Вплив реабілітаційних заходів на психологічні аспекти якості життя пацієнтів із наслідками травматичних та компресійних невропатій верхньої кінцівки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет фізичного виховання і спорту України (м. Київ)

Вплив реабілітаційних заходів на психологічні аспекти якості життя пацієнтів із наслідками травматичних та компресійних невропатій верхньої кінцівки

Анотації

Олена Лазарева, Олена Бісмак. Вплив реабілітаційних заходів на психологічні аспекти якості життя пацієнтів із наслідками травматичних та компресійних невропатій верхньої кінцівки. Актуальність.

Проведено дослідження психоемоційного стану хворих із наслідками травматичних та компресійних невропатій верхньої кінцівки й вивчено вплив реабілітаційних заходів на показники тривожності та депресії в цієї категорії хворих. Мета роботи - вивчити вплив реабілітаційних заходів на психоемоційний стан пацієнтів із наслідками травматичних і компресійних невропатій верхньої кінцівки. Матеріал та методи. У дослідженні брали участь 223 пацієнти з наслідками ушкоджень периферичних нервів верхньої кінцівки, котрі були прооперовані у відділенні відновлювальної нейрохірургії ДУ "Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України" з 2018 по 2019 р. Хворих розподілено на дві групи - основну (112 осіб) та групу порівняння (111 осіб). Для оцінки психоемоційного статусу пацієнтів й особливостей адаптації ми використовували шкалу тривожності Спілбергера-Ханіна, спрямовану на дослідження рівня особистісної й реактивної тривожності; шкалу самооцінки депресії А. Бека, суб'єктивну шкалу оцінки астенії (MFI-20). Результати дослідження. При первинному обстеженні пацієнтів ми в більшості з них (96,7 %) виявили порушення в емоційно-особистісній сфері тривожного й депресивного характеру. Програма фізичної терапії в основній групі включала кінезотерапію, масаж у поєднанні з аутотренінгом, елементи гімнастики йоги, дихальну гімнастику, а також арттерапію, що являє собою реабілітаційний ресурс, привнесення якого сприяє прискоренню ранньої післяопераційної реабілітації, у групі порівняння - кінезотерапію, масаж, дихальні вправи та вправи на розслаблення. У післяопераційний період в основній і групі порівняння додавалися механотерапія та апаратна фізіотерапія. Повторне обстеження проводили через 2,5-3 місяці після операції. У результаті лікування спостерігали виражену позитивну динаміку у вигляді поліпшення психоемоційного статусу пацієнтів обох груп. Реактивна тривожність в основній групі хворих достовірно знизилася до 37,3±5,3 бала (p<0,05), у групі порівняння - до 40,2±5,4 бала. Висновки. Проведене дослідження підтверджує, що кінезотерапія, масаж у поєднанні з аутотренінгом, елементи гімнастики йоги, дихальна гімнастика та арттерапія позитивно впливають на психоемоційний стан осіб із цією патологією.

Ключові слова: психоемоційний стан, невропатія, верхня кінцівка, аутотренінг, фізична терапія.

Елена Лазарева, Елена Бисмак. Влияние реабилитационных мероприятий на психологические аспек

ты качества жизни пациентов с последствиями травматических и компрессионных невропатий верхней конечности. Актуальность. Проводится исследование психоэмоционального состояния больных с последствиями травматических и компрессионных невропатий верхней конечности, изучается влияние реабилитационных мероприятий на показатели тревожности и депрессии у данной категории больных. Цель работы - изучить влияние реабилитационных мероприятий на психоэмоциональное состояние пациентов с последствиями травматических и компрессионных невропатий верхней конечности. Материал и методы. В исследовании принимали участие 223 пациента с последствиями повреждений периферических нервов верхней конечности, которые прооперированы в отделении восстановительной нейрохирургии ГУ "Институт нейрохирургии им. акад. А.П. Ромоданова НАМН Украины" с 2018 по 2019 г. Больных разделили на две группы - основную (112 человек) и группу сравнения (111 человек). Для оценки психоэмоционального статуса пациентов и особенностей адаптации мы использовали шкалу тревожности Спилбергера-Ханина, направленную на исследование уровня личностной и реактивной тревожности; шкалу самооценки депрессии А. Бека; субъективную шкалу оценки астении (MFI-20). Результаты исследования. При первичном обследовании пациентов мы в большинстве из них (96,7 %) выявили нарушения в эмоционально-личностной сфере тревожного и депрессивного характера. Программа физической терапии в основной группе включала кинезитерапию, массаж в сочетании с аутотренингом, элементы гимнастики йоги, дыхательную гимнастику, а также арт-терапию, которая представляет собой реабилитационный ресурс, использование которого способствует ускорению ранней послеоперационной реабилитации. В группе сравнения - кинезитерапию, массаж, дыхательные упражнения и упражнения на расслабление. В послеоперационном периоде в основной и группе сравнения добавлялись механотерапия и аппаратная физиотерапия. Повторное обследование проводилось через 2,53 месяца после операции. В результате лечения наблюдалась выраженная положительная динамика в виде улучшения психоэмоционального статуса пациентов обеих групп. Реактивная тревожность в основной группе больных достоверно снизилась до 37,3±5,3 балла (p<0,05), в группе сравнения - до 40,2±5,4 балла. Выводы. Проведенное исследование подтверждает, что кинезитерапия, массаж в сочетании с аутотренингом, элементы гимнастики йоги, дыхательная гимнастика и арттерапия положительно влияют на психоэмоциональное состояние лиц с данной патологией.

Ключевые слова: психоэмоциональное состояние, невропатия, верхняя конечность, аутотренинг, физическая терапия.

Olena Lazareva, Olena Bismak. The Influence of Rehabilitation Methods on the Psychological Aspects of the

Quality of Life of Patients with the Consequences of Traumatic and Compression Neuropathies of the Upper Limb.

Relevance. A study was made of the psycho-emotional condition of patients with the consequences of traumatic and compression neuropathies of the upper limb, the effect of rehabilitation methods on indicators of anxiety and depression in this category ofpatients was studied. The purpose of the work is to study the effect of rehabilitation methods on the psycho-emotional condition ofpatients with the consequences of traumatic and compression neuropathies of the upper limb. Material and Methods. The study involved 223 patients with consequences of damage to the peripheral nerves of the upper limb, who were operated on at the Department of Reconstructive Neurosurgery of the Institute of Neurosurgery named after Acad. A.P. Romodanova of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine from 2018 to 2019. Patients were divided into 2 groups: the main group (112 people) and the comparison group (111 people). To assess the psycho-emotional status of patients and the characteristics of adaptation, we used: the Spilberger-Hanin anxiety scale, aimed at studying the level of personal and reactive anxiety; A. Beck Depression Self-Assessment Scale; subjective rating scale for asthenia (MFI-20). The results of the Study. During the initial examination ofpatients, we in most of them (96,7 %) revealed disturbances in the emotional and personal sphere of an anxious and depressive nature. The physical therapy program in the main group included: kinesiotherapy, massage in combination with auto-training, elements of yoga gymnastics, breathing exercises, as well as art therapy, which is a rehabilitation resource, the use of which helps accelerate early postoperative rehabilitation. In the comparison group - kinesiotherapy, massage, breathing exercises and relaxation exercises. In the postoperative period, fitness equipment and apparatus physiotherapy were added to the main and comparison groups. Re-examination was carried out 2,5-3 months after surgery. As a result of treatment, pronounced positive dynamics was observed in the form of an improvement in the psycho-emotional status of patients in both groups. Reactive anxiety in the main group of patients significantly decreased to 37,3±5,3 points (p <0,05), in the comparison group - to 40,2±5,4points. Conclusions. The study confirms that kinesitherapy, massage in combination with auto-training, elements of yoga gymnastics, breathing exercises and art therapy positively affect the psycho-emotional state of people with this pathology.

Key words: psycho-emotional condition, neuropathy, upper limb, auto-training, physical therapy. психоемоційний травматичний невропатія

Постановка проблеми та її значення. Якість життя - міждисциплінарне поняття, що характеризує ефективність усіх сторін життєдіяльності людини, рівень задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб, рівень інтелектуального, культурного та фізичного розвитку, а також ступінь забезпечення безпеки життя. Велике значення має вивчення якості життя, пов'язаного зі здоров'ям у неврологічних хворих. З огляду на тяжкість і довготривалість лікування та реабілітації осіб із травматичними та компресійними невропатіями верхньої кінцівки, проблема зниження якості життя в цієї категорії пацієнтів продовжує залишатися актуальною до сьогодні [3].

Захворювання й травми периферичних нервів мають тенденцію до зростання в більшості країн світу, становлять близько 10 % усіх травм, переважно супроводжуються інвалідизацією, при цьому більшість випадків припадає на частку пацієнтів працездатного віку [2, 9].

Хірургічне лікування захворювань і травм периферичних нервів було відомо досить давно. Так, перші шви пошкодженого нерва в людини були виконані на початку 60 -х рр. XVII ст., відразу після появи праць А^аПег (1850), коли стало очевидно, що, незалежно від того, як би рано після перерізання не зшитий нерв, відновлення відбувається за незмінною закономірністю - вростання новоутворених волокон у збереженні ендоневральної трубки дистального нервового відростка [9].

Консервативне лікування в низці випадків не лише не дає змоги досягти позитивних результатів, а й зумовлює втрату часу, із кожним днем зменшуючи шанси на відновлення, що пов'язано пере - важно з атрофією м'язів, що іннервуються цим нервовим волокном [9]. Водночас остаточна діагностика виду пошкодження нерва нерідко можлива лише інтраопераційно [9].

На сьогодні існують достовірні свідчення того, що психологічні чинники впливають на перебіг як передопераційного, так і післяопераційного періодів, пов'язаних із нейрохірургічним лікуванням. Незважаючи на високий клінічний ефект нейрохірургічних операцій при захворюваннях і травмах периферичних нервів верхньої кінцівки, велика частина прооперованих пацієнтів мають низькі показники особистої, професійної та соціальної адаптації [4].

На думку багатьох дослідників, розбіжність у клінічних і соціальних показниках при нейрохірургічному лікуванні периферичних нервів верхньої кінцівки зумовлено також психічними факторами. До основних факторів відносять наявність депресії й депресивної симптоматики, високий рівень тривоги, особистісні риси, психологічний стрес, соціальну ізоляцію [2].

Наявність тривалого больового синдрому часто супроводжує захворювання периферичних нервів, може слугувати причиною розвитку невротичних розладів [9]. З іншого боку, часто присутній невротичний фон може бути причиною розвитку депресивності, яка значною мірою є потенційним фактором для хронізації болю. Депресивні порушення, незалежно від їх походження, первинність або вторинність відносно хронічного больового синдрому, завжди значно погіршують і видозмінюють клінічну картину [1].

При захворюваннях і травмах периферичних нервів верхньої кінцівки виникають в'ялі (периферичні) парези та паралічі, які значно порушують рухову функцію ураженою кінцівкою, обмежують функціональні можливості в побуті, самообслуговуванні й виконанні повсякденних дій [2, 9].

Хворий, позбавлений можливості без обмежень робити верхніми кінцівками все, що він міг робити раніше до травми чи захворювання, часто змушений змінити плани на майбутнє, відмовитися від досягнення давно намічених і дуже привабливих цілей. Це викликає стан фрустрації, що виявляється іноді у відчуттях гнітючого напруження, тривожності, відчаю, гніву й т. ін. Больові відчуття накладають відбиток на емоційний стан. Одна з поширених форм реагування ЦНС на зовнішні та внутрішні шкідливості - астенія, яка може виникнути під час лікування невропатій верхньої кінцівки.

Проблема виникнення астенічних і депресивних станів у пацієнтів у до - та післяопераційному періодах лікування травматичних та компресійно -ішемічних невропатій верхньої кінцівки є актуальною в наш час з огляду на поширеність серед людей молодого працездатного віку та великої частоти інвалідизації в цієї категорії хворих.

Важливо відзначити, що літературні дані з питання про психологічну допомогу цій категорії пацієнтів відносно нечисленні й представлені найчастіше окремими статтями стосовно обмеженого кола проблем. Незважаючи на те, що травматичні та компресійні ураження периферичних нервів верхньої кінцівки істотно порушують не тільки фізичне, а й психоемоційне функціонування пацієнта, ефект відновного лікування оцінюється нерідко лише за фізичними та функціональними результатами, у той час як він залежить значною мірою й від ступеня психологічної адаптації пацієнта.

Зв'язок із науковими планами, темами. Дослідження виконано згідно з планом наукової роботи Національного університету фізичного виховання і спорту України на 2016 -2020 рр. за темою 4.2. "Організаційні та теоретико-методичні основи фізичної реабілітації осіб різних нозологічних, професійних та вікових груп" (номер державної реєстрації 0116Ш 01609).

Мета роботи - вивчити вплив реабілітаційних заходів на психоемоційний стан пацієнтів із наслідками травматичних і компресійних невропатій верхньої кінцівки.

Матеріал та методи. У дослідженні брали участь 223 пацієнти з наслідками ушкоджень периферичних нервів верхньої кінцівки, що були прооперовані у відділенні відновлювальної нейрохірургії ДУ "Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України" з 2018 по 2019 рр. До оперативного втручання багатьом пацієнтам проводили різноманітну консервативну терапію, результати якої були незадовільними або недостатньо ефективними. Серед пацієнтів із невропатіями периферичних нервів верхньої кінцівки переважали чоловіки - 161 (72,2 %) осіб, жінок було 62 (27,8 %) осіб. Тривалість захворювання становила від трьох до 18 місяців. Вік обстежених варіював від 18 до 67 років, у середньому становив 44,9±4,6 року. Розподіл хворих за клінічними синдромами ушкоджень нервів представлено в табл. 1.

Таблиця 1

Розподіл хворих за клінічними синдромами