Характеристики та детермінанти етнонаціональної ідентичності української молоді

Ключові слова: етнонаціональна ідентичність, вираженість етнонаціональної ідентичності, когнітивний компонент етнонаціональної ідентичності, афективний компонент етнонаціональної ідентичності.

Питання етнонаціональної ідентичності та факторів її формування частково розглядаються у межах теорії соціальної та етнічної ідентичності А. Теджфела та Дж.Тернера, типології особистості Х. Маркуса та Ш. Кітаями, теорії формування ідентичності Ж. Піаже, двовимірної моделі соціальної та етнічної ідентичності Дж. Беррі, зорієнтованої на школу неофрейдизму культуранатропології (Р. Бенедикт, А. Кардинер), численних досліджень з питань формування етнічної ідентичності у представників етнічних меншин (Дж. Фінні, Р. Джайлс, Г. Солдатова, Т. Стефаненко) [1-4].

Дослідження питань етнонаціональної ідентичності найчастіше відбуваються на запит суспільства, у якому вони реалізуються. На сучасному етапі зусилля вітчизняних учених зосереджуються переважно на таких питаннях, як методологія етнопсихологічних (етносоціологічних, етнополітичних та ін.) досліджень, національний характер та національна ментальність, соціальна психіка нації тощо (М. Варій, П. Гнатенко, І. Данилюк, В. Євтух, М. Корнєв, Л. Орбан- Лембрик, В. Павленко, М. Пірен, М. Слюсаревський та ін.). Досить часто порушується також проблематика національної ідентичності та її зв'язку з мовним питанням (О. Васильченко, В. Васютинський, В. Іванишин, П. Кононенко, Я. Радевич-Винницький, М. Слюсаревський та ін.) [2-5].

Мета роботи - дослідити особливості вираженості етнонаціональної ідентичності української молоді та визначити фактори, що впливають на рівень вираженості етнонаціональної ідентичності в цілому та на кожен із її компонентів зокрема. Чітке формулювання мети дослідження дало нам змогу сформулювати основні його завдання: визначити поняття «етнонаціональна ідентичність» та основні його емпіричних індикаторів, підібрати та адаптувати методики для вивчення цього поняття, обґрунтувати фактори, що можуть суттєво впливати на рівень вираженості етнонаціональної ідентичності молодої людини; емпірично дослідити рівень вираженості етнонаціональної ідентичності особистості та її компонентів, а також фактори, які на неї впливають.

Методи та методики. Для вивчення рівня вираженості етнонаціональної ідентичності молодої людини використано модифікований опитувальник «Вираженість етнічної ідентичності» Джин Фінні. Опитувальник містить дві субшкали: вираженість когнітивного компонента і вираженість афективного компонента етнічної ідентичності. У нашому дослідженні опитувальник модифіковано, враховуючи специфіку вивчення етнонаціональної ідентичності та апробовано під час пілотного етапу дослідження. Важливо вказати, що крім вивчення значимості знань про свою етнонаціональну групу та ставлення до неї, емпіричні індикатори в цих шкалах також дають змогу вивчати, наскільки активною є особистість щодо питань своєї етнонаціональної належності. Так, когнітивна шкала сконцентрована навколо активних свідомих дій із вивчення й підтримки своєї етнонаціональної ідентичності. Увага в цій шкалі приділяється наявності активного пізнавального інтересу щодо своєї групи, активній комунікації з власною етнонаціональною групою та ін. Водночас вивчення афективного компонента зосереджене переважно на проявах, які не потребують активності суб'єкта - знання про своє походження, задоволеність належністю до групи і відчуття зв'язку із нею, гордість за свою групу, прив'язаність до неї [4].

Щоб визначити рівень прояву факторів, які можуть впливати на формування етнонаціональної ідентичності, було проведено додаткове анкетування. Респонденти вказували свою етнічну належність та етнічну належність батьків, рідну мову, мову навчання, мову, якою вони спілкують, а також мову спілкування родини і найближчого кола друзів; геополітичні уподобання: власні, родини, тип поселення, із якого походить респондент.

Для аналізу результатів використано методи статистичної обробки даних: порівняння дисперсій, ^критерій Стьюдента, визначення дис- криптивних харатеристик - арифметичного середнього, дисперсії та похибки середнього.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження

Розглядаючи етнонаціональну ідентичність як явище соціальне, варто зазначити, що існують певні категорії, в межах яких можна описувати фактично всі види соціальних ідентичностей. Однією із таких категорій є вираженість ідентичності. Під вираженістю розуміють її відносну важливість порівняно з іншими ідентифікаціями.

Визначення основних теоретичних та методологічних основ дослідження дало нам змогу перейти безпосередньо до емпіричного етапу.

Дослідження проводилося в шести регіонах України (Схід, Центр, Захід, Південь, Північ та Київ) серед студентської молоді віком від 17-ти до 21-го року. Кількість респондентів - 1250. Вибірку сформовано випадковим способом. Для подальшого дослідження респондентів відбирали за такими критеріями: молоді люди до 21 року, різні за статтю, походженням, такі, що мають позитивну етнонаціональну ідентичність. Етнічна ідентичність, на нашу думку, - це передусім відчуття та усвідомлення належності особи до етносу як до реальної стійкої групи, що при певних умовах може ставати референтною, а також гарантувати відчуття соціальної безпеки, орієнтувати в соціальному оточенні за допомогою певних загальноприйнятих цінностей та орієнтирів [4]. Термін «етнонаціональна ідентичність», окрім етнічного, містить ще й національний складник. Визначити її можна лише через поняття «нація». На сьогодні найбільш уживаними є два значення цього поняття - нація етнічна і нація громадянська. Етнічні нації - це ті нації, що сформувалися на основі одного титульного етносу шляхом виходу цього етносу на інший рівень самосвідомості та розбудови власної державності [5]. В етнічної нації етнічна ідентичність трансформується в етнонаціональну, коли особистість, що попередньо засвоїла певні етнічні цінності і норми, робить свій свідомий вибір на користь власної нації. Носіями етнонаціональної ідентичності в тому сенсі, у якому ми її розуміємо в нашій роботі, є ті представники українського етносу, що проживають на території держави Україна і беруть участь у процесах державотворення [2; 3; 5].

Описуючи отримані результати, зазначимо, що в інструкції інтерпретації даних за методикою вивчення вираженості етнонаціональної ідентичноті не міститься відомостей щодо того, як варто інтерпретувати отримані результати, але під час попередніх досліджень інших авторів [5] було запропоновано виділяти три рівні вираженості етнічної ідентичності: низький, середній, високий.

У цілому за нашою вибіркою 29 % респондентів мали низький рівень вираженості етнічної ідентичності, 38 % - середній, а 33 % - високий. Середнє значення вираженості етнічної ідентичності - 3,55 бала. До підгрупи із низьким рівнем вираженості когнітивного компонента потрапило 26,2 % респондентів, із середнім - 39,1 %, а з високим -

34,7 %. Середнє значення вираженості когнітивного компонента за вибіркою - 3,4 бала. Щодо афективного компонента, то низький рівень вираженості мають 30,5 % досліджуваних, середній - 36 %, а високий - 33,5 %. Середнє значення вираженості афективного компонента етнонаціональної ідентичності за вибіркою - 3,7 бала.

Головна мета нашого дослідження - встановити, наскільки етно- національна ідентичність залежить від низки незалежних змінних, тому доцільно з'ясувати, які саме із запропонованих незалежних змінних суттєво впливають на рівень вираженості етнонаціональної ідентичності української молоді. Для цього методом дисперсійного аналізу (ЛКОУЛ) ми порівняли між собою середні значення та дисперсії за підвибірками залежно від їх розподілу за згаданими вище незалежними змінними.

Перед безпосереднім аналізом результатів зазначимо, що і для вибірки в цілому, і для підвибірок за субшкалами характерний нормальний розподіл, а дисперсії за своєю природою гомогенні, що й уможливлює коректне застосування методу дисперсійного аналізу та порівняння вибірок за допомогою 1-критерію Стьюдента. Далі розглянемо залежність вираженості етнонаціональної ідентичності від низки соціально-демографічних факторів.

Передусім ми аналізували залежність вираженості етнонаціональної ідентичності від регіону проживання. Найвищий рівень прояву за усіма трьома шкалами спостерігається у респондентів із Західного регіону (загальна вираженість - 3,87, вираженість когнітивного компонента - 3,6, вираженість афективного компонента - 4,02); на другому місці Київ (3,53, 3,25 та 3,72 бали відповідно), на третьому - Південний регіон (3,52, 3,22 та 3,7 бала відповідно). Найнижчі показники вираженості за трьома шкалами мають респонденти на Сході: загальний рівень вираженості етнонаціональної ідентичності - 3,44, вираженість когнітивного компонента - 3,2, вираженість афективного компонента - 3,56 бала.

Відмінності між рівнем вираженості етнонаціональної ідентичності у різних регіонах підтверджуються статистично (імовірність для Б-критерію за всіма трьома шкалами - р < 0,05), що дає нам можливість говорити про наявність суттєвих відмінностей між групами. Значима різниця пар середніх для шкали «Загальний рівень вираженості етнонаціональної ідентичності» спостерігається між такими регіонами: Центр-Захід, Схід-Захід, Північ-Захід. Найбільша різниця середніх за шкалою «Вираженість афективного компонента» спостерігається у таких парах регіонів, як Схід-Захід та Центр-Захід. Найбільша різниця середніх за шкалою «Вираженість когнітивного компонента етнонаціональної ідентичності» спостерігається лише у парі Схід-Захід. Так, регіональний фактор можна назвати однією із тих незалежних змінних, що відчутно впливають на рівень вираженості етнонаціональної ідентичності.

У нашому дослідженні як незалежну змінну ми розглядали тип поселення, із якого походить молода людина, зокрема ми виділили: місто із населенням понад 100 тис. мешканців, місто із населенням менше 100 тис. мешканців, селище міського типу та село. Найвищі показники вираженості за усіма трьома шкалами мають вихідці із сільської місцевості (загальна вираженість - 3,79 бали, вираженість когнітивного компонента - 3,63 бала, вираженість афективного компонента - 3,89 бала). Решта підвибірок значно не відрізняються між собою і показники вираженості етнонаціональної ідентичності перебувають на рівні 3,5 бала, когнітивного компонента - 3,3 бали, афективного - 3,6 бала. В подальшому статистичному аналізі ми з'ясували, що суттєві відмінності між підгрупами можна встановити лише для субшкали «вираженість когнітивного компонента» (р < 0,05). У цілому ж цей фактор особливо не впливає на рівень вираженості етнона- ціональної ідентичності української молоді.

Щоб спростити процедуру дослідження, ми розглядали три типи геополітичних уподобань: прозахідні, проросійські та нейтральні. Найнижчий рівень вираженості етнонаціональної ідентичності за всіма трьома шкалами мають люди, що сповідують проросійські політичні погляди (загальна вираженість - 3,3 бали, вираженість когнітивного компонента етнонаціональної ідентичності - 3,1 бала, вираженість афективного компонента - 3,4). Найвищі показники вираже- ності має молодь, що сповідує прозахідні політичні погляди (3,7; 3,5; 3,8 бала відповідно).

Статистично підтверджено, що за всіма трьома шкалами є суттєві розбіжності залежно від того, які політичні погляди сповідують респонденти (р < 0,05). Найбільші розбіжності за всіма трьома шкалами існують між людьми, що сповідують проросійські погляди, й тими, хто прозахідно орієнтовані чи дотримуються нейтралітету. Схожа ситуація склалася і при аналізі залежності вираженості ентнонаціональної ідентичності від геополітичних уподобань батьків. Респонденти, які походять із сімей, де сповідують прозахідні політичні погляди, мають вищий рівень вираженості усіх компонентів етнонаціональної ідентичності, ніж представники усіх інших груп. Отже, можемо говорити, що політичні погляди батьків - це теж один із тих факторів, які суттєво впливали на вираженість етнічної ідентичності загалом.

Подальшим кроком у дослідженні було встановлення відмінностей у рівні вираженості етнонаціональної ідентичності залежно від етнічного походження молодої людини. Для аналізу ми взяли етнічні українські та змішані сім'ї, у яких діти вважають себе українцями. Оскільки за цією незалежною змінною є лише дві підгрупи, то для порівняння ми використовували ^критерій Стьюдента. Із аналізу рівня вираженості етнонаціональної ідентичності видно, що він значно не відрізняється в етнічних українців та вихідців зі змішаних сімей (3,5 бала в етнічних українців, 3,4 - у вихідців зі змішаних сімей). Справедливість цього твердження для генеральної сукупності підтверджується унаслідок подальшого статистичного аналізу - для шкали в цілому і для обох підшкал зокрема р > 0,05, а, значить усі середні у цих двох групах суттєво не відрізняються, таким чином етнічне походження не є значимим фактором етнонаціональної ідентичності.

Одним із ключових завдань нашого дослідження було встановити, як сфера застосування української мови впливає на етнонаціональну ідентичність. Для цього ми визначили залежність рівня вираженості етнонаціональної ідентичності та її компонентів від низки незалежних змінних мовної групи, таких як рідна мова респондента, мова, якою він навчався, мова спілкування у родині, переважна мова спілкування респондента.

Передусім ми встановили залежність рівня вираженості етно- національної ідентичності та її складників від того, якою мовою переважно спілкується молода людина. За цією незалежною змінною респонденти були поділені на три підвибірки: переважно українська мова спілкування, переважно російська мова спілкування, однаково використовують обидві мови. Зафіксовано значні відмінності у вира- женості етнонаціональної ідентичності між усіма трьома мовними підгрупами. В україномовних респондентів загальна вираженість була

3,8 бала, вираженість когнітивного компонента - 3,7, вираженість афективного компонента - 4,0. У російськомовної молоді показники вираженості - 3,2, 3,0 та 3,4 бали відповідно, для білінгвів - 3,5, 3,3 та

3,7 бала відповідно. Очевидно, що найбільші різниці середніх значень серед тих, хто спілкується між собою українською, і тих, хто спілкується російською.

Аналогічні дані отримані за незалежною змінною «рідна мова респондентів». Але при цьому спостерігаються певні відмінності. Перше, що варто відзначити - рівень вираженості етнонаціональної ідентичності (3,5 бала) у тих, чия рідна мова - українська, нижчий від тих, хто ще й спілкується переважно українською. Це закономірно, адже підгрупа «рідна мова» складається і з тих, хто спілкується українською, і з тих, хто спілкується і російською, і двома мовами. Тому і різниця серед представників цих підгруп за вираженістю етно- національної ідентичності та її компонентів не така разюча та менш виражена.

Звернемо увагу на різницю у вираженості етнонаціональної ідентичності залежно від мови навчання та мови спілкування родини. Тут статистично значимим є відмінності між тими хто, навчався українською, та між тими, хто навчався російською чи обома мовами. Щодо мови спілкування родини, то згідно із дисперсійним аналізом за цією змінною також є суттєві відмінності між усіма підгрупами за усіма шкалами (р < 0,05). Тут результат однаковий для обох субшкал, а, відповідно, - і для загального показника: статистично значимі відмінності є між тими, у чиїх родинах спілкуються українською, і тими, хто в родинному колі спілкується переважно російською чи двома мовами.