Етичні принципи проведення досліджень на людині

Размещено на http://www.allbest.ru/

Етичні принципи проведення досліджень на людині

Зміст

Вступ

1. Етичні проблеми у роботі психолога

2. Етичні принципи проведення дослідження людини

3. Поняття добровільної поінформованої згоди

4. Етика психологічного дослідження

Література

Вступ

Зацікавленість проблемою етики психологічних досліджень, у час обумовлений, передусім, із широкою поширенням і застосуванням за останні десятиліття найрізноманітніших психологічних методів досліджень і практичного психологічного впливу. І що це стосується як власне психологічних досліджень, а й багатьох інших ситуацій, у яких психолог трапляється однак взаємодіє зі кимось: якщо йдеться про дослідження - це завжди буде випробовуваний; у разі будь-якого терапевтичного контексту, куди часто досить активне втягуються психологи, - це завжди буде пацієнт.

Сучасні дослідники свідчать, що на даний час відбувається відома технологізація психології, гуманітарного знання, з'являються нові технології використання психологічних знань і психологічних методів дослідження. З одного боку, це розширює можливості психолога-дослідника, зростає його затребуваність, з другого - застосування гуманітарного знання у тих контекстах часом розминається з традиційними уявлення про тому, що таке гуманітарні знання і набутий як ними слід користуватися, й у окремих випадках це може спричинить етичним проблемам, оскільки психолог непросто взаємодіє зі піддослідним, пацієнтом, клієнтом тощо., але однак впливає нею. Такі вплив до медицини прийнято називати втручанням. Проте, тоді як медицині мають на увазі втручання, передусім, хоча й виключно, в тілесну сферу, то тут ідеться про втручання у психічну життя людини. У цьому слід підкреслити, що у обох випадках він може мати дуже серйозні й подекуди далека який завжди позитивні наслідки. Це визначило мета даної роботи - вивчити проблему етики психологічних досліджень.

1. Етичні проблеми у роботі психолога

У психологічних, соціальних і медико-біологічних науках повсюдно поширений інтерес до захисту та епідемічного благополуччя людей, що у наукові дослідження. Більшість наукових об'єднань і професійних організацій розробили регулюючі норми на захист людей, що є об'єктами експериментів, і кодекси професійної етики. Професійної етикою називають систему принципів, які забезпечують моральне поведінка професіонала.

Оскільки психологи у своїх дослідженнях використовують живих піддослідних, вони мають бути чуйними до етичним проблемам, що потенційно можуть виникати під час проведення своїх експериментів. Виражена орієнтація на цінність іншу людину у професіональній діяльності психолога передбачає адекватне сприйняття їм своїх фізичних можливостей як заходи на іншу людину, заснованої на переживанні почуття професійного боргу та фінансової відповідальності за професійні дії. Це професію психолога у числі небагатьох видів соціальної активності, де абстрактні ідеї цінність людини гранично конкретизуються і персоніфікуються у його словах і діях, вкладених у іншу людину.

Існують етичні зобов'язання у різних областей психологічних досліджень. Етика психологічних досліджень є тією дзеркало, де відбивається що дозволяє для психолога можливість сили на іншу людину, заходи цього впливу. Система етичних принципів психологічних досліджень є одне із способів збереження психічної реальності як особливої характеристики життя, один із засобів, котрі задають та створює умови для прояви автономності, індивідуальності Я чоловіки й, зрештою, виявлення психологічних утворень внутрішньої реальності людини.

Рішення проводити дослідження повинна грунтуватися на усвідомленому бажанні психолога внести реальний внесок у психологічну науку і сприяти його добробуту людини. Діяльність психолога спрямована до досягнення таких гуманітарних і соціальних цілей, як добробут, здоров'я, високу якість життя, повне розвиток індивідів і груп у різних формаціях індивідуальної приватизації та соціального життя.

Оскільки психолог не єдиним професіоналом, чия діяльність спрямовано досягнення цього, міна й співробітництво з інших професій бажані й у деяких випадках необхідні, без будь-яких упереджень стосовно компетенції і знанням кожного з них. Робота психолога виходить з право і обов'язки виявляти на повагу до іншим професіоналам, особливо у областях близько стичних своєї діяльності з психологією.

Вирішивши проведення досліджень, психолог-дослідник має здійснювати свої плани з повагу до людям, які вживають у яких участь, і із турботою про їхнє гідність й добробут.

Права й обов'язки професійного психолога грунтуються на принципі професійної незалежності й автономії незалежно від службове становище у певному організації та від професіоналів вищого рангу й адміністрації.

Професійний статус психолога виходить з його здібностях і кваліфікації, необхідні виконання його обов'язків. Психолог має бути професійно підготовлений МЗС і мати спеціалізацію при застосуванні методів, інструментарію і процедур, що застосовуються у цій галузі. Частиною його роботи є підставою постійне підтримку на рівні своїх професійних знань і умінь.

Психолог ні застосовувати методи лікування й процедури, які пройшли достатньої апробації у межах сучасних наукових знань, без упередження стосовно існуючому розмаїттям теорій і шкіл. Що стосується випробування психологічних методик, ще отримали наукової оцінки, клієнти нічого не винні цілком повідомлені звідси заздалегідь.

Психологи враховували заходи для відповідного зберігання документації. Усі психологічні дані, як результати обстеження, і інформацію про втручанні і лікування, мають бути доступними лише професійних психологів, до чиїх обов'язки входить нерозголошення їх серед некомпетентних осіб.

Особливої розгляду заслуговує проблема якості і правильність даних. Фальсифікація даних, як вид шахрайства може ухвалювати різні форми: плагіат, уявлення «запозичених» ідей як власних; фабрикація даних дослідження; приховування чи зміну частини даних для кращого уявлення кінцевого результату; збір певної кількості даних, і додумування якої бракує інформації до набору; приховування всього дослідження, якщо результати відповідають очікуваним.

Отже, професійна етика в з психології та в психологічних дослідженнях - це система принципів, покликаних забезпечити моральне поведінка дослідника стосовно своїм піддослідним, до своїх колег-журналістів та спеціалістам в суміжних областях, до якості виконання досліджень, і до результатам. Етика передбачає з'ясування умотивованості й збереження дистанції з «Я» іншого задля збереження цього Я.

Більшість психологів погоджуються із необхідністю цього. Багато, проте, вважають, що потенційна небезпека невелика, тоді як регулюючі норми загрожують для наукової волі народів і творчості. У основі як і полеміки лежить старий конфлікт між правами особи і потребами суспільства. Можна стверджувати, проте, що у психології етичні і наукові міркування скоріш сходяться, ніж конфліктують, оскільки інформація, отримувана від учасників, які розглядають у ролі партнерів, володітиме більшою валідністю і цінністю.

2. Етичні принципи проведення дослідження людини

Благородна мета - дізнатися більше про тонкощах людської поведінки, сприйняття, емоційного стану - який завжди досягалася так само благородними засобами. Дослідники, які стояли поблизу витоків багатьох відгалужень психологічної науки, проводили такі експерименти на людях, які важко назвати гуманними чи етичними. Задля справедливості слід відзначити, що й приклади допомогли виробити етичних стандартів сучасних досліджень, що, втім, не виправдовує їх жорстокості.

Етичні принципи проведення дослідження людини містять у собі такі вимоги:

1. При плануванні досвіду дослідник несе відповідальність за складання точної оцінки його етичної прийнятності, спираючись на принципи досліджень.

2. На кожному дослідника завжди лежить відповідальність за з'ясування умотивованості й підтримку прийнятною етики дослідження. Дослідник також відповідає за етичне звернення колег, асистентів, у студентів і від інших службовців з піддослідними.

3. Етика вимагає, щоб дослідник інформував піддослідних про сторони експерименту, які вплинути з їхньої бажання в ньому участь, і навіть відповідав всі запитання про інші подробицях дослідження. Неможливість ознайомлення з повним картиною експерименту додатково посилює відповідальність дослідника добробут і гідність піддослідних.

4. Чесність і відкритість - важливі риси відносин між дослідником і піддослідним. Якщо приховування і обман необхідні за методологією дослідження, то дослідник повинен пояснити випробуваному причини таких дій на відновлення їхніх стосунків.

5. Етика пошуки вимагає, щоб дослідник ставився з повагу до праву клієнта скоротити чи перервати свою участь у процесі досліджень, у час. Зобов'язання захисту цього права вимагає особливої пильності, коли дослідник перебуває у позиції, домінуючою над учасником. Рішення в обмеження цього права збільшує відповідальність дослідника за гідність і добробут учасника.

6. Этично прийнятне дослідження починається із встановлення чіткого і справедливого угоди між дослідником і учасником експерименту, яка роз'ясняє відповідальність сторін. Дослідник зобов'язаний сумлінно стежити над виконанням всіх обіцянок й домовленостей, включених до цього угоду.

7.Этичний дослідник захищає своїм клієнтам від фізичного й душевного дискомфорту, заподіяння шкоди і надзвичайну небезпеку. Якщо ризик таких наслідків існує, то дослідник зобов'язаний проінформувати звідси піддослідних, погодитися між собою на початок праці та прийняти усі можливі заходи для мінімізації шкоди. Процедура досліджень може застосовуватися, є можливість, що вона заподіє серйозно й тривалий шкода учасникам.

8. Етика роботи вимагає, щоб після збирання цих дослідник забезпечив учасникам повне роз'яснення суті експерименту. Якщо наукові чи людські цінності виправдовують затримку чи приховування інформації, то дослідник несе особливу відповідальність через те, щоб щодо його клієнтів був тяжких наслідків.

9. Якщо процедура дослідження може мати небажані наслідки учасники, то дослідник відповідає за виявлення, усунення чи коригування таких результатів (зокрема. довгострокових).

10. Інформація учасників експерименту, отримана під час дослідження, конфіденційна. Якщо існує можливість, що інші люди можуть одержати доступом до інформацію про учасників експерименту, то етика практики досліджень вимагає, щоб ця можливість і плани з забезпечення конфіденційності були пояснити учасникам як частину процесу з досягненню взаємного інформаційного згоди.

3. Поняття добровільної поінформованої згоди

Добровільна згода є етичним принципом психологічного дослідження. Під ним мається на увазі могло второпати згоду конкретної особи (або його законного представника), здатного здійснювати вільний вибір без зайвого спонукання або домогтися будь-якого елемента насильства, обману, хитрості, примусу чи іншого форми обмеження чи тиску.

Передбачається, що з досягнення цього дослідники мають чітко інформувати майбутнього учасника:

а), які процедури вони збираються використовувати й у яких цілях,

б) про будь-яких пов'язаних із цим незручностях чи ризики;

в) про будь-яких очікуваних вигоди;

г) про готовність відповідати на будь-які питання;

д) на право випробуваного припинити що у дослідженні будь-якої миті без будь-яких умов.

Практичне застосування цього принципу зачіпає важкі запитання, особливо у дослідженнях, у яких випробовувані утримуються у підвішеному стані чи дезінформованості щодо істинних цілей, процедур чи вимірів.

Під час проведення психологічних досліджень з дітьми і психіатричними хворими, обмеженими у своїй здатності розуміти й приймати рішення, традиційно потрібно отримати письмове поінформовану згоду із боку батька чи опікуна.

Під час проведення досліджень з людьми, обмеженими в свободу вибору, дослідники, зазвичай, перебувають у впливовішою чи престижної позиції, ніж їх випробовувані, що з цього мають справжньої свободою на вираженні свого відмови чи незгоди. У минулому, дослідники в медико-біологічних, біхевиоральних і соціальних науках спиралися на популяції, які мають меншою свободу вибору, саме через їх доступності та покірності. Багато критиків вважає проти традиційної практики залучення незаможних і безпорадних як піддослідних в психологічних дослідженнях.

У окремих випадках припустимими є психологічні дослідження дезінформованих учасників. Так, цілком виправданий в моральному відношенні виглядає дослідження, яка передбачає відкрите спостереження, наприклад, за які у шкільному дворі дітьми, навіть якби це не отримано жодної згоди. Це ж можна сказати про дослідження, які спираються архівні дані, такі як шкільні, біографічні чи медичні записи, архівні продукти творчої діяльності, навіть якщо учні, випробовувані чи пацієнти перешкоджали згоди використання цих даних у дослідницьких цілях.

Інші дослідження піднімають моральні проблеми: імітація нападу хвороби і вагоні метро з єдиною метою побачити нею реакцію людей; психолог імітує симптоми психозу і дозволяє себе госпіталізувати в психіатричну клініку; у дорадчій кімнаті присяжних встановлюються устрою для прослуховування із дозволу судді, але не матимуть відома членів журі присяжних. Всі ці реально які проводилися дослідження ставлять серйозні етичні питання.

Не рідкісні дослідження, організатори яких вдаються до навмисному обману. Щоб зробити важливі психологічні феномени доступнішими вивченню, психологи намагаються створювати правдоподібні ситуації (насправді, вигадані), дозволяють контролювати студійовані перемінні. Так, щодо експериментального стресу учасників дослідження можуть переконати у тому інтелектуальної нездатності чи навіть тому, нібито їхнє життя валиться небезпеки. У цих областях як когнітивний дисонанс чи конформізм щонайменше 75% досліджень проводяться з допомогою навмисного обману. Основним аргументом на користь обману і те, що вона дозволяє вивчати важливі феномени в контрольованих лабораторних умовах.

4. Етика психологічного дослідження

Іноді експериментальне вплив, психологічний дослідження - це нешкідливе, можливо, навіть приємне, переживання, на яке люди дають свою згоду. Іноді дослідники балансують між нешкідливими і аморальними експериментами. У зв'язку з цим постає проблема етики проведення психологічних досліджень.

Психологи часто наважуються на ризиковані з етичної точки зору експерименти, щоб отримати результати, максимально наближені до реального життя. Поведінка в лабораторії, наприклад, нанесення удару електричним струмом в експериментах по агресії, не обов'язково буде таким же, як у повсякденному житті. Експеримент повинен володіти експериментальним реалізмом, він повинен захоплювати і дивувати учасників. Експериментатори не хочуть, щоб люди свідомо грали ролі або відверто нудьгували; вони хочуть включити реальні психологічні процеси. Наприклад, примушування людей вибрати силу електричного розряду, щоб заподіяти комусь біль, може дати цілком реалістичну картину агресії. Воно функціонально імітує реальну агресію. Щоб досягти експериментального реалізму, часто необхідний обман. Якщо людина в сусідній кімнаті насправді не отримує електричних розрядів, то експериментатор не хоче, щоб учасники знали про це. Це зруйнувало б експериментальний реалізм. Таким чином, майже 1/3 соціально-психологічних досліджень (хоча їх частка зменшується) вимагають обману.

Експериментатори також намагаються приховувати свої прогнози, щоб учасники в своєму прагненні бути "хорошими піддослідними" не робили того, чого від них чекають, чи з почуття протиріччя не робили б усе навпаки. Слова експериментатора, тон його голосу і жести мимоволі можуть викликати бажані реакції. Щоб звести до мінімуму необхідні характеристики - натяки на те, що "потрібно" певну поведінку, - експериментатори зазвичай стандартизують свої інструкції, записуючи їх на папері або використовуючи магнітофон.

Впевненість у тому, що ви комусь завдаєте біль чи піддаєтеся сильного соціального тиску заради того, щоб дізнатися, чи змінить це вашу думку або поведінку, може викликати тимчасовий дискомфорт. Такі експерименти ставлять вічне питання: чи виправдовує мета засоби? Виправдовує осяяння дослідника обман, а іноді і страждання людей?

Психологи обговорюють питання моралі і моральності експериментів, домовляються про гуманне ставлення до випробуваним. Більшість дослідників дотримуються наступних правил при плануванні експериментів:

¦ Досить повно інформувати потенційних учасників експерименту, щоб отримати згоду обізнаного випробуваного.

¦ Бути правдивими. Використовувати обман тільки в тому випадку, якщо він виправданий значущою метою та якщо немає альтернативи.

¦ Захищати людей від можливих травм і значного дискомфорту.

¦ Використовувати інформацію про кожному з учасників конфіденційно.

¦ Після завершення експерименту повністю розповісти про його цілі та структурі, не виключаючи використаних облудних слів і дій. Єдине виключення з цього правила є випадки, коли зворотна зв'язок засмутить людей, скажімо, якщо люди усвідомлюють, що були дурні або жорстокі.

Психолог повинен бути достатньо інформативним і тактовний, щоб думка людей про себе залишалося, принаймні, настільки ж гарним, як і до участі в експерименті. Ще краще, якщо учасників віддячать, розповівши їм що-небудь про природу психологічного дослідження. Коли з учасниками поводяться люб'язно, не маніпулюють ними, мало хто з них заперечує проти обману. психолог етичний експеримент

Для психолога-практика особливо важливо пам'ятати про професійну етику при організації діагностики та пред'явлення її результатів самому респондентові, педагогам, батькам. По-перше, психолог повинен пам'ятати про те, що психодіагностичні методи можуть бути ефективними тільки при правильному їх використанні. В іншому випадку вони принесуть шкоду. Тому не можна відступати від стандартної процедури дослідження.

Даючи інструкцію або зачитуючи завдання, психолог повинен брати до уваги швидкість своїй промові, інтонацію голосу, паузи, вираз обличчя. Будучи в ролі експериментатора, важливо слідувати вимогам стандартизації навіть у незначних подробицях; реєструвати будь-які нестандартні умови, що виникають в ході роботи, якими б другорядними вони не здавалися.

В практиці шкільної психологічної служби особливу популярність придбало тестування. Слід враховувати, що на результати тестування можуть вплинути взаємовідношення психолога і респондентів. Має сенс викликати інтерес у випробовуваних до тесту, однак не слід вдаватися безпосередньо перед його проведенням до мотивації, наприклад, похвалу чи, навпаки, осуджень, так як це - відхилення від стандартних умов. У той же час до заохочень можна вдаватися заздалегідь, наприклад, на уроці, що передує діагностичним дослідженням. Це активізує, позитивно налаштовує і заспокоює учнів.

Стан емоційного комфорту при дослідженні важливо саме по собі. Відомо, наприклад, що показники інтелектуальних тестів знаходяться в прямій залежності від емоційного стану піддослідних. Так, А. Анастазі наводить приклад, коли при інших рівних умовах в класі, де перед тестуванням діти писали твори на тему "найгірше, що трапилося зі мною", показники були набагато гірше, ніж у класі, де темою було: "найкраще, що трапилося зі мною".

В експерименті діти, отримали задоволення після успішного вирішення завдань і заохочені, показали кращі результати, ніж діти, що мали емоційно нейтральний або депресивний попередній досвід.

Діяльність підлітка безпосередньо перед діагностичною процедурою також може вплинути на виконання завдання, підсумкові характеристики і висновки особливо, якщо ця діяльність викликає втома, підвищене збудження або агресію.

В ситуації дослідження бажано, наскільки можливо, виключити елемент несподіванки, так як це може викликати у підлітків тривогу. Можна оголосити про проведення складних процедур за кілька днів, пояснити мету, характер завдань, дати деякі загальні поради щодо їх виконання.

Слід пам'ятати, що підлітки більш сприйнятливі до впливу експериментатора і ситуаційних змін, ніж дорослі. Неврівноважені і невпевнені в собі учні підлягають великому впливу побічних факторів. При необачність і недобросовісності експериментатора діти часто відмовляються відповідати зовсім або дають свідомо неправдиві відповіді.

Якщо психолог дозволить вивести себе з терпіння поведінкою дитини, то цим він нерідко може закрити собі шлях до успішного проведення дослідження.

При роботі з підлітком треба рахуватися з його можливими забобонами або недовірою по відношенню до психологічного дослідження, а також з сумнівами в його доцільності. Іноді тут відзначаються прояви пубертатної сором'язливості, а іноді "надривні" прояви мужності, затримують перші слова на точці замерзання.

Психолог повинен пам'ятати, що він забезпечує конфіденційність психодіагностичної інформації, отриманої від випробуваного на основі особистої довіри.

Підлітка слід попереджати про те, ким і для чого можуть бути використані його результати. Психолог повинен розповідати учням про результати діагностики, однак робити це слід коректно, не ображаючи дитину.

Відомий психотерапевт М. Е. Литвак описує ситуацію, коли психолог отримав в ході діагностики результат, що обстежуваний - людина розумна, нерішучий і боязкий. Цими ж словами психолог дав висновок, що призвело до конфлікту. Інший психолог отримав ті ж результати, але представив їх так: "Ви чоловік розумний, але сумніваєтеся в собі і для прийняття рішення витрачаєте багато часу і багато втрачаєте можливості. Більше довіряйте своєму розуму, і справи у вас підуть краще". Сказано одне і те ж, проте в першому випадку слова психолога будуть оцінені як неетичні, висновок буде прийнятий недоброзичливо, бажання що-небудь змінити в собі навряд чи виникне, а в другому випадку рекомендації будуть прийняті як керівництво до дії.

Нарешті, психолог не повинен передавати особам, не уповноваженим проводити психодіагностичну практику, інструктивні матеріали щодо проведення, опрацювання методик, а також передавати результати діагностики.

Література

1. Балин, У. Д. Практикум із загальної, експериментальної і прикладної психології [текст]: навчальних посібників / В.Д. Балин, В.К. Гайда, В.К. Горбачевський та інших.; під загальним ред. А.А. Крилова, С.А. Маничева. - СПб.: Пітер, 2000.

2. Бєляєв, З. А. Експериментальна психологія [текст] / С.А.Белялов. - Мінськ: Вид-воМИУ, 2010

3. Гудвін, Дж. Дослідження в психології: методи лікування й планування [текст]: 3-тє вид. / Дж. Гудвін. - СПб.: Пітер, 2004. - 558 з.

4. Дружинін, У. М. Експериментальна психологія [текст] / В.М. Дружинін. - СПб.: Пітер, 2000.

5. Корнілова, Т. У. Експериментальна психологія: теорія та фізичні методи [текст]: підручник для вузів /Т.В. Корнілова. - М.: Аспект Пресс, 2002.

6. Корсини, Р. Психологічна енциклопедія [текст]: 2-ге вид. / Р. Корсини. - СПб.: Пітер, 2003.

7. Ломов, Б. Ф. Проблеми та стратегія психологічного дослідження [текст] /Б.Ф. Ломов. - М.: МДУ, 2001.

8. Солсо, Р. Л. Експериментальна психологія [текст] /Р.Л. Солсо. - СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2001.

9. Фресс, П. Експериментальна психологія [текст]: 12-те вид. / П. Фресс. - СПб.: Пітер, 2003.

10. Хикс, Ч. Основні засади планування експерименту [текст] / Ч. Хикс. - М., 1976.

Размещено на Allbest.ru