Еротика та порнографія у контексті психосексуальної культури особистості: ґендерний ракурс

Размещено на http://allbest.ru

ЕРОТИКА ТА ПОРНОГРАФІЯ У КОНТЕКСТІ ПСИХОСЕКСУАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ: ҐЕНДЕРНИЙ РАКУРС

Кізь О.Б.

кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, м. Тернопіль, Україна

Анотація. У статті здійснено теоретичний аналіз проблеми порнографії в контексті психосексуальної культури особистості. На основі міждисциплінарного дискурсу розкрито підходи щодо впливу продуктів порнографічного змісту на психологічне благополуччя, сексуальну поведінку споживачів різної статі і віку та моральні засади суспільства. Представлено результати дослідження когнітивно-оцінних ставлень студентської молоді щодо еротики та порнографії.

Ключові слова: еротика, порнографія, психосексуальна культура, сексуальна просвіта, юнацький вік.

EROTIC AND PORNOGRAPHY IN THE CONTEXT OF PSYCHOSEXUAL CULTURE OF INDIVIDUAL: GENDER ASPECT

Kiz O.B.

Ph.D. (Candidate of Psychological Science), Associate Professor (Docent) at the Psychology Department, Ternopil

Abstract. The article deals with theoretical analysis of the problem of pornography in the context of the psychosexual culture of the individual. The influence of pornographic content products on psychological wellbeing, sexual behaviour of consumers of different sexes and different ages and moral principles of society based on interdisciplinary discourse approaches are revealed. The results of the study of cognitively evaluative attitudes of students towards erotica and pornography are presented.

Key words: erotica, pornography, psychosexual culture, sexual education, youth age.

порнографія психосексуальна культура моральний суспільство

Постановка проблеми. Складовою загальної культури особистості є її психосексуальна культура, яка проявляється у сфері сексуально-інтимних взаємин, формується в ході засвоєння сексолого-психологічних знань у контексті вікових новоутворень, обрамлюється у процесі вироблення індивідуальної системи цінностей та морального самовизначення зростаючої особистості. Від того, як людина ставиться до себе як сексуальної істоти, як будує інтимні стосунки, залежить її доля, репродуктивне і психологічне здоров'я, здоров'я її майбутніх дітей, благополуччя сім'ї. Норма сексуальної поведінки включає в себе низку морально-етичних, психологічних, релігійних аспектів та соціокультурних факторів, а також індивідуальні прояви сексуальної активності та сексуальності як втілення людського прагнення до взаємодопомоги та прихильності.

Сексуальна сфера виокремлюється із загального прояву особистісного буття не лише своєю етнокультурною звичаєвістю, накопиченим досвідом міжстатевого спілкування, норм інтимних взаємин, а й особливостями інтимного світу кожної людини. Проте сексуальність, штучно вирвана з суспільно-культурного контексту, часто перетворюється на товар, який подається у різних контекстах, знецінюється, заломлюється у фокусі зневаження, втрачаючи своє олюднене єство, перетворюючись на елемент сексистської культури [4].

Таким продуктом сексистської культури є порнографія, яка згідно ст. 1 Закону України «Про захист суспільної моралі», є вульгарно-натуралістичною, цинічною, непристойною фіксацією статевих актів, самоцільною, спеціальною демонстрацією геніталій, антиетичних сцен статевого акту, сексуальних збочень, зарисовок з натури, які не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність людини, спонукаючи негідні інстинкти [5]. Відповідно положень ст. 301 Кримінального кодексу України під назвою «Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів», передбачена відповідальність за ввезення в Україну, виготовлення, зберігання, перевезення, інше переміщення, збут, розповсюдження та примушування до участі в створенні порнографічної продукції [9].

На жаль, Україна входить до п'ятірки країн-виробників порнографії і до десятки лідерів з її розповсюдження. Ще у лютому 2010 року Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) оприлюднив результати дослідження «Комплексна оцінка масштабів продажу дітей, дитячої проституції й порнографії в Україні». Дослідження, проведене Центром соціальних експертиз Інституту соціології НАН України, виявило, що з опитаних дітей 14-18 років 11 % показували своє оголене тіло; 7,8 % - займалися сексом за певну плату; 3,2 % - погоджувалися сфотографуватися або знятися у фільмі в оголеному вигляді [10].

Останнє є яскравим прикладом дитячої порнографії - зображення у будь-який спосіб дитини чи особи, яка виглядає як дитина, задіяної у реальній або змодельованій відверто сексуальній поведінці, або будь-яке зображення статевих органів дитини в сексуальних цілях (ч. 1 статті 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 819-VI від 20.01.2010) [5]

За часи демократизації суспільства в Україні на зміну сором'язливому замовчуванню проблем сексуальності, приховуванню негативних фактів, пов'язаних зі статевою поведінкою дітей та юнацтва, прийшло відкрите їх висвітлення зі сторінок видань, з телеекранів, відео-прокату, Інтернет-ресурсів. Сучасні підлітки, керовані інтересом до сексуальної сфери буття людини, потребою налагодження інтимних взаємин з іншою особою, що проявляється на тлі гормонального буму, отримали вільний доступ до порновідеопродукції та сумнівних видань із питань сексу. Однак це не поліпшило, а навпаки, погіршило стан статевої просвіти молоді, позаяк за відсутності системи кваліфікованого контролю змісту інформації посилилась пропаганда і поширення сумнівних, спотворених, комерціалізованих стандартів сексуальної поведінки.

Порнографічний бізнес десятиліттями отримує мільярдні прибутки, принижуючи та ображаючи гідність жінок, чоловіків та дітей. Демонстрація сексуальності з порнографічним підтекстом підтримує основи патріархальних стосунків, позаяк жінок показують об'єктами сексуальних бажань, покликаних задовольняти потреби чоловіків, а сам секс презентується в контексті домінування чоловіків та підпорядкування жінок. Нечіткість дефініцій «еротика» та «порнографія», недосконалість механізмів правового регулювання у цій сфері породжують експлуатацію жіночої сексуальності, жіночого тіла, дітей та активізують розвиток сексуальних послуг і створення продуктів порнографічного змісту.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Не випадково проблема порнографії перебуває в центрі уваги психології, філософії, естетики, педагогіки, медицини, соціології, криміналістики, проте наукова концепція не є завершеною. Імпліцитно вона ставала основним чи суміжним предметом вивчення зарубіжних та вітчизняних дослідників із різних галузей наукових знань (Д. Бірн, О. Бут, К. Бар, О. Гіллат, Т. Говорун, С. Ґеддем, А. Дворкін, В. Деівінпорт, А. Джамі, С. Дуайєр, А. Дяченко, Г. Келлі, О. Кізь, О. Кікінежді, І. Кон, В. Кравець, Р. Крук, К. МакКіннон, Е. Мартеллоццо, Н. Меламут, З. Незнамова, О. Оґес, Д. Паляничко, І. Сугаков, С. Хільченко). Якщо психологів, соціологів, педагогів цікавить вплив порнографічних продуктів на психіку, поведінку, емоційне благополуччя, функціонування людини як сексуальної та соціальної істоти на різних вікових етапах розвитку, то представників феміністичного руху - порнографія як продукт сексизму, ризики формування за її впливу сексичних установок щодо меншовартісності жінок, множинної дикримінації, насилля щодо жінок та дітей. Поряд з тим, правники акцентують увагу на критеріях розмежування порнографії та еротики, типізації та криміналістичній класифікації злочинів, пов'язаних зі створенням/розповсюдження порнографії, насамперед дитячої, зв'язку між споживанням порнографічних продуктів і вчиненими після цього злочинами. У царині естетики відшукують критерії оцінки дійсності, зображеної засобами мистецтва (образу, предмета чи будь-якого твору мистецтва) через співвідношення форми і змісту, послуговуючись за цього стандартами краси, цінності, піднесення, душевної насолоди, звеличення людини, взаємин, в тому числі естетично зображених сексуальних стосунків.

Пересічні громадяни почасти сприймають слова «еротика» та «еротизм» як непристойні за змістом, а слово «порнографія» часто використовують як одиницю їхнього синонімічного ряду. Проте, ці поняття далеко не тотожні.

На теренах вітчизняної науки учені, розмежовуючи еротику та порнографію, наголошують, що поняття еротики включає сексуальні переживання, чуттєвість, а також все те, що їх зумовлює. Еротичним може бути людське тіло, характер взаємин, одяг, манери. Еротика - складний психічний стан людини, який поєднує комплекс емоцій прихильності, любові, пристрасті, бажання, прагнення. На відміну від порнографії, еротика трактує сексуальність олюдненою, облагородженою, одухотвореною. У своїй основі вона має принцип взаємності, подільності сексуального задоволення. А негуманізоване порнографічне зображення в контексті сексуальних взаємин зображає представників обох статей та різного віку (навіть дітей) включеними в ситуацію експлуатації та насилля. Бути еротичним - значить відчувати сексуальний імпульс чи бажання. Еротичні імпульси завжди особистісно опосередковані, базуються на індивідуальному досвіді генітальної та тілесної чуттєвості, одинокого чи партнерського сексуального функціонування, здатності до сприйняття уявних чи реальних сексуальних стимулів [3, с. 101].

Термін «порнографія» почали вживати у XVIII ст. після виходу у Франції книги Бретона «Порнограф, або Роздуми порядної людини про істинну аморальність проституції». З часом заголовок книги перетворився на прозивну назву непристойностей сексуального характеру. У сексологічній літературі порнографією називають ті твори художньої літератури та мистецтва, в яких увага читача, глядача, слухача свідомо привертається до статевих органів персонажів в момент здійснення ними любовних дій сексуального характеру. Порнографія фактично деперсоналізує сексуальність, зводить її до статевих актів, які демонструються споживачу до найменших технічних деталей [3, с. 101].

Розрізняють «м'яке» порно (відверте зображення оголених тіл та статевих органів в процесі сексуальної активності) та «жорстке» порно (демонстрація сцен насилля, знущання, що супроводжують статеві зносини, а також близькість геніталій в процесі вагінального/анального/орального сексу). На думку вчених, жорстке порно може стимулювати криміногенну поведінку. Свідки сцен насильницьких дій в ході сексуальних зносин схильні копіювати модель кривдницької поведінки агресора та відтворювати поведінкові матриці у власній поведінці, наслідуючи подібні насильницькі дії щодо своїх сексуальних партнерів, вважаючи це за сексуальну норму. Обгрунтувати цю закономірність можна у межах теорії соціального научіння (А. Бандура), диференційованої асоціації (Г. Тард, Е. Сатерленд, Д. Крессі, Р. Ейкерс, Д. Глейзер): складній насильницькій формі сексуальної поведінки навчаються, засвоюючи девіантну мотивацію та техніки її реалізації. Не випадково доступ до порнопродукції для тінейджерів у США та у багатьох європейських країнах строго обмежений.

У масовій культурі межі між еротикою та порнографією і до сьогодні залишаються дуже розмитими, хоча, до прикладу, в естетиці використовують загальноприйняті нормативні критерії, за якими розрізняють еротичне мистецтво та порнографічний продукт. Покликаючись на праці Т. Говорун [2; 3; 4], І. Кона [7], розмежуємо ці поняття (табл. 1)

Таблиця 1. Відмінності між еротичним мистецтвом та порнопродуктом

У ст. 1 Закону України «Про захист суспільної моралі» зазначено, що продукцією еротичного характеру вважаються будь-які матеріальні об'єкти, предмети, друкована, аудіо-, відеопродукція, в тому числі реклама, повідомлення та матеріали, продукція засобів масової інформації, електронних засобів масової інформації, що містять інформацію еротичного характеру, мають за мету досягнення естетичного ефекту, зорієнтовані на доросле населення і не збуджуть в аудиторії нижчі інстинкти, не є образливими. На противагу цьому, змістом тих самих видів продукції але порнографічного характеру є детальне зображення анатомічних чи фізіологічних деталей сексуальних дій чи наявність інформації порнографічного характеру [5].

Сучасні учені поділяють порнопродукцію на такі види як парафілії (садизм, мазохізм), статеві збочення (содомія), дитяче порно. Девіантною, похідною від порнографії, вважають порнографоманію - обсесивне захоплення створенням похітливих текстів, брутальних малюнків, написів на стінах тощо. Порнографоманія проявляється в невідчепному інтересі, бажанні розглядати, описувати, читати, малювати сексуальні сцени. Малюнки, тексти на парканах, стінах під'їздів, туалетів називають графіті. Брутальне графіті за своєю функцією прирівнюють до впливу порнографічної продукції на навколишніх [2].

Залежно від форми порнографоманії, розрізняють наротофілію (еротичні оповідання), піктофілію (малюнки сексуального характеру), скотофілію (непристойні розмови). Різновидом захоплення порнографією є захоплення порно-сайтами. За способом подання в Інтернеті, порно поділяється на порно-тексти (в основному прозові), традиційну порнографію у вигляді фото- і відеоматеріалів та порно-малюнків, які рідко зустрічаються в реальному світі, але часто представлені в мережі [2].

В Україні заборонене виготовлення та поширення будь-якої друкованої і відеопродукції, у тому числі реклами, а також передача й одержання будь-якими комунікаційними лініями повідомлень і матеріалів, метою яких є натуралістичне, цинічне зображення і (або) опис сексуальних дій з неповнолітніми, насильницьких дій сексуального характеру, а також сексуальних дій, пов'язаних з тваринами і наругою над тілами померлих. З метою захисту фізичного здоров'я і моральності неповнолітніх осіб не допускається також залучення їх у діяльність з обігу продукції сексуального характеру і використання їх у створенні такої продукції. Законодавчо передбачені окремі норми, спрямовані проти виробництва і поширення різного типу порнографічної продукції, пропаганди насильства і жорстокості. Такі матеріали нелегально розповсюджуються у мережі книжково-журнальної торгівлі, мережі Інтернет та епізодично вилучаються правоохоронними органами.

Специфічність досвіду домашнього перегляду електронного порнографічного продукту добре проглядається на прикладі високого ступеня інтерактивності сучасних порнографічних комп'ютерних ігор. Вони є новим способом прояву можливостей призупинення, відтворення, заміни сцен фільмів, а також швидкого повторення зображень. За допомогою такого роду «інтеракцій» забезпечується більш повне занурення і контроль глядача над сексуальними сценаріями кіберпростору. Це особливо приваблює у випадку, коли у реальному житті відсутні можливості апробації моделей сексуальної активності.

Порнографічні продукти легко знаходять свого споживача через засоби мобільного зв'язку. У багатьох країнах Європи продаж розваг для дорослих, які можна отримати в мобільні телефони, уже став бізнесом, що приносить мільйони доларів. Користувачі стільникового зв'язку готові витрачати у сукупності десятки мільйонів на рік на «контент для дорослих». До числа розповсюджувачів порнографії відносять такі компанії, як гігант мобільного зв'язку Vodafone - названий однією з британських газет «Vodafilth» (filth - «розпуста»). На думку експертів, ще десять років тому прибутки «мобільного» порно у всьому світі складали два мільярди доларів США. Індустрія мобільного телебачення вражає тим, що третина відео-контенту, відтворюваного на мобільних пристроях, є порнографічним. На теренах СНД, за даними деяких провайдерів, еротика і порнографія складає не менше третини всього ринку мобільних картинок. Активними споживачами мобільного порноконтенту є молодь та діти - покоління епохи смартфонів, котре отримало можливість завдяки новим технологіям заходити на будь-які сайти приватно, без контролю дорослих, та отримувати за короткий відтинок часу величезних обсяг інформації з мережевих ресурсів.

Як особливе місце для спілкування, Інтернет нівелює моральні бар'єри. Причиною цього є те, що він робить людину «невидимою», надає їй певне відчуття безпеки. Однак між реальним і віртуальним сексом існує тісний зв'язок: досвід, отриманий віртуально, некритично переноситься в реальне життя. Сотні тисяч людей, особливо молодих, сприймають порнографію як дороговказ у пізнанні культури інтимних стосунків лише тому, що інші джерела інформації відсутні чи важко доступні. Противники заборони порнографії прикриваються «залізним» аргументом: людина, яка не хоче бути споживачем порнографічного продукту, нею не стане.

У 2016 році оприлюднено результати дослідження учених Міддлсекського університету (Великобританія), проведеного на замовлення благодійної організації NSPCC (Національне товариство захисту дітей від жорстокого поводження) та уповноваженого у справах дітей в Англії. Керівник дослідження професор Елена Мартеллоццо наголосила, що діти дуже часто стикаються з он- лайн-порнографією випадково. Дослідженням охоплено 1001 дитину віком від 11 до 16 років. З'ясовано, що серед 15-16-річних 65 % бачили порнографію, а з 11-12-річних - 28 %. За цього, лише 19 % шукали ці матеріали зумисне, а 28 % наштовхнулися на порнографічний матеріал випадково (до прикладу, у спливаючому рекламному вікні). Більше 75 % опитаних дітей (87 % хлопчиків і 77 % дівчаток) зізналися, що порнографія не допомогла їм зрозуміти те, що сексуальні відносини потрібно розпочинати з обопільної згоди, 53 % хлопчиків і 39 % дівчаток дійшли висновку, що саме порнографія і відображає реальні сексуальні відносини. Більше третини опитаних (39 %) 13-14-річних і 20 % 11-12-річних хлопчиків сказали, що хочуть повторити те, що бачили в інтернеті. З тих, хто бачив порнографію в інтернеті, 38 % вперше зіткнулися з нею на ноутбуці, 33 % - на мобільному телефоні і 24 % - на настільному комп'ютері [1].

Проблема заборони чи обмеження доступу до порносайтів виникає в кожній країні. Так, колишній президент США Білл Клінтон за часів свого керівництва на хвилі боротьби з порнографією керувався метою втілити в життя «Акт про непристойність комунікаційних мереж», в якому відповідальність за перекачувані матеріали мала покладатись на провайдерів. Такий намір американці сприйняли як порушення прав людини на отримання і передавання інформації. Під тиском виборців Конгрес США не ратифікував цей документ.

Виробництво та обіг у будь-якій формі продукції порнографічного характеру в Україні забороняються. Критерії віднесення продукції до такої, що має порнографічний характер, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури (ч. І ст. 2 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 173-VIII від 10.02.2015) [5].

Дія Закону поширюється на діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування у частині державного регулювання і контролю за обігом продукції сексуального чи еротичного характеру, на діяльність установ та організацій усіх форм власності, юридичних осіб та громадян у сфері обігу відповідної продукції на території України, а також за її межами, якщо суб'єктами правовідносин є громадяни України та юридичні особи, зареєстровані відповідно до чинного законодавства України.

Як зазначено у статті 4, дія Закону не поширюється на виробництво чи розповсюдження документальних матеріалів, художніх творів літератури, мистецтва та культури, які визнані класичним чи світовим мистецтвом, на обіг наукових, науково - популярних, публіцистичних, освітніх матеріалів з питань статі й сексу та виробів сексуального характеру медичного призначення [5].

Виділення нерозв'язаних раніше частин загальної проблеми. Сучасні дослідження впливу еротичних та порнографічних матеріалів на особистість виконуються за різними напрямками: уточнюється характер матеріалів і те, чи містять вони елементи насильства; вивчається характер людини, на яку діють матеріали, її минулий сексуальний досвід; розрізняється короткотерміновий і довготривалий ефект вказаної продукції; уточнюється сфера впливу - йдеться лише про сексуальну поведінку чи про інші сфери життєздійснення особистості; відшукуються кореляційні зв'язки між споживанням порнографічного контенту і особистісними характеристиками чи сексуально-вчинковою активністю людини. Психологи багатьох країн вивчають вплив сексуальних матеріалів на підлітків та дітей, тобто на особистість, котра перебуває на етапі становлення. За цього, учених цікавлять не короткочасні, а довготривалі впливи.

Проте, вплив порноматеріалів на емоційне благополуччя, поведінку і сексуальну активність, психологічне і сексуальне здоров'я споживачів широ- комаштабно не вивчали у жодній країні всилу різних причин. По-перше, є ризик того, що перегляд порноматеріалів в експериментальних умовах може накласти відбиток на самопочуття респондентів та мотивувати їх до певних паттернів сексуальної активності. По-друге, надзвичайно складно забезпечити достатню вибірку досліджуваних кожної вікової та статевої групи. По-третє, такі дослідження мали б бути лонгітюдними, а відтак, затратними в ресурсі часу та коштів. По-четверте, на виконавців дослідження у будь-якому випадку покладається величезна відповідальність щодо надійності отриманих результатів, валідності діагностичних методик, репрезентативності вибірки досліджуваних, а також відповідальність за вплив отриманих результатів на моральні засади суспільства.

У 2018 році один із найпопулярніших порно-сайтів у світі Pomhub, що надає безкоштовний доступ до порнографічних матеріалів, виділив грант у сумі 25000 доларів США професору психології Канзаського університету Омрі Гіллату та його колегам Кеті Адамс і Атерет Гевіртц-Мейдан для організації і проведення дослідження, предметом якого буде вплив перегляду порноматеріалів на життя і сексуальне здоров'я споживачів. Окрім відповідальності, означеної вище, на дослідників покладається додаткова відповідальність, пов'язана з неупередженим підходом, незалежністю від очікувань порносайту, який є замовником і грантодавцем.

Засвоєння сексолого-психологічних знань у контексті вікових новоутворень, вироблення індивідуальної системи цінностей є осердям морального самовизначення у значущих для віку питаннях, у тому числі у сфері сексуальних взаємин. Проте, порнографія у жодному випадку не може розглядатися елементом статевого виховання чи сексуальної освіти. За цього велике значення має вивчення потреб та запитів сучасної памолоді та ставлення юнаків та дівчат до порнографії.

Метою статті є теоретичний аналіз проблеми порнографії в міждисциплінарному дискурсі та дослідження когнітивно-оцінних ставлень сучасної студентської молоді щодо еротичних та порнографічних матеріалів.

Виклад основного матеріалу. Респондентами обрано студентство, оскільки саме юнацький вік має вирішальне значення в психосексуальному та ґендерному розвитку індивіда, у засвоєнні сексуальної моралі. Ми брали до уваги, що розвиток знань про себе як про соціальну і біологічну істоту, а також вироблення позитивного ставлення до реалізації власної ґендерної ідентичності у статеворольовій та сексуальній поведінці є невід'ємними сторонами розвитку Я-концепції. У юнацькі роки концепція Я розвивається під впливом розширення ґендерних ролей та реалізації сексуальних потреб у інтимно-референтних стосунках, а також експериментування з власною тілесністю. Характер сексуальної та ґендерної поведінки значною мірою визначається ціннісно-смисловими компонентами образів Я реального та Я майбутнього.

Т. Говорун зазначає, що базовими компонентами юнацької сексуальності є емоційні (еротичні фантазії і переживання), когнітивно-оцінювальні (уявлення про природу людської сексуальності, оцінні судження та ставлення до неї чи її проявів) та поведінкові (мастурбація, сексуальні ігри, залицяння) складові. У випадку дисгармонії розвитку статеворольової і сексуальної поведінки, сексуальна активність досить часто приймає імітативний характер, сліпого наслідування нав'язуваних чоловічих або жіночих стереотипів досягнення сексуального збудження й розрядки. Не випадково соціальним тлом подібної сексуальної активності виступає алкоголь, паління, наркотики, перегляд порноматеріалів [4].

І. Кон наголошує, що сексуальний сценарій включає в себе когнітивні компоненти різногорівня - уявлення, поняття, оцінні судження тощо. Людина має не один, а декілька сценаріїв. По- перше, це сексуальні фантазії, які людина може ніколи і не реалізувати; по-друге, це плани реальної поведінки, які вона більш-менш здійснює; по-третє, це проміжні орієнтири, що використовуються у процесі взаємодії; по-четверте, це складова пам'яті, де організовується минулий сексуальний досвід у певне послідовне ціле [7].

У низці досліджень акцентується, що низький рівень сексуальної поінформованості за відсутності системи статевого виховання та обмеження досвіду позитивного самоствердження статі у різних соціальних сферах буття (родинних стосунках, навчанні, спілкуванні з однолітками, спортивній, громадській діяльності тощо) призводить до дисгармонійного розвитку концепції Я.

Для дослідження використано авторський опитувальник «Еротика та порнографія: моє ставлення», вперше апробований у пілотажному дослідженні у 2007 році, а з того часу удосконалений та доповнений розробниками [6]. До нього увійшли відкриті і закриті питання, які дають змогу вивчити наявні у свідомості юнаків та дівчат знання та сформовані на їх основі оцінні ставлення щодо еротики та порнографії. Збір емпіричного матеріалу здійснювався на базі Школи ґендерної рівності Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (керівником якої упродовж десяти років є автор статті) протягом 2015-2018 років. Вибірку склали 617 осіб юнацького віку (370 дівчат та 247 юнаків).

Встановлено, що 100 % опитаних дівчат та 97 % юнаків відзначили, що порнографія та еротика - це не тотожні поняття. Ототожнювали ці поняття лише 3 % юнаків, зазначивши, що якщо різниця й існує, то є несуттєвою. Особливо інформативними виявились відповіді на запитання відкритого типу. Дівчата найчастіше вказували, що порнографія - це «зображений статевий акт в усіх дрібних деталях», «демонстрування статевих актів, збочень, насильства», «брудні фільми, де показують сексуально відверті сцени», «вульгарний, антиморальний показ сексу», «максимально відверті сцени, які іноді можуть бути зі збоченнями», «це фільми, створені чоловіками для перегляду чоловіків», «Будь-який текст, малюнок, фільм з метою сексуальне збуждення». За цього їхні тлумачення поняття «порнографія» у більш як 65 % відповідях містили слова із негативний емоційним віддінком: «вульгарно», «ницо», «антиморально», «негарно», «тваринне», «приниження», «збочення», «насильство», «некрасиве», «неприємно», «патологія», «огидно», «цинічне», «аномальне» тощо.

Визначення порнографії, які давали юнаки, також у більшості носило негативний характер, а 46 % з них були категоричними: «нормальна людина вважає непристойним», «демонстрування грубих статевих актів», «грубе, неприємне сміття», «демонстрування сексуальних збочень», «шкідливий штучний замінник сексу». Проте серед юнаків було близько 32 % тих, хто вважав порнографію «пізнавальним фільмом для двох», «матеріалом для перегляду з дівчиною», «фільмом для розігріву перед сексом», «замінником прелюдії», «фільмом, який сприяє сексуальній розрядці», «корисним продуктом для споглядання при відсутності реального сексу», «майстер-клас для опанування технік сексу», «задоволення природної цікавості» тощо.

Даючи визначення еротиці, досліджувані обох статей вважали, що це «твори мистецтва, де красиво змальоване тіло людини», «глибокі за змістом фільми про красу взаємин чоловіка і жінки», «фільми про культуру інтимних стосунків», «фільми про взаємну любов, пристрасть», «картини із зображенням красивого чоловічого чи жіночого оголеного тіла», «література, у якій з трепетом описано почуття і любовні переживання героїв». За цього тлумачення еротики у більше як 72 % випадків містили слова із позитивним емоційним забарвленням: «красиво», «культура», «турбота», «взаємно», «любов», «насолода», «пестощі», «кохання», «естетика», «ніжність», «ласка», «піклування» тощо.

Як бачимо, більшість юнаків та дівчат розмежовують поняття «еротика» та «порнографія», хоча окремі їхні відповіді вказують на труднощі у розмежуванні понять на основі їх змістового наповнення або ж розмежування за однією-двома ознаками, почасти не суттєвими, проте для них достатніми.

Відповідаючи на запитання про те, які художні фільми можна віднести до групи фільмів з еротичними сценами, досліджувані називали «Імперія пристрасті», «Королева перців», «50 відтінків сірого», «У пошуках насолоди», «Коханець леді Чаттерлей», «Дев'ять з половиною тижнів», «Німфоманка», «Паганіні: скрипаль диявола», «Служниця», «Люсія і секс», «Убий мене ніжно», «З широко заплющеними очима» тощо.

Проте, окремі досліджувані вийшли за межі змісту питання опитувальника і назвали фільми, в яких зображено шкоду, яку приносить порнографія для людини, яка навіть професійно нею займається, а також ризики узалежнення і розвитку еротоманії: «Сором», «Двійка», «У пошуках блаженства», «Лавлейс», «Порнократія», «Щоденник порнозірки».

Опитувані вказували, що різновидами порнографічної продукції є «кінофільми з інтимними сценами з метою сексуального збудження», «малюнки сексуального характеру», «брудні анекдоти», «порнотексти», «порносайти», «порноаудіозаписи», «реальне порно в закритих розважальних закладах». У відповідях на запитання про те, що із порівнюваних феноменів підриває моральні засади суспільства, 88 % дівчат і 72 % юнаків вважають, що порнографія, а на думку 12 % дівчат та 28% юнаків - ні еротика, ні порнографія. Одноголосними були опитуванні у ставленні до дитячої порнографі: категорично засуджували її; вважали обов'язковим кримінальне переслідування створювачів та розповсюджувачів; вимагали кримінальної відповідальності, яка б прирівнювалась до відповідальності за зґвалтування і сексуальне насильство.

Дуже різними виявились відповіді щодо впливу порнографії на поведінку та психіку людей. 68 % дівчат вважають цей вплив негативним, наголошуючи за цього, що наслідками можуть бути «психічні зрушення», «може бути поганим прикладом для наслідування, розпусти», «погіршення стосунків між статями», «мозок засмічується непотрібною інформацією», «втрата моральних цінностей», «сильне збудження, яке потребуватиме негайної розрядки», «розбещування неповнолітніх», «сексуальне насильство», «спрямування думки в хибне русло», «неправильне уявлення про естетику сексуальних стосунків», «дегуманізація взаємини», «закріплення стереотипів сексуальної активності». А 32 % дівчат зазначають, що вплив порнографії однозначно спрогнозувати важко і він може бути різним, що залежить від індивідуальних особливостей людей, їхньої сексуальної обізнаності, рівня інтелектуального розвитку, набутого життєвого досвіту, морального осердя, спроможності налагоджувати і підтримувати взаємини.

Оцінні ставлення юнаків значно різняться. Так, 53 % вказали, що порнографія негативно впливає на поведінку і психіку людей («узалежнені від порнографії стають сексуальними маніяками», «некероване сексуальне життя», «порушення норм у побудові стосунків», «розвиток нечутливості до потреб партнерки», «механістичний підхід до статевого акту», «пробуждення бажання підпорядкувати партнерку силою», «стимуляція до прояву фізичного і сексуального насилля». 15 % вважають, що все залежатиме від самої людини, а на думку 32 % юнаків порнографія має позитивний вплив, позаяк «є пізнавальним джерелом про техніку сексу», «розвиває уяву», «допомагає подолати бар'єри заборон і упереджень», «сприяє розрядці сексуального збудження із залученням мастурбування», «краще дивитись порно, як шукати випадкових партнерок», «розрядка пригнічених сексуальних потягів», «інформацію про секс неможливо отримати з інших джерел», «ілюстративний матеріал, яким потрібно розумно користуватися» тощо.

30 % дівчат і 24 % юнаків зазначило, що чули чи читали про випадки, коли перегляд порнографічної продукції призводив до антисоціальної чи криміногенної поведінки («пошук партнерки для негайного сексу», «чіпляння до дівчат на вулиці», «психологічний тиск на дівчину з вимогою сексу», «нав'язлива поседінка», «сексуальне насильство», «активні замахи педофілів на дітей» тощо).

Як виявилось, 56 % юнаків та 45 % дівчат вважають, що порнографія спонукає людей здійснювати насильницькі дії, зокрема сексуальне насильство, що включає не лише статеві зносини без згоди, а й приниження сексуального характеру (брутальні жести, вислови), зловживання (небажані дотики, примушування до небажаних сексуальних технік) і сексуальну експлуатацію (втягування у проституцію, дії, пов'язані з виготовленням порнографічних відео- чи фотоматеріалів). 44 % юнаків і 55 % дівчат - заперечували останнє.

35 % юнаків та половина дівчат поділяють думку про те, що порнографічні матеріали є важливим фактором юнацької злочинності. Близько половини юнаків та 71 % дівчат поділяють думку, що особи, які є споживачами порнографічної продукції у будь-якому її вигляді, частіше схильні до сексуальних збочень.

Поведінка людей, які дивляться порнографічні фільми, викликає осуд у 19 % юнаків і 2б % дівчат, а схвалення - лише у 18 % юнаків. З опитаних 52 % юнаків та 39 % дівчат вказали, що були споживачами порнографічного продукту (найчастіше відео). Решта респондентів наголошували, що перегляд порнографічних фільмів є «особистим вибором кожного», «власним вибором», «власним бажанням», «їхньою справою: хочуть - дивляться, хочуть - ні», «це їхнє життя, як захочуть, так і вчинять», «це особистий вибір, який не має бути підставою осуду».

Чи є порнографія проявом дискримінації за будь-якою ознакою? 67 % юнаків та 71 % дівчат вважають, що порнографія є дискримінацією жінок, 13 % юнаків та 27 % дівчат назвали порнографію дискримінацією обох статей, 7 % юнаків - дискримінацією чоловіка, а 13 % юнаків та 2 % дівчат - дискримінацією за віком.

35 % юнаків та більше 50 % дівчат висловили своє вкрай негативне ставлення щодо порнографічних матералів, представлених у мережі Інтернет: «такого не повинно бути», «не повинно бути вільно доступним», «заважають працювати в Інтернеті», «є спокусою навіть тоді, коли первинного бажання для перегляду не було», «розбещення неповнолітніх», «притлумлюють людську чуттєвість», «завдають моральних і матеріальних збитків», «призводять до узалежнення», «спричиняють появу нав'язливих думок і бажань», «марнування часу». 26 % юнаків та 35 % дівчат вважають, що сайти з порнографічними фільмами протрібно заблокувати, заборонити.

Опитувані юнаки та дівчата запропонували різні шляхи врегулювання проблеми порнографії в нашій країні. Вони вважають, що потрібно вживати кардинальних заходів: «жорсткіше до цього підходити на законодавчому рівні», «заборонити зовсім у будь-якій формі», «встановити жорсткий контроль телеканалів та Інтернет-мережі», «суттєво змінювати підхід до сексуальної просвіти підлітків та молоді», «ввести спеціальний офіційний податок власникам порносайтів та споживачам такої продукції». 39 % юнаків 25 % дівчат притримуються думки, що такі сайти мають право на існування і мають залишатися вільнодоступними, але потрібно здійснювати їх моніторинг та попередньо точно ідентифікувати потенційного споживача, щоби це не були неповнолітні.

Як наголошує розробник сексуальної педагогіки в Україні В. Кравець, основними тенденціями розвитку масової сексуальної культури в Україні сьогодні є: вульгаризація, зведення складних любовно-еротичних почуттів і переживань до примітивної і стандартної сексуальної техніки; комерціалізація, надприбутки секс-індустрії, що не має нічого спільного ні з етикою, ні з естетикою, ні з педагогікою; орієнтація на західний порноринок; тимчасовість сексуального партнерства [8]. Тому вимогою часу є вивчення позитивного досвіду сексуальної соціалізації школярів та молоді в різних країнах.

До прикладу, у Франції Інтернет є загальнодоступним засобом сексуального виховання. За фінансової підтримки держави функціонують спеціальні канали та гарячі лінії для підлітків і молоді. Для сексуальної просвіти широко використовуються телевізійні і радіопрограми, а також молодіжні глянцеві журнали. Французька держава фінансує і контролює створення якісних просвітницьких теле- і радіопрограм для молоді та оплачує їх показ. Також держава для сексуальної просвіти залучила неурядові організації, професійно підготовлених фахівців з французького руху планування сім'ї та Регіонального центру інформації і профілактики СНІДу.

Сексуальне виховання у Фінляндії стало елементом системи «освіти для здоров'я» і є обов'язковим. З 1987 року міністерство соціальних справ і охорони здоров'я Фінляндії щорічно видає журнал зі сексуальної освіти, який безкоштовно розсилається всім 16-річним, а з 2000 року - 15-літнім школярам. Сексуальна освіта розпочинається із закладу дошкільної освіти і продовжується в школі. Шкільний курс дає знання не лише основ здоров'я, але й про фізичний, психічний та соціальний розвиток підлітків, допомагаючи краще розуміти комунікацію, людські взаємини, проявляти відповідальність і турботу один про одного. Фінські учителі не переслідують ідеї щодо сексуального утримання молоді, натомість вони переконані, що їхні вихованці можуть мати самостійні судження щодо сфери сексуальних стосунків і здатні самостійно приймати на їх основі відповідальні рішення [8].

На теренах нашої країни дистанційні програми сексуальної освіти, які були б відкритими для вільного доступу для підлітків та молоді, лише почали створювати. Прикладом якісного освітнього продукту є дистанційний навчальний курс «Сексуальна освіта», розроблений на замовлення і за підтримки Фонду Олени Пінчук та розміщений на платформі «Prometheus» (громадський проект масових онлайн-курсів). У ньому, зокрема, тема під назвою «Порно: міфи та реальність» присвячена проблемі порнографії. Слухачі мають можливість анонімно поставити питання експертам курсу та взяти участь в обговоренні.

Висновки і пропозиції. В Україні змістом державної політики є створення необхідних правових, економічних та організаційних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану населення [5]. Серед основних напрямів державного регулювання визначено: забезпечення захисту моральних засад і утвердження здорового способу життя у сфері інформаційної діяльності, освіти та культури; недопущення пропаганди в електронних та інших засобах масової інформації культу насильства, жорстокості, поширення порнографії; впровадження експертної оцінки відео-, аудіо-, друкованої інформації та інформації на електронних носіях, розроблення механізмів і методик віднесення її до такої, що завдає шкоди суспільній моралі; підтримка національної культури, мистецтва, кінематографії, книговидання; приєднання до міжнародних договорів з питання захисту суспільної моралі.

На нашу думку, за сучасних умов ще можна вимагати криміналізувати виробництво будь-якого продукту порнографічного змісту чи загнати порнографію у підпілля, але такий підхід до проблеми порнографії одні вважатимуть порушенням права на вільну думку, свободу слова та інформаційний простір, другі - проявом репресивної сексуальної культури, треті - пережитком минулого. Кожному суспільству притаманні свої особливості нормативів сексуальної поведінки чоловіків та жінок, які беруть початки з етнокультурних традицій та звичаїв народу, релігійних вірувань, рівня його соціально-економічного розвитку. Тому між полюсами контролю, придушенням чи вседозволеністю, терпимістю кожен народ знайшов своє місце, яке відповідає особливостям його сексуальної поведінки. А вже відповідно до цього створено нормативно-правову базу держави, що покликана стояти на сторожі моральних норм суспільства.

Проведене дослідження засвідчило достатній рівень знань студентської молоді щодо впливу порнографії на психологічне благополуччя та особливості сексуальної активності їх споживачів. Опитувані не ототожнюють еротику з порнографією та готові робити свідомий вибір чи то на користь споживання, чи то на користь відмови від споживання порнографічних продуктів, усвідомлюючи за цього власну відповідальність за можливі наслідки.

Наш досвід освітньо-просвітницької діяльності серед шкільної та студентської молоді засвідчує затребуваність спеціальної навчальної літератури для підлітків та юнацтва, яка б знайомила з психологічними засадами сексуальної поведінки та навчала дбати про своє сексуальне та репродуктивне здоров'я [3]. Вбачаємо перспективи у створенні якісних дистанційних навчальних курсів сексуальної освіти для кожної вікої групи можливих слухачів із залученням психологів, сексологів, педагогів, психотерапевтів, венерологів, провідних тренерів та експертів. Такі курси мають існувати у вільному доступі в мережі Інтернет, пребувати в межах правового поля та у рамках моральних норм суспільства, надавати достовірну інформацію про сферу сексуального буття людини.

Список літератури:

1. Вчені: порнографія в інтернеті позбавляє дітей дитинства [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

https://www.bbc.com/ukrainian/science/2016/06/160615 kids pornography yg

2. Говорун Т. В. Еротика та порнографія у ставленні до людини // Психологія. Зб-к наук. праць. - Вип. 13. - К.: НПУ ім. М.Драгоманова, 2001. - С. 437-444.

3. Говорун Т.В. Твоє сексуальне та репродуктивне здоров'я. Випускникам шкіл-інтернатів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування / Т. В. Говорун, О. М. Кікінежді, О. Б. Кізь. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2002. - 160 с.

4. Говорун Т. В. Соціалізація статі та сексуальності: Монографія / Т. В. Говорун - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2001. - 240 с.

5. Закон України «Про захист суспільної моралі» : від 20.11.2003 р., № 1296-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1296-15;

6. Кізь О. Когнітивно-оцінні ставлення сучасної студентської молоді до еротики та порнографії / О. Кізь, Н. Прус // Педагогічна освіта: теорія і практика. Педагогіка. Психологія: Зб. наук. праць / Ред- кол.: Бех І.Д., Огнев'юк В.О., Кононко О.Л. - К.: Університет, 2007. - №8. - С. 147-153.

7. Кон И. С. Надо ли бояться порнографии? [Електронний ресурс]. - Режим доступа: https://scisne.net/a-2237

8. Кравець В. Порівняльний аналіз сексуальної соціалізації школярів в країнах Євросоюзу та в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dspace.tnpu.edu.ua:808Q/ispui/bitstream/123456

789/7249/1/Kravets.pdf.

Кримінальний кодекс України: від 05.04.2001 р., № 2341-III [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.

Продаж дітей, дитяча проституція та порнографія: якою є ситуація в Україні? [Електронний ресурс]. - Режим доступу: [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

https://www.unicef.org/ukraine/ukr/media 13864.html

Размещено на Allbest.ru