Вольова організація особистості: пошук релевантних діагностичних показників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вольова організація особистості: пошук релевантних діагностичних показників

К.М. Шамлян

Анотація

Вольова організація особистості представлена досить широким набором властивостей, різних за своєю природою та функціями. Труднощі її діагностики полягають у тому, що існують різні класифікації вольових властивостей; не всі властивості, які відносять до вольової сфери, відповідають необхідним ознакам вольової регуляції; недостатньо чітко розмежовані специфічні ознаки окремих вольових властивостей і на рівні їх теоретичного визначення різними авторами, і на рівні емпіричних показників. Визначаючи емпіричні показники певної вольової властивості, слід акцентувати на відповідних їй труднощах та перешкодах і вольових прийомах, які людина застосовує для їх подолання.

На сьогодні бракує досліджень, які б розкривали зв'язок між первинними елементами вольової регуляції і сталими характеристиками вольової активності особистості - її вольовими якостями. Мета дослідження полягала в тому, щоб проаналізувати емпіричні показники готовності долати труднощі та перешкоди, їх взаємозв'язки з показниками сталих характеристик вольової активності. Наведено результати емпіричного дослідження, у якому аналізувалося ставлення студентів до труднощів і перешкод, з якими вони можуть стикнутися в навчальному процесі. Показниками вольової саморегуляції виступали ступінь усвідомлення досліджуваними потреби виконання завдання в утруднених умовах і міра готовності виконувати це завдання. Проаналізовано взаємозв'язки між показниками вольової саморегуляції і сталих характеристик вольової активності. Для статистичної обробки даних використано методи описової статистики, порівняльного і кореляційного аналізу.

Ключові слова: вольова організація особистості, вольова саморегуляція, труднощі і перешкоди, вольові властивості, готовність долати перешкоди.

Abstract

Volitional personality organization is represented by a relatively wide range of qualities that are different in their nature and functions. The difficulties in the diagnosis of personal volitional organization are supposed to be the following: there are different classifications of volitional qualities; not all the qualities that belong to the volitional sphere meet the required characteristics of volitional regulation; some specific features of individual volitional qualities are insufficiently clearly delineated both at the level of theoretical determination by different authors, and at the level of empirical indicators. Our approach to the diagnosis is to focus the attention on certain difficulties and obstacles that a person faces, and also on volitional techniques that are used in order to overcome them in determining the empirical indicators of various volitional qualities.

Unfortunately, at present there is a lack of research revealing the connections among primary elements of volitional regulation and permanent features of the person's volitional activity - his volitional qualities. The aim of the study was to analyze some empirical indicators of readiness to overcome difficulties and obstacles, their connection with indicators of permanent features of volitional activity. We present the results of the empirical study that analyzed students' attitude to the difficulties and obstacles they may encounter when performing academic tasks. The test group awareness degree of the need to complete the task in conditions hindered and the degree of their readiness to perform this task were volitional self-regulation indicators. The relationship between the indicators of volitional self-regulation and permanent features of volitional activity is analyzed. Some methods of descriptive statistics and also comparative and correlation analysis were applied for statistical data processing.

Key words: volitional self-regulation, difficulties and obstacles, volitional qualities, readiness to perform the task.

Аннотация

Волевая организация личности представлена достаточно широким набором свойств, различных по своей природе и функциям. Трудности её диагностики заключаются в следующем: существуют различные классификации волевых свойств; не все свойства, которые относят к волевой сфере, соответствуют необходимым признакам волевой регуляции; недостаточно четко разграничены специфические признаки отдельных волевых свойств как на уровне их теоретического определения различными авторами, так и на уровне эмпирических показателей. При определении эмпирических показателей волевого качества следует акцентировать на соответствующих трудностях, препятствиях и волевых приемах, которые человек применяет для их преодоления.

В настоящее время не хватает исследований, которые бы раскрывали связь между первичными элементами волевой регуляции и устойчивыми характеристиками волевой активности личности - ее волевыми качествами. Цель исследования состояла в том, чтобы проанализировать эмпирические показатели готовности преодолевать трудности и препятствия, их взаимосвязи с показателями постоянных характеристик волевой активности. Наводятся результаты эмпирического исследования, в котором рассматривалось отношение студентов к трудностям и препятствиям, с которыми они могут столкнуться в учебном процессе. Показателями волевой саморегуляции выступали степень осознания исследуемыми необходимости выполнения задания в затрудненных условиях и степень готовности выполнять это задание. Проанализированы взаимосвязи между показателями волевой саморегуляции и устойчивыми характеристиками волевой активности. Для статистической обработки данных использованы методы описательной статистики, сравнительного и корреляционного анализа.

Ключевые слова: волевая организация личности, волевая саморегуляция, трудности и препятствия, волевые свойства, готовность преодолевать препятствие.

Постановка наукової проблеми та її значення. Актуальність вивчення вольової сфери пов'язана з потребою формування у молоді розвинутої системи вольових якостей, які допоможуть вистояти й перемогти в нелегкій боротьбі із загрозами та труднощами, що постали перед нашою державою.

Вольову організацію особистості розуміємо як систему сталих характеристик вольової активності (вольових властивостей), їх індивідуальне поєднання у певної конкретної людини. У літературі з психології волі до вольових відносять досить широкий спектр психічних властивостей; єдиного погляду щодо їх кількості та критеріїв виділення немає.

В. Калін [2] у межах регуляторної теорії поділяє вольові властивості на базальні та системні, залежно від виконуваних функцій у процесі вольової регуляції. Ключовими ознаками базальних якостей є функціональні прояви, що виявляються в односпрямованих діях свідомості, які здійснюються вольовим зусиллям. Такі властивості, як наполегливість, цілеспрямованість, системні, оскільки містять функціональні прояви інших сфер психіки.

Два класи властивостей виділяє Є. Ільїн [1]: прості (власне вольові), складні (морально-вольові). Прості групуються навколо цілеспрямованості (терплячість, упертість, наполегливість) та самовладання (сміливість, витримка, рішучість). Найчастіше реальну вольову поведінку людини визначають складні морально-вольові властивості.

Основоположним критерієм, який відрізняє вольові процеси, стани, якості та загалом вольову регуляцію людини від інших властивостей психіки, В. Селіванов [3] уважав критерій свідомого подолання труднощів. Об'єктивною основою для класифікації, за Селівановим, динаміка процесів збудження та гальмування, відповідно є вольові властивості, які викликають та підсилюють активність, і ті, що її гальмують. У його школі були визначені та експериментально досліджені як вольові одинадцять властивостей.

М. Чумаков [5], застосовуючи факторний аналіз на матеріалі особистісних характеристик, узятих зі словника, виділив вісім факторів, які характеризують вольову людину, і таку ж кількість факторів, які стосуються безвільної людини. Буденні уявлення про вольові якості виявилися досить широкими, однак факторизація виявила структуру, яку можна зіставити з теоретичними уявленнями.

У західній психології склалася традиція позначувати розвиток волі людини ємним поняттям persistence, що включає і наполегливість, і цілеспрямованість, і терпіння, і впертість. В емпіричних дослідженнях, наприклад, виконаних у межах MVP-теорії, persistence визначали за кількістю спроб у виконанні складного навчального завдання [6].

В емпіричному дослідженні вольових властивостей виділимо два основні підходи. Перший стосується експериментального дослідження властивостей, ядро яких становить вольове зусилля, прикладене «тут і тепер». Так, у лабораторних умовах вивчали терпіння, упертість, наполегливість, в умовах спортивного залу - сміливість, рішучість. У цьому підході акцентовано на створенні перешкод і труднощів, релевантних властивості, що вивчається. Емпіричними показниками, наприклад, у разі вивчення терпіння, виступає час затримки дихання та психофізіологічні параметри (методика М. Ільїної), сміливості - якість виконання спортивної вправи в умовах підвищення ризику (методики Б. Смирнова, Г. Калашникова, Н. Скрябіна). У психологічній школі В. Селіванова для дослідження наполегливості та сміливості застосовувався також природний експеримент.

Другий підхід полягає у застосуванні опитувальників, самозвітів для дослідження і системних, і базальних якостей волі. Досвід роботи з подібними методиками (наприклад, Н. Стамбулової, М. Чумакова, Ю. Куля та ін.) свідчить про те, що в них акцентується на загальній активності, цільових та мотиваційних характеристиках вольової поведінки, недостатня ж увага приділяється особливостям перешкод і труднощів, ступеню резистентності або вразливості досліджуваного щодо конкретної перешкоди в тому чи іншому виді діяльності.

Труднощі в діагностиці також пов'язані з тим, що не всі властивості, які відносять до вольової сфери, відповідають неодмінним ознакам вольової регуляції (свідома мета, наявність перешкоди, застосування вольового зусилля). Тому питання про відповідність результатів, які характеризують вольові прояви людини на індивідному та особистісному рівнях, залишається відкритим. Окрім цього, нечітко розмежовані специфічні ознаки окремих вольових властивостей і на рівні їх теоретичного визначення різними авторами, і на рівні емпіричних показників.

Наш підхід полягає в тому, що при визначенні емпіричних показників певної вольової властивості слід акцентувати на відповідних їй труднощах та перешкодах і вольових прийомах їх подолання. Натепер бракує досліджень, які б розкривали зв'язок між первинними елементами вольової регуляції і сталими характеристиками вольової активності особистості.

Предмет дослідження - готовність людини на шляху до мети долати різного роду перешкоди та труднощі.

Мета дослідження - проаналізувати емпіричні показники здатності людини долати труднощі та перешкоди, їх взаємозв'язки з показниками сталих характеристик вольової активності.

Методики дослідження. Відповідно до поставленої мети було вибрано методику Д. Богданової та С. Посохової «Саморегуляція проявів ліні» [1, с. 361-363], у якій указується на типові ситуації, що провокують лінь. Досліджуваному пропонують для кожної ситуації визначитися з відповідями «треб / не треба», «буду/не буду» щодо виконання домашнього завдання з навчального предмета, до якого нейтральне ставлення. Відношення кількості відповідей «треба» до кількості відповідей «буду» є показником саморегуляції.

Окрім показника саморегуляції, що його пропонують автори методики, ми аналізували для кожної типової ситуації результати за відповідями «треба» й «буду» (і середні по групі досліджуваних, й індивідуальні відповіді). Відповіді «треба» мають відображати ступінь усвідомлення досліджуваними потреби виконувати завдання в конкретній ситуації, відповіді «буду» - готовність виконувати завдання у цій ситуації.

У дослідженні також було використано методику вольової організації особистості [4, с. 175-182] зі шкалами: ціннісно-смислова організація особистості, організованість, рішучість, наполегливість, самовладання, самостійність, загальна шкала, шкала нещирості.

В опитуванні взяли участь 66 студентів-магістрантів Національного лісотехнічного університету України різних спеціальностей механічного, технологічного та лісогосподарського факультетів - 35 дівчат і 31 хлопець. Статистичну обробку даних здійснювали за допомогою програми, застосовано методи описової статистики, порівняльного та кореляційного аналізу.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування результатів дослідження. Типові ситуації, указані в методиці саморегуляції, розглядаємо як труднощі та перешкоди, з якими може стикнутися студент під час навчання; щоб упоратися з ними, він повинен тою чи тою мірою застосувати вольові зусилля.

Докладніше розглянемо відповіді щодо кожної типової ситуації, яка провокує лінь (табл. 1). Найвищі результати стосуються ситуації «важка справа». Ситуація, що викликає найбільший опір застосуванню зусиль, - безглуздість завдання, тут найнижчі результати і за відповідями «треба», і за відповідями «буду». Отже, опитувані готові виконувати важкі завдання, але мають усвідомлювати їх смисл.

Таблиця 1 Середні для всієї групи досліджуваних результати для кожної типової ситуації (знаком * позначено величину t-критерію Стьюдента, статистично значуща для р < 0,05)