Крос-культурне дослідження вживання обсценної лексики у молодіжному середовищі

Отримані результати дозволити з'ясувати ставлення молоді різних країн до обсценної лексики, а також виявити чинники, які обумовлюють прояв лихослів'я в різних комунікативних ситуаціях.

Найперше відмітимо, що у відповідях хлопців та дівчат не виявлені значущі відмінності. Вітчизняні вчені вже звертали увагу на те, що «більшість дівчат вживає весь репертуар брутальної лексики» (Широкорадюк, 2001); у дослідженні російських старшокласників 52.0% тих, хто лається, склали дівчата (Башманова, 2010). В той же час, попередні дослідження в англомовних країнах стабільно показували, що жінки використовують лайку рідше та вживають менш образливі вирази, ніж чоловіки (Jay & Janschewitz, 2008). Отже, наявність гендерних відмінностей нецензурного спілкування потребує подальшого вивчення й уточнення.

Перші два питання анкети дозволили уточнити ставлення юнаків до обсценної лексики взагалі та ставлення до матюків саме на свою адресу. Респонденти обирали з трьох варіантів відповіді: позитивне, негативне або байдуже ставлення. Опитування виявило значущі розбіжності в оцінках молоді різних країн - на малюнку 1 відображені отримані частоти та результати їх порівняння відносно української вибірки.

Рис. 1. Розподіл відповідей на запитання «Яке ваше загальне ставлення до матюків?» та «Як ви ставитесь до матюків саме на вашу адресу?» (%, порівняльний аналіз за допомогою критерію узгодженості х² Пірсона).

Принципове неприйняття брудної лайки демонструють респонденти з країн Азії - в цій виборці тільки троє опитаних (3.5%) відзначили позитивне ставлення до цього явища загалом, і в жодному випадку - стосовно себе. Найбільш толерантне сприйняття виявлене в Росії (56.4% позитивних відповідей) та в Польщі (39.4%); при цьому до матюків, спрямованих на власну адресу, представники цих країн ставляться переважно байдуже.

В Україні негативне ставлення до обсценної лексики висловили 43.7% опитаних, позитивне ставлення - лише 15.1%. Цікаво, що в даному випадку виявлена найбільш виразна різниця у сприйнятті лайки залежно від спрямованості комунікації - 69.9% українців гостро сприймають матюки на власну адресу. Молоді американці, навпаки, більш негативно ставляться до обсценної лексики взагалі (як до явища), але досить терпимі до її використання стосовно себе (Рис. 1).

Отримані результати засвідчують, що молодь західних країн має досить розмиті уявлення про мовленнєво-моральну норму. У суспільній свідомості поняття «свобода слова» (говори що вважаєш за потрібне) підмінюється поняттям «свобода мови» (говори як вважаєш за потрібне). Більше половини опитаних розглядають спілкування із використанням лайки як цілком природне, зрозуміле і звичне, не вбачають в цьому проблеми, навіть якщо нецензурні вислови адресовані їм особисто. Байдуже ставлення до матюків на власну адресу можна пояснити тим, що молодь сприймає такий вид лексики як інструмент, що дозволяє бути причетним до певної спільноти. Функціонування молодіжного жаргону найчастіше розглядається як відхід від повсякденності, іронія, гра, результат зухвалого бажання переінакшити світ на інший зразок (Білецька, 2012). Л.А. Широкорадюк (2001) пояснює, що негативний вплив лихослів'я тим більший, чим суттєвішою для реципієнта є властивість, яка знецінюється. Дослідження використання лайки в повсякденному і конфліктно-агресивному контексті (Kapoor, 2014) показало, що м'які та помірні лайки сприймаються молодими людьми як доречні, а жорсткі образи оцінюються як недоречні в будь-якій ситуації. Отже, всередині шару обсценної лексики існують власні категорії припустимого та неприпустимого, тому реакція людини на почуту або звернену до неї лайку залежить від того, які самі слова були використані.

Представники східних країн все ще зберігають табуювання обсценної лексики у повсякденній комунікації. Прищеплення культурно-національних особливостей мовної компетентності формує стійке негативне ставлення до міжособової комунікації з використанням нецензурних слів.

Н.Ю. Панова (2008) застерігає, що зниження рівня соціальної критики, спокійне ставлення до вживання нецензурної лексики сприяє її засвоєнню дітьми. Терпимість суспільства сигналізує про зміни в масовій свідомості, появу нових стереотипів комунікативної поведінки. Раніше вживання нецензурних слів було безпомилковим маркером соціального неблагополуччя людини, а сьогодні лайка міцно увійшла в активний словник всіх суспільних верств. Наші результати демонструють подібний процес не тільки в Україні, але й у інших країнах західної культури.

У наступному пункті анкети ми прямо запитували респондентів, як часто вони вживають ненормативну лексику (використовували п'ятибальну шкалу Лікерта: ніколи - 0; в виняткових випадках - 1; іноді, в певних ситуаціях - 2; досить часто - 3; завжди, постійно - 4 бали). На рисунку 2 показаний розподіл відповідей у вибірках (Рис. 2).

Отримані результати підтвердили описані вище тенденції. Цілком зрозуміло, що ставлення до обсценної лексики прямо пов'язане з частотою її вживання в повсякденному житті. Тому молодь країн Азії обрала тільки дві категорії відповідей «рідко» - 21.9% та «ніколи» - 78.1%. Найбільш толерантне та навіть позитивне ставлення до матюків було виявлене в Росії, відповідно ми спостерігаємо тут найбільшу відсоткову долю молодих людей, які вживають цю лексику постійно (17.9%) або досить часто (33.3%). Студенти Польщі та США демонструють розподіл відповідей, близький до нормальної кривої. Українська молодь вживає ненормативні вислови вибірково - в певних комунікативних ситуаціях або екстремальних випадках.

Порівняння розподілу оцінок за допомогою U-критерію Манна-Уітні показало, що українські юнаки значно відрізняються у частоті використання нормативної лексики від молоді інших країн (рис. 2). Українська вибірка більш подібна до американської та польської, ніж до російської. Тобто на формування мовленнєвої норми та культури впливає не спільний історичний бекграунд чи певна «загальнослов'янська» ментальність, а актуальна динаміка процесів, що відбуваються у суспільстві - демократизація, лібералізація, глобалізація інформаційного простору тощо.

Рис. 2. Розподіл відповідей на питання «Як часто ви вживаєте ненормативну лексику?» та порівняльний аналіз вибірок за допомогою критерію U Манна-Уітні

Розмірковуючи над отриманими результатами ми прийшли до висновку, що молодь виявляє у власній поведінці елементи культури своєї нації, приймають до уваги умовність поведінки в звичайних ситуаціях в окремо взятій культурі, з використанням ненормативної лексики своєї мови.

Описуючи формування особистості в різних соціальних середовищах, І.С. Кон (2003) підкреслював, що специфіка соціалізації може бути пояснена лише в контексті загальних культурних відмінностей, причому вони є не стільки кількісними, скільки якісними. Зокрема, східна психологія базується на приналежності індивіда до соціальної групи (на відміну від західної культури індивідуалізму) та розглядає особистість як сукупність «кіл обов'язків»: щодо суспільства, родини та батьків, самого себе. Я-образ у традиційній японській культурі тісно пов'язаний з ідеалом очікуваної рольової поведінки, системою інтеріоризованих приписів. Це пояснює виразну схильність азіатської вибірки до дотримання мовної норми.

З іншого боку, зрозуміло, що сучасний світ - це глобалізоване інформаційне поле, в якому відсутні чіткі етнічні межі. В результаті зникнення кордонів відбувається «розмиття» мов та розчинення культурної спадщини кожної нації. Зокрема, О. О. Білецька відзначає, що мовлення міської молоді (як цінність народної, національної культури) замінюються стереотипними зразками масової культури, орієнтованими на впровадження цінностей «американського способу буття» (Білецька, 2012). В цих умовах особливої гостроти набуває проблема збереження української ідентичності.

На рис. 3 відображено відповіді української вибірки на запитання «Які лайливі слова та вирази ви вважаєте неприпустимими у спілкуванні?». Отримані результати засвідчують, що у свідомості молодих людей зникають табу, обумовлені історико-культурними традиціями (наприклад, сексуальна тематика). Натомість виникають нові обмеження, зумовлені демократичними цінностями, лібералізацією суспільних відносин (боді-позитив, толерантність до гей-спільноти, феміністичні вимоги). Ставлення до богохульства дуже відрізняється в різних країнах - найменш заборонена ця тема в США. Молоді люди використовують переважно м' які, помірні лайки, уникаючи жорстких образ, спрямованих на приниження співрозмовника. Від інших вибірок українці суттєво відрізняються тим, що уникають образ на адресу батьків, що відображає традиційні цінності.

Далі було конкретизовано досвід респондентів і уточнено комунікативні ситуації, в яких використовується обсценна лексика. Спочатку ми запитали, від кого в своєму оточенні молоді люди чули ненормативні вислови за останній тиждень: у ситуаціях спілкування з однолітками чи старшими, близькими чи незнайомими, жінками чи чоловіками, доброзичливими чи агресивно налаштованими людьми; в офіційній, безпосередній чи опосередкованій (онлайн) спілкуванні. Потім поставили аналогічне питання стосовно того, яким чином вони самі використовували ненормативні вислови в останній тиждень. Результати західних вибірок виявилися досить схожі між собою. На рисунку представлений приклад української вибірки (Рис. 4).

Рис. 3. Рейтинг «заборонених» тем за даними української вибірки (N=126)

Рис. 4. Досвід вживання ненормативних висловів в українській вибірці
(N=126, кількість випадків)

Загалом молоді люди дали більше відповідей стосовно ситуацій, в яких вони чують ненормативну лексику, ніж стосовно випадків, коли самі її вживають. Респонденти західних країн відмітили, що чують лихослів'я буквально звідусіль. Молодь країн Азії обрала тільки три категорії: однолітки - 15.1%, близькі друзі - 20.9% та дорослі - 15.1% відповідей. Це пояснює механізми надходження й подальшого розповсюдження нецензурної лайки у мовленні молоді.

Основними джерелами потрапляння цих висловів у мову українців виявилось близьке, переважно чоловіче оточення, а також Інтернет-середовище. Циркуляція та використання обсценної лексики відбувається приблизно в тих самих межах. Відмітимо деякі особливі тенденції:

(a) юнаки чують матюки від людей будь-якого віку - як від старших, так і від дітей, але самі вживають їх переважно в середовищі однолітків;

(b) обсценна лексика є атрибутом доброзичливого спілкування в більшій мірі, ніж атрибутом конфліктно-агресивних комунікацій (17.5-20.0% порівняно із 13.5-14.3%);

(c) ненормативне мовлення нечасто, але все ж таки вживається в родинному спілкуванні (на це вказали 4.8% опитаних);

(d) в односторонньому напрямку потік нецензурної лексики розповсюджують ЗМІ (телебачення), офіційні особи та керівництво.

У вибірках всіх країн відмічене активне використання обсценної лексики. Отже, цей засіб задовольняє певні соціальні та психологічні потреби юнаків. Враховуючи, що лайки - це не тільки образа, але й захист, можна зрозуміти, чому молоді люди вдаються до матюків. Для них світ ще занадто незрозумілий та ворожий, і вони, як можуть, намагаються від нього захиститися. За ненормативною лексикою молодь намагається приховати розгубленість та непевність, здаватися сильнішою, жорсткішою, дорослішою.

Дослідження американських студентів (Jay & Janschewitz, 2008) пояснюють прагматичні аспекти вживання лайки: її доцільність залежить від відносин (статусів) мовця та слухача, соціально-фізичного контексту спілкування та конкретного набору використаних слів.

У засвоєнні мовних стандартів важливу роль відіграють імітація та ідентифікація, наслідування поведінки значущих людей, що призводить до прийняття їх цінностей та установок. Особливе положення у списку чинників, що впливають на масову свідомість, займає Інтернет, як найбільш вільний від цензури комунікативний простір. На жаль, численні «лідери думок», що просувають свої погляди та стиль життя в Інтернет-середовищі, часто не є людьми високої культури та взірцями моральних цінностей. Вони приваблюють аудиторію саме яскравою, незвичайною поведінкою, невід'ємним атрибутом якої є мовна розкутість. Існують дані, що користувачі соцмереж вживають ненормативні вислови близько 1.15% онлайн-часу, що майже вдвічі більше, ніж при спілкуванні наживо (Вен, 2016).

Лібералізація поведінки, проголошена свобода поглядів (особливо через ЗМІ та Інтернет) змінює і ставлення до обсценної лексики. Завдяки її циркуляції в близьких, приятельських і навіть родинних відносинах, те, що раніше вважалося примітивним, стає фамільярним; фамільярне перетворюється у розмовне, а розмовне переходить у нейтральний, не маркований пласт словника кожного носія мовної культури. Вульгаризація, примітивізація мови обумовлює зміни свідомості людини, адже мова є другою сигнальною системою - семіотичною системою загальних значень, що орієнтують людину в оточуючому світі та в самій собі (Леонтьев, 2020). Отже, мовлення обумовлює мислення. Відповідно, обсценна редукція мови провокує редукцію мислення та вищих психічних процесів людини.

Психологічних досліджень на цю тему доки недостатньо, але достеменно відомо про взаємозв'язок звички лихословити у старших школярів з тривожністю, агресивністю, дефіцитом самоконтролю, нерозвиненістю рефлексії і емпатії, а також складностями у конструюванні і висловлюванні думок (Широкорадюк, 2001).

Н.Ю. Панова (2008) наводить дані про відмінності ціннісних орієнтацій залежно від варіативності вживання ненормативної лексики учнями та студентами.

Функції обсценної лексики досить добре описані в культурологічній та соціально-психологічній літературі. Проведене дослідження дозволило уточнити, з якою метою використовує нецензурні вислови молодь різних країн світу. Загальною рисою, що об'єднує молодь різних країн, є вживання обсценної лексики для розрядки негативних емоцій. Цей варіант відповіді відмітили від 74.6% до 84.6% опитаних із західних країн, та 32.6 % азіатських респондентів. Це можна пояснити тим, що саме в стані стресу, в ситуаціях психоемоційного напруження людина найчастіше втрачає самоконтроль і здатна діяти і розмовляти так, як зазвичай їй не властиво.

Щодо інших аспектів мотивація вживання нецензурної лексики в різних країнах має специфічні особливості. Молодь з країн Азії, на відміну від західних однолітків, не використовує лайку, щоб краще висловити власну думку або привернути увагу до себе. Американці розглядають обсценну лексику переважно як засіб міжособистісної взаємодії - щоб навмисне образити людину або встановити близький контакт. У Росії найбільша частина респондентів (80.3%) вказала, що нецензурна лайка допомагає їм точніше та яскравіше висловити власну думку. Лайку «як звичку» найбільшим відсотком відмітили Росія - 63.2 % та Азія - 50.0%.

Дещо дивує вибір категорії «для веселого настрою» у молоді із східної Європи (Україна, Польща, Росія) - тобто респонденти через нецензурні висловлювання отримують певне задоволення. Це можна пояснити тим, що для даних країн характерна лайка на сексуально-генітальну тематику, в той час як західноєвропейська культура тяжіє до «анально-екскрементального» типу обсценної лексики (Мокиенко, 1995; Ставицька, 2008).

Отримані дані дозволяють уточнити й осучаснити уявлення про функції обсценної лексики. Лише п'ятеро опитаних у нашому дослідженні обрали відповідь «для авторитету серед однолітків», хоча в деяких наукових джерелах цей мотив вказаний як провідний серед юнаків (Панова, 2008).

Загалом, молодь використовує лайку для розрядки психоемоційного напруження, для заміни вигуків, слів та пауз у повсякденному спілкуванні, для привертання уваги та як відповідь на образу. Використання нецензурної лексики, на думку молодих людей, дозволяє зробити власну промову більш емоційною, живою і сприяє взаєморозумінню. Наші результати доповнюють дані О.О. Білецької (2012), котра виявила, що 60.0-90.0% міської молоді використовують нецензурну лексику для вираження як негативних емоцій (розчарування, гнів), так і позитивних почуттів (захоплення, подив, радість). Масштабне дослідження Н.В. Бончук (2016) демонструє, що лихослів'я в комунікативній поведінці підлітків та юнаків вживається як активна частина словникового запасу, тобто не для завдання шкоди іншому, а для підсилення думки. Наголошуємо на тому, що насправді така форма мовлення вульгаризує, спрощує мову, знижуючи рівень спілкування.

23.8% молодих українців через лайку прямо та навмисно виражають вербальну агресію: таким чином «посилюючи» себе та принижуючи співрозмовника в конфліктних ситуаціях. З позиції психолінгвістики агресивна вербальна поведінка негативно впливає на комунікативну взаємодію, оскільки вона завжди спрямована на деструкцію мовної особистості адресата, на його підпорядкування, маніпулювання ним в інтересах автора висловлювання (Нещименко, 2001).

Опитування показало, що ненормативна лексика є потужним засобом спілкування, що має великий вплив як на оточуючих, так і на саму людину, котра її вживає. Подібна думка в останні роки все частіше обґрунтовується науковцями. Так, T. Jay (2009) обґрунтовує корисність табуйованої лексики тим, що ці слова швидше та краще передають інформацію про складні емоції, та чинять сильніший вплив на людей, оскільки напряму пов'язані з емоційними центрами мозку. Нейропсихологічні дослідження (Bowers & Pleydell-Pearce, 2011) довели, що фонетичне звучання нецензурних слів при їх промові викликає стресові вегетативні реакції. Загалом, лексична форма впливає на те, як людина думає і як діє. Лайливі слова можуть викликати сильні емоції навіть коли вони промовляються без бажання когось образити.

Наступне запитання анкети стосувалося емоційних та поведінкових реакцій, які супроводжують використання обсценної лексики у спілкуванні. Аналіз відповідей у таблиці 1 виявляє домінуючу тенденцію серед західної молоді до таких емоційних реакцій на вживання нецензурних висловів як байдужість та/або задоволення; серед поведінкових реакцій переважають ігнорування або відповідь у такий самий спосіб. Молодь з країн Азії реагує на нецензурну лайку інакше - більшість опитаних вказують, що їм стає неприємно і вони припиняють спілкування (Табл. 1).

Емоційне полегшення є інтернаціональною реакцією, властивою всім групам. Тобто лайка - це доступна «емоційна розрядка»; молодь у такий засіб реалізує право на прояв пригнічених почуттів й афектів. Також це може бути демонстрація зневаги по відношенню до системи заборон, репрезентація власної незалежності та свободи. Як результат, вияв мовленнєвої агресії стає поширеним та прийнятним способом поведінки у середовищі однолітків.

Таблиця 1. Порівняльний аналіз розподілу відповідей на питання «Що ви відчуваєте і до яких дій вдаєтеся, коли вживаєте нецензурну лексику або чуєте мат на свою адресу?», %

Примітка: порівняння відносно української вибірки; вказана значущість критерію х2 Пірсона (критичне значення відрізняється залежно від чисельності вибірок), при р<0,05 приймається гіпотеза про розбіжність розподілу даних в групах.

Разом з цим, спостерігаємо протилежну реакцію - приблизно у третини опитаних нецензурна лексика викликає злість, агресію, образу (найменший відсоток в Росії). Така реакція є природною: лайка породжує агресію у відповідь, негативні емоції заражають усіх учасників спілкування.

Широка розповсюдженість відповідей про байдуже ставлення до матюків (45.4% серед опитаних з Польщі; 62.2% - у США; 68.4% - у Росії) свідчить про те, що ненормативна лексика міцно увійшла у мовлення. Вона не сприймається та не засуджується як щось ганебне, що характеризує людину як неосвічену, з обмеженим словником й низьким рівнем культури. Молоді люди не схильні відкрито обурюватися, коли стосовно них або у їх присутності застосовується нецензурна лексика (від 0 до 4.8% відповідей в різних країнах). Частий вибір варіантів «мені стає смішно» та «відчуваю задоволення» можна пояснити тим, що для молоді ненормативна лексика є скоріше розвагою, проявом мисленнєво-мовленнєвої дотепності, яскравості розуму та неординарності особистості.

Отримані результати призводять до висновку, що національну (соціокультурну) специфіку мають не тільки зовнішні форми обсценної лексики, але й внутрішні, психологічні реакції, що супроводжують спілкування с використанням нецензурних висловів. Як і в попередніх питаннях, українські юнаки та дівчата демонструють більшу подібність до респондентів з Польші і навіть з США, ніж до молоді з Росії, хоча з останньою країною існує досить давній історичний та культурний зв'язок.

Наступне питання анкети було відкритим: «Деякі люди

говорять, що вживання ненормативної лексики - ознака неосвіченості або невихованості. Чи погоджуєтесь ви з цією думкою і чому саме?». Наведемо короткі цитати відповідей, що відображають специфіку різних країн (Табл. 2).

Таблиця 2. Уявлення про обсценну лексику як маркер соціального статусу

митців, але вони досягли дуже високого соціального статусу».

«Звісно, мат - це свідчення приналежності людини до певної верстви населення, але й серед відомих, освічених людей є ті, хто постійно вживає мат».

Молодь України намагалась розмірковувати, наводити приклади ситуацій, обставин, пояснювати та виправдовувати обсценну лексику. Загалом, була помітна тенденція до засудження такого стилю мовлення: навіть ті, хто відповів, що не вбачають зв'язку між освіченістю та вживанням матюків, у своїх відповідях зазначали можливі негативні наслідки. Аналіз відповідей молоді США та Європи виявив нейтрально-помірковане ставлення: лайка може бути результатом невихованості, але її у певних обставинах може використовувати дуже освічена та професійно-успішна людина. Респонденти посилаються на конкретні приклади того, як обсценна лексика підкреслює індивідуальність людини, надає їй «шарм». Відповіді російської молоді, переконливі та навіть агресивні (з використанням нецензурних висловів), підтверджують соціальний стереотип про криміналізовану та лайливу націю. Обсценна лексика для громадян Росії є нормою у спілкуванні і навіть своєрідним національним колоритом. Молодь країн Азії демонструє чітку позицію щодо обсценної лексики як ознаки неосвіченості, невихованості, безкультурності. Нецензурну лайку вони асоціюють з певним прошарком соціуму; підкреслюють, що вона за межею моралі та права, заборонена у суспільних місцях та в офіційній розмові. Такі відповіді ми пояснюємо, в першу чергу,тим, що ці країни завжди оберігали свою національну ідентичність: унікальну мову та писемність, етнічні традиції й цінності. Соціальні санкції та правова регламентація є вагомими чинниками у протидії розповсюдженню обсценної лексики. Дієві заборонні закони і постійний контроль над ситуацією, державні культурно-орієнтовані програми, особистий приклад дорослих, заборона на трансляцію телепередач, де вживають матюки - все це підтримує культуру мовлення та запобігає поширенню обсценної лексики.

Молоді люди розуміють соціальну небажаність такої поведінки. На питання анкети «Чи варто боротися проти вживання нецензурних виразів?», респонденти переважно відповідають, що «варто у будь-якому разі» (від 63.4% до 98.5%), при цьому відсоток відповідей «варто, але навряд вдасться» також великий (в середньому по вибірці 57.1%). Відповідь «ні, це марна справа» (44.5% у загальній вибірці) говорить про песимістичний настрій молоді стосовно можливості змінити устояні мовленнєві звички. Лише 14.8% обрали відповідь «не бачу потреби, бо це є невід'ємна частина будь-якої мови». Отже незважаючи на толерантне і навіть схвальне ставлення до обсценної лексики, сучасна молодь все ж вбачає у її розповсюдженні серйозну соціальну проблему, з якою необхідно боротися.

На останок слід нагадати, що мова і мовлення, у яких би формах вони не виявлялись, є суспільно обумовленими явищами. Але привласнення мовної культури, її інтеріоризацію здійснює конкретна людина - суб'єкт психічного життя. Вона здатна вибірково ставитися до будь-яких суспільних пропозицій і зразків до наслідування, керуючись при цьому власними цінностями та критеріями. Кожна доросла людина має нести відповідальність за свою мовленнєву культуру; тільки за таких умов вона зможе протистояти лихослів'ю, що набуло сьогодні непомірного поширення в суспільстві і видається за ознаку соціалізованості і зрілості (Широкорадюк, 2011).

Висновки