Особливості психологічної діагностики та консультування персоналу державної прикордонної служби України з проблем переживання особистісного благополуччя

Размещено на http://allbest.ru

Національна академія Державної прикордонної служби України

імені Богдана Хмельницького

Особливості психологічної діагностики та консультування персоналу державної прикордонної служби України з проблем переживання особистісного благополуччя

Волинець Наталія Валентинівна кандидат психологічних наук,

доцент, старший науковий співробітник відділення

організації наукових досліджень науково-дослідного відділу

Summary

Particularities of psychological diagnostics and counseling of the staff of the state border guard service of Ukraine on the problems of experiencing personal well-being

Volynets N. V. Candidate of Psychological Sciences, Docent, Senior Researcher of Sector of organization of scientific researches of Research Department, National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine named after B. Khmelnitsky

In the article are represented the peculiarities of conducting psychological diagnosis and counseling of the staff of the State Border Guard Service of Ukraine on experiencing of personal well-being. The description of the developed screening-questionnaire of personal well-being of border guards is presented. The program of psychological counseling on the problems of experiencing personal well-being is proposed. The stages of counseling and methods and techniques of correction and support of the personal well-being experience of the personnel of the State Border Guard Service of Ukraine are described.

Key words: personal well-being, screening-questionnaire of personal well-being, psychological counseling on the problems of personal well-being.

Анотація

У статі представлено особливості проведення психологічної діагностики та консультування персоналу Державної прикордонної служби України з питань переживання особистісного благополуччя. Представлено опис розробленого скринінг-опитувальника особистісного благополуччя прикордонників. Запропоновано програму психологічного консультування з проблем переживання особистісного благополуччя. Описано етапи проведення консультування та методи і прийоми корекції та підтримки переживання особистісного благополуччя персоналу Державної прикордонної служби України.

Ключові слова: особистісне благополуччя, скринінг-опитувальник особистісного благополуччя, психологічне консультування з проблем переживання особистісного благополуччя.

Вступ

Постановка проблеми. Сучасні дослідження особистісного благополуччя базуються на фундаментальних положеннях гуманістичної, екзистенціальної та аналітичної психології: теоріях самоактуалізації особистості А. Маслоу, індивідуації К.- Г. Юнга, пошуку сенсу життя В. Франкла, особистості Р. Мейя, психічного здоров'я М. Ягоди та ін., а також на концепції психологічного благополуччя Н. Бредбурна, моделі суб'єктивного благополуччя Е. Дінера, теорії самодетермінації Р. Райана та Е. Десі, моделі суб'єктивного благополуччя К. Ріфф.

Не зважаючи на різноманіття теоретико-методологічних підходів щодо дослідження особистісного благополуччя, його психологічна діагностика проводиться на основі інструментарію зарубіжних науковців, адаптованого переважно російською мовою, а технологія психологічного консультування з проблем переживання особистісного благополуччя описується переважно в контексті консультування з питань збереження психологічного та психічного здоров'я [1; 2].

Аналіз попередніх досліджень. Проблемам психологічної діагностики різних аспектів благополуччя особистості присвячено праці Р. Березовської [3], Т. Данильченко [4], Н. Каргіної [5]. Ю. Черняєвої [6] та ін.

З метою психологічної діагностики рівних аспектів особистісного благополуччя (суб'єктивного, професійного та соціального благополуччя, якості життя та задоволеності життям) використовуються: адаптований і валідизований російською мовою варіант англомовної методики The scales of psychological well-being, розроблений К. Ріфф - опитувальник «Шкали психологічного благополуччя» К. Ріфф, україномовний варіант цього опитувальника адаптовано С. Карскановою [9] шкала суб'єктивного благополуччя Г. Перуе-Баду в адаптації М. Соколової [10]; методика оцінки професійного благополуччя Є. Рут [11]; опитувальник «Суб'єктивне соціальне благополуччя» Т. Данильченко [12], шкала задоволеності життям Е. Дінера та шкала суб'єктивної оцінки щастя C. Любомірські [13]; шкала загальної каузальної орієнтації Е. Десі и Р. Райана в адаптації О. Дергачевої [14]; шкала суб'єктивної оцінки задоволеності життям [15], шкала задоволеності життям Н. Лебедєвої [16], опитувальник для оцінки якості життя в модифікації Н. Водопьянової [17], опитувальник оцінки якості життя SF-36 в адаптації О. Садальської та С. Єніколопова [18], опитувальник якості життя та задоволеності в адаптації О. Рассказової [19] тощо. Велика кількість психодіагностичного інструментарію виявлення різних аспектів особистісного благополуччя ускладнює вивчення цього феномену і обумовлює необхідність розробки опитувальників для експрес-діагностики особистісного благополуччя.

Питання впровадження та реалізації програм психологічного консультування висвітлено переважно в працях зарубіжних вчених: М. Лейссен (особливості проведення психологічного консультування з питань благополуччя через пошук та розкриття екзистенційних аспектів здійсненності життя) [20]; Дж. Мадьяр-Мойє, Р. Оуенса і К. Конулі (підходи та процедури психологічного консультування з проблем благополуччя з позиції позитивної психології) [21], Л. Хамілл (консультативна програма усвідомлення, еволюції, вимірювання, поліпшення тотального особистісного благополуччя та окреслення перспектив на майбутнє) [22], Х. Тхіел (особливості психологічного консультування з питань благополуччя на робочому місці) [23], Я. Павлоцької (особливості надання психологічної допомоги при різних типах благополуччя) [24].

Виділення невирішених раніше частин проблеми. Відсутність комплексних психодіагностичних методик та прикладних методик і програм психологічного супроводу, підтримки, допомоги, а також методичних рекомендацій щодо цільового впливу на різні аспекти особистісного благополуччя вимагає розробки психодіагностичного інструментарію та програми психологічного консультування з проблем переживання особистісного благополуччя персоналу ДПС України.

Мета статті полягає у висвітленні методичних особливостей психологічної діагностики та консультування особистісного благополуччя прикордонників.

Виклад основного матеріалу

З метою психологічної діагностики та виявлення особливостей особистісного благополуччя прикордонників було розроблено скринінг-опитувальник особистісного благополуччя персоналу ДПС України. Концептуальною основою скринінг-опитувальника стала емпірична модель особистісного благополуччя персоналу ДПС України та розроблена на її основі типологія особистісного благополуччя прикордонників.

Скринінг-опитувальник особистісного благополуччя персоналу ДПС України призначений для експрес-діагностики рівня та індивідуально-типологічних особливостей особистісного благополуччя прикордонників. Він складається з 73 тверджень стосовно переживань, відчувань, думок, установок, позицій тощо, які досліджуваним потрібно оцінити за наступною схемою: якщо їхні переживання, відчування, думки, установки, позиції відповідають твердженням, зазначеним у тесті опи- тувальника, необхідно означити відповідно цифри від 1 до 6, де 1 - мінімальний ступінь переживання (думки, відчування, переконання тощо), ... , а 6 - максимальний ступінь; якщо зазначених у якомусь твердженні описано переживання (думки, відчування, переконання тощо), яких у Вас немає - необхідно означити цифру 0. У твердженнях скринінг-опитувальника особистісного благополуччя персоналу ДПС України правильних та неправильних відповідей немає - важливою є лише думка досліджуваних. За результатами тестування визначаються рівні переживання особистісного благополуччя (високий, середній з тенденцією до високого, середній з тенденцією до низького та низький) за шкалами особистісної здійсненності життя, особистісної самоефективності, особистісної гармонії,

професійної компетентності та самореалізації, професійно-організаційної мотивації та професійного розвитку та досягнень. Загальний показник особистісного благополуччя розраховується як сума усіх означених досліджуваними балів. З метою виявлення рівнів переживання особистісного благополуччя прикордонниками контексті таких його складових використовується наступна таблиця розподілу пунктів скринінг-опитувальника:

1) низький рівень переживання особистісного благополуччя відповідає відповідям від нуля до двох балів у твердженнях;

2) середній з тенденцією до низького рівень переживання особистісного благополуччя відповідає відповідям з трьома балами у твердженнях;

3) середній з тенденцією до високого рівень переживання особистісного благополуччя відповідає відповідям з чотирьома балами у твердженнях;

4) високий рівень переживання особистісного благополуччя відповідає відповідям від п'яти та шести балів у твердженнях.

Загальний показник особистісного благополуччя як сума усіх отриманих балів за всіма твердженнями опитувальника, характеризується високим (діапазон 350-438 балів), середнім з тенденцією до високого (діапазон 261-349 балів), середнім з тенденцією до низького (діапазон 147-260 балів) та низьким (діапазон 0-146 балів) рівнями, що характеризується відповідними рівнями особистісної здійсненності життя, особистісної самоефективності та гармонії, професійної компетентності та самореалізації, професійно-організаційної мотивації, професійного розвитку та досягнень прикордонників. Скринінг-опитувальник особистісного благополуччя персоналу ДПС України також дає можливість виявити типи переживання особистісного благополуччя прикордонників: особистісно-орієнтований, професійно-орієнтований, кар'єрно-орієнтований та соціально-орієнтований.

Прикордонники з особистісно-орієнтованим типом особистісного благополуччя переживають благополуччя в контексті як особистісної, так і професійної здійсненності власного життя. Це особи з почуттям вільного власного вибору (свободи), які знаходять реальні можливості дії в будь-яких ситуаціях, приймають персонально обґрунтовані рішення; мають чіткі уявлення про себе як про сильну особистість, яка має достатню свободу вибору, щоб вибудовувати власне життя відповідно до своїх цілей і уявлень про його сенс; здатні конструктивно реалізовуватися у зовнішньому світі, рішуче і відповідально ним керувати, готові приймати активну участь у власному житті та вибудовувати його; отримують задоволення від взаємин з керівництвом та колегами; вони проявляють інтерес до роботи, позитивно ставляться до себе як до фахівців, які можуть реалізувати свій професійний потенціал, мають виражене диференційоване уявлення про себе як представників певної професійної спільноти і в зв'язку з цим сформоване позитивне емоційне ставлення до себе (самоставлення) і до цінностей професійної спільноти ДПС України, з якою себе ідентифікують, впевнені у своїй професійній компетентності та в тому, що в професійному плані є авторитетом для колег, керівництва, близьких; високо оцінюють результати своєї професійної діяльності, високо оцінюють результати професійної діяльності та отримують задоволення від реалізації професійного потенціалу. Вони переживають органічну єдність власної особистості з обраною професією (внутрішню узгодженість професійного самоставлення), усвідомлюють власні особистісні якості як передумови для професійних успіхів та перетворення професійних успіхів в імпульси прогресивного особистісного розвитку; знають як використати власні індивідуальні властивості для конструктивного розв'язання суперечностей і досягнення високих результатів у професійній діяльності, а також як використати ці протиріччя і досягнення в якості стимулів до подальшого особистісного зростання; їхньою провідною кар'єрною орієнтацією є можливість жити в різних місцях та задоволення потреби у досягненнях; переживають задоволеність повсякденною діяльністю, умовами праці та досягненнями на роботі, переживають піднесення, позитивний вплив роботи та незалежності, у них переважає хороший настрій та оптимістичне сприйняття майбутнього, вони здорові (у них відсутня психоемоційна симптоматика); для них велике значення має соціальне оточення; вони відшуковують можливість втілювати в роботі свої ідеали і цінності (служіння як кар'єрна орієнтація); можуть переживати самоприниження як фіксовану установку на негативне оцінювання або втрату смислу своїх індивідуальних якостей в контексті трудової діяльності і професійної кар'єри через самозвинувачення в ситуаціях професійного неуспіху, коли вони покладають провину на себе незалежно від того, чим насправді обумовлені проблеми чи невдачі на роботі, а вихід з зазначених негативних переживань в позитивний простір та задоволення потреб у винагороді та в умовах праці сприяє переживанню благополуччя; мають чітко сформовані професійні цілі та яскраво виражену потребу у визнанні; вони переживають професійне самоприйняття, прагнуть до професійного розвитку, формують позитивні відносини в колективі, володіють здатністю до ретроспективної рефлексії: аналізу та оцінки здійсненої діяльності, подій, що мали місце в минулому, достатній рівень усвідомлення, розуміння і структурування досвіду, отриманого в минулому, передумов, мотивів, умов, етапів та результатів діяльності, а також можливих помилок, причин власних невдач та успіхів; здатності до ситуативної рефлексії: самоконтролю поведінки в актуальній ситуації, осмислення її елементів, аналіз того, що відбувається, здатності до обмірковування особистістю своєї поточної діяльності та розгортання процесів прийняття рішення; схильності до самоаналізу в конкретних життєвих ситуаціях.

Прикордонники з кар'єро-орієнтованим типом особистісного благополуччя орієнтовані на переживання благополуччя як результату успіхів в кар'єрі. Ці особи мають яскраво виражену потребу у цікавій роботі та орієнтовані на стабільність роботи як постійної роботи з мінімальною ймовірністю звільнення; їхньою провідною кар'єрною орієнтацією є інтеграція зусиль інших людей, повнота відповідальності за кінцевий результат і з'єднання різних функцій організації, що забезпечують їм можливості для лідерства, високого доходу, підвищених рівнів відповідальності і можливості здійснити вагомий внесок в успіх організації. Вони переживають особистісне благополуччя за умови володіння владними повноваженнями, що дають можливість для прийняття ключових рішень, та управління людьми, проектами тощо зі значними делегованими повноваженнями. Для них важливим є врахування інтересів персоналу при визначенні трудових функцій та робота в команді (переважання командної роботи над владними настановами). Вони переживають задоволення потреби у досягненнях та орієнтовані на регулярний менеджмент в управлінні; інтеграцію стилів життя як спосіб збереження гармонії між особистим життям і кар'єрою як врівноваження різних сфер життєдіяльності - кар'єри, сім'ї, особистих інтересів тощо. Для них кар'єра асоціюється із загальним стилем життя, врівноважуючи особисті потреби, потреби сім'ї та кар'єри, відповідно в організаційних відносинах вони потребують також врахування їхніх особистісних і сімейних проблем. Вони переживають задоволення потреб у винагороді та в умовах праці, у них переважають позитивні стимули винагороди та заохочення у мотивації, потребують переважання в управлінні цілісності над дезінтеграцією та інноваційності над консервативністю організації професійної діяльності персоналу, а також переважання у відносинах співпраці у діяльності над конфліктністю, які сприяють переживанню особистісного благополуччя. Ці особи переживають задоволеність рівнем компетентності та потреб у взаємостосунках та у визнанні; володіють здатністю до ретроспективної рефлексії: аналізу та оцінки здійсненої діяльності, подій, що мали місце в минулому, достатній рівень усвідомлення, розуміння і структурування досвіду, отриманого в минулому, передумов, мотивів, умов, етапів та результатів діяльності, а також можливих помилок, причин власних невдач та успіхів; здатністю до ситуативної рефлексії: самоконтролю поведінки в актуальній ситуації, осмислення її елементів, аналізу того, що відбувається, здатності до обмірковування своєї поточної діяльності та розгортання процесів прийняття рішення; схильності до самоаналізу в конкретних життєвих ситуаціях, а також здатністю до перспективної рефлексії: аналізу майбутньої діяльності та поведінки, планування, прогнозування можливих наслідків тощо, що проявляється у ретельному плануванні деталей власної поведінки, зверненні до майбутніх подій, орієнтації на майбутнє. Прикордонники з професіонально-орієнтованим типом особистісного благополуччя орієнтовані на переживання благополуччя як процесу реалізації себе як професіонала. Це особи, які мають чіткі уявлення про власну спроможність вибудовувати життя у відповідності з власними цілями та уявленнями про його смисл; вони несуть відповідальність за себе і своє життя, спроможні доводити до кінця рішення, прийняті на підставі особистих цінностей з усвідомленням обов'язковості цього для себе або зобов'язань перед іншими людьми. Вони позитивно сприймають власне минуле як досвід, що сприяє їхньому розвитку і є передумовою сьогодення, що виражається у теплому, сентиментальному ставленні по відношенню до минулого, та орієнтовані на перспективне майбутнє: мають цілі і плани на майбутнє, планують досягнення майбутніх цілей і отримання винагород тощо; переживають переважно емоційно позитивні стани та задоволення потреби у цікавій роботі; задоволеність реалізацією професійного потенціалу; задоволення потреби у досягненнях. Вони впевнені у своїй професійній компетентності, вмілості, досвідченості (переживають професійну самоповагу, яка проявляється через самовпевненість як тверду переконаність в бажаності, привабливості власного «Я» для інших осіб з кола професійного спілкування, впевнені в значущості і винятковості своїх професійних знань, умінь і навичок, а також ділових якостей, мають домаганнях на професійний успіх і соціальне визнання, а також через самоприв'я- заність як прихильність до себе як суб'єкта професійної діяльності, що показує ступінь стійкості і консервативності професійної «Я-концепції»). На загальному позитивному фоні самоставлення у прикордонників з професіонально-орієнтованим типом особистісного благополуччя переважає стан суб'єктивної задоволеності наявним рівнем розвитку професійно важливих знань, умінь і навичок, здібностей і особистісних якостей, що поєднується з почуттям самодостатності, автономії при здійсненні професійних обов'язків і прийнятті професійних рішень. Умовою особистісної самоефективності цих прикордонників є відсутність стабільного місця проживання та можливість отримання досвіду в різних регіональних напрямках прикордонного відомства. Ці особи переживають значущість соціального оточення в контексті спільного вирішення проблем, унеможливлення переживання самотності, розширення відносин з сім'єю, друзями, колегами та іншими людьми; переживають процес власного життя через інтерес до нього, його високу емоційну насиченість та наповненість смислом; володіють здатністю до перспективної рефлексії: аналізу майбутньої діяльності та поведінки, планування, прогнозування можливих наслідків тощо, що проявляється у ретельному плануванні деталей власної поведінки, зверненні до майбутніх подій, орієнтації на майбутнє.

Прикордонники з соціально-орієнтованим типом особистісного благополуччя орієнтовані на переживання благополуччя в контексті соціальних взаємодій. Це особи, які переживають переважно емоційно позитивні стани й почуття та отримують задоволення від реалізації потреби у цікавій роботі; реалізують власний інтерес до роботи та отримують задоволення від взаємин з керівництвом; переживають задоволення потреби у досягненнях; задоволеність умовами праці, у них переважає хороший настрій та оптимістичне сприйняття майбутнього; можуть переживати самозвинувачення як усвідомлення себе у якості перешкоди для продуктивної трудової діяльності та кар'єрної самореалізації. Вони отримують задоволення від «общинності» організації прикордонного відомства, що дає можливості працювати в «общинній» спільноті, яка формується на взаємних симпатіях прикордонників, групових інтересах, групових нормах поведінки, і орієнтована на мотивування до здійснення професійної діяльності, а також у задоволенні потреб у винагороді, в умовах праці та креативності. Провідною кар'єрною орієнтацією прикордонників з соціально-орієнтованим типом особистісного благополуччя є виклик, пов'язаний з успіхом подолання ними перешкод, з вирішенням нерозв'язаних складних проблем; вони орієнтовані на те, щоб «кидати виклик»: виконувати більш важку роботу або працювати в особливих та/або екстремальних умовах діяльності, в середовищі складних міжособистісних відносин, а процес боротьби і перемога є важливішими для них, ніж конкретна сфера діяльності або кваліфікація.

Прикордонники цього типу особистісного благополуччя мають яскраво виражену потребу у формуванні та підтримці довгострокових стабільних взаємостосунків при значній близькості взаємин, які базуються на довірі. Психологічне консультування з проблем переживання особистісного психологічного благополуччя є інструментом недирективного психологічного впливу на персонал ДПС України, зокрема на переживання особистісної здійсненності життя, професійної компетентності та самореалізації, особистісної самоефективності та гармонії, професійно-організаційної мотивації та професійного розвитку та досягнень в контексті унікального життєвого та професійного досвіду прикордонників.

Основним завданням консультування з проблем переживання особистісного психологічного благополуччя прикордонниками є формування уявлень та способів дій, які дозволяли б персоналу ДПС України досягти особистісної здійсненності життя, особистісної самоефективності та гармонії, набути професійної компетентності та самореалізуватися, підвищити професійно-організаційну мотивацію, сприяти професійному розвитку та досягненням.

Модель психологічного консультування з проблем переживання особистісного благополуччя прикордонниками містить наступні компоненти: 1) діагностичний (визначення запиту особистості і формування в неї позитивного ставлення до консультативної допомоги з проблем переживання особистісного психологічного благополуччя); 2) діагностико-прогностичний (окреслення та аналіз очікувань прикордонників); 3) операційно-технологічний (вибір діагностико-консультативних засобів та реалізація стратегій, методів та технологій консультування); 4) результативно-прогностичний (аналіз досягнених результатів). Програма психологічного консультування з проблем переживання особистісного психологічного благополуччя - це короткострокова психологічна програма корекції та підтримки переживання особистісного психологічного благополуччя персоналом Державної прикордонної служби України, яка включає спостереження та самоспостереження, використання структурованого щоденника, взаємодії психолога-консультанта і клієнта та, за потреби, взаємодії клієнтів, а також домашніх завдань.

Програма психологічного консультування з проблем переживання особистісного психологічного благополуччя базується на емпіричній моделі особистісного благополуччя персоналу ДПС України, яка складається з шести компонентів: особистісної здійсненності життя, професійної компетентності та самореалізації, особистісної самоефек- тивності та гармонії, професійно-організаційної мотивації та професійного розвитку і досягнень. Кількість сеансів може коливатися від 6 до 18. Тривалість кожного сеансу може становити від 45 до 60 хвилин.

Початковий етап консультування стосується спостереження, самоспостереження та опису власних переживань особистісного психологічного благополуччя прикордонників в контексті власного життєвого досвіду в різних сферах життя за кожним з вище зазначених компонентів моделі. Після того, як переживання благополуччя описуються та усвідомлюються особистістю, на другому етапі психологічного консультування потрібно попросити прикордонника уявити, виявити та описати (а краще написати) думки, переконання та прояви поведінки, що призводять до зникнення (переривання) переживання станів благополуччя. В зазначеному аспекті виявляються та описуються також ситуації, події, умови, особи тощо, які перешкоджають, заважають чи нівелюють переживанню особистісного психологічного благополуччя прикордонниками. На третьому етапі здійснюється когнітивний рефреймінг та реструктуризація/реорганізація дисфункціональних вимірів особистісного психологічного благополуччя, а також розробка разом з клієнтом стратегій отримання позитивного досвіду в контексті його життєвих та професійних ситуацій. Коли особистість потрапляє у коловорот негативних переживань, їй здається, що проблеми ніколи не закінчяться. Значна психоемоційна напруга, негативні емоції і переживання не дозволяють їй подивитись на свою ситуацію під іншим кутом зору.

Тому завдання психолога-консультанта полягає у наданні допомоги в усвідомленні змістовних аспектів індивідуальних проблем, які унеможливлюють переживання особистісного психологічного благополуччя. Можливими запитаннями на цьому етапі можуть бути: Чи можете Ви назвати, що і хто в цій ситуації перешкоджає Вам переживати благополуччя?, Як ці особи (особа, оточення, керівництво, підлеглі та ін.) впливають на Ваше благополуччя?, Хто (що) сприяє переживанню Вами негативних емоцій? тощо. благополуччя консультування прикордонник психологічний

Реструктуризація/реорганізація дисфункціональних вимірів особистісного психологічного неблагополуччя базується на реорганізації внутрішніх процесів особистості і створення нового позитивного або нейтрального досвіду реагування при будь-якому типі внутрішніх конфліктів. Дисфункціональними вимірами особистісного психологічного неблагополуччя, які опрацьовуються в процесі психологічного консультування є:

1) неможливість констатувати факт або негативний досвід особистісної здійсненності життя: відсутність (або низький рівень) персональної та ситуативної здійсненності життя, відсутність (нечіткість) життєвих цілей, відсутність свободи, відсутність (або низький рівень) відповідальності за своє життя, неспроможність (або низький рівень спроможності) вибудовувати життя у відповідності з власними цілями та уявленнями про його смисл, оцінка минулого переважно як негативного, відсутність перспектив на майбутнє, переважання емоційно негативних станів, нездатність внутрішньо долати афекти, звільнятися від упередження і нав'язливих бажань, нездатність отримувати задоволення та відчувати емоційну внутрішню співвіднесеність і приймати себе разом зі своїми бажаннями і потребами, відсутність стабільної цікавої роботи, незадоволеність взаєминами з керівництвом, колегами та іншими співробітниками;

2) недостатність професійної самореалізації та професійної компетентності: відсутність (недостатність) професійного самоставлення, компетентності, авторитету та професійної затребуваності, відсутність відчуття приналежності до професійної спільноти, незадоволеність реалізацією професійного потенціалу, ставленням інших людей та відносинами з керівництвом, результатами професійної діяльності, відсутність інтересу до роботи, неможливість реалізувати власні особистісні та професійні інтереси в професійній діяльності, відсутність можливостей працювати в команді та орієнтації на інтеграцію зусиль інших людей і відповідальності за кінцевий результат;

3) відсутність переживання особистісної самоефективності: низький рівень самоуправління, низька самооцінка особистісного зростання, самоповаги, самовпевненості, самоприв'язаності, наявність внутрішньої конфліктності професійного самоставлення, відсутність потреби у досягненнях, низький рівень компетентності управлінців в системі управління діяльністю підрозділів;

4) відсутність особистісної гармонії: погане самопочуття та здоров'я, переважання напруги, наявність психоемоційної симптоматики, пригнічення, переживання негативного впливу роботи на загальне самопочуття, неможливість врівноважити можливості та актуалізовані особистісні потреби, потреби сім'ї та потреби кар'єри, незначу- щість соціального оточення, незадоволеність повсякденною діяльністю, умовами праці та досягненнями на роботі, відсутність можливості втілювати в роботі свої ідеали і цінності;

5) незадовільна професійно-організаційної мотивації: низька оцінка спроможності контролювати власне життя, вільно приймати рішення та реалізовувати їх, сприйняття власного життя як нецікавого, емоційно ненасиченого та ненаповненого смислом, оцінка прожитого етапу життя та відчуття власного життя як непродуктивного та недостатньо осмисленого, самоприниження та самозвинувачення, переважання негативної мотивації та конфліктності, неможливість задовольнити потреби у креативності, у винагороді та в умовах праці, неможливість досягнення успіху через подолання перешкод і вирішення складних професійних завдань, наявність фрагментарності, консервативності в управлінні, «машинності» функціонування організації;

6) незадовільні професійний розвиток та досягнення: несформованість професійних цілей, відсутність (або низькі рівні) професійного самоприй- няття, професійного розвитку, автономності, незадоволеність рівнем компетентності, професійними досягненнями, переважання негативних відносин в колективі, неможливість задовольнити потреб у взаємостосунках та у визнанні, нездатність (або низькі рівні) ретроспективної, ситуативної та перспективної рефлексії.

У роботі із зазначеними дисфункціональними вимірами особистісного психологічного неблагополуччя психолог-консультант може використовувати методи:

1) метод рефреймінгу змісту - метод зміни значення змісту ситуації, події, тощо при незмінному контексті у вигляді алгоритму створення контексту для тієї чи іншої події, речі, почуття, в якому всі частини системи були б зорієнтовані на результат. Тобто потрібно знайти таке значення переживання, події, поведінки, яке стало б місточком від скарги та незадоволення до хоча б часткового визнання цінності того, що сталося. Цей тип рефреймінгу доцільний у випадках, коли клієнт скаржиться приблизно так: «Я відчуваю X, коли стається У». Щоб здійснити переформування за цим типом потрібно спитати: «Який з аспектів цієї ж самої ситуації поки що прихований для людини, міг би створити інший фрейм (значення)?» або ж «Як інакше можна описати цю ситуацію?». Досягнення ефекту гарантується врахуванням при рефреймуванні знання сутнісних критеріїв світосприймання, які має конкретна особистість. Наприклад, працівник фірми переживає неприємні емоції з приводу безпідставних, як він вважає, зауважень його безпосереднього керівника. На запитання: «Як давно став помічати зміни?» - відповідає, що раніше, коли вони сиділи в одному кабінеті, такого не було, а тепер, коли вони мають окремі кімнати, керівник кілька разів за день може прийти до нього з якимись претензіями. З розмови видно, що значущими критеріями для людини були хороші дружні стосунки та повага до нього як спеціаліста. У цьому випадку рефреймування змісту полягає в тому, щоб наштовхнути клієнта на висновок про те, що керівник в зв'язку з переїздом в окремі кабінети втратив можливість вільного обміну ідеями, і тому часто заходить до нього в кабінет, щоб вислухати думку підлеглого;

2) метод рефреймінгу контексту - метод зміни контексту на такий, в якому проявлена реакція буде цінною. Тобто змінюємо контекст, залишаючи зміст події сталим. Цей тип рефреймінгу найкраще використовувати при роботі, коли клієнт скаржиться приблизно так: «Я занадто X», або «Вони занадто У» (скарга подається як порівняльне повідомлення відносно себе або інших людей). Наприклад: «Я занадто жадібний, оскільки коли друзі просять позичити гроші, я здебільшого відмовляю, а потім довго переживаю». В процесі бесіди всі частини скарги були зорієнтовані в напрямку: «Хочеш втратити друга - позич йому гроші», тобто обговорювалися питання: Чи втрачає він через це друзів?, Що це за люди?, А чи є такі люди, які навіть після відмови залишаються поряд і які ці люди?, Яку користь може принести друзям його відмова?» тощо;

3) метод аутфреймінгу - метод зміни конфліктних ситуацій, суперечливих або різних протилежних позицій, відповідно до якого розширюється розуміння контексту проблемної ситуації до межі, коли різні позиції можна вважати правильними справедливими, корисними тощо. Метод аутфреймінгу використовується у випадках, коли клієнт скаржиться приблизно так: «А наполягає, що це X, а В наполягає, що це У; X і У суперечать один одному, або виключають одне одного». Психолог-консультант ставить запитання: «В яку рамку можна було б одночасно помістити ці дві суперечливі позиції?». Процедура нагадує пошук найменшого спільного кратного в математиці. Наприклад, нівелюючи сварку подружжя, психолог-консультант наштовхує клієнтів на думку про те, що вони обоє переживають з приводу сімейних проблем, оскільки їм не байдуже те, що буде далі та як до цього ставиться партнер, тобто відносини між клієнтами швидше позитивні, ніж негативні [25].

При консультуванні з питань переживання особистісного психологічного благополуччя психолог-консультант може використовувати прийоми переосмислення актуалізованих проблем клієнта та переозначення негативних переживань клієнта.

Переосмислення актуалізованих проблем, які заважають переживати особистості психологічне благополуччя зазвичай подається психологом-консультантом в контексті «так може бути і це нормально», з яким клієнту в цей момент хочеться погодитись, або у вигляді запитання або висловлювання стосовно нейтральних можливостей, які дає обговорювана ситуація, наприклад: «Чи думали ви коли-небудь про те, що...», «Може, це просто...». Ефективність переосмислення актуалізованих проблем визначається виникненням «ага-моментом» - просвітленням, полегшенням, осяянням. Ці моменти супроводжуються відповідними тілесними реакціями: зовнішньо - виникає рум'янець, відбуваються зміни в диханні, спад м'язового напруження, внутрішньо - виникає відчуття легкості, розслаблення, формується більш приваблива картинка змісту і контексту ситуації тощо. Переформулю- вання актуалізованих проблем є неефективним, якщо в ньому є виникають суперечливі твердження або якщо клієнт захищається. Прийом переозначення психолог-консультант використовує тоді, коли йому доводиться бути в ролі своєрідного перекладача смислу того, що говорить і робить клієнт, або особи, які, на думку клієнта, перешкоджають переживанню благополуччя. Процес переозначення починається з того, що коригуються емоції клієнта з негативних та нейтральні стосовно зазначеної проблеми. Далі з метою розрядження або нівелювання протистояння клієнта, формулюється установка стосовно того, що так не можна сприймати (думати тощо) про іншу людину, оскільки її поведінка може свідчити про важкі негативні переживання і неможливість захиститися інакшим чином та виявити свої емоції, можливо з його боку така реакція є неусвідомлюваним криком про допомогу тощо.

В свою чергу загострення конфліктної ситуації та затягування її вирішення може призвести до виникнення бар'єрів у спілкуванні, руйнування стосунків та інших наслідків, які перешкоджатимуть переживанню благополуччя особистістю.

В процесі переосмислення психолог-консультант повертає клієнта в ситуацію «тут і тепер» і пропонує проаналізувати почуття, що зараз переживаються, та між іншім, звертає увагу на те, що відбулося, коли вони сьогодні зустрілися.

Висновки

Отже, розроблений скринінг-опи- тувальник може бути використаний у якості методу експрес-діагностики особистісного благополуччя персоналу ДПС України. Запропоновані особливості психологічного консультування з проблем переживання особистісного благополуччя прикордонників включають інтерпретацію професійної або життєвої проблемної ситуації та власного уявлення прикордонників про себе в цій ситуації, усвідомлення її особистісного змісту, формування здатності сприймати різні життєві ситуації як можливості для самореалізації, професійного зростання тощо, окреслення нових особистісних та/або професійних цілей, визначення власних дій в майбутньому, зміну ставлення до минулого досвіду, ситуації чи осіб.

Перспективи подальших досліджень пов'язані з розробкою тренінгу покращення, підвищення та збереження особистісного благополуччя прикордонників

Список літератури

1. Соловьева С. Л. Психологическое консультирование. Справочник практического психолога. Москва : АСТ, 2010. 640 с.

2. Організація забезпечення збереження психічного здоров'я військовослужбовців / В. І. Алещенко, О. Д. Сафін, Є. М. Потапчук. Київ : ВІКНУ ім. Т. Шевченка, 2007. 134 с.

3. Березовская Р. А. Профессиональное благополучие: проблемы и перспективы психологических исследований. Психологические исследования. 2016. Том 9. No. 45. URL :psystudy.ru/num/2016v9n45/1232- berezovskaya45.html.

4. Данильченко Т. В. Методичні проблеми вивчення суб'єктивного соціального благополуччя. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка. Вип. 126 (Серія «Психологічні науки»). Чернігів : ЧНПУ, 2015. С.57-62.

5. Каргіна Н. В. Феномен психологічного благополуччя особистості: особливості діагностики. Вісник Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. Серія «Психологія». 2015. Том 20. Випуск 4 (38). С.63-73.

6. Черняева Ю. Е. Методики исследования «психологического благополучия». Наука ЮУрГУ. Секции социально-гуманитарных наук : материалы 66-й науч. конф. / отв. за вып. С. Д. Ваулин; Юж.- Урал. гос. ун-т. Челябинск : Издательский центр ЮУрГУ, 2014. С. 1548-1552.

7. Шевеленкова Т.Д., Фесенко П. П. Методика исследования психологического благополучия личности. Психологическая диагностика. 2005. № 3. С. 95-129.

8. Пергаменщик Л. А., Лепешинський І.І. Опросник «Шкалы психологического благополучия» К. Рифф : процесс и результаты адаптации. Психологическая диагностика. 2007. № 3. С. 73-96.

9. Карсканова С. В. Опитувальник «Шкали психологічного благополуччя» К. Ріфф : процес та результати адаптації. Практична психологія та соціальна робота. 2011. №1. С. 1-10.

10. Соколова М. В. Шкала субъективного благополуччя : руководство. 2-е изд. Ярославль : НВЦ «Психодіагностика», 1996. 17 с.

11. Рут Е. И. Профессиональное благополучие сотрудников коммерческих организаций: критерии и методика оценки : автореф. дис. магистр. психол. наук. : по напр. 030300. Санкт-Петербург, 2016. 172 c.

12. Данильченко Т. В. Питальник «Суб'єктивне соціальне благополуччя»: методологічне обґрунтування і процедура розробки. East European Scientific Journal. 2015. №3 (4). С. 20-29.

13. Осин Е. Н., Леонтьев Д. А. Апробация русскоязычных версий двух шкал экспресс-оценки субъективного благополучия. Материалы III Всероссийского социологического конгресса. Москва : Институт социологии РАН, Российское общество социологов, 2008. URL : https://publications.hse.ru.

14. Дергачева О. Е., Дорфман Л. Я., Леонтьев Д. А. Русскоязычная адаптация Опросника каузальных ориентаций. Вестник Московского университета. Серия 14. Психология. 2008. №3. С.91106.

15. Либина А. В. Совладающий интеллект : человек в сложной жизненной ситуации. Москва : Эксмо, 2008. 400 с.

16. Диагностика здоровья. Психологический практикум / Под ред. проф. Г. С. Никифорова. Санкт-Петербург : Речь, 2007. 950 с.

17. Практикум по психологии здоровья / Под ред. проф. Г.С. Никифорова. Санкт-Петербург : Питер, 2005. 351 с.

18. Садальская Е. В., Ениколопов С. Н. Психологические аспекты оценки качества жизни больных психосоматическими расстройствами. Психосоциальная реабилитация и качество жизни : сб. науч. трудов. Т. 137. Санкт-Петербург : НИПНИ им. В.М. Бехтерева, 2001. С. 321-334.

19. Рассказова Е. И. Методика оценки качества жизни и удовлетворенности: психометрические характеристики русскоязычной версии. Психология. Журнал Высшей школы экономики. 2012. Т. 9. № 4. С. 81-90.

20. Leijssen M. Existential well-being counseling. Emerging Practice in Focusing-Oriented Psychotherapy. Innovative Theory, Applications and Practice / Madison G. (Ed). London: Jessica Kingsley Publishers, 2013. P. 142-157.

21. Magyar-Moe J. L., Owens R. L., Conoley C. W. Positive Psychological Interventions in Counseling: What Every Counseling Psychologist Should Know. The Counseling Psychologist. 2015. Vol. 43(4). Р. 508557. DOI: 10.1177/0011000015573776.

22. Hamill L. It isn't fluff: The science of wellbeing. 2016. URL :https://www.heart.org/idc/groups/heart-pub- lic/@wcm/@mwa/documents/ down-loadable/ucm_482009.pdf.

23. Pathways for integration into working life: In- tegrationsmanagement Bergedorf - office for counselling and job search in a regional network. Mental health and well-being at the workplace - protection and inclusion in challenging times / Edited by: Anja Baumann and Matt Muijen. German. 2015. P. 30-32. URL : http://www.euro.who.int/ data/as-sets/pdf file/0018/124047/e94345.pdf.

24. Павлоцкая Я. И. Психологическое благополучие и социально-психологические характеристики личности : монография / Волгоградский институт управления - филиал ФГБОУ ВО РАНХиГС. Волгоград: Издательство Волгоградского института управления - филиала РАНХиГС, 2016. 168 с.

25. Волинець Н.В. Тренінг консультативної діяльності та психотерапії : навчально-методичний посібник. Київ : Університет «Україна», 2017. 169 с.

Размещено на Allbest.ru