Спеціальна психологія та логопсихологія з методикою викладання дисциплін

Размещено на http://www.allbest.ru/

Спеціальна психологія та логопсихологія з методикою викладання дисциплін

Вступ

Характеристика розумової відсталості

Мета: сформувати уявлення про явище розумової відсталості, її ознаки, види та ступені; навчити орієнтуватись у особливостях розвитку психіки дітей з розумовою відсталістю різних ступенів тяжкості.

Обладнання: мультимедійна система, презентація.

План лекції

1. Поняття «розумової відсталості». Ознаки розумової відсталості.

2. Види розумової відсталості.

3. Ступені розумової відсталості та їх характеристика.

4. Диференціація розумової відсталості від подібних станів.

Рекомендована література

1. Миронова С.П. Корекційна педагогіка. Олігофренопедагогіка: підручник / С.П.Миронова. Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний університет: редакційно-видавничий відділ, 2015. 245 с.

2. Обучение детей с нарушениями интеллектуального развития: (Олигофренопедагогика): Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб, заведений / Б.П.Пузанов, Н.П.Коняева, Б.Б.Горскин и др.; под ред. Б.П.Пузанова

М.: Издательский центр «Академия», 2001. 272 с.

3. Психологія розумово відсталої дитини: підруч. / В.М. Синьов, М.П. Матвєєва, О.П. Хохліна. К.: Знання, 2008. 359 с

1.Сучасні психолого-педагогічні класифікації розумової відсталості. Ознаки розумової відсталості

психіка дифузний мозок

Розумова відсталість - виразне, незворотне системне порушення пізнавальної діяльності, яке виникає внаслідок органічного дифузного ушкодження кори головного мозку.

За МКХ-10, розумова відсталість-це стан затриманого або неповного розвитку психіки, що характеризується порушенням тих функцій, які виявляються в період дозріванняі забезпечують загальний розвиток інтелектуальності, тобто когнітивних, мовленнєвих, моторних та соціальних здібностей. Для розумово відсталих характерні порушення інтелектуальної діяльності та адаптивної поведінки.

За Ісаєвою Д. та Шипіциною Л., розумова відсталість - це сукупність спадкових, вроджених або набутих у перші роки життя не прогресуючих паталогічних станів, які виявляються в загальному психічному недорозвитку з переважанням інтелектуального дефекту і призводять до ускладнень соціальної адаптації.

У вітчизняній спеціальній психології розумову відсталість визначають лише за наявності одночасно трьох ознак:

1) провідним дефектом є порушення пізнавальної діяльності;

2) порушення є стійким, тобто незворотнім;

3) в основі порушення є органічне ураження кори головного мозку дифузного характеру.

Основні ознаки розумової відсталості :

· Наявність інтелектуального дефекту, який поєднується з порушеннями моторики, мовлення, сприймання, пам'яті, уваги, емоційної сфери та довільних форм поведінки;

· Тотальність порушення інтелектуальної недостатності, тобто недорозвиток усіх нервово-психічних функцій, порушення психічних процесів;

· Ієрархічність інтелектуального дефекту, тобто переважна недостатність абстрактних форм мислення на тлі недорозвитку всіх нервово-психічних процесів. Страждають насамперед усі функції абстрагування та узагальнення, порівняння за істотними ознаками, порушуються компоненти, пов'язані з аналітико-синтетичною діяльністю.

Отже, розумова відсталість - це стійке і незворотне порушення розумового розвитку, внаслідок ушкодження кори головного мозку, проявляється у тотальному недорозвитку інтелектуальної діяльності, порушеннях соціальної діяльності адаптивної поведінки.

2. Види розумової відсталості

За часом виникнення виділяють два види розумової відсталості - олігофренія та деменція.

Олігофренія - це вид розумової відсталості , який виникає внаслідок ушкодження кори головного мозку у віці до 3 років і відзначається тотальним психічним недорозвитком.

Виникає в результаті мозкових захворювань у період внутрішньоутробного розвитку, в ранньому дитинстві чи як наслідок пологових травм. Прояви олігофренії є однаковим незалежно від причин виникнення. У дітей-олігофренів недорозвиненими є вищі форми пізнавальної діяльності. У випадку олігофренії у дитини в процесі її розвитку розумова відсталість не прогресує.

Первинний дефект-тотальне ураження головного мозку, особливо зон, що дозрівають пізніше. Вторинний дефект має круговий характер-недорозвинення елементарних психічних функцій перешкоджає формуванню вербально-логічного мислення, а недорозвиток вищих видів мислення перешкоджає розвитку елементарних мисленнєвих форм.

Причинами олігофренії можуть бути:

1) неповноцінність генеративних клітин батьків, обумовлена спадковістю або пов'язана із зовнішніми шкідливостями;

2) шкідливості, що діють на зародок і плід у період внутрішньоутробного розвитку: інфекції (червінка, грип, токсоплазмоз); інтоксикації; гормональні порушення вагітної; несумісність антигенних властивостей крові матері й дитини;механічні впливи на зародок і плід;

3) шкідливості, що діють під час пологів або у перші роки життя дитини: пологові травми; асфіксія; глибока недоношеність чи переношеність дитини; мозкові інфекції (менінгіт, енцефаліт); інтоксикації; травми головного мозку.

Класифікація олігофренії за М.С.Певзнер:

· неускладнена олігофренія;

· олігофренія, ускладнена переважанням збудження над гальмуванням;

· олігофренія, ускладнена переважанням гальмування над збудженням;

· олігофренія, ускладнена грубим порушенням особистості, різкою зміною потреб і мотивів;

· олігофренія, ускладнена частковим порушенням слуху, мовнослухової системи, моторики.

Деменція - це вид розумової відсталості, який виникає внаслідок пошкодження кори головного мозку після трьох років або плинного захворювання мозку, що розпочалося у дошкільному, молодшому шкільному чи підлітковому віці і виражається у виразному зниженні інтелектуальних можливостей та у частковому розпаданні уже сформованих психічних функцій. Явища деградації супроводжуютьтся загальним психічним недорозвитком.

Деменція може бути непрогредієнтною - внаслідок травматичних пошкоджень головного мозку, менінгітів, енцефалітів. Проте є і такі дементні діти, які страждають на плинне захворювання головного мозку. До прогредієнтних фори деменції відносяться: пілептична; шизофренічна; ревматична; сифіліс головного мозку.

Для деменції характерною є нерівномірність ураження психічних функцій, одні вражаються більше, інші - менше. Порушення пізнавальної діяльності обумовлене більше не вадами мислення, а грубим порушенням цілеспрямованості, уваги, пам'яті, сприймання, емоцій і вираженою пасивністю, інертністю, відсутністю прагнень. Деменція часто супроводжується головним болем, судомами, запамороченням, нудотою, галюцинаціями, мареннями та іншими порушеннями свідомості.

Прояви деменції залежать від віку початку хвороби. У ранньому дошкільному віці це -збіднення та втрата навичок; у старшому дошкільному - порушення та збіднення ігрової діяльності; у молодшому шкільному - зниження інтелектуальної працездатності та навчальної діяльності .

При деменції порушення елементарних психічних функцій перешкоджає формуванню вищих інтелектуальних процесів.

Отже, кожен вид та форма розумової відсталості має як спільні, так і відмінні особливості. І для олігофренії і для деменції характерним є порушення елементарних психічних процесів, що перешкоджає формуванню вищих психічних процесів. Проте, для олігофренії властивим є також порушення самого механізму формування вищих мисленнєвих форм, тоді як при деменції відсутні тільки передумови. Крім цього, олігофренія характеризується тотальними порушеннями пізнавальної сфери, а деменція має неоднорідних характер порушень.

3.Ступені розумової відсталості та їх характеристика

психіка дифузний мозок

До групи розумово відсталих належать особи з клінічними діагнозами, які згідно сучасної Міжнародної класифікації хвороб (МКХ -10) позначаються відповідними шифрами:

F - розумова відсталість;

F 70 - легка розумова відсталість;

F 71 - помірна розумова відсталість;

F 72 - важка розумова відсталість;

F 73 - глибока розумова відсталість;

F 78 - інша розумова відсталість;

F 79 -неуточнена розумова відсталість.

Згідно сучасної Міжнародної класифікації хвороб (МКХ -10) за складністю й виразністю порушення розумову відсталість поділяють на чотири ступені, які співвідносяться з відповідним інтелектуальним коефіцієнтом (IQ):

· легка розумова відсталість (дебільність) (F 70) -IQ= 50 -69;

· помірна розумова відсталість (легка імбецильність) (F 71) -IQ= 35 -49;

· важка розумова відсталість (виразна імбецильність) (F 72) -IQ= 20 -34;

· глибока розумова відсталість (ідіотія) (F73) -IQ= 0 -19

Легкий ступінь розумової відсталості(дебільність). Діти-дебіли є основним контингентом спеціальної (допоміжної) школи для дітей з порушеннями розумового розвитку. Найбільш несформованими (у порівнянні з нормальними однолітками) у дітей з легким ступенем розумової відсталості виявляються вищі психічні процеси (мислення, мовлення, пам'ять), хоча й інші (увага, сприймання, відчуття) можуть бути недорозвиненими.

Мислення є конкретним, стереотипним, некритичним, обмежується безпосереднім досвідом і необхідністю забезпечення нагальних потреб; операції мислення, вміння встановлювати причинено-наслідкові зв'язки є несформованими.

Мовлення характеризується загальним недорозвитком, що виражається у порушенні всіх його сторін, зокрема, фонетико-фонематичних та граматичних порушеннях, обмеженні словникового запасу, недостатності розуміння слів та неадекватному їх вживанні, несформованості зв'язного мовлення. Часто системні порушення усного мовлення відображаються й на оволодінні письмом та читанням.

Обсяг запам'ятовування дітей-дебілів є звуженим, мнемічні процеси -уповільненими, нестійкими, через що страждає і якість запам'ятовування: воно є неточним, фрагментарним, поверховим, не опосередковується мисленням.

Довільна увага дітей є недорозвиненою; порушеними є і такі її властивості, як: цілеспрямованість, концентрація, стійкість. Ці діти характеризуються підвищеною розсіяністю, невмінням утримувати увагу на будь-якій діяльності тривалий час. Це створює їм підвищені труднощі під час оволодіння шкільною програмою, елементами самообслуговування, трудовими операціями.

Сприймання - фрагментарне, нецілеспрямоване, звуженим, уповільненим, результати сприймання не осмислюються.

Емоції недостатньо диференційовані, часто нестійкі, хоча й адекватні у доступних їхньому розумінню ситуаціях.

Дуже важко і повільно у цієї категорії дітей формуються вищі почуття: гностичні, моральні, естетичні тощо. Діти з цим ступенем інтелектуального недорозвитку складають основний контингент спеціальних дошкільних закладів і шкіл. Вони можуть оволодіти спеціальною програмою навчання за умови поєднання навчальної і виховної роботи з корекційною, яку здійснюють корекційні педагоги (олігофрено педагоги). В умовах спеціальної школи діти також оволодівають певними професіями, які забезпечують їм у подальшому самостійне життя.

Помірний ступінь розумової відсталості (легка імбецильність). Помірна розумова відсталість характеризується несформованими пізнавальними процесами.

Мислення у таких дітей є конкретним, непослідовним, інертним; діти є практично не здатними до утворення абстрактних понять. Вони не вміють своєчасно користуватись вже засвоєними діями, не обдумують свої вчинки, не передбачають результат. Ці діти повільно утворюють логічні зв'язки і зазвичай краще запам'ятовують те, що безпосередньо пов'язується з задоволенням їхніх фізіологічних потреб.

Мають значний недорозвиток мовлення. Словниковий запас досить бідний, наявні аграматизми. Активний словник є значно меншим, ніж пасивний Ці діти краще розуміють звернене мовлення. Самостійно побудувати складну мовленнєву конструкцію не можуть; хоча й здатні повторити мовленнєві висловлювання інших. Пам'ять формується повільно, матеріал запам'ятовується лише після багаторазових повторень, швидко забувається. Знання погано використовуються на практиці.

Значні проблеми з концентрацією, зосередженням та утриманням уваги .Слабка активна увага перешкоджає досягненню будь-якої поставленої мети, навіть елементарної.

Розвиток навичок самообслуговування та функцій рухового апарату також відстає, таким людям впродовж всього життя потрібна допомога і контроль. Знижений розвиток загальної та дрібної моторики, моторного наслідування.

Можуть навчитись читати, але не здатні зрозуміти прочитане, допущені помилки ними не помічаються, і, отже, не виправляються. Можуть навчитись рахувати у межах 10, інколи в межах 100 на наочному матеріалі, але абстрактний рахунок, навіть у межах першого десятка, переважно недоступний.

У процесі спеціальної корекційно-виховної роботи діти можуть оволодіти деякими базовими навичками самообслуговування. Спеціально розроблені навчальні програми відповідають сповільненому характеру навчання з невеликим обсягом матеріалу, який потрібно засвоїти. Зберігається фізична активність та мобільність. Більшість з них здатні встановлювати контакти, спілкуватись з іншими людьми, бути залученими до простих соціальних дій.

Важкий ступінь розумової відсталості (виразна імбецильність).

Низький рівень засвоєння різних навичок, розвитку моторики, порушення координації рухів, наявність інших відхилень, обумовлених органічними порушеннями головного мозку. Частина не вміють самостійно пересуватись. Спостерігається значне порушення вищих психічних функцій. Запам'ятовують лише ту діяльність або ті явища чи процеси, які викликають у них позитивні емоційні переживання. Увага не концентрується, не можуть робити елементарні висновки або узагальнення. Часто інтелектуальні порушення супроводжуються вираженою неврологічною патологією: паралічами, парезами, гіперкінезами.

Нездатні оволодіти навчальними навичками та вміннями.

Мовлення дуже бідне, містить заучені примітивні слова чи мовленнєві конструкції, часто без усвідомлення їхнього значення. У спілкуванні використовують жести, міміку, звуки.

Мають виразні моторні відхилення або інші клінічні прояви, які свідчать про глибинне органічне ураження.

Робота з ними полягає у розвитку і простому тренуванні необхідних навичок самообслуговування та санітарної гігієни , соціальної адаптації і виконання елементарних трудових операцій.

Відхилення, притаманні цій категорії осіб, не дозволяють їм самостійно, без спеціальної опіки, жити у соціальному середовищі.

Глибокий ступінь розумової відсталості ( ідіотія).

Це найважчий ступінь розумової відсталості, при якому органічно уражається не лише кора головного мозку, а й частково підкірка, що призводить до грубого порушення фізичного та психічного розвитку.

Більшість з ідіотів є малорухомими або значно обмеженими в моторних можливостях, страждають на хронічні захворювання внутрішніх органів, енурез, енкопрез тощо. Їхні потреби й дії мають примітивний характер, рухові реакції є хаотичними, не цілеспрямованими.

Пізнавальна діяльність повністю несформованою.

Дуже низька чутливість до сенсорних подразників.

Розуміють лише прості форми невербального спілкування, в основі яких лежать реакції отримання задоволення, не можуть опанувати елементарними навичками самообслуговування, не вміють піклуватись про себе і потребують постійної допомоги, опіки і контролю. їсти.

Порушені смакові і нюхові відчуття, в результаті чого можуть їсти неїстівні предмети і практично не реагувати на різкі запахи.

Емоційні реакції у них практично відсутні. Емоції не є показником стану такої дитини. Про її стан не можна зрозуміти за виглядом її обличчя, позою, рухами. Часто виникають афективні спалахи, під час яких вони можуть битися головою об стіну, кусати собі руки, бити п'ятками об підлогу, викручувати пальці тощо.

Мають низький больовий поріг. Поведінка повністю залежить від зовнішніх стимулів, є нецілеспрямованою, неусвідомленою (польова поведінка). Діти з цим ступенем інтелектуального недорозвитку знаходяться на утриманні дорослих (вдома або у спеціальних закладах), оскільки мають статус інвалідів.

Отже, залежно від ступеня складності дефекту, діти з розумовою відсталістю володіють кардинально різним компенсаційними та адаптаційними можливостями. Тому дуже важливо правильно визначити ступінь порушення, оскільки це впливає на навчальні та адаптаційні можливості дитини, на здатність до соціалізації та рівень засвоєння соціальних норм, навичок та здатності до самообслуговування.

4. Диференціація розумової відсталості від подібних станів

Труднощі диференційної діагностики об'єктивно зумовлені складною структурою дефекту, тобто наявністю первинних відхилень, на основі яких через несприятливі соціальні умови формуються вади вторинного й третинного порядку. Незалежно від особливостей первинних порушень у дитини так чи інакше страждає і пізнавальна, й емоційно-вольова сфери. Тому для правильного встановлення діагнозу слід відокремити первинний дефект від вторинних відхилень, а також визначити, яким чином ядерні порушення впливають на розвиток усієї психіки.

Розумова відсталість від інших видів дизонтогенезу відрізняється такими ознаками, які повинні розглядатись у комплексі.

· звуженість зони найближчого розвитку , тоді як при сенсорних порушеннях, при ЗПР (затримці психічного розвитку) та порушеннях емоційно-вольової сфери , здатність до научуваності зберігається. Тобто при розумовій відсталості діти не чутливі до допомоги, не переносять засвоєний спосіб дій у нові умови;

· порушення як вербального так і образного мислення, тоді як при інших порушеннях, спостерігається розбіжність між оперуванням образами та словами;

· труднощі формування як навчальної так і ігрової діяльності, тоді як діти з сенсорними порушеннями та ЗПР майже не мають труднощів з ігровою діяльністю;

· істотне зниження критичності мислення, на основі якого знижується здатність до усвідомлення власного дефекту, а значить знижується прагнення до компенсації;

· обмежені можливостей компенсації через тотальність психічних порушень, яка зумовлена дифузним пошкодженням кори головного мозку.

· залежність особливостей психічного реагування (зацікавленості, швидкості, виснажливості, втомлюваності, розумової та емоційної адекватності) від рівня складності ситуації: доступні розумово відсталій дитині ситуації актуалізують належну мотивацію, достатню працездатність, відповідний рівень інтелектуальних умінь та емоційної саморегуляції, а необхідність розв'язання складної ситуації викликає сповільненість, швидку втомлюваність, примітивні прийоми пізнавальної діяльності та емоції, які перешкоджають досягненню мети;

· завищена самооцінка часто у поєднанні з неусвідомленим, позначеним лише у переживаннях, комплексом неповноцінності;

· безпосередність, відкритість, висока навіюваність, відсутність опору щодо втручань у власний внутрішній світ.

Прояви деяких сенсорних та неврологічних порушень мають схожу картину з розумовою відсталістю, але треба чітко розрізняти, що саме стало першопричиною.

Оскільки від цього залежить профіль навчання та корекційної роботи. Тому під час обстежень треба враховувати ряд ознак, характерних для розумової відсталості, та розглядати їх в комплексі.

Висновки

психіка дифузний мозок

Розумова відсталість - виразне, незворотне системне порушення пізнавальної діяльності, яке виникає внаслідок органічного дифузного ушкодження кори головного мозку.

Розумова відсталість має два види - олігофренію та деменцію. І олігофренія, і деменція характеризуються порушеннями інтелектуальної діяльності та недорозвитком психіки. Але існують відмінності у характері порушень. При деменції вони мають нерівномірний, мозаїчний характер, при олігофренії - тотальний. Також різним є вік появи порушень.

За ступенем вираженості розумова відсталість поділяється на легку, помірну, важку та глибоку. Залежно від ступеня складності дефекту, діти з розумовою відсталістю володіють кардинально різним компенсаційними та адаптаційними можливостями. Тому дуже важливо правильно визначити ступінь порушення, оскільки це впливає на навчальні та адаптаційні можливості дитини, на здатність до соціалізації та рівень засвоєння соціальних норм, навичок та здатності до самообслуговування.

Прояви деяких сенсорних та неврологічних порушень мають схожу картину з розумовою відсталістю, але треба чітко розрізняти, що саме стало першопричиною.

Оскільки від цього залежить профіль навчання та корекційної роботи. Тому під час обстежень треба враховувати ряд ознак, характерних для розумової відсталості, та розглядати їх в комплексі.

Труднощі диференційної діагностики об'єктивно зумовлені складною структурою дефекту. Тому для правильного встановлення діагнозу слід відокремити первинний дефект від вторинних відхилень, а також визначити, яким чином первинні порушення впливають на розвиток усієї психіки.

Запитання для узагальнення

1. Дайте визначення поняттю «розумової відсталості».

2. Які є види розумової відсталості?

3. У чому полягає різниця між олігофренією та деменцією?

4. Що означає індекс F 70 за МКХ-10?

5. Діти на якій стадії захворювання мають найнижчі можливості для соціалізації та адаптації?

6. У чому принципова різниця між помірним і важким ступенем олігофренії?

7. У чому полягає проблема диференційної діагностики розумової відсталості?

Размещено на Allbest.ru