Підходи до визначення конфлікту як предмету соціальної роботи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підходи до визначення конфлікту як предмету соціальної роботи

Марина Березіна (студентка II курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету педагогіки та психології)

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Кравцов В.О.

Актуальність теми. Слово «конфлікт» на слуху і в розмові в будь-якого представника сучасного суспільства. Без нього не обходиться жодна серйозна розмова. Не дивно, що про конфлікти за найостанніший час написано багато літератури, досить звернутися до Інтернету і набрати це слово як ключове, одразу з'являться безліч сайтів, де йдеться про конфлікти. Поняття конфлікту належить як науці, так і повсякденній свідомості, яка наділяє його своїм специфічним змістом. Кожен з нас інтуїтивно розуміє, що таке конфлікт, однак від цього визначення його змісту не стає легшим.

Усе перелічене є сферою діяльності соціального працівника, соціальної роботи в цілому, яка спрямована на гармонізацію суспільної взаємодії, суспільства та процесів, що відбуваються в ньому.

Не визначати підходи до визначення «конфлікту» як предмету соціальної роботи та не розглядати класифікацію конфліктів неможливо, особливо у сфері соціальної роботи, яка пов'язана безпосередньо з людиною, її проблемами, труднощами, переживаннями, діями чи бездіяльністю. Саме соціальна робота намагається визначати підходи до визначення «конфлікту» як предмету соціальної роботи та розглядати класифікацію конфліктів з метою гармонійного розвитку як окремої особистості, так і всього суспільства.

Вживання терміну «конфлікт» зустрічається при розробці проблем психології особистості, загальніої педагогіки та психології, медицини, соціальної психології, психотерапії, філософії, соціології, політології. Конфлікти розглядаються різними психологами та педагогами: Н. Волковою, М. Піреном, В. Ратніковим.

Не дивлячись на різні підходи про поняття визначення «конфлікту» як предмета соціальної роботи, ця проблема залишається предметом наукової дискусії.

Метою статті є теоретично обґрунтувати визначення поняття «конфлікт» та розглянути класифікацію конфліктів.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Сутність конфлікту важко пояснити одним науковим визначенням. Тому наводимо деякі з них, що мають найбільше розповсюдження у психологічній та конфліктологічній літературі: Конфлікт - поняття, яке стосується людини, її поведінки і взаємодії людей [1].

Конфлікт (від лат. conflictus - зіткнення) - це зіткнення протилежних інтересів (цілей, позицій, думок, поглядів ) на ґрунті суперництва; це відсутність взаєморозуміння з різних питань, пов'язана з гострими емоційними переживаннями [12].

Конфлікт - це зіткнення протилежно спрямований цілей, інтересів, позицій, думок або поглядів двох або декількох людей. В основі будь якого конфлікту лежить ситуація, що містить або суперечливі позиції сторін з будь якого приводу, протилежні цілі, або засоби їх досягнення, або невідповідність інтересів, бажань, нахилів опонентів [8].

Погляди на проблему конфлікту ми знаходимо в численних етичних заповідях Конфуція, одна з яких мовить: «Не роби іншим того, чого не бажаєш собі, і тоді в державі та родині до тебе не відчуватимус ь ворожнечі». Джерело конфліктів мислитель убачав у розподілі людей на «благородних мужів» (освічених, грамотних і вихованих людей) і «малих людей» (простолюдинів). Неосвіченість і невихованість простолюдинів веде до порушення норм людських взаємовідносин [9].

Над природою конфліктів уже замислювалися давньогрецькі філософи.

Анаксимандр твердив, що речі виникають із постійного руху - апейрону - єдиного матеріального начала, що приводить до виокремлення з нього протилежностей, а це означає, що воно конфліктне.

Античний філософ Геракліт вважав, що конфлікт є загальним і універсальним методом розвитку, виправдовував війну. Він вважав, що у світі все породжується через ворожнечу і розбрат, що єдиний закон космосу - це війна. Він вважав, що війна - батько всього і цар усього. Також казав, що одним вона визначила бути богами, а іншим - людьми, одних вона зробила рабами, а інших - вільними.

Аристотель висловив думки про роль конфліктів у житті людей. Джерело конфліктів - відмінності між людьми, причини конфліктів - порушення справедливості у розділі власності. Конфлікти у владних колах викликалися жадобою до поживи посадових осіб. Держава є інструментом примирення людей. Людина поза державою агресивна і небезпечна.

Августин Блаженний вважав, що підґрунтям конфліктів є протиріччя між тілесним та духовним у людині. Конфлікти в основному носили релігійний характер. Августин вважав, що людська і божественна історія протікає в протилежних, але нероздільних сферах. Таке протікання викликає битву двох царств - Божого і Земного.

У середні вік Фома Аквінський висунув думку, про те, що війни допустимі в житті суспільства, тобто конфлікти є об'єктивною реальністю, але на них необхідна санкція зі сторони суспільства і церкви. Запеклі конфлікти у той час - між мусульманами і християнами.

Еразм Роттердамський вказував на наявність власної логіки конфлікту, який, розпочавшись, втягує в орбіту свого впливу нові й нові сили. Зокрема, він писав, що війна солодка для тих, хто її не знає.

Іммануїл Кант вважав, що стан миру між людьми, які живуть по сусідству, не є природним станом, природнішим є стан війни або загрози, тобто проблемності й конфліктності в системі геополітичних процесів.

Чарльз Дарвін запропонував теорію еволюції, основні ідеї якої виклав у праці «Походження видів шляхом природного відбору», або «збереження сприятливих порід у боротьбі за життя». Розвиток живої природи здійснюється в умовах постійної боротьби за виживання, тобто постійного конфлікту, вважав він.

Польсько-австрійський юрист Людвіг Гумплович у книзі «Расова боротьба» висунув своє бачення соціальних конфліктів. Він розглядав суспільство як сукупність груп людей, що борються за виживання, панування. Соціальне життя - це групова взаємодія. Основні положення його теорії такі: конфлікти - суть історичного процесу, вони вічні, змінюються лише їх форми; конфлікти сприяють єдності суспільства; диференціація суспільства на панівних і підлеглих - явище вічне. Гумплович писав, що конфлікти слід шукати не тільки в природі людини, а й у соціальних феноменах різних за типом культур.

Як стверджує Н. П. Волкова [3], у сучасному розумінні, конфлікти розглядаються як складне, багатопланове явище, дія якого може бути позитивною чи негативною, одночасно розвивати і руйнувати, слугувати стимулом до змін, прогресу. На основі аналізу наукової літератури [2; 4; 5; 7; 11] із досліджуваної проблеми дійшли до висновку, що конфлікт трактується неоднозначно серед дослідників, які безпосередньо займаються вивченням конфліктів, немає єдиної точки зору з приводу того, що саме представляє собою конфлікт.

Відзначимо й той факт, що використання поняття «конфлікт» зустрічається в різних наукових галузях людської діяльності. Зокрема, найбільш активно його використовують науковці в загальній педагогіці та психології, медицині, соціальній психології, психотерапії, філософії, соціології, політології. Різні наукові дисципліни, природно, роблять свої власні акценти на різних аспектах конфлікту. Наведемо деякі приклади різного бачення етимології цього терміну.

Відтак, у педагогічному словнику, конфлікт трактується як зіткнення, виражене у загостреній, жорсткі й формі, різноспрямованих цілей, позицій, поглядів [6].

У філософії конфлікт відображає стадію розвитку, коли існуючі у протиріччі протилежності перетворюються у крайні протилежності, досягаючи моменту взаємозаперечення один одного і зняття протиріччя.

Тлумачний словник розглядає даний термін, як «серйозну розбіжність, зіткнення, суперечку».

У словнику іншомовних слів термін конфлікт означає - зіткнення протилежних сторін, думок, сил, гострий спір.

Психологічний словник представляє дещо інше трактування, а саме конфлікт розглядається, як «вид спілкування, в основі якого лежать об'єктивні або суб'єктивні протиріччя».

Соціолого-педагогічний словник за редакцією В.В. Радула визначає поняття «конфлікт»:

а) у філософії - категорія, що відбиває стадію ( фазу й форму) розвитку категорії «протиріччя», коли наявні в протиріччі протилежності перетворюються в крайні протилежності (полярність,антагонізм), досягаючи моменту взаємозаперечення одна одної і зняття протиріччя;

б) у суспільних науках (історія, політологія, соціологія, психологія) - процес розвитку й дозволу суперечливості цілей,стосунків і дій людей.

Цей процес де термінується об'єктивними та суб'єктивними причинами й проходить у двох діалектично взаємозалежних формах суперечливих психологічних станів і відкритих суперечливих дій сторін на індивідуальному і груповому рівнях.

Впродовж останніх років проблематика конфліктів викликає значний інтерес у психологів, однак відсутність єдиного розуміння змісту поняття «конфлікт» спонукає їх до пошуку власного розуміння досліджуваного феномену.

В Українських довідкових виданнях того часу цей термін представлений в «Політичному словнику» і Українській Радянській енциклопедії через зіткнення протилежних інтересів, поглядів, серйозних суперечностей, тобто розуміння конфлікту не зазнає істотних змін в порівнянні з викладеними вище. В цілому ж такий підхід призводить до обмеженого розуміння природи і єства цього явища, де акцент в основному робиться на боротьбу протилежних сил (сторін).

«Короткий тлумачний словник української мови» розглядає конфлікт як зіткнення протилежних, незгідних між собою сторін, інтересів, думок, поглядів.

«Соціологічний словник» дає специфічне тлумачення соціального конфлікту як «граничного випадку загострення суперечності». В спеціальних словниках останніх видань понятгя конфлікту значно уточнюється. Наприклад, в Політологічному словнику де це поняття, на наш погляд, виявилося якнайповнішим і всеосяжним. конфлікт розглядається як зіткнення двох або більш різноспрямованих з метою реалізації їх інтересів в умовах протидії.

З огляду на предмет нашого дослідження, доцільно зупинитися на короткому аналізі загальних підходів до трактування наукової категорії «конфлікт» у соціальній педагогіці та загальній конфліктології. Зокрема, як свідчать напрацювання М. Пірен [10], у соціально-педагогічних джерелах розглядаються конфлікти, як 8 форма соціальної взаємодії між двома чи більшою кількістю суб'єктів, яка виникає внаслідок розбіжностей у поглядах, інтересах і цінностях сприйняття. У підручнику з конфліктології під редакцією В. Ратнікова [7], пояснюється конфлікт як активна протидія протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок чи поглядів опонентів або суб'єктів взаємодії.

Таким чином, конфлікт можна позначити як зіткнення різноспрямованих сил, цінностей, інтересів поглядів, цілей, позицій суб'єктів сторін взаємодії.

Серед ключових питань психології конфліктів важливе місце належить виділенню підстав для класифікації конфліктів:

Ідеологічні конфлікти, в основі яких лежать суперечності в поглядах, установках людей на найрізноманітніші питання життя суспільства, держави, колективу, відмінності в життєвих позиціпх. Вищеназвані конфлікти можуть виникати як на рівні мікросередовища (суспільства), так і в найменших об'єднаннях, між окремими особами. Ці конфлікти можуть бути глибокими, гострими й складними, можуть торкатися відношення до політи:ки держави тієї або іншої партії, можуть бути пов'язані з міжнаціональними, сімейними відносинами, відносинами як у побуті, так і в офіційній обстановці.

Економічні конфлікти, в основі яких - зіткнення економічних суперечностей, коли економічні потреби однієї сторони задовольняються або можуть бути задоволені за рахунок іншої. Чим глибше ці суперечності, тим сильніше зіткнення, тим глибший і стійкіший конфлікт, тим важче (а іноді й неможливо) його вирішити. Саме економічні конфлікти можуть виникати і між окремими людьми.

Соціально-побутові конфлікти, пов'язані із суперечностями груп або окремих людей з питань житла користування побутовими послугами, розподіли обов'язків, встановлення черговості надання соціально- побутових послуг.

Сімейно-побутові конфлікти засновані на дисгармонії сімейних відносин, проблемах у психологічній атмосфері сім'ї. Причини цих порушень мають самі різні рівні значущості і від дрібних побутових зіткнень, морально-побутової розбещеності членів сім'ї, до серйозних ідеологічних розбіжностей, прямо або побічно впливаючих на організацію численних сторін її життя. конфлікт емоційний соціальний психологічний

Соціально-психологічні конфлікти, що виявляються як у відносинах між групами, так і між окремими людьми. В основі цієї групи конфліктів - порушення в області взаємозв'язків. Причина порушень: психологічна несумісність, тобто неусвідомлене нічим не вмотивоване неприйняття людини людиною, що викликає у однієї зі сторін або одночасно у кожної сторони неприємні емоційні стани. Причиною може бути боротьба за лідерство, за вплив, за престижне положення, за увагу, підтримку оточуючих.

Емоційні конфлікти, що виникають через емоційні стани, які викликають напружену обстановку і кінець кінцем переростають у дійсні конфлікті найрізноманітнішого характеру: від економічних, ідеологічний до сімейно-побутових. Причини такого роду конфліктів лежать у сфері стану здоров'я. Це можуть бути і відхилення у сфері сексуальних відносин, і нав'язливі стани, і патологічні потяги (алкоголь, наркотики).

Психолого-педагогічні конфлікти, що базуються на суперечностях, що виникають у навчально- виховному процесі при зіткненні вимог, інтересів педагогів, що вчаться, батьків, керівників. Ці конф лікти потребують гармонізації відносин у системах: «вчитель-учень», «вчитель-учні», «вчитель-вчитель», »вчитель-батьки», «вчитель-керівник».

Конфлікти приналежності, які відбуваються через подвійну приналежність індивідів, наприклад,коли вони утворюють групу усередині іншої, більшої групи або коли індивід входить одночасно до двох конкурентних груп, переслідуючи одну ціль.

Висновки дослідження

Визначення поняття «конфлікт» розглядалося багатьма дослідниками. Погляди на проблему конфлікту було розглянуто в численних етичних заповідях Конфуція, природу конфліктів розглядали давньогрецькі філософи. Дефініція «конфлікт» розглядалась науковцями в загальній педагогіці та психології, медицині, соціальній психології, психотерапії, філософії, соціології, політології та ін. Різні наукові дисципліни, природно, робили свої власні акценти на різних аспектах конфлікту. До трактування наукової категорії «конфлікт» доцільно розглядали у соціальній педагогіці та загальній конфліктології. Серед ключових питань психології конфліктів важливе місце належить виділенню підстав для класифікації конфліктів до яких належать ідеологічні конфлікти, економічні конфлікти, соціально- побутові конфлікти, сімейно-побутові конфлікти, соціально-психологічні конфлікти, психолого-педагогічні конфлікти, конфлікти приналежності.

На основі аналізу наукової літератури із досліджуваної проблеми дійшли ми до висновку, що конфлікт трактується неоднозначно серед дослідників, які безпосередньо займаються вивченням конфліктів, немає єдиної точки зору з приводу того, що саме представляє собою конфлікт

Бібліографія

1. Волков Б.С., Волкова Н.В. Конфликтология: Учебное пособие для студентов вузов. - М.: Академический проект; Трикста, 2005. - С.6.

2. Волкова Н. П. Модель підготовки майбутніх учителів до професійно-педагогічної комунікації / Н. П. Волкова // Проблеми сучасної педагогічної освіти : Збірник наукових праць. - Ч. 1. - 2005. - Вип. 8. - [Цит. 2011, 10 січня].

3. Волкова Н.П. Професійно - педагогічна комунікація : Навч. Посіб. / Н.П. Волкова - К. : ВЦ «Академія», 2006. - 256 с.

4. Гришина Н. В. Психология конфликта. 2-е изд. / Н. В. Гришина. - СПб. : Питер, 2008. - 544 с.

5. Дмитриев А. В. Конфликтология : Учебное пособие / А. В. Дмитриев. - М. : Гардарики, 2000. - 320 с.

6. Коджаспирова Г. М. Педагогический словарь : Для студ. высш. и сред. пед. учеб. заведений / Г. М. Коджаспирова, А. Ю. Коджаспиров. - М. : Издательский центр «Академия», 2000. - 176 с.

7. Конфликтология : Учебник для вузов / В. П. Ратников, В. Ф. Голубь, Г. С. Лукашова и др.; под ред. проф. В. П. Ратникова. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 512 с

8. Леонов Н.И. Психология делового общения. Учебное пособие. - М.: Изд-во МПСИ; Воронеж: МОДЭК, 2002. -С. 104.

9. Переломов Л. С. Конфуций: жизнь, учение, судьба. М. Наука. 1993 г. С. 339.

10. Пірен М. І. Конфліктологія : Підручник / М. І. Пірен. - К. : МАУП, 2003. - 360 с.

11. Рыбакова М. М. Конфликт и взаимодействие в педагогическом процессе : кн. для учителя / М. М. Рыбакова. - М. : Просвещение, 1991. - 128 с.

Размещено на Allbest.ru