Внутрішні психологічні фактори опору змінам: тривожність, копінг-стратепї, ригідність

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВНУТРІШНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ОПОРУ ЗМІНАМ: ТРИВОЖНІСТЬ, КОПІНГ-СТРАТЕПЇ, РИГІДНІСТЬ

З.В. Громова

аспірантка кафедри психології Інституту підготовки кадрів ДСЗУ

Громова З.В. Внутрішні психологічні чинники опору змінам: тривожність, копінг-стратегії, ригідність.

Стаття присвячена обґрунтуванню внутрішніх психологічних чинників, що впливають на виникнення та інтенсивність опору змінам. Проаналізовано складові явища опору змінам й виявлено триаспектну структуру, що включає когнітивний, афективний та поведінковий компоненти. Проведено емпіричне дослідження з метою виявлення зв'язків між виділеними компонентами опору змінам та тривожністю, копінг-стратегіями та ригідністю. У статті представлені результати емпіричного дослідження, їх аналіз та інтерпретація, що свідчать про наявність зв'язку між виникненням та інтенсивністю опору змінам та такими чинниками як: тривожність, копінг-стратегії, ригідність. Зазначенню важливість врахування цих чинників при плануванні та розробці заходів з нивелювання негативних наслідків опору змінам.

Ключові слова: опір змінам, ригідність, тривожність, копінг-стратегії.

Gromova Z.V.

Anxiety, coping strategies, rigidity - the internal antecedents of change resistance.

Change resistance is a multifaceted phenomenon which is a combination of all reactions aimed at interfering with change implementation process. In the present article the change resistance composition is analyzed revealing a 3-tier architecture including cognitive, emotional and behavioral components. From the perspective of the established components the internal antecedents contributing to appearance and intensity of change resistance are established. The article describes the empirical study conducted in 5 Ukrainian cities aimed at exploring how the outlined change resistance components correlate with anxiety, coping strategies and rigidity. The results of the study are presented in the article in tables illustrating the strength and significance of the correlation in every pair of variables. The study has concluded that there is significant weak correlation between state anxiety and emotional reaction, state anxiety and short-term focus, trait anxiety and emotional reaction, trait anxiety and short-term focus, avoidance coping and routine seeking, avoidance coping and short-term focus, sensitive rigidity and emotional reaction, premorbid rigidity and shortterm focus. Further analysis and interpretations of the study results are provided. It is recommended to consider these internal antecedents of change resistance in developing and planning any measures aimed at handling change resistance.

Key words: resistance to change, anxiety, coping strategy, rigidity.

Постановка проблеми

Швидкість технологічних, економічних, політичних, соціальних змін, які спостерігаються у 21 столітті дуже висока, відповідно, компанії/бізнеси, які за своєю природою включають у себе всі або деякі з цих аспектів, не можуть не стикатися з необхідністю впроваджувати зміни різного масштабу і характеру. Практика показує, що швидкість таких змін буває дуже високою - багато компаній щомісяця впроваджують якісь значні зміни, зміни менш значущого характеру можуть відбуватися навіть частіше [7, 8, 10, 14]. Незважаючи на те, що зміни, вочевидь, є невід'ємною частиною сучасного життя та бізнесу зокрема, останні 100-120 років успіх їх впровадження знаходиться на недостатньо високому рівні [18].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У багатьох дослідженнях знаходимо інформацію про те, що від 45 до 75% ініціатив, пов'язаних зі змінами зазнають поразки [9, 10, 18, 26, 32, 36, 38]. Незважаючи на те, що ця інформація зустрічається у надійних джерелах [10, 14, 15, 19, 20, 25, 27] валідність цих даних була поставлена під сумнів [17].

Проте, дискусії у науковій літературі, пов'язані з неуспішністю впроваджуваних змін, навіть якщо фактичний процент є значно нижчим, свідчать про те, що в глобальних масштабах це дуже високий показник, який означає значні фінансові збитки, втрата інших ресурсів, стрес та напруга для людей, що залучені у процес змін, - що в цілому негативно позначається на бізнесі [12, 14, 18, 19, 21, 28]. Проте, людському фактору у наукових дослідженнях приділяється менше уваги. Визначено, що неуспішність змін має багато причин: операційних, технологічних, керівницьких, економічних, політичних. Дослідження свідчать про те, що опір змінам (ОЗ) має великий негативний вплив на успішність ініціатив, пов'язаних зі змінами [13, 38]. Встановлено, що менеджерам, психологам, соціологам та бізнес консультантам поки що не вдалося знайти рішення, яке б задовольнило потреби, пов'язані з успішним впровадженням змін. В цілому дослідження з ОЗ присвячено організаційно-орієнтований (менеджерський) підходу на макрорівні [12, 39].

Останнім часом спостерігається зміщення парадигми, в якій досліджується ОЗ. Дослідження за цією темою все більше приймають психологічний вимір: деякі вчені вивчають безпосередньо явище ОЗ [29, 38], інші - відкритість до змін [26, 42], яка розуміється як протилежність ОЗ [16, 26, 42], також представники обох підходів детально вивчають реакції людей на впровадження змін. У деяких наукових дослідженнях психологічний аспект виражається у встановлення зв'язків між рівнем ОЗ та різними чинниками: характер процесу впроваджуваних змін, залученість робітників у цей процес, характер відносин з керівництвом, атмосфера й щоденна робоча обстановка [42]. Проте, навіть за наявності психологічного аспекта впровадження змін у таких дослідженнях простежується керівницький (менеджерський) підхід.

Також наукові дослідження виявили, що реакція робітників на впроваджувані зміни може бути різною: позитивною, негативною, нейтральною, або ж людина може мати суперечливе ставлення [18, 20]. Більш того, у більшості випадків людина, стикаючись зі змінами, може проходити різні стадії, за яких її ставлення до змін переглядається [8, 31]. Це дуже точно представлено у кривій, що ілюструє 5 стадій Кюблер-Росс: заперечення, гнів, компроміс, депресія, прийняття [22]. Незважаючи на те, що модель Кюблер-Росс була пов'язана з переживання горя, її можливо екстраполювати на реакцію на зміни, адже дослідження свідчать про те. що будь які зміни у наявному стані речей сприймаються людиною як втрата, особливо, якщо заведений порядок й звичність цінуються робітниками та є джерелом відчуття безпеки та стабільності [11].

Історично ОЗ сприймалося виключно як негативне явище, яке спиняє процес впровадження змін та призводить до небажаних фінансових та інших витрат. Однак, відомо. що ОЗ може виникати не тільки з ірраціонального умонастроя (dispositional stance) робітників, але й з конструктивного бажання допомогти організації прийняти найкраще рішення. Наприклад, якщо робітники вважають впроваджувані зміни невигідними для організації, бачать помилковість процесу або невраховані керівництвом фактори. Тому не можна розглядати ОЗ виключно як негативне явище, воно може покращити процес впровадження змін та уникнути можливих помилок [5, 25, 30, 31]. Спостерігаються зміни у парадигмі сприйняття ОЗ - все більше дослідників приймають нейтральну позицію по відношенню до ОЗ або розглядають дане явище як позитивне [40].

Деякі дослідники вважають, що недостатня інформованість співробітників про зміни призводить до більш інтенсивного ОЗ, ніж безпосередньо процес впровадження змін [35, 36, 37]. Як відомо, невизначеність та недостатня інформованість є джерелами стресу, тривоги та професійного вигорання [24, 1]. Залученість співробітників у процес змін не тільки дає їм інформованість, відчуття контролю, експертизи, поваги, знижує інтенсивність ОЗ, але й може надати важливий інформаційний внесок для керівництва, що може допомогти прийняти найкращі рішення пов'язані з впровадження змін [20, 33, 40, 41].

Психологи-дослідники та спеціалісти з організаційної поведінки Ван Дам, Орег та Щинс [40] підсумували, що в різних дослідженнях ОЗ концептуально розглядається в одній з трьох парадигм: як когнітивний стан, емоція або поведінковий намір. В даному випадку бачимо, що дослідники вивчають феномен ОЗ з психологічної точки зору, однак, вони торкаються не всіх компонентів даного явища, не надаючи відповіді на питання, які (внутрішні) фактори провокують такий когнітивний стан, таку емоційну реакцію або такий поведінковий намір. Дослідники визначили ОЗ як багатовимірне ставлення, що складається з когнітивного, афективного та поведінкового компонентів. Ми вважаємо, що існують причини, що лежать в основі виникнення такого ставлення [40].

Метою статті є встановлення внутрішніх психологічних чинників, які впливають на виникнення й інтенсивність опору змінам. Виходячи з мети, завданням дослідження став пошук вагомих психологічних чинників (тривожності, ригідності, копінг-стратегій та ін.), що достовірно корелюють з різним за інтенсивністю опором змінам.

Виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням отриманих результатів

Визначаючи ОЗ (за І. Ансофом) як багатогранне явище, яке призводить до непередбачуваних затримок, витрат та нестабільності процесу стратегічних змін, нами досліджено внутрішні фактори, що провокують виникнення ОЗ, включаючи одночасно і когнітивний, і емоційний, і поведінкові компоненти. В дане дослідження включено ряд змінних (факторів), значимість яких визначена у контексті розуміння реакції на організаційні зміни, а саме: тривожність, копінг-стратегії, ригідність [7].

Збігаючись думкою з іншими дослідниками, тривожність розглядається нами як властивість особистості сприймати ситуації як небезпечні або загрожуючі, провокуючи певні поведінкові реакції. Зауважимо, що тривога, яка пов'язана з реальною загрозою життю чи здоров'ю, не розглядається у рамках даного дослідження. Стимули зовнішнього світу, що викликають тривогу, пов'язані з загрозою самооцінці або самоповазі індивіда. Індивід, що має високий рівень особистісної тривожності, схильний сприймати широкий спектр стимулів як загрозливі, особливо, якщо вони пов'язані з його статусом або оцінкою його компетенції. Реактивна (ситуативна) тривожність не є постійною характеристикою й виникають під впливом ситуацій, які сприймаються суб'єктом як стресові. Для того, щоб отримати повніше розуміння зв'язку тривожності та рівня ОЗ для нашого дослідження ми обрали методику Спілбергера-Ханіна, єдину, яка дозволяє диференційовано виміряти тривожність і як стан (ситуативна тривожність), і як постійну властивість особистості (особистісна тривожність) [56, 2].

Життєві ситуації, які сприймаються індивідом як психологічно складні активують застосування копінг-стратегій - дій, спрямованих на те, щоб впоратися зі стресом. Поняття копінг-стратегій включає когнітивний, емоційний та поведінковий компоненти. У науковій спільноті немає єдиної думки з приводу того, чи є копінг-стратегія невід'ємною властивістю особистості або ситуативним станом. Дискусійною у науковців є питання оцінки копінг-стратегій як вродженої риси або придбаного навику. Поєднуючи різні підходи до розуміння копінг-стратегій, відзначимо, що це довільні та мимовільні зусилля індивіда, які мають за свою ціль вирішити конфлікт між індивідом та зовнішньою середою. У нашому дослідженні ми використали підхід, викладений у методиці "Індикатор копінг-стратегій”

Дж. Амірхана, у якій виділяються 3 групи копінг-стратегій: вирішення проблем, пошук соціальної підтримки та уникнення. Дана методика дозволяє визначити ведучі копінг-стратегії особистості [6, 23].

Поняття ригідності визначається як схильність формувати й твердо дотримуватися психічних і поведінкових установок. Ригідність також розуміється як ускладненість або неможливість індивіда сприймати й інтегрувати новий досвід, програми, ідеї, установки навіть якщо внутрішня та/або зовнішня середа об'єктивно вимагають цього. З психологічної точки зору ригідність розділяється на когнітивну, мотиваційну та афективну. Гіпотеза про те, що ригідність є постійною властивістю особистості є основою клініко-психологічної тестової методики "Томський опитувальник ригідності Залевського", яка використана у нашому дослідженні для кількісної та структурної оцінки ригідності [34, 3, 4].

Для вивчення опору змінам використана статистично валідізована методика вимірювання ОЗ

- «Шкала опору змінам» Ш.Орега. Згідно загальноприйнятого розуміння феномену ОЗ як багатогранного явища вона включає 4 підшкали:

- прагнення рутини (поведінковий компонент, який виражається у наданні переваги стабільності, а не новизні);

- емоційна реакція (поведінковий компонент, який виражається у інтенсивності стресу та занепокоєння, викликаних змінами);

- короткостроковий фокус (афективний компонент, який виражається в тому, наскільки неприйнятні для особистості тимчасові незручності);

- когнітивна ригідність ( когнітивний компонент, який виражається в тому, з якою частотою та легкістю людина готова змінювати свої погляди) [30].

Для визначення психологічних чинників, що впливають на виникнення та інтенсивність ОЗ, було проведено емпіричне дослідження з метою виявлення зв'язків між виділеними компонентами ОЗ та індивідуальними властивостями особистості. В ході дослідження опитано 150 респондентів -студентів старших курсів та магістрантів, у віці від 19 до 25 рр.. Дослідницько-експериментальна робота виконувалась на базі вищих навчальних закладів: Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка, Криворізький державний педагогічний університет, Донбаський державний педагогічний університет, Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут людини Київського університету імені Бориса Грінченка.

Методи дослідження: загальнотеоретичні: міждисциплінарний аналіз і синтез літератури з проблеми дослідження; порівняння, систематизація, узагальнення, інтерпретація наявних теоретичних підходів та емпіричних результатів. Статистичні методи обробки матеріалу. Для обробки даних застосовувалися табличний процесор MSЕхсеІv.16.0 та IBMSPSSStatistics20. Для обробки емпіричних даних використовувалися методи описової статистики, для вимірювання ступені кореляційної залежності - кореляційний аналіз (коефіцієнт кореляції Пірсона).

Першим етапом дослідження стало вивчення кореляцінихзв'язків тривожності з різними складовими ОЗ, що представлено у табл. 1.

Таблиця 1.Кореляційний зв'язок між ОЗ та тривожністю