Методика психологічної роботи в підрозділі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

З навчальної дисципліни «Психологія та морально-психологічне забезпечення професійної діяльності»

ТЕМА: Методика психологічної роботи в підрозділі

План

Вступ

1. Професійна психологічна підготовленість як складова частина професійної майстерності. Психологічна навченість і психологічна підготовленість

2. Основні етапи та зміст формування психологічної готовності і стійкості співробітників держспецзв'язку

3. Військово-професійний етикет офіцера держспецзв'язку

4. Психологічна підготовка курсантів в процесі навчання у вищому військовому навчальному закладі

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

психологічний професійний курсант військовий

В сучасних умовах все більше стає зрозумілим, що формування високої морально-психологічної готовності курсантів до професійної діяльності об'єктивно стає одним з найбільш важливих завдань спеціалізованих ВНЗ, що здійснюють підготовку спеціалістів для державних служб, включених у систему забезпечення національної безпеки та оборони України. У сучасній педагогічній практиці, існує не мало випадків, коли випускник ВНЗ, який нібито відповідає головному освітньому критерію професійної підготовленості - рівню засвоєних професійних знань, може бути морально і психологічно не готовим до засвоєння обраної професії.

Мета реферату - підготовка особового складу курсантських підрозділів до високої професійної діяльності під час несення служби.

Для досягнення мети реферату необхідно виконання наступних завдань:

1. Ознайомлення та вивчення матеріалів для підготовки офіцерів держспецзв'язку.

2. Створенні особистісно-орієнтованого педагогічного середовища та удосконаленні методики індивідуально-виховної роботи.

3. Удосконаленні методики формування морально-психологічної готовності курсантів до професійної діяльності в процесі навчання і виховання.

1. Професійна психологічна підготовленість як складова частина професійної майстерності. психологічна навченість і психологічна підготовленість

Професійна підготовка є організованим і цілеспрямованим процесом оволодіння співробітниками органів внутрішніх справ знаннями уміннями і навичками, необхідними для успішного розв'язання оперативно-службових задач. В органах внутрішніх справ установлені такі основні організаційні види навчання, які забезпечують його безперервність:

- початкова підготовка;

- підвищення кваліфікації;

- перепідготовка;

- стажування;

- самостійна підготовка;

- навчання в аспірантурі, ад'юнктурі і докторантурі.

З метою подальшого вдосконалення професійної майстерності, складовою якої є психологічна підготовленість, співробітників Держспецзв'язку направляють на курси підвищення кваліфікації і стажування. За організацію і проведення професійної підготовки безпосередньо несуть начальники всіх рівнів.

Важливою складовою частиною професійної підготовки співробітників Держспецзв'язку має стати психологічна підготовка. Оскільки не тільки знання норм права, наказів та інструкцій, але й знання людей, їхньої психології дозволить їм правильно розумітися на складних переплетеннях людських відносин, характерів, вчинків і доль, приймати вірні рішення. Про професійну майстерність співробітника можна говорити лише тоді, коли він професійно навчений і психологічно підготовлений.

Важливими результатами досліджень останніх років, виконаних психологами і педагогами Держспецзв'язку, стало виявлення ролі психологічної підготовленості в структурі професійної майстерності співробітників, уточнення її структури і змісту. На основі цих досліджень можна значно поліпшити професійну майстерність особового складу, а, отже, і діяльності Держспецзв'язку у цілому.

Результати психолого-педагогічних досліджень свідчать про те, що в структуру професійної майстерності співробітників Держспецзв'язку входять дві групи компонентів: професійна навченість і психологічна підготовленість.

Професійну навченість співробітників Держспецзв'язку утворює сума професійних знань, навичок і вмінь, які ними засвоюються під час початкової підготовки і перепідготовки (у випадку одержання нового фаху). Розв'язуючи професійні задачі по профілактиці, розкриттю і розслідуванню злочинів, охорони громадського порядку тощо, працівники поліції зіштовхуються з найрізноманітнішими способами людських переконань. Поряд із необхідністю протистояння відверто злочинним, кримінально карним проявам антигромадської поведінки, правовому нігілізму, що набув певного поширення в суспільстві останнім часом, співробітникам Держспецзв'язку необхідно вміти розумітися 10 на причинах, різних мотивах, потребах, почуттях та інших психологічних особливостях такої поведінки. Усе це свідчить про те, що діяльність працівників поліції здійснюється в середовищі й умовах, важливим складовим аспектом яких об'єктивно виступає психологічна реальність.

Психологічна підготовка співробітника Держспецзв'язку є процесом активізації його здібностей до певного виду діяльності. Вона передбачає зміцнення взаємозв'язків між певними якостями особистості як елементами складних здібностей, необхідних для даної діяльності, і формування вміння користуватися ними за певних умов. Психологічну підготовку як процес формування і розвитку професійних здібностей і накопичення психологічного досвіду слід відрізняти від психологічної підготовленості.

Психологічна підготовленість співробітників Держспецзв'язку є сукупністю сформованих і розвинених професійних і психологічних характеристик, які відповідають особливостям оперативно-службової діяльності і виступають необхідною внутрішньою умовою її успішного здійснення.

2. Основні етапи та зміст формування психологічної готовності і стійкості співробітників держспецзв'язку

Формування психологічної готовності і стійкості співробітників НП забезпечується при психологічної підготовці. Цей процес можна розбити на три етапи:

1. Етап завчасного формування готовності до дій екстремальних ситуаціях.

2. Етап безпосереднього формування готовності до виконання складного завдання.

3. Етап підтримання готовності до екстремальних ситуацій у процесі виконання складного завдання.

Основним змістом своєчасного формування готовності до дій в екстремальних ситуаціях є формування і виховання у співробітників Держспецзв'язку:

– упевненості в собі, своїй підготовці, колегах по праці, у можливості

– успішного переборювання труднощів в оперативно-службової

– діяльності, готовності до зустрічі з ними

– глибоких та вірних знань про можливі варіанти напружених ситуацій, їх сутність, особливості і способи дій у них;

– гарантовано розвинутих вольових якостей, таких як цілеспрямованість, активність, енергійність, самостійність, обачливість, сміливість, витривалість, самовладання;

– розвинутих якостей «психологічної надійності» - стійкості до небезпеки та ризику, великому перенапруженню, тимчасовим невдачам та очікуваним труднощам;

– досвіду і навичок швидкого і якісного переходу від очікування до вкрай напружених дій.

Напружена робота, як правило, супроводжується швидкою витратою запасу сил, і якщо їх не вдається в короткий час відновити, це неминуче приводить до спаду стану готовності, породжує неточності, помилки. Тому стан високої професійної готовності співробітників варто не тільки формувати, але й підтримувати. Таким чином, у психологічній підготовці особового складу було б доцільним передбачити:

– тренування швидкого переключення з одного виду діяльності до інший: від чекання, спокійної роботи - до негайних і рішучих дій;

– навчання самоконтролю й оцінювання свого стану в психологічно складній обстановці;

– навчання способам саморегуляції власного стану.

Основною метою психологічної підготовки є практична підготовка співробітників до успішного подолання психологічних труднощів службової діяльності і правильного врахування її психологічних аспектів. При психологічній підготовці:

– формуються потрібні професіоналу вміння виявляти психологічні чинники, аналізувати їх на науковому рівні і правильно оцінювати екстремальні ситуації;

– розвивається інтерес співробітника до психолого-педагогічних аспектів діяльності, прагнення до пошуку обґрунтованих відповідей на складні запитання, здатність глибше вивчати і краще розуміти мотиви вчинків людей і будувати з ними свої взаємовідносини, виходячи з особливостей, психологічних станів і інтересів справи;

– виробляється Їпсихологічна рефлексія (схильність до психологічного самоаналізу, самооцінки). Основними формами і методами психологічної підготовки є розв'язання практичних задач. Добір матеріалу, вибір вправ і умов їх відпрацювання повинні задовольняти вимогам оперативно-службової діяльності. В основі психологічної підготовки лежить тренінг як комплекс спеціальних вправ, у яких виявляються, формуються й одержують подальший розвиток певні властивості особистості. Заняття психологічної підготовки повинно забезпечуватись програмою, яка передбачає поділ курсу по трьох розділах:

· Розділ І - слід розглядати як один із видів професійної підготовки, основною формою проведення якого і є практичні заняття з невеликою кількістю вступних лекцій, мета яких є розвиток і вдосконалення професійно значущих якостей (професійного сприйняття, спостережливості, пам'яти, мислення тощо).

· Розділ ІІ - передбачає формування, розвиток і вдосконалення майстерності професійного спілкування, встановлення психологічного контакту з різними категоріями громадян, вміння вирішувати конфліктні ситуації, тощо.

· Розділ ІІІ - спрямовано на формування психологічної готовності до безпечної поведінки в екстремальних ситуаціях оперативно-службової діяльності.

3. Військово-професійний етикет офіцера держспецзв'язку

Співвідношення понять етики та етикету є визначальним в обговоренні морально-етичної культури військового керівника.

Слово етикет французького походження. Термін “етикет” - що означає ярлик, етикетка та церемоніал, тобто порядок проведення певної церемонії, “встановлений порядок поведінки”, який передбачає вихованість, гарні манери, шляхетність спілкування.

Шляхетність, ввічливість - це не якась абстракція, це риси, які мають бути закладені в кожному з нас, оскільки у стосунках з іншими людьми необхідно керуватися порядністю та внутрішньою скромністю. Бісмарк нагадував, що навіть під час оголошення війни необхідно дотримуватися певних правил ввічливості. Законодавці етикету англійці запевняють, що справжня ввічливість усюди однакова, й гарні манери породжуються здоровим глуздом і добросердям.

Є багато визначень поняття “етикету”.

Етикет - сукупність правил поведінки, що стосується зовнішнього ставлення до людей. Етикет - це частина культури поведінки, що асоціюється з категорією прекрасного. Етикет - це сукупність правил поведінки людини в суспільстві, норми відносин людей різного правового, соціального, інтелектуального статусу. Термін “етикет” означає форму, манеру поведінки, обходження, правила ввічливості, які прийняті у тому чи іншому суспільстві.

Манера - спосіб тримати себе в суспільстві, зовнішні форми поведінки; звички. Іноді манерами називають також властиві тій чи іншій людині особливості мовлення, ходу, жести, міміку та ін.

Етикет, манери були вироблені багатьма поколіннями людей. У своїй основі вони є міжнародними, загальними, універсальними, тому що більшість правил ввічливості дотримується представниками не тільки певного суспільства, але й різних культур, різних ідеологій та соціальних систем. У той же час народи кожної країни вносять в етикет свої поправки та доповнення, що обумовлені суспільно-економічними відносинами цієї країни, специфікою її історичного розвитку, національними традиціями та звичаями.

Кожній суспільно-економічній формації, кожному суспільству притаманні певні правила поведінки людей, що сприяють їх кращому взаєморозумінню, які полегшують їх спільне існування.

Таким чином, можна визначити, що етикет характеризує прикладний аспект етики, і є регулятором певних правилах поведінки людини в різних місцях та ситуаціях. Осново утворюючим елементом етики є порядок, правила та норми поведінки, а нормативність етикетних правил додається такими нормативними регуляторами, як ідеали, цінності, погляди, переконання, єдність внутрішньої та зовнішньої культури людини.

Роль етикету в суспільстві неможливо розкрити без урахування таких етичних категорій, як ввічливість, тактовність, порядність, гідність та ін.

Ввічливість - це форма виявлення внутрішньої культури, форма спілкування людей, в основі якої лежить почуття власної гідності й поваги до інших людей. Це моральна якість, яка характеризує людину, для якої повага до інших стала повсякденною нормою поведінки і звичним способом спілкування. Ввічливість виражається в стриманості, уважності, делікатності, доброзичливості, тактовності.

Тактовність має своїм безпосереднім завданням повагу до почуття власної гідності. Такт - це почуття міри в поведінці, що ґрунтується на чуйному та уважному ставленні до людей. Такт передбачає обережність, обачність, чуйність у стосунках з людьми.

Ввічливість і тактовність пов'язана з коректністю, делікатністю. Коректність - чітке дотримання норм благопристойності, відмова від фамільярності й панібратства.

Гідність особистості проявляється в концентрованому уявлені особистості про моральне та аморальне, і виступає в ролі своєрідного морального атрибуту, який вносить судження щодо відповідності нашої поведінки встановленим в суспільстві та колективі нормам.

У поведінці та спілкуванні з іншими людьми неминуче проявляється внутрішній світ людини. Форма вчинків кожної людини зумовлюється її внутрішньою й зовнішньою культурою. Правила, вимоги будь-якої системи етикету опосередковано чи безпосередньо пов'язані з певним укладом життя, культурними зразками поведінки, моральними цінностями, принципами, ідеалами. Вимоги до зовнішньої форми поведінки виставляються з боку громадської думки як аспекту соціальних взаємин різних соціальних груп, друзів, колег по роботі, а також з боку моральних переконань людини. Звідси походить багатоплановість поведінки людей, в якій зовнішня форма (синтетичне втілення зовнішньої моральної культури) підкріплюється суттєвим змістовним чинником діяння (внутрішньою культурою людських взаємин, поведінки та спілкування). Нормативність етикетних правил додається такими нормативними регуляторами, як ідеали, цінності, погляди, переконання, єдність внутрішньої та зовнішньої культури людини.

Етика як наука про мораль та її прикладний аспект - етикет визначають духовні принципи, ціннісну вмотивованість та морально-етичну спрямованість особистості військовослужбовця в його професійній діяльності. За допомогою таких морально-етичних категорій, як військовий обов'язок, військова честь та гідність, дисциплінованість виражаються моральні принципи, норми, оцінки, правила поведінки офіцерів.

Курсант - це специфічна соціальна група, яка має свій соціальний статус, свої норми етики та етикету, люди особливі за своєю життєвою позицією, типом мислення, способом життя та поведінкою. Основою військового етикету можна вважати: нормативні документи, вимоги присяги, ритуальні вимоги, правила церемоній тощо. Військовий етикет - невід'ємна складова частина духовної, морально-етичної культури військовослужбовця, система історично складених та законодавчо закріплених взірцевих правил поведінки і спілкування військової людини у різних сферах і ситуаціях службової та неслужбової діяльності.

Нормативність військового етикету виражається у традиціях та звичаях, сформульовані в правилах та представляються в урочистих церемоніях, етичних за своїм змістом та естетичних за формою, що мають символічне значення та є органічною часткою культури військовослужбовця.

Військовий етикет призначений, з одного боку, для забезпечення нормативної регуляції процесу спілкування військовослужбовців з нерівними статусами (за посадою, військовим званням, статтю, професією, освітою, національністю, періодами служби, соціальним станом та ін.) шляхом забезпечення рівності в комунікативному плані, з іншого боку, для збереження, підтримки й вшанування певної “нерівності”, відмінностей військовослужбовців, які мають різний службовий статус, з метою забезпечення необхідної субординації, військової дисципліни, дотримання принципу єдиноначальності. В структурі військового етикету як соціокультурного явища виділяються два основних елементи: система норм та система атрибутів.

Система норм етикету. Норми військового етикету визначаються та регулюються системою санкцій, контролю атрибутів, необхідних матеріальних та організаційних умов діяльності усіх категорій військовослужбовців. Основні правила поведінки сформульовані та регламентовані кодексом честі офіцера, уставами, приписами та наказами. Загалом основою військового етикету є нормативні документи, вимоги присяги, ритуальні вимоги, правила церемоній.

У морально-етичному плані норми військового етикету зумовлюють поведінку військовослужбовців, сприяють встановленню та підтриманню у військовому середовищі взаємовідносин доброзичливості, ввічливості, щирості, старанності. Норми військового етикету виконують регулятивну, комунікативну, субординативну, виховну та інші функції. Вони розраховані на конкретні умови та певні обставини.

Система атрибутів. До неї відносяться матеріальні предмети, знаки-символи, які суворо передбачені правилами етикету для військової форми одягу. До системи військових атрибутів відносяться також знаки відміни військових частин (прапори, штандарти) та військові нагороди (військові ордени, хрести й медалі, а також ветеранські емблеми й відзнаки тощо). Військовослужбовець має бути завжди точним і пунктуальним. Тому його неодмінним атрибутом визнаний годинник.

Ефективність функціонування норм та атрибутів військового етикету значною мірою залежить від конкретних обставин. Функціонування системи санкцій та контролю у поєднанні з етикетною поведінкою залежить передусім від вимогливості командирів та їх заступників по роботі з особовим складом, їх вміння правильно організувати навчання військовослужбовців правилам етикету.

Основою військового етикету є дотримання специфічних положень. Йдеться про ритуальні заходи та дії у військовій службі. В першу чергу, це ритуал урочистого прийняття присяги воїна на вірність народу України. Кодекс честі офіцера країни констатує, що “офіцерський корпус української армії - це не замкнена каста військовиків, а кров від крові, плоть від плоті українського народу. Саме в цьому шляхетність нашого офіцерства, саме тому український народ довірив йому захист Вітчизни”. Не менш важливий урочистий церемоніал вручення бойового прапору частині, захоронення загиблих у боях і т. ін.

Розглядаючи військовий етикет, слід зупинитися на специфіці взаємовідносин у військовому колективі. Що саме відрізняє військовий колектив від будь-якого колективу співробітників (чи то приватний бізнес, чи то колектив державного підприємства)?

Для військових колективів характерні, з одного боку, більша чіткість, визначеність і навіть жорсткість відносин, точне дотримання статутів та неухильне виконання розпоряджень командирів та начальників, ніж в інших видах колективів. З другого боку, в колективах військовослужбовців більш високий рівень взаємодопомоги, взаємовиручки, взаємодії, почуття відповідальності під час виконанні службових завдань. Все це зумовлено особливим характером діяльності військових, підвищеними вимогами до оперативності в роботі, високою ціною помилки, частими надзвичайними ситуаціями, що виникають під час виконання службових завдань.

Сьогодення висуває перед курсантів Держспецзв'зку не тільки знання та дотримання загальнолюдських та статутних етикетних норм, але і знання норм дипломатичного етикету. Це зумовлено зростанням кількості контактів представників Збройних Сил України із громадянами та представниками армій інших держав. Представники різних рангів та посад беруть участь у миротворчих операціях, співробітництві в межах програми “Партнерство заради миру”, миротворчих операціях, відвідуваннях іноземних військових кораблів, участь у спортивних зустрічах та змаганнях тощо.

Головною вимогою ефективності роботи військового керівника можна визначити готовність як до зовнішнього відкритого спілкування, так і до внутрішньої взаємодії у військових колективах. Для розв'язання актуальних питань, визначення перспектив розвитку та реалізації завдань представники Збройних Сил України беруть участь у проведенні міжнародних зустрічей, конференцій, круглих столів, брифінгів, дискусій. Вміння військового керівника використовувати сучасні технології комунікативної взаємодії з дотриманням норм ділового, а подекуди і дипломатичного етикету виступає запорукою ефективної співпраці на міжособистісному рівні.

Специфіка взаємовідносин у військовому колективі актуалізує виховання у військовослужбовців таких необхідних якостей, як дисциплінованість, стриманість, пунктуальність, коректність, ввічливість, уважність, тактовність, наполегливість, скромність, охайність тощо.

4. Сихологічна підготовка курсантів в процесі навчання у вищому військовому навчальному закладі

Загальна психологічна підготовка курсантів, яка призначена формувати й удосконалювати у майбутнього офіцера готовність до служби, здатність керувати особовим складом, виконувати бойові завдання та інші психологічні якості згідно з вимогами сучасної війни.

Вона спирається на формування та розвиток політичної свідомості курсанта, патріотизму, волі до перемоги та впевненості в ній, бойової активності та готовності до самопожертви. Загальна підготовка єдина для всіх видів збройних сил та родів військ.

Виконання завдань загальної психологічної підготовки досягається формуванням у військовослужбовців визначеної мотивації, спрямовується на навчання їх прийомам емоційно-вольової мобілізації, зняття негативних психічних станів, надаючи собі та підлеглим першої психологічної допомоги, виживанням в екстремальних умовах, згуртування, злагодження, підвищення соціально-психологічної сумісності та стійкості військових підрозділів.

Спеціальна психологічна підготовка спрямовується на підготовку майбутніх офіцерів до успішних дій в конкретних видах служби, бою. Вона організується з метою розвитку специфічних військово-професійних якостей військовослужбовців, напрацювання високої бойової активності та психологічної стійкості, навичок поведінки в екстремальних умовах, здатних перетворити негативні фактори на стимулюючі, за допомогою досвіду успішних дій курсантів в небезпечних ситуаціях.

Значна частина завдань спеціальної психологічної підготовки вирішується в рамках навчального плану під час практичних занять, а також в процесі стрільб, пусків ракет, проведення тренувань та навчань в умовах, максимально наближених до бойових з метою розвитку у військовослужбовців сприяння професійної уваги, професійної пам'яті, здатності протистояти стресорам, характерним для конкретного виду діяльності.

Доцільно виділити також цільову психологічну підготовку, що проводиться з метою адаптації психіки військовослужбовця до умов виконання конкретного бойового завдання, формування бойового психічного стану, напрацювання внутрішньої установки на підготовку до конкретної дії. Сприяючими засобами цільової психологічної підготовки можуть бути: відпочинок, виключення надмірних переживань, нормальне харчування, а також деякі штучні прийоми (психологічна саморегуляція).

Кожен викладач зі свого предмету повинен володіти великим арсеналом форм, методів, засобів та способів психологічної підготовки, які б давали можливість створення необхідної виховної напруги на заняттях і за правильного їх використання забезпечили б психологічне загартування курсанта. Надзвичайно важливо, щоб кожен викладач усвідомив важливість психологічної підготовки, та вирішував її задачі. Більше того, завдання психологічної підготовки доцільно передбачати спеціальними планами в рамках загальної програми навчання та виховання курсантів.

Метою психологічної підготовки в ході навчального процесу повинно стати досягнення орієнтирів, установок, настроїв, готовності та стійкості курсантів. Їх формуванням вирішуються завдання загальної та спеціальної підготовки.

Для вирішення конкретних цілей формування у курсантів психологічної стійкості і готовності діяти в складних умовах у педагогічному процесі військового навчального закладу слід дотримуватися ряду умов: викладач повинен бути орієнтований на вирішення задач психологічної підготовки в курсі в цілому, по кожній темі та на кожному занятті; він повинен розуміти сутність, завдання і механізми формування психологічної готовності; планувати роботу по вирішення завдань психологічної підготовки на кожному занятті.

Окремо слід відмітити виключно великі можливості для психологічної підготовки курсантів під час стажування у військах. Результативність цього виду підготовки залежить від ступеню реальної відповідальності, усвідомлення курсантами, що виконують посадові обов'язки, того на скільки активно і повно вони включаються в їх виконання. Все це повинно враховуватися командиром частини, в якій проходять стажування курсанти.

Психологічна підготовка повинна також здійснюватися шляхом виконання спеціальних вправ, які можуть включатися в тактичні заняття або виконуватися окремо. До них відносяться: знайомство з бойовими можливостями армій інших країн, вогневими можливостями зброї на полі бою, з картиною сучасного поля бою, насиченою вогнем, технікою, рухом і таке інше; дії зі зброєю, передусім ведення вогню на ураження, метання гранат; обкатка танками (БТРами) і боротьба з броньованою технікою; подолання смуг психологічної підготовки; тактичні заняття на полях психологічної підготовки; дії на висоті, в оточенні вогню, в обмеженому просторі, в темноті; використання імітаторів та ситуаційних тренажерів.

Викладене дає можливість прийти до висновку, що під час навчання у ВВНЗ є великі можливості для психологічної підготовки курсантів, як командирів, військових спеціалістів та бійців, до реальної бойової ситуації. Ці можливості повинні в повному обсязі реалізовуватися кожним викладачем під час проведення ним занять. Дуже важливо, щоб вони глибоко розуміли значення психологічної підготовки, її суть і закономірності, можливості в цьому розумінні їхніх предметів. Виконання завдань психологічної підготовки курсантів під час навчання у ВВНЗ забезпечить їх подальшу ефективну діяльність у навчанні, вихованні, психологічній підготовці.

Висновки

Проведене теоретичне дослідження дає підставу для таких висновків:

1) формування високої морально-психологічної готовності курсантів до професійної діяльності потребує створення необхідних умов і активізації позитивних чинників формування цієї готовності на таких рівнях:

- суспільному-ідеологічна підтримка, удосконалення системи соціальної, правової, моральної регуляції і стимуляції діяльності співробітників;

- загальноосвітньому - посилення контролю за дотриманням законодавства в сфері вищої освіти, зокрема державних стандартів щодо змісту і рівня гуманітарної складової освіченості випускників ВНЗ;

- науково-теоретичному - обґрунтування системи формування морально-психологічної готовності курсантів до професійної діяльності; розробка методики оцінювання морально-психологічної готовності курсантів до професійної діяльності і розв'язання протиріч процесу формування цієї якості у курсантів;

- професійному - удосконалення системи підбору, підготовки, виховання і стимуляції діяльності кадрів; створення системи соціально-моральної регуляції, розробка професійних вимог до якості морально-психологічної підготовки і співробітників;

- конкретного ВНЗ - реалізація педагогічного потенціалу навчального закладу і всіх освітньо-виховних чинників;

- педагогічного процесу: найбільш доцільне застосування принципів і методів навчання, виховання, психологічної підготовки і спеціально розробленої методики вирішення протиріч процесу формування морально-психологічної готовності курсантів до професійної діяльності;

- головних суб'єктів виховання (керівників, викладачів, офіцерів вихователів): розуміння пріоритетів виховання і скоординованість їхніх виховних дій, володіння необхідними психолого-педагогічними знаннями і культурою, підвищення ролі курсанта і курсантських колективів в самовихованні і саморегуляції;

2) реалізація мети і завдань формування морально-психологічної готовності курсанта до професійної діяльності можлива тільки в умовах фундаментальної професійної освіти й цілеспрямованого морального і професійного виховання у поєднанні з ефективним використанням мотивуючої ролі позитивних соціальних і професійних чинників. В найбільш концентрованому і розвинутому вигляді найбільш сприятливі умови і чинники формування морально-психологічної готовності курсантів до професійної діяльності існують у спеціалізованих ВНЗ.

Список використаних джерел

1. Алгоритм роботи військового психолога щодо психологічного забезпечення професійної діяльності особового складу Збройних Сил України (методичні рекомендації) / Міністерство оборони України, Наук.- дослід. центр гуманітар. проблем Збройних Сил України: Н.А. Агаєв, О.Г. Скрипкін, А.Б. Дейко, В.В. Поливанюк, О.В. Еверт. - К.: НДЦ ГП ЗС України, 2016. - 147 с.

2. Щербій О.С. Педагогічні умови формування морально-психологічної готовності курсантів спеціалізованих ВНЗ до ПД: моногр./ О.С. Щербій. - К: Тов. «Три К», 2011. - 254 с.

3. Про затвердження Порядку здійснення психологічного забезпечення службової діяльності в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та Переліку психологічних протипоказань, наявність яких унеможливлює проходження військової служби за контрактом (навчання) в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 25 листопада 2016 р. за № 1533/29663

4. Корольчук М.С. Актуальні проблеми психофізіології військової діяльності. - К.: КВГІ, 1996. - 164 с.

5. Л.Є. Орбан-Лембрик. Соціальна психологія: Підручник: У 2 кн. Кн. 1.: Соціальна психологія особистості і спілкування.-Чернівці: Книги -ХХІ ст., 2010.- 464с.

6. Закон України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України»/відомості Верховної Ради України; 2006; №30.

7. Психология и педагогика высшей военной школы. Под ред. А.В. Барабанщикова.-М:Воениздат,1989.-366 с.

8. Філософсько-методологічні проблеми військово-соціального управління: підручник / [В.Ф. Баранівський, Л.М. Будагьянц, В.С. Чорний та ін.]. - К. : НУОУ, 2011. - 305 с.

9. Копець Л.В. Психологія особистості: Навч. посіб. для студ. -2-ге вид. -К.: Вид. дім «Києвомогілянська академія», 2009.-458 с.

10. Калинчук Л.В., Караяни А.Г., Логинов И.П. Технологии морально-психологического обеспечения: актуальные проблемы теории и практики. - М.: ВУ, 1997. - С. 98-128.

Размещено на Allbest.ru