Роль концепту "толерантність" у формуванні фахової компетентності студентів-журналістів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут журналістики київського університету ім. Б. Грінченка

Роль концепту «толерантність» у формуванні фахової компетентності студентів-журналістів

Татарчук Дар'я

Анотація

Метою наукового дослідження є вивчення рівня усвідомлення студентами-журналістами таких важливих понять медіа-психології, як «толерантність» та «мова ворожнечі», з метою визначення шляхів їх формування та коригування розуміння. Метод вільного асоціативного експерименту дозволив простежити частотність реакцій на аналізовані слова-стимули, не обмежуючи респондентів у формулюванні відповідей. Результати експерименту, що є частиною масштабнішого дослідження, дозволяють зробити висновки про специфіку усвідомлення понять «толерантність» та «мова ворожнечі» в студентському середовищі.

Ключові слова: «мова ворожнечі /ненавжті, «нетолерантість», асоціативний експеримент, медіа- психологія.

Abstract

Daria Tatarchuk. THE ROLE OF THE CONCEPT OF "TOLERANCE" IN THE FORMATION OF PROFESSIONAL

COMPETENCE OF STUDENT JOURNALISTS.

The purpose of the research is to study the level of awareness of student-journalists of such important concepts of media psychology as "tolerance" and "language of hostility", in order to determine ways of forming and correcting their understanding. The method of free associative experiment allowed to trace the frequency of reactions to the analyzed words-stimuli, without restricting the respondents in the formulation of responses. The results of the experiment, which are part of a larger-scale study, allow us to draw conclusions about the specifics of understanding the concepts of "tolerance" and "language of hostility" in the student environment.

Key words: "language of hostility /hatred, "non-tolerance ", associative experiment, media psychology

Вступ

Сучасне українське суспільство, що перебуває на сьогодні в досить складному ментальному полі, сформованому різними політичними ідеями, потребує поступового підвищення толерантності стосовно різних груп населення, що проживає на різних територіях, має різні національності, віросповідання тощо. У цьому сенсі важливі завдання постають серед українськими медіа як провідниками прогресивних ідей, відповідальними за настрої суспільства. Таким чином, формування розуміння понять «толерантність», «мова ворожнечі» у студентів - майбутніх журналістів стає необхідною ланкою розвитку професійних компетентностей.

На сьогодні дослідники масових комунікацій почали говорити про три типи сучасної журналістики: журналістика управління,

журналістика успіху та журналістика співучасті, співпраці, яка ставить перед собою завдання допомагати реальним людям (І.М.Дзялошинський). Саме третій тип журналістики є продуктивним, на нашу думку, у напрямку формування толерантності мультикультурного суспільства та взаємодії суспільства та ЗМІ. У цілому, «В умовах медіатизації світу сучасна людина має бути спроможною усвідомлювати різного роду ефекти впливу інформаційно-комунікаційних технологій і вибудовувати відповідні моделі інформаційно- комунікаційної поведінки. Для цього потрібно реконструювати свою власну систему особистості, підлаштувавшись таким чином до нових, мінливих середовищних умов, тобто адаптуватися до вимог медіатизованого простору» [3, с .121].

ЗМІ фактично бере на себе роль медіасоціалізації молодого покоління та формування свідомості споживачів інформації в цілому. Поняття «медіасоціалізація» стало актуальним для нашого часу, оскільки медіасвіт у всіх його форматах потужно формує свідомість особистості. Цим поняттям позначають «процес розвитку особистості під впливом медіа (кіно, телебачення, інтернету). Саме завдяки медіа дитина сьогодні має змогу отримувати інформацію про світ дорослих, усотувати в себе зразки міжособового спілкування, сценарії та норми соціальної поведінки» [3, с.146]. Толерантність є важливим чинником цивілізованої поведінки громадянина, потребою часу на тлі мультикультурності контексту соціального життя кожної країни Європи, на тлі конфліктів останніх десятиліть.

Наукова проблема прояву толерантності/нетолерантності в інформаційному полі розглядалася в рамках кількох наук - соціальних комунікацій, соціології, психології, політології, філософії. Зокрема, у психології масових комунікацій можна виділити роботи Т.Приступенка, В.Сороченка; у галузі теорії масової комунікації в контексті впливу ЗМІ на аудиторію проблему вивчали С.Кара-Мурза, Г.Маклаков, Г.Почепцов, М.Соколов, Л. Федотова. За останні роки найбільш ґрунтованим у цій сфері стало дослідження на здобуття ступені кандидата політичних наук М.Соколова «Проблема толерантності в інформаційному просторі» (2007 Р.) М.Соколов зазначає: «Толерантність як тип індивідуального і суспільного ставлення до соціокультурних відмінностей, як терпимість до чужої думки, вірувань і форм поведінки визначено як одну з фундаментальних ознак цивілізованості, рівня політичної культури. Встановлено, що державна легітимація толерантності несе у собі можливість утвердження демократичної форми правління, однак державна толерантність не легітимізує терпимість до всього, до будь-яких соціальних явищ і форм практичної поведінки. У результаті аналізу філософських досліджень проблеми толерантності доведено, що толерантність є однією із основних універсальних цінностей сучасного суспільства. При цьому феномен толерантності набув статусу глобальної соціокультурної проблеми, що проявляється у всіх сферах життєдіяльності людства і ускладнена, з одного боку, посиленням глобалізаційних тенденцій, з іншого - прагненням зберегти національну ідентичність» [4, 302].

Таким чином, проблема вивчення сприйняття понять «толерантності/нетолерантності», «мови ворожнечі (ненависті)» студентами спеціальності «Журналістика» є актуальним, оскільки під час навчання в майбутніх працівників медіа має сформуватися здорове й коректне ставлення до толерантності як основи побудови сучасного суспільства. «Толерантність як тип індивідуального і суспільного ставлення до соціокультурних відмінностей, як терпимість до чужої думки, вірувань і форм поведінки визначено як одну з фундаментальних ознак цивілізованості, рівня політичної культури. Встановлено, що державна легітимація толерантності несе у собі можливість утвердження демократичної форми правління, однак державна толерантність не легітимізує терпимість до всього, до будь-яких соціальних явищ і форм практичної поведінки. У результаті аналізу філософських досліджень проблеми толерантності доведено, що толерантність є однією із основних універсальних цінностей сучасного суспільства. При цьому феномен толерантності набув статусу глобальної соціокультурної проблеми, що проявляється у всіх сферах життєдіяльності людства і ускладнена, з одного боку, посиленням глобалізаційних тенденцій, з іншого - прагненням зберегти національну ідентичність» [5, 94].

Мета дослідження: аналіз рівня сформованості усвідомлення понять «толерантність / нетолерантність», «мова ворожнечі / ненависті» у студентів спеціальності «Журналістика».

Методи дослідження: теоретичні методи (проблемно-логічний метод, абстрагування, узагальнення, систематизація) застосовувалися для узагальнення теоретико-методологічних та експериментальних засад дослідження, розробки концептуального підходу до формування ключових понять інформаційного поля; емпіричні методи: асоціативний метод застосовувався при аналізі асоціацій групи респондентів.

Одним із продуктивних методів дослідження сприйняття індивідами певних ключових понять значеннєвого поля є асоціативний експеримент, який об'єднує дані психології, лінгвістики, соціальних комунікацій і дозволяє вивчити контекст сприймання того чи іншого поняття. Вільний асоціативний експеримент надає індивідові достатньо простору для визначення поля асоціацій, що дозволяє дослідникові вивчити широке смислове поле поняття, вивчити глибинний неусвідомлений рівень сприймання поняття, явища. Вільний асоціативний експеримент актуальний при дослідженні мовної картини світу, соціального портрету індивіда, можливий при спробі зробити зріз сприйняття ключових понять сприймання соціальної дійсності.

У рамках вивчення основних понять медіа- психології нами було проведено асоціативний експеримент, у якому взяли участь 69 осіб - студентів спеціальності «Журналістика» (освітня програма «Журналістика»). У ході експерименту досліджувалися реакції-асоціації до понять «толерантність», «нетолерантність», «мова ворожнечі». Експеримент проводився протягом листопада 2018 - березня 2019 рр. з метою визначення та подальшого коригування в процесі формування фахових компетентностей уявлення про толерантність медівника як провідника ідей.

Експеримент проводився письмово, і це має як переваги, так і недоліки. Із переваг можемо назвати таку: проведення ВАЕ дистанційно, що фактично означає відсутність впливу аудиторії на словесну реакцію; респонденти не обмежувалися в кількості відповідей, і таким чином це показало кількість реакцій-асоціацій кожного учасника есперименту. Головним недоліком, на нашу думку, є ускладнення прояву першореакції, тобто негативний вплив на спонтанність, що не дає повною мірою відтворити та вивчити картину несвідомого, але може бути важливим чинником при вивченні свідомого розуміння понять. Вибірку склали студенти- журналісти, що дає можливість визначити рівень оперування такими поняттями як «нетолерантність» та «мова ненависті» (ворожнечі) серед майбутніх працівників ЗМІ.

До поняття «нетолерантність» було отримано 65 асоціацій, не враховуючи повтори. Найбільш частотними серед них стали такі: зневага (неповага) 11, грубість (грубощі, грубий) - 11, нетерпимість 8, хамство - 6, неприйняття (несприйняття) - 6, расизм (приниження за расовою ознакою) - 4, неввічливість - 3; невихованість - 3, егоїзм - 3, приниження - 3, осудження - 3.

Менш частотними були такі асоціації: байдужість - 1, пригноблення - 2, нахабність - 1, брутальність - 1, надмірна відвертість - 1, утиск (обмеження) - 2, несправедливість - 1, ображати (образи) - 2, стереотипне ставлення - 1, страх перед невідомим - 1, булінг - 1,відчуження - 1, нетактовність - 2, запізнення - 1, агресія - 1, аморальність - 1, неполіткоректність - 1, нестриманість - 1, перебивання - 2, нераціональність - 1, ненависть - 2, шовінізм - 1, висміювання - 2, сучасність - 1, відношення - 1, дискримінація - 1, цькування - 1, знущання - 2, заперечення - 1, нехтування інтересами - 1, самоутвердження - 1, неприємний - 1, жорстокий - 2, негативний - 1, злочин - 1, недолік - 1, прихованість - 1, чорношкірі - 1, раси - 1, неспокійне ставлення - 1, злий, сварливий - 1, надмірна саркастичність - 1 , неприпустима поведінка - 1; завдання моральної або фізичної школи - 1.

Один із респондентів дав описові відповіді, що не є асоціаціями, але дають уявлення про сприймання контексту нетолерантності: «Поява на світ такого, як ти, - помилка природи»; «Не поступатися місцем пенсіонерам, бути грубим до людей без причини».

За визначенням Р.Г. Абдулатипова, «толерантність (від лат. tolerantia - терпіння, витривалість) - соціологічний термін, що означає терпимість до іншого світогляду, способу життя, поведінки і звичаїв. Соціальна толерантність полягає в усвідомленні і наданні іншим їх права жити відповідно до власного світогляду і служити цінностям їх самобутньої культури. Соціальна толерантність означає прийняття, правильне розуміння і повагу інших культур, способів самовираження і прояву людської індивідуальності. Толерантне відношення розглядається як соціальна цінність, що забезпечує права людини, свободу і безпеку» [Абдулатипов Р. Г. Этнополитология : учеб. пособие для студентов вузов / Р. Г. Абдулатипов. - СПб. : Питер, 2004. - 313 с.]. Натомість, як бачимо, досить багато відповідей-асоціацій демонструють розмитість уявлень про ці поняття в мовній свідомості респондентів.

Тісно пов'язане з поняттям «толерантності» актуальне для медіапростору поняття «мова ворожнечі» або «мова ненависті». «Єдиного визначення терміну «мова ненависті» у міжнародному законодавстві не існує. Однак низка міжнародних правових документів визначає критерії розпізнавання «hate speech». Це, зокрема, Конвенція про захист національних меншин; Додатковий протокол до Конвенції про кіберзлочинність, присвячений протидії расизму і ксенофобії в Інтернеті, Рекомендація Ради Європи щодо «мови ненависті» № 97 (20) та інші. У Рекомендації «мова ненависті" визначається як «усі види висловлювань, які поширюють... расову ненависть, ксенофобію, антисемітизм та інші форми ненависті, викликані нетерпимістю, в тому числі.у формі агресивного націоналізму і етноцентризму, дискримінації меншин і ворожого ставлення до них, а також іммігрантів. У цьому сенсі поняття «мова ненависті» поширюється на всі висловлювання, спрямовані проти особи або групи осіб. Водночас, існує думка, що під категорію «hate speech» має потрапляти не лише агресивна лексика, що закликає до дискримінації чи принижує, а й створення негативних стереотипів щодо певних соціальних груп населення» [2]. На нашу думку, для опанування фаховими навичками сучасному журналісту важливо розуміти психологічний ефект мови ворожнечі чи мови ненависті, ті наслідки, до яких може призвести її використання.

У ході вільного асоціативного експерименту серед студентів журналістів було отримано 71 реакцію на словосполучення-стимул «мова ворожнечі», не враховуючи повтори. Найбільш частотними серед них були такі: агресія (агресивна мова, вислови) - 11, образи (ображати) - 7, фейк (брехня, перекручення фактів) - 4, ненависть - 4, злість (зло) - 6, конфлікт (сварка) - 6, расизм - 3, провокація - 3.

Також респонденти надали такі відповіді- асоціації: російське ТБ - 1, мова ненависті - 1, гейтспіч - 1, сепаратист - 1, агресор - 1, Росія - 1, бунтарські заклики - 1, ототожнення стереотипів - 1, зневажливість (неповага) - 2, підбурювання - 1, цькування - 1, порушення журналістського етикету 1, відсторонення від нейтральності (упередження)

2, сексизм - 1, бажання зла - 2, розпалювання ворожнечі - 2, токсичність - 1, ТСН - 1, помста - 2, закляті друзі - 2, насмішка через погляди - 1, нецензурна лексика - 2, дискредитація - 1, словесна війна - 1, грубощі - 2, черствість - 1, різкість - 1, жорстокість - 1, байдужість - 1, нетолерантність - 1, пропаганда - 2, наклеп - 1, груба лексика - 1, незнання - 1, дискримінація - 1, вимушеність - 1, ЗМІ - 1, медіа-контент - 1, новини - 1, журналістика - 1, освіта - 1, негатив - 1, надмірна критика - 1.

Деякі респонденти виявляли нерозуміння або хибне розуміння поняття «мова ворожнечі»: «не розумію поняття» - 2; «це постійне засмічення словами з інших мов, неправильне наголошення, акценти» - 1; «небажання розуміти інших (егоїзм)» 2; «відчайдушність» - 1; «звинувачення» - 14 «суржик» - 1; «мова не свого народу» - 1; «наступ» 1; «настороження» - 1.

Відповідь одного з респондентів демонструє нерозривний зв'язок між проявами нетолерантності та мовою ворожнечі: «мова ворожнечі - мова, якою виражають нетолерантність у свіх її проявах».

Нас зацікавив той факт, що деякі відповіді- асоціації є однаковими як для поняття «нетолерантність», так і для «мови ворожнечі». Такими словами, наприклад, є: неповага (зневага), ненависть, расизм, грубість (грубощі), байдужість, егоїзм, стереотипне ставлення (ототожнення стереотипів), висміювання (насмішка через погляди) тощо. Крім цього, важливою є слово- реакція до поняття «мова ворожнечі» - нетолерантність. Це демонструє асоціативний зв'язок двох явищ для респондента. Такі результати дають підстави для висновків стосовно того, що «нетолерантність» та «мова ворожнечі» - це не окремі терміни, а взаємопов'язані, так як одне явище породжує інше. Спираючись на опитування, можна зробити висновок про причинно-наслідковий зв'язок аналізованих понять, адже мова ненависті/ворожнечі є способом виявити несприйняття інакшості.

Зауважимо, що серед нечастотних асоціацій були ті, що продемонстрували нерозуміння термінів. Для нетолерантності це такі слова: не поступитися місцем пенсіонеру/жінці, бути грубим до людей без причини, запізнення. Для мови ворожнечі це такі відповіді: «не розумію поняття», «постійне засмічення словами з інших мов», «неправильні наголошення, акценти», «суржик», «мова не свого народу». Цей результат є цікавим для психолінгвістів та лінгвістів, оскільки сигналізує про зміщення значеннєвих акцентів і формування хибної мовної картини світу. Але насамперед цей результат є важливим для освітян, бо допомагає виявити та ліквідувати прогалини у сприйняті та тлумаченні базових термінів професійного мовлення майбутніх журналістів.

Для одного та другого поняття було виявлено й специфічні асоціації. Ось приклади коментарів, які не просто показує асоціацію респондента, а чітко окреслює позицію: «нетолерантність - це нормально. Не всі люди є красивими і стрункими, і коли ти і красивий, і стрункий, то скоріше не такі як ти будуть ставитися не толерантно. Адже про толерантність кричать ті, які насправді її не мають. Є вищі та нижчі - така людська природа. І ставитися нормально до сім'ї нетрадиційної орієнтації - призначати те, що бути хворим це нормально. І заявити про те, що я нетолерантний і не правий, це також нетолерантно, адже це моя думка»; «З цього запитання виникає те, що я толерантна. Я буду нормально ставитися до людини з вадами зору, слуху та іншими речами, які від неї не залежать. Але я за мову ворожнечі щодо російської мови в українському суспільстві. Ми ніколи не будемо братніми народами, бо ми дві різні нації. І за те, щоб дітям розповідали, що лесбіянки та геї виникають через проблеми з психікою, що є науково доведеним і що це потрібно лікувати, а не казати що це нормально. Можете взяти мої слова як мову ворожнечі». Якщо з інших асоціацій ми можемо вибудувати стандартну картину трактування поняття, то ця відповідь демонструє протилежну думку. Це, звісно, не дає можливості визначити кількісне співвідношення типових асоціацій та асоціацій, протилежних їм, однак ми можемо відзначити наявність різних позицій.

Цікавим є тлумачення термінів та вираження власних емоцій/асоціацій у діалогічній формі: - Ти ненормальний - Поява на світ такого як ти - помилка природи (нетолерантність), - Такі як ти горітимуть у пеклі - Ти огидний («мова ворожнечі). Такий стиль може свідчити про пов'язаність в уяві респондента реального прикладу та поняття, сприйняття не фрагментарно чи емоційно, а комплексно.

Говорячи про вплив медіа на розуміння та трактування поданих термінів, ми хочемо відзначити такі реакції-асоціації: «путінські карателі», «російське ТБ», «сепаратист», «Росія», «ТСН», «пропаганда» тощо (для мови ворожнечі). Таким чином, ми можемо зробити висновок про те, що медіа формують картину світу, подаючи тлумачення поняття, чи показуючи його на практиці, а тому самі починають ставати асоціаціями і так демонструвати свою ідеологію. З огляду на це, ми відзначаємо важливість розуміння понять для сучасного компетентного та професіонального журналіста, адже, створюючи медійний контент, він бере на себе відповідальність за формування картини світу суспільства.

Проведене дослідження допоможе окреслити завдання, які стоять перед викладачами у процесі формування компетентного спеціаліста у сфері медіа; допоможе виховати фахівця, який у повній мірі буде розуміти значущість цих термінів для ЗМІ, а відтак це посилить соціальну відповідальність журналістів. Крім цього, це допоможе виявити основні прогалини у розумінні та трактуванні поданих термінів та ліквідувати їх шляхом підвищення компетентності та проведення просвітницької роботи. Дослідження є важливим не лише для галузі психології, а й для освітньої, так як дає змогу окреслити напрямки виховання та підвищення ерудиції, для лінгвістичної, бо дає можливість вивчити мовну картину, класифікувати асоціаціації та дослідити , для соціології, бо дає можливість визначити настрої респондентів та їхнє ставлення до тих чи інших проблем, зокрема нетолерантності, формування картини світу, важливості добору мовних засобів тощо. толерантність ворожнеча емоція асоціація

Література

1. Абдулатипов Р. Г. Этнополитология : учеб. пособие для студентов вузов / Р. Г. Абдулатипов. - СПб. : Питер, 2004. - 313 с.

2. Дібрівна Е. Мова ворожнечі як тавро і цензура. Європейський контекст / Е.Дібрівна // Українська правда.

3. Соколов М.Ю. Проблема толерантності в інформаційному просторі / М.Ю. Соколов // Дис. На здобуття наук. ступ. канд. політ.наук: 23.00.03 - політична культура та ідеологія. - К.: Київський нац. Ун-т ім. Т.Шевченка. - 221 с.

4. Медіапсихологія: На перетині інформаційного та освітнього просторів / За ред. Л.А.Найдьонової, Н.І.Череповської. - К.: Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, 2014. - 348 с.

5. Чернушенко Д.А. Толерантність як світоглядна основа правосвідомості в умовах інформаційного суспільства / Д.А. Чернушенко // Філософські та методологічні проблеми права, № 12, 2013 - С. 94-103

References

1. Abdulatipov R. G. Ethnopolitology: study. A manual for university students / R. G. Abdulatipov. - St. Petersburg : Peter, 2004. - 313 p.

2. Dibrivna E. Language of hostility as a brand and censorship. European context / E. Dibrivna // Ukrainian Pravda.

3. Sokolov M.Yu. Problem of Tolerance in the Information Space / M.Yu. Sokolov // Diss. For obtaining sciences. step Cand. Political Science.

4. 23.00.03 - Political Culture and Ideology. - K.: Kievan National Unt im. T. Shevchenko - 221 s.

5. Media Psychology: At the Crossing of Information and Education Spaces, Ed. L.A.Naidonova, N.I.Cherepovskaya. - K.: Institute of Social and Political Psychology of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2014 - 348 p.

6. Chernushenko D.A. Tolerance as a Worldview of Consciousness in the Information Society / D.A. Chernushenko // Philosophical and methodological problems of law, № 1-2, 2013 - P. 94-103

Размещено на Allbest.ru