Комунікативні стратегії психотерапевтичного сеансу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комунікативні стратегії психотерапевтичного сеансу

Ольга Качмар

Анотація

Дослідження та типологізація комунікативних стратегій займають важливе місце у традиційних і сучасних лінгвістичних пошуках. У статті висвітлено поняття комунікативної стратегії як когнітивний процес, у якому мовець співвідносить свій комунікативний намір з конкретними мовними виразами. Виявлено й описано комунікативні стратегії / дії, спрямовані на організацію сеансу й на відповідність перебігу комунікативного обміну у форматі сеансу психотерапії. Простежено зв'язок між комунікативними стратегіями та відбором мовних ресурсів й адаптацією умов комунікації. З'ясовано роль мотивів та інтенцій суб'єкта й об'єкта психотерапевтичного впливу. Визначено, що комунікативна стратегія ґрунтується на глобальному намірі комунікації, конкретній інтенції комунікативної дії, інформаційному масиві й інтерактивному режимі. Визначальними в цьому процесі є мотив і, відповідно, інтенція комунікативної мети, оскільки мотив визначає інтенцію. Також описано класифікацію стратегій комунікативної поведінки учасників сеансу психотерапії.

Ключові слова: комунікативна стратегія, комунікативна мета, інтенція, мотив, сеанс психотерапії, когнітивний процес, класифікація.

Аннотация

Качмар Ольга. Коммуникативные стратегии психотерапевтического сеанса. Исследование и типологизация коммуникативных стратегий занимают важное место в традиционных и современных лингвистических изысканиях. В статье освещено понятие коммуникативной стратегии как когнитивный процесс, в котором говорящий соотносит свое коммуникативное намерение с конкретными языковыми выражениями. Выявлены и описаны коммуникативные стратегии / действия, направленные на организацию сеанса и на соответствие течения коммуникативного обмена в формате сеанса психотерапии. Прослеживается связь между коммуникативными стратегиями и отбором языковых ресурсов, а также адаптацией условий коммуникации. Проанализирована роль мотивов и интенций субъекта и объекта психотерапевтического воздействия. Определено, что коммуникативная стратегия основывается на глобальном намерении коммуникации, конкретной интенции коммуникативного действия, информационном массиве и интерактивном режиме. Определяющими в этом процессе является мотив и, соответственно, интенция коммуникативной цели, поскольку мотив определяет интенцию. Также описано классификацию стратегий коммуникативного поведения участников сеанса психотерапии.

Ключевые слова: коммуникативная стратегия, коммуникативная цель, интенция, мотив, сеанс психотерапии, когнитивный процесс, классификация.

Annotation

Kachmar Olga. Communication Strategies in Psychotherapy Sessions. Research and typology of communication strategies play an important role in traditional and modern linguistic research. The article deals with the notion of communication strategy as a cognitive process where speaker correlates his communicative intent with specific linguistic expressions. Communication strategies / actions aimed at the psychotherapy sessions organization and communicative exchange are discovered and described in it. Correlation between communication strategies and selection of linguistic means is analyzed as far as adaptation of communication conditions. The role of the motives and intentions of the subject and object of psychotherapeutic effects is characterised in the article. The communication strategy is based on the global communicative intent, specific intent of communicative action, information files and interactively. As it is mentioned in the research, motive is a decisive factor in this process as it defines the intention. Also the classification of communication strategies of psychotherapy session is suggested in it.

Key words: communicative strategy, communicative purpose, intention, motive, session of psychotherapy, cognitive process, classification.

Постановка наукової проблеми та її значення

Сучасним лінгвістичним дослідженням ефективності комунікативного процесу властива тенденція розглядати мовленнєве спілкування, що ґрунтується на плануванні мовленнєвих дій, в аспекті загальної стратегії (з огляду на мету) та конкретної тактики (з огляду на стан її досягнення). Будь-яка діяльність, у тому числі й дискурсивна, заснована на досягненні певної мети, що зумовлює вибір конкретних дій і потребує планування та контролю над виконанням [10, с. 573].

Мовлення людини зазвичай характеризується специфічною мотивацією й фазовістю (орієнтування, планування, реалізація та контроль). Воно може бути активним (щоразу конструйованим заново) і реактивним (у вигляді ланцюга динамічних мовних стереотипів). Під час спонтанного мовлення свідома підготовка та оцінка використовуваних мовних засобів зведена до мінімуму, тоді як письмове або підготовлене усне мовлення значною мірою є виваженим та продуманим. Тому факт свідомого стратегічного та тактичного планування мовлення адресатом є очевидним [6, с. 7], а стратегічне й тактичне прогнозування вербальних висловлювань постає як свідоме завдання мовця, оскільки наявність комунікативних стратегій зумовлена загальним принципом стратегічності будь-якої діяльності [11, с. 206]. Однак дефініція комунікативної стратегії та її різновиди окреслені на сьогодні не чітко.

Аналіз досліджень цієї проблеми

Дослідження та типологізація комунікативних стратегій займають важливе місце у традиційних і сучасних лінгвістичних пошуках [2; 3; 19; 21-23].

Комунікативна стратегія у найбільш загальному значенні репрезентована як «план оптимального втілення певного комунікативного наміру відправника повідомлення» [17, с. 65], «планування процесу мовленнєвої комунікації залежно від конкретних умов спілкування та особистостей комуні кантів», «комплекс мовленнєвих дій, спрямованих на досягнення комунікативної мети» [3, с. 54]. Вона є комунікативно-соціальною за своєю природою сукупністю чинників свідомості, мислення, мови / мовлення [15, с. 85].

Численні дослідники підкреслюють когнітивну природу комунікативних стратегій. Зокрема, Т. ван Дейк зазначає, що це «спроектовані до сфери мовленнєвої взаємодії когнітивні стратегії, спрямовані на ефективне маніпулювання наявними висновками» [2, с. 300]. Стратегія постає як когнітивний процес, у якому мовець співвідносить свій комунікативний намір з конкретними мовними виразами [9, с. 103; 24, с. 197]. Мовленнєву поведінку комуніканти планують заздалегідь, щоб вирішити спільне глобальне мовне завдання спілкування у безпосередній інтеракції [5, с. 37; 13, с. 42; 14, с. 108-110]. Стратегія поведінки, детермінована наміром і метою, є визначальним фактором у здійсненні вибору тих засобів, що дають змогу досягти успіху у спілкуванні, відповідно до знань, бажань і установок суб'єкта [4, с. 19].

Оскільки стратегії визначаються як когнітивний план спілкування, за допомогою якого здійснюється контроль за оптимальним вирішенням комунікативних завдань мовцем, вагомим чинником є умова недостатності інформації про дії партнера [3, с. 110-114], що зумовлює побудову переважно двох гіпотез мовця, які відображають полярні установки адресата як його налаштування на кооперацію чи конфлікт.

Синтезуючи різні погляди науковців щодо розуміння поняття стратегії [1, с. 157; 12, с. 172; 18, с. 156], можна відзначити, що лінгвісти схиляються до тлумачення комунікативної стратегії як комплексу певних мовленнєвих дій у межах комунікативного процесу, що визначає вибір мовних засобів вираження змісту, безпосередньо пов'язаного з досягненням мети комунікації.

Мета статті - виявити й описати комунікативні стратегії / дії, спрямовані на організацію сеансу й на відповідність перебігу комунікативного обміну у форматі сеансу психотерапії.

Досягнення мети передбачає реалізацію таких завдань:

1) визначити поняття комунікативної стратегії у психотерапевтичному дискурсі; 2) з'ясувати роль мотивів та інтенцій суб'єкта та об'єкта психотерапевтичного впливу; 3) описати класифікацію стратегій комунікативної поведінки учасників сеансу психотерапії.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів досліджень

З когнітивного погляду стратегія психотерапевтичного дискурсу з позиції продуцента мовлення є вербалізацією наявних у свідомості когнітивних структур, а з позиції реципієнта - активною цілеспрямованою діяльністю з інтеріоризації авторської когнітивної моделі і побудови на її основі власного варіанта з компонентами домінантного авторського особистісного смислу і суб'єктивними інтерпретаційними елементами, що у сукупності породжують нову інтегративну когнітивну структуру.

Визнаючи, що дискурсивна стратегія базується на засадах когнітивних вимірів (планування і контроль), дослідники зазначають, що механізми здійснення таких ментальних процедур є поки що недоступними для лінгвістичного аналізу. Можна спостерігати лише лінгвістичні та інтеракційні характеристики, які дозволяють виявити, як і якими засобами можна досягти поставлених цілей [3, с. 105]. Тому опису підлягає вербальне й невербальне втілення психотерапевтичного впливу в комунікативному та когнітивному аспектах.

Визначальним елементом стратегії є контекст, який прийнято ділити на мовний та позамовний. Лінгвальний контекст охоплює не лише мовне вираження, яке активізує у свідомості інтерпретатора конвенціональний концептуальний зміст, а й пропозицію-висловлювання, в межах якого вжито це мовне вираження, та весь попередній текст / інтертекст, який орієнтує інтерпретатора на ту чи іншу інтерпретацію [8].

Список параметрів екстралінгвального контексту комунікативного акту в межах сеансу психотерапії охоплює: 1) природні, антропометричні та психогенетичні (стать, вік, схильності й уподобання), соціальні параметри; 2) внутрішні, психологічні (наявність / відсутність установки на спілкування, наявність мотиву чи тільки реакції) та зовнішні фактори (біографічні, особисті, професійні та інші спонукання); 3) способи кодифікації повідомлення (усне діалогічне мовлення) та мету комунікативного акту (повідомлення, вплив, переконання тощо.); 4) регістр взаємин суб'єкта та об'єкта (офіційні / неофіційні) та характер референтного простору, відображеного в повідомленні (реальність / квазіреальність) тощо.

Щоб систематизувати ці параметри, релевантні для когнітивно-комунікативного аналізу, екстралінгвальний контекст, услід за А. П. Мартинюк, ділимо на перцептивний і психічний. Перцептивний контекст охоплює всю екстралінгвальну інформацію, що надходить через сенсорні канали в момент комунікативної взаємодії, насамперед, просторово-часові параметри комунікативного акту, кількість / фізичні і статусно-рольові характеристики учасників, їхній фізичний і психічний стан та невербальні комунікативні дії. Параметри перцептивного контексту можуть впливати на інтерпретацію, лише стаючи частиною психічного контексту комунікативного акту, тобто перцептивно-афективно-когнітивного досвіду інтерпретатора, набутого як в процесі соціалізації, так і в акті комунікації.

Важливо підкреслити, що в нашому розумінні психічний контекст охоплює не тільки енциклопедичні знання про певний фрагмент світу у всьому розмаїтті зв'язків і відносин, а й лінгвістичні знання, емоційні переживання та оцінки. Весь цей досвід формується за законами психічної діяльності індивіда під контролем норм і оцінок, що виробляються соціумом, а також конкретною культурою.

Мотиви і цілі формують ієрархію, в різних типологіях представлену глобальною / основною та локальними / допоміжними стратегіями. Глобальні стратегічні цілі визначаються двома глобальними мотивами будь-якої комунікативної взаємодії: створення власного позитивного іміджу і недопущення ущемлення власних інтересів. Ці глобальні мотиви зорієнтовують коммунікантів на кооперацію (прагнення залишатися в межах (лінгво) етологічних норм, заданих соціумом у термінах ввічливості) і конфронтацію (готовність порушити (лінгво) етологічні норми і проявити агресивність для досягнення стратегічних цілей).

Видається, що глобальні стратегічні цілі по-різному реалізуються в межах різних комунікативних подій, тобто зумовлених різними конфігураціями параметрів перцептивного і психічного контексту комунікативних ситуацій, які потенційно можливі в певному лінгвокультурному соціумі.

Комунікативна стратегія - це складник евристичної інтенційної програми планування дискурсу, його проведення й керування ним із метою досягнення кооперативного результату, ефективності інформаційного обміну та впливу [7, с. 501]. Комунікативна стратегія ґрунтується на глобальному намірі комунікації, конкретній інтенції комунікативної дії, інформаційному масиві й інтерактивному режимі (виборі манери, стилю, жанру, прагматичних маркерів). Визначальними є мотив і, відповідно, інтенція (комунікативної мети), бо мотив визначає інтенцію. Мотив об'єкта психотерапевтичного сеансу - отримати психологічну допомогу: позбавитися психологічної проблеми / дискомфорту (душевного болю), досягти душевної гармонії. Мотив суб'єкта (лікаря-психотерапевта) - встановити причину болю (психологічного дискомфорту) й допомогти пацієнту досягти душевної рівноваги.

Цікавим видається питання усвідомленості мотивів: суб'єкт діє цілком свідомо і стратегії суб'єкта усвідомлені й раціональні (у будь-якому разі повинні бути раціональними, бо він фахівець - професіонал), а об'єкт під питанням - об'єкт приходить до терапевта, щоб усвідомити свою проблему, вербалізувавши її. Так, наприклад, пацієнтка Лора (головна героїня серіалу «In Treatment») на підсвідомому рівні відчуває, що кохає психотерапевта Пола, проте лише під час сеансу вона вербалізує цю пропозицію:

Paul (therapist): How long have you felt like this?