Психологічний захист у структурі адаптаційної поведінки особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДДПУ

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ У СТРУКТУРІ АДАПТАЦІЙНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ

Резнікова О.А. к.п.н., доц. кафедри психології

Заітова О. студент I курсу магістратури

спеціальності «Психологія»

Анотація

психологічний захист опанування адаптаційний

У статті проаналізовано погляди зарубіжних і вітчизняних вчених на зміст та відмінності механізмів психологічного захисту та механізмів опанування (копінг-поведінки). Особливу увагу приділено концепціям, в яких означені феномени співвідносяться як різноманітні рівні цілісної індивідуальної системи адаптаційної активності особистості.

Ключеві слова: механізми психологічного захисту, механізми опанування, адаптаційна активність, адаптаційна трансформація, тип адаптаційної поведінки.

Постановка проблеми

У сучасній зарубіжній та вітчизняній науці накопичений багатий теоретичний та емпіричний матеріал, що відображає різноманітні концепції психологічного захисту, який ілюструє суперечність даного феномену (Ф.В. Бассін, Ф.Е. Василюк, Р.М. Грановська, Л.Р. Гребенніков, Е.С. Романова, Б.В. Зейгарник, А.А. Налчаджян, B.C. Ротенберг, І.Д. Стоїков, Т.С. Яценко та ін.).

Традиційно розділяються загальні та часткові трактування терміну психологічного захисту. Психологічний захист у вузькому значенні слова прийнято розглядати як систему взаємопов'язаних специфічних способів і засобів інтропсихічної адаптації, що відбувається на неусвідомлених рівнях регуляції, об'єднаних загальною адаптаційною метою і пов'язаних з індивідуально-особистісними характеристиками суб'єкта. У широкому значенні поняття психологічного захисту вживається для позначення поведінки, що здійснюється на всіх рівнях психологічної регуляції з використанням усіх доступних способів і механізмів, які ставлять за мету ліквідацію психологічного дискомфорту і збереження цілісності особистості (В.А.Штроо). У цьому випадку припускається наявність в особистості не лише неусвідомлених механізмів, але й усвідомлених адаптивних стратегій опанування стресу та негативних переживань. Механізми психологічного захисту і стратегії опанування розглядаються як засоби адаптації особистості.

Питання комплексної організації власне захисних автоматизмів та механізмів опанування поведінки, а також їхнього динамічного співвідношення поки що не представлені широко в науковій літературі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Інтерпретація різнорідних ефектів у межах однієї й тієї ж категорії, як і пояснення гомогенних виявів різноманітними категоріями, указують на відсутність спільного описового орієнтиру. Таким описовим та пояснювальним орієнтиром може бути адаптаційна трансформація психічної орієнтації особистості в процесі взаємодії зі змінним середовищем.

Основою для даного твердження може слугувати наступне. Саме формуванням нових психологічних властивостей адаптація відрізняється від інших феноменів оптимізації відношень людини з оточуючою реальністю (Г.О. Балл, О.М. Лактіонов, В.М. Панферов, С.Т. Посохова, О.Г. Солодухова). Адаптація являє собою механізм, що забезпечує трансформацію змін оточуючого середовища у внутрішні умови створення нових способів взаємодії з реальністю і з собою (С.Т. Посохова). У механізмах захисту, стратегіях та поведінці, які спостерігаються в дослідженнях, полягає єдиний процес трансформації - ускладнення та перетворення, - наявного адаптаційного потенціалу особистості.

У психологічній теорії створені фундаментальні передумови для розв'язання проблеми конструктивного протистояння особистості агресивному середовищу. У зарубіжній психології це перш за все концепція особистісного способу існування людини, розроблена дослідниками гуманістичної орієнтації Ф. Перлзом, А. Маслоу, К. Роджерсом, В. Франклом, В. Шутсом та ін. Логіка «самоздійснення» ідеї особистості у вітчизняній психології привела до продукування ідей, що відкривають нові межі вияву «особистісного» в людині. До їхнього числа можна віднести концепцію персоналізації А.В. Петровського та В.А. Петровського, «смислову» концепцію Б.С. Братуся, принцип аналізу особистості через її життєдіяльність, через спосіб її життя, запропонований К.О. Абульхановою-Славською. У даний момент у центрі психолого- педагогічних досліджень українських психологів знаходяться не лише потреби, інтереси та цілі особистості, що розвивається, але й суб'єктність людини, можливість її саморуху та самопобудови (Г.О. Балл, І.Д. Бех, М.Й. Боришевський, П.В. Лушин, С.Д. Максименко, В.О. Моляко, В.О Татенко, Т.М. Титаренко).

Формулювання мети статті: теоретичний аналіз проблеми комплексної організації власне захисних автоматизмів і стратегій опанування поведінкою.

Виклад основного матеріалу дослідження

Під час опису феномену психологічного захисту, як правило, віддають перевагу психоаналітичній традиції. З. Фройд характеризує психологічний захист як сукупність прийомів, діючих в ситуації конфлікту та протидіючих зовнішнім і внутрішнім факторам, що порушують психічну рівновагу й стабільність внутрішнього світу особистості, і спрямованих на зниження почуття тривоги, пов'язаного з конфліктом. Згідно з уявленнями З. Фройда, усі захисні механізми не усвідомлюються особистістю і перекручують, заперечують або фальсифікують сприйняття реальності, щоб зробити тривогу менш загрозливою для індивіда. Чим ефективніше діють захисні механізми, тим більш викривлену картину потреб, страхів і прагнень вони створюють. Людина використовує, як правило, не якийсь один захисний механізм, а їхнє поєднання, крім того, вибір механізмів може детермінуватися за віком, соціальним статусом, інтелектом особистості [1].

Геніальною ідеєю неофройдизму є положення про принципове подолання протиріччя між індивідом і суспільством. Механізми захисту онтогенетично розвиваються як способи компромісного співіснування індивіда з зовнішньою соціальною реальністю, ефективної адаптації, збереження біологічного, інтропсихічного та поведінкового гомеостазу. Ненормативне (у статистичному розумінні терміну) функціонування механізмів захисту пов'язуються з порушенням процесу соціалізації на ранніх етапах розвитку індивіда. У даному випадку початково призначені для адаптації механізми захисту можуть приводити до дезадаптації.

Гуманістична психологія, узявши на озброєння в якості онтологічного постулату категоріальне судження ґештальт-психології про цілісність особистості та висуваючи положення про оптимальну взаємодію особистості й середовища, розглядає механізми захисту як деструктивні, що є перепоною розвитку та особистісного зростання. Таке розуміння захисту засноване на несприйнятті психоаналізу з його тенденцією розгляду психічного розвитку з точки зору адаптації організму до навколишнього середовища та проголошення постулату про особистісний спосіб існування людини.

Адаптативна функція психологічного захисту розкривається в теорії когнітивного дисонансу. Згідно теорії, людина прагне до певної послідовності й рівноваги (балансу) у своїх відношеннях до себе, інших людей, обставин. Інформація, яка протиставляється досвіду й установкам суб'єкта, породжує дисонанс, стан психічної напруги, що спонукає до виходу з цієї ситуації. Зниження або усунення дисонансу проходить, зокрема, за рахунок психологічного захисту, що відновлює внутрішню гармонію особистості (консонанс).

Однією з найбільш розроблених і повних концепцій психологічного захисту є структурна теорія Р. Плутчика. Концепція становить інтерес не лише тому, що пропонує вичерпні теоретичні обґрунтування зародження та функціонування захисних механізмів, дає нове підґрунтя для класифікації останніх і простежує зв'язки між окремими видами захистів і типами клінічної патології та асоціальної поведінки. Автор пропонує самостійний метод дослідження деяких (основних, з його точки зору) механізмів психологічного захисту і тим самим робить можливим їхнє експериментальне дослідження.

Учені, які розглядають психологічний захист, незважаючи на теоретичні розбіжності, сходяться в розумінні психологічного захисту як фактору розвитку особистості. Одна з важливих цілей розгортання захисту полягає в зниженні нервово-психічної напруженості й стабілізації «Я-концепції» особистості, яка розвивається.

Залишивши за механізмами психологічного захисту прерогативу неусвідомленого функціонування (як спочатку в психоаналізі), для визначення усвідомленого включення суб'єктом захисних заходів сучасна психологія володіє поняттям опанування поведінки. Саме словосполучення «опанування поведінки» є аналогом англійського «copingbehavior», яке, у свою чергу, походить від слова «cope», що в перекладі українською мовою дослівно означає - «подолати, впоратися».

У психології було розпочато ряд спроб розмежувати механізми психологічного захисту та копінг-поведінки (Ф.Е.Василюк, Б.Д. Карвасарський,В.А. Ташликов, N. Илан та ін.). Зазвичай у цих спробах механізми захисту визначаються як «невдалі», у кращому випадку як ті, що ґрунтуються на самообмані або перекрученні реальності, а в гіршому - ведуть до патології; а копінг-поведінка - як «вдала», що веде до опанування ситуації. У той же час, деякі автори, особливо в межах психоаналітичного підходу, підкреслюють складність розподілу цих процесів на практиці (J. H. Amirkhan, C. RAnderson, N. Haan). В основі захисту й копінгу лежать подібні Я-процеси, які розрізняються лише ступенем ригідності: жорсткому механізмові захисту протиставляється конструктивний механізм копінгу. Припускається, що будь- який психічно здоровий індивід, не фрустрований нерозв'язаними проблемами, спочатку вдається до здорових форм копінг-поведінки, і лише коли ситуація виходить за межі його можливостей, звертається до захисних механізмів. В адаптивних реакціях спектр пристосування особистості може коливатися від активних, гнучких і конструктивних до пасивних, ригідних і дезадаптивних механізмів психологічного захисту [цит. за 3].

Проблематика адаптативного опанування поведінки більш повно розкрита в межах когнітивно-поведінкового підходу. Р. Лазарусом та його співробітниками (R.S. Lazarus, S. Folkman, A.D. Kanner, F.R. Halligan, J. Coyne. та ін.) розроблено струнку концепцію, в якій копінг розглядається як центральна ланка стресу, а саме - як стабілізуючий фактор, що може допомогти особистості підтримати психосоціальну адаптацію на період впливу стресу. Особлива увага в цьому процесі приділяється двом основним конструктам - когнітивній оцінці та подоланню (купеюванню) стресу. Слово «оцінка» в розглянутому контексті означає встановлення цінності або оцінювання якості чого-небудь, а «подолання» («coping») - поведінкові та когнітивні зусилля для задоволення зовнішніх і внутрішніх вимог, що оцінюються як такі, що «напружують» або «передбачають» ресурси особистості [4].

У вітчизняних дослідженнях опанування домінує його когнітивістське трактування, коли в центрі уваги дослідників опиняються не стільки безпосередні поведінкові акти людини, скільки ті елементи когнітивної сфери особистості, що «відповідають» за вибір і здійснення опанування поведінки. До цієї сфери неминуче включаються: суб'єктивне значення, яке людина надає тій чи іншій ситуації, і розуміння нею тих чи інших взаємовідношень зі своїм близьким соціальним оточенням, які впливають на розвиток даної ситуації, і уявлення про свої можливі дії в ній (Т.Л. Крюкова). Іншими словами, опанування поведінки або копінг розуміється як процес, що відбувається не лише на поведінковому, але й на когнітивному рівні; як індивідуальний спосіб взаємодії з ситуацією відповідно до її власної логіки, значущості в житті людини та її психологічних можливостей. Згідно з викладеною вище точкою зору, копінг розглядається як спроба подолання стану утрати, загрози або виклику, коли звичні чи автоматичні відповіді важко досяжні, а вимоги середовища повинні зустрічатися новими поведінковими рішеннями, або старі поведінкові рішення повинні бути пристосовані до зустрічі зі стресом, який виникає (Н.А. Сирота).

Механізми психологічного захисту і механізми опанування розглядаються як адаптаційні процеси індивідуума (Б.Д. Карвасарський, В.А. Ташликов). Вони співвідносяться як різноманітні рівні цілісної індивідуальної системи адаптаційної активності.

Співвідношення психологічних захисних механізмів і стратегій поведінки опанування пов'язуються з особливостями адаптаційних завдань, які визначаються специфікою життєвих обставин. Міра їх інтеграції, схильності до сумісного вияву або автономності використовуються в якості характеристики зрілості адаптаційних реакцій. Оцінка динамічних властивостей та мінливості захисних механізмів у визначені фіксовані часові періоди й співставлення з активністю функціонування механізмів опанування дозволяє прогнозувати розвиток адаптаційного процесу, диференціювати природу формування дезадаптивних станів і понижати ризик їх розвитку. Зміна структури психологічної адаптаційної відповіді, співвідношення її усвідомлених і неусвідомлених складових обумовлює різноманітні відхилення як наслідки для особистості (А.М. Богомолов, М.С. Яницький).

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок з цього напрямку

На основі аналізу результатів наведених вище досліджень, обґрунтованим виявився висновок про те, що принцип трансформації психічної організації особистості у процесі взаємодії зі змінним середовищем може стати основою для організації комплексного дослідження захисних автоматизмів і копінг-стратегій особистості.

Трансформація психологічного захисту демонструє набуття особистістю якісно нових способів взаємодії зі змінним середовищем. Цей процес забезпечується складною багаторівневою функціональною системою, що динамічно розвивається і ускладнюється, задіючи більш удосконалені й ефективні адаптаційні механізми підтримки рівноваги в системі «людина - середовище», а також забезпечення можливостей перетворюючої активності.

Список використаних джерел

1. Фрейд 3. По ту сторону принципа удовольствия / Психология бессознательного: сборник произведений. М.: Просвещение, 1990. С. 382424.

2. Родіна Н.В. Психологія стресу, копінг-поведінки і здоров'я. Донецьк: Східний видавничий дім, 2015. 164 с.

3. Лазарус Р. Теория стресса и психофизические исследования / Эмоциональный стресс. М., 1970. С. 178-209.

References

1. Freyd 3. Po tu storonu printsipa udovol'stviya / Psikhologiya bessoznatel'nogo: sbornik proizvedeniy. M.: Prosveshcheniye, 1990. S. 382-424.

2. Rodina N. Psikhologiya stressa, koping-powedinqu і zdorovya. Donezk: Shidny vydavnugij dim, 2015. 164 s.

3. Lazarus R. Teoriya stressa i psikhofizicheskiye issledovaniya / Emotsional'nyy stress. M., 1970. S. 178-209.

Размещено на Allbest.ru