Апробація методики безперервного відмірювання суб’єктивного теперішнього (за О.В. Полуніним): пілотажне дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

АПРОБАЦІЯ МЕТОДИКИ БЕЗПЕРЕРВНОГО ВІДМІРЮВАННЯ СУБ'ЄКТИВНОГО ТЕПЕРІШНЬОГО (ЗА О.В. ПОЛУНІНИМ): ПІЛОТАЖНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Олександр Савчин

ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»

У статті розглядається метод дослідження порціювання темпорального досвіду людини, зокрема феномену суб'єктивного теперішнього. Зосередження на феномені суб'єктивного теперішнього зумовлене тим, що це є єдиним безпосередньо даним досвідом, тоді як усі інші часові модуси є свого роду проекціями, якими наповнюється власне суб'єктивне теперішнє. Описано сучасні альтернативні підходи до суті феномену суб'єктивного теперішнього, окреслені фізикалістська та феноменологічна парадигми. Відповідно до цього для дослідження було обрано їх поєднання, зокрема за допомогою розробленого О.В. Полуніним методу безперервного відмірювання суб'єктивного теперішнього. На основі цього було реалізовано пілотажне дослідження зі збором як числової емпірики, так і феноменологічних даних, а також зворотного зв'язку задля перевірки грамотності використання методики та означення потенційних місць для корективів та покращення. Завдяки проведеному пілотажному дослідженню зібрано дані щодо тривалості суб'єктивного теперішнього та динаміки його зміни та зіставлено їх із результатами інших досліджень з використанням методики безперервного відмірювання. Іншим важливим джерелом даних було проведене опісля застосування методики інтерв'ю, на основі якого було окреслено феноменологічні характеристики межування суб'єктивних теперішніх як відображення порціювання досвіду особистості, зокрема щодо окреслення критерію межування суб'єктивних теперішніх, індивідуального феноменологічного досвіду при цьому та міри усвідомленості цього процесу. Здійснене пілотажне дослідження відкриває шлях до подальшого використання методики як у чистій, так і модифікованій формі відповідно до специфіки наступних досліджень суб'єктивного теперішнього.

Ключові слова: суб'єктивне теперішнє, порціювання досвіду, сегментування потоку свідомості, інтеграційне вікно, ієрархічна модель часового досвіду.

Oleksandr Savchyn

APPROBATION OF THE METHOD OF CONTINUOUS MARKING OF THE SUBJECTIVE PRESENCE (DEVELOPED BY O. V. POLUNIN): PILOT STUDY

The article deals with a method of research of demarcation of temporal experience of a person, particularly the phenomenon of subjective presence. The article deals with a method of research of demarcation of temporal experience of a person, particularly the phenomenon of subjective presence. Choice of the subjective presence as a research object is justified by being of the subjective presence as the only immediately given form of experience, whereas all other temporal modes are projections with wich the subjective presence could be filled. Modern alternative views on the essence of the subjective presence are laid down, physicalists and phenomenological paradigms are delineated. In accordance with this their combination was chosen, particularly by the application of the method of continuous marking of subjective presence (developed by Polunin O.V.). On this basis a pilot study was conducted with the gathering of numerical data, as well as of phenomenological data, and also with the feedback for the testing of the appropriate application of the method and detection of potential points for corrections and improvement. The pilot study gave the data about the duration of subjective presence and the dynamics of its change. Gathered data were compared with the results of other studies using the method of continuous marking of the subjective presence. Another important source of data was the interview after a person finished his/her session with the method. On the basis of this interview phenomenological features of the borders of subjective presents were delineated as a manifestation of the demarcation ofpersonal experience, in particular about the deliniation of the critirion of the demarcation of subjective presents, about the individual phenomenological experience during this and about the degree of awareness of this process. Conducted pilot study opens a way for the future application of the method as in its original, as well as in a modified according to the specifics of further studies.

Keywords: subjective presence, demarcation of experience, segmentation of the flow of consciousness, integrational window, hierarchical model of temporal experience.

Вступ

Згідно з концепцією, розробленою О.В. Полуніним з опорою як на експериментальні, так і на феноменологічні дослідження, суб'єктивне теперішнє - це цілісний сегмент потоку свідомості, межа якого представлена транзитивним переживанням, а власне «тіло» теперішнього є субстантивним переживанням. Відповідно до цього теперішнє - це відрізок потоку свідомості, який лежить між двома послідовними свідомо сприйнятими транзитивними елементами. Загалом суб'єктивне теперішнє можна розглядати як форму організації досвіду в потоці свідомості [2]. Тобто йдеться про теперішнє як цілісну і відносно замкнену форму існування та розгортання досвіду. Відповідно до цього наші переживання розгортаються в часі сукцесивними суб'єктивними теперішніми, тобто послідовністю інтернально цілісних сегментів безпосередньо даного і внутрішньо довершеного досвіду.

Актуальність проблеми

Чому ж варто досліджувати цей феномен? Як мінімум тому, що усе, що відбувається, відбувається виключно в теперішньому. Крім цього, саме безпосередність суб'єктивного теперішнього і є чи не єдиною безпосередністю буття індивіда, що підкреслює необхідність дослідження феноменології переживання суб'єктивного теперішнього, вивчення досвіду свідомого буття в теперішньому [1; 4].

Водночас феномен суб'єктивного теперішнього має значущу релевантність у психотерапевтичній практиці. Адже, як уже зазначалося, все, що відбувається, в тому числі взаємодія між психологом та людиною, будь-яка психотерапевтична робота відбувається саме в теперішньому. Крім цієї фундаментальної значущості, суб'єктивне теперішнє є основоположним феноменом, в рамках якого застосовується цілий ряд психотерапевтичних технік, зокрема такі, як звернення уваги та аналіз того, що відбувається «тут і тепер», техніки майндфулнесс та абсолютна більшість медитативних технік.

Звернення до потенціалу суб'єктивного теперішнього є також значущим фактором для благополуччя у повсякденному житті, одним зі складників протистояння плину часу та психологічному старінню, і на додачу навіть основою цілих напрямків духовного роз - витку [7].

Все це свідчить про різносторонню та практично всюди сущу значущість феномену суб'єктивного теперішнього та знань про нього.

Цілий напрямок досліджень суб'єктивної темпоральності, зокрема феномену порціювання процесів (як свідомих, так і несвідомих) у психічній системі особистості, запровадив німецький дослідник Ернст Пьоппель. Відповідно до його концепції, суб'єктивне теперішнє є відображанням механізму інтегрування з обмеженою часовою потужністю, що слугує також і основою суб'єктивного відчуття моменту «зараз». Саме через часову обмеженість обробки інформації в цьому механізмі і визначається часова межа тривалості теперішнього [6]. Важливим аспектом теорії Пьоп- пеля є твердження про те, що порціювання досвіду особистості відбувається із відносно сталими частотами, які можна зафіксувати певними фізичними константами.

Ключовим, що варто відзначити у теорії Пьоппеля, є ієрархічна модель часового механізму, в якій порціювання розглядається як багаторівневий процес, причому цілісності, утворені на нижчих, себто дрібнозернистіших рівнях порціювання, виступають будівельними блоками для утворення цілісностей вищих рівнів, із більш тривалими часовими вікнами. У цій моделі виділяють такі три рівні [5]:

1. Функціональний момент як рівень, що відповідає базовим або елементарним подіям. Він відображає той часовий поріг, нижче якого події вже не розрізняються людиною як різночасові. Його часові рамки лежать в діапазоні 10-100 мс, причому вони різняться також у залежності від сенсорної модальності.

2. Момент переживання/досвіду. Відповідає за утворення холістичних перцептуальних подій із певним усвідомленим людиною змістом. Формується на основі інтеграції елементарних подій протягом часового вікна розміром у декілька секунд. Діапазон тривалостей очевидно зумовлений різною комплексністю когнітивних чи/та поведінкових актів, які формуються протягом цього проміжку.

3. Ментальна присутність. Відповідає за континуальність досвіду людини. В основі лежить робоча пам'ять, в якій утримуються актуальні перцепти, конструкти та почуття, що забезпечує безперервність, а точніше плавність та поступовість переходів між станами.

Одним із послідовників школи Пьоппеля є Марк Віттманн, головною розробкою якого є теорія порціювання досвіду, що базується на самоусвідомленні людини у спосіб відчуття власної тілесності [8]. Такі моменти самоусвідомлення і відображають темпоральні межі часових сегментів, які залежать від множини факторів, як-от: фізіологічного стану, ситуації, нейрональних процесів та поточного когнітивного навантаження. І все ж, навіть попри таку множинність факторів і відповідно мінливість тривалості темпорального порціювання, Віттманн також дотримується поглядів Пьоппеля щодо тривалості суб'єктивного теперішнього як певного роду фізичної константи.

Альтернативою цьому є зміщення акценту із фізичного виміру тривалості до визначення суб'єктивного теперішнього як ментальної цілісності, довершеність якої обумовлена її внутрішньою структурою, а не заданим зовні діапазоном, і тривалість якої відповідно може змінюватися залежно від поточного стану, потреб та процесів всередині психічної системи. Такий погляд розвинув та експериментально підтвердив український дослідник суб'єктивної темпоральності О. В. Полунін [3]. Зокрема, відповідно до його концепції, що розроблена на основі поєднання експериментальних даних та феноменологічного підходу, суб'єктивне теперішнє є таким сегментом досвіду, що утворений появою в потоці свідомості двох послідовних транзитивних елементів, між якими розгортається субстантивний елемент. Саме поява транзитивного елементу, а не досягнення чи недосягнення певного часового порогу, заданого фізичними одиницями, розцінюється як утворення порції досвіду. Завдяки цьому суб'єктивне теперішнє відіграє роль механізму порціювання досвіду особистості. Саме в рамках цього підходу і було здійснене наше дослідження.

Метою дослідження було виконати пілотажний збір емпіричних даних із використанням методики безперервного відмірювання суб'єктивного теперішнього відповідно до концепції О В. Полуніна. Методика була застосована у чистому, оригінальному вигляді з наміром підготовки її до використання у модифікований спосіб у подальших дослідженнях.

Модель дослідження

Дослідження складалося із двох основних блоків, а саме: А. Застосування методики безперервного відмірювання після відповідного інструктажу; Б. Зворотний зв'язок від респондента із використанням запитань феноменологічного інтерв'ю та зображальних технік. Використання складника Б обумовлене прагненням і необхідністю отримання максимально безпосередніх даних від самого суб'єкта, про суб'єктивні теперішні якого і йдеться. Також у ході інтерв'ю задавалися запитання щодо специфіки роботи з методикою безперервного відмірювання.

У пілотажному дослідженні взяли участь 4 особи віком від 24 до 48 років - двоє жінок і двоє чоловіків. Збір емпіричних даних проводився у проміжку 13-15 година дня (у різні дні для кожного респондента) з метою уникнення впливу циркадних ритмів на результати дослідження.

Виклад основного матеріалу. Результати, отримані після застосування респондентами методики безперервного відмірювання, наведено у таблиці 1.

Таблиця 1 Результати застосування методики безперервного відмірювання