Емоційне вигоряння психологів мобільних бригад

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Емоційне вигоряння психологів мобільних бригад

Сергеева І.В.

к.психол.н., доц. кафедри психології ДДПУ

Лазарева І.В.

студентка I курсу магістратури

У статті проведено огляд публікацій з проблеми емоційного вигорання та представлено результати емпіричного дослідження емоційного вигорання психологів мобільних бригад. Виявлені симптоми неадекватної вибірковості емоційного реагування, емоційна відстороненість та редукція професійних обов'язків.

Ключові слова: емоції, емоційне вигорання, психолог, мобільна бригада, тривожність, виснаження, напруга, резистенція, стрес.

Вступ

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Життя без емоцій важко уявити. Ми можемо радіти і злитися, дивуватися і обурюватися, сумувати і любити, ненавидіти і захоплюватися. При цьому негативні емоції накопичуються в організмі, провокуючи емоційні переживання, які можуть привести до хронічного стресу. Поступово емоції буквально покидають нас, в результаті залишається тільки відчуття порожнечі... Цей шлях і веде до емоційного вигорання.

На сьогодні емоційне вигорання може створити в житті людини суттєві проблеми, завадити її нормальній життєдіяльності та призвести до психофізичного виснаження. Найбільш схильні до емоційного вигорання є представники освітньої й медичної сфер, робітники служби соціальної допомоги, працівники правоохоронних органів, які змушені постійно спілкуватися з людьми.

Професія психолога відноситься до професії типу «людина-людина», а отже також пов'язана з ризиком формування синдрому емоційного вигорання. Основна задача практикуючих психологів полягає в психосоціальній підтримці, в тому, щоб допомогти клієнтові знайти вирішення проблеми або вихід з важкої ситуації. Створити умови, при яких клієнт починає розбиратися і розуміти себе, виявляти і самостійно приймати вірні рішення, все це потребує емоційної врівноваженості від психолога [2].

При сформованому синдромі емоційного вигорання обмежуються можливості діяти адекватно в умовах психотравмуючих ситуацій, психологам стає все важче підтримувати свою працездатність під час розв'язання професійних завдань. Це комплекс неспокійно-пригнічених переживань, при якому деформується відношення психолога до себе і до оточуючих. У цьому стані небезпека втратити дієздатність, правильно розцінювати реалії життя призводить до зниження фізіологічного та психологічного самопочуття і відбивається на діяльності спеціаліста [3].

Особливість роботи психологів мобільних бригад полягає в наданні психосоціальної допомоги в умовах надзвичайних ситуацій. Перед ними стоїть подвійне завдання: зберегти себе від емоційного вигорання і надати в екстремальних умовах кваліфіковану допомогу, а отже і ризик емоційного вигорання стає вищим.

На сьогоднішній день ця проблема займає вагоме місце не тільки у зарубіжній, ай у вітчизняній психології. Науковці намагаються розробляти особливі програми з діагностики, профілактики та усунення даного синдрому і явищ, пов'язаних з ним [4].

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми, на які спирається автор; виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується стаття. Значний внесок у дослідження означеної проблеми внесли В. В. Бойко, О. О. Рукавішнікова, Н. Є. Водоп'янова (розробка психодіагностичного інструментарію); Л. М. Карамушка, С. Д. Максименко (вивчення та обґрунтовування сутності та структури емоційного вигорання); В. О. Орел, М. В. Борисова, Т. В. Зайчикова (аналіз детермінант розвитку емоційного вигорання); Д. В. Трунов, К. М. Лаврова, Н. В. Самоукіна, Є. П. Ільїн (здійснення пошуку засобів профілактики та корекції зазначеного синдрому); Т. С. Яценко (висвітлення феномену психічного вигорання в аспекті його взаємозв'язку з внутрішньою суперечливістю психіки, особистісною проблематикою суб'єкта) [6, с.103].

Значимість питання синдрому емоційного вигорання була досліджена у галузі медицини. Першим спрямував інтерес на даний феномен американський психіатр Х. Дж. Фрейденберг. Вивченням прояву синдрому емоційного вигоряння у психіатрів і лікарів-педіатрів займались сучасні автори - І. П. Назаренко, О. К. Колоскова, М. І. Поліщук, Т. М. Воротняк та ін.

Професійні особливості та їх вплив на емоційний стан працівників державних установ розглядали Я. В. Загребельна, Т. В. Матієнко, Л. І. Матвієнко, І. В. Пиголенко та інші вчені

У працях Н. І. Баранюк, Н. А. Карпенко, Л. М. Леженіної велику схильність до емоційного вигорання виявлено у працівників юриспруденції та правоохоронних органів (адвокати, юристи, слідчі, судді).

Дослідженням емоційного вигорання серед педагогів займались А. О. Реан, Г. І. Косицький, М. М. Скугаревська, Т. І. Ронгінська, В. М. Смирнова та інші фахівці. Особливості формування стану емоційного вигорання у викладачів вищих навчальних закладів було досліджено у працях Н. А. Чепелевої. Вплив емоційного вигорання викладачів на ефективність фахової діяльності вивчала Ю. О. Терлецька [4; 7].

Водночас, проблема емоційного вигорання психологів мобільних команд є недостатньо вивченою і потребує дослідження та розробки дієвих психологічних заходів та рекомендацій.

Формулювання мети статті (формулювання завдання). Провести теоретичний аналіз проблеми емоційного вигорання та представити результати емпіричного дослідження емоційного вигоряння серед психологів мобільних бригад.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Емоційне вигорання за визначенням В. В. Бойко - це вироблений особистістю механізм психологічного захисту в формі повного або вибіркового виключення почуттів у відповідь на вибрані психотравмуючі причини [1].

Емоційне вигорання є динамічним процесом і складається з трьох фаз: 1) при першій появі стресора виникає фаза напруги, тобто організм включає механізми саморегуляції захисних процесів; 2) в результаті тривалої дії стресора настає фаза «резистентності» (опору), коли організм намагається урівняти витрати адаптаційних запасів; 3) якщо дія стресу продовжується і людина неспроможна адаптуватися, наступає фаза виснаження, виникає втрата значних ресурсів особистості, або їх стає мало, щоб відповідати вимогам соціуму [1].

Ознаками емоційного вигорання вважаються: 1) чуттєве безсилля, яке виражається через обурення своєю роботою і психологічну спустошеність; 2) деперсоналізація/дегуманізація - негативне, меркантильне ставлення до оточуючих, деформація взаємин із співробітниками, виникнення відчуття провини, людина обирає механічне «функціонування» і будь -якими способами уникає навантажень; 3) редукція власних досягнень - виражається в почуттях своєї некомпетентності, в негативній оцінки себе, власних досягнень і успіхів, заниженні власних переваг, власних здібностей, і як наслідок, почуття незадоволеності й невисока самооцінка [5].

Формування даного синдрому призводить до втрати важливих компонентів в структурі професійно-особистісних компетенцій до фінальної пригніченої невротизації особистості. Чим більше людина переконана у власній компетентності, здатна відмінно робити певні дії в конкретній області, справлятися з негативними життєвими ситуаціями, тим менше вона вигорає на власному робочому місці.

У психологів мобільних бригад психологічне, фізичне та емоційне напруження значно вище ніж, якби вони працювали в звичайних умовах. Знаходячись у постійних стресових ситуаціях, вони мають швидко зреагувати в разі виникнення небезпеки та вміти надавати кваліфіковану допомогу в екстремальних умовах.

Наше емпіричне дослідження проводилось серед психологів мобільних бригад Благодійної Організації «Благодійний Фонд «Адвентистське Агентство Допомоги та розвитку в Україні» м. Краматорськ (далі - БО «БФ АДРА Україна»). У ньому взяли участь 25 осіб, серед них 22 жінки та 3 чоловіки, віком від 25 до 57 років. Ці психологи працюють на лінії розмежування в Донецькій області з людьми, постраждалими внаслідок військового конфлікту на Сході України.

Для діагностики емоційного вигорання нами була обрана методика «Діагностика рівня емоційного вигорання» (В. В. Бойко), яка дозволяє виявити емоційне вигорання на різних фазах його протікання. Також, в дослідженні ми застосували методи бесіди та спостереження з метою особистого спілкування та отримання безпосередньої інформації про особливості роботи мобільних психологів.

Під час бесіди психологами мобільних бригад було висловлене напруження, яке вони відчували під час роботи в «сірих зонах» АТО на Сході України, де постійно є небезпека попасти під обстріли. Щоденні поїздки до місця роботи займають більше трьох годин. Велика кількість людей, які потребують допомоги, емоційно виснажують. Діти та дорослі, які втратили своїх рідних та знаходяться в депресивному стані, потребують не однієї консультації.

За допомогою методу спостереження було виявлено, що під час роботи більшість психологів зберігають спокій, рівновагу, намагаються надати підтримку тим, хто її потребує, в повному обсязі. Відгуки бенефіціарів свідчили про важливість для них допомоги, яку їм надають психологи. Адже, саме через психосоціальну підтримку відновлюється емоційна рівновага людини, виявляється сенс життя та знаходяться сили для подолання труднощів, з якими вони зіткнулися у зв'язку із воєнними подіями.

Результати діагностичного дослідження свідчать, що ознаки емоційного вигорання наявні у 0,3% психологів, тобто їх емоційний стан може відображатись на якості послуг, які вони надають. Емоційне вигорання в стадії формування нами діагностовано у 5,3% психологів, тобто у них є ризик емоційного і фізичного виснаження. У 94,3% психологів емоційне вигорання відсутнє і вони продуктивно виконують професійну діяльність, яка приносить їм задоволення. У спілкуванні з колегами та близькими вони дбайливі та терпимі, керуються власними знаннями і профілактичними методами, що допомагають попередити вигорання.

Як зазначалося вище, В. В. Бойко при обґрунтуванні своїх поглядів на проблему емоційного вигорання, висловив, що воно проходить ряд стадій: напруження, резистенція, виснаження. Кожна із них супроводжується чотирма симптомами, завдяки яким можна дослідити специфіку прояву синдрому. Виразність окремих симптомів емоційного вигорання у психологів мобільних бригад представлено у таблиці 1.

емоційне вигоряння психолог мобільний

Таблиця 1

Виразність симптомів емоційного вигорання у психологів мобільних бригад, %

Умовні позначки:

I - переживання психотравмуючих обставин;

II - незадоволення собою;

III - відчуття «загнаність до клітки»;

IV - тривога та депресія;

V - неадекватна вибірковість емоційного реагування;

VI - емоційно-моральна дезорієнтація;

VII - розширення сфери економії емоцій;

VIII - редукція професійних обов'язків;

IX - емоційний дефіцит;

X - емоційна відстороненість;

XI - особистісна відстороненість;

XII - психосоматичне і психовегетативне порушення.

Так, серед 3% опитаних нами психологів мобільних бригад у фазі «Напруження» спостерігається переживання психотравмуючих обставин, відчуття «загнаності до клітки», тривога та депресія. У 97% наших респондентів дана фаза не сформувалась.

Фаза «Резистенція» сформована у 1% психологів і проявляється через симптом неадекватної вибірковості емоційного реагування. У 8% фахівців фаза знаходиться в стадії формування, тобто є прояви симптомів емоційно -моральної дезорієнтації, розширення сфери економії емоцій. Не сформованою залишається фаза резинстенції у 91% мобільних психологів.

Фаза «Виснаження» у 5% досліджуваних психологів знаходиться у стадії формування, що проявляється через емоційний дефіцит, емоційну відстороненість, психосоматичні і психовегетативні порушення. У 95% респондентів фаза не сформувалась.

Зупинимось більш детально на трьох домінуючих симптомах. Найбільш поширеним симптомом емоційного вигорання у 16% психологів мобільних бригад є неадекватна вибірковість емоційного реагування. Неодмінно, це є ознакою вигорання, коли психолог припиняє бачити різницю між двома принципово відмінними явищами: економічний прояв емоцій і неадекватна вибірковість емоційного реагування.

У першому випадку мова йде про вироблення з часом потрібного досвіду включати до взаємодії з бенефіціаром враження досить урізаного регістра і помірної інтенсивності: проста посмішка, ввічливий погляд, м'який,

безтурботний тон промови, стримані реакції на потужні подразники, лаконічні форми вираження розбіжності, відсутність категоричності, грубості. Такий режим спілкування дозволено спонукати, тому що він говорить про високий рівень майстерності психолога.

Зовсім інша справа, коли фахівець неадекватно «економить» на емоціях, обмежує емоційну віддачу за рахунок вибіркового реагування в ході робочих контактів. Працює принцип «бажаю чи не бажаю»: приділить увагу бенефіціарові, якщо вважатиме це за потрібне, буде настрій - зреагує на його положення і потреби. Психологу може здаватися, ніби його дії є допустимими. Проте бенефіціар фіксує інше - психологічну безжалісність, зухвалість, холоднокровність.

Симптом емоційної відстороненості займає наступне місце після симптому неадекватної вибірковості емоційного реагування і був виявлений у 12% психологів. Це говорить про те, що у фахівців майже повністю виключаються емоції зі сфери професійної діяльності. Майже нічого не турбує, практично нічого ніяк не викликає психологічного відгуку - ні позитивні події, ні негативні. Причому це не вихідний дефект емоційної сфери, не ознака ригідності, а набутий через роки обслуговування людей емоційний захист. Є ризик, що психолог поступово почне працювати як робот, як бездушний автомат, але в інших сферах житиме повноцінними емоціями.

Редукція професійних обов'язків поділяє третє місце в ієрархії симптомів і була виявлена у 8% психологів. Термін «редукція» означає спрощення професійної діяльності. Робота психолога зобов'язує спеціаліста до активного великого кола спілкування, редукція ж проявляється у спробах полегшення або скасування обов'язків, які потребують емоційних затрат, таких як спілкування. Як наслідок, бенефіціари, які отримують допомогу у психологів з наявністю описаного симптому емоційного вигорання, можуть бути обмежені у елементарній увазі.

Той факт, що у досліджуваних нами психологів мобільних бригад майже не виявлені ознаки емоційного вигорання, ми можемо пояснити рядом чинників. У даній організації при прийомі на роботу психологів здійснюється профвідбір. Серйозна увага приділяється проведенню супервізій, інтервізій, тімбілдінгів. Налагоджена система навчання, завдяки якій психологи постійно підвищують свою кваліфікацію. Все це допомагає тримати емоційний баланс та зменшувати ризик емоційного вигорання у більшості психологів. Тому вони можуть якісно виконувати свою роботу та надавати повноцінні послуги бенефіціарам.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямі

За результатами нашого дослідження було з'ясовано, що є невеликий відсоток психологів, в фазі резистенції яких є прояв неадекватної вибірковості емоційного реагування та редукція професійних обов'язків. У фазі виснаження простежується емоційна відстороненість. Ці фактори можуть частково впливати на ефективність тих послуг, які вони надають. Але ознаки емоційного вигорання у переважної більшості психологів не було виявлено.

Перспективи подальшого дослідження даної проблеми полягають, на наш погляд, у більш глибокому вивченні проявів синдрому емоційного вигорання серед психологів мобільних бригад та розробці комплексних профілактичних заходів щодо попередження і запобігання його розвитку.

Список використаних джерел

1. Бойко В. В. Синдром эмоционального выгорания: диагностика и профилактика. СПБ: Питер. 2008. 336 с.

2. Никифоров Г. С. Психология здоровья: Учебник для вузов. СПБ: Питер. 2006. 607 с.

3. Водопьянова Н. Е., Старченкова Е. С. Синдром выгорания: диагностика и профилактика. СПБ: Питер. 2005. 336 с.

4. Дербеньова А. Г., Кунцевська А. В. Профілактика синдрому емоційного вигорання педагогів. Харків: Вид. група «Основа», 2009. 223 с.

5. Орел В. Є. Феномен «вигорання» у закордонній психології: емпіричні дослідження і перспективи. Психологічний журнал. 2001. № 1. С. 90-101.

6. Міщенко М. С. Особливості дослідження синдрому емоційного вигорання за допомогою методики «Діагностика рівня емоційного вигорання» В. В. Бойко. Молодий вчений. 2015. №4(19). С. 103-105.

7. Крячко В. Г. Охорона праці у вищих навчальних закладах щодо емоційного вигорання науково-педагогічних працівників. Вісник Криворізького національного університету. 2019. № 48. С. 42-43.

Размещено на Allbest.ru