серцебиття, посилене потовиділення, тремтіння, занепокоєння, нездатність сконцентруватись, забудькуватість. У дослідженні, проведеному М. Хашемі та М. Аббасі, респонденти описували й інші характерні для них ознаки мовної тривожності, серед яких: почервоніння, тремтіння голосу, занадто швидкий або ж, навпаки, повільний темп мовлення, потирання долонь, зниження результативності тощо (НаБИеші, АЬЬаБІ, 2013). Негативні наслідки, що виникають у процесі засвоєння іноземної мови, - результат розподілу індивідом уваги між когніціями, зорієнтованими на виконання необхідних завдань та когніціями, пов'язаними із власною особистістю, що знижує його загальну продуктивність (Кгаї'оуа, БогаОоуа, 2015).

З огляду на актуальність окресленої проблематики, мета нашої наукової розвідки полягає в установленні взаємозв'язку між особливостями акультурації, мовної інтеграції іноземних студентів та їхньою схильністю до прояву прокрастинації.

Для реалізації сформульованої мети було застосовано такі методи: теоретичні (аналіз, синтез, узагальнення, систематизація наукової літератури з досліджуваної проблеми); емпіричні (Procrastination Scale (Lay), An Acculturative stress scale (Sandhu, Asrabadi), The foreign language classroom anxiety scale (Horwitz)); методи описової статистики, кореляційний аналіз.

Вибірку дослідження склали іноземні студенти (n = 41), які здобувають освіту у вищих навчальних закладах України: Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки, Луцькому національному технічному університеті. Серед них - 29% жінки, 71% - чоловіки. Усі респонденти були повідомлені про анонімний характер опитування та можливість резигнації на будь-якому етапі.

Описову статистику діагностованих змінних представлено в таблиці 1.

Таблиця 1

Описова статистика діагностованих змінних