Особливості кризи ідентичності з точки зору формування особистості в юнацький період

У статті розкрито особливості формування особистості в юнацький період, враховуючи наявність у юнаків такого психологічного феномену як криза ідентичності. Розглянуто та проаналізовано основні погляди науковців на ідентичність як окремий психологічний феномен та як один із найважливіших психологічних механізмів розвитку і становлення особистості.

Ключові слова: ідентичність, криза ідентичності, особистісна ідентичність, ідентифікація.

На сучасному етапі розвитку психологічної науки криза ідентичності стала однією із популярних тем, тому необхідною стає деталізація різноманітних аспектів, які стосуються даної проблематики. Ціннісні уявлення перестають бути сталими, все частіше спостерігається злам багатьох стереотипів, втрата певних гуманістичних ідеалів, руйнування моральних норм, індивідуальність все частіше придушується машинізацією. З цими та багатьма іншими проблемами людство стикається у зв'язку із переходом до інформаційного суспільства. Саме тому процес формування ідентичності, «Я-концепції» та образу «Я» в юнаків набуває характеристик послаблення соціально-психологічної значущості базових морально-етичних принципів.

В свідомості сучасної молоді беззаперечно відбуваються зміни і вона стає досить суперечливою - індивідуальність, енергійність, гармонійність та активність можуть водночас поєднуватись із страхом, нездатністю протистояти мінливим соціальним умовам життя. Зараз юнакові складно успішно виходити з критичних ситуацій свого соціального життя та психологічного стану. Із виникнення питань «Хто Я?», «Чому Я?», «Для чого Я?» виникає і проблема ідентичності.

Актуальність нашої статті визначається тим що, проблема кризи ідентичності в юнацькому віці вимагає розширення розуміння її психологічного змісту, який зумовлюється зміною становища молодої людини в суспільстві та країні через різноманіття історико-культурних, соціально-психологічних, ідеологічних, економічних та інших аспектів розвитку суспільства.

Тому, метою статті є здійснення теоретичного огляду та аналізу особливостей зв'язку кризи ідентичності та загальних тенденцій розвитку юнаків; визначення та дослідження особливостей спрямованості особистості на процес самоідентифікації в юнацький період.

Аналіз наукових праць свідчить про те, що дослідженням проблеми ідентичності займались такі вчені, як Е. Еріксон, Д. Абрамс, С. Страйкер, Д. Тьорнер, Е. Ф. Зеєр, Л. Б. Шнейдер, М. Б. Бревер, Х. Р. Маркус, В. С. Агєєв, Г. М. Андрєєва, О. П. Єрмолаєва, Н. В. Антонова, Д. М. Завалишина, В. О. Ядов, В. Ф. Соколова, Є. В. Конєва, Є. О. Клімов, Н. І. Іванова, О. П. Єрмолаєва.

Однак сьогодні спостерігається ще більше розширення поглядів на дану проблему. Так, В. М. Павленко та П. І. Гнатенко здійснили філософсько-психологічний аналіз співвідношення таких понять як «ідентичність» та «ідентифікація», визначили головну ознаку ідентифікації - процесуальність [2].

Крім цього, було досліджено також проблему мотиваційної тенденції досягнення і підтримування рівня ідентичності «Его» (Л. М. Опанасенко) [12], розглянутий зв'язок депресивних станів дезінтеграції особистості з деформованою потребою «бути як всі» і відмовою від індивідуалізації (Т. Н. Лук'яненко) [11], розкрито особливості процесу формування ідентичності як важливого механізму становлення особистості (О. А. Зубчик) [5].

У процесі формування ідентичності наразі особистість стикається з моментом вибору, який пов'язаний з ціннісними орієнтаціями, аксіологічною системою, яка знаходиться у трансформації. Базові цінності, які донедавна залишались стабільною конструкцією, нині також зазнають значних змін.

Оскільки юність вважається завершальним етапом формування особистості та визначальним у виборі шляху, зміна мотиваційного та ціннісного компонентів передбачає і зміну протікання процесу ідентифікації. За Е. Еріксоном, юнацький вік сам по собі будується навколо кризи ідентичності [4]. Через також знову помітно зростає інтерес до вивчення юності як одного із визначальних етапів життєвого шляху особистості [6].

Зокрема, Е. Еріксоном дано принаймні два визначення поняття «ідентичність», які досить точно його описують. Відносно першого ідентичність визначається як суб'єктивне відчуття тотожності та цілісності власної особистості, що виникає спонтанно. У другому під ідентичністю він розуміє результат переживання і усвідомлення особистістю належності до певної групи протиставленням існування інших груп [3].

К. Б. Шнейдер, проаналізувавши сучасні дослідження ідентичності, виділяє три основних поняття «ідентичності»: 1) цілісність особистості як її інтегративна властивість; 2) ступінь відповідності людини групі, статі, етносу, роду або іншим категоріям; 3) «самість», справжність індивіда [15, с. 5]. А. В. Фурман також розкриває інший бік ідентичності, а саме як «механізму психологічного захисту, дія якого полягає або в несвідомому уподібненні об'єкту, що викликає страх (тривогу), або у приписуванні іншій людині своїх властивостей, мотивів, думок, почуттів) [13, с. 117].

Пошук ідентичності через кризу виявляється і як несумісність різних сторін «Я». вона пов'язана із несформованим почуттям своєї ідентичності, котре вказує на наявність внутрішньо-особистісного конфлікту, який в свою чергу супроводжують сумніви що своїх дій, місця у групі та самого себе [1].

Головною небезпекою, яку, за твердженням Еріксона, молода людина має уникнути, є розмивання власного «Я» внаслідок розгубленості та неможливості спрямувати своє життя в певне русло [4;14]. Д. В. Колесов, говорячи про кризу ідентичності, наголошує - однією із сторін ми завжди маємо на увазі індивіда, а іншою - інші істоти або які-небудь об'єкти, процеси, явища [8].

Дійсно, маючи на увазі сформовану ідентичність, ми говоримо про усталені ціннісні орієнтації особистості - ті елементи, які характеризують зміст її направленості. Саме у формі цінностей фіксують найважливіші аспекти життя особистості. Як вказує, К. В. Коростеліна, криза ідентичності є чимось більшим ніж стадія розвитку особистості юнака, адже відсутність ідентифікації як такої відчувають все більше молодих людей [9].

Результат переживання даної кризи, на думку Ю. Лановенко, становить виникнення певних змін особистості як нового досвіду або психічних новоутворень. Тобто, відбувається зміна внутрішньої та зовнішньої організації людини [10]. Саме криза ідентичності є одним із тих рушійних чинників, що може сприяти подолання застою у розвитку особистості, коли людина набуває змісту у визначенні цінностей та їх реалізації, змінюючи ситуації, які перешкоджали цьому розвитку [7].

Одним із завдань нашого емпіричного дослідження особливостей кризи ідентичності в юнацькому віці стало розкриття специфіки особистісної ідентичності через визначення характеристик спрямованостей особистості, які передбачають певний зміст прийнятих ціннісних аспектів, а також афективно- мотиваційних, діяльнісних і комунікативних компонентів.

Дослідження було проведене на базі ЦДПУ ім. В. Винниченка зі студентами двох факультетів: педагогіки та психології; філології та журналістики. В опитуванні, проведеному за допомогою методики діагностики спрямованості особистості Б. Басса, взяло участь 25 респондентів. Пропонована методика зорієнтована на визначення домінуючої спрямованості у особистості юнака з подальшим якісним аналізом результатів.

Аналіз результатів дослідження показав, що залежно від домінуючої спрямованості змінюється і характеристика того, до чого людина прагне, що для неї є цінним та важливим. Крім того, прослідковується те, якими мотивами керується особистість, до чого прагне, чого потребує та якої життєвої позиції дотримується. Так, для більшості - 43% опитуваних домінуючою є спрямованість на себе; по 28,5% - спрямованість на взаємодію (спілкування) та на справу (діяльність).

Для тих респондентів, у кого домінуючою виявилась спрямованість на себе, характерними є мотиви власного благополуччя; переживання спрямовані відповідно на себе та свої почуття; мале реагування на потреби людей навколо себе. Зусилля активізуються на досягнення значних результатів. Однак у взаємодії характерною є тенденція до уникання широкого кола спілкування, легке перенесення самотності та перевага до роботи наодинці без комунікаційних навантажень. Якщо ж діяльність сумісна, може спостерігатись виконання обов'язків у збиток собі.

Спрямованість на взаємодію характеризується значною потребою у спілкуванні, але і задоволенням потреб свого «Я», фактору особистої вигоди в розумних межах. Характерна перевага роботи «в тіні» без особливої шкоди для власних амбіцій. Також прослідковується намагання гнучко пристосовуватись до інтересів різних індивідів та рідкі конфлікти заради інтересів справи.

Спрямованість на справу виділяється такими характеристиками, як захопленість процесом, прагнення до пізнання, перевага завчасно підготовлених планів і пріоритетності дій, здатність відстоювати в інтересах справи свою принципову думку, орієнтація перш за все на ділове, а не на міжособистісне співробітництво.

Таким чином, спрямованість можна зазначити лише як домінуючу, а не основну, оскільки всі вони діють у взаємозв'язку, забезпечуючи певні особистісні характеристики, які так чи інакше мають вплив на протікання процесу ідентифікації, наповнюючи його певними змістовими аспектами та забезпечуючи формування цілісної особистості, яка в змозі бути активною, усвідомлювати власні цінності та установки, успішно формувати власну діяльність та проявляти самоствердження особистості.

Отже, криза ідентичності значним чином спричинена трансформацією системи базальних цінностей особистості, які переважно і формують особистісну ідентичність. Визначаючи сенс свого особистісного існування в умовах руйнації усталених ціннісних орієнтацій людина відчуває складнощі в особистісному самовизначенні, розумінні свого «Я» та знаходженні своєї ідентичності - єдності соціальної та особистісної складової.

Пошук ідентичності може відбуватись по-різному - дехто після морального самовизначення починає рухатись у напрямку власних бажань та поставленої цілі, інші можуть зовсім уникнути кризи. Проте ті, хто стикаються з кризою ідентичності, сумнівами щодо власних цінностей, спрямованостей, мають труднощі з власним внутрішнім світом, здобувають свою ідентичність через спроби, помилок і рушійну силу багатьох протиріч та суперечностей, що врешті решт призводить особистість до розвитку, самоідентифікації та знаходження свого особистого життєвого шляху.

Безумовно, беручи до уваги складність і багатовимірність розглянутих процесів, проблематика кризи ідентичності в умовах загальної трансформації суспільства має розвиватись, розширюватись і вирішуватись на рівні міждисциплінарних досліджень.

Бібліографія