Особливості ментальності базового соціотипу "Інтуїтивно-логічний екстраверт"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

Інститут гуманітарних та соціальних наук

Кафедра соціальних комунікацій та інформаційної діяльності

Реферат

з дисципліни «Моделювання обміну соціальною інформацією»

Особливості ментальності базового соціотипу «Інтуїтивно-логічний екстраверт»

Виконала:

студентка групи ПС-22з

Гамівка Г.Ю.

Перевірив:

канд. істор. наук, доцент кафедри СК та ІД

Морушко О.О.

Львів - 2021

Зміст роботи

Введення

1. Розкриття змісту різних типів сприйняття людиною світу

2. Інтуітивно-логічний екстраверт - загальний психологічний портрет

2.1 Зовнішні ознаки

2.2 Манера спілкування

2.3 Особливості поведінки

2.4 Характер

3. Інтуітивно-логічний екстраверт - опис по функціях

3.1 І - інтуіція можливостей

3.2 L - структурна логіка

3.3 F - силова сенсорика

3.4 R - етика відносин

3.5 S - сенсорика відчуттів

3.6 Е - етика емоцій

3.7 Т - інтуіція часу

3.8 Р - ділова логіка

4. Інтуітивно-логічний екстраверт - опис підтипів

4.1 Шукач термінальний (інтуітивний)

4.2 Шукач ініціальний (логічний)

Висновки

Список використаних джерел

Введення

Сьогодні в нашому суспільстві часто ігнорують питання про адекватне використання людиною своїх можливостей. Люди часто займаються не своєю справою і, як наслідок, це негативно відбивається власне на них і на результатах їх діяльності. Тому визначаючи для себе сферу діяльності, необхідно враховувати свої індивідуальні особливості й спрямовувати їх у правильне русло.

Оскільки свідомий та обґрунтований вибір професії базується на врахуванні особистістю своїх індивідуальних властивостей, то важливо знати і використовувати певні психологічні підходи до визначення. У психології визнаний типологічний підхід швейцарського психолога К.Г. Юнга, що базується на диференціації людей за чотирма основними психічними функціями. Психологічний тип - це структура, каркас особистості, який визначає особливості мислення і поведінки, способи усвідомлення світу, себе і свого зв'язку з цим світом, організації життя, а також установку на вид діяльності - спрямованість на виконання своєї соціальної місії.

З погляду типології К.Г. Юнга, кожна людина має не тільки індивідуальні риси, але і риси, властиві одному з психологічних типів.

Цей підхід у подальшому розвинений і удосконалений його послідовниками. У результаті, в другій половині ХХ ст. сформувалась наука “Соціоніка”.

З моменту свого виникнення ця наукова дисципліна відзначається послідовним і цілісним розглядом психіки й поведінки людини. Важко перерахувати всі сфери її застосування. Знання соціоніки можна використати для гармонізації сімейно-шлюбних взаємин, стабілізації стосунків у колективі, самоуправлінні, формуванні творчих груп тощо. Іншими словами, закономірності соціоніки можна побачити у всіх сферах людської діяльності або організації колективів, від найменших -- типу сім'ї -- до суспільства в цілому. Ці закономірності спостерігаються часто й у політиці, науці, культурі.

Крім соціоніки, жодна з відомих методик не дає змоги надійно визначити сумісність людей. Соціоніка допомагає також прогнозувати політичну біографію будь-якого лідера, а на її основі запобігти політичним, міжнаціональним, міжконфесійним та іншим конфліктам. Її також називають наукою про взаєморозуміння людей, бо за допомогою соціонічних методів можна багато зробити для досягнення оптимальних взаємовідносин людей у малих соціальних групах. У певному розумінні соціоніка розвиває й методи Дейла Карнегі та застосовує його загальні рекомендації (виведені ним з особистого досвіду) для підприємців, менеджерів, політиків різних рівнів.

Знання свого типу особистості допомагає людям знайти саме свої засоби для досягнення мети, бути успішними в житті, вибираючи найбільш прийнятні види діяльності та досягаючи в них найкращих результатів. Утім можна констатувати, що на сьогодні типологічний підхід К.Г. Юнга не набув широкого використання в профорієнтаційній роботі зі старшокласниками.

1. Розкриття змісту різних типів сприйняття людиною світу

екстраверт психологічний поведінка людина

Вихідною базою соціонічної типології А. Аугустинавічуте є чотири можливі способи «інформаційного метаболізму», тобто відображення людиною інформації, відкриття якого належить А. Камлинському:

1) логічний (з використанням понять, суджень, умовиводів, законів логіки);

2) емоційний (ґрунтується на емоціях -- радості, задоволенні, печалі й т.п.);

3) сенсорний (спирається на дані наших екстерорецепторів та інтерорецепторів);

4) інтуїтивний (його основою є маловивчений механізм отримання кінцевого результату без проміжних логічних кроків). Цю базову четвірку типів (логічні, емоційні, сенсорні, інтуїтивні) можна подвоїти, якщо носіїв кожного з них представити як екстравертів та інтровертів.

Раціоналісти користуються у своїй діяльності утилітарними мотиваціями, ірраціоналісти -- моральними, етичними нормами. Раціоналістів можна відрізнити від ірраціоналістів вже за зовнішнім виглядом і рухами. Перші характеризуються надзвичайною сухістю (навіть тоді, коли вони мають досить високу вагу в суспільстві), фіксованими рухами, чіткою «солдатською» ходою. Для других властивими є м'якість обличчя, заокругленість ліній, їхні рухи є плавними, м'якими (котячими), розкутими, імпульсивними, особливо в ірраціональних інтровертів. Підхід раціоналістів до того, що відбувається, характеризується продуманістю, наявністю готового рішення. В ірраціоналістів, як правило, імпровізована реакція. Вони, перш ніж відреагувати на зовнішні дії, внутрішньо «розкачуються» і часто їхня реакція -- це творче пристосовництво до ситуації. Раціоналісти ж реагують на емоції емоціями, на вчинок -- вчинком, дуже продумано, розумно, на основі всього досвіду, і тому здаються більш суворими та рішучими. Ірраціональна людина може діяти тільки тоді, коли її охоплює певне почуття. В той самий час раціональна людина не може спілкуватися з особою, до якої не має певного відношення, тобто коли у неї немає відповідної установки. Ірраціоналісти спілкування розуміють без умовностей, без розкачування, без попередніх відомостей про співрозмовника через безпосередні контакти, під час яких і люди, і їхні якості старанно вивчаються. Тільки після цього з'являються почуття, визначаються відносини. Тому контакти ірраціоналіст зав'язує швидко, але вони нічого не говорять про його почуття.

Для вчинків раціональних осіб характерно те, що до кожної праці, до кожної дії їм необхідно підготуватися, продумати всі деталі, запланувати. Не пропустити нічого такого, що могло б допомогти або завадити роботі. Ірраціоналісти ж не можуть з ходу «увірватися» в ситуацію, включитись у роботу, попутно розбираючись у деталях. Схильність раціоналістів продумувати своє поводження знаходить відображення у формулі «Свобода є усвідомлена необхідність». Справедлива вона, швидше за все, для раціоналістів. У суспільстві раціональних типів і взагалі в колективі, що організується раціональними людьми, є передбаченим і регламентованим кожен крок. У такому суспільстві ірраціоналісту жити досить сутужно. Але й раціональна особа, потрапивши в непередбачені умови ірраціонального середовища, губиться від несподіваних, раптово створюваних ситуацій. Мабуть, природа, поєднуючи в людині дві провідні функції -- раціональну та ірраціональну, намагалась уникнути крайностей: жорсткого планування та неконтрольованого хаосу.

Етики -- це особи, які вміють ладити з людьми, що їх оточують, добре відчувають їхній внутрішній емоційний стан, сміливо «маніпулюють» своїми та чужими почуттями. Для таких людей будь-які емоції (як позитивні, так і негативні) виступають як цінності: через ці емоції вони сприймають світ, реагують на все те, що в ньому відбувається. Зате в сфері об'єктивних відносин, предметів матеріального світу вони почуваються не зовсім впевнено. Логіки, навпаки, добре розбираються в об'єктивних закономірностях довколишнього світу, легко виділяють у будь-якій справі головне і другорядне. Однак вони погано розуміються на взаєминах людей, їхніх почуттях та емоціях. Етики дуже часто намагаються логічно вирішувати питання, наприклад, щоб проявити коректне ставлення до людини. Особисті почуття, емоції для логіків, як правило, -- це загадка, оскільки вони часто не піддаються «контролю з боку свідомості», «голосу розуму». Про свої почуття вони говорити не вміють і не люблять.

У спільній праці етики регулюють емоційний стан логіків, підтримують їхню впевненість у правильних взаєминах з людьми.
В свою чергу, логіки дають етикам упевненість у правильності їхніх вчинків щодо об'єктивного світу: чи правильно складено план цільових робіт, чи це ті питання, які треба вирішувати зараз, і т. п. Етики оцінюють людей з погляду «хороший» або «поганий», а логіки -- за принципом «розумний» -- «нерозумний», «діловий» -- «неділовий». Етики більше схильні умовляти людей, а логіки -- доводити доцільність чи недоцільність певного вчинку.

Людина сенсорного типу повноправно сприймає світ через свої відчуття, а своє тіло в ньому -- через смак, колір, запах, барви, естетичну та відчутну насолоду, правильно визначає свої фізичні потреби (тільки тут і зараз). Часто вона живе сьогоднішнім днем, майбутнє уявляє дуже важко. Думає вона за шаблоном «після нас хоч потоп», «завтра буде завтра» і т.п. Інтуїти ж погано оцінюють своє фізичне «я», їхні фізичні відчуття невизначені. Можна сказати, що вони погано сприймають як свою особисту матеріальність, так і матеріальність довколишнього світу. Проте вони чудово відчувають і передбачають майбутнє. Сенсорики рідко сумніваються -- вони знають, чого хочуть. Інтуїти ж сумніваються набагато частіше, особливо коли приймають певне рішення. Очі у сенсорика помічають усе, що відбувається навколо, а очі в інтуїта дивляться через об'єкт, концентруючи свою увагу на чомусь невидимому, прихованому для чужого зору. Інтуїт ладен кожному поступитися дорогою, тому що він відірваний від поточних справ.

А сенсорик іде сміливо, не помічаючи перепон, він обходить або переборює їх. Сенсорик намагається домогтися чистоти і порядку, всі речі в нього -- на своїх місцях. Інтуїт може не помічати безладу і створювати його сам. Інтуїтів часто звинувачують у невмінні працювати руками, в їх непрактичності, але їхня основна сфера діяльності -- творити нові ідеї. Вони можуть придумати ефективніший метод роботи, але самі не виконуватимуть цю роботу. Щодо сенсориків, то їхня сфера -- практична робота, а інтуїція в них якщо і з'являється, то вона інертна, нетворча.

Екстраверт -- це тип людської індивідуальності, «звернений назовні», орієнтований на природне оточення та інших людей, інтроверт -- спрямований на свій власний внутрішній світ. Тому екстраверти в своїх думках і вчинках спираються на об'єктивні дані, що надходять з довколишнього світу, і тому, як правило, схильні підкорятися вимогам суспільства, інтересам справи, чужим думкам, які для них є більш важливими, ніж свої бажання. В інтровертів, навпаки, важливішими є свої думки, почуття, бажання й уявлення про всесвіт, ніж вимоги довколишнього середовища, миттєвої ситуації, якими вони можуть знехтувати заради досягнення своєї мети. В силу цього, екстраверти орієнтуються на об'єкти: людей, речі, гроші і т.п., проте стосунки і залежність між цими об'єктами для екстраверта є справою другорядною і їх можна змінювати як завгодно. Для інтроверта головне -- не об'єкти, а їхні взаємини, які, на його думку, надають стійкості як зовнішньому світові, так і суб'єктивному світові людини -- її почуттям, переживанням. При цьому об'єкти світу можна змінювати, вважає інтроверт, якщо вони не забезпечують необхідних взаємин. Оскільки екстраверт орієнтується на об'єктивні дані, то він намагається уникнути свого суб'єктивного, особистого ставлення до явища, яке розглядається, на відміну від інтроверта, який більшою мірою орієнтується на свої внутрішні стосунки і потреби, пов'язані з об'єктом. Якщо екстраверт відчуває, що він потрібен, що без нього не можна обійтись, то він буде активно діяти і в несприятливих умовах, адже відповідальність для нього -- сильний моральний фактор, але відчуття обов'язку для екстраверта неприємне, слова «ти повинен», «ти зобов'язаний» і т. д. діють на нього дратівливо. Потрапивши в ситуацію, де вимагається тільки виконання обов'язків без ініціативи, екстраверт швидко пасує, намагається якнайшвидше «відбути» рутинну працю, щоб знайти вихід для своєї творчої енергії десь «на стороні». Інтроверти, навпаки, не люблять відповідальності, але люблять обов'язки. Вони із задоволенням виконують те, що вважається їхнім обов'язком, що дає їм змогу бути активними, вони всілякими засобами намагаються відійти від того, що зветься відповідальністю. Саме слово «відповідальність» їм нагадує насильство, покарання, вирок. Для інтроверта недоречна активність -- це дурна риса, він намагається «не висовуватись», на відміну від екстраверта, який своєю активністю просто пишається.

З підсумком всіх вищезазначених аспектів, можна охарактеризувати особливості ментальності базового соціотипу «Інтуїтивно-логічний екстраверт».

2. Інтуітивно-логічний екстраверт - загальний психологічний портрет

2.1 Зовнішні ознаки

Із зовнішніх ознак насамперед звертає на себе увагу фігура і постава ІЛЕ. Фігура - довга і худа, частини тіла теж витягнуті. Особливо це виявляється в довжині ніг і пальців на руках ІЛЕ. Якщо в типі посилений логічний компонент, то ця особливість виражається не так яскраво. ІЛЕ відрізняється характерною сутулою поставою з прогином верхньої частини корпуса вперед на манер латинської букви “S”, однак голова при цьому вперед не нахиляється. У ІЛЕ часто зустрічаються виступаючі або витягнуті носи, які звертають на себе увагу, часом навіть створюється враження, що він принюхується до чогось. Під час бесіди ІЛЕ любить вертіти що-небудь у руках, наприклад, ручку, часто ламає цей предмет. Під час ходьби або коли захоплено розповідає про що-небудь, жестикулює і розмахує руками, як млин крилами. Якщо в ІЛЕ посилений інтуїтивний компонент, зовнішні ознаки трохи інші. Для нього характерне скошене підборіддя, що плавно переходить у шию, а також виступаюча уперед верхня щелепа. Інтуїтивний підтип ІЛЕ набагато менш швидкий у рухах у порівнянні з логічним. Очі ІЛЕ дуже розмиті, дивляться як крізь туман, погано зауважуючи те, що відбувається навколо; вони дуже холодні, зовсім позбавлені емоційності, пристрасті. Щодо одягу варто сказати, що в зв'язку з особливостями фігури ІЛЕ, одяг майже завжди сидить на ньому погано: провисає, сповзає, відриваються ґудзики і т.д. Це виявляється тим яскравіше, чим більше посилений у нього інтуїтивний компонент

2.2 Манера спілкування

ІЛЕ не вміє тримати правильну дистанцію в спілкуванні протягом тривалого часу: то дружелюбний з людиною, то, навпаки, ворожий до нього, показує погане ставлення і зовсім не розбирається у ставленні людей до себе, тому часто помиляється у своїх знайомствах. У спілкуванні ІЛЕ поводиться часто безцеремонно; може нетактовно втрутитися в розмову, любить усе розглядати, не звертаючи уваги на реакцію людей. Ніколи не визнає свою провину: навіть якщо формально перепрошує, то все рівно продовжує поводитися по-старому. ІЛЕ висуває плани, які далеко йдуть, часто нереальні в даних умовах та через якийсь час забуває про і пропонує щось зовсім інше, майже ніяк логічно не зв'язане з попереднім, але не менш грандіозне. До минулих досягнень відноситься зневажливо. Цікавиться і розповідає про все незвичайне з будь-яких областей. ІЛЕ залучають усі самі нові теорії: екстрасенси, йоги, біополе, НЛО - усе те, що не можна пояснити з погляду логіки і здорового глузду. Логічно пояснити свої ідеї не може, вони в нього завжди інтуїтивні, розпливчасті, більшість людей у них не може розібратися, просто вірять або не вірять. Любить давати поради, як виплутатися з якої-небудь скрутної ситуації, при цьому пропонує дуже радикальні рішення

2.3 Особливості поведінки

Головна особливість поводження ІЛЕ, по якій із упевненістю можна припустити приналежність до даного соціотипу, - це велика неуважність. ІЛЕ схильний залишати предмети там, де ними користувався: дрібні предмети раз у раз втрачає; на робочому місці й в особистих речах у нього часто безладдя. Забуває, що в нього вже зроблено, а чого ще немає, але незважаючи на це, уміє виявити необхідну спритність, кмітливість у повсякденних справах, витягаючи з усього яку-небудь, нехай навіть невелику користь. В інтуїтивного підтипу ІЛЕ ця якість виражена набагато менше. Багато справ відразу й у швидкому темпі робити не вміє, відтягає виконання нецікавої роботи до останнього. Перебування в цейтноті його дуже підхльостує: усі справи, що накопичилися, устигає зробити за короткий час, хоча якість роботи через це страждає. Інша істотна особливість у поводженні ІЛЕ - здатність до мобілізації своїх можливостей в екстремальних ситуаціях. Якщо на нього роблять вольовий тиск, відразу переходить у контратаку, при чому відповідна реакція може бути сильніша. У таких ситуаціях може іноді дійти до рукоприкладства. Ще одна особливість, що яскраво характеризує даний соціотип, - привнесення в будь-яку справу, якою практично займається, елементу хаосу, розвалу, заперечення. Особливо яскраво це видно на тлі устояних колективів із суворою дисципліною. Це в ІЛЕ виходить творчо: руйнуючи, він творить. Довкола нього часто починають групуватися прихильники його далекоглядних інтуїтивних ідей; у крайніх випадках ця тенденція може проявитися у виді дійсної “атаки на млини” - щось у виді відкритого виклику усім при явній відсутності шансів на успіх.

2.4 Характер

ІЛЕ добре бачить перспективи справ в майбутньому, йому часто приходять в голову нові ідеї і далекоглядні проекти. Він воліє займатися тим, що цікаво, а не тим, що вигідно. ІЛЕ допитливий, багато читає, часто змінює свої інтереси, цікавиться незвичайними явищами, при нагоді може здивувати чимось новим або сенсаційним. Не любить суворого режиму роботи. ІЛЕ, надолужуючи втрачене, періодично влаштовує собі аврали. ІЛЕ завжди потребує емоційних стимулів, навіть потрясінь, тому що в рутині його настрій падає.

Іноді буває неуважний, особливо якщо захоплений своїми думками. ІЛЕ поступливий в питаннях побуту, але здатний нав'язувати свої переконання іншим. Тиснути на нього не варто - може відреагувати неадекватно. ІЛЕ чуйний до турботи і ласки. З важких ситуацій виплутується сам, але охоче допомагає порадами іншим. ІЛЕ кмітливий і рішучий в екстремальних ситуаціях.

ІЛЕ намагається бути корисним і цікавим для інших, підтримує з усіма рівні, дружні відносини; у спілкуванні демократичний. Терпимий до людських слабостей, але непоступливий в захисті своїх переконань. ІЛЕ погано розбирається у відносинах, тому обережний в прояві почуттів. Якщо ІЛЕ впевнений у своїх шансах, може проявляти наполегливість; іноді може бути не тактовним, але ніхто довго на нього не сердиться.

3. Інтуітивно-логічний екстраверт - опис по функціях

3.1 І - інтуіція можливостей

ІЛЕ добре бачить перспективність нових ідей і проектів, цікавиться всім підряд у надії відшукати що-небудь унікальне. Швидко відмовляється від тих ідей, що виявилися безперспективними, і переключається на щось нове. Має різноманітні інтереси. Нерідко захоплення ІЛЕ ніяк не пов'язані з основною роботою. Прагне зібрати усі відкриття і нововведення по проблемі, яка його цікавить. Генерує сміливі, альтернативні ідеї з будь-якого питання, з яким йому тільки доводиться зіштовхуватися. ІЛЕ не переносить рутини й оковів традицій. Якщо справа, якою змушений займатися ІЛЕ, його не захоплює, додає їй зовсім новий оборот. Може запропонувати велику кількість застосувань винаходові або відкриттю. Наполегливий і експансивний у поширенні власних розробок. Щоб зайняти ідеєю, ІЛЕ повинний зробити її “своєю”.

3.2 L - структурна логіка

ІЛЕ прагне вивчати і пояснювати складні об'єкти або явища, по яких не існує однозначних концепцій або логічних теорій. З'ясовує взаємозв'язок різних схем або структур. Порівнює різні системи між собою. Якщо ідея не “сідає” у складену ІЛЕ результуючу схему, то він здатен змінити і подати її так, щоб вона все ж таки вписалася в потрібні рамки. Будь-яку проблему ІЛЕ аналізує комплексно, з кількох боків; пояснює, у яких випадках працює той або інший її аспект. ІЛЕ збирає свою структуру як у конструкторі, з готових складових частин. Цікаві спостереження або розуміння ІЛЕ погоджує з власною теорією, прагне відшукати єдине пояснення різнорідним явищам. Йому важливо відшукати причинно-наслідкові зв'язки між приватним і загальним.

3.3 F - силова сенсорика

Характер у ІЛЕ неагресивний, але свій спосіб життя і свої теорії здатен відстоювати дуже активно. На спробу підкорити себе необґрунтованим, з його погляду, обмеженням реагує дуже бурхливо. Якщо на ІЛЕ робити силовий тиск, відразу переходить у коротку, але сильну, контратаку, при тому так збуджується, що на час утрачає контроль над своїми вчинками. Під час розмови намагається цілковито заволодіти увагою співрозмовника, при цьому сильно жестикулює, голосно говорить, вертить у руках який-небудь предмет або доторкається до співрозмовника. Хоча ІЛЕ і може відповісти на кинутий виклик, але тривалої конкуренції не виносить, тому що не вистачає сил тримати себе в мобілізованому стані, тому прямого суперництва уникає.

3.4 R - етика відносин

З людьми ІЛЕ спілкується на короткій психологічній дистанції. Відносини оцінює по ступені їхнього демократизму: чим менше формалізму і церемоній, тим для нього краще. ІЛЕ буває досить непослідовним у відношенні до своїх рідних або друзів: то демократичний до фамільярності, то раптом суворий і неприступний, як з чужими людьми. Людям, що до нього звертаються по допомогу, може допомогти безкорисливо. ІЛЕ буває дуже важко псувати відносини, відмовляючи людині в спілкуванні, почуває свою зв'язаність відносинами. Не соромлячись, ділиться з навколишніми своїми особистими проблемами. Схильний обговорювати особливості поводження людей або їхній спосіб життя.

3.5 S - сенсорика відчуттів

ІЛЕ часто буває невпевнений в оцінці фізичних якостей предметів. Усе розглядає, обнюхує, мацає. Щоб відчути смак їжі або напоїв, має потребу в значній їхній дозі. ІЛЕ підтримує свій тонус зовнішніми стимуляторами. На перше місце ставить власні зручності, легко витрачає ресурси, не задумуючись про запаси. ІЛЕ не звертає уваги на порядок навколо себе; залишає предмети там, де ними користувався, а потім довго шукає їх. Цікавиться питаннями хвороб і здоров'я, а занедужавши, приймає збільшені дози ліків, шукає радикальні методи. Однак повсякденною профілактикою ІЛЕ не займається. Зовнішній вигляд часто неакуратний, погано носить одяг, він у нього швидко зношується. ІЛЕ не любить змін звичної для себе обстановки в приміщенні, консервативний у смаках і побутових звичках.

3.6 Е - етика емоцій

ІЛЕ любить компанії, вечірки, емоційне спілкування, тому без підживлення позитивними емоціями довго перебуває в ледачому апатичному стані. Завжди готовий до бурхливого обміну думками, цікавої суперечки. На емоції ІЛЕ відповідає емоціями, тому важливо не передозувати ступінь захоплення, інакше в пориві натхнення забуває вихідний пункт розбіжностей. В емоційно-збудженому стані говорить швидко і сумбурно, думки починають обганяти їхнє вираження словами і мова від цього у ІЛЕ стає нерозбірливою. У нього бувають дуже різкі перепади настрою: шумливість, гумор, життєрадісність змінюються пригніченістю і нетовариськістю.

3.7 Т - інтуіція часу

ІЛЕ постійно відслідковує наявний запас часу: інших людей підганяє, але сам розпоряджається своїм і чужим часом так, як вважає за потрібне. Нерідко спізнюється або забуває про свої обіцянки зробити що-небудь до призначеного терміну. ІЛЕ буває то занадто метушливим, то підкреслено неквапливим, середнього темпу життєдіяльності налагодити не може. Живе своїм розумінням часу. ІЛЕ має схильність обговорювати питання, які його цікавлять, в невідповідний для інших час, але сам слухати те, що йому здається несвоєчасним, не стане. Непогано пророкує основні тенденції подій, тому що спирається на їхній минулий хід. ІЛЕ цікавиться катастрофами, стихійними лихами, масовою загибеллю людей і іншими глобальними подіями.

3.8 Р - ділова логіка

ІЛЕ добре володіє технологією рівнобіжних дій: вміє робити кілька різнорідних процесів одночасно, прагне поєднати максимум функцій. У грошово-підприємницькій сфері хоча і виявляє спритність і кмітливість, затіває занадто багато справ відразу, щоб стежити за ними, через що страждає від незавершеності і поганої результативності. ІЛЕ любить покомандувати у справі, роздавати доручення: йому потрібні об'єкти впливу, які він міг би переміщати за своїм розсудом. З дрібної справи в нього випливає велике, потребуюче для своєї реалізації великих енерговитрат. Знайдені ідеї ІЛЕ відразу ж випробує практично: прекрасний експериментатор і наладчик унікального устаткування, ефективного в сфері нових технологій.

4. Інтуітивно-логічний екстраверт - опис підтипів

4.1 Шукач термінальний (інтуітивний)

Відзначається прекрасним чуттям на нове. Нерідко стає автором безлічі винаходів і відкриттів. Неперевершений генератор ідей. У своїх пропозиціях дуже сміливий. Однак легко кидає справу, що знудила, і переключається на нове - більш захоплююче. Здатний проявити себе й у бізнесі. Для нього характерні динаміка рухів, швидка мова, багато жестів. Часто має міцну статуру, мужній вигляд, вуса (якщо мова йде про чоловіка). Надає великого значення зовнішньому вигляду.

4.2 Шукач ініціальний (логічний)

Самозаглиблена й замислена людина. Його захоплюють ідеї, що не мають прямого зв'язку з реальністю, наприклад, філософія, релігія, біоенергетика і т.п. Його улюблене заняття - порівнювати між собою різні логічні системи. Тип кабінетного вченого. Для нього характерна астенічна фігура. Буває незграбним у рухах, не звертає уваги на зовнішній вигляд, мало піклується про здоров'я.

Висновки

Соціоніка дає можливість не тільки систематизувати соціотипи, а й прогнозувати наслідки їхніх взаємовідносин. Наприклад, якщо «друг» є найкращим вихователем, то його двійник є найкращим учителем. Краща родина та, де батьки «друзі», а діти «двійники» (причому донька щодо матері, а син - щодо батька). Дитина, в якої один із батьків доповнює іншого, почувається в колективі захищеною. Вона впевнена, що й у дорослому житті його теж розумітимуть і любитимуть. Її індивідуальність розкривається повністю, але відсутність «двійника» заважає їй проявити самостійність, ініціативу. В тому випадку, коли батьки є «двійниками» дітей, вони стають для них зразком поведінки, допомагають їм упевнено рухатися в напрямку поставленої мети. Відсутність «друга» породжує у підлітка думки, що батьки не зможуть його зрозуміти й не здатні тепло ставитися до нього.

Дуальні відносини - найкращі, найсприятливіші для створення сім'ї. Дуалізація підвищує самоповагу людини. Завдяки їй постійно усвідомлюється своя корисність для інших людей і своє особисте місце в суспільстві. Зникає відчуття своєї неповноцінності і страх відчути себе вискочкою. На того, хто доповнює розмову, не дивляться як на якогось недосяжного принца, а поруч із ним самі стають «королями». Людина не може володіти різними здібностями для виконання усіх функцій. Людина - це тільки елемент системи «соціуму» та його похідної - суспільства. Природа пішла шляхом диференціації функцій та здібностей, тобто шляхом спеціалізації, і цей факт можливо і необхідно використовувати з максимальною ефективністю на користь самої людини і всього суспільства.

Завдяки методиці соціоніки кожна особа може усвідомити не тільки себе як представника одного з типів, а й іншого - свого співрозмовника, колегу, друга чи родича, - усіх тих, чиє мислення, поведінка підпорядковані певним законам і можуть бути несхожими; це дає змогу уникнути багатьох помилок у спілкуванні.

Список використаних джерел

1. Гуленко В.В., Молодців А.В. - Введення в соціоніку.

2. І.Онуфрієнко (Вайсбанд), Соціоніка//"Наука і суспільство", 1990, NNo 1-5.

3. Ігор Каганець. Психологічні аспекти в менеджменті: Типологія Юнга, соціоніка, психоінформатика. Київ - Тернопіль. Видавництво “Мандрівець” - “Port-Royal”, 1997.

4. https://ukrsocion.org/sociotypes/entj/.

5. https://buklib.net/books/33302/.

6. http://library.iapm.edu.ua/metod_disc/pdf/2040-vstup_do_socion.pdf.

7. http://molodyvcheny.in.ua/files/conf/eko/07nov2014/50.pdf.

Размещено на Allbest.ru