Cучасні психотехніки саморегуляції поведінки студентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Факультет соціальної та психологічної освіти

Кафедра психології

КУРСОВА РОБОТА

з психології

на тему: «Cучасні психотехніки саморегуляції поведінки студентів»

Студента 3 курсу 35 групи

Денної форми навчання

підготовки/спеціальності 6.030103 Практична психологія

Марковсьокого В.Ю.

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні засади проблеми саморегуляції поведінки студентів

1.1 Поняття саморегуляції. Загальна характеристика

1.2 Характеристика саморегуляції у студентів

Розділ ІІ. Емпіричне дослідження саморегуляції у студентів

2.1 Методики дослідження рівня саморегуляції у студентів

2.2 Результати дослідження рівня саморегуляції у студентів

2.3 Методичні рекомендації покращення рівня саморегуляції у студентів

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Сучасна система навчання у закладах вищої освіти вимагає від студента розвитку як творчого потенціалу, так і розкриття індивідуальних якостей особистості у процесі професіоналізації. У цьому процесі студент розглядається як суб'єкт ініціації власної активності, тобто як такий, хто вміє довільним чином регулювати свою діяльність задля досягнення поставлених закладом освіти професійних цілей у підготовці майбутнього професіонала. У цьому контексті функцію провідних характеристик особистості виконують ініціативність, творчість, відповідальність, здатність до самовизначення, самоактуалізації, самодетермінації, саморефлексії.

Актуальність дослідження. Тема саморегуляції та її впливу на майбутню професійну діяльність є досить актуальною серед студентської молоді. Професійна підготовка та її особливості вимагають від людини швидкого реагування, регуляції, організованості та контролю. Нові та непередбачувані ситуації, особливо негативно забарвлені, можуть приносити дискомофорт, зневіру та створювати ситуацію неуспіху. Тому студентам надзвичайно важливо вміти користуватися прийомами саморегуляції та застосовувати їх не лише у навчальній, але й у майбутній професійній діяльності.

Об'єктом дослідження у курсовій роботі є вивчення сучасних технік саморегуляції поведінки студентів.

Предмет дослідження - діагностика психологічних особливостей емоцій дітей молодшого шкільного віку.

Об'єкт дослідження емоційний розвиток дітей молодшого шкільного віку.

Завдання:

1. Теоретично обгрунтувати аспекти проблеми сучасні психотехніки саморегуляції поведінки студентів.

2. Охарактеризувати психотехніки саморегуляції поведінки студентів.

3. Підібрати психодіагностичний інструментарій визначення особливостей розвитку саморегуляції у студентів.

4. Провести експериментальне дослідження розвитку саморегуляції у студентів.

В процесі роботи використані такі загальнонаукові методи дослідження:

- теоретичні: аналіз інформації, синтез, яка стосується саморегуляції поведінки студентів, теоретичний аналіз психолого - педагогічних джерел, порівняння;

- емпіричні: спостереження, узагальнення отриманого матеріалу, формування висновку.

Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків.

Розділ I. Теоретичні засади проблеми саморегуляції поведінки студентів

1.1 Поняття саморегуляції. Загальна характеристика

Проблема саморегуляції є актуальною в сучасній психології, про що свідчать численні дослідження в межах психології особистості, психології мотивації, вікової та педагогічної психології. Таким чином, виокремлене поняття має міждисциплінарний характер.

Саморегуляція - це процес, що забезпечує стабільність системи, її відносну стійкість та рівновагу, а також цілеспрямована зміна індивідом механізмів різних психофізіологічних функцій, що стосуються формування особливих засобів контролю за діяльністю [3].

Наукові праці, присвячені проблемі саморегуляції, публікували як вітчизняні, так і зарубіжні дослідники. Представниками вітчизняної психології, що працювали над виокремленим питанням, були Б.Г. Ананьєв, К.О. Абульханова-Славська, П.К. Анохін, М.О. Бернштейн, О.М. Леонтьєв та ін. [16]. В.І. Моросанова, О.О. Конопкін, О.К. Осницький зазначають, що саморегуляція - це складна система, яка включає в себе ряд процесів, явищ та рівнів психіки, які забезпечують внутрішню цілеспрямовану активність людини, її самоорганізацію, цілісність індивідуальності та особистості [7].

Б.В. Зейгарник -- учениця К. Левіна та відомий науковець, вважає, що саморегуляція - це усвідомлений процес, спрямований на управління своєю поведінкою, який відбувається на операційно-технічному та мотиваційному рівнях. Мотиваційний рівень включає в себе саморегуляцію як вольову поведінку в умовах мотиваційного конфлікту та саморегуляцію, спрямовану на подолання цього конфлікту шляхом породження нових особистісних смислів [6].

Справжнім науковим відкриттям стала структурно-функціональна модель усвідомленої саморегуляції, розроблена О.О. Конопкіним, в якій він виокремлює наступні ланки, що виконують певні функції: 1) прийнята суб'єктом мета діяльності; 2) суб'єктивна модель значимих умов; 3) програма дій, що будуть виконуватись; 4) система суб'єктивних критеріїв досягнення мети (критеріїв успішності); 5) контроль і оцінка результатів; 6) рішення про корекцію системи саморегулювання [10].

Таким чином, вітчизняні науковці розглядали саморегуляцію в межах суб'єктного підходу, оскільки вважали, що усвідомлення - важлива складова успішності цього процесу.

Представники зарубіжної психології роблять акцент на особистісній саморегуляції як самостійній одиниці психічної активності людини. Зокрема, А. Бандура виділяє зовнішні та внутрішні фактори саморегуляції, що тісно пов'язані між собою. На його думку, людина певним чином здатна впливати на зовнішні фактори, аналізувати власні стратегії поведінки відповідно до поставлених цілей. В якості зовнішніх факторів саморегуляції можуть виступати уявлення про власну ідеальну поведінку (або ж стандарти), які формуються під впливом оточуючого середовища, суспільства. Внутрішні (особистісні) фактори, на думку А. Бандури, наявні лише при умові самоспостереження, процесу формування суджень та активної реакції на себе [11].

Навчально-професійна діяльність вимагає великих зусиль від людини. Страх «вийти із зони комфорту» чи опинитися в ситуації неуспіху часто зупиняє нас на шляху до досягнення омріяного результату. Проблема подолання цих страхів наявна у психологічних дослідженнях та тісно пов'язана з поняттям саморегуляції. Розгляд виокремленого питання, на думку науковців, можна здійснювати у двох контекстах: з точки зору регуляції емоційних станів, а також з точки зору особистісної саморегуляції як єдності різних рівнів активності особистості [8].

Емоційна саморегуляція полягає у системі розумових дій, які спрямовані на активізацію чи гальмування певних емоційних процесів (реакцій, станів настрою). Вона забезпечує гармонійність функціонування різних властивостей особистості та перетворення негативного досвіду на такий, що стимулює до діяльності. Всі негативні емоційні прояви створюють душевний дискомофорт та заважають нормальній професійній діяльності, тому розумові дії з саморегуляції є найбільш ефективним способом формування емоційної стабільності.

1.2 Характеристика саморегуляції у студентів

На думку М.В. Гринців, є декілька шляхів оволодіння студентами навичками та вміннями емоційної саморегуляції: а) аутогенне тренування; б) психологічний тренінг зі складання ситуації успіху; в) розвиток педагогічної техніки. Ці шляхи реалізуються різними прийомами саморегуляції: від повного зосередження та образного самонавіювання до раціонального самоаналізу [4].

Л.М. Аболін вважає, що продуктивній емоційній саморегуляції сприяє емоційний досвід - весь досвід пережитих успіхів та невдач, емоційних реакцій на них [1]. Як зазначає І.О. Цілинко, для того, щоб досягнути найвищого рівня емоційної саморегуляції важливо вміти розпізнавати та вербально описувати власні емоції, розуміти їхнє значення та усвідомлювати власні потреби та цінності [15].

Розгляд саморегуляції як особистісної характеристики та професійно-важливої властивості, що необхідна для розв'язання завдань психологічної практики, пропонує Н.І. Пов'якель [12]. Зокрема, психолог, що працює у сфері освіти, просто зобов'язаний знати, визначати та розвивати власні індивідуальні можливості, усвідомлювати свої ресурси в ситуації саморегуляції. Спеціаліст накопичує знання про власну особистість, що дозволяє йому зрозуміти, які якості допомагають або заважають ефективно здійснювати професійну діяльність. Усвідомлена саморегуляція психічних станів - найважливіша професійна компетенція для спеціаліста, що потребує активної роботи над собою в студентські роки та постійного самовдосконалення в подальшому [13].

Варто зазначити, що саморегуляція є професійно-важливою якістю не лише для студентів-психологів, але й для студентів інших спеціальностей. Зокрема, дослідження Л.А. Колесніченко свідчать про те, що у студентів-менеджерів переважає низький рівень саморегуляції: високий рівень мотивації уникнення невдач, неадекватна самооцінка, залежність від зовнішніх обставин, недалекоглядність, що мають негативний вплив на виконання професійних обов'язків. Отже, розвиток саморегуляції набуває особливого значення в процесі фахової підготовки майбутніх спеціалістів будь-якої сфери [9].

В цьому контексті доцільно застосовувати термін «професійна саморегуляція» - «інтегративна особистісна професійна характеристика спеціаліста, яка передбачає усвідомлення ним своїх дій, почуттів, мотивів, свого становища та доцільна видозміна власної діяльності відповідно до вимог ситуації» [2, c. 201]. Таким чином, саморегуляція особистості спеціаліста - це складне поняття, що відображає комплекс тих умов, у яких людина свідомо змінюється, самовдосконалюється та прагне активізувати власний потенціал, проектуючи це на професійну сферу та навколишнє середовище в цілому [11].

Розвиток професійної саморегуляції є особливо важливим на етапі становлення особистості, коли формуються моральні переконання та ціннісні орієнтації, згідно з якими поведінка стає свідомо керованою. Саморегуляція -необхідний компонент фахової підготовки, що не лише допомагає формувати ряд умінь, але й дозволяє усвідомити значущість майбутньої професії, бути самостійним та здатним до дії в умовах невизначеності, вміти використовувати найпростіші прийоми саморегуляції поведінки в процесі міжособистісного спілкування і здійснення діяльності. Таким чином, студентські роки - це найбільш вдалий період, коли відбувається ефективне засвоєння навичок саморегуляції. Саморегуляція студентів передбачає цілепокладання, визначення пріоритетів; аналіз умов, сприятливих для досягнення поставленої мети; вибір способів дій та їх практична реалізацію; оцінку проміжних та кінцевих результатів діяльності, їхнє удосконалення [5].

В структурі професійної саморегуляції виокремлюють ряд компонентів: мотиваційний (відображення усвідомлених студентами моральних понять, загальнокультурних та професійних цінносте); рефлексивний (співставлення власного досвіду з досвідом інших людей); емоційно-вольовий (прояв витримки, усвідомлення власних почуттів, регуляція спілкування й міжособистісних стосунків); діяльнісний (самоконтроль, самокорекція поведінкових проявів, усвідомлення мети та завдань діяльності) [5].

Професійна саморегуляція - це психологічний феномен, який досліджували Б.Г. Ананьев, Г.О. Балл, Є.О. Климов, О.Г. Молл, К.К. Платонов, В.Д. Шадріков, А. Бандура, Е. Еріксон, А. Маслоу, К. Роджерс та інші. Наукові праці зазначених науковців базувалися на ідеях цілісності, єдності особистісного та професійного розвитку людини. Саморегуляція надає цілеспрямованості професійному зростанню, дозволяє сконцентрувати зусилля на досягненні поставлених цілей. Таким чином, особистість не лише накопичує знання, але й здійснює перетворюючу діяльність - опрацювання нової інформації, співставлення з власним стилем поведінки, розвиток професійних компетенцій, вдосконалення як особистісних, так і ділових якостей. Отже, основними критеріями готовності студентів до професійної саморегуляції є так якості як творчість, активність, воля та рефлексивні вміння (самоконтроль, самооцінка) [5].

Також професійну саморегуляцію можна розуміти як емоційно-вольову саморегуляцію, процес якої будується на трьох основних принципах: - релаксації (підготовка тіла та психіки до спільної роботи шляхом розслаблення та заспокоєння); - візуалізації (створення внутрішньої уяви, використання власних внутрішніх ресурсів, активізація психічних процесів); - самонавіювання (трансформація внутрішніх образів у слова, що спрямовані до свідомості як активна установка: «Я можу це зробити» і т.п.). Методи саморегуляції допомагають створити оптимальні внутрішні умови для успішного засвоєння теоретичних та практичних знань студентом, покращити результативність та продуктивність навчального процесу, а також дають змогу бути врівноваженим і не піддаватись стресогенним ситуаціям. Проте, варто розуміти, що універсального методу, придатного для використання всіма студентами, не існує. Тому методи саморегуляції доцільно обирати з урахуванням особливостей індивідуально-типологічних особливостей особистості, специфіки її діяльності та інших обставин [14].

Розділ ІІ. Емпіричне дослідження саморегуляції у студентів

2.1 Методики діагностики рівня саморегуляції у студентів

Методика "Дослiдження вольової саморегуляцiї"

Мета: визначення рiвня розвитку вольової саморегуляцii.

Матерiали та обладнання: тест-опитувальнк А.В. Звєркова та Е.В. Ейдмана, бланк для вiдповiдей i ручка.

Процедура дослідження:

Дослiдження вольової саморегуляцiї за допомогою тесту-опитувальника може проводитися з однiєю особою або з цiлою групою. Щоб забезпечити самостiйнiсть вiдповiдей дослiджуваних, кожному видається тест-опитувальник, бланк для вiдповiдей, на якому надруковано номери запитань i бiля них графи для вiдповiдей.

Iнструкцiя дослiджуваному: Вам пропонується тест, який включає 30 тверджень. Уважно прочитайте кожне з них та вирiшiть, наскiльки воно характеризує Вас. Якщо правильно характеризує, то на аркушi для вiдповiдей проти номера даного твердження поставте знак (+) (плюс), якщо вважаєте, що неправильно, то знак (-) (мінус).

Обробка результатiв та інтерпретація даних. Визначення вольової саморегуляцiї відбувається за значеннями загальної шкали.

Загальний сумарний бал від 0 до 24

Високий рівень саморегуляції від 14 до 24

Середній рівень саморегуляції від 7 до 14

Низький рівень саморегуляції від 0 до 7

Ключ для пiдрахунку вольової саморегуляцiї:

Загальна шкала: 1--, 2+, 3+, 4+, 5+, 6--, 7+, 9+, 10--, 11+, 13--, 14--, 16--, 17+, 18+, 20+, 21--, 22--, 24+, 25--, 27+, 28--, 29--, 30--.

Методика "Стильова саморегуляція поведінки людини"

Мета: визначення індивідуального стилю саморегуляції людини.

Процедура дослідження:

Дана методика присвячена вивченню індивідуального стилю саморегуляції довільної активності людини. Феномен стилю саморегуляції проявляється в тому, яким чином людина планує і програмує досягнення життєвих цілей, враховує значущі зовнішні і внутрішні умови, оцінює результати і коректує свою активність. Індивідуальний стиль саморегуляції характеризується комплексом основних особливостей регуляторики. До них належать типові для даної людини особливості регуляторних процесів, які реалізують основні ланки системи саморегуляції, а також регуляторно-особистісні якості чи інструментальні якості особистості.

Інструкція досліджованому:

Пропонуємо Вам ряд висловлювань про особливості поведінки.

Уважно прочитайте кожне з них та вирiшiть, наскiльки воно характеризує Вас. Якщо правильно характеризує, то на аркушi для вiдповiдей проти номера даного твердження поставте знак (+) (плюс), якщо вважаєте, що неправильно, то знак (-) (мінус).

Обробка та інтерпретація даних:

Методика в цілому працює як єдина шкала загального рівня саморегуляції, яка характеризує загальний рівень сформованості індивідуальної системи усвідомленої саморегуляції довільної активності людини.

Загальний сумарний бал від 0 до 46

Низький рівень саморегуляції від 0 до 15

Середній рівень саморегуляції від 15 до 30

Високий рівень саморегуляції від 30 до 46

2.2 Результати дослідження рівнів саморегуляції у студентів

Методика "Дослiдження вольової саморегуляцiї"

1.Студенти 1-4 курсу

2.Обліковий склад: 25 студентів

3.Мета тестування: Визначити рівень вольової саморегуляції

Таблица 1

Рівень Вольової саморегуляції	Кількість студентів	Рівень саморегуляції у %
Високий	3	12 %
Середній	15	60 %
Низький	7	28 %

Дослідивши рівень вольової саморегуляції у студентів було виявлено:

1) 12% студентів мають високий рівень саморегуляції, який притаманний

емоційно зрілим, активним, незалежним, самостійним особам.

2) 60% студентів мають середній рівень саморегуляції який притаманний

Спокійним, стриманих, упевнених в собі особам.

3) 28 студенів мають низький рівень саморегуляції який притаманний

Невпевнених в собі особам яким важко висловлювати свої почуття та бажання.

Методика "Стильова саморегуляція поведінки людини"

1. Студенти 1-4 курсу

2. Обліковий склад: 25 студентів

3. Мета тестування: Визначити рівень індивідуальної саморегуляції

Таблица 2

Рівень Індивідуальної саморегуляції	Кількість студентів	Рівень саморегуляції у %
Високий	5	20 %
Середній	13	52 %
Низький	7	28 %

2.3 Методичні рекомендації покращення рівня саморегуляції у студентів

1. Оволодіти студентам знання про особливості саморегуляції поведінки та її психологічних чинників.

2. Оволодіти студентам методів діагностики психологічниї чинників та стилів саморегуляції поведінки.

3. Оволодіти студентам вмінням та навичкам регуляції власно поведінки для успішної та ефективної діяльності.

Тренінгові заняття які допоможуть студентам стабілізувати рівень саморегуляції

1 тренінгове заняття: Вступна частина тренінгу: вступне слово тренера; криголам «Знайомство»; мозковий штурм «Наші правила»; вправа «Мої очікування»; криголам «Позитив».

Розділ 1. Особливості саморегуляції поведінки особистості: притча «Метелик»; мозковий штурм «Саморегуляція - це …»; інформаційне повідомлення «Саморегуляція поведінки особистості; гра-розминка «Австралійський дощ»; психологічний практикум - опитувальник В. І. Моросанової «Стиль саморегуляції діяльності»; вправа «Сніжний ком із бажаннями»; вправа «Хто Я?»; мозковий штурм «Якості та властивості особистості, важливі для ефективної саморегуляції»; вправа «Ромашкове поле; підведення підсумків заняття.

2 тренінгове заняття: Розділ 2. Ефективна комунікація: притча про рай і пекло; мозковий штурм «Спілкування - це…»; вправа «Вміння задавати запитання»; вправа «Якості та вміння, важливі для ефективного спілкування; вправа «Моя проблема у спілкуванні»; вправа «Посміхнись тому, хто праворуч!»; інформаційне повідомлення «Раціональне використання простору»; вправа «Знайди дистанцію»; вправа «Зоровий контакт»; пам'ятка «Ознаки позитивного контакту в комунікації»; міні-лекція «Три сторони спілкування»; вправа «Передача інформації»; вправа «Телевізор»; підведення підсумків заняття.

3 тренінгове заняття: Розділ 2. Ефективна комунікація (продовження): вправа «Трибуна»; міні-лекція «Стилі поведінки та етика комунікації»; психологічний практикум - діагностика типів поведінки за допомогою опитувальника К. Томаса; вправа «Вітер віє»; міні-лекція «Повноцінне слухання»; вправа «Слухачі»; вправа «Моє чудо!»; вправа «Цікаві запитання»; вправа «Від нуля до десяти»; підведення підсумків заняття.

4 тренінгове заняття: Розділ 3. Прагнення досягати успіху: вправа «Привітання»; вправа «Крокуємо по листочках»; інформаційне повідомлення «Успішний - вмотивований!»; робота в малих групах «Мотивація - це…»; вправа «Переправа»; вправа «Новий Я»; вправа «Дай пораду, як стати успішним»; творче завдання «Мій день через 7 років»; вправа «Як я»; вправа «Колесо життя»; підведення підсумків заняття.

5 тренінгове заняття: Розділ 3. Прагнення досягати успіху (продовження): вправа «Перше слово, друге слово»; вправа «Рідні цілі»; вправа «Золота рибка»; творче завдання «Радощі життя»; вправа «Потрапити в 513 коло»; творче завдання «Я досягну успіху»; вправа «Асоціації»; вправа «Самомотиватор до успіху»; підведення підсумків заняття.

6 тренінгове заняття: Розділ 4. Сила волі: вправа «Це класно!»; мозковий штурм «Якості та властивості, важливі для високої сили волі»; вправа «Малюємо разом»; інформаційне повідомлення «Сила волі та вольові якості»; вправа «Слон»; вправа «Мої нові звички»; вправа «Я скажу - НІ!»; вправа «Купив дядько корову»; вправа «Вірю в себе!»; підведення підсумків заняття.

7 тренінгове заняття: Розділ 4. Сила волі (продовження): вправа «Побажання»; психологічний практикум - методика «Рівень впевненості в собі» Ф. Зімбардо, модифікована А. Г. Грецовим; мозковий штурм «Що заважає нам досягти успіху»; інформаційне повідомлення «Поглиначі часу»; проблемна ситуація «Відділ, який помилився»; вправа «Знімаємо заборону»; вправа «Закінчи за мене».

Підведення підсумків тренінгу: робота з очікуваннями; заповнення анкети «Аналіз ефективності тренінгу»; вправа «Скульптура тренінгу»; заключне слово тренера «Все в твоїх руках!». Розвиток особливостей саморегуляції поведінки студентів здійснюється шляхом використання знань про феномен саморегуляції, розкриття змісту цього поняття, структури, етапів та психологічних чинників саморегуляції. Наприклад, студенти визначають сутність цього поняття, обговорюють якості та вміння, які необхідні та є важливими для ефективної саморегуляції, визначають власний стиль саморегуляції та розвиток регуляторних процесів поведінки тощо.

Розвиток комунікативних якостей молоді здійснюється за допомогою розкриття поняття «спілкування», дослідження якостей, важливих для ефективного спілкування, проблемних зон у спілкуванні. Студенти оволодівають знаннями та навичками знаходити дистанцію в комунікативному акті, створювати позитивне враження про себе та здійснювати контакт в комунікації. Під час занять визначаються типи поведінки учасників тренінгу, відбувається ознайомлення зі стилями поведінки в конфліктних ситуаціях та прийомами активного слухання, задавання питань та надавання правильних відповідей.

Висновки

Таким чином, саморегуляція - це складна система, яка включає в себе ряд процесів, явищ та рівнів психіки, які забезпечують внутрішню цілеспрямовану активність людини, її самоорганізацію, цілісність індивідуальності та особистості. Саморегуляція надає цілеспрямованості професійному зростанню, дозволяє концентрувати зусилля на досягненні поставлених цілей, тому є важливою складовою професійної підготовки студентів. У зв'язку з цим науковці вводять поняття професійної саморегуляції та розробляють ефективні методи засвоєння студентами відповідних знань, умінь та навичок.

Було проведено ряд методик на дослідження рівня саморегуляції у студентів. За підсумками результатів проведеного дослідження можна зробити такі висновки: загалом у студентів переважає середній рівень саморегуляції так як найбільший відсоток належить саме цій категорії. Досить малий відсоток показали високий рівень саморегуляції так студенти мають великі амбіції, та високу емоційну стабільність.

Були розроблені трененінгові заняття які допоможуть підняти рівень саморегуляції у студентів та стабілізувати його.

Список використаних джерел

1. Аболин Л.М. Эмоциональная устойчивость и пути ее повышения / Л.М. Аболин // Вопросы психологии. - Казань. - 1988. - №4. - С. 141 - 149.

2. Войтюк Н.Л. До питання про професійну саморегуляцію вчителя / Н.Л. Войтюк // Ціннісні пріоритети освіти у XXI столітті: орієнтири та напрямки сучасної освіти: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції, 2-5 жовтня 2005р., м. Луганськ. - Луганськ: Альма-матер, 2005. - Ч. 2. - С. 193-201.

3. Головин С.Ю. Словарь психолога -- практика Минск Харвест, 2001. -- 975 с.

4. Гринців М.В. Роль емоцій у розвитку здатності до саморегуляції / М.В. Гринців // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського. Сер.: Психологічні науки. - 2013. - Т. 2, Вип. 10. - С. 84-89.

5. Гринців М.В. Саморегуляція як компонент професійної підготовки майбутнього фахівця / М.В. Гринців // Актуальні питання гуманітарних наук. - 2013. - Вип. 4. - С. 238-245.

6. Зейгарник Б.В., Холмогорова А.Б., Мазур Е.К. Левін К. Саморегуляция поведения в норме и патологии // Психологический журнал -- 1989. -- Т. 10. -- № 2. - С.122-132.

7. Кацеро А.А., Кобзарь А.В. Подходы к трактовке саморегуляции в психологии // Психологические науки: теория и практика: материалы II междунар. науч. конф. (г. Москва, март 2014 г.). -- М.: Буки-Веди, 2014. -- С. 10-12.

8. Кияшко Д.Ю. Поняття саморегуляції у дослідженні психологічних особливостей подолання страхів / Д.Ю. Кияшко // Проблеми сучасної психології: зб. наук. праць Кам'янець-Подільського нац. ун-ту ім. І. Огієнка, Ін-ту психол. ім. Г. С. Костюка НАПН України. - Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2012. - Вип. 15 - С. 256-265.

9. Колесніченко Л.А. Психологічні особливості саморегуляції у професійній діяльності менеджерів: автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Л.А. Колесніченко; Центр. ін-т післядиплом. пед. освіти АПН України. - К., 2004. - 20 с.

10. Конопкин О.А. Психологические механизмы регуляции деятельности. / О.А. Конопкин. - Издание 2-е, исправленное и дополненное. - Москва: Ленанд, 2011. - 320 с.

11. Лемещенко М.Ю. Саморегуляция личности специалиста как психологическая проблема // М.Ю. Лемещенко // П24 «Педагогика и психология: проблемы и решения»: материалы международной заочной научно-практической конференции. (29 апреля 2013 г.) -- Новосибирск: Изд. «СибАК», 2013. -- С.169-176.

12. Повьякель Н.И. Профессиогенеза саморегуляции мышления практического психолога / Н.И. Повьякель.: Монография. - М., 2003. - 295с.

13. Фрезе С.А., Банщикова Т.Н. Саморегуляция психических состояний психолога // С.А. Фрезе, Т.Н. Банщикова // Материалы VII Международной студенческой электронной научной конференции «Студенческий научный форум - 2015». - 2015. - 105 с.

14. Царькова О.В. Методи емоційно-вольової саморегуляції психологічного стану студентів / О.В. Царькова // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського. Сер.: Психологічні науки. - 2013. - Т. 2, Вип. 10. - С. 316-320.

15. Цілинко І.О. Теоретичний аналіз емоційної саморегуляції особистості / І.О. Цілинко // Молодий вчений: наук. журн..- Херсон. - 2015. - №8 (1) (23) - C. 161-164.

16. Черкашина О.А. Психическая саморегуляция в контексте учебной деятельности / О.А. Черкашина // Проблемы cоциальной психологии личности: Саратовский государственный университет им. Н.Г. Чернышевского, 2008. - Т.3 - С.105-109.

17. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: Учебное пособие / И.В. Вачков. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Издательство «Ось-89», 2000. - 224 с.

18. Киселевская Н.А. Стили саморегуляции учебной деятельности и их формирование у студентов вуза: дис. … канд. психол. наук: 19.00.07 / Н.А. Киселевская. - Иркутск, 2005. - 148 с.

19. Корнієнко І.О. Особливості саморегуляції поведінки особистості студента у ситуації неуспіху // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського [Текст]: зб. наук. пр. / Миколаїв. держ. ун-т ім. В. О. Сухомлинського; [редкол.: С.І. Болтівець (голов. ред.) та ін.]. - Миколаїв: Іліон, - Т. 2: Психологічні науки, вип. 4 / за ред.: С.Д. Максименко, Н.О. Євдокимова. - 2010. - 313 с

20. Мосаєв Ю.В., Аніщенко М.А. Концепція оптимізації виховної роботи в студентському гуртожитку // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). - Бердянськ: БДПУ, 2012. - № 2. - 348 с

21. Ренке С.О. Мотиваційна регуляція процесу становлення професійного образу Я студентів ВНЗ // Теоретичні і прикладні проблеми психології: Зб. Наук. Праць. СНУ ім. В. Даля. - Луганськ, 2009. - Вип. 2 (22) - С. 25-33.

22. Технології роботи організаційних психологів: Навч. посіб. Для студентів вищ. навч. закл. та слухачів ін.-тів після диплом. освіти / За наук. ред Л. М. Карамушки. - К.: Фірма «ІНКОС», 2005. - 366 с.

Додаток 1

саморегуляція емоційний вольовий

Додаток 2

Питання до 1 методики

1. Якщо в мене щось не виходить, то нерідко виникає бажання покинути цю справу.

2. Я не відмовляюся від своїх задумiв i справ, навiть якщо доводиться вибирати між ними та приємною компанією.

3. За необхiдностi менi не важко стримати спалах гнiву.

4. Звичайно я зберігаю спокiй, чекаючи товариша, який спізнюється на призначений час.

5. Мене важко відірвати від розпочатої роботи.

6. Мене дуже вибиває з колії фiзичний бiль.

7. Я завжди намагаюся вислухати спiврозмовника, не перебиваючи, навiть якщо не терпиться йому заперечити.

8. Я завжди свою лiнiю.

9. Якщо треба, я можу не спати кiлька ночей (наприклад, робота, чергування) і весь наступний день бути в "гарній формі".

10. Мої плани занадто часто перекреслюються зовнiшнiми обставинами.

11. Я не вважаю себе терплячою людиною.

12. Не так просто менi примусити себе байдуже спостерiгати хвилююче видовище.

13. Менi рiдко вдається примусити себе продовжувати роботу пiсля серiї прикрих невдач.

14. Якщо я ставлюся до когось погано, менi важко приховати зневагу до нього.

15. При потребi я можу займатися своєю справою в незручних та в непристосованих до цього умовах.

16. Менi дуже ускладнює роботу усвiдомлення того, що її необхiдно виконати в точно визначений термiн.

17. Я вважаю себе рiшучою людиною.

18. 3 фiзичною втомою я справляюся значно краще, нiж iншi.

19. Краще зачекати ліфт, нiж пiдiйматися сходами.

20. Зiпсувати менi настрiй не так просто.

21. Інколи якась дрібниця заполонює мої думки, не дає спокою, i я не можу її позбутися.

22. Менi важче зосередитися на завданнi чи на роботi, нiж іншим.

23. Сперечатися зi мною мене важко.

24. Я завжди прагну довести розпочату справу до кiнця.

25. Мене легко вiдвернути від справ.

26. Я iнодi помiчаю, що намагаюся домогтися свого всупереч об'єктивним обставинам.

27. Люди iнодi заздрять моєму терпiнню та допитливостi.

28. Менi важко зберегти спокiй у стресовiй ситуацii.

29. Я помічаю, що пiд час одноманiтної роботи мимоволi починаю змiнювати спосiб дії, навiть якщо це часом призводить до погiршення результатiв.

30. Мене, як правило, дратує, коли "перед носом" зачиняються дверi транспорту або лiфта, що вiд'їжджають.

Питання до 2 методики

1. Свої плани на майбутнє люблю розробляти в найменших деталях.

2. Люблю всякі пригоди, можу йти на ризик.

3. Намагаюся завжди приходити вчасно, але проте часто спізнююся.

4. Дотримую девізу "Вислухай пораду, але зроби по-своєму".

5. Часто покладаюся на свої здібності орієнтуватися по ходу справи і не прагну заздалегідь представити послідовність своїх дій.

6. Навколишні відзначають, що я недостатньо критичний до себе і своїх дій, але сам я це не завжди помічаю.

7. Напередодні контрольних чи іспитів у мене звичайно з'являлося почуття, що не вистачило 1 -2 днів для підготовки.

8. Щоб почувати себе впевнено, необхідно знати, що чекає на тебе завтра.

9. Мені важко себе змусити що-небудь переробляти, навіть якщо якість зробленого мене не влаштовує.

10. Не завжди помічаю свої помилки, частіше це роблять люди, що мене оточують.

11. Перехід на нову систему роботи не заподіює мені особливих незручностей.

12. Мені важко відмовитися від прийнятого рішення навіть під впливом близьких мені людей.

13. Я не відношу себе до людей, життєвим принципом яких є "Сім разів відміряй, один раз відріж".

14. Не виношу, коли мене опікують і за мене щось вирішують.

15. Не люблю багато розмірковувати про своє майбутнє.

16. У новому одязі часто відчуваю себе ніяково.

17. Завжди заздалегідь планую свої витрати, не люблю робити незапланованих покупок.

18. Уникаю ризику, погано справляюся з несподіваними ситуаціями.

19. Моє відношення до майбутнього часто змінюється: то планую райдужні плани, то майбутнє здається мені похмурим.

20. Завжди намагаюся продумати способи досягнення мети, перш ніж почну діяти.

21. Волію зберігати незалежність навіть від близьких мені людей.

22. Мої плани на майбутнє звичайно реалістичні, і я не люблю їх змінювати.

23. У перші дні відпустки (канікул) при зміні образу життя завжди з'являється почуття дискомфорту.

24. При великому обсязі роботи неминуче страждає якість результатів.

25. Люблю зміни в житті, зміну обстановки і образу життя.

26. Не завжди вчасно помічаю зміни обставин і через це терплю невдачі.

27. Буває, що наполягаю на своєму, навіть коли не упевнений у своїй правоті.

28. Люблю дотримуватись заздалегідь наміченого на день плану.

29. Перш ніж з'ясовувати відносини: намагаюся уявити собі різні способи подолання конфлікту.

30. У випадку невдачі завжди шукаю, що ж було зроблено невірно.

31. Не люблю посвячувати кого-небудь у свої плани, рідко дотримуюсь порад інших

32. Вважаю розумним принцип: спочатку треба втягнутись в бій, а потім шукати засоби для перемоги.

33. Люблю помріяти про майбутнє, але це скоріше фантазії, чим реальність.

34. Намагаюся завжди враховувати думку товаришів про себе і про свою роботу.

35. Якщо я зайнятий чимось важливим для себе, то можу працювати в будь-якій обстановці.

36. В очікуванні важливих подій прагну заздалегідь представити послідовність своїх дій при тому чи іншому розвитку ситуації.

37. Перш ніж узятися за справу, мені необхідно зібрати докладну інформацію про умови її виконання і супутні обставини.

38. Рідко відступаюся від початої справи.

39. Часто допускаю недбале відношення до своїх зобов'язань у випадку втоми і поганого самопочуття.

40. Якщо я вважаю, що прав, то мене мало хвилює думка навколишніх про мої дії.

41. Про мене говорять, що я "розкидаюсь", не умію відокремити головне від другорядного.

42. Не вмію і не люблю заздалегідь планувати свій бюджет.

43. Якщо в роботі не удалося домогтися якості, що влаштовує мене, прагну переробити, навіть якщо навколишнім це не важливо.

44. Після вирішення конфліктної ситуації часто думкою до неї повертаюся, ще раз перевіряю дії і результати.

45. В незнайомій компанії почуваю себе невимушено, нові люди мені звичайно цікаві.

46. Звичайно різко реагую на заперечення, намагаюся думати і робити все по-своєму.

Размещено на Allbest.ru

...