Динаміка показників соціально-психологічної реадаптації постнаркозалежних дорослих за методом М. Мюррей

Примітка: 1 - інтегральна адаптивність (норма 68-136); 2 - інтегральна дезадаптивність (норма 68-136); 3 - прийняття себе (норма 22-42); не прийняття себе (норма 14-28); 5 - не прийняття себе (норма 14-28); 6 - неприйняття інших (норма 14-28); 7 - емоційний комфорт (норма 14-28); 8 - емоційний дискомфорт (норма 14-28); 9 - внутрішній контроль (норма 2652); 10 - зовнішній контроль (норма 18-36); 11 - домінування (норма 6-12); 12 - підлеглість (норма 12-24); 13 - есканізм (норма 10-20).

Закономірно, що «інтегральний показник дезадаптації» досліджуваних зменшився за підсумками проходження програми. Так, прояви дезадаптації у досліджуваних нижчі після 1 (Ј=6,65, р<0,01), 3 (Ј=3,67, р<0,01) і 4 (Ј=5,65, р<0,01) рівня реалізації програми, порівняно з контрольною групою. Водночас, на другому рівні спостерігається суттєве підвищення проявів дезадаптації, порівняно з 1 (Ј=2,6, р<0,05) і 4 (Ј=3,36, р<0,01) рівнем програми, при відсутності статистичної значимості із даними контрольної групи (Ј=1,71). Отже, дезадаптація на першому рівні програми та по її закінченні знижується, натомість на другому рівні програми внаслідок активізації рефлексивної діяльності та активного втручання у внутрішній світ пацієнтів - дещо підвищується, що, однак, контролюється на завершальних етапах програми.

Показники «прийняття себе» протягом апробації програми також підвищилися. Дана якість суттєво вище виражена на 1 (*=5,76, р<0,01) та на 4 (*=3,75, р<0,01) етапах програми, ніж серед представників контрольної групи. Водночас, після 2 (*=1,58) і 3 (*=0,63) етапів програми вираженість прийняття себе не має статистично значущих відмінностей, порівняно з контрольною групою. Даний показник поступово знижується від початку участі у програмі та суттєво підвищується на 4 її рівні, відносно третього (*=5,45, р<0,01). Тобто, протягом реалізації програми прийняття себе у досліджуваних має найнижче вираження на 3 рівні, що засвідчує переживання учасниками травматичних подій, відкриту фазу активної роботи над травматичним досвідом, що накладає відбиток на прийняття себе у цей період реадаптації.

«Неприйняття себе» як протилежний показник має, відповідно, протилежну тенденцію вираження. Зокрема, негативне ставлення до своєї особистості найменше виражене після 1 (*=5,32, р<0,01), 3 (*=2,06, р<0,05) і 4 (*=3,9, р<0,01) етапів реалізації програми, порівняно з контрольною групою. Водночас, після 2 (*=1,79) і 3 (*=1,56) етапів програми відбувається підвищення даного показника відносно початкових значень за умови реалізації програми. Хоча, на четвертому етапі програми неприйняття себе суттєво зменшується, на відміну від другого (*=2,42, р<0,05) і третього (3,34) рівня програми.

За результатами участі в даній програмі істотно покращуються «комунікативні адаптивні навички» учасників, адже параметр прийняття інших статистично значимо відрізняється від показників контрольної групи на всіх етапах реалізації програми. Зокрема, учасники програми краще, ніж досліджувані контрольної групи, сприймають оточуючих людей на першому (*=6,9, р<0,01), другому (*=4,15, р<0,01), третьому (*=2,2, р<0,05) та четвертому (*=4,54, р<0,01) рівнях реалізації програми. За даним показником зниження значень також відбувається у процесі проходження програми на третьому її рівні, що статистично значуще менше, ніж показники учасників четвертого (*=4,28, р<0,01), другого (*=3,075, р<0,01) та першого (*=3,25, р<0,01) рівнях програми. Тобто, відносно стосунків з оточуючими людьми третій рівень програми є тим етапом, коли учасники програми проявляють відносно оточуючих підвищені вимоги та більш критично оцінюють свої стосунки з оточуючими, що відбувається паралельно із переосмисленням власного дитячого травматичного досвіду, свого Я, тощо.

За шкалою «неприйняття інших» спостерігаємо обернену тенденцію та суттєві відмінності між кількісними проявами даної якості на першому (ї=6,42, р<0,01), третьому (ї=2,23, р<0,05) та четвертому (ї=4,16, р<0,01) рівнях програми, порівняно з даними контрольної групи. Протягом тренінгу (на 2 і 3 рівнях) відбувається підвищення вираженості негативних очікувань від інших людей, що знаходить своє вираження в показниках статистичної значимості. Так, порівняно з першим рівнем реалізації програми, учасники другого (ї=3,87, р<0,01) і третього (ї=1,99, р<0,05) рівнів дійсно менше очікуються позитивного ставлення від оточуючих людей. При цьому, учасники на четвертому рівні більше очікують кращих стосунків з іншими людьми, ніж учасники другого (ї=4,01, р<0,01) і третього (ї=3,92, р<0,01) рівнів програми.

На відміну від розглянутих вище показників, значення за шкалою «емоційного комфорту» покращується поступово протягом реалізації етапів програми та має статистично доведені відмінності у вираженості лише на четвертому її рівні (ї=2,47, р<0,05), порівняно з контрольною групою. Лише на третьому рівні реалізації програми показник емоційного комфорту знижується, порівняно з першим (ї=3,9, р<0,01) і четвертим (ї=3,65, р<0,01) рівнем. Водночас, явища «емоційного дискомфорту» менше виражені на першому (ґ=6,3, р<0,01), другому (ї=2,36, р<0,05), третьому (ї=4,75, р<0,01) та четвертому (ї=5,72, р<0,01) етапах програми, порівняно з контрольною групою. Стосовно даної шкали зниження значень відбувається на другому рівні реалізації програми, коли досліджувані набули ознак стійкого емоційного функціонування. Тобто, виражений емоційний дискомфорт достатньо швидко знижується в учасників програми реадаптації, що свідчить на користь вирішуваних нею задач.

Разом із тим, зміни у проявах показників «внутрішнього контролю» протягом реалізації програми достатньо суперечливі. Так, внутрішній контроль більше властивий лише учасникам четвертого рівня програми, порівняно з досліджуваними контрольної групи (Ј=2,2, р<0,05). Внутрішній контроль учасників програми поступово формується, починаючи з першого рівня програми, і знижується на третьому її рівні, маючи критично низькі показники, порівняно з результатами за цією шкалою по закінченні програми (Ј=4,1, р<0,01) та з другим її рівнем (Ј=2,31, р<0,05). Водночас, «зовнішній контроль» у житті значно більшою мірою характерний представникам контрольної групи, ніж учасникам на першому (Ј=6,27, р<0,01), другому (Ј=2,13, р<0,05), третьому (Ј=3,35, р<0,01) та четвертому (Ј=4,25, р<0,01) рівні реалізації програми. Зовнішній контроль у житті значно меншою мірою властивий учасникам на четвертому рівні реалізації програми, порівняно з показниками другого (Ј=2,09, р<0,05) і третього (Ј=2,51, р<0,05) рівня. Отже, проходження програми реадаптації дозволяє учасникам суттєво меншою мірою покладатися на зовнішній контроль, сподіватися на свої сили та проявляти виражену інтернальність у розумінні причинно-наслідкових зв'язків між своїми вчинками та наслідками у житті. Це є вагомим показником, адже саме зовнішній контроль часто характерний постзалежній та залежній особистості, а його зниження засвідчує подолання факту залежності.

Разом із тим, показник «домінування» суттєво не змінюється протягом реалізації програми (єдина статистично значима відмінність зафіксована між третім і четвертим етапом програми - Ј=2,21, р<0,05) та не має суттєвих відмінностей із представниками контрольної групи. Тобто, проходження програми реадаптації не передбачає формування у її учасників орієнтації на домінування у стосунках. Водночас, учасники програми мають і менше виражену тенденцію до зайняття «підлеглої позиції» у взаємодії. Орієнтація бути підлеглим у стосунках більше властива представникам контрольної групи, ніж учасникам першого (Ј=4,75, р<0,01), третього (Ј=2,7, р<0,01) та четвертого (Ј=3,63, р<0,01) рівня програми. Останні ж, маючи більше виражену тенденцію до внутрішнього контролю, більше направлені на встановлення стосунків на засадах рівності, ніж зайняття підлеглої позиції. «Ескапізм» як прагнення уникати проблем і одна з найбільш вагомих характеристик залежної особистості більше властива досліджуваним із контрольної групи, ніж учасникам програми на першому (ї=3,2, р<0,01), третьому (ї=2,84, р<0,01) та четвертому (ґ=3,45, р<0,01) рівнях. Зниження даного показника зафіксоване нами між четвертим і другим (ї=2,47, р<0,05), четвертим і третім (ї=2,73, р<0,01) рівнем програми.

Можна виокремити загальну тенденцію для більшості показників реадаптації досліджуваних - спостерігається суттєве підвищення показників реадаптації постзалежних осіб на початковому етапі реабілітації, що обумовлено різким підвищенням самоінтересу, зацікавленості змістом власного психічного життя, віднаходженням адаптаційних ресурсів.

На 2 і 3 етапах реалізації програми значна частина показників реадаптації зменшується, що ми інтерпретуємо як прояв поступового підвищення рівня критичності до себе після підвищення оцінки адаптаційного потенціалу на початку програми. Інтерпретуючи своє «Я» як більш адаптоване, внутрішньо узгоджене та спроможне до соціальних контактів після початкового етапу програми, досліджувані висувають більш підвищені вимоги та рівня своєї адаптації та, застосовуючи навички рефлексії, що формуються в програмі, оцінюють його, проявляючи підвищені вимоги стосовно своєї адаптованості. Тому, спостерігається деяке зниження показників адаптації на 2 і 3 рівнях програми, яке ми інтерпретуємо більше не як об'єктивні прояви зниження реадаптації, а як підвищення рівня вимог учасників програми відносно своєї адаптованості після початкових успіхів у програмі. Побачивши можливості власного реадаптаційного потенціалу вони вважають себе більш спроможними до реадаптації і більш критично оцінюють свої адаптивні навички.

Разом із тим, у процесі реалізації програми якісно підвищується і рівень рефлексії учасників, що дозволяє їм більш детально оцінити зміст психічного життя, порівняно з початковими етапами програми. До 4 рівня програми за більшістю показників така невідповідність усувається і дані реадаптації покращуються й набувають стійкої форми, що доводиться статистично значущими відмінностями із показниками контрольної групи та діагностики на початкових етапах реалізації програми.

Висновки та перспективи подальших розвідок

Згідно з поставленими завданнями можна зробити такі висновки.

1. Діагностика вихідного рівня соціально-психологічної адаптації в дорослих постнаркозалежних осіб виявила певні проблеми, зокрема достатньо низькі показники адаптованості, прийняття себе та інших, знижені ознаки емоційного комфорту та не розвинутий інтернальний контроль у житті, що і обумовило необхідність проведення цілеспрямованих формувальних впливів із даною категорією осіб.

2. У ході формувального експерименту за методом становлення здорової врівноваженої особистості через подолання травм, насильства і депривації М. Мюррей було реалізовано чотири його рівні: (1) відкриття «Природної Дитини» та опанування концепції побудови здорової врівноваженої особистості; (2) формування почуття власної гідності; позбавлення від дисфункцій та формування відповідального ставлення до власного життя і потреб; (3) побудова нового, здорового кола взаємовідносин та напрацювання навичок вирішення конфліктів; находження себе, становлення та самореалізація особистості у соціумі; (4) вплив пращурів, систем, в яких вони жили, на становлення сучасного способу життя та подолання негативних наслідків через формування почуття власної гідності.

3. Порівняльний аналіз динаміки показників соціально - психологічної реадаптації контрольної та експериментальної груп постнаркозалежних осіб дорослого віку засвідчив ефективність методу М. Мюррей відносно розвитку адаптивного потенціалу учасників. Зокрема, за підсумками проходження даної програми учасники набули спроможності успішно реадаптуватися до оточуючого середовища, позитивно емоційно реагувати на життя, сформували уміння взаємодії з оточуючими та стали більше направленими на внутрішній контроль і прийняття відповідальності за свої дії.

Отримані висновки дозволяють надати рекомендації науковцям і психологам-практикам щодо збагачення їх методичного арсеналу та можливостей використання методу М. Мюррей у науково-дослідній і практичній роботі з постнаркозалежними особами дорослого віку.

Разом із тим, дана проблема потребує подальшого вивчення і уточнення. Зокрема, перспективою подальших розвідок виступає аналіз динаміки саморегуляції, духовного потенціалу та переживання раннього травматичного досвіду в процесі проходження програми реадаптації.

Список використаних джерел

Дзюба Т.М., Коваленко О.Г. Психологія дорослості з основами геронтопсихології : навч. посіб. / наук. ред., авт. передмови і додатку В. Ф. Моргун. Київ : Слово, 2013. 264 с.

Завацька Н. Є. Психологічна та соціальна підтримка узалежнених від психоактивних речовин на стадії ремісії. Теорія і практика управління соціальними системами. 2011. № 1. С.75-83.

Заіка В. М., Моргун В. Ф. Типологія життєвих криз та ініціальних тенденцій трансформації людини на основі багатовимірної теорії особистості. Психологія і особистість. 2016. № 2. Ч. 2. С. 29-45.

Ільченко Р. М. Метод становлення здорової врівноваженої особистості через подолання наслідків травм, насильства і депривації (за М. Мюррей) як засіб психологічної реадаптації постнаркозалежних дорослих. Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України (м. Київ) / за ред. С. Д. Максименка. 2019. Том. ХІ: Психологія особистості. Психологічна допомога особистості. Вип. 19. Житомир: Вид- во ЖДУ імені І. Франка, 2019а. С. 190-208.

Ільченко Р. М. Проблеми психодіагностичного забезпечення соціальної реабілітації та психологічної реадаптації постнаркозалежних дорослих. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки». Вип. 4. Херсон, 2019б. С. 94-102.

Максименко С. Д., Прокоф'єва О. О., Царькова О. В. та ін. Практикум із групової психокорекції: підручник. Київ : Слово, 2015. 752 с.

Максимова Н. Ю. Психологія адиктивної поведінки : навч. посіб.

Київ : Київський університет, 2002. 308 с.

Мюррей М., Ільченко Р. М. Допомога особистісному зростанню повнолітніх, що зазнали травм, насильства та депривації у дитинстві, за психотерапевтичним методом Мерілін Мюррей. Науково-методична розробка / за ред. В. Ф. Моргуна; відпов. за випуск М. Мюррей. Полтава : ПНПУ імені В. Г. Короленка, 2011. 46 с.

Роджерс К., Даймонд Р. Методика диагностики социальнопсихологической адаптации. Основы психологи : практикум / ред.-сост. Л. Д. Столяренко. 7-е изд. Ростов н/Д : Феникс, 2006. С. 505-511.

Седих К. В., Моргун В. Ф. . Делінквентний підліток : навч. посіб. для студентів. 3-е вид. Київ : Слово, 2019. 272 с.

Чернецька Ю. І. Соціально-педагогічна робота з ресоціалізації

наркозалежних осіб в умовах реабілітаційних центрів: теорія та технології : монографія. Харків : ФОП Панов А. М., 2015. 436 с.

Чуб К. Ф., Процай Л. П. Математичні методи в психології : навч. посіб. Полтава : ПДПУ імені В. Г. Короленка, 2014. 110 с.

Мюррей М. Метод Мюррей. Пер. с англ. Е. Корневой. СПб. : Шандал, 2012. 416 с.

Повернення до здорового способу життя дорослих людей, постзалежних від наркотиків, алкоголю та азартних ігор. Програма психосоціальної реадаптації за методом Мюррей / автор-розробник Р. М. Ільченко; науков. ред. В. Ф. Моргун. Полтава, 2020. 56 с.

Яценко Т. С. Теорія і практика групової психокорекції: активне соціально-психологічне навчання : навч. посіб. Київ : Вища шк., 2004. 679 с.

References

Chemetska, Yu. I. (2015). Sotsialno-pedahohichna robota z resotsializatsii narkozalezhnvkh osib v umovakh reabilitatsiinykh tsentriv: teoriia ta tekhnolohii [Socio-pedasosical work on the re-socialisation of drug addicts in : theory and technology]. Kharkiv: PE “A. M. Panov” [in Ukrainian].

Chub, K. F., & Procaj L. P. (2014). Matematichni metodi v vsihologii: Navchal'nii vosibnik [Mathematical Methods in Psychology: A Textbook]. Poltava [in Ukrainian].

Dzyuba T. M., & Kovalenko O. H. (2013). Psvkholohiva doroslosti z osnovamv herontopsykholohiyi. Navch. Posibnyk [Psychology of adulthood with the basics of serontopsychology. Teaching. manual]. Kyiv: Slovo [in Ukrainian].

Ilchenko, R. M. (2019). Metod stanovlennya zdorovoyi vrivnovazhenoyi osobystosti cherez podolannya naslidkiv travm, nasyl'stva i depryvatsiyi (za M. Murray) yak zasib psykholohichnoyi readaptatsiyi postnarkozalezhnykh doroslykh [The method of becoming a healthy balanced personality through overcoming the consequences of trauma, violence and deprivation (according to M. Murray) as a means of psychological readaptation of post-drug adults]. Aktual'ni vroblemy vsykholohiyi. Psykholohiya osobystosti. Psykholohichna dopomoha osobystosti [Actual problems of Psychology. Psychology of Personality. Psychological help to personality], 19, 190-208 [in Ukrainian].

Ilchenko, R. M. (2019). Problemy osvkhodiahnostvchnoho zabezoechennva sotsial'novi reabilitatsivi ta osvkholohichnovi readantatsivi oostnarkozalezhnvkh doroslvkh [Problems of psychodiagnostic support of social rehabilitation and psychological readaptation of post-drug-dependent adultsl Naukovvv visnvk Khersons'koho derzhavnoho universvtetu. Seriva Psvkholohichni naukv [Scientific Bulletin of Kherson State University. Psychological Sciences Series], 4, 94-102 [in Ukrainian].

Ilchenko, R. M. (2020). Povernennia do zdorovogo sposobu zhittia doroslih liudei, postzalezhnih vid narkotikiv, alkogoliu ta azartnih igor. Programa psihosocial'noi' readaptacii' za metodom Murray [Returning to a healthy lifestyle for adults addicted to drugs, alcohol and gambling. Murray's psychosocial readaptation program]. Poltava [in Ukrainian].

Maksymenko, S. D., Prokof'veva, O. O., & Tsar'kova, O. V. (2015).

Praktvkum iz hrupovovi psvkhokorektsivi: pidruchnvk [Workshop on group pspchocorrection: a textbook]. Kyiv: Slovo [in Ukrainian].

Maksymova, N. Yu. (2003). Psvkholohiva advktvvnovi povedinkv: Navch.posibnvk [Psychology of addictive behavior: Textbook]. Kyiv: Kvvivs'kvv universvtet [in Ukrainian].

Murray, M., & Ilchenko, R. M. (2011). Dopomoha osobvstisnomu

zrostannvu povnolitnikh, shcho zaznalv travm, nasvl'stva ta deprvvatsivi u dvtvnstvi, za psvkhoterapevtvchnvm metodom Marilvn Murrav. Naukovo-metodvchna rozrobka [Helping the personal growth of adults who have suffered trauma, violence and deprivation in childhood, according to the psvchotherapeutic method of Marilvn Murrav. Scientific and methodological development]. Poltava: PNPU imeni V. H. Korolenka [in Ukrainian].

Rodzhers, K., & Daymond, R. (2006). Metodvka dvahnostvkv sotsval'no- psykholohycheskoy adaptatsyy [Methods for diagnosing social and psychological adaptation]. Osnovv psvkholohvv: Praktvkum

[Fundamentals of Psvchologv: Workshop]. Rostov n/D: Fenyks [in Russian].

Sedykh, K. V., & Morgun, V. F. (2019). Delinkventnvi pidlitok: navchalnvi posibnvk [Delinquent teenager: a textbook]. Kyiv: Slovo [in Ukrainian].

Yatsenko, T. S. (2004). Teoriva i praktvka hrupovovi psvkhokorektsivi: aktvvne sotsial'no-psvkholohichne navchannva. Navch. posib. [Theorv and practice of group psvchocorrection: active socio- psvchological training. A Textbook] Kyiv: Vyshcha shk. [in Ukrainian].

Zavac'ka, N. E. (2011). Psihologichna ta social'na pidtrimka uzalezhnenih vid psihoaktivnih rechovin na stadii remisii TPsvchological and social support of psychoactive substances addicts in remission].

Teorija і praktika upravlinnja social'nimi sistemami [Theory and practice of social systems management], 1, 75-83 [in Ukrainian]. Zaika, V. M., & Morgun, V. F. (2016). Tipoloeiia zhittЈvih kriz ta inicial'nih tendencь transformaciп liudini na osnovi baeatovimirnoп teoriп osobistosti [Tvpoloev of life crises and initial tendencies of human transformation on the basis of personality multidimensional theory]. Psykholohiia i osobystist [Psychology and personality], 2, p. 2, 29-45 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru