Особливості структури психологічної готовності в мобілізованих осіб із різним досвідом військової служби

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості структури психологічної готовності в мобілізованих осіб із різним досвідом військової служби

Ганна Нікітенко,

Херсонський державний університет, м. Херсон, Україна;

У статті представлено результати дослідження відмінностей у виразності внутрішнього та зовнішнього факторів структури психологічної готовності мобілізованих осіб із різним досвідом військової служби (особи, котрі не мають взагалі досвіду військової служби; мають досвід лише строкової служби (від дев'яти місяців до року) та з досвідом контрактної служби (від 2-х років)). Зовнішній фактор психологічної готовності поєднує соціально-психологічний, проблемно-орієнтаційний і соціально-діяльнісний компоненти. А внутрішній фактор становлять емоційно-вольовий, мотиваційний, особистісний, поведінковий, когнітивно-прогностичний та когнітивно-рефлексивний компоненти.

За допомогою t-критерію Стьюдента для незалежних вимірів установлено, що мобілізовані особи без досвіду військової служби мають нижчий рівень за загальним показником сформованості компонентів внутрішнього фактора структури психологічної готовності до військової служби, ніж мобілізовані з досвідом строкової та контрактної служби, нижчий рівень сформованості таких внутрішніх компонентів, як емоційно-вольовий, поведінковий, когнітивно- рефлексивний. Для мобілізованих осіб із досвідом контрактної служби мають вищий рівень сформованості особистісного (внутрішнього) та соціально- діяльнісного (зовнішнього) компонентів і загального показника сформованості компонентів зовнішнього фактора структури психологічної готовності, ніж досліджувані з досвідом строкової й без досвіду військової служби. Мотиваційний компонент внутрішнього фактора структури психологічної готовності більше сформований в осіб із досвідом контрактної служби, ніж у тих, хто без досвіду. Також установлено, що чим більший досвід військової служби в мобілізованих осіб, тим вищий рівень сформованості всієї структури психологічної готовності до військової служби.

Ключові слова: психологічна готовність, структура готовності, мобілізовані особи з різним досвідом військової служби.

Hanna Nikitenko. Peculiarities of Psychological Readiness Structure of Mobilized Persons with Different Military Service Experience. The article represents the research results of the differences in manifestation of internal and external factors of the psychological readiness structure of mobilized persons with different military service experience (persons, who do not have any military service experience, have only compulsory military service experience (from 9 months to 1 year) and have contract service experience (from 2 years)). The external factor of psychological readiness combines socio psychological, problem orientational and socially active components. And the internal factor consists of emotionally volitional, motivational, personality, behavioral, cognitive prognostic and cognitive reflexive components.

With the help of Student's /-test for independent (unpaired) samples has been determined that mobilized persons without military experience have lower level by the general indicators of the internal factor components formation of the structure of psychological readiness to the military service, than mobilized persons with experience of compulsory and contract military service, lower level of such internal components formation as emotionally volitional, behavioral and cognitive reflexive. Mobilized persons with contract service experience have higher level of formation of personality (internal), socially active (external) components and general parameter of the external factor components formation of the structure of psychological readiness, than mobilized persons with compulsory military service experience and without military service experience. The motivational component of the internal factor of the structure of psychological readiness is more formed in persons with contract military service experience than in persons without it. It has been also determined that the bigger is the military service experience of mobilized persons, the higher is the level of formation of the whole structure of psychological readiness to the military service.

Key words: psychological readiness, readiness structure, mobilized persons with different military service experience.

Анна Никитенко. Особенности структуры психологической готовности у мобилизированных лиц с разным опытом военной службы. В статье наводятся результаты исследования различий в выраженности сформированности компонентов внутреннего и внешнего факторов структуры психологической готовности мобилизированных лиц с разным опытом военной службы (не имеющие вообще опыта военной службы; имеющих опыт только срочной службы (от 9 месяцев до года) и тех, кто имеет опыт контрактной службы (от 2-х лет)). Внешний фактор психологической готовности включает в свой состав социальнопсихологический, проблемно-ориентированный и социально-деятельностный компоненты. Внутренний фактор составляют эмоционально-волевой, мотивационный, личностный, поведенческий, когнитивно-прогностический и когнитивнорефлексивный компоненты.

С помощью t-критерия Стьюдента для независимых измерений установлено, что мобилизированные лица без опыта военной службы имеют низкий уровень по общему показателю сформированности компонентов внутреннего фактора структуры психологической готовности к военной службе, нежели моби- лизированные с опытом срочной и контрактной службы, низкий уровень сформированности таких внутренних компонентов, как эмоционально-волевой, поведенческий, когнитивно-рефлексивный. Мобилизированые лица с опытом контрактной службы имеют более высокий уровень сформированности личностного (внутреннего), социально-деятельностного (внешнего) компонентов и общего показателя сформированности компонентов внешнего фактора структуры психологической готовности, чем исследуемые с опытом срочной и без опыта военной службы. Мотивационный компонент внутреннего фактора структуры психологической готовности более сформирован у лиц с опытом контрактной службы, чем у лиц без опыта. Также установлено, что чем больше опыт военной службы у мобилизированных лиц, тем выше уровень сформированности всей структуры психологической готовности к военной службе.

Ключевые слова: психологическая готовность, структура психологической готовности, мобилизованные лица с разным опытом военной службы.

Постановка наукової проблеми та її значення

психологічний готовність мобілізований військовий служба

У науковій літературі досить широко розглянуто питання щодо готовності представників ризиконебезпечних професій виконувати свої професійні обов'язки в ситуаціях, коли їхньому життю й здоров'ю загрожує небезпека. Незважаючи на збільшення в сучасній психологічній науці кількості досліджень із різних аспектів і проявів ризику в життєдіяльності людей, потрібно відзначити певну недостатність вивченості питання психологічної готовності до ризику в професійній діяльності військовослужбовців. У сучасних умовах у зв'язку з ускладненням соціально-політичної обстановки в країні, проведенням антитерористичної операції, ускладненням сучасної військово-професійної діяльності виникає необхідність якісної підготовки особистості до військової служби з високим рівнем психологічної готовності до ефективного виконання цієї діяльності, оскільки службово-бойові завдання відрізняються особливою новизною, причому ступінь небезпеки, екстремальність різко зростають.

Разом із тим питання формування психологічної готовності саме мобілізованих осіб до військової служби, незважаючи на його актуальність та практичну значущість, є недостатньо розробленими та не були предметом спеціальних психологічних досліджень. До сьогодні не визначено структури й критеріїв сформованості психологічної готовності. Крім того, проблему формування психологічної готовності військовослужбовців до ведення бойових дій доречно розглядати ще й із позиції того, що мобілізовані військовослужбовці несподівано для себе опиняються в бойових умовах. Вони мають дуже різний досвід військової служби або навіть він у них відсутній. Тому вивчення особливостей структури психологічної готовності в мобілізованих осіб із різним досвідом військової служби на сьогодні є актуальним і недостатньо розробленим питанням.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Дослідженням психологічної готовності до діяльності займалися В. Барко, В. Бодров, В. Варваров, О. Глоточкін, П. Горностай, О. Добрянський, М. Дьяченко, Ю. Забродін, І. Ковальська, Л. Кондрашова, П. Корчемний, Л. Кузнєцов, В. Мірошниченко, І. Окуленко, Л. Сердюк, М. Феденко та ін. Незважаючи на те, що на сьогодні психологічна готовність особистості до діяльності активно досліджується, однак наразі відсутнє стале уявлення про цей психологічний феномен, його структуру, механізми функціонування. Так, психологічну готовність до діяльності розглядають як певний функціональний та психічний стан людини (Є. Ільїн, М. Левітов, Л. Нерсесян, В. Пушкін); як установку (О. Прангішвілі, Д. Узнадзе,); передстартовий стан перед змаганням (В. Алатворцев,

A. Ганюшкін, А. Пуні та ін.), активно-діяльнісний стан особистості, що відображає зміст поставлених завдань та умови майбутнього їх виконання (В. Пономаренко); як якість особистості (М. Дяченко, Л. Кандибович, О. Ковальов, О. Кретчак, К. Платонов й ін.); як наявність відповідних здібностей (Б. Ананьєв, С. Рубінштейн); як інтегративне особистісне та соціально-психологічне утворення (В. Бондаренко, О. Пасько й ін.).

Отже, у дослідженні готовності до професійної діяльності виокремлюють декілька підходів: функціональний, особистіший, системний та особистісно-діяльнісний. Функціональний підхід розглядає готовність як певний стан психічних функцій людини, що є умовою високих результатів, досягнень під час виконання того чи іншого виду діяльності. Представниками цього напряму дослідження є В. Алатовцев, О. Асмолов, А. Ганушкін, Є. Ільїн, Є. Кузьмін, М. Левітов, Л. Нерсесян,

B. Пушкін, А. Пуні, С. Равікович, Д. Узнадзе, В. Ядов й ін. Особистісний підхід розглядає готовність як набір індивідуально-особистісних якостей, який уключає в себе пізнавальний, мотиваційний і вольовий компоненти, зміст котрих залежить від характеру виконуваної діяльності. Представниками цього напряму є Б. Ананьєв, Л. Божович, О. Ведєнов, Л. Карамушка, О. Ковальов, І. Кон, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, В. Мерлін, В. Моляко, В. Столін, І. Чеснокова та ін. Із позиції системного підходу психологічна готовність до діяльності розглядається через пізнання людиною своїх внутрішніх можливостей і їх реалізацію для досягнення бажаного результату в її професійній діяльності. Представниками є О. Бодальов, А. Брушлінський, Л. Виготський, П. Гальперін, В. Гордон, В. Зінченко, Я. Коломинський, В. Кудрявцев, О. Лукашев,

В. Шадріков та ін. Прихильники особистісно-діяльнісного підходу розглядають готовність як цілісний прояв усіх сторін особистості, що дає можливість людині ефективно виконувати свою професійну діяльність. Так, представниками цього підходу є А. Деркач, Є. Клімов, О. Сафін, К. Платонов, Є. Чугунова та ін.

Залежно від підходу до визначення поняття «психологічна готовність» автори виділяють різну її структуру, основні компоненти й способи формування. Аналізуючи структуру психологічної готовності до службово-бойової діяльності, запропоновану Я. Бондаренко (Бондаренко, 2011), В. Варваровим (Варваров, 1974), Д. Іщенко (Іщенко, 2013), О. Колесніченко (Колесніченко, 2015), Л. Матохнюк (Матохнюк, 2005), В. Мірошніченко (Іщенко, 2013), О. Пасько (Пасько, 2013), В. Платоновим (Платонов, 2000), Н. Сторожук (Сторожук, 2009), М. Томчуком (Томчук, 2010), В. Ягуповим (Ягупов, 2004), слід зазначити, що найбільш типовими компонентами цього явища є мотиваційний, емоційно-вольовий, особистісний і когнітивний. Когнітивний компонент у запропонованій структурі психологічної готовності розмежовується на три складники: сформованість професійних знань, умінь та навичок; розвиток пізнавальних процесів і самооцінка своїх професійних навичок. Тобто умовно можна розділити когнітивний компонент на когнітивно-рефлексивний, когнітивно-пізнавальний та когнітивно- діяльнісний. Наприклад, Н. Сторожук виокремлює окремо когнітивний (розвиток пізнавальних процесів) й інструментальний компоненти (знання, уміння, навички) (Сторожук, 2009). В. Варваров виокремлює відображальний і виконавчий компоненти, зазначаючи про важливість розвитку пізнавальних процесів та розумових і сенсорних здібностей (Варваров, 1974). Л. Кондрашова відокремила оцінний компонент (самооцінку своїх професійних навичок) та сформованість пізнавальних процесів (Кондрашова, 2009). Також виокремлюють ситуативні компоненти психологічної готовності. У моделі, запропонованій Н. Сторожук, таким компонентом виступає креативність, яка розглядається як здатність до конструктивного нестандартного мислення й поведінки, генерації нових, незвичайних ідей, до усвідомлення та розвитку особистісного й професійного досвіду (Сторожук, 2009). У структурі, визначеній В. Мірошніченко, Д. Іщенком, ситуативним компонентом є фізичний компонент, що розкривається як практична підготовленість, формування необхідних фізичних якостей (Іщенко, 2013). Також ситуаційним є соціальний компонент у структурі О. Пасько, що розглядається як взаємодія із соціумом, спілкування, уміння орієнтуватись у правовідносинах (Пасько, 2013). Розбіжності у визначенні компонентного складу структури психологічної готовності до діяльності зумовлені, передусім, розбіжностями предметів дослідження (різних видів діяльності), різним контекстом розгляду проблеми, методологічними засадами й авторськими концепціями науковців.

Проблематика пов'язана з діяльністю саме мобілізованих осіб, відображена в роботах О. Самойленко (Самойленко, 2017). Однак питання, що безпосередньо стосується впливу наявності різного досвіду військової служби в мобілізованих осіб на їх структуру психологічної готовності, є поки що не дослідженим.

Мета статті - вивчити особливості структури психологічної готовності в мобілізованих осіб із різним досвідом військової служби.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження

Теоретичний аналіз наукової літератури вказує на те, що феномен психологічної готовності є явищем із багаторівневою системою психічних особливостей людини, які виступають суб'єктивними умовами її успішної професійної діяльності, та має складну структуру. Поняття психологічної готовності до діяльності активно розробляється, проте та різноманітність підходів, яка існує у визначенні її структури, засвідчує відсутність сталого уявлення про цей психологічний феномен, механізми функціонування для військовослужбовців.

З урахуванням специфіки професійної військової діяльності мобілізованих осіб та ґрунтуючись на проведеному аналізі наукових досліджень, нами виділено зовнішній і внутрішній фактори психологічної готовності мобілізованих до військової служби. Разом із тим за допомогою факторного аналізу встановлено, що зовнішній фактор психологічної готовності включає до свого складу соціально-психологічний, проблемно-орієнтаційний та соціально-діяльнісний компоненти. А внутрішній фактор складають емоційно-вольовий, мотиваційний, особистісний, поведінковий, когнітивно-прогностичний і когнітивно- рефлексивний компоненти (Нікітенко, 2018).

Соціально-психологічний компонент структури психологічної готовності мобілізованих осіб до військової служби відображає наявність у військовослужбовців соціальної підтримки, особливості ставлення рідних, друзів, соціального оточення до військової служби й характер власного ставлення мобілізованих до служби, що зумовлені соціально-політичними подіями в країні та бажанням служби в армії. Соціально-діяльнісний компонент відображає професійну майстерність мобілізованих осіб, ступінь вираженості сприятливої атмосфери в колективі, цінність позитивних відносин, військову кваліфікацію. Проблемно-орієнтаційний компонент відображає різні труднощі, із якими стикаються мобілізовані особи під час військової служби (Нікітенко, 2018).

Особистісний компонент у складі внутрішнього фактора психологічної готовності мобілізованих осіб до військової служби розглянуто нами як систему особистих характеристик мобілізованих осіб, котрі впливають на результативність їхньої діяльності, досягнення цілей, внутрішню стійкість при дії негативних факторів. Емоційно-вольовий компонент відображає здатність мобілізованих військовослужбовців до свідомої регуляції своєї поведінки, контролю емоційних станів і рівня психічного напруження через вольові зусилля. Поведінковий компонент відображає здатність мобілізованих проявляти емоційну зрілість та схильність до активних поведінкових стратегій. Когнітивно- рефлексивний компонент розглянуто нами як саморозуміння й самоусвідомлення себе як військовослужбовця, зіставлення себе з образом ідеального військовослужбовця у своєму сприйнятті. Мотиваційний компонент внутрішнього фактора структури психологічної готовності мобілізованих осіб відображає мотиваційні зусилля, потреби успішно виконати поставлене завдання, прагнення досягнути успіху й показати себе з кращого боку. Конітивно-прогностичний компонент відображає розуміння мобілізованими особами процесу військової служби та відповідність реальних умов сформованим очікуванням від неї (Нікітенко, 2018).

Задля вивчення компонентів структури психологічної готовності нами використано такі психодіагностичні методики, як методика «Прогноз», проективна методика «Тест дванадцяти тварин» Б. Пашнєва, опитувальник «Дослідження вольової саморегуляції» О. Зверькова та Є. Ейдмана, методика особистісного диференціалу (варіант, адаптований у НДІ ім. В. М. Бехтерева), П'ятифакторний особистісний опитувальник МакКрає-Кости та авторська анкета «Вивчення впливу внутрішніх та зовнішніх факторів на психологічну готовність мобілізованих осіб до військової служби». Усі питання анкети пройшли перевірку на рівень дискримінативності розподілу даних.

Дослідження проводили з мобілізованими військовослужбовцями. Загальна кількість респондентів - 126 осіб у віці від 20 до 46 років. Вибірка складається лише з представників чоловічої статі.

Щоб виявити достовірні відмінності в рівні сформованості компонентів структури психологічної готовності в мобілізованих осіб із різним досвідом військової служби (особи, котрі взагалі не мають досвіду військової служби; мають досвід лише строкової служби (від 9 місяців до року) і мають досвід контрактної служби (від 2-х років)), нами застосовано ї-критерій Стьюдента для незалежних вимірів. Також використано процедуру 7-перетворення для стандартизації первинних показників. У табл. 1 представлено значення компонентів структури психологічної готовності мобілізованих осіб до військової служби.

Значення показників рівня сформованості компонентів структури психологічної готовності мобілізованих осіб до військової служби

Таблиця 1

Примітка. * - Емпіричне значення є значущим при а >0,95; ** - емпіричне значення є значущим при а >0,99; *** - емпіричне значення є значущим при а >0,999.

Установлено, що мобілізовані особи без досвіду військової служби мають нижчий рівень сформованості емоційно-вольового компонента, ніж мобілізовані особи з досвідом строкової (ї = 3,29; а > 0,999) та контрактної служби (ї = 3,15; а > 0,999). Тобто в мобілізованих осіб, котрі не мають досвіду військової служби, більш вірогідне виникнення нервово-психічних зривів, особливо в екстремальних ситуаціях, вони

більш чутливі, емоційні, менше здатні контролювати свої дії, розподіляти власні зусилля, їм більш характерний низький рівень само- обладання та сформованості вольової саморегуляції, ніж у мобілізованих осіб із досвідом строкової й контрактної служби.

Мобілізовані особи без досвіду військової служби мають нижчий рівень сформованості поведінкового компонента, ніж мобілізовані з досвідом строкової (1 = 3,46; а > 0,999) та контрактної (1 = 3,27; а > 0,99) форм служби, що свідчить про те, що мобілізовані особи без досвіду військової служби мають нижчий рівень самообладання, контролю власних емоційних реакцій, станів і власної поведінки, ніж мобілізовані особи з досвідом строкової й контрактної служби. Також установлено, що мобілізовані особи без досвіду військової служби мають нижчий рівень сформованості когнітивно-рефлексивного компонента, ніж мобілізовані особи з досвідом строкової (1 = 3,59; а > 0,999) та контрактної (1 = 3,61; а > 0,999) служби, а отже, мобілізовані особи без досвіду військової служби гірше саморозуміють і самоусвідомлюють себе як військовослужбовця, мають нижчу самооцінку та менше співвідносять себе, свої дії з образом ідеального військовослужбовця у своєму сприйнятті, ніж мобілізовані з досвідом служби.

Виявлено достовірні відмінності між групою досліджуваних із досвідом контрактної служби й без досвіду (1 = 2,83; а > 0,99), а також із досвідом строкової служби (1 = 2,38; а > 0,95) за рівнем сформованості особистісного компонента внутрішнього фактора структури психологічної готовності. Тобто у мобілізованих контрактників рівень сформованості особистісного компонента вищий, ніж у мобілізованих із досвідом строкової служби або взагалі без досвіду служби, що свідчить про те, що вони є більш екстравертованими, товариськими, орієнтованими на спілкування в колективі, мають більш виражену потребу в спілкуванні, кращу вольову регуляцію власної поведінки, більш відповідальні, наполегливі, система їх особистісних характеристик, що впливає на результативність їхньої діяльності, здатна краще забезпечити їхню особисту безпеку під час військової служби. Установлено, що для досліджуваних із досвідом контрактної служби властивий більш високий рівень професійної майстерності, соціальної захищеності, вищий ступінь вираженості сприятливої атмосфери в колективі товаришів по службі, більш сформований соціально-діяльнісний компонент зовнішнього фактора структури психологічної готовності, ніж для досліджуваних із досвідом строкової служби (1 = 5,2; а > 0,999) і без досвіду (1 = 4,35; а > 0,999). Також нами виявлено, що для мобілізованих осіб із досвідом контрактної служби більш властивий високий рівень сформованості мотиваційного компонента внутрішнього фактора, ніж для осіб без досвіду військової служби (1 = 2,48; а > 0,95). Тобто мобілізовані з досвідом контрактної служби мають більш позитивне ставлення до професійної діяльності військового, мають більш актуалізовану потребу успішно виконувати професійні завдання й поставлені задачі, проявляють більшу зацікавленість у процесі їх виконання та до діяльності військового в цілому. Чим більше чинників спонукають особистість до професійної діяльності, тим більших зусиль вона спроможна докладати та, зазвичай, досягати кращих результатів.

Крім того, нами встановлено, що мобілізовані особи без досвіду військової служби мають нижчий рівень сформованості компонентів внутрішнього фактора структури психологічної готовності, ніж мобілізовані з досвідом строкової (1 = 3,2; а > 0,99) і контрактної (1 = 3,92; а > 0,999) служби. Не виявлено достовірних розбіжностей між рівнем сформованості компонентів внутрішнього фактора структури психологічної готовності в досліджуваних із досвідом строкової й контрактної служби. Рівень сформованості загального показника зовнішнього фактора структури психологічної готовності вищий у досліджуваних із досвідом контрактної служби, ніж у досліджуваних строкової служби (1 = 3,18; а > 0,99) та взагалі без досвіду служби (1 = 3,13; а > 0,99). Не виявлено достовірних розбіжностей між рівнем сформованості компонентів зовнішнього фактора структури психологічної готовності між досліджуваними строкової служби й без досвіду військової служби. Також нами встановлено, що загальний показник рівня сформованості структури психологічної готовності залежить від досвіду військової служби. Тобто виявлені достовірні розбіжності за цим показником у досліджуваних із досвідом строкової служби та без досвіду військової діяльності (1 = 3,17; а > 0,99), із досвідом строкової й контрактної служби (1 = 2,63; а > 0,99), із досвідом контрактної служби та без досвіду (1 = 4,28; а > 0,999). Отримані результати свідчать про те, що чим більший стаж військової служби, тим вищий рівень сформованості структури психологічної готовності мобілізованих осіб до військової служби.

Отже, із досвідом військової служби відбувається адаптація до нормативних вимог, що визначають умови й особливості військового життя; формуються специфічні якості, необхідні для професійної військової діяльності (загальносоціальні, військово-професійні, моральні, психологічні, фізичні); відбувається професійна соціалізація. У перший рік військової служи формується здатність особистості до свідомої регуляції своєї поведінки, контролю емоційних станів, до швидкої вольової мобілізації своїх ресурсів задля ефективного виконання професійних завдань службово-бойової діяльності. У цей період підвищується вміння адаптуватися в нових соціальних умовах, здійснювати саморегуляцію, справлятися зі стрес-факторами звичайних життєвих ситуацій, не піддаватися випадковим змінам настрою, проявляти активно-наступальну поведінкову стратегію. Також формується адекватне саморозуміння та самоусвідомлення себе як військовослужбовця. Сформованість цих властивостей особистості впливає на результативність їхньої діяльності, здатність краще забезпечити власну особисту безпеку під час військової служби. Із подальшим збільшенням досвіду військової служби покращуються професійна майстерність, військова кваліфікація, збільшується цінність сприятливої атмосфери в колективі. Саме встановлення сприятливої морально-психологічної атмосфери у військових частинах і підрозділах сприяє покращенню морально-психологічного стану у військовослужбовців, а як результат - це сприяє виконанню поставлених бойових завдань, підвищенню мотиваційного компонента до несення військової служби та власне психологічній готовності до військової діяльності. Проявляється з роками служби краща розвиненість комунікативних здібностей, військовослужбовці стають більш орієнтовані на спілкування в колективі, більш товариські, здатні легко встановлювати контакти, ефективно спілкуватися в групі, стають більш відповідальні, наполегливі, проявляють більшу цінність позитивних відносин у колективі, прагнення допомагати та підтримувати товаришів по службі. Формується гордість за приналежність до військового колективу, професійної спільноти, що є важливою складовою частиною мотиваційного компонента готовності продовжувати службу, удосконалювати власну військову діяльність, прагнути до саморозвитку та самореалізації як військовослужбовця.