До проблеми когнітивної регуляції вибору особистості

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

До проблеми когнітивної регуляції вибору особистості

Санніков Олександр Ілліч, Шаблій Дар`я Миколаївна

Санніков Олександр Ілліч - доктор психологічних наук, професор, професор кафедри теорії та методики практичної психології Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», м. Одеса.

Шаблій Дар`я Миколаївна - магістрантка Відділення перепідготовки фахівців за магістерською програмою із психології Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», м. Одеса.

Анотація. У статті розглянуті результати дослідження особливостей когнітивної регуляції вибору особистості, яка приймає рішення. Представлені результати теоретичного аналізу проблеми «раціональності» і «рефлексивності», у тому числі в психології прийняття рішень. Показана роль раціональності прийняття рішень особистістю в системі «людина - професія - суспільство», висвітлюються погляди вчених на роль рефлексивності в прийнятті рішень професіоналом.

Установлено, що раціональність, рефлексивність і показники прийняття рішення є взаємозалежними. Показано, що раціональність і рефлексивність прискорюють активацію особистісних ресурсів в ситуації невизначеності й ризику. Вказується, що домінування раціональності в ситуації вибору (у взаємодії з рефлексією) забезпечує можливість не тільки прогнозувати наслідки реалізації ухваленого рішення, але й оцінювати їхню корисність для особистості.

Сконструйований психодіагностичний комплекс, який містить: методику «Особистісні чинники прийняття рішень» (Т. В. Корнілова); методику «Визначення рівня розвитку рефлексивності» (А. В. Карпов); «Індикатор типу особистості» (І. Майєрс, К. Бриггс); процедуру «Мультидимензіональні шкали рішимості» (О. І. Санніков). Проведена статистична обробка даних з використанням комп'ютерної програми SPSS 13.0 for Windows. Використовувалися як кількісний (кореляційний), так і якісний (метод «асів» і метод «профілів») аналізи даних. Виявлені статистично значимі взаємозв'язки між показниками раціональності, рефлексивності й рішимості особистості. Представлений опис психологічних характеристик рішимості осіб з високим рівнем раціональності й рефлексивності.

Проведено порівняння особливостей рішимості в осіб з різним рівнем «раціональності» і «рефлексивності»: обачність в аналізі ситуації, відсутність стрімкості в змінах тактики пошуку ефективного варіанту, далекоглядність в оцінці його наслідків, а також асертивність у виборі шляху досягнення кінцевої мети значною мірою властива особам, які схильні до раціональних рішень. Показано, що для осіб з домінуванням «рефлексивності», характерні більш високі значення показників рішимості (гнучкості, ризикованості, авантюрності й незалежності прийняття рішень). Доведено, що раціональність і рефлексивність є ресурсами рішимості й визначають її специфіку. Акцентується увага на тому, що вони виконують крім ресурсної функції, функцію когнітивної регуляції вибору особистістю.

Ключові слова: раціональність, рефлексивність, рішимість особистості, прийняття рішень, когнітивна регуляція вибору.

Sannikov O. I., Shablii D. M. TO THE PROBLEM OF COGNITIVE REGULATING OF PERSONAL CHOICE

The article focuses on the results of studying the peculiarities of cognitive regulating of the decision-maker's choice. The author presents the results of the theoretical analysis of the problem of «rationality» and «reflexivity» including its consideration in the psychology of decision-making. The role of rational decision-making by a person in the system «man - profession - society» is shown, the views of scientists on the role of reflexivity in specialists's decision-making are highlighted.

It is found out that rationality, reflexivity and decision-making indicators are interdependent. It is shown that rationality and reflexivity accelerate the activation of personal resources in a situation of uncertainty and risk. It is pointed out that the dominance of rationality in the situation of choice (in interaction with reflection) provides an opportunity not only to predict the consequences of the decision implementation, but also to assess their usefulness for the individual.

The author has constructed a psychodiagnostic complex which contains: methods «Personal factors of decision-making» (T. V. Kornilova); methods «Determination of the level of reflexivity development» (A. V. Karpov); «Personality type indicator» (I. Myers, K. Briggs); procedure «Multidimensional scales of decisiveness» (O. I. Sannikov). Statistical data processing was performed using the software SPSS 13.0 for Windows. Both quantitative (correlation) and qualitative («aces» method and «profiles» method) data analyzes were used. Statistically significant relationships between indicators of rationality, reflexivity and individual's decisiveness are revealed. The description of psychological characteristics of decisiveness in individuals with a high level of rationality and reflexivity is presented.

A comparison of the peculiarities of decisiveness in people with different levels of «rationality» and «reflexivity» has been conducted: caution in analyzing the situation, lack of rapidity in changing tactics to find an effective option, foresight in assessing its consequences, as well as assertiveness in choosing the path to the ultimate goal is especially typical of those prone to rational decisions. It is shown that for individuals with the dominance of «reflexivity», higher values ??of indicators of decision-making (flexibility, risk-taking, adventurousness and independence of decision-making) are characteristic. It is proved that rationality and reflexivity are resources of decisiveness and determine its specificity. Emphasis is placed on the fact that in addition to the resource function, they perform the function of cognitive regulating of individual choice.

Key words: rationality, reflexivity, decisiveness, personality, decision-making, cognitive regulating of choice.

Постановка проблеми

Не буде перебільшенням сказати, що проблематика раціональності й рефлексивності займає одне із провідних місць не тільки сучасної психології прийняття рішень, але й психології пізнання. У вивченні процесів мислення та його функцій, у пошуку підходів до прийняття рішень і вирішенню проблем, дослідники бачать один з інструментів оволодіння предметним змістом світу, його трансформації, його «перетворення» для реалізації своїх інтересів. Необхідно відзначити, що суперечки навколо раціональності в економічній науці й рефлексивності в соціальних науках аж ніяк не вщухають, стають усе більш гострими, та й обсяг публікацій, який присвячений даній проблематиці, продовжує неухильно зростати. При цьому, дотепер немає ні загальноприйнятого визначення понять «раціональність» і «рефлексивність», не погоджені уявлення дослідників про те, що вкладати в зміст проблематики, яка пов'язана із цими поняттями. Багатоаспектні поняття «рефлексивності» і «раціональності» знаходять свою форму виразу (варіанти визначення) практично в будь-якому з тих наукових напрямків, де об'єктом дослідження є індивід, особистість або суспільство. Так, «раціональність означає теоретичне знання, яке описує сутність речей і явищ навколишнього світу (філософський аспект); виробничо-технічну діяльність, яка виконується з найменшими витратами й відхиленнями (економічна сфера); таку діяльність суб'єкта, яка виконується згідно «нормам суспільної значимості», з ідеалом розумних потреб (соціальна сфера) (Автономова, 1988; Дольская, 2013). Серед основних напрямків розробки «рефлексивності» до теперішнього часу вже зложилися особистісне, діяльнісне, педагогічне, генетичне, й ряд інших (Карпов, 2003; Корнілова, 2014). Разом з тим, недостатньо вивчені взаємозв'язки когнітивних факторів з деякими характеристиками прийняття рішень особистістю, не розкрита індивідуальна своєрідність вибору в професіоналів конкретних напрямків бізнесу, які відрізняються рішимістю. Більш всебічний розгляд когнітивної організації особистості, яка приймає рішення, виявлення взаємозв'язків «рефлексивності», «раціональності» та характеристик рішимості, їх вплив на вибір особистості, вимагає емпіричного дослідження даної проблематики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

За традицією в психології, сучасний етап якої вже зложився до теперішнього часу, раціональні рішення відносять до продуктів раціонального мислення. Область конструювання й «висновку» раціонального рішення включає ті елементи психіки, які оперують різноманітною фактографічною інформацією. У якості опори для прийняття «раціонального рішення» виступають логічні складові мислення (компоненти структури мислення, судження, думки, ідеї, умовиводи). Розкриваючи джерела становлення даного наукового напрямку, А. І. Афоничкин і Д. Г. Михаленко (2009), показали, що наукові основи математичної теорії раціональних рішень як розділу загальної теорії систем і системного аналізу були закладені ще в період Другої світової війни. Його родоначальниками по праву вважаються Дж. фон Неймана й О. Моргенштерна, які в 1944 р. опублікували матеріали по новому напрямку в математиці - теорії ігор. Пізніше, у період з кінця 60-х років до початку XXI століття, були отримані нові оригінальні результати й зроблений істотний внесок у розвиток і збагачення цієї теорії працями таких відомих учених, як Р. Акофф, Ст. Бир, Р. Льюс, Х. Райфа, Дж. Форестер, Ф. Емери, і ін.

Тема раціональності залишається однієї з найбільш складних і малодосліджених у сучасній психології (Г. Гигеренцер, Р. Ленг, Дж. Марч). Це викликане інтегрованим характером досліджуваного явища, його тісним переплетенням з іншими психічними процесами. Актуальність дослідження раціональності обумовлена й сугубо практичними позиціями, пов'язаними з формуванням раціональності як такої якості особистості, яка необхідна людині для рішення багатьох життєвих проблемних ситуацій. Разом з тим, недостатньо з'ясованими все-таки залишаються як змістовна сутність раціональності, так і механізми її функціонування, а також умови реалізації раціональності в ухваленні рішення й реалізації вибору особистості. Не менш важливо також є проблема реалізації раціональності в конкретних умовах професійної діяльності (Индина, Моросанова, 2006; Корнилова, Степаносова, Григоренко, 2006).

«Раціональність» розуміється як готовність особистості обмірковувати свої рішення й діяти при можливо повному орієнтуванні в ситуації. Вона може характеризувати різні, у тому числі й ризиковані рішення суб'єкта (як у поведінковому, так і в пізнавальному планах). Раціональність як властивість особистості має в психології й більш вузьке значення, ніж тільки готовність до обмірковування, а саме уявлюване опосередкування своїх рішень. Найбільш тісно це поняття пов'язане з дослідженнями реалізованих суб'єктом умовиводів. Проблема виміру людської «раціональності» передбачає при цьому по суті можливість виміру логічної компетентності суб'єкта (Cohen, 1981; Санников, 2017).

«Раціональне рішення» сучасні вчені розуміють як вибір найкращої альтернативи із припустимих (можливих); витяг максимальної користі при мінімальних витратах, яка відбиває реалізацію так званої «стратегії минимакса», в основі якої лежить «рефлексія сьогодення». Прийняте рішення повинне ґрунтуватися не тільки на достовірній поточній, але й прогнозованій інформації; опиратися на глибокий аналіз чинників, які впливають на вибір і прийняття остаточного рішення, а також ураховувати результати передбачення його можливих наслідків (тобто є «рефлексію майбутнього»). У цьому випадку, прийняття раціонального рішення може базуватися винятково на науковому підході (максимально формалізованому), без знижок на ненадійний «людський фактор».

Разом з тим, у прийнятті «раціонального рішення» кілька етапів умовно можна назвати центральними. Крім традиційно виділюваного вибору з альтернатив, необхідно до центральних віднести також пошук альтернативних варіантів, і не менш значимий, з позицій корисності для особистості, етап їх аналізу й оцінки. Вибір «єдино вірної», із суб'єктивної точки зору, альтернативи передбачає повторну оцінку майбутнього результату за деякими сукупностями критеріїв, можливі відхилення від нормативних умов досягнення мети, а в складних випадках навіть оцінку «наслідків» (для особистості, її статусу, кар'єрного зростання). Припустимі також варіації безлічі критеріїв для кожної альтернативи. Це можуть бути комбінації можливої досяжності мети й трудомісткості (психологічних витрат особистості), суб'єктивної значимості очікуваних втрат і виграшу, можливої реакції керівництва й соціального оточення в комбінації зі зміною статусу, і багато чого іншого (Санников, 2015).

При цьому оцінці підлягає не тільки сам майбутній результат, але й образ, і умови (зовнішні й внутрішні) його досягнення. Така багатокрітеріальна прогностична оцінка можлива лише при включенні в «розгляд» усіх характеристик варіанта дії. Єдино вірним образом зіставлення суб'єктивних уявлень варіантів можливих дій (альтернатив, вислідів, критеріїв корисності й цінності) є їхня знакова репрезентація в єдиномму «просторі непросторових явищ» (у просторі свідомості). Зміст свідомості формується в процесі рефлексії і є його результатом. Саме рефлексивні процеси усвідомлення ситуації (ситуації прийняття рішень - А.С.) забезпечують оцінку можливих варіантів дій і вибір одного, подолання невизначеності ситуації й досягнення мети (Бадалова, 2002). Сказане дає підставу припускати особливу, регулятивну роль, яку виконує рефлексивність особистості в прийнятті рішень.

У сучасній психології спостерігається не тільки інтенсивне зростання експериментальних і прикладних досліджень рефлексивних процесів, але й поглиблений аналіз їх теоретичних підстав. У цілому це свідчить також і про виділення й становлення такої особливої області знання, як психологія рефлексії (Карпов, 2003). Характерним для сучасного етапу розвитку психології мислення й психологічної теорії прийняття рішень є, з одного боку, повернення до класичних, традиційних поглядів на прийняття рішення як на «вибір», що частково знайшло своє підтвердження: а) у розвитку лінії досліджень психології вольових дій (Калин, 2001); б) у дослідженнях когнітивних і метакогнитивних процесів (Карпов, Скитяева, 2005); в) у дослідженнях безпосередньо рефлексивності (Санников, 2014).

При аналізі змісту й складу рефлексивних процесів, пов'язаних із прийняттям і реалізацією рішень, необхідно враховувати ще одну важливу обставину. Рефлексія актуалізується не тільки при аналізі ситуації, бере участь у пошуку й виборі ефективного варіанта й оцінці наслідків його реалізації, є одним з опорних механізмів розвитку особистості професіонала. При цьому, виступаючи одним з регуляторів прийнятого рішення, рефлексія не тільки зв'язує воєдино інші підсистеми регулювання, але й забезпечує їхнє узгодження на всіх етапах прийняття рішення (Санников, 2015).

Відштовхуючись від результатів досліджень, отриманих у руслі теорії керування, склад і зміст можливої послідовності етапів прийняття «раціонального рішення» може бути представлений у такий спосіб (Бурганова, 2009). Перший спрямований на усвідомлення, установлення причин утруднень, а також можливостей їх подолання (етап діагностики). Другий включає визначення обмежень на прийняття рішення й формулювання критеріїв. Традиційно в якості таких розглядаються кількісні і якісні показники оцінювання альтернатив. Третій охоплює дії по пошукові потенційно ефективного варіанта рішення, який задовольняє заданим обмеженням (етап визначення альтернатив). Четвертий полягає в попарному зіставленні кожної альтернативи й виділених критеріїв (етап оцінки). Нарешті, п'ятий охоплює відбір кращої альтернативи для виділених умов і обмежень.

В аналізі «раціонального рішення» особливу увагу необхідно приділяти двом основним етапам: інформаційній підготовці рішення (перший етап), включаючи створення інформаційного забезпечення прийняття рішення, яке забезпечує висування варіантів рішення, відбір необхідних процедур, дій і операцій для їхньої реалізації (другий етап). Стосуючись інформаційної підготовки рішення, Г. Томашевський виділяє кілька типів ситуації прийняття рішення: а) ситуацію вибору, «...у всіх цих ситуаціях людей повинен… класифікувати їх на такі, які вимагають реакції, і такі, які її не вимагають»; б) складну ситуацію, «…у яких людей повинен одночасно враховувати відомості, одержувані більш ніж від одного джерела інформації, або виконувати більш ніж одну дію»; в) ситуацію переваги, «…коли різні можливі реакції мають для людини неоднакове значення, коли з якої-небудь причини він вибирає одне із двох...»; і г) імовірнісні ситуації, «…коли працівник виконує певні операції при недостатньому обсязі інформації, наявної в його розпорядженні». Разом з тим, перераховані ситуації фактично є ситуаціями й вибору, і прийняття «раціонального рішення» (цит. по Анохину, 1974: 42).

Мета статті

Багатоаспектність і складність розглянутої проблематики зумовили вибір теми даного повідомлення - когнітивні регулятори прийняття рішень, рефлексивність і раціональність, аналіз взаємозв'язків раціональності, рефлексивності й рішимості в прийнятті рішень.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

В емпіричному дослідженні брали участь 75 магістрантів очної й заочної форми навчання Державного закладу «Південноукраінский національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського». Вік обстежених від 23 до 47 років, усі особи мали досвід професійної діяльності.

Для проведення дослідження був сконструйований комплекс методик, у який увійшли (Санніков, 2015): методика «Визначення рівня розвитку рефлексивності», РФЛ (А. В. Карпов); методика «Особистісні фактори прийняття рішень», ЛФР-25 (Т. В. Корнілова); «Індикатор типу особистості», MБТІ-94 (І. Майєрс, К. Бриггс, версія Т. І. Шалаєвої); процедура «Мультидимензіональні шкали рішимості», МШР (О. І. Санніков).

Для встановлення зв'язків між показниками рефлексивності, раціональності й рішимості був проведений кореляційний аналіз із застосуванням коефіцієнта добутку моментів Пірсона (Р), який розраховувався за допомогою програми SPSS 13.0 for Windows. Кореляційному аналізу були піддані «сирі» бали вимірюваних показників (рішимості, рефлексивності, раціональності, властивостей особистості, яка приймає рішення). У табл. 1 представлений фрагмент статистично значимих взаємозв'язків показників рефлексивності, раціональності й рішимості особистості.

Таблиця 1. Матриця статистично значимих взаємозв'язків рішимості особистості й показників прийняття рішень (раціональності, рефлексивності та ін.)

Примітка: 1) нулі й комі опущені; 2) позначення * - рівень значущості < 0,05; ** - рівень значущості < 0,01; 3) умовні скорочення показників за опитувальником «Особистісні фактори прийняття рішень» (ЛФР-25): Рац - раціональність, Гкр - готовність особистості до ризику; 4) умовні скорочення показників за процедурою «Мультидимензіональні шкали рішимості» (МШР): СпР - спонтанність, ГбР - гнучкість, РфР - рефлексивність, РкР - ризикованість, ДвР - далекоглядність, СтР - нестримність, НзР - незалежність, АвР - авантюрність, ОсР - докладність, АсР - асертивність, ТнР - толерантність; 5) умовні скорочення показників за опитувальником «Визначення рівня розвитку рефлексивності» (Рфл): РфлП - ретрорефлексивність; РфлН - рефлексивність сьогодення; РфлБ - рефлексивність майбутнього; 6) умовні скорочення показників «Індикатора типу особистості» (МБТІ): I - показник інтроверсії; N - показник інтуітивного типу; J - показник вирішального типу; P - показник сприймаючого типу.

Перш ніж приступити до аналізу взаємозв'язків рішимості, рефлексивності й раціональності, розглянемо ці показники в теоретичному конструкті методик, задіяних у дослідженні. Слід зазначити, що показники рефлексивності й раціональності в проведеному дослідженні вимірялися методиками, перевіреними на надійність і валидность.

По-перше, для виміру рефлексивності була використана методика «Визначення рівня розвитку рефлексивності» А. В. Карпова (у розробці методики брала участь В. В. Пономарьова), яка вимірює загальний рівень рефлексивності (РфлО), а також її складові - ретроспективну рефлексію, рефлексію минулого (РфлП), рефлексію ситуативну або рефлексію сьогодення (РфлН), перспективну рефлексію, рефлексію майбутнього (РфлБ) і рефлексію взаємодії (РфлВ). Крім того, була використана процедура «Мультидімензіональні шкали рішимості» (МШР), до складу яких також входить шкала рефлексивності (РфР). До особливостей її інтерпретації відноситься наступне: високі значення показника рефлексивності (РфР+) означають, що вибір особистості відрізняється розсудливістю, обережністю, обмірковуванням того, що відбувається, аналізом варіантів, прогнозом наслідків зробленого вибору.

По-друге, для виміру раціональності, були використані також дві методики. Перша методика, «Особистісні фактори прийняття рішень», Т. В. Корниловой (ЛФР-25), вимірює показник, що цікавить нас, - раціональність (Рац). При цьому необхідно враховувати, що автор методики розуміє раціональність як психологічну змінну, яка відображає характеристику особистісної регуляції вибору суб'єкта в «широкому контексті життєвих ситуацій» (включаючи й ситуації прийняття рішень). Шкала «раціональності» вимірює готовність обмірковувати свої рішення й діяти при можливо повному орієнтуванні в ситуації. Враховуючи другу шкалу, вибір, який приймає суб'єкт, може відбивати не тільки раціональні, але й ризиковані рішення.

Друга методика, «Індикатор типу особистості» К. Бріггс і І. Майєрс (МБТІ), включає показник раціональності як тип особистості (тип J, по термінології авторів). Раціональний (або вирішальний) тип J властивий людям, у яких головне місце у відношенні до миру займає функція прийняття рішень. Вони прагнуть жити розплановано, структуровано, впорядкованно, в них домінує потреба регулювати власне життя й контролювати його. Вони люблять визначеність, вважають за краще прийняти рішення і обов'язково виконати його. «Раціональні» люди чітко орієнтовані на результат. Вони вважають за краще оцінювати й критикувати, ніж обирати нову інформацію, особливо якщо вона може вплинути на зміну їх рішення. Обстановка, яку вони створюють навколо себе, підлягає певному порядку, перебуває під постійним контролем. Таким людям властиві рішучість, обачність, уміння ухвалювати рішення без особливих хвилювань. Вони строго планують свою діяльність і діють згідно із цим планом. На думку А. Барсової (2001), особистість «раціонального типу» відрізняє: наявність сформованих, організованих дій (на основі переробленої інформації про об'єкт або предмет майбутнього рішення); стабільна працездатність; схильність до впорядкування наявної інформації; прагнення до таких видів діяльності, які не вимагають частих перемикань; висока впорядкованість навколишнього простору (с. 49-50).

Аналізуючи взаємозв'язки рефлексивності й раціональності, необхідно відзначити деякі особливості, що властиві сучасним фахівцям. Це стосується, насамперед, взаємозв'язків показника загальної рефлексивності з її складовими й між собою - додатний зв'язок показників ситуативної рефлексії, рефлексії сьогодення, ретроспективної рефлексії, рефлексії майбутнього й рефлексії взаємодії на 1% і 5% рівні.

Окремо зупинимося на перспективній рефлексії, рефлексії майбутнього (РфлБ), яка показала тісний додатний зв'язок (0,305 на 0,05% рівні значимості) з показником інтуїтивного типу (I - тип) за методикою МБТІ. Розгляд взаємозв'язків рефлексії майбутнього (РфлБ) з показником раціонального типу (J - тип) виявляють від'ємний значимий зв'язок з показником інтуїтивного типу (N - тип; -0,529 на 1% рівні значимості), а також додатний зв'язок з показником інтроверсії (I - тип; 0,299 на 5% рівні значимості) і показником сенсорного типу (S - тип; 0,404 на 1% рівні значимості). Показник ситуативної рефлексії, рефлексії сьогодення (РфлН) з показниками методики МБТІ виявив різні за знаком, але закономірні зв'язки для цих типів особистості. Виявлені від'ємні значущі зв'язки РфлН (-0,321 на 5% рівні значимості) з показником сприймаючого типу (Р - тип); і, навпаки, з показником вирішального, раціонального типу (J - тип) виявлені додатні статистично достовірні зв'язки (0,279 на 5% рівні значимості).

Виявлені закономірні взаємозв'язки показників МШР між собою, а також показників МШР із показниками прийняття рішень. Так, виділені значимі додатні зв'язки шкали «рефлексивність» (РфР) із гнучкістю прийняття рішень (ГбР; 0,354 на 5% рівні значимості), а також від'ємні зі шкалою спонтанності прийняття рішень (СпР; -0,306 на 5% рівні значимості). Найбільш тісні додатні зв'язки шкали рефлексивності (РфР) виявлені з показником раціональності (Рац; 0,369 на 1% рівні значимості). Необхідно відзначити також, що шкала рефлексивності (РфР) додатньо зв'язана зі шкалами далекоглядності (ДвР; 0,379 на 1% рівні значимості) і обачності (ОсР; 0,482 на 1% рівні значимості).

При аналізі взаємозв'язків «раціональності» (J - тип), показника «Індикатора типу особистості», виділені наступні від'ємні значимі зв'язки зі шкалами МШР: спонтанністю (СпР), авантюрністю (АвР), ризикованістю (РкР), гнучкістю (ГбР) на 1% і 5% рівні значимості. Аналогічну картину зв'язків зі шкалами МШР демонструє показник «раціональності» методики ЛФР-25: від'ємні зв'язки зі спонтанністю (СпР), ризикованістю (РкР), стрімкістю (СтР), незалежністю (НзР) і авантюрністю (АвР) на 1% і 5% рівні значимості. При цьому даний показник «раціональності» демонструє додатні взаємозв'язки зі шкалами далекоглядність (ДвР) і обачність (ОсР).

Участь інтуїції в оцінці наслідків можливого розвитку ситуації вказує на часовий аспект, який необхідно враховувати при аналізі функціонування рефлексії майбутнього в просторі індивідуальності людини. Антиципація (бачення й оцінка розвитку ситуації в майбутньому), у дійсності більш властива особам з домінуванням інтроверсії, а також особам, які відрізняються здатністю збирати й агрегувати необхідну фактографічну інформацію (S - тип). Можна припустити, що відсутність професійного й життєвого досвіду в психологів на стадії навчання обумовлює від'ємні кореляції показника рефлексивності майбутнього з показником інтуїтивного типу особистості (що володіють здатністю бачити сховане від очей). Взаємозв'язки шкал рішимості (рефлексивність, далекоглядність і обачність), які були виявлені в аналізі, підтверджують приналежність до одного з компонентів рішимості - розумності, мудрості. Багато в чому, саме вона створює основу для прояву «раціональності» як у прийнятті рішень, так і в інших формах життєдіяльності. Аналіз також показав, що від'ємні взаємозв'язки раціональності з показниками «Індикатору типу особистості» утворюють стійкий комплекс. Ці зв'язки відбивають прояв раціональності в ситуації вибору, прагнення особистості прийняти й реалізувати відібраний за критеріями корисності й погоджений варіант рішення, демонструють риси «раціонального рішення». Підтвердженням цієї закономірності є взаємозв'язки «раціональності» за методикою ЛФР-25 з показниками «рішимості». Вони свідчать на користь припущення про особливе місце «раціональності» у психологічній системі прийняття рішення.

За допомогою кількісного аналізу були згруповані виділені ознаки (раціональності, рефлексивності, рішимості особистості) і описані взаємозв'язки між ними, що послужило підставою для подальшого якісного аналізу результатів. За допомогою якісного аналізу («метод асів» і «метод профілів») вивчені індивідуально-психологічні особливості рішимості особистості (Санникова, 1995).

За допомогою методу «асів» були виділено дві групи досліджуваних з найбільш високими значеннями (у діапазоні від 75 до 100 процентіля) і найбільш низькими значеннями показника «раціональності» (у діапазоні від 0 до 25 процентіля). З вибірки обстежених (75 осіб) за оцінками показника «раціональності» сформовано дві групи: групу з високими значеннями (IV квартіль розподілу) склали 10 осіб, групу з низькими значеннями показника (I квартіль) склали 7 осіб. За такою саме процедурою було сформовано дві групи осіб: з високими (IV квартіль) і низькими значеннями (I квартіль) показника «рефлексивності» (чисельністю 9 і 4 людини, відповідно). Для кожної із груп («раціональні» і «рефлексивні») за допомогою «методу профілів» були побудовані профілі рішимості особистості. Порівняння профілів рішимості в групах з високим рівнем значення показників «раціональності» і «рефлексивності» проводилося по відмінностях, що спостерігаються зовні. На рисунку 1 представлені профілі рішимості виділених груп обстежених.

Рисунок 1 Профілі показників рішимості в групах осіб з високим рівнем домінування показника «раціональності» (Крац) і «рефлексивності» (Крфл). Примітка: Дгр - догматичність, Спр - спонтанність, Гбр - гнучкість, Рфр - рефлексивність, Ркр - ризикованість, Двр - дальновідність, Стр - нестримність, Нзр - самостійність, Авр - авантюрність, Оср - обачливість, Аср - асертивність, Тнр - толерантність

Аналіз профілів рішимості в представників виділених груп, демонструє такі тенденції: а) профілі обох показників мають однакову форму, але різняться за виразом показників. Більш виражене домінування показників носить сталий характер і може бути основою побудови портрета рішимості в осіб, які відрізняються специфікою прийняття рішень; б) істотні відмінності профілів спостерігаються тільки в показниках окремих шкал рішимості - спонтанності, ризикованості й авантюрності; в) профілі осіб, які схильні до прийняття «раціональних» («рефлексивних») рішень, відрізняються також унікальним неповторюваним складом певних показників рішимості.

В осіб, які схильні до «рефлексивних» рішень, залежно від ступеня розвитку рефлексивності можливі прояви неквапливості, розважливості, стримування проявів імпульсивності. Особам з високим рівнем рефлексивності властиво замислюватися над тим, що відбувається, над причинами своїх дій і вчинків інших людей, над наслідками вибору, який зроблений. Вони прагнуть планувати свою діяльність, рідко бувають імпульсивні, завжди розглядають різноманітні варіанти при ухваленні рішення. Осіб з низьким рівнем рефлексивності можна характеризувати як рішимих, але схильних до ризику здійснення необережних, непродуманих учинків. Представники цієї групи характеризуються гострим дефіцитом холодного розуму, урівноваженості. Ці люди впевнені в собі, у своєму успіху, незалежні в прийнятті рішень. Нерідко в ситуації вибору, у тимчасових обмеженнях, проявляють імпульсивність, відрізняються мінливістю настрою й спонтанною агресією.

Особи, схильні до «раціональних рішень», відрізняються уважністю, високою сконцентрованістю на рішення питань, схильні до стрімкого, але чіткого прийняття рішення. Вони відрізняються чітким баченням загальної ситуації в прийнятті рішення, у значно меншій мері схильні до ризику, їм невластиве підпадати під вплив емоційних станів, у них сформоване вміння створювати алгоритми пошуку ефективного рішення в ситуації вибору.

Висновки

раціональність рефлексивність особистісний професійний

1. Специфічною особливістю професійної діяльності представників соціономічних професій є прийняття рішення в умовах дефіциту часу. Умови взаємодії накладають відбиток на оперативний режим прийняття рішень, що реалізується при повному контакті з іншими в середовищі інтенсивної взаємодії. Звідси - цілий ряд специфічних вимог, які пред'являються до таких властивостей особистості як гнучкість і критичність мислення; швидкість протікання психічних реакцій; звички професійного спілкування. На вибір правильного рішення впливають також когнітивні властивості особистості, такі як оригінальність і гнучкість мислення, здатність до аналізу й синтезу, раціональність і рефлексивность, і багато чого іншого.

2. У актуальних умовах рефлексивність і раціональність здобувають усе більше значення в різноманітних сферах професійної діяльності. Вони є основними при керуванні процесом засвоєння знань, у формуванні навичок, умінь і звичок, у здійсненні контролю аналізу ситуації, вибору варіанта й прийняття рішення. Раціональність і рефлексивність необхідні у випадку зміни умов професійної самореалізації, сприяють розкриттю можливостей особистості при освоєнні діяльності й формуванні професіоналізму.

3. Якісний аналіз результатів дослідження показав, що кожна виділена група осіб («раціональні», «рефлексивні») характеризується в прийнятті рішень специфікою показників рішимості.

Представників групи «раціональних» у прийнятті рішень відрізняють більш високі значення показників таких шкал рішимості як догматичність, гнучкість, далекоглядність, обачність і асертивність. Особи, які схильні до раціональних рішень більш рухливі, вони перевіряють варіанти вибору, прагнуть миттєво отримати приблизні оцінки потенційного успіху. Можливість практично «миттєвої» експрес-оцінки корисності вчинків, робить представників цієї групи відносно незалежними у своїх виборах. Більш високі значення догматичності припускають наявність сформованої системи критеріїв корисності при зіставленні очікуваного результату з отриманим. Крім того, у групі «раціональних», у порівнянні із представниками «рефлексивних», виражені все компоненти шкали мудрість, крім рефлексивності. Представників групи «рефлексивних» відрізняють більш високі (у порівнянні із групою «раціональних») значення таких показників рішимості як спонтанність, рефлексивність, ризикованість, самостійність і авантюрність. Можна стверджувати, що глибоке розуміння особливостей ситуації вибору більш властиве «рефлексивним», ніж «раціональним» особам.

4. Представляється перспективним вивчення психологічних особливостей осіб, схильних до «раціональних» і «рефлексивних» рішень, в екстремальних ситуаціях, а також у ситуаціях ризику й невизначеності.

Література

1. Автономова H. С. Рассудок. Разум. Рациональность. М.: Наука, 1988. 286 с.

2. Анохин П. К. Проблема принятия решения в психологии и физиологии. Вопросы психологии. 1974. № 4, с. 21-30.

3. Афоничкин А. И., Михаленко Д. Г. Управленческие решения в экономических системах: [учебник для вузов]. СПб.: Питер, 2009. 480 с.

4. Бадалова М. В. Профессиональная рефлексия практических психологов. Практическая психология и социальная работа. 2002. № 4. С. 28-31.

5. Барсова Анна. Как прожить свою, а не чужую жизнь, или Типология личности. М.: АСТ-ПРЕСС КНИГА, 2001. 320 с.

6. Бурганова Л. А. Теория управления: [учебное пособие]. М.: Инфра-М, 2009. 153 с.

7. Индина Т. А., Моросанова В. И. Регуляторные и личностные аспекты рациональности принятия решений. Прикладная психология. 2006. № 5. С. 38-56.

8. Калин В. К. Психология воли: [сборник научных трудов] / Науч. ред. Н. Ф. Калина. Симферополь, 2001. 208 с.

9. Карпов А. В. Рефлексивность как психическое свойство и меика ее диагностики. Психологический журнал. 2003. Том 24, № 5. С. 45-57.

10. Карпов А. В., Скитяева В. М. Психология метакогнитивных процессов личности. М.: Изд-во «Институт психологии РАН», 2005. 352 с.

11. Корнилова Т. В. Риск и принятие решений: психология неопределенности. Электронное издание по проекту РГНФ. 2014. URL: www.rfh.ru/downloads/Books/144693004.

12. Корнилова Т. В. Степаносова О. В., Григоренко Е. Л. Интуиция и рациональность в уровневой регуляции вербальных прогнозов при принятии решений. Вопросы психологии. 2006. № 2. С. 126-138.

13. Льюс Р. Д., Райфа X. Игры и решения: Введение в критический обзор. М.: Изд-во иностранной литературы, 1961. 642 с.

14. Наследов А. Д. Математические методы психологического исследования. Анализ и интерпретация данных: [учебное пособие]. СПб.: Речь, 2004. 389 с.

15. Саймон Г. Теория принятия решений в экономической теории и науке в поведении. СПб.: Экономическая школа, 1999. 380 с.

16. Санников А. И. Психология жизненного выбора личности: [монография]. Одесса: Изд-во ВМВ, 2015. 440 с.

17. Санников А. И. Рефлексивность личности принимающей решения. Universum: Психология и образование: электрон. научн. журн. 2014. № 11(10). URL: http://7universum.com/ru/psy/ archive/item/1712.

18. Санников А. І. Соотношение рациональности и эмоциональности: Регуляция жизненного выбора личности. Вестник ОНУ имени І. І. Мечникова. Психология. 2017. Том 22. Вип. 1. С. 79-87.

19. Санникова О. П. Эмоциональность в структуре личности: [монография]. Одесса: Хорс, 1995. 334 с.

20. Семёнова Е. Рациональный подход в ситуациях принятия управленческих решений. Философия XX века: школы и концепции: Научная конференция к 60-летию философского факультета СПбГУ (21 ноября 2000 г.). СПб.: Спб.-е филос. общ-во, 2001. C. 215-216.

21. Степанов С. Ю., Семенов И. Н., Новикова Е. Г. Типы и функции рефлексии в организации принятия решения оператором. Проблемы инженерной психологии. Вып. 2. Л., 1984. С. 127-129.

22. Янг С. Системное управление организацией / Пер с англ.; под ред. С. П. Никанорова, С. А. Батасова. М.: Советское радио, 1972. 456 с.

23. Cohen L. J. Can human irrationality be experimentally demonstrated? The Behavioral and Brain Sciences. 1981. № 4. Pp. 317-370.

24. March J. G., Simon H. A. Organisations. N.Y.: Wiley, 1958. Р. 118.

References

1. Avtonomova, H. S. (1988). Rassudok. Razum. Racional'nost' [Reason. Mind. Rationality]. M.: Nauka [in Russian].

2. Anohin, P. K. (1974). Problema prinjatij a reshenija v psihologii i fiziologii [The problem of decision making in psychology and physiology]. Voprosy psihologii - Psychology issues, 4, 21-30 [in Russian].

3. Afonichkin, A. I. & Mihalenko, D. G. (2009). Upravlencheskie reshenija v jekonomicheskih sistemah [Management decisions in economic systems]: [uchebnik dlja vuzov]. SPb.: Piter [in Russian].

4. Badalova, M. V. (2002). Professional'naja refleksija prakticheskih psihologov [Professional reflection of practical psychologists]. Prakticheskaja psihologija i social'naja rabota - Practical psychology and social work, 4, 28-31 [in Russian].

5. Barsova, Anna (2001). Kak prozhit' svoju, a ne chuzhuju zhizn', ili Tipologija lichnosti [How to live your own life, not someone else's, or personality typology]. M.: AST-PRESS KNIGA [in Russian].

6. Burganova, L. A. (2009). Teorija upravlenija [Management theory]: [uchebnoe posobie]. M.: Infra-M [in Russian].

7. Indina, T. A. & Morosanova, V. I. (2006). Reguljatornye i lichnostnye aspekty racional'nosti prinjatija reshenij [Regulatory and personal aspects of the rationality of decision making]. Prikladnaja psihologija - Applied Psychology, 5, 38-56 [in Russian].

8. Kalin, V. K. (2001). Psihologija voli [Psychology of will]: [sbornik nauchnyh trudov] / Nauch. red. N. F. Kalina. Simferopol' [in Russian].

9. Karpov, A. V. (2003). Refleksivnost' kak psihicheskoe svojstvo i meika ee diagnostiki [Reflexivity as a mental property and meics of its diagnosis]. Psihologicheskij zhurnal - Psychological journal, tom. 24,vol. 5, 45-57 [in Russian].

10. Karpov, A. V., Skitjaeva, V. M. (2005). Psihologija metakognitivnyh processov lichnosti [Psychology of personality metacognitive processes]. M.: Izd-vo «Institut psihologii RAN» [in Russian].

11. Kornilova, T. V. (2014). Risk i prinyatie resheniy: psihologiya neopredelennosti [Risk and decision making: the psychology of uncertainty]. Electronic edition of the project RHF. Retrieved from URL: www.rfh.ru/downloads/Books/144693004 [in Russian].

12. Kornilova, T. V., Stepanosova, O. V. & Grigorenko, E. L. (2006). Intuicija i racional'nost' v urovnevoj reguljacii verbal'nyh prognozov pri prinjatii reshenij [Intuition and rationality in the level regulation of verbal predictions when making decisions]. Voprosy psihologii - Psychology issues, 2, 126-138 [in Russian].

13. L'jus, R. D. & Rajfa, X. (1961). Igry i reshenija: Vvedenie v kriticheskij obzor [Games and Solutions: An Introduction to a Critical Review]. M.: Izd-vo inostrannoj literatury [in Russian].

14. Nasledov, A. D. (2004). Matematicheskie metody psihologicheskogo issledovanija. Analiz i interpretacija dannyh [Mathematical methods of psychological research. Analysis and interpretation of data]: [uchebnoe posobie]. SPb.: Rech' [in Russian].

15. Sajmon, G. (1999). Teorija prinjatija reshenij v jekonomicheskoj teorii i nauke v povedenii [Decision theory in economic theory and science in behavior]. SPb.: Jekonomicheskaja shkola [in Russian].

16. Sannikov, A. I. (2015). Psihologija zhiznennogo vybora lichnosti [Psychology of a person's choice in life]: [monografija]. Odessa: Izd-vo VMV [in Russian].

17. Sannikov, A. I. (2014). Refleksivnost' lichnosti prinimajushhej reshenija [Reflexivity of the decision-maker]. Universum: Psihologija i obrazovanie - Universum: Psychology and Education: jelektron. nauchn. zhurn. # 11(10). URL: http://7universum.com/ru/psy/ archive/item/1712 [in Russian].

18. Sannikov, A. І. (2017). Sootnoshenie racional'nosti i jemocional'nosti: Reguljacija zhiznennogo vybora lichnosti [The ratio of rationality and emotionality: Regulation of a person's life choice]. Vestnyk ONU ymeny I. I. Mechnykova. Psykholohyia - Bulletin of ONU named after I І. Mechnikov. Psychology. Tom 22. Vip. 1, 79-87 [in Russian].

19. Sannikova, O. P. (1995). Jemocional'nost' v strukture lichnosti [Emotionality in the structure of personality]: [monografija]. Odessa: Hors [in Russian].

20. Semjonova, E. (2001). Racional'nyj podhod v situacijah prinjatija upravlencheskih reshenij [Rational approach in situations of making managerial decisions]. Filosofija XX veka: shkoly i koncepcii [Philosophy of the 20th century: schools and concepts]: Nauchnaja konferencija k 60-letiju filosofskogo fakul'teta SPbGU (21 nojabrja 2000 g.). SPb.: Spb.-e filos. obshh-vo, 215-216 [in Russian].

21. Stepanov, S. Ju., Semenov, I. N. & Novikova, E. G. (1984). Tipy i funkcii refleksii v organizacii prinjatija reshenija operatorom [Types and functions of reflection in the organization of decision making by the operator]. Problemy inzhenernoj psihologii - Engineering psychology problems, vyp. 2, 127-129 [in Russian].

22. Jang, S. (1972). Sistemnoe upravlenie organizaciej [System management of the organization] / Per s angl.; pod red. S. P. Nikanorova, S. A. Batasova. M.: Sovetskoe radio [in Russian].

23. Cohen, L. J. (1981). Can human irrationality be experimentally demonstrated? The Behavioral and Brain Sciences, 4, pp. 317-370 [in English].

24. March, J. G. & Simon, H. A. (1958). Organizations. N.Y.: Wiley [in English].

Размещено на Allbest.ru