Адаптація студентів до навчання у закладі вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1.Вступ

2.Теоретичний аналіз проблеми адаптації студентів ЗВО

2.1 Адаптація у психолого-педагогічній теорії

2.2 Види та фактори соціально-психологічної адаптації

2.3 Аспекти адаптації студентів у вищому навчальному закладі

3.Проблеми адаптації студентів-першокурсників до навчання

3.1 Дослідження адаптації у студентів ХГПА

Висновки

Список використаної літератури

Додатки



1.Вступ

Ми вступаємо в різні періоди нашого

життя так, як немовлята, не маючи

за плечима ніякого досвіду, хоч би

скільки нам було років.

Ф. Ларошфуко, французький письменник

Від самого народження людина адаптується до навколишнього середовища, нового способу та ритму життя. З кожним днем людина розвивається і відбуваються певні адаптивні процеси. Коли дитина виходить гуляти до діток на дитячий майданчик, пішла до дитсадка, в школу, заклад вищої освіти та на роботу… Кожного разу будуть виникати певні види складнощів з адаптацією.

Але що таке адаптація? В загальному визначенні адаптація - це пристосування організму до умов зовнішнього середовища[23]. Ми розглядаємо питання адаптації до навчання у закладі вищої освіти, то визначення в нас таке: Адаптація до навчання це - пристосування студента до ритму навчання, умов і вимог викладачів та закладу вищої освіти, соціума.

Людину як індивіда, як соціально активну особистість створюють, формують освіта та виховання. Освіта є найважливішою основою та відображенням рівня захисту економіки, політики, духовності, культури, моральності як найбільш загальний, інтегральний показник будь-якого суспільства. І саме студенти займають важливе місце у цій системі.

Важливою соціальною потребою є не тільки надання студентам певної кількості професійних знань, вмінь і навичок, а й розвиток його як особистості, його успішної соціалізації в суспільстві та активної адаптації до навчання у закладі вищої освіти.

Адаптація студентів до навчання у закладі вищої освіти безсумнівно є важливим компонентом навчальної діяльності. На думку Т. Л. Свистун, проблема пристосування студентів до нового середовища ускладнюється через те, що існують значні відмінності у методах, формах, засобах навчання у школі та закладі вищої освіти. Ускладнює процес адаптації багатьох студентів і той факт, що досить часто вибір професії визначається не власними перевагами, а настановами батьків, що в свою чергу підсилює почуття невдоволення собою та ситуацією. Також варто відмітити, що процес адаптації може ускладнюватись через такий фактор як внутрішнє неприйняття студентів необхідності навчатись у непрестижному начальному закладі і, як наслідок, отримати непрестижну професію[29, c.92-100].

Ми розглядаємо адаптацію як процес активного і творчого пристосування індивіда до умов соціального середовища, зокрема до умов навчання і виховання у навчальному закладі. У процесі розвитку особи майбутнього фахівця особливе значення має початковий етап навчання у ЗВО.

Пристосування студентів - а саме першокурсників, є досить важливим питання у навчальному процесі, оскільки від цього процесу залежить подальше навчання у ЗВО. Актуальність цієї проблеми є досить високою, адже студент, приходячи до академії, досить гостро відчуває невпевненість у собі, хвилювання, тривогу за створення нових контактів які і є складовими процесу адаптації. Також процес адаптації супроводжується звиканням до нових умов, новим соціальним статусом, іншим ритмом навчання, здобуттям вмінь і навичок, досвіду, формуванням особистісних якостей.

І чим ефективніше адаптуються студенти до вузівського навчання, тим вище буде їхній психологічний комфорт, навчальна мотивація, спрямованість і характер навчальної діяльності на старших курсах.[32,c.115-119] Тому вивчення такого питання , як адаптація до навчання у ЗВО та розробка способів і методів покращення процесу є особливо важливим.

Багато авторів вивчали проблему адаптації студентів до навчання у ЗВО, зокрема Н. А. Буняк, І. А Добрянський[ 25, c.51-58] , Л. П. Жулик, О. Д. Гречишкіна, В. В. Заморуєва, Л. В. Зданевич, Т. М. Кармадонова, Н. В. Любченко, Т. А Каткова, М. О. Макаренко, Т. Л. Свистун, О. О. Ахмедова, Е. О. Глазков, С. М. Кондратюк, Н. І Мучинська, Л. О. Мороз,[17, c.169-178] Н. М. Перепічна, О. В. Прудська, В. Ю. Стрелцова, та інші

Мета дослідження - вивчення особливостей адаптації студентів на різних етапах навчання у ЗВО.

Об'єктом дослідження є процес адаптації студентів до навчання у вузі в сучасних умовах.

Предметом дослідження є фактори та прояви процесу адаптації студентів у ХГПА

Основними завданнями даної курсової роботи є:

Вивчити особливості явища адаптації та проаналізувати види соціально-психологічної адаптації і фактори, які на неї впливають.

Провести аналіз аспектів адаптації студентів у ЗВО та вивчити проблеми адаптації студентів-першокурсників до навчання.

Методи дослідження:

Для вирішення поставлених завдань було використано комплекс взаємопов'язаних методів: теоретичний аналіз та узагальнення даних літературних джерел, методи кількісної та якісної обробки отриманих результатів.



2. Теоретичний аналіз проблеми адаптації студентів ЗВО

2.1 Адаптація у психолого-педагогічній теорії

У початковий період навчання студентів у вузі відбувається процес адаптації до умов навчання. Адаптація студентів до навчально-професійної діяльності є початковим етапом реального процесу соціального, професійного, психофізіологічного ходження майбутнього фахівця в трудову діяльність, де він отримує можливість самореалізації.

Процес адаптації першокурсників до умов навчання в академії є складним та багатостороннім, оскільки зумовлений взаємодією психологічних, соціальних і біологічних чинників.

Першокурсники з перших днів перебування у закладі вищої школи зустрічаються з різними труднощами. Як зазначає В. В. Парохін, ці труднощі поділяються на об'єктивні та суб'єктивні. До об'єктивних належать ті, які визначаються зовнішнім середовищем і умовами навчального закладу та на які студенти не можуть безпосередньо вплинути; до суб'єктивних - труднощі, які властиві кожному студенту індивідуально і які він може подолати сам на основі власних ціннісних орієнтацій, цільових установок і життєвого досвіду. Їх можна об'єднати в три групи: пізнавальні, соціально-психологічні, професійні. [7,320c.].

Пізнавальні труднощі пов'язані з подоланням новизни в процесі навчання (нові методи і форми організації навчальної і наукової роботи, новизна вимог до студентів на заліках та екзаменах). Оволодіння навчальною програмою вищого навчального закладу вимагає від студента вміння самостійно працювати, думати, осмислювати навчальний матеріал, сприймати нове, засвоювати його й уміти застосовувати на практиці. Нові форми організації начального процесу сприяють удосконаленню процесів відчуття та сприйняття, формуванню у студентів активної розумової діяльності, розвитку різних форм мислення. Для закладу вищої освіти характерна періодичність контролю знань студентів (на відміну шкільної безперервності), причому вирішальне значення мають регулярні заліки й екзамени з усіх дисциплін навчального плану. Звичайною практикою стала проміжна перевірка знань: семінари, практичні й лабораторні заняття, модулі та індивідуальні співбесіди. Особливе значення в період адаптації мають труднощі, пов'язані з переходом на форми навчання закладу вищої освіти: необхідність конспектування лекцій, складність практичних та семінарських занять, збільшення обсягу самостійної навчальної роботи, зміна опитувальної системи й контролю за успішністю. Новизна дидактичної обстановки багато в чому знецінює набуті в школі способи засвоєння матеріалу. Спроба компенсувати це старанністю не завжди приводить до успіху. І минає чимало часу, поки студент набуває нових умінь, адекватних формам і методам навчання вищого навчального закладу. Усе це відбувається у кожного студента індивідуально і поступово, у повсякденній, наполегливій та систематичній праці.

Соціально-психологічні труднощі пов'язані з умовами життя, оточенням людей, нормами поведінки в студентському колективі, режимом діяльності, стилем між особових відносин у групі, на курсі, факультеті, новизною великого міста й особливостями життя в нових, цілком змінених умовах; необхідністю самостійного ведення бюджету, самообслуговування, раціонального використання і розподілу часу, подоланням різних матеріальних труднощів тощо. Усе назване вище здійснює велике навантаження на нервову систему, змінює характер психічних процесів молодої людини. Психологічна непідготовленість до навчального процесу у вищому навчальному закладі може сприяти поступовому нагромадженню розумової, психічної втоми, послаблювати увагу, пам'ять, мислення, волю, без оптимального стану яких неможливе успішне навчання.[8, c.224-225]

Професійні труднощі пов'язані з оволодінням обраною спеціальністю: умінням бачити спрямованість процесу навчання щодо майбутньої професійної діяльності, усвідомленням необхідності вчитися працювати з людьми різних професійних, вікових категорій, виховувати в собі організаторські навички, поєднувати навчальну, науково-дослідну і громадську роботу. Подолання цих труднощів та розв'язання інших проблем навчально-виховного процесу залежить від успішної психолого-педагогічної адаптації першокурсників до навчання у вищому навчальному закладі.

Мотиви та спрямованість адаптації студентів до навчання різняться за тривалістю та цілеспрямованістю. Одні досить успішно адаптуються протягом першого семестру , інші - до кінця другого семестру, треті - впродовж третього й четвертого семестрів. Вивчаючи загальні та індивідуальні зміни психологічних показників у процесі адаптації, Л.П. Буєва прийшла до висновку, що формування пристосувальних механізмів у першокурсників відбувається у кілька етапів.

Для початкового етапу характерна активізація психічних процесів, коли навіть після значного навчального навантаження показники звичайно підвищуються. Це слід розглядати як відповідну реакцію організму на нові умови існування. У кожного студента різний термін адаптації, але в основному до середини першого семестру цей етап закінчується.

Наступний етап характеризується формуванням нового динамічного стереотипу і розвитком психічних процесів на новому якісному рівні. Однак пристосувальні механізми у цей період не дуже стійкі і викликають значні коливання психічних процесів навіть у студентів з високою успішністю. Цей етап завершується приблизно у середині другого семестру.

Третій етап можна розглядати як настання періоду стійкої адаптації, коли формування пристосувальних механізмів і нового динамічного стереотипу в основному завершується. Ознаки успішної адаптації студентів у закладі вищої освіти: стабілізація успішності, зниження втоми, високий рівень самостійності, ініціативність, активна участь у науково-дослідній і громадській роботі, рівень самовиховання. Усі вони проявляються наприкінці другого - на початку третього семестру навчання.[1, c.592]

Досліджуючи окреслену проблему, В.С. Кукушин вирізняє групи студентів за їх ставленням до різних видів діяльності, а також за тим, як у них відбувається процес адаптації. Частина студентів характеризується добре розвиненими здібностями, нахилами та інтересами. Інтерес до будь-якого виду діяльності у них не викликає однобічності, втрати інтересу до інших. Ці студенти добре вчаться, вміло поєднують навчальну і наукову роботу з громадською. Професійні інтереси у них визначились і охоплюють широку сферу майбутньої діяльності.

Деякі студенти відзначаються чіткою орієнтацією на вузьку професійну діяльність. Вони вважають вивчення спеціальних дисциплін єдиною метою навчання у закладі вищої освіти. Діяльність цих студентів спрямована і підпорядкована оволодінню конкретною спеціальністю. Всі інтереси обмежені рамками професійних завдань. Вони активні в громадській, науково-дослідній роботі, відзначаються великими навчальними досягненнями. Інші проявляють помітний інтерес до навчальної роботи. Намагаються за можливості уникати інших видів діяльності, бо переконані, що це відвертає їх від обраного шляху, набуття відповідної професії.[10, c. 269-277] Якщо ж хто-небудь з таких студентів виявляє інтерес до інших видів діяльності, то робить це лише з розвиненого почуття обов'язку.

Вирішальним моментом адаптації особистості, на думку В.Н. Парохіна, є стійке «мотиваційне ядро». Особливій легкості та успіху адаптації особистості сприяють деякі риси характеру, зокрема комунікабельність, професійна зорієнтованість тощо. Адаптація особистості забезпечується активною регуляцією власної поведінки і залежить від сформованості засобів.

К.Г. Делікатний зазначає, що процеси адаптації залежать і від індивідуально-психологічних особливостей нервової системи людини. Вік, стать, рівень загальної освіченості й інші соціально-демографічні характеристики також впливають на процес адаптації. Роль в адаптації вказаних факторів виявляється у співвідношенні з конкретними умовами та обставинами .

Таким чином, з огляду на проаналізовані дослідження проблеми адаптації можна сформулювати окремі психолого-педагогічні умови позитивної адаптації студентів-першокурсників до навчання у вищому навчальному закладі. Серед них:

- обов'язкове призначення викладачів, які б намагалися створити для студентів умови психологічного комфорту у групі, кураторами студентських груп першокурсників;

- створення консультаційних центрів на базі не тільки конкретного навчального закладу, але й в межах окремого факультету з метою своєчасного виявлення труднощів адаптації студентів до навчального процесу та пошуку шляхів їх подолання;

- організація систематичних індивідуальних та індивідуально-групових бесід зі студентами-першокурсниками з проблем ознайомлення та пристосування до умов життєдіяльності, організації навчально-виховного процесу та громадського життя в умовах навчального закладу (чітке ознайомлення з нормами та правилами поведінки тощо);

- вивчення реальних потреб студентів, пов'язаних з навчанням, дозвіллям та новими умовами проживання;

- проведення різнопланових виховних заходів, в процесі яких варто здійснювати корекцію поведінки (закріплювати впевненість студента у собі, вміння природно поводитися серед інших тощо);

- формування професійної готовності у студентів до майбутньої діяльності;

- сприяти формуванню у студентів-першокурсників стійкості, витривалості щодо подолання різних труднощів, які виникають у процесі їх адаптації до навчання у вищому навчальному закладі.

Успішне проходження процесу адаптації першокурсниками, на нашу думку, забезпечить успішність їхньої навчальної діяльності і буде сприяти майбутній професійній діяльності. Знання психолого-педагогічних аспектів адаптації першокурсників до навчання, особистості, колективу дозволяє педагогам цілеспрямовано проводити роботу щодо виховання, соціального середовища, в якому знаходяться першокурсники.

2.2 Види та фактори соціально-психологічної адаптації

Соціальна адаптація є динамічним системним процесом, ефективність якого залежить від взаємодії людини й ситуації. Об'єктивні властивості ситуації, без сумніву, впливають як на її успішність, так і на психологічні механізми, які лежать в основі поведінкових стратегій, спрямованих на пристосування. У разі високого та низького рівнів адаптивності наявні відмінності застосовуваних стратегій. Оптимальним для соціальної адаптації є поєднання прийняття себе та інших з прагненням реалізувати власні ресурси та переконанням щодо власної само ефективності та сенсу свого життя.

Життя людини від самого початку і до кінця є адаптацією до середовища. Соціальна адаптація - це інтеграція людини в суспільство, у процесі якої відбувається формування самосвідомості й рольової поведінки, здатності до самоконтролю й адекватних зв'язків та стосунків. Психологічна адаптація здійснюється шляхом пристосування людини до наявних у суспільстві вимог у процесі узгодження індивідуальних цінностей і переконань та суспільних норм.

Соціально-психологічна адаптація є процесом активного пристосування до вимог середовища[12, c. 14-16]. Складовими видів соціально-психологічної адаптації є:

професійна адаптація:

профорієнтаційна адаптація;

адаптація до умов навчального процесу (дидактична адаптація);

соціальна адаптація:

призвичаювання індивіда до групи, всього студентського колективу;

прийняття нормативно-правових вимог закладу вищої освіти;

засвоєння наукових та культурних традицій закладу вищої освіти;

збагачення власного духовного досвіду новими формами моральної та культурної практики;

адаптація до умов проживання у гуртожитку;

біологічна адаптація:

адаптація організму до нових умов (кліматичних, побутових, санітарних), режиму праці, сну, фізичних та нервових навантажень;

режим і якість харчування;

психологічна адаптація:

стан психологічного задоволення (незадоволення), комфорту (дискомфорту), відчуття внутрішньої і зовнішньої гармонії (дисгармонії) від успішної (неуспішної) професійної, соціальної та біологічної адаптації;

вміння здійснювати психологічну саморегуляцію поведінки діяльності.

З позицій системного підходу соціально-психологічну адаптацію[28, 199c.] треба розглядати як безперервний процес взаємо зумовлюваного впливу людини та її соціального оточення, успішність і адекватність якого залежить як від індивідуально-психологічних особливостей, так і від чинників середовища[12, c. 14-16].. Адаптація відбувається шляхом поєднання неусвідомлюваного та свідомого моделювання власної поведінки як індивідуальної стратегії та ситуативної тактики з метою досягнення бажаного результату. На формулювання бажаної мети та способів її досягнення впливають зовнішні та внутрішні соціальні регулятори:

Зовнішніми соціальними регуляторами є норми поведінки, правила, вимоги та побажання й очікування щодо поведінки.

Внутрішніми соціальними регуляторами є інтереси, потреби, ціннісні та сенс життєві орієнтації, які разом визначають життєві цілі, критерії оптимуму соціальної адаптації та індивідуально прийнятні способи й форми соціальної адаптації.

На процес адаптації впливають відповідні фактори,[14, c. 121-126] які є сукупністю умов чи обставин, що і визначають рівень, темпи, а також стійкість і результат адаптації.

Внутрішні фактори:

ставлення студентів до обраної професії, бажання працювати в певній галузі знань, вивчати особливості професії і опановувати найвищі рівні майстерності;

ступінь підготовки абітурієнта до навчання у вищому навчальному закладі: відповідність обсягу і рівня знань, умінь і навичок абітурієнтів вимогам освітнього процесу;

потреба абітурієнта в навчальній діяльності;

усвідомлення необхідності і можливості засвоєння певного обсягу знань для одержання професійної освіти;

стійкий інтерес до предметів спеціального і загального циклу;

набуття навичок самостійності в навчальному і науковому процесах;

потреба в самоосвіті;

уміння застосовувати знання на практиці;

задоволеність міжособистісними відносинами у студентській групі та інше.

Зовнішні фактори:

структура та організація навчального процесу;

професійна та педагогічна компетентність викладачів навчального закладу;

наявність інституту кураторства;

морально-психологічний клімат в групі;

особистісний підхід до студента, незалежно від показників успішності;

реалізація у навчальному закладі принципів педагогіки співробітництва та ін.

Запропонована класифікація дозволяє розглядати адаптацію студентів як комплексний, динамічний процес, обумовлений взаємодією профорієнтаційних, соціальних, біологічних і психологічних факторів.

Розглядаючи внутрішні та зовнішні фактори, які певним чином впливають на адаптацію, хочеться деякі підпункти розглянути детальніше. На наш погляд саме ці фактори мають найбільший вплив на адаптаційний період студента до навчання в закладі вищої освіти.

Почнемо з внутрішніх факторів, першого підпункту: ставлення студентів до обраної ними професії, як вони опановують цю галузь, їхнє бажання в ній працювати, детальніше її розглядати та опановувати набуваючи найвищі навички майстерності.

Професійні інтереси та навички є неабияким важливим чинником успішності навчання студентів у закладах вищої освіти та адаптації, вони являються стимулом та мотиватором особистості [22, 473 c.]. Як зазначають дослідники - яскраво вираженні професійні інтереси здійснюють значний вплив на продуктивність діяльності, зацікавленість та задоволеність професією, у тому числі й у процесі навчання. Професійні інтереси, пояснюються як інтереси до певної галузі діяльності людини, які згодом перетворюються в схильність до професійного заняття цією діяльністю. Ми розглядаємо випадки адаптації студентів « Харківської гуманітарно-педагогічної академії», то і інтереси професійної діяльності будемо розглядати педагогічні. Інтереси педагогічної діяльності особливо педагога-початківця поєднуються усвідомлене значення професії учителя, переживання її привабливості і вольовий компонент, який виявляється у великому прагненні оволодіти необхідними знаннями, навичками і уміннями, а також пізнати всю сутність педагогічної професії. Під час професійної адаптації майбутнього молодого учителя професійні інтереси поглиблюються, стають більше стійкі та стабільні.

Вчені стверджують, що абітурієнти, які обирають педагогічну сферу діяльності, вони пов'язують життєві плани з особливостями педагогічної діяльності, успішності, задоволенням професією[15, c. 163].

В. Сластьонін поділяє на три групи майбутніх студентів , які вступають до педагогічного закладу за такими мотивами:

1.педагогічна спрямованість - бажають навчати і виховувати дітей, в них дійсна педагогічна спрямованість.

2. часткова педагогічна спрямованість - вони усвідомлюють свої здібності, мають уявлення про важкість і престиж

3. немає педагогічної спрямованості, а є лише певний інтерес до якогось одного предмета, бажання отримати освіту, можливо матеріальне забезпечення

За дослідженнями вчених можна дійти до висновку, що адаптація студентів в професійній діяльності залежить в більшій частині від майбутніх планів на життя. За опитаними нами студентами ѕ лише збираються в майбутньому пов'язати своє подальше життя зі школою, та обраною ними професією. Також чи немало грає значення задоволення професією, цей факт неабияк впливає на адаптованість до професійної діяльності. Задоволеність необхідна і важлива практично, оскільки рівень задоволеності професії впливає на рівень задоволеності працею, здоров'я людини та зміну кадрів.

Другий фактор який розглянемо: ступінь підготовки абітурієнта до навчання у закладі вищої освіти: відповідність обсягу і рівня знань, умінь і навичок абітурієнтів вимогам освітнього процесу; Те як буде підготовлений абітурієнт до навчання у закладі вищої освіти, залежить в більшій мірі від підготовки школи та заняття саморозвитком[24,26]. Також для кращої адаптації в закладі вищої освіти для абітурієнтів, проводять курси перед вступом до закладу, як правило вони проходять за рік чи за півроку до вступу. Такі курси допомагають заздалегідь познайомитись, можливо, з майбутньою групою, самим закладом та предметами, які необхідні для професійної діяльності. Таким чином після вступу адаптація буде набагато швидша та ефективніша, але нажаль не в кожному закладі є така можливість. Якщо такої можливості не має, то залишається покладатись на саморозвиток(додаткові заняття з викладачами, самостійне опанування предметів для подальшого легшого засвоєння матеріалу який буде в закладі вищої освіти) та дані знання в школі.

Зовнішні фактори, які впливають на адаптацію студентів, розглянемо саме на прикладі закладу ХГПА. Структура та організація навчального процесу , побудована таким принципом, що окрім звичайних занять, студенти з першого курсу долучаються до життя академії майже з перших днів. Першокурсники долучаються всією групою до різноманітних концертів, виступів, конференцій, приймають участь у святах свого факультету. Це допомагає більш проявити свої таланти та здібності, стати дружнішими групі, проявити дружелюбність, піклування до своїх товаришів. Коли студент-першокурсник відвідує якийсь захід він бачить таких же хлопців та дівчат, які нічим не відрізняється від нього та його одногрупників, це додає більше впевненості, покращує адаптацію, дозволяє познайомитись з іншими студентами старших курсів, стає більш відкритий. А найголовніше що подібні заходи ніяк не порушують процес навчання.

Що стосується професійної компетентності викладачів закладу, хоч під час опитування студентів, більшість хотіли, аби викладачі милосердя проявляли більше, не давали багато домашнього завдання. З власного досвіду хочу запевнити, що педагоги завжди йшли на зустріч, робили полегшення або допомагали, коли виникали труднощі. Домашні завдання завжди були цікавими, наприклад, зробити казку про кругообіг води, або створити папку про вітаміни, скласти вірш або розповідь слова на одну літеру та багато іншого. Кожне заняття окрім матеріалу, який ми мали засвоїти, викладачі розповідали з власного досвіду якісь історії. Ніколи не поділяли учнів, на якісь категорії, подобається/не подобається.

Останній зовнішній фактор, який хотілось би розібрати : реалізація у навчальному закладі принципів педагогіки співробітництва та ін. Коли ми обираємо професію педагогічного характеру, то нам як і в медикам необхідна практика, адже теоретичне сприйняття та застосування на практиці своїх знань, умінь і навичок зовсім інше. Саме в ХГПА студенти на кінці 2 курсу починають знайомитись з практикою. Складають план виховної роботи і спочатку проводять перед своєю групою, адже тут ти себе відчуваєш набагато спокійніше, якщо будуть помилки, то тебе поправлять скажуть чого не вистачає, або навпаки що зайве, а також твої знання для себе хтось візьме на увагу та застосує уже в своєму виступі. З 3 курсу студентів відправляють до школи разом з методистом, який буде спостерігати, за веденням виховної години. В літку студенти їдуть до дитячого табору, це незабутні емоції, досвід, знайомства, нові навички та уміння. В майбутньому такого виду практика допомагає в школі швидше підготувати дітей до виступу, швидше знайти рішення конфлікту, організувати дозвілля під час перерви та сплощити клас до дружньої атмосфери.

2.3 Аспекти адаптації студентів у вищому навчальному закладі

На сучасному етапі розвитку суспільства спостерігається зростання обсягів інформації, теоретичних і практичних знань і вмінь, необхідних фахівцю. Тому нині держава потребує активних і творчих фахівців, які, по-перше, мали б ґрунтовну теоретичну і практичну підготовку з обраного фаху, по-друге, були б спроможні самостійно приймати рішення, пов'язані із професійною діяльністю. Таким чином, перед вищою школою постало завдання підготовки конкурентних на ринку праці фахівців. Високоякісного фахівця можна сформувати тільки за умови розвитку особистості студента.

У процесі розвитку особи майбутнього фахівця особливе значення має початковий етап навчання у закладі вищої освіти. Складність його полягає в тому, що в студента відбувається перебудова всієї системи ціннісно-пізнавальних орієнтацій особи, освоюються нові способи пізнавальної діяльності і формуються певні типи та форми між особових зв'язків і відносин. І чим ефективніше адаптуються студенти до вузівського навчання, тим вище буде їхній психологічний комфорт, навчальна мотивація, спрямованість і характер навчальної діяльності на старших курсах.

Навчальна діяльність студента -- це процес, спрямований на оволодіння знаннями, вміннями та навичками, в якому важливе значення має вміння студента самостійно здобувати та опрацьовувати інформацію, здобувати та продукувати нові знання, нестандартно вирішувати проблеми, що виникатимуть у майбутній професійній діяльності. Набуття таких вмінь та ефективність підготовки фахівців залежить від ряду факторів, один з яких і є адаптація до умов навчання.

А.В. Сіомічев відзначає важливість професійно значимих властивостей (розумових, аттенціонних, сенсомоторних, комунікативних) їх вплив на адаптаційний процес і на збереження здатності до ефективної психічної адаптації

Особливе місце в структурі особистісних факторів психічної адаптації дослідники відводять мотивації. Ф.Б. Березін [30, c. 271]ставить в основу мотивацію досягнення успіху. На його думку, високий енергетичний потенціал виявляється найбільш важливим у діяльності що вимагає мобільності, швидкого входження в нові ситуації, освоєння нових навичок, дій в умовах, у яких остаточні успіх чи невдача ще не визначилися і тісно пов'язані з індивідуальною активністю. Енергетичний потенціал у значній мірі забезпечується виразністю і структурою мотивації досягнення. Перевага мотивації досягнення успіху над мотивацією уникнення невдачі сприяє й ефективній психічній адаптації, і успішності діяльності.

А.В. Сіомічев основними психологічними факторами адаптації студентів назвав інтелектуальність, тривожність, товариськість і соціальну зрілість. Він виділяє три способи адаптації студентів у закладі вищої освіти:

1) успіх в одному з домінуючих напрямків діяльності не залежить від рівня адаптованості в інших напрямках;

2) успіх чи невдача в пізнанні доповнюються відповідно успіхом чи невдачею в спілкуванні;

3) успіх у домінуючому напрямку діяльності супроводжуються неуспіхом у додатковому напрямку.

Дослідник прийшов до висновку, що найбільш характерною для студентів є адаптація переважно в одній сфері діяльності (або з пізнання, або в спілкуванні)



3. Проблеми адаптації студентів-першокурсників до навчання

Вступаючи до вищого освітнього закладу, студенти стикаються з рядом проблем, що пов'язані з недостатньою психологічною готовністю до навчання у вищому освітньому закладі, з руйнуванням роками вироблених установок, навичок, звичок, ціннісних орієнтацій вихованців середньої школи і виробничих колективів, утрати роками закріплених взаємин з колективом та формуванням нових навичок, а також з невмінням здійснювати психологічну саморегуляцію власної діяльності та поведінки [3, c.107-112]. Зі вступом до вищого навчального закладу юнаки і дівчата потрапляють у нові, незвичні для них умови, що неминуче спричиняє ламання динамічного стереотипу і пов'язаних з ним емоційних переживань. Нерідко соціально-психологічна дезадаптація породжує втрату сформованих позитивних установок і відносин студента-першокурсника. [4, c. 76-78]

Важким наслідком дезадаптації є стан напруженості і фрустрації, зниження активності студентів у навчанні, втрата інтересу до громадської роботи, погіршення поведінки, невдачі на першій сесії, а в ряді випадків - втрата віри у свої можливості, розчарування у життєвих планах. Усе це призводить до психічного перевантаження, яке власне і знижує адаптивні можливості і, як наслідок, сприяє порушенню психічного здоров'я особистості.

Перший рік навчання є дуже важливим тому, що в цей час у студента відбувається багато емоційно-особистісних і когнітивних змін - нерідко кількість цих змін перевищує ту, яка припадає на весь період навчання у закладі вищої освіти .Вони обумовлені ситуацією нових і незвичних вимог для студента[6, c. 104-106].

Під адаптацією студента - першокурсника слід розуміти процес приведення основних параметрів його соціальної та особистісної характеристик у відповідність з новими умовами академічного середовища.

Можемо виділити декілька факторів, які лежать в основі типових труднощів, що відчувають студенти молодших курсів у період адаптації:

Недостатній рівень шкільної загальноосвітньої підготовки, в основі якої, як правило, лежать нерозвинені працьовитість і допитливість, дефіцит відповідальності й навчальної активності, невисокий рівень духовного та інтелектуального потенціалу.

Більшість студентів слабо володіють вираженими навичками навчальної роботи, недостатньо володіють прийомами раціонального мислення, запам'ятовування, концентрації й розподілу уваги. Відсутні стійкі навички користування навчальною літературою, конспектування, раціонального читання, організації своєї самостійної роботи, особливо її планування.

Значна частина студентів приходить до навчального закладу з наївним переконанням у тому, що їх абсолютно всього повинен навчити хтось, все показати і пояснити. Вони себе бачать в звичній пасивній ролі школяра, а не активній ролі студента закладу вищої освіти, основне завдання якого - здобування знань самостійною напруженою працею.

Слабко виражений рівень загальної культури, етичної та трудової вихованості, що виявляється на фоні обмеженого життєвого досвіду й соціальної зрілості. Несумлінне ставлення до навчальної праці, до слова і справи, світогляди й соціальна інфантильність.

Недостатня вираженість установки студентів на прогресію разом із слабким проявом ціннісного ставлення до знань. Число студентів лише в ході адаптації починає усвідомлювати всю серйозність зробленого ними життєвого вибору.

Невпевненість в успішному навчанні у вищому навчальному закладі.

А. Кузьмінський [5 c. 484; 27, 486c.] поділяє всі труднощі на три групи: соціально-психологічні, навчальні та професійні труднощі.

Соціально-психологічні:

зміна соціального оточення;

особливості спілкування з новим оточенням;

невміння будувати відносини в колективі;

нові побутові умови (проживання у гуртожитку та ін.);

недостатня психологічна підготовка до самостійного життя, необхідність самостійно приймати рішення;

низька самооцінка;

невміння вибирати раціональний режим праці та відпочинку.

Навчальні:

відсутність навичок самостійної роботи;

невміння конспектувати;

відсутність вміння контролювати свої знання;

прогалини в отриманих (шкільних) знаннях;

зростання обсягу та складності навчального матеріалу.

Професійні:

нечітка професійна мотивація;

нерозуміння важливості та доцільності вивчення деяких дисциплін для формування професійних знань фахівця;

сумніви щодо правильного вибору майбутнього фаху;

недостатня психологічна готовність до оволодіння обраним фахом.

Подолання зазначених труднощів у кожного першокурсника відбувається індивідуально, тому рівень адаптації залежить від того, наскільки сформовані показники, що сприяють ефективному входженню студента у нове середовище.

Фактори що впливають на адаптацію студентів до умов навчання у закладі вищої освіти:

пристосованість до життя (здатність особи пристосовуватися до певних умов, жити за правилами середовища, що оточує);

атмосфера в групі (сукупність внутрішніх взаємовідносин та емоційної напруженості між її членами);

вміння самостійно працювати (здатність особи самостійно без стороннього впливу працювати, робити вибір та приймати рішення);

впевненість в собі (емоційно-психологічний стан особи, що характеризується високим рівнем самооцінки та твердістю у своїх рішеннях);

нові форми та методи навчання;

систематичний контроль за навчальною діяльністю .

Деякі дослідники виділяють такі етапи адаптації студентів до навчального процесу: фізіологічний (займає близько двох тижнів), психологічний (триває до двох місяців), соціально-психологічний (продовжується майже три роки) .

Якщо адаптація не відбувається вчасно, то розвиток незадоволеності навчанням у вибраному закладі і порушення психічних функцій (мислення, мислення, увага, пам'ять, сприйняття) відбувається за принципом підсилюючого зворотного зв'язку: чим більше накопичується порушень, тим більше вони посилюють процес подальшої дезадаптації.

Основні симптоми психологічної дезадаптації проявляються:

У підвищенні показника емоційного збудження, тривожності, нейротизму;

Зниженні комунікабельності, емоційної стійкості, самоконтролю, соціальної сміливості; появі почуття неповноцінності у стосунках із товаришами, викладачами, батьками, а в поведінці в цілому - надмірна сором'язливість; зниженні успішності, недостатній увазі й зосередженість на парах;

Скаргах на погане самопочуття, сон; втраті інтересу до навчання.

Внаслідок цих проявів розвиваються : непродуктивні форми реагування; симптоми порушення поведінки; емоційні розлади різного ступеня. Проблема, яка визначає неминучість адаптаційного процесу - це довічна проблема невідповідності суб'єктивних очікувань і наявних умов реальної дійсності.

Основна причина дезадаптації полягає у неузгодженості між інтелектуальним, творчим, особистісним потенціалом студента, з одного боку, і можливостями його реалізації, з іншого.

Соціально-психологічна дезадаптація не тотожна поняттю хвороби і проявляється в патологічній та непатологічній формах. Щодо непатологічної дезадаптації, то Г.П Левківська, В.Є. Сорочинська, В. С. Штифурок як приклад наводять відхилення в поведінці й переживаннях суб'єкта, пов'язані з недостатньою соціалізацією, соціально неприйнятними установками особистості, різкою зміною умов існування, розривом важливих соціальних стосунків та ін.

Типовими симптомами дезадаптаційної поведінки першокурсника виявилися: адаптація студент навчання

Підвищена тривожність. Аналіз виникнення та динаміки переживання тривоги дає багато інформації про специфіку емоційного стану першокурсника. Причинами переживання на початку навчання є, по-перше, перехід у незнайому структуру з незрозумілими соціальними вимогами. Відсутність ясності, визначеності - це саме по собі є серйозним фактором зростання тривожності (а в осіб з постійно підвищеною тривожністю це може викликати стрес і навіть невроз). По-друге, у першокурсника відбувається напружена боротьба за вступ до навчального закладу, що також позначається на його емоційному стані.

Дефіцит міжособистісних контактів. Аморфність соціальних орієнтацій призводить до того, що першокурсник не має чіткого уявлення про регламентацію стосунків як з товаришами у групі, так і з викладачами та адміністрацією факультету.

Закритість. Виникає як механізм захисту від стресогенних факторів. За своєю дією цей адаптаційний механізм є скоріше деструктивним, ніж конструктивним: усвідомленню соціальних орієнтацій та встановленню дружніх і ділових контактів заважає інформаційний дефіцит. Закритість, як механізм захисту, лише посилює цей дефіцит, призводячи до майже цілковитої пасивності першокурсника у процесі інформаційного обміну. Якщо такий стан речей залишиться незмінним, то це цілком може призвести до кризи особистості.

Домінування інтелектуальної сфери над емоційною. Домінування інтелекту у психіці сучасної людини є загальною бідою нашої цивілізації. У науковому середовищі стихійно відбувається селекція людей з непомірно розвиненим інтелектом за рахунок інших функцій психіки. Людина добровільно перетворює себе в інструмент обробки інформації та вирішення ситуативних завдань. У результаті такого однобічного розвитку у людини створюється «психічна псевдо цілісність», ілюзія інтегрованості психіки.

Отже, основні симптоми психологічної дезадаптації проявляються у підвищенні показника емоційного збудження, тривожності, нейротизму; зниженні комунікабельності, емоційної стійкості, самоконтролю, соціальної сміливості; появі почуття неповноцінності у стосунках із товаришами, вчителями, батьками, а в поведінці в цілому - надмірної сором'язливості; зниженні успішності, недостатній увазі й зосередженості на уроках; скаргах на погане самопочуття, сон; втраті інтересу до навчання, школи. Внаслідок цих проявів розвиваються: адаптаційний стрес, непродуктивні форми реагування; симптоми порушення поведінки; емоційні розлади різного ступеня

3.1 Дослідження адаптації у студентів ХГПА

Одне з найважливіших завдань закладів вищої освіти це створення сприятливих умов для всебічного розвитку молодої людини, для розкриття та реалізації її потенційних можливостей в обраній майбутній професії. На нашу думку, багато залежить від ступеня пристосування студента-першокурсника до умов вищого навчального закладу, тобто від його успішної соціалізації та адаптації. Ця проблема потребує пошуку шляхів та засобів її розв'язання.

Студенти-першокурсники в перші тижні навчання відчувають задоволення від досягнення важливої мети - вступ до вищого навчального закладу. Вони покладають серйозні надії на те, що зможуть ефективно навчатися і, тим самим, готуватися до важливої професійної діяльності. Однак трохи згодом, через кілька місяців після вступу, значна кількість першокурсників починає відчувати певні дискомфортні переживання, основною причиною яких є труднощі, що виникають під час навчання. Цей період триває, як правило, протягом усього першого року навчання і для більшості студентів-першокурсників завершується успішною соціалізацією.

Для того щоб детальніше вивчити та знайти шляхи вирішення цієї проблеми, нами проведене діагностичне дослідження серед студентів першого, другого, третього та четвертого курсів навчального закладу Харківської гуманітарно-педагогічної академії у 40 осіб, однакова кількість студентів з кожного курсу: 10 студентів першого курсу; 10 студентів другого курсу; 10 студентів третього курсу; 10 студентів четвертого курсу. Метою дослідження було з'ясувати наскільки легко студенти змогли адаптуватися до студентського життя та що саме вплинуло на пришвидшення чи гальмування цього процесу.

У ході дослідження було отримано такі результати. Перше про що ми цікавились: «Чи самостійно студент(ка) обирали свою майбутню професію?» (діаграмма1), а звідси вже й вищий навчальний заклад.

Діаграма 1: Чи самостійно ви обирали свою майбутню професію?

На що студенти усіх курсів дали такі відповіді: 70% - на запитання, чи самостійно обирали майбутню професію дали відповідь так, 20%- ні, 10%- інше (порадили батьки, склали не те ЗВО). Основними мотивами вступу до свого вищого навчального закладу студентами першого курсу були названі: на першому місці - бажання навчатися саме в цьому вищому навчальному закладі(50%), на другому - тут навчалися мої знайомі, родичі ін.(30%), на третьому місці була відповідь - інше (тільки сюди змогла вступити, єдиний ЗВО з фахом який мені потрібно)(20%); студенти другого та третього курсу віддавали перевагу відповідям - навчались всі мої знайомі….(60%) та відповідь - інше( знайшла в інтернеті дуже сподобався, стояв вибір міста, найменша ціна оплати за навчання)(40%); четвертий курс майже на 100%(80%) дали відповідь, що прийшли до вищого навчального закладу, бо саме до нього мріяли вступити; 20% відсотків вступали за порадою батьків.

Діаграма 2: Як ви обирали ВНЗ?

Переглядаючи дані, можемо зробити висновок, що більшість подавали документи до навчального закладу, саме тому, що вони так хотіли, це було їхнє бажання, а отже вони були ознайомленні з закладом заздалегідь(відвідали день «Відкритих дверей», заходили на сайт закладу, спілкувалися з випускниками-знайомими і т. д.). Для таких студентів адаптація має пройти легше, бо погодьтеся, наприклад, коли ми знаємо напередодні іспиту, які будуть запитання, нам його легше складати? звичайно, або перед заходом у воду на ставку, ми передбачаємо, що спочатку буде холодно, доки наше тіло не звикне до температури води…Таких прикладів можна привести безліч, сутність одна, коли ми володіємо певною інформацією, то адаптуватися нам дається набагато легше.

Після вступу перша адаптація відбувається у самій групі, маленькому соціумі, новій родині.[31] Кожний студент веде себе по різному, хтось стає центром для всієї групи, а когось взагалі ніхто не помічає, бо завжди стороняться своїх товаришів. Так серед опитаних студентів : « Чи вважаєте ви пристосованим до навчання у студентському колективі?» першого курс , про те як вони спілкуються в групі (діаграма 3), 30% дали відповідь ,що одногрупники до них не проявляють інтерес, вони не пристосовані до студентського колективу , а 70% навпаки, стали дуже цікаві для інших. Студенти другого та третього курсів поділилися навпіл, 50% була більш комунікабельною аудиторією та пристосованою, а 50% вели тихе студентське життя. На відміну від усіх, четвертий курс вважає, що вони повністю пристосовані до своєї групи.

Сказати, що така статистика адаптації студентів один до одного в кожній групі, не можна. Кожна група індивідуальна. Також запевняти, що в будь якому випадку, хтось зміниться, стане більш цікавий для своїх одногрупників, або навпаки перестане активно спілкуватися, замкнеться в собі, все можливо. Все залежить лише від певних якостей, характеру та здатності до адаптації людини.

Дивлячись на відповіді першого курсу та четвертого, можемо зробити висновок, що на першому курсі студенти мислять більш позитивно стосовно своїх товаришів групі, у них більше азарту та бажання проводи час разом і т. д. Згодом на другому та третьому курсі такі результати відповідей, тому що виникають конфлікти, незгоди, неподобства та просто різняться погляди на якісь речі. Але на четвертому курсі всі пристосовані, що ж відбувається? Вони миряться? Можливо. Здебільшого студенти роблять висновки стосовно своїх одногрупників, за чотири роки вони вже вивчили більш менш одне одного і якщо комусь не приємно с кимсь спілкуватись, то вони цього й не роблять… Студенти четвертого курсу повністю визначились зі своїми товаришами та недругами, тому повністю пристосовані.

Діаграма 3: Ви пристосовані до навчання у студентському колективі?

На пристосованість до студентського колективу впливають такі чинник як: ставлення групи, наявність друзів, відношення викладачів та інші. Так на запитання «Чи з усіма своїми одногрупниками Ви встигли налагодити товариські стосунки? » 60% студентів першого курсу відповіли «так», 20% - «ні» та 20% дали відповідь «частково». Студенти другого курсу відповіли так: 50% -«так»; 20% -«ні», 30% -«частково». Досить цікавими виявилися відповіді студентів третього та четвертого курсу, лише 30% студентів встигли налагодити товариські відносини з усіма одногрупниками, 60% - частково налагодили відносини і 10% - зовсім не налагодили відносини з одногрупниками. Це свідчить про те, що на третьому курсі студенти вже вирішили з ким їм краще товаришувати і спілкуються лише з певними студентами, що часто призводить до напруженої атмосфери в групі (Діаграма 4).

Діаграма 4: Чи з усіма своїми одногрупниками ви встигли налагодити товариські стосунки?

Тому ми вирішили перевірити як студенти оцінюють атмосферу у своїй групі. В результаті чого ми отримали наступні показники: 10% студентів першого курсу вважають атмосферу в групі напруженою, 70% - доброзичливою і 20% - байдужою; роздуми другого та третього курсів схожі, 10% студентів вважають атмосферу в групі напруженою, 60% - доброзичливою і 30% - байдужою. Студенти четвертого курсу зовсім не вважають атмосферу в групі напруженою (0%), 40% вважають доброзичливою і нажаль 60% студентів вважають атмосферу в їх групі байдужою.(діаграма 5). Виходячи з цих результатів можна сказати, що студенти на третьому курсі надіються лише на себе і схильні до агресії стосовно своїх одногрупників. На відмінну від студентів першого курсу вони не намагаються діяти в інтересах групи, а діють самостійно, чим і спричинюють байдуже ставлення один до одного, що погіршує адаптаційний процес.

Діаграма 5: Як ви оцінюєте ставлення один до одного в групі?

Також, як за правило, кожен куратор групи, намагається аби всі між собою товаришували, спілкувались, підтримували одне одного та ніяк не навпаки[11]. Деяким це вдається, але іноді приходиться звертатися за допомогою психолога, який працює в цьому закладі. Інколи зустрічаються такі випадки, як «біла ворона», або боротьба між двома студентами(ками) і звідси група ділиться на 2 ворожнечі підгрупи, якщо не більше. Саме в таких випадках допомога психолога вкрай необхідна. Проводяться опитування, групові розмови, дивлячись яка саме проблема, якого вона потребує рішення.

Саме цікаве, що серед всіх опитаних нами студентів, більша частина сказала, що вони не хочуть з ним спілкуватися, особливо публічно, якщо так можна сказати. На питання чому вони відмовляються від спілкування с психологом? Що саме їм не до вподоби? Відповідали по різному, а сенс однаковий, ніхто не бажав висловлювати, проявляти та демонструвати свої емоції, враження та почуття перед всіма. Для них це значить, вийти зі своєї зони комфорту.

Розглядаючи це питання, хочеться затвердити, що спілкування групи з психологом все-таки важлива частина і її краще не оминати. Поставивши себе на місце куратора групи в якої виникла потреба допомоги психолога, але повністю заперечення групи на спілкування з ним, скоріше за все треба вдаватися до хитрощів, як з малою дитиною яка не бажає їсти суп, а лише солодощі.

Окрім адаптації до групи у студентів також змінюється ритм та навантаження в навчальному плані. Окрім того, ще треба пристосуватися до навчання, встигати виконувати завдання, також треба намагатися бути більш активним на парах, находити спільну мову з викладачами, не боятися задавати питання, якщо виникають труднощі, а як показало опитування це робити важко деяким студентам, навіть, на 4 курсі.

Стосовно навчання, а точніше: « Чи встигають виконувати завдання та засвоювати матеріал?»,(діаграма 6) першокурсники (70%) дали відповідь, що не встигають виконувати завдання, які дають додому, тяжко дається їм навчальна програма. 30% - стверджували, що навчальний план важчий за шкільну програму, з завданнями вони встигають, але зовсім не залишається часу на відпочинок. Другий курс не далеко відійшов від першого, 80% встигають з навчання, але скаржаться на відсутність відпочинку, адже окрім навчання в них ще додалось життя закладу, а точніше участь в різноманітних концертах, конкурсах, олімпіадах, круглих столах і так далі. 20% - не встигають за навчальною програмою, завжди запізнюються з виконанням завдання. Третій курс стверджував, 80% що все встигають, також, а 20% ,на жаль, дали відповідь, що не переймаються з виконанням завдань, якщо вони не встигають, то можуть взагалі перестати виконувати те чи інше завдання. Студенти четвертого курсу запевнили, що жодних проблем з навчанням не виникає.

Дивлячись на результати та відповіді студентів, зрозуміло, що часткова адаптація до навчання відбувається аж на 3-4 курсі, коли студенти звиклися з ритмом та навантаженням вищого навчального закладу.

Також хочеться зазначити, що саме в Харківській гуманітарно-педагогічній академії, на кінці третього курсу студенти проходять практику в літньому таборі, при наявності 18 років і на початку четвертого більшість з них йде працювати до школи, що найменше вихователем групи подовженого дня. Тому досягти «балансу» в навчанні та праці не так легко, але це вдається і варто великих зусиль та похвали.

Діаграма 6: Чи встигають студенти виконувати домашнє завдання?

Також ми поцікавились, як студенти долають труднощі, які виникають під час навчання: не зрозуміла якась тема, пропустив заняття через хворобу, недостатньо інформації і так далі. Ми поставили наступне запитання: « До кого ви найчастіше звертаєтесь за допомогою у навчанні?» Відповіді студентів не потішили. Якщо загально говорити, то у всіх на першому місці помічником став інтернет, друге - одногрупники, і аж на третьому місці посіли викладачі(діаграма 7).

...