Перверзний нарцисизм на прикладі образів у вибраних класичних і сучасних творах: психоаналітичний аспект

Карандышев. Оставить вас? Как я вас оставлю, на кого я вас оставлю?

Лариса. Всякая вещь должна иметь хозяина, я пойду к хозяину.

Карандышев (с жаром). Я беру вас, я ваш хозяин. (Хватает ее за руку.)

Лариса (оттолкнув его). О нет! Каждой вещи своя цена есть... Ха, ха, ха... я слишком, слишком дорога для вас» [33, с. 733]. Фінал твору відомий: з криком «Так не доставайся ж ты никому!» [33, с. 734] Карандишев застрелює Ларису.

Цей герой обирає Ларису завдяки її яскравості, бажаючи погрітися в чужих променях. Це наближає образ нареченого до перверзного нарциса і аб'юзера (англ. abuse - «зловживання», «насильництво»), який на роль жертви шукає непересічну особистість. Це підозрює і сама Лариса, відчуваючи, що її фактично хочуть «дослідити» і знищити, коли вона, розгадана та зломлена, перестане бути цікавою, і каже Карандишеву: «Я вижу, что я для вас кукла; поиграете вы мной, изломаете и бросите» [33, с. 694]. Фактично п'єса присвячена і холодному, жорстокому експерименту над особистістю (у ролі експериментаторів виступають Кнуров, Вожеватов - друг дитинства Лариси, - Паратов і навіть рідна мати героїні, Харита Огудалова, ладна вигідніше продати дочку - тому ж Кнурову).

Подібна модель стосунків розвивається у п'єсі «Остання жертва» (1877), де наочно показано садомазохістський ланцюг. Типовий перверзний нарцис Вадим Дульчин експлуатує закохану в нього Юлію Тугіну, яку виснажує і духовно, і фінансово (він патологічний картяр). В обох п'єсах драматизм підсилюється тим, що маскулінні герої-нарциси - дворяни і використовують (кажучи, що кохають) жінок, рівних собі за статусом і тому не маючи права їх компрометувати - але компрометують. Вадим тримає Юлію у статусі вічної нареченої, потім сватається за розрахунком до багатшої (купецької племінниці Ірини Прибиткової). Але і Юлія, й Ірина виходять заміж за інших, звільняючись від залежності. Обидва твори прикметні докладно прописаним сценарієм розвитку стосунків, прикладами маніпуляції. «Безприданницю» хочеться дописати, припустивши: якби Лариса вчасно і остаточно відторгла Паратова, як Юлія - Дульчина в «Останній жертві», то яким би був фінал? В обох п'єсах героїні не берегли власних меж, власної свободи, і тому потрапили у владу нарциса, але Юлія змогла вирватися з цього кола.

Інша риса перверзного нарцисизму - синдром (ефект) леді Макбет (або ефект-Макбет, синдром Понтія Пілата), під яким розуміється постійне почуття провини і намагання її виправити. У мистецтві це втілюється як постійне вмивання рук (чи бажання їх омити); суто життєві клінічні випадки (патологічний нахил до гігієни) у пропонованому дослідженні не розглядаються як вузькі й не відбиті у мистецтві. На зазначеному моменті присвячені перверзному нарцисизму дослідження мало зупиняються, переважно наголошуючись на нещирості вибачень такого нарциса (і то - з метою потім міцніше прив'язати до себе «донора»). Але слід наголосити і на можливості щирості такого «омивання рук» в індивідуальному випадку. Це можуть бути постійні вибачення після влаштованих сцен тощо; коло стає регулярним. Назва синдрому відсилає до знаменитого епізоду Шекспірової «Трагедії Макбета», в якій дружина заголовного героя, його спільниця і взагалі ініціаторка вбивства конкурентів (детальніше про образ цієї героїні: [13]), уже збожеволівши, не може заснути і намагається стерти з рук уявні їй криваві плями. (Цей епізод як явна алюзія перекочує у фінал фільму 2013 р. «Марія, королева шотландців» - «Mary Queen of Scots»: очікуючи на страту, королева - у ролі Камілла Резерфорд - уявою бачить свій Анімус - давно вбитого секретаря, італійця Давіда Річчо (у ролі - Мехді Дербі), який каже, що Єлизавета І Англійська не прийме Марії, бо у тої на руках кров; на це приречена відповідає: «Я її витру», - і тре закривавлені руки, але кров не сходить; прикметно, що і леді Макбет, і Марія Стюарт - обидві шотландські королеви, а епізод-видіння може ілюструвати пограничний стан свідомості). Синдром леді Макбет у фільмі важливий, оскільки є наслідком історичної поведінки шотландської королеви - як-от претензій на англійський трон, зухвалих листів, спрямованих проти «незаконного» монарха (Єлизавети) тощо. Трагічний мотив спокутування, постійних вибачень буде висміяно у літературі ХХ ст. як періоді, позначеному пародіюванням класики. Міф переосмислюється, архетип зазнає спрощення. Так, явно спираючись на Есхілову трагедію «Прометей закутий», Л. Лагін у казці «Прометеєві страсті» так писав про Гефеста: «…и он все приковывал и извинялся, приковывал и извинялся. И все валил на Зевса, на его приказ. … / Он и в дальнейшем, на первых порах довольно часто, по-дружески навещал Прометея, проверить, не пора ли цепям текущий ремонт провести. И каждый раз извинялся до слез» [31].

Таким чином, виявлення проблем перверзних нарцисів - у невмінні та страху по-справжньому відчувати. Проте не можна погодитися з твердженням, що такі постаті лише імітують і не здатні творити. Певні «маркери» дослідженого типу нарциса приписувались і геніальним митцям; у досліджених творах ознаки перверзного нарциса мають і по-справжньому творчі, обдаровані постаті (Неріса, Саломея та ін.); в інших героїнь такі здібності можуть бути наявні, але не реалізовані. Проте відсутність сублімації якраз призводить у представників такого типу до інфляції та збільшення негативних рис, тобто до деструкції. Відтак, може виникнути страх перед власною Самістю, страх її реалізації. Виникнення перверзного нарцисизму вбачають і в добі 70-х рр. ХХ ст.: загальному відчаї, розчаруванні в технологіях (після надмірної віри у науку), поглиненні власною Самістю. Відтак питають: «Чи є Самість доброю чи поганою»?» [23, с. 16]. Але наскільки коректно так ставити питання? Адже архетипи є нейтральними, і залежить від конкретного індивіда, яким «змістом» той їх наповнить. Отже, Самість (як і Аніма, Анімус, Тінь…) може бути конструктивною і деструктивною.

Висновки

1. Пропонована вибірка творів художньої класичної та сучасної літератури, а також фольклору і міфології різних народів демонструє різноманіття, але й закономірність певних рис перверзного нарцисизму, що стисло можна схарактеризувати як: а) поступове придивляння до потенційного донора (здебільшого харизматичної та вигідної персони), зав'язування з ним контакту; б) виконання бажань, лестощі; в) раптовий скандал або інший вияв «закручування гайок»; г) «реабілітація» жертви (яка насправді безневинна); ґ) повторення всього циклу, зі зростанням агресії; модель, названа «американськими гірками», якій притаманне і зникання нарциса без пояснень - і раптова поява у житті «донора» (до речі, таких «донорів» може бути кілька). Прикметна риса - власна інтерпретація фактів (наче у кривому дзеркалі), виразний перенос провини на жертву. Також це інфантилізм, виявлений як у власницькому інстинкті, так і у невмінні розрізняти нюанси, напівтони особистості (об'єкт уявляється то ідеалізовано, то демонізовано, і ставлення до нього може постійно змінюватися). До уваги при аналізі текстів беруться не поодинокі випадки, а фазові, циклічні - як підстава стверджувати про модель поведінки і спосіб життя. На прикладі «Безприданниці» О. Островського помітно, що перверзний нарцис може бути замаскованим - як-от удавати альтруїста. Так само імітатор Паратов, емоційно прив'язавши Ларису, без пояснень зникає, а повернувшись, обвинувачує кохану у власній провині. Духовний «донор» для нього - Лариса, фінансовий - майбутня наречена. Так само два «донори» у Дульчина в «Останній жертві» (але Юлія Тугіна - і духовне, і фінансове джерело). Перверзний нарцис і Карандишев у «Безприданниці», але такий тип (зовні протилежний яскравому Паратову) - прихований завдяки невідповідності його амбіцій реальному статусу; цим підсилюється небезпека від цього героя (і саме він убиває Ларису). Але якщо представники такого типу характеризуються переважно як імітатори почуттів, то художня література являє собою і ширший приклад опису такого типу - щирості або віри нарциса у щирість власних почуттів (як у вайлдівській «Саломеї»).

2. Досліджено нарцисизм у творчості О. Вайлда як письменника, що вплинув на український модерн і модернізм. Результатом є знайдення ознак у перверзного нарциса у Саломеї О. Вайлда, але також заявлену проблему слід простежувати у комплексі кількох творів цього автора (така спроба вже є), оскільки сам нарцисизм є однією з наскрізних проблем вайлдівської концепції. Виявлено, що істероїдна «красивість тексту» (помітна у Ш. Бронте, Лесі Українки та ін.) притаманна і «Саломеї» завдяки орнаменталізму і багатослів'ю персонажів - у тому числі героїні. Виокремлено нарцистичну подібність артистичних натур Саломеї і Неріси в Лесі Українки, екстравертність (танець). Обидві героїні прагнуть знайти свій Анімус і цим пошуком мучать навколишніх маскулінних персонажів. Багатослівні монологи Саломеї, Лізи Хохлакової та ін. - явно бажання виговоритися, але водночас це і маніпулювання об'єктом-Анімусом. (Прикметно, що і пророк Йоканаан, і Альоша Карамазов - релігійні). Роль дзеркала, раніше досліджувана у «Саломеї», наявна і на прикладі пари Альоша Карамазов - Ліза Хохлакова.

3. З'ясовано істероїдну акцентуацію особистості Неріси в «Орґії» Лесі Українки. Наголошено на тому, що перверзний нарцис може бути музою творчої особистості (як Неріса надихала співця Антея, скульптора Федона та ін.), але творення як процес і твір як результат насправді є автотерапією, спробою зняти проблему в несвідомому, витіснити ворожий архетип чи асимілювати його. Таким чином, витвір мистецтва є захистом проти деструктивної Аніми або Анімуса. Але на раціональному рівні герої драматичної поеми цього не усвідомлюють, сприймаючи Нерісу як музу. Під час аналізу виявлено бінарні опозиції: сакральне/профанне, інтроверт/екстраверт, духовне/тілесне, верх/низ, творчість/імітація, Ерос/Танатос. Виявлено, що за відсутності сублімації (Неріса прагне виступати у широкому колі) артистична натура втрачає моральні риси. Не маючи національного стрижня, танцівниця слугує окупанту і ледве не стає його сексуальною здобиччю (але Антей убиває дружину). Антиподом Нерісі є Евфрозіна, чий конструктивний вплив надихає на творчість і зміцнення національної ідентичності.

4. Зіставлено романи Ш. Бронте «Джейн Ейр» і «Гаряче молоко» Д. Леві, де другорядні (але важливі для доповнення головної героїні) фемінінні персонажі мають ознаки маніпуляторів, егоїсток і взагалі деструктивних нарцисів. Виявлено способи маніпуляції матір'ю (Роуз) своєю дочкою Софією, але і відмінності у життєвому досвіді та доречності вибору засобів опору Джейн і Софією.

5. Знайдено несподівані паралелі в образах Лізи Хохлакової (Ф. Достоєвський, «Брати Карамазови») і Люцілли («Адвокат Мартіян» Лесі Українки); саме дослідження родини Хохлакових (матері й дочки) у лесезнавчому дискурсі започатковано Н. Зборовською. Проте, незважаючи на позірну подібність (паралізованість, істеричність, нездорові фантазії, своєрідне ставлення до релігії тощо) обох героїнь, гіпотетична українка Ліза - цікавіша і глибша постать, змальована у розвитку. Якщо Люцілла - носійка емоції, то емоційна Ліза - ще й резонерка, наділена почуттям гумору і багатим внутрішнім світом. Якщо героїня Лесі Українки мучить інших (і себе), то Ліза несподівано виявляє проблему самого Альоші Карамазова (який виступає начебто психотерапевтом дівчинки-нареченої). Отже, це повноцінна пара Аніма-Анімус. Натомість у Люцілли як нереалізованої (хоча формально хрещеної) християнки проблема з Анімусом: Христос явно є для неї незрозумілою постаттю, дівчинка забобонна, також вона боїться свого оточення. У Люцілли основна ознака - страх, у тому числі перед туманно уявлюваною їй карою. Ліза Хохлакова так само має проблему з християнським світоглядом, але не боїться про це заявляти, і навіть зі сміхом лікує себе, розповідаючи про демонічний сон (чорти, бажання богохульствувати). Виявлено загальне ставлення до релігійності за доби fin de siиcle на прикладі роману Ф. Достоєвського і оповідання Лесі Українки «Над морем». Юна героїня «Братів Карамазових» перевіряє істинність цього вчення для себе, провокуючи Альошу розповідями про свої сни і фантазії. Отже, попри влаштовувані сцени і навіть ризиковані вчинки, Ліза явно неординарна індивідуальність, яка не боїться бути «не такою». Цей дискурс має перспективу продовження. Так, якщо Ліза - паралізована українськість, то Люцілла - паралізоване християнство, або ж нереалізована християнська Аніма (прикметно, що дівчинка гине).

6. Докладно з'ясовано перверзний нарцисизм на прикладі образу Сергія Паратова і його маніпуляції Ларисою Огудаловою («Безприданниця» О. Островського). Цю ж проблему виявлено в образі нареченого Лариси, Юлія Карандишева. Твір - фактично докладний сценарій поведінки перверзного нарциса і притаманних йому реплік. Несподіване порівняння з п'єсою «Остання жертва», яка має щасливіший кінець для героїні, виявило поширеність явища маніпуляції - духовної та фінансової. Слід зазначити, що обидва драматичні твори було написано за реальними подіями. Перспективним виявився компаративний, юнґіанський, перекладознавчий аналіз. Дослідження в історичному контексті виявило проблему жіночої реалізації та загальну проблему істерії як реакцію на утиски. Інтермедіальний аналіз - порівняння з кінематографічним утіленням синдрому леді Макбет - створив додаткові можливості для унаочнення проблеми. Здійснений аналіз підтверджує, що літературні типи і змальовані в художніх творах ситуації можуть бути матеріалом і для психоаналітичних досліджень, так само як конкретна психоаналітична проблема може досліджуватись у філологічному (літературознавчому) аспекті з огляду на її втілення у тексті (образи героїв, сюжети тощо). Робота має перспективу продовження з огляду на масив класичної літератури і необхідність розвитку аналізу започаткованих проблем.

Список використаних джерел

емоційний перверзний нарцисизм письменник

1. Аспер К. Из книги «Психология нарциссической самости. Внутренний ребенок и самооценка» / Катрин Аспер / пер. Ю. Данько // Киевское общество аналитической психологии [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.jungians.kiev.ua/index.php?page=article%2Fnarcis , на рус. яз., свободный (дата обращения: 30.04.2019). - Заг. с экрана.

2. Гундорова Т. Femina Melancholica. Стать і культура в ґендерній утопії Ольги Кобилянської / Тамара Гундорова. - К.: Критика, 2002. - 271 с. - («Критичні студії»; вип. 2).

3. Забужко О. Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій / Оксана Забужко. - 2-ге вид., виправл. - К.: Факт, 2007. - 640 с.; іл. - (Сер. «Висока полиця»).

4. Захарченко Р. С. Семіотичні та поетикальні особливості дзеркальності в драмі Оскара Уайльда «Саломея» / Раїса Сергіївна Захарченко // Femina-б+Mб. Антология авангарда, психоанализа, психотерапии, психологии. - №10 / Автор-составитель Е. Смольницкая. - Симферополь: КРП «Изд-во «Крымучпедгиз»», 2011. - С. 310-315.

5. Зборовська Н. В. Код української літератури: Проект психоісторії новітньої української літератури. Монографія / Ніла Зборовська. - К.: Академвидав, 2006. - 504 с. (Монограф).

6. Зборовська Н. В. Психоаналіз і літературознавство: Посібник / Н. В. Зборовська. - К.: Академвидав, 2003. - 392 с. (Альма-матер).

7. Иригуайан М.-Ф. Моральные домогательства: Скрытое насилие в повседневности / Мари-Франс Иригуайан / Пер. с фр. - Екатеринбург: У-Фактория, 2005. - 272 с. - («Психология личной жизни»).

8. Кернберг О. Агрессия при расстройствах личности и перверсиях / Отто Ф. Кернберг / Пер. с англ. А. Ф. Ускова. - М.: Независимая фирма «Класс», 2001. - 368 с. - (Библиотека психологии и психотерапии).

9. Кернберг О. Ф. Отношения любви: норма и патология / Отто Ф. Кернберг / Пер. с англ. М. Н. Георгиевой. - М.: Независимая фирма «Класс», 2000. - 256 с. - (Библиотека психологии и психотерапии, вып. 76).

10. Кляйн М. Психоаналитические труды: В VII т. / Мелани Кляйн. - Пер. с англ. и нем. под науч. ред. С. Ф. Сироткина и М. Л. Мельниковой. - Т. І. «Развитие одного ребенка» и другие работы 1920-1928 гг. - Ижевск: ИД «ERGO», 2008. -XIV+374 с.

11. Левченко Г. Міф проти історії: Семіосфера лірики Лесі Українки: монографія / Галина Левченко. - К.: Академвидав, 2013. - 332 с. - (Серія «Монограф»).

12. Павличко С. Теорія літератури / Соломія Павличко / Передм. М. Зубрицької. - К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2002. - 679 с.

13. Розенфельд Г. Деструктивный нарциссизм и инстинкт смерти / Розенфельд Г. - 2008. - №4 [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://psyjournal.ru/articles/destruktivnyy-narcissizm-i-instinkt-smerti , на рус. яз., свободный (дата обращения: 30.04.2019). - Заг. с экрана.

14. Савченко Р. «Гаряче молоко» Дебори Леві: буремний пошук себе / Раїса Савченко [Електронний ресурс] // LitAkcent. - Режим доступу: http://litakcent.com/2018/10/02/garyache-moloko-debori-levi-buremniy-poshuk-sebe/ , укр. мовою, вільний. - Дата розміщення: 02.10.2018. (дата звернення: 02.12.2018). - Назва з екрана.

15. Смольницька О. Антична міфологія у психоаналізі Ніли Зборовської: літературно-філософський та історичний дискурси / Ольга Смольницька // Літературознавство. Фольклористика. Культурологія. Збірник наукових праць. - Випуск двадцять сьомий - двадцять восьмий. - Черкаси: Видавець Чабаненко Ю. А., 2018. - С. 52 - 68.

16. Смольницька О. Зріз вибраних проблем у психоаналітичному дискурсі Ніли Зборовської: погляд у перспективі / Ольга Смольницька // Сучасна гуманітаристика: збірник матеріалів X Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції, 3 грудня 2018 р. - Переяслав-Хмельницький (Київ. обл.), 2018. - Вип. 10. - С. 240-253.

17. Смольницька О. О. Комплекс Електри у романному мисленні ХХ-ХХІ ст.: продовження методу Ніли Зборовської / О. О. Смольницька // Філологічні трактати. - 2019. - Т. 11. - №1. - С. 91-107.

18. Смольницька О. Нарцисизм і язичницька Аніма в народних казках: юнгіанський аналіз / О. Смольницька // Філологічні обрії: Збірник наукових праць. - Вип. 4. - Кривий Ріг, 2010. - С. 204-206.

19. Смольницька О. О. Розвиток компаративного дискурсу Шекспіра, Лесі Українки й американської «сповідальної поезії» в «Коді української літератури» Ніли Зборовської / Смольницька Ольга Олександрівна // Вісник Черкаського університету. - Серія «Філологічні науки». - 2016. - №1. - Т. 2. - С. 107-116.

20. Смольницька О. О. Спільні мотиви у Лесі Українки та інших письменників доби fin de siиcle: від містицизму до мучеництва / Смольницька О. О. // Молодий вчений. - 2017. - №11(51), листопад (Young Scientist. - №11(51), November. - 2017). - С. 248-254.

21. Смольницька О. Філософська інтерпретація лесезнавчого дискурсу Ніли Зборовської (на матеріалі есею «Моя Леся Українка») / Ольга Смольницька // Слово і час. - № 9 (621). - Вересень 2012. - С. 52-62.

22. Танк Т. Бойся, я с тобой. Страшная книга о роковых и неотразимых (2017-2018) / Таня Танк [Электронный ресурс]. - Режим доступа: www.klex.ru/k5x, на рус. яз., свободный (дата обращения: 16.03.2019).

23. Хотчкис С. Адская паутина: Как выжить в мире нарциссизма / Сэнди Хотчкис / Пер. с англ. В. Мершавки. - М.: Независимая фирма «Класс», 2013. - 248 с. - (Библиотека психологии и психотерапии).

24. Шварц-Салант Н. Пограничная личность. Видение и исцеление / Натан Шварц-Салант / Пер. с англ. - М.: Когито-Центр, 2010. - 368 с. (Юнгианская психология).

25. Miller A. The Drama of the Gifted Child (The Search of the True Self) / Alice Miller / Translated from German by Ruth Ward. - Basic Books: A Division of Harper Collins Publishers, 1990. - 118 p.

References

1. Asper K. The Abandoned Child Within: On Losing and Regaining Self-worth [Elektronnyi resurs] / Kathrin Asper. - Rеzhim dоstupu: http://www.jungians.kiev.ua/index.php?page=article%2Fnarcis - Accessed: 30.04.2019.

2. Hundorova T. Femina Melancholica. Gender and culture in the gender utopia of Olha Kobylianska. Kiev: Krytyka, 2002, 272 p.

3. Zabuzhko O. Notre Dame d'Ukraine: The Ukrainian Feminine (Ukrainka) in the Conflict of Mythologies. Kiev: Fact, 2007, 640 p.

4. Zakharchenko R. S. Semiotic and poetic features of mirroring in the drama by Oscar Wilde “Salome”. Femina-б+Mб . The anthology of avant-garde, psychoanalysis, psychotherapy, psychology. No10/Author-compiler E. Smolnitskaya. Simferopol: KRP “Crimean Educational Pedagogical State Publishing House”, 2011, p. 310-315.

5. Zborovska N. V. The code of the Ukrainian literature: Project of psycho-history of the latest Ukrainian literature. Monograph. Kiev: Akademvydav, 2006, 504 p.

6. Zborovska N. V. Psychoanalysis and literature studies: Textbook. Kiev: Akademvydav, 2003, 392 p.

7. Hirigoyen M.-F. Moral harassment: perverse violence in everyday life. Translated from French. Yekaterinburg: U-Factory (U-Faktoriya), 2005, 272 p.

8. Kernberg O. F. Aggression in Personality Disorders and Perversions. Moscow: Independent Firm “Class”, 2010, 368 p.

9. Kernberg O. F. Love Relations: Normality and Pathology. Moscow: Independent Firm “Class”, 2000, 256 p.

10. Klein M. Psychoanalytic works: in VII vol. Vol. I. “One child development” and other works of 1920-1928. Izhevsk: «ERGO», 2008, XIV+374 p.

11. Levchenko H. Myth vs history: the semiosphere of Lessya Ukrainka's lyrics: Monograph. Kiev: Akademvydav, 2013, 332 p.

12. Pavlychko S. Theory of Literature. Kiev: The Editorial House of Solomiya Pavlychko “The Bases” (“Osnovy”), 2002, 679 p.

13. Rosenfeld H. Destructive narcissism and the death instinct / Rosenfeld H. 2008. No4. - Rezhim dostupa: http://psyjournal.ru/articles/destruktivnyy-narcissizm-i-instinkt-smerti - Accessed: 30.04.2019.

14. Savchenko R. “Hot Milk” of Deborah Levy: tempestuous search for self. - LitAkcent. - Rezhim dostupu: http://litakcent.com/2018/10/02/garyache-moloko-debori-levi-buremniy-poshuk-sebe/ - Accessed: 02.12.2018.

15. Smolnytska O. The antique mythology in psychoanalysis of Nila Zborovska: literature-philosophical and historical discourses. Literaturoznavstvo. Fol`klory`sty`ka. Kul`turologiya. Zbirny`k naukovy`x pracz` [Literature Studies. Folklore Studies. Cultural Studies. The collection of scholar works], issue 27-28, Cherkasy, 2018, pp. 52-68.

16. Smolnytska O. The cross-section of problems in the psychoanalitic discussion of Nila Zborovska: A look in prospects. Suchasna humanitarystyka [Modern Humanities]: materials of the international scientific-practical Internet-conference (December, 3, 2018, Pereiaslav-Khmelnytskyi), 2018, issue 10, pp. 240-253.

17. Smolnytska O. O. The Electra Complex in the novel mind of the 20th-21st centuries: according to Nila Zborovska's method. Filologichni Traktaty [Philological Tractates], 2019, vol. 11, no1, pp. 91-107.

18. Smolnytska O. Narcissism and pagan Anima in the folk tales: Jungian analysis. Filolohichni obriji: Zbirny`k naukovy`x pracz` [Philological horizons: Collection of scientific works], 2010, issue 4, p. 204-206.

19. Smolnytska O. O. The development of comparative discourse of Shakespeare, Lesya Ukrainka and American confessional poetry in the work “The Code of Ukrainian literature” by Nila Zborovska. Visnyk Cherkasjkogho universytetu. - Serija «Filologhichni nauky»[Cherkasy University Bulletin: Philological Sciences], 2016, No1, vol. 2, pp. 107-116.

20. Smolnytska O. O. The common motifs of Lessya Ukrainka and other writers of the period fin de siиcle: from mysticism to martyrdom. Young Scientist [Molodyj vchenyj], 2017, No11(51), pp. 248-254.

21. Smolnytska O. Philosophical interpretation of Lessya Ukrainka discours in Nila Zborovska's essay “My Lesya Ukrainka”. Slovo i Chas [The Word and the Time], 2012, No9(621), pp. 52-62.

22. Tank T. Be Afraid, I am with You. A Horrible Book about Fatale and Unexcelled Persons (2017-2018). Rezhim dostupa: www.klex.ru/k5x - Accessed: 16.03.2019.

23. Hotchkiss S. Infernal Web. How to survive in the world of the Narcissism. Moscow: Independent Firm “Class”, 2013, 248 p.

24. Schwartz-Salant N. The Borderline Personality: Vision and Healing. Moscow: Cogito-Center, 2010, 368 p.

25. Miller A. The Drama of the Gifted Child (The Search of the True Self). Translated from German by Ruth Ward. Basic Books: A Division of Harper Collins Publishers, 1990, 118 p.

Размещено на Allbest.ru