Ґенеза логіко-смислової організації мовлення підлітків у постнекласичній перспективі сучасності

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Ґенеза логіко-смислової організації мовлення підлітків у постнекласичній перспективі сучасності

Наталя Токарева

Genesis of the Logico-Semantic Organization of Adolescents Speech in the Post-Nonclassical Perspective of the Contemporaneity

ABSTRACT

The article presents the results of theoretical and empirical analysis of the trends in the speech development of adolescents in the context of psycholinguistic scientific space. As one of the vectors of adolescents' thoughtspeech activity development, the author considers the development of the logical-semantic organization of the speech utterance, which is a complex unity of interrelated but phenomenologically independent phenomena: objectmeaning and logical ordering of speech utterance structure.

The necessity of using the post-neoclassical approach (evolutionary- synergetic paradigm of scientific rationality) to study the trends in the variability of modern adolescents speech development is grounded in the article, which makes it possible to analyze the phenomenological field of speech from the standpoint of the development of open dissipative systems in the unity of the socio-cultural, psychological and psycholinguistic contexts.

Наталя Токарева доктор психологічних наук, доцент, завідувач кафедри загальної та вікової психології ДВНЗ «Криворізький державний педагогічний університет»

Вступ

Сучасний підліток існує у вимірах агресивних інформаційно-комунікаційних потоків, що детермінує жорстку необхідність відображення накопиченого досвіду людства і власного персонологічного досвіду у мовленнєвій поведінці. Ознаки цивілізації епохи постмодернізму: «розпад універсальної картини світу, криза колективної ідентичності, інтенсивність субкультурної стратифікації, вибух есхатологічних настроїв» (Хренов, 2002: 5) - беззаперечно виявляються у мовленні отроцтва, адже мова і мовлення є своєрідними універсаліями, котрі вибудовують простір життєтворення особистості і форматують символічний спосіб комунікації. У своєрідній психолінгвістичній субкультурі підлітків знаходять відображення норми та цінності, що домінують у молодіжному середовищі та є орієнтирами для вербальної і невербальної поведінки носіїв соціолекту. Особливості мовлення підлітків проявляють себе на фонетичному (артикуляційна модифікація слів), лексичному (лексико-семантичні новоутворення, інвективна лексика різних ступенів стилістичної зниженості) та граматичному (відхилення від норм кодифікованої граматики) рівнях (Боднар, 2004). Означені системні утворення вплетені у процеси сприймання, збереження і передання інформації, вони є компонентами когнітивної діяльності, зорієнтованої на становлення та регуляцію динамічної смислової системи суб'єкта життєтворення в інформаційному суспільстві. Серед основних ліній розвитку смислової сфери особистості Д.О. Леонтьєв називає ієрархізацію, інтеграцію і структурне ускладнення, а також когнітивне (точніше, ідеаторне) опосередкування смислової регуляції, її поширення за межі наявної актуально сприйнятої ситуації, безпосереднього перцептивного поля, у план прогнозів, уявлень, ідеаторних змістів свідомості (Леонтьев, 2007: 282-289). У підлітковому віці, коли внутрішній світ та індивідуальні смислові орієнтації набувають ознак самодостатності, смислова регуляція починає нерідко приймати контрадаптивний, або й дезадаптивний характер, конфліктуючи із іншими регуляторними системами (Леонтьев, 2007: 290), індивідуальна траєкторія мовно-мовленнєвого розвитку особистості характеризується поширенням у мовленнєвому контенті неоптимальних (примітивізованих, семантично збіднених) паттернів логіко-смислової структури мовленнєво-мисленнєвої діяльності. Когнітивна природа логіко-смислової організації мовлення спирається на перцептивні і мисленнєві операції, що підтверджує єдність засвоєння дитиною мови і мовлення в онтогенезі спільно із розвитком сприймання і розуміння навколишнього світу (Ушакова, 2011: 238). У даному контексті не викликає сумніву актуальність і продуктивність застосування до аналізу мовленнєво-мисленнєвої діяльності підлітків постнекласичного підходу, що дозволяє інтегрувати полімодальний науковий ресурс антропологічної парадигматики задля дослідження складних вимірів смислоформулювання і текстотворення в умовах сучасності.

Принципові засади організації мовленнєво-мисленнєвої діяльності традиційно займають важливе місце у дослідженнях науковців (Chomsky, 1968; Greene, 1972; Slobin, 1971; Foursha- Stevenson, Schembri, Nicoladis & Eriksen, 2017; Frank & Christiansen, 2018; Ахутина, 1989; Калмикова, 2016; Леонтьев, 2007; Ушакова, 2011 та ін.) і становлять особливий інтерес у контексті вивчення логіко-смислової організації мовленнєвого висловлювання (Chrabaszcz & Gor, 2017; Леонтьев, 2007; Ушакова, 201 1; Калмикова, 2016 та інші). Проблема вираження смислу у мовленні є одним із найбільш значущих наукових аспектів вивчення дитячого мовлення у онтопсихолінгвістиці (Ушакова, 2011: 73), адже кожне мовленнєве висловлювання (текст) є проекцією ментального контенту конкретної мовної особистості, котра володіє системою мови і готова до мовленнєвих вчинків. «Опрацьована людиною інформація про навколишній світ, втілена у мовленнєву форму, несе на собі відбиток психіки людини», - підкреслює професор Т.М. Ушакова. У тексті, на думку фахівця із вербальної семантики, «розкриваються повноцінні і необмежені можливості для втілення часто дуже складного задуму автора, семантики у широкому сенсі» (Ушакова, 2011: 239-240). Через аналіз текстів, мовленнєвого змісту можна отримати уявлення про структури мислення людини, особливості відображення об'єктивної реальності, світобачення. Водночас, педагогічна практика мовленнєвого розвитку школярів спирається переважно на лінгвістичні моделі (Калмикова, 2016; Токарева, 2014), що перешкоджає оволодінню текстуальними вимірами мовленнєвого простору і ускладнює формування навичок комунікативної діяльності та компетентностей школярів. Найбільш уразливим місцем мовно-мовленнєвої підготовки підлітків є здатність до самостійної побудови смислової структури мовленнєвого висловлювання.

Зважаючи на дискусійний контент означеної проблеми, відсутність повноцінної інтегративної теорії розвитку мовної особистості в сучасному освітньому середовищі, а також усвідомлюючи важливість розуміння тенденцій особистісного становлення сучасного підлітка в системі психолого-педагогічного супроводу навчально-виховного процесу, мета даного дослідження була означена нами як конкретизація тенденцій вікової динаміки логіко-смислової організації мовленнєвих висловлювань (далі - ЛСОМВ) підлітків у просторі сучасного інформаційного суспільства.

Методи і методики дослідження

ідентичність психічний мовленнєвий мисленнєвий

Беручи до уваги, що контекстуальність організації логіко-смислової структури мовленнєвого висловлювання формується (у єдності системи «мова - мовлення - мовленнєва діяльність») і закріплюється в процесі життєдіяльності особистості, нами було зроблено гіпотетичне припущення про існування відмінностей у виявленні текстових предикторів мовлення у підлітків різних вікових груп.

Вибірку емпіричного дослідження склали 543 учні 6-9-х класів загальноосвітніх шкіл м. Кривого Рогу (Україна); вік респондентів (11-15 років) детермінований особливостями ґенези підліткового етапу розвитку у системі освітнього простору.

В основу емпіричного дослідження були покладені результати попереднього теоретичного аналізу проблеми розвитку мовлення (і зокрема - навичок ЛСОМВ) протягом підліткового віку. Конструкт логіко-смислової організації мовленнєвого висловлювання (ЛСОМВ) ми розглядаємо як один із векторів розвитку мовленнєво-мисленнєвої діяльності, що є складною єдністю взаємопов'язаних, але феноменологічно самостійних явищ: предметно-смислового (денотативного) і логічного упорядкування (ієрархічного узгодження предикатів) структури мовленнєвого висловлювання.

Полімодальність та варіативність мовленнєвого розвитку особистості у період дорослішання в умовах нестабільності сучасної соціокультурної ситуації зумовили необхідність використання постнекласичного підходу (еволюційно-синергетичної парадигми наукової раціональності), що дозволяє аналізувати феноменологічне поле мовленнєвого розвитку підлітків із позицій розвитку (самоорганізації) відкритих дисипативних систем у єдності соціокультурного, психологічного та психолінгвістичного контекстів.

Предметом дослідження була обрана логіко-смислова організація письмового тексту (складно організованого мовленнєвого висловлювання) школярів підліткового віку. Зв'язність, цілісність і семантична завершеність розглядалися як основні ознаки текстових одиниць, смисл яких формується із інтеграції усіх мовних елементів, що приймають участь у породженні мовлення (Ушакова, 2011: 239); на рівні тексту втілюється складний задум висловлювання, відбувається взаємодія мови і мислення. Вибір письмової форми мовлення зумовлений її більшою послідовністю, логічністю розвитку думки, розгорнутістю (оформленістю семантичних і синтаксичних зв'язків) порівняно із усним мовленням, що дозволяє об'єктивувати елементи внутрішньої структури висловлювання, котрі в усній формі мовлення залишаються у внутрішньому плані.

Процедура дослідження передбачала емпіричне вивчення ЛСОМВ підлітків методом утворення письмового мовленнєвого висловлювання за методикою умовно-творчої роботи з опорами. Учням пропонувалося на підставі трьох текстів-опор створити власний текст узагальненого характеру. Робота потребувала поетапного когнітивного опрацювання інформації - фреймінгу (Фурс & Власова, 2013: 101): осмислення і категоризації наданої інформації, здатності свідомо моделювати різні типи мовленнєвих висловлювань із урахуванням причинно-наслідкових залежностей між елементами текстового конструалу та сурядності мікротем, реалізації можливостей оцінювати ментальні репрезентації вторинного тексту. Результатом смислового перекодування сприйнятих повідомлень є його реконструкція і динамічна смислова перебудова залежно від актуальних характеристик породжуваного тексту (смислоорганізованість вербального матеріалу, структура тексту, узгодження смислових кодів суб'єктів комунікації тощо).

Аналізу підлягали предметно-смисловий контент тексту (денотативне представлення змістових одиниць (адекватність репрезентації у тексті окремих сегментів змісту), їх ієрархічне узгодження), що виявляється у психологічній структурі предикатів, котрі втілюють задум висловлювання і забезпечують вираження основної думки, та логічне упорядкування структури мовленнєвого висловлювання (вибудовування ієрархії предикатів, пропорційне співвіднесення кожної з мікротем у логіці цілісного тексту, дотримання послідовності викладення інформаційних блоків, забезпечення зв'язку між предикаторами першого порядку).

Первинна обробка даних здійснювалася методом контент- аналізу із подальшим обчисленням середньостатистичних значень отриманого матеріалу. При узагальненні та аналізі результатів емпіричного зрізу була використана комп'ютерна статистична програма IBM SPSS Statistics 19 («Statistical Package for the Social Science»).

Результати та дискусії

Зіставлення середніх величин (Мх) показників психолінгвістичного профілю ЛСОМВ підлітків виявило певні відмінності у порівнюваних групах і засвідчило нелінійність мовленнєвого розвитку респондентів.

Аналіз кількісних показників предметно-смислової організації досліджуваних текстів дозволив констатувати загальну регресивну тенденцію: кількість речень у творчих роботах підлітків із віком зменшується (у молодших підлітків Мх = 14,6, у старших підлітків Мх = 7,6); послідовність зменшення кількості предикативних елементів у структурі синтаксису текстів руйнується у підлітків 14 років, мовлення яких відзначається зростанням кількості ускладнюючих синтаксичних елементів.

Відмінності у порівнюваних групах і засвідчило нелінійність мовленнєвого розвитку респондентів.

Аналіз кількісних показників предметно-смислової організації досліджуваних текстів дозволив констатувати загальну регресивну тенденцію: кількість речень у творчих роботах підлітків із віком зменшується (у молодших підлітків Мх = 14,6, у старших підлітків Мх = 7,6); послідовність зменшення кількості предикативних елементів у структурі синтаксису текстів руйнується у підлітків 14 років, мовлення яких відзначається зростанням кількості ускладнюючих синтаксичних елементів.

Разом з тим, у текстових конструкціях підлітків прослідковується тенденція до зменшення кількості слів у предикативних одиницях, що супроводжується ускладненням синтаксису і ущільненням смислу в системах денотатного представлення змісту (зокрема, у підлітків 14 років Мх кількості предикацій становить 23,4 одиниці (max по вибірці), тоді як кількість слів на предикацію дорівнює в середньому 5 (max по вибірці 5,9)). Схильність школярів даної вікової групи до скорочення фраз відображує поширення серед підлітків (як носіїв соціолекту) спілкування за допомогою SMS та специфіку «кліпового» мислення, притаманного підлітковій субкультурі.

У форматі логічного упорядкування мовленнєвих висловлювань найнижчі показники виявляють підлітки 13 років; в роботах школярів даної вікової групи прослідковуються помилки у формулюванні головної думки (найчастіше - представлення другорядної думки в якості головної), непослідовність розгортання думки за єдиними засадами протягом текстового контенту, необґрунтованість змістом узагальнень та висновків. У 14-15 років зв'язність і сурядність мікротем у тексті, підпорядкованість тексту головній думці та послідовність викладення інформації якісно покращується.

Однофакторний дисперсійний аналіз ANOVA (див. табл. 2), коректність застосування якого перевірено із залученням критерію однорідності дисперсій Лівіня (при р > 0,05), показав, що відмінності між віковими групами підлітків у виявленні ЛСОМВ є статистично достовірно значущими відносно предикторів логічного упорядкування структури мовленнєвого висловлювання (при р < 0,05): Мх порівнюваних величин якісно відрізняються.

Рівень проявів Мх за шкалами «Кількість речень» і «Кількість слів на предикацію» у порівнюваних групах не має статистично значущих відмінностей (р > 0,05), що свідчить про відносну сталість параметрів денотатного представлення змістових одиниць у мовленнєвих висловлюваннях підлітків різного віку, а отже помилки у предметно-смисловому аспекті текстотворення підлітків пов'язані не із віковими особливостями розвитку мовленнєво-мисленнєвої діяльності, а із індивідуальною недостатністю мовленнєвої культури респондентів.

В умовах передбаченої рівності дисперсій t-критерій Стьюдента для незалежних вибірок (р-рівень < 0,05) також зафіксував статистичну значущість відмінностей у логічному упорядкуванні структури мовленнєвого висловлювання (р = 0,0001 < 0,05) між підлітками різного віку. Кореляційний аналіз виявив наявність взаємозв'язків між змінними «Вікові групи» та параметрами ЛСОМВ підлітків, сила яких дозволяє виокремити дві підгрупи кореляцій: 1) взаємозв'язок слабкої сили (t < 0,3) між змінними «Вікові групи» та контент-блоком «Виділення головної думки» (t = 0,117) на достатньому рівні статистичної значущості (р < 0,05), що характеризує потенційні тенденції прогресивного розвитку логічного мислення особистості у період дорослішання; 2) взаємозв'язки помірної сили (0,3 < t < 0,7) між змінними «Вікові групи» та контент-блоками «Зв'язність між предикатами» (t = 0,466), «Підпорядкування тексту головній думці» (t = 0,441), «Сурядність мікротем» (t = 0,625), «Послідовність викладення» (t = 0,481) та «Міжтемна зв'язність» (t = 0,552) на достатньому (р < 0,05) та середньому (р < 0,01) рівнях статистичної значущості. А отже можна стверджувати, що саме параметри логічної організації висловлювання достовірно змінюються у процесі мовленнєвого розвитку школярів протягом вікового періоду ґенези буття.

В цілому ж динаміка ЛСОМВ у підлітковому віці не має чітко вираженого позитивного вектору розвитку і відображує дві тенденції: регресивну (11-13 років), що характеризується збільшенням порушень (викривлень або й руйнації) лексико-понятійної, граматичної та логіко-смислової структур тестового повідомлення, та прогресивну (14-15 років), котра означує зменшення помилок під час текстотворення. Найбільш проблемним періодом розвитку мовленнєво-мисленнєвої діяльності, пов'язаної із специфікою ЛСОМВ, виявився період 13 років, коли у системі організації логіко-смислового мовленнєвого контенту підлітків виявляються суперечливі тенденції: структурне ускладнення синтагматичних одиниць мовлення, що виражається у все більш частому вживанні складних синтаксичних конструкцій, розширенні сфери використання слів складної морфологічної структури, поєднується із уніфікацією засобів мовлення, зменшенням їх різноманітності, що призводить до стандартизації мовлення школярів даної вікової групи.

В контексті постнекласичного інтеграційного підходу до розуміння психологічної сутності ЛСОМВ підлітків отримані дані засвідчують зумовленість мовленнєвого розвитку школярів не лише зовнішнім ситуативно-контекстуальним впливом навчального процесу, але й специфікою вікових новоутворень мовно-когнітивного спектру.

Постнекласична парадигма сучасного інформаційного суспільства епохи постмодернізму, сповнена фрагментарністю (полістилістикою) буття, радикальним плюралізмом у розумінні персональних наративів, ситуаційною невизначеністю контекстів, акцентованою поліваріативністю у ставленні до культурних традицій, гетерогенністю смислів, рівнів розуміння тексту (хронотопів, реалій буття, екзистенційних конструкцій), що перетворює наративи у ребуси, загадки, розв'язання яких залежить від фантазії, ерудиції, персональної культури суб'єкта, значно ускладнює розвиток логічного мислення дитини. Пріоритетність ігрових сценаріїв життєтворення у період дорослішання гарантує підліткам відкритість простору самоздійснення, звільнення від цілепокладання, можливість добудовувати смисли, використовуючи неочікувані асоціації, свободу бунтівного нормотворення, і, разом з тим, знижує ефективність ЛСОМВ (що є особливо значущим у піковий період пубертатної кризи 13 років, котрий супроводжується бурхливими психофізіологічними змінами на фоні гормональних збурень). Через недосконалість ЛСОМВ підліток не завжди готовий і не у всіх випадках життєдіяльності здатний адекватно вербалізувати рівень персональних домагань, через що його відносини із середовищем практично завжди емоційно напружені і динамічні. А отже одним із важливих завдань психолого-педагогічного супроводу дитини в нестабільних умовах соціокультурних трансформацій є переформатування полісуб'єктних взаємин між дітьми і дорослими у логіко-семантичному полі толерантного паритетного діалогу.

Суб'єктивні виміри діалогічної реальності стверджуються через мову і мовлення, що є об'єктивними каналами узгодження персонального досвіду особистості у період дорослішання із ментальним контентом соціокультурного простору: маючи можливість виходити за межі «тут і зараз», мовлення погоджує різні зони реальності повсякденного життя і інтегрує їх у значиме ціле. У межах функціонування постнекласичного освітнього простору (Петренко, 2016) як системного утворення, зорієнтованого на розширення особистісного досвіду, становлення життєвих смислів людини та інтеріоризацію цінностей соціокультурного середовища у змінних умовах буття, найбільш доречними є суб'єктна (аксіальна) та інтерсуб'єктна парадигми організації міжособистісної взаємодії партнерів по спілкуванню (зокрема у системі «вчитель - учень») у континуумі формування навичок повноцінної логіко-смислової організації мовленнєвої діяльності.

Висновки

Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів проблемного поля ґенези логіко-смислової організації мовлення підлітків, але відкриває перспективи для подальшого його вивчення: дослідження когнітивних механізмів мовотворення у підлітково-юнацькому середовищі, звернення до гендерного аспекту використання комунікативних стратегій у різних ситуаціях мовленнєвої взаємодії.

Література

1. Ахутина, Т.В. Порождение речи. Нейролингвистический анализ синтаксиса. Москва: Изд-во Моск. ун-та, 1989. 215 с.

2. Боднар, Р.В. Соціолект підлітків як об'єкт лінгвістичних досліджень (на матеріалі англійської мови). Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. Київ: КНУ ім. Т Шевченка ; ВПУ «Київський університет», 2004. Вип. 10. С. 45-50.

3. Калмикова, Л.О. Формування у дітей старшого дошкільного віку мовленнєвої діяльності: діагностико-розвивальний комплекс. Київ: Видавничий Дім «Слово», 2016. 384 с.

4. Леонтьев, Д.А. Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальности. Москва: Смысл, 2007. 511 с.

5. Леонтьева, А.В. Рефлексия в ментальном и языковом конструировании действительности: предпосылки и грани семантической диффузности. Вопросы когнитивной лингвистики. 2015. Вып. 2 (043). С. 40-45.

6. Петренко, О.Б. Постнекласична парадигма освіти й виховання: Теоретичний аналіз. Інноватика у вихованні. 2016. Вип. 3. С. 40-49.

7. Токарева, Н.Н. Развитие коммуникативной компетентности личности подростка.

8. Scientific Papers of The Witelon State University of Applied Sciences in Legnica. 2014. Вып. 12 (3). С. 57-66.

9. Ушакова, Т.Н. Рождение слова: Проблемы психологии речи и психолингвистики. Москва: Институт психологии РАН, 2011. 524 с.

10. Фурс, Л.А., Власова, К.В. Моделирование комплиментарности как типа убеждающей коммуникации. Вопросы когнитивной лингвистики. 2013. Вып. 1 (034). С. 100-105.

11. Хренов, Н. Культура в эпоху социального хаоса. Москва: Эдиториал УРСС, 2002. 448 с.

12. Chomsky, N. (1968). Language and Mind. New York: Harcourt Brace Jovanovich Inc.

13. Chrabaszcz, A., & Gor, K. (2017). Quantifying contextual effects in second language processing of phonolexically ambiguous and unambiguous words. Applied Psycholinguistics, 38 (4), 909-942. DOI: 10.1017/S0142716416000497

14. Foursha-Stevenson, C., Schembri, T., Nicoladis, E., & Eriksen, C. (2017). The influence of child-directed speech on word learning and comprehension. Journal of Psycholinguistic Research, 46 (2), 329-343. DOI: 10.1007/s10936-016-9441-3

15. Greene, J. (1972). Psycholinguistics. Chomsky and Psychology. New York: Penguin Books.

16. Slobin, Dan I. (1971). Psycholinguistics. Illinois: Glenview & London: Scott, Foresman and Co.

17. Frank, St.L., & Christiansen, M.H. (2018). Hierarchical and sequential processing of language. Language, Cognition and Neuroscience, 33 (9), 1213-1218. DOI:10.10 80/23273798.2018.1424347

References

1. Ahutina, TV (1989). Porozhdenie rechi. Nejrolingvisticheskij analiz sintaksisa [Generation of speech. Neurolinguistic analysis of syntax]. Moscow: Izd-vo Mosk. un-ta [in Russian].

2. Bodnar, R.V. (2004). Socrnlekt pіdlіtkіv jak ob'yekt lіngvіstichnih doshdzhen (na materiah anglyskoi movi) [Socrnlekt of adolescents as an object of linguistic research (on the material of the English language)]. Movni і konceptualm kartini svitii - Linguistic and Conceptual Worldviews, 10, 45-50 [in Ukrainian].

3. Kalmkova, L.O. (2016). Formuvannja u dtiej starshogo doshkdnogo viku movlennєvoї dijalnosti: diagnostiko-rozvїvalnij kompleks [Formation in children of the senior preschool age of speech activity: diagnostic-development complex]. Kyiv: Vidavnichij Dm «Slovo» [in Ukrainian].

4. Leontev, D.A. (2007). Psihologija smysla: priroda, stroenie i dinamika smyslovoj realnosti [Psychology of meaning: nature, structure and dynamics of the semantic reality]. Moskow: Smysl [in Russian].

5. Leonteva, A.V (2015). Refleksija v mentalnom i jazykovom konstruirovanii dejstvitelnosti: predposylki i grani semanticheskoj diffuznosti [Reflection in the mental and linguistic construction of reality: the prerequisites and facets of semantic diffusion]. Voprosy kognitivnoj lingvistiki - Questions of Cognitive Linguistics, 2 (043), 40-45 [in Russian].

6. Petrenko, O.B. (2016). Postneklasichna paradigma osviti j vihovannja: Teoretichnij analiz [The post-informal paradigm of basic knowledge: Theoretical analysis]. Innovatika u vihovanni - Innovation in upbringing, 3, 40-49 [in Ukrainian].

7. Tokareva, N.N. (2014). Razvitie kommunikativnoj kompetentnosti lichnosti podrostka [Development of communicative competence of the adolescent's personality]. Scientific Papers of The Witelon State University of Applied Sciences in Legnica, 12 (3), 57-66 [in Russian].

8. Ushakova, T.N. (2011). Rozhdenie slova: Problemy psihologii rechi i psiholingvistiki [Birth of the word: Problems of speech psychology and psycholinguistics]. Moskow: Institut psihologii RAN [in Russian].

9. Furs, L.A., & Vlasova, K.V (2013). Modelirovanie komplimentarnosti kak tipa ubezhdajushhej kommunikacii [Simulation of complementarity as a type of persuasive communication]. Voprosy kognitivnoj lingvistiki - Questions of Cognitive Linguistics, 1 (034),100-105 [in Russian].

10. Hrenov, N. (2002). Kultura v jepohu socialnogo haosa [Culture in the era of social chaos]. Moskow: Jeditorial URSS [in Russian].

11. Chomsky, N. (1968). Language and Mind. New York: Harcourt Brace Jovanovich, Inc.

12. Chrabaszcz, A., & Gor, K. (2017). Quantifying contextual effects in second language processing of phonolexically ambiguous and unambiguous words. Applied Psycholinguistics, 38 (4), 909-942. DOI: 10.1017/S0142716416000497

13. Foursha-Stevenson, C., Schembri, T., Nicoladis, E., & Eriksen, C. (2017). The influence of child-directed speech on word learning and comprehension. Journal of Psycholinguistic Research, 46 (2), 329-343. DOI: 10.1007/s10936-016-9441-3

14. Greene, J. (1972). Psycholinguistics. Chomsky and Psychology. New York: Penguin Books.

15. Slobin, Dan I. (1971). Psycholinguistics. Illinois: Glenview,& London: Scott, Foresman and Co.

16. Frank, St.L., & Christiansen, M.H. (2018). Hierarchical and sequential processing of language. Language, Cognition and Neuroscience, 33 (9), 1213-1218. DOI:10.10 80/23273798.2018.1424347