Віртуальна реальність як чинник відчуження людини в урбанізованому суспільстві

Анотація

віртуальна реальність відчуження урбанізація

Проаналізовано особливості впливу віртуальної реальності на людину в умовах урбанізації. Розглянуто особливості людського буття в урбанізованому суспільстві, що характеризується поглибленням самотності, зменшення міжособистісного спілкування, надмірним споживанням товарів та послуг і як наслідок - відчуженням людини не лише від інших, а й від самої себе. Доведено взаємозв'язок між залежністю від віртуального світу і зменшенням соціальної комунікації, що спричиняє поглиблення відчуження.

Ключові слова: відчуження, віртуальна реальність, людина, урбанізоване суспільство, ескейпізм, самотність.

Khomyak Natalia.

VIRTUAL REALITY AS A FACTOR IN THE EXCLUSION OF A PERSON IN AN URBANIZED

SOCIETY

The article analyzes peculiarities of the virtual reality influence on a person in the conditions of urbanization. The author consideres that the features of human being in an urbanized society are characterized by deepening of loneliness, reduction of interpersonal communication, excessive consumption of goods and services, and as a consequence - the alienation of a person not only from others, but also from oneself. The relationship between the dependence on the virtual world and the decrease of social communication, which leads to the deepening of the alienation, is proved.

Keywords: alienation, virtual reality, human being, urbanized society, escupy, loneliness

Вступ

Тенденції розвитку сучасного світу зумовили появу низки нових вимірів існування людства. Одним з найпоширеніших серед яких у ХХІ столітті є віртуальна реальність, що спричинила значні зміни у поведінці та парадигмі формування поглядів людини, її ціннісних орієнтацій. Особливо гостро ця проблема постає в контексті урбанізації суспільства. Віртуальний світ для жителя міста частково, а іноді й повністю замінює буття в реальному світі, безпосереднє живе спілкування поступається комунікації в соціальних мережах. Адже потреба в отриманні та обміні інформацією є однією з основних людських потреб і вимагає постійного її задоволення. Не знайшовши засобів та методів соціалізації в реальному житті, у людини виникає надмірна залежність від віртуального світу, де вона реалізовує свої бажання і потреби.

За таких умов актуалізується проблема відчуження особистості від суспільства, інших людей, навколишнього середовища, а іноді і від себе. Людство в урбанізованому суспільстві змінило засоби та форми спілкування, обираючи ті, які вимагають найменших і фізичних, і духовних зусиль. Проте за таких умов виникає ризик заміни реальної екзистенції існуванням у віртуальному світі, який містить багато небезпек, що може призвести до нівелювання значущості самої людини.

Короткий огляд публікацій за темою. Вищезазначені проблеми є надзвичайно актуальними і стали об'єктом дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених, про що свідчить значна кількість публікацій. Сутності та особливостям відчуження присвячено праці О. Кузь, О. Сахань [3,4], яке вони розглядають в контексті буття людини у сучасному соціумі. Значну увагу приділено віртуальній реальності як чиннику відчуження у роботах таких науковців як О. Дзьобань, О. Соснін [1], М. Журба [2], Г. Мироненко [6]. Специфіка віртуального відчуження розглянута Є. Чащухіним [10].

О.Онищук [7] аналізує явище ескейпізму, що набуло значного поширення у нинішніх умовах. Окремим аспектам існування людини, зокрема віртуального, в урбанізованому суспільстві присвячено наукові розвідки В. Малімон [5], М. Препотенсь- кої [8], О. Прудникової [9].

Мета статті - дослідження віртуальної реальності як соціокультурного феномена, що є чинником відчуження людини в умовах урбанізації.

Матеріали і методи. Під час дослідження віртуальної реальності як чинника відчуження людини в урбанізованому суспільстві було використано праці сучасних науковців. Визначальними у вивченні окресленої проблематики стали феноменологічний та екзистенційний підходи, які дозволили розглянути віртуальну реальність як феномен, що значно поглиблює відчуження людини в умовах урбанізації.

Результати та їх обговорення

В ХХІ столітті феномен відчуження набуває нових специфічних рис, стає глобальним віртуальним відчуженням, щохарактеризується певними ознаками. Варто розглянути найбільш суттєві з них. 1. Віртуалізація всіх сфер соціального життя, соціуму в цілому. Функціонування і розвиток сучасної цивілізації значною (і дедалі більш зростаючою) мірою визначається новими інформаційними технологіями, мережевою комунікацією і «віртуальними просторами», які поступово і неухильно поширюють свій вплив на всі сфери соціального життя: виробництво, науку, освіту, фінанси, сферу міжособистісних взаємодій.

2. Глобальні, планетарні масштаби його поширення. Глобалізація є феноменом всесвітньої економічної, політичної і культурної інтеграції. Це об'єктивний, неминучий процес об'єднання людства, необхідний для виходу на новий рівень розвитку, подолання соціальних протиріч.

3. Динамізм, зростання швидкості переміщення і дії в сучасному соціокультурному просторі. Надзвичайно стрімко впроваджуються нові технології, ідеї, способи світовідчуття, культурні установки [10, с. 262-264].

Виникнення і поширення віртуальної реальності спричинило, на нашу думку, появу надзвичайно складної проблеми сучасності - втрату відчуття екзистенції у реальному світі.

Віртуальний світ розвиває нові форми досвіду, змінює та розширює сприйняття, яке призводить до розмивання меж культури й трансформації її цінностей. Ця ситуація набуває катастрофічних масштабів на тлі дедалі більшої віртуалізації різних сфер діяльності людини та постійного вдосконалення медіатехнологій. Дана проблема обумовила необхідність віртуальної самоідентифікації сучасної людини, яка має певні негативні аспекти. Зокрема перебування в Інтернет-просторі може формувати адиктивний стан свідомості людини, обумовлений перенесенням у віртуальний простір, а значить утратою інтересу до реального життя. Адже Інтернет-залежність є нехімічною, й сфокусована, передусім, не на фізичному компоненті, а на психологічному [2, с. 238]. Саме це є значною небезпекою для внутрішнього світу людини, її духовності.

На думку вчених, в нинішніх умовах вже можна говорити про появу HomoVirtualis- людини, замкненої в горизонталі віртуальної реальності, що живе за її специфічними законами й виробляє відповідні стереотипи поведінки, а «життя в мережі» породжує людину-маніпулятора, що проживає своє життя у світі віртуальних образів-масок, маніпулює ними й піддається спокусі ілюзорності. Розрив, який у віртуальній реальності виникає між внутрішнім і зовнішнім, «заповнюється» своєрідним культурним посередником, який трансформує сенс, ціннісні орієнтації та саму людину. Це призводить до того, що її життя стає ніби несправжнім, керованим і передбачуваним.

Варто пам'ятати, що Інтернет виступає в якості додаткового неосвоєного повністю соціокульту- рного простору, який розширює межі діяльності людини, надаючи їй додаткові технічні та технологічні можливості, у тому числі, і в сфері самореалі- зації, але водночас віртуальна самореалізація особистості в Інтернеті не заміщає повністю її саморе- алізацію в реальності, а виступає як здійснення окремих можливостей і здібностей особистості [2, с. 239].

Евристичним для опису постсучасної культури можна вважати слово «ніби». І дуже показово, що саме «ніби» є найпоширенішим словом-паразитом, красномовним відображенням підсвідомого осягнення постсучасного стану. Це універсальний термін, розповсюджений в багатьох мовах. Так, наприклад, в англомовному світі подібне смислове та функціональне наповнення має вислів «sort of» (теж надзвичайно поширений). Існування замінило сутність і саме поступилося ілюзії.

Постмодернізаційні процеси посилюються вір- туалізацією культури. Звільнення людини від соціального примусу, позбавлення фізичної тілесності завершило перетворення індивіда на зображення. У віртуальному світі зникає людське фізіологічне (біологічне) тіло та з'являється тіло віртуальне, яке людина наділяє довільними ознаками, нівелюючи природну заданість статі, раси, національності, зовнішності тощо. Функціонуючи у віртуальному режимі, віртуальному просторі, індивід приписує собі будь-які фізичні й соціальні ознаки. Поява HomoVirtualisє наслідком відчуження людини від власної тілесності. Межа знаходиться вже не між індивідом і зовнішнім світом, а всередині особистості. Перетин вищезазначених тенденцій розглядається науковцями як віртуалізація повсякденності, коли «реальне» повсякденне життя поза електронними пристроями вибудовується за принципами віртуального, «ніби» немає жодних прив'язок до «натури».

Як зазначають сучасні вчені, в постсучасній культурі виробництво матеріальних товарів поступається місцем не сфері послуг, а виробництву вражень, внаслідок чого відбувається виробництво соціального об'єкта - людини. При цьому кожна людина має множинні «Я» - низку соціальних подоб, ситуативних образів і характеристик, що не вкладаються в цілісну картину Самості [4, с. 5-6]. Цій ситуації відповідає стратегія фланера, описана З. Бауманом, і означає відхід у віртуальну реальність, еміграцію в себе і виникнення пов'язаного з нею явища ескейпізму.

Зауважимо, що в сучасному світі формування особистісних характеристик людини, великою мірою залежить від інформаційно-технологічної ситуації, що також здійснює значний вплив і на міжо- собистісну комунікацію. Нинішні умови медіатиза- ції й віртуалізації буття людини та суспільства зумовлюють появу феномену ескейпізму як однієї з комунікативних та ідентифікаційних проблем. Ескейпізм - це світоглядна і соціальна позиція особистості, що характеризується намаганням ізолюватися від дійсності у сфері внутрішніх відчуттів та переживань.

Його поширення відбувається таким чином, що інтенсифікація соціальних змін відображається на порушенні механізмів включення людини в соціальні спільноти. Фрагментарність соціуму передбачає необхідність включення в найрізноманітніші смислові й ціннісні системи, вироблення особливої соціальної мобільності та соціокультурної адапта- тивності, подолання антиномій культури між традиційним та інноваційним, матеріальним й духовним, чуттєвим буттям і символічною діяльністю, ідеалом та симулякром [7, с. 36]. Отже, однією з надзвичайно актуальних і поширених проблем сучасної людини, що опиняється через зазначені причини в стані соціальної та інформаційної фрустрації, є проблема відчуження від реальності у різних формах та проявах.

Науковці стверджують, що ескейпізм як явище сучасної культури проявляється в усвідомленому розірванні зв'язків з іншими та світом, а також у втраті сенсу існування. В контексті віртуальної реальності можна говорити, що проблема ескейпізму пов'язана зі втратою стосунків з іншими людьми в реальному житті аж до екзистенційного вакууму. Подолати який можна шляхом відновлення втрачених можливостей комунікації, екзистенційної зустрічі з іншими людьми.

Ескейпізм є вибором життєвої позиції людини, актом самоідентифікації. Така самоідентифікація небезпечна тим, що, приймаючи її, людина заперечує розвиток ідентичності в майбутньому. Ще однією особливістю вияву ескейпізму є зміна формування і розуміння Я-концепції, що полягає в можливості створювати величезну кількість різних, навіть суперечливих «Я», які реалізуються у віртуальному просторі і можуть дуже легко знищуватися. В такому випадку людина може відмежовуватися від інших як таких, що обмежують її свободу [7, с. 36-37]. За таких умов наявність інших людей не є необхідною, тим більше наявність соціальних зв'язків між ними.

В результаті досліджень було виявлено тісний зв'язок між високим рівнем занурення у віртуальну реальність і низьким рівнем усвідомлення віртуаль- ності. Це знайшло відображення у стиранні меж між віртуальною та справжньою реальністю, у розмиванні відчуття реальності, відчуженні від неї та віртуалізації свідомості. Такі трансформації психіки потенційно містять у собі істотні ризики для розвитку особистості.

Вищезазначене може мати такі прояви як: недостатньо критичне ставлення до себе і своїх вчинків, втрата раціональності та цілеспрямованості поведінки; неспроможність людини адекватно й раціонально моделювати своє майбутнє, нереалістичність її планів, занадто високі вимоги і надмірна безкомпромісність у виборі життєвих цілей;пасивність, дефіцит емоційної енергії в реальному житті, емоційна скутість та байдужість у реальних стосунках; надання переваги парасоціаль- ному спілкуванню [6, с. 19]. Це можна обґрунтувати певною відокремленістю, розірваністю попередніх зв'язків людини із зовнішнім світом, що зумовлено недовірою до оточуючих, неприйняття існуючих культурних цінностей, відчуттям безсилля через тиск зовнішніх обставин і

втрати самокерування на користь існування у віртуальній реальності. Відчуження за таких умов постає складовою людського життя у відокремленому та абсурдному світі [3, с. 46]. У зв'язку з цим виникає низка явищ, що не лише сприяють відчуженню, а й є небезпечними та формують систему антицін- ностей сучасної людини в урбанізованому суспільстві. Яскравим проявом цього є кібербулінг.

Прояви насильства у віртуальній реальності безпосередньо корелюються з типами агресивної поведінки суб'єктів у віртуальному світі, що реалізується за допомогою певних засобів. Вчені, проаналізувавши віртуальну агресію, виокремили особливості поведінки, які характерні для кібербулі- нгу, що є особливо поширеним серед дітей та підлітків. Так, бажання бути включеним у певну групу є мотивацією багатьох вчинків дитини, і саме тому виключення з групи однолітків сприймається як соціальна «смерть». Адже онлайн-відчуження можливе в будь-якому віртуальному середовищі, де використовується захист паролями, формується список небажаної пошти, список друзів тощо [9, с. 48-49]. Тобто відчуження виявляється вже не просто у відстороненості, небажанні спілкуватися, а у намаганні самоствердитися за рахунок інших. Не зважаючи на те, що деякі вчені розглядають відчуження як відсторонення від зовнішнього світу, що дає можливість свободи вибору, відмови від нав'язування шаблонів та стандартів, у сучасномуфілософському дискурсі негативне ставлення до відчуження, зокрема віртуального, є домінуючим. Ми також підтримуємо цю точку зору.

На нашу думку, однією з причин захоплення віртуальною реальність, особливо в містах, є самотність - це феномен, що пов'язаний з відсутністю близьких, позитивних емоційних зв'язків з людьми та зі страхом їх втрати внаслідок соціальної ізоляції. Людина, яка ігнорується та заперечується у суспільстві, втрачає впевненість у цінності власної особи. Вона усамітнюється, замикається в собі. Спробою уникнення відчаю є втеча від життя шляхом занурення в ілюзію [5, с. 109-110]. Проте таким чином людина ще більше заглиблюється у стан самотності, а згодом відчужується від зовнішнього світу, соціуму.

Зауважимо, що особистість сучасної людини - це особистість, яка сумнівається як у навколишньому світі (в найширшому сенсі), так і в самій собі. Особистість невпевнена, самотня, неспокійна, недовірлива, без однозначних меж особистісного простору. Як відзначають вітчизняні дослідники, сучасна особистість найчастіше є такою, яка ототожнює себе з навколишніми предметами, споживаючи все більше, і має глибоку психічну залежність від самого процесу споживання [1, с. 71]. За таких умов формується нове сприйняття та усвідомлення себе і своєї споживацької свободи. Це теж певною мірою є одним із чинників надання переваги віртуальному світу над реальним. Багато з вищезазначеного вже спостерігалося в різні історичні епохи, проте саме ця тенденція характеризує сучасне урбанізоване суспільство, у якому навіть для покупки та споживання певних послуг міжособистісне спілкування не є обов'язковим.

Варто зазначити, що віртуальна реальність як простір соціалізації створюється людиною через недосконалість реального світу, наявність у ньому соціальних недоліків, які не дозволяють їй знайти повноту буття. Оскільки реальне, як правило, не збігається з належним, то процес створення віртуального є практично нескінченним; більше того, створення віртуальних реальностей є умовою динамізму й розвитку як людини, так і суспільства в цілому. Маючи завжди переважно яскраво виражений культурно-історичний вимір, віртуальні реальності по-різному соціалізують людину навіть у рамках певного історичного відрізка часу розвитку людства. Віртуальна реальність, створювана сучасними засобами масової комунікації, Інтернет-мере- жами, он-лайн спілкуванням, телебаченням закріплює у свідомості людей ідею використовуваності. Людина отримує переконання в тому, що завжди перемагає найсильніший, який отримує всі преференції від життя, інші ж не мають права на щось претендувати.

В результаті перманентного руху сучасної людини з актуальної реальності у віртуальну й назад, а також соціалізації у цих умовах, особистість можна розглядати як активний суб'єкт соціальних відносин, що реалізує цінності віртуальної реальності всупереч усьому, нехтує актуальною реальністю на користь віртуальної [1, с. 73-74]. Віртуалізація духовного світу особистості призводить до відриву людини від соціального оточення, заміни реального життя певними симулякрами, засобами уникнення від себе і світу, прагнення до радощів фантомного буття, в якому особистість під впливом мас-медіа втрачає вміння критично мислити і творити. На думку О. Кузь, деонтологізація світу призвела до де- антропологізації суспільства, що зумовлює внутрішній розкол, нецілісність, знеособленість сучасної людини, її відчуженість від людей, а також самої себе [3, с. 54]. Відтак, буття людини в мегаполісі вимагає застосування нових підходів, тому що сучасне велике місто трансформує людину, її сутність, кидає їй виклики.

У темпоральномувимірі місто може призвести до «випадіння» або навіть «вбивства» часу, тривогу щодо часу і своєчасності, зрештою - до знецінення відчуття часу життя. У просторовому вимірі натовп і потік масової інформації загрожують знівелювати людяність в людині, продукують байдужість, розумову поверховість і компенсаторну агресію. Для оптимізації життя сучасної людини в урбанізова- ному суспільстві необхідно кожному усвідомлювати та долати інерцію буття, осмислювати та більш свідомо вибудовувати просторово-часові координати свого існування.

Духовна й тілесна цілісність людини мегапо- лісу зумовлює переживання міста як метафізичного суб'єкта у цілісності його душі (екзистенціально закріплених за простором емоцій), духу (пафосу історичного часу в культурно-архітектурних артефактах), тілесності (в осягненні різноманіття матеріальних об'єктів міста та здатності до їхньої екзистенціальної селекції). За умови гармонійного розвитку ці антропологічні іпостасі міської людинита антропоморфна тріада мегаполісу, поєднуючись, призводять до ідентифікації певного міста й до са- моідентифікації людини через екзистенціал любові до міста [8, с. 56]. На нашу думку, це те до чого повинна прагнути людинав урбанізованому суспільстві, лише за таких умов її відчуження від реального світу можна певним чином нівелювати.

Висновки

Отже, відчуження завжди супроводжувало існування людини, проте у ХХІ столітті воно набуває дедалі більших масштабів і характеризується появою нових форм. В сучасному урбані- зованому суспільстві одним з чинників поглиблення окреслених тенденцій стала віртуальна реальність, яка спрощуючи комунікацію через стирання часових та просторових обмежень, призвела до знецінення міжособистісного спілкування. Буття людини у віртуальному світі спричинило виникнення багатьох негативних явищ, зокрема це ескейпізм та кібербулінг. Віртуальне відчуження набуло найбільшого поширення саме в умовах урбанізації, коли надзвичайної популярності набули Інтернет, соціальні мережі тощо.

На нашу думку, повністю подолати відчуження в урбанізованому світі неможливо, проте необхідно намагатися нівелювати найбільш негативні його аспекти, долати байдужість один до одного, знаходити місце безпосередньому спілкуванню між людьми, розвивати самосвідомість, наповнювати своє життя сенсом та прагненнями, які можна реалізувати у реальному житті.

Література

1. Дзьобань О. П. Віртуальна реальність суспільства постмодернуяк соціокультурне тло соціалізації «людини інформаційної» // Дзьобань О. П., Соснін О. В. // Гуманітарний вісник ЗДІА. - 2017. - Випуск 69. - С. 69-76.

2. Журба М. А. Лабіринти віртуального: Те- сей у пошуках Аріадни: монографія / Журба М. А., Пагава О. В., Байдик В. В. - Харків: Видавництво «Точка», 2016. - 334 с.

3. Кузь О. М.Деонтологізація світу як деантропологізація суспільства / О. М. Кузь, О. М. Са- хань // Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Серія: Соціологія. - 2016. - № 3. - С. 44-58.

4. Кузь О. М. Постсучасна соціальність як шлях подолання відчуження / Кузь О. М. // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Теорія культури і філософія науки». - 2011. - Випуск 45. - С. 102-108.

5. Малімон В. І. Віртуальне спілкування і самотність людини / Малімон В. І. // Гуманітарний вісник ЗДІА. - 2015. - № 63. - С. 108-115.

6. Мироненко Г. В. Час віртуального життя: монографія / Г. В. Мироненко. - К.: Імекс-ЛТД, 2015. - 134 с.

7. Онищук О. Сучасна людина у просторі віртуальної реальності: особливості соціально-культурної трансформації / Оксана Онищук // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». - 2014. - № 780: Філософські науки. - С. 3439.

8. Препотенська М. П. Філософсько-антропологічні та екзистенціальні аспекти буття людини у вимірі мегаполісу / М. П. Препотенська // Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка. - 2012. - Випуск 2. - С. 52-58.

9. Прудникова О. В. Антицінності віртуального простору: філософський аналіз / О. В. Прудникова // Вісник Національного університету «Юридична академіяУкраїни імені Ярослава Мудрого». - 2017. - № 3 (34). - С. 47-56.

10. Чащухин Е. В. Проблема виртуального отчуждения: структура и особенности / Е.В. Чащухин // Вестник КГУ им. Н. А. Некрасова. - 2008. -№ 3. - С. 261-265.

Reference

1. Dzoban O. P. Virtualnarealnistsuspilstvapostmodernuyaksotsiokulturnetlosotsializatsii «liudynyinformatsiinoi» // DzobanO. P., Sosnin O. V. // Humanitarnyivisnyk ZDIA. - 2017. - Vypusk 69. - S. 69-76.

2. Zhurba M. A. Labiryntyvirtualnoho: Tesei u poshukakhAriadny: monohrafiia / Zhurba M. A., Pahava O. V., Baidyk V. V. - Kharkiv: Vydavnytstvo «Tochka», 2016. - 334 s.

3. Kuz O. M. Deontolohizatsiiasvituyakdeantropolohizatsiiasuspilstva/ O. M. Kuz, O. M. Sakhan // VisnykNatsionalnohouniversytetu «IurydychnaakademiiaUkrainyimeniYaroslavaMudroho». Seriia: Sotsiolohiia. - 2016. - № 3. - S. 44-58.

4. Kuz O. M. Postsuchasnasotsialnistyakshliakhpodolanniavidchuzhennia / Kuz O. M. // VisnykKharkivskohonatsionalnohouniversytetuimeni V. N. Karazina. Seriia «Teoriiakultury i filosofiianauky». - 2011. - Vypusk 45. - S. 102-108.

5. Malimon V. I. Virtualnespilkuvannia i samotnistliudyny / Malimon V. I. // Humanitarnyivisnyk ZDIA. - 2015. - № 63. - S. 108-115.

6. Myronenko H. V. Chasvirtualnohozhyttia: monohrafiia/ H. V. Myronenko. - K.: Imeks-LTD, 2015. - 134 s.

7. Onyshchuk O. Suchasnaliudyna u prostorivirtualnoirealnosti: osoblyvostisotsialno-kulturnoitransformatsii / Oksana Onyshchuk // VisnykNatsionalnohouniversytetu «Lvivskapolitekhnika». - 2014. - № 780: Filosofskinauky. - S. 34-39.

8. Prepotenska M. P. Filosofsko-antropolohichnitaekzystentsialniaspektybuttialiudyny u vymirimehapolisu / M. P. Prepotenska // Visnyk NTUU «KPI». Filosofiia. Psykholohiia. Pedahohika. - 2012. - Vypusk 2. - S. 52-58.

9. Prudnykova O. V. Antytsinnostivirtualnohoprostoru: filosofskyianaliz/ O. V. Prudnykova// VisnykNatsionalnohouniversytetu «IurydychnaakademiiaUkrainyimeniYaroslavaMudroho». - 2017. - № 3 (34). - S. 47-56.

10. Chashchukhin E. V. Problemavirtualnogootchuzhdeniia:struktura i osobennosti /E. V. Chashchukhin // Vestnik KHU im. N. A. Nekrasova. - 2008. -№ 3. - S. 261-265.

Размещено на Allbest.ru