Емпірична експлікація суверенності психологічного простору в показниках соціального самоконтролю особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Емпірична експлікація суверенності психологічного простору в показниках соціального самоконтролю особистості

Гаврилюк Ірина

У статті представлено результати теоретико-емпіричного вивчення суверенності психологічного простору в ознаках соціального самоконтролю студентської молоді. Теоретичне обґрунтування проблеми стосується питань визначення суверенності психологічного простору, її структурних компонентів і результативних характеристик автономності й успішності поведінки. Підкреслено, що суверенність психологічного простору є умовою та результатом адаптивності, зрілості й продуктивності особистості, а успішність взаємодії індивідуальності та соціуму залежить від якісних ознак сформованого соціального самоконтролю особистості. Конкретизація взаємозв'язку визначення суверенності психологічного простору й соціального самоконтролю студентської молоді дає змогу розглядати вміння здійснювати контроль над своєю поведінкою як індикатор соціально-психологічної адаптованості, який ущільнює межі психологічного простору. Розроблена програма емпіричного дослідження, а також комплекс використаних методів математичної статистики результатів дає змогу конкретизувати теоретичні положення у вигляді реальних психологічних фактів: студенти зі сформованою суверенністю психологічного простору (високий і середній рівні) є більш «принциповими», а отже, їх орієнтація на внутрішні переживання в соціальній взаємодії дає змогу безперешкодно долати негативні моменти соціально-психологічної адаптації, а їх виразна стабільність поведінки визначає більшу узгодженість емоційного супроводу міжособистісної взаємодії; студенти з несформованою суверенністю психологічного простору (низький рівень), демонструють «прагматичність», яка блокує вироблення адекватної системи соціального самоконтролю й виражається в стурбованості соціальною придатністю в міжособистісній взаємодії.

Ключові слова: суверенність психологічного простору, автономність поведінки, міжособистісна взаємодія, соціально-психологічна адаптація, соціальний самоконтроль, студентська молодь.

Havryliuk Irina. Empirical Explication of Psychological Space Sovereignty in Indicators of Personality Social Self-Control

The article represents the results of theoretical and empirical study of psychological space sovereignty in the features of social self-control of student youth. The theoretical grounding of the problem concerns the determination issues of psychological space sovereignty, its structural components and effective characteristics of autonomy and success of behavior. It is emphasized that sovereignty of psychological space is condition and result of adaptability, maturity and productivity of personality and interaction success of individuality and society depends on the qualitative characteristics of the formed social self-control of personality. The specification of interrelation between the psychological space sovereignty definition and the social self-control of student youth makes it possible to consider the ability to exercise control over own behavior as indicator of social and psychological adaptation, which compacts the limits of psychological space. The developed program of empirical research, as well as the complex of the used methods of mathematical statistics of the results, allow to specify the theoretical positions in the form of real psychological facts: students with the formed sovereignty of psychological space (high and average level) are more «principled», and hence their orientation on internal experiences in social interaction allows unobstructedly to overcome the negative moments of social and psychological adaptation, and their expressive stability of behavior defines the greater coherence of emotional support of interpersonal interaction; students with unformed sovereignty of psychological space (low level), demonstrate «pragmatism», which blocks the development of adequate system of social self-control, and is expressed in anxiety of social usefulness in interpersonal interaction.

Key words: psychological space sovereignty, autonomy of behavior, interpersonal interaction, social and psychological adaptation, social self-control, student youth.

Гаврилюк Ирина Эмпирическая экспликация суверенности психологического пространства в показателях социального самоконтроля личности

В статье наводятся результаты теоретико -эмпирического изучения суверенности психологического пространства в признаках социального самоконтроля студенческой молодежи. Теоретическое обоснование проблемы касается вопросов определения суверенности психологического пространства, ее структурных компонентов и результативных характеристик автономности и успешности поведения. Подчеркивается, что суверенность психологического пространства является условием и результатом адаптивности, зрелости и продуктивности личности, а успешность взаимодействия индивидуальности и социума зависит от качественных признаков сложившегося социального самоконтроля личности. Конкретизация взаимосвязи определения суверенности психологического пространства и социального самоконтроля студенческой молодежи позволяет рассматривать умение осуществлять контроль над своим поведением как индикатор социально-психологической адаптированности, который уплотняет границы психологического пространства. Разработанная программа эмпирического исследования, а также комплекс использованных методов математической статистики результатов позволяют конкретизировать теоретические положения в виде реальных психологических фактов: студенты из сложившейся суверенностью психологического пространства (высокий и средний уровни) являются более «принципиальными», а это значит, что их ориентация на внутренние переживания в социальном взаимодействии позволяет беспрепятственно преодолевать негативные моменты социально - психологической адаптации, а их выразительная стабильность поведения определяет большую согласованность в эмоциональном сопровождении межличностного взаимодействия; студенты из несформированной суверенностью психологического пространства (низкий уровень) демонстрируют «прагматичность», которая блокирует выработку адекватной системы социального самоконтроля и выражается в обеспокоенности социальной пригодности в межличностном взаимодействии.

Ключевые слова: суверенность психологического пространства, автономность поведения, межличностное взаимодействие, социально-психологическая адаптация, социальный самоконтроль, студенческая молодежь.

Постановка наукової проблеми та її значення

Демократизація суспільства визначається не лише способом управління, але й системою суспільних і міжособистісних відносин, які забезпечують ефективність функціонування людини в соціумі як суб'єкта власного життя та соціальних змін. Психологічним феноменом, який інтегрує в собі ознаки соціальної зрілості, є суверенність психологічного простору в усіх ознаках збереження суб'єктності особистості, що охоплює комплекс фізичних, соціальних та психологічних явищ, із якими людина себе ототожнює. Очевидним є те, що суверенність психологічного простору сприяє високій адаптації людини в суспільстві, актуалізує її конструктивну міжособистісну взаємодію, комунікативну компетентність і, як наслідок, визначає загальний рівень якості діяльності й життя. При цьому контекст соціалізації вносить постійні корективи в межі психологічного простору, тобто соціальні впливи визначають варіанти управління індивіда своєю поведінкою засобами власних як біологічних, так і психологічних механізмів, які в комплексі можна розглядати як контрольовану поведінку, що нівелює її конфліктні мотиви. Вважаємо, що суверенні межі психологічного простору є еластичними щодо соціального впливу, тому дуже важливо віднайти зону взаємодії цих двох психологічних явищ, які в діалектичному зв'язку визначать формальний зміст його функціонування як соціально контрольованого феномену. Тому запропонований контекст емпіричного вивчення суверенності психологічного простору в показниках соціального самоконтролю є вкрай своєчасним та актуальним.

Аналіз останніх досліджень із проблеми засвідчив, що питання суверенності психологічного простору особистості досліджувалися в контексті вивчення особистісних автономності, потенціалу, приватності, самодетермінації (К. Абульханова-Славська, А. Клочко, Д. Леонтьєв, Р. Райан та ін.). Із-поміж численних праць стосовно видів психологічного простору, як-от: тілесний, особистісний, буттєвий, комунікативний, інформаційний, груповий (А. Бурмістрова- Савенкова, С. Нартова-Бочавер, О. Муравйова, Н. Саліхова та ін.) - знаходимо цікавий формат його інтерпретації у взаємозв'язку з такими психологічними феноменами, як соціально-психологічна адаптація, психологічне благополуччя й задоволеність життям, ціннісні орієнтації та незалежність переконань (Ж. Вірна, Г. Горбань, В. Коширець, Я. Смирнова, Ю. Швалб та ін.), які змістовно перетиналися й навіть ототожнювалися. Однак поза увагою дослідників залишився аспект вивчення суверенності психологічного простору в ознаках соціального самоконтролю особистості.

Мета статті - теоретико-емпіричний аналіз проблеми взаємозв'язку визначення суверенності психологічного простору та соціального самоконтролю студентської молоді.

Методи та методики

Застосовано такі методи та методики: теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, систематизація й узагальнення); емпіричні (тестування за допомогою опитувальника «Суверенність психологічного простору» С. Нартової-Бочавер, методики «Дослідження соціально-психологічної адаптації» К. Роджерса та Р. Даймонда), і «Шкали соціального самоконтроля» М. Снайдер); математичної статистики (непараметричний критерій Краскела-Уоллеса, що призначений для перевірки гіпотези про відмінності у вираженні певних психологічних характеристик одночасно між трьома й більше вибірками); кореляційний аналіз для встановлення взаємозв'язку між діагностованими показниками. Статистичну обробку даних здійснювали за допомогою комп'ютерного забезпечення SPSS для Windows, версія 13.0.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження

Вивчення психологічного феномену суверенності психологічного простору розкриває широкий діапазон його трактування, зокрема як показника суб'єктності особистості (Мартиросян, 2013); предмету постнекласичної психології (Трофимова, 2012); основи психологічного здоров'я, «здатності до самоздійснення, творчого самоконструювання» (Клочко, 2009). Узагальнений варіант теоретичного осмислення психологічної суверенності віднаходимо в концепції С. К. Нартової- Бочавер, яка інтегрувала всі значущі виміри психологічного простору й створила власну теорію психологічного простору, провівши операціоналізацію та валідизацію понять «психологічна суверенність», «психологічний простір особистості». Зокрема, психологічну суверенність, С. Нартова-Бочавер визначає як здатність людини контролювати, захищати та розвивати свій психологічний простір, заснований на загальному досвіді успішної автономної поведінки; як форму суб'єктності, що в різних формах активності дає змогу реалізувати потреби людини. Таке розуміння психологічної суверенності сприяло виокремленню рівнів суверенності - гіперсуверенного, суверенного, депривованого (Нартова-Бочавер, 2008).

До структурних компонентів суверенності дослідниця відносить виміри психологічного простору, як-от: суверенність фізичного тіла; суверенність території; суверенність речей; суверенність звичок; суверенність соціальних зв'язків; суверенність цінностей. При цьому психологічний простір особистості трактовано, як суб'єктивно значущий фрагмент буття, який визначає актуальну діяльність і стратегію життя людини та охоплює комплекс фізичних, соціальних і психологічних явищ, із якими людина ототожнює себе. Психологічна суверенність може бути вивчена лише через зазначені виміри психологічного простору (Нартова-Бочавер, 2005).

За Ю. Трофимовою, психологічна суверенність - це результативна характеристика процесу суверенізації, яка ґрунтується на досвіді самостійної взаємодії зі світом, показує актуальні (розвивальні стосунки з іншим) і потенційні (потенціал саморозвитку) можливості людини. Суверенна особистість прагне до втілення власних можливостей, проявляє прагнення до розширення своїх можливостей та нового досвіду. Еволюційне й соціальне призначення психологічної суверенності полягає в забезпеченні саморегуляції, розвитку свого багатовимірного світу та самої себе (Трофимова, 2012). Контекст взаємозв'язку психологічної суверенності й задоволеності життям досліджено П. Удачиною, яка наголосила, що психологічна суверенність як здатність особистості контролювати, захищати й розвивати свій психологічний простір дає змогу людині реалізувати свої можливості, досягати успіху в різних сферах життя, отримуючи при цьому задоволення від роботи та відносин (Удачина, 2014). Питання взаємозв'язку психологічної суверенності й міжособистісних взаємин розкрито Я. Смирновою, котра вважає, що психологічна суверенність реалізовується через потребу в персоналізації соціального середовища. При цьому згуртованість групи зростає за умов вираження загального показника психологічної суверенності, а депривація суверенності території перешкоджає розвитку згуртованості (Смирнова, 2014).

У будь-якому із запропонованих варіантів визначення психологічної суверенності добре простежуємо положення про те, що вона є умовою й результатом адаптивності, зрілості та продуктивності особистості, ця гармонійна успішність використовує мову середовища, а саме мову взаємодії індивідуальності й соціуму. С. Нартова-Бочавер переконливо стверджує, що психологічний простір розвивається завдяки послідовно здійснюваним виборам (ідентифікацій - відчужень) у кожній життєвій ситуації (Нартова-Бочавер, 2014). А також його розвиток залежить від системи соціального самоконтролю, який є ознакою соціально-психологічної адаптованості та визначається тим, що людина здійснює контроль над своєю поведінкою, проводить самоідентифікацію й тим самим впливає на враження, що складається про неї в навколишніх. Іншими словами, самоконтроль - це ставлення людини до себе, яке забезпечує уявлення про ступінь реалізації бажаного в дійсності (Диагностика, 2007).

Автор шкали соціального самоконтролю М. Снайдер виокремив два типи особистості: «прагматичну», що презентує себе відповідно до ситуативних особливостей, та особистість «принципіальну», яка самопред'являє себе згідно з внутрішніми характеристиками. Особи з високим рівнем соціального контролю схильні чуттєво сприймати емоційні й поведінкові прояви навколишніх та орієнтовані на них у тих ситуаціях, коли не знають, як учинити. Поведінка таких людей сильно варіює залежно від ситуації. Крім того, у них можливе розузгодження у вираженні емоцій за різними експресивними каналами: вираз обличчя свідчить про один емоційний стан, а голос - про інший. Загалом осіб із високим рівнем соціального контролю відрізняє стурбованість соціальною придатністю своєї поведінки, чутливість до експресивної поведінки інших та використання її як керівництва з управління власною експресією. Такі люди ефективно контролюють власну поведінку й без зусиль можуть створити в навколишніх потрібне враження про себе. Індивіди з низьким рівнем соціального самоконтролю володіють протилежними якостями: вони мало стурбовані адекватністю своєї поведінки та емоційної експресії й не звертають уваги на нюанси поведінки інших людей. Це не означає, що вони менш емоційно виразні. Просто їхня поведінка та емоції більшою мірою залежать від їхнього внутрішнього стану й установок, а не від вимог та особливостей ситуації. Тому їхній репертуар самопред'явлення не дуже широкий. Звідси очевидна й виразна стабільність поведінки цих індивідів у різноманітних ситуаціях, а отже, ідеться про більшу узгодженість у вираженні емоцій за різними каналами та відсутність розвинутих навичок контролю й управління власною поведінкою (Профилактика, 2004).

Узагальнюючи наведене вище, ми зробили висновок, що розвиток суверенності психологічного простору є визначальним показником соціально-психологічної адаптованості та зрілості, який тісно взаємопов'язаний із такою характеристикою, як соціальний самоконтроль.

Організація дослідження полягала у створенні програмно - методичного забезпечення й передбачала його структурно-логічну поетапність. Вибірку дослідження становили студенти факультету психології та соціології й факультету філології та журналістики Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. У дослідженні взяли участь 240 осіб віком від 18-ти до 25 років.

Використані методи та психодіагностичні методики дослідження, чіткість планування й конкретизація етапів дослідження дають право стверджувати, що результати дослідження є вірогідними у вивченні взаємозв'язку визначення суверенності психологічного простору й соціального самоконтролю студентської молоді.

Базовою методикою у вивченні проблеми стала методика С. Нартової-Бочавер «Суверенність психологічного простору», за допомогою якої визначено три основні групи досліджуваних студентів із різними показниками суверенності психологічного простору: високий (34,2 % досліджуваних), середній (35,8 %) і низький (30 %).

Із метою порівняння виокремлених груп між собою за встановленими психологічними характеристиками суверенності психологічного простору нами обрано непараметричні методи математичної статистики, а саме непараметричний Н-критерій Крускала-Уоллеса. Це аналог однофакторного дисперсійного аналізу для незалежних вибірок, що призначений для перевірки гіпотези про відмінності у вираженні певних психологічних характеристик одночасно між трьома й більше вибірками (к>2). Основна ідея Н-критерію Крускала- Уоллеса ґрунтується на відображенні всіх значень вибірок, що порівнюються, у вигляді однієї загальної послідовності впорядкованих (прорангованих) значень із подальшим обрахунком середнього рангу для кожної вибірки. Чим менше збігів між ранговими показниками, тим більше відрізняються вибірки (без конкретизації напряму відмінностей). Базовими статистичними показниками достовірності обрахунків для цього критерію є емпіричне значення показника х² -, число ступенів свободи та р-рівень значимості отриманих даних (Бююль, 2005).

Результати застосування непараметричного критерію Н Крускала- Уоллеса до сформованої матриці емпіричних даних опитувальника вивчення суверенності особистісного простору подано в табл. 1.

Таблиця 1