Особливості емоційного самоконтролю в ранній юності

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Психологія» ДДПУ

Особливості емоційного самоконтролю в ранній юності

Резнікова О.А. к.психол.н., доц. кафедри психології ДДПУ

Горинчин І.В. студентка I курсу магістратури спеціальності

Анотація

У статті проведено аналіз індивідуальних та вікових особливостей самоконтролю емоцій старшокласників. Розкрито значення самоконтролю емоцій. Формування в учнів здатності контролювати власні емоційні прояви розглядається у якості однієї з умов підвищення ефективності навчання та виховання сучасної особистості.

Ключові слова: емоції, самоконтроль, саморегуляція, юнацький вік.

Вступ

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Сучасна педагогічна система постійно постає перед необхідністю свого розвитку та удосконалення. Іде інтенсивний пошук та розвиток шляхів активізації не розкритого потенціалу людини. У межах цієї проблеми, особливу увагу привертають можл ивості самоконтролю людиною власної емоційної сфери, у процесі діяльності та поведінки. Емоційно врівноважена особистість набагато легше адаптується до складних життєвих умов. Вона, як правило, не схильна до стресів і фрустрації, а якщо навіть і потрапляє в психотравмуючу ситуацію, то не втрачає рівноваги і здатна самостійно собі зарадити.

Надзвичайно складною, суперечливою стадією життєвого шляху, в якому закладається ціннісний фундамент особистості та обирається життєва філософія є старший шкільний вік. У цей період виникають значні труднощі, пов'язані з інтенсивним учбовим навантаженням та емоційним напруженням, неминучим під час вибору професії і підготовки до вступу в доросле життя.

Формування в учнів здатності контролювати власні емоційні прояви може стати однією з умов підвищення ефективності навчання та виховання сучасної особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема самоконтролю аналізується вченими у різній площині, тому у визначенні сутності цього явища багато дослідників спираються на окремі критерії: а) його психологічного змісту (Г.А.Барановська, Є.П.Бочарова, Т.І.Гавакова та інші); б) місця та функції самоконтролю у різних видах діяльності (М.Й.Боришевський, В.В.Давидов, Ю.З.Гільбух, Я.І.Цукровський); в) на критерії дослідження індивідуальних та вікових особливостей учнів (Л.С. Виготський).

Багато наукових праць присвячено класифікації видів самоконтролю (Л.Б. Ітельсон, В.І. Селіванов, А.К.Макаров, В.В.Репкін, О.І.Конопкін).

Аналізом механізму самоконтролю емоцій займались М.Й. Боришевський, М.В.Гриньова, Л.М. Деркач, Г.С. Нікіфоров та інші.

Теоретичний аналіз досліджуваної проблеми дозволив зробити висновок про те, що питання психологічної сутності самоконтролю досить повно визначене в сучасній психологічній науці. А механізми, структура та детермінанти цього процесу недостатньо розкриті, більше того, зовсім мало досліджень, які б торкались аналізу самоконтролю саме емоцій (Л.М.Деркач, Г.С.Нікіфоров, Я.Рейковський).

Формулювання мети статті: теоретичним шляхом з'ясувати індивідуально- психологічні детермінанти емоційного самоконтролю особистості в ранньому юнацькому віці.

Виклад основного матеріалу дослідження

У схемі вікової періодизації онтогенезу юнацький вік було визначено як 17 -21 рік для юнаків і 16-20 років для дівчат. Психологи розходяться у визначенні вікових меж юності. У західній психології переважає тенденція до об'єднання отроцтва та юності у єдиний віковий період, що називають періодом дорослішання, а його межі сягають від 12-14 до 25 років. У вітчизняній науці прийнято розглядати юність як самостійний період розвитку людини. Але хронологічні межи цього періоду визначають по-різному. Наприклад, у психіатрії вік від 14 до 18 років називається підлітковим, в психології ж 16-18 річних вважають юнаками. Але частіше їх звужують до 15-17 років, і тоді юнацький вік фактично співпадає зі старшим шкільним віком, віком навчання у старших класах середньої загальноосвітньої школи [1].

Юнацький вік - важливий етап розвитку розумових здібностей людини. Розумова діяльність старшокласників характеризується збільшенням активності, самостійності та критичності, посиленням потягу до узагальнення, пошуку принципів та законів, що стоять за певними фактами. У них виявляється схильність до перебільшення в оцінці рівня своїх знань та особливо розумових здібностей. Одночасно, йде інтенсивний розвиток творчих здібностей, які передбачають не лише засвоєння інформації, а й прояв інтелектуальної ініціативи та створення чогось нового.

Інтелектуальний розвиток юнаків складається не стільки з накопичення вмінь та зміни окремих якостей інтелекту, скільки у формуванні індивідуального стилю розумової діяльності. У пізнавальних процесах він виступає як стійка сукупність індивідуальних варіацій засобів сприймання, запам'ятовування, мислення, за якими стоять різноманітні шляхи придбання, накопичення інформації.

Стиль мислення старшокласника залежить від типу його нервової системи. Чим більш своєрідна особистість, чим складніша її діяльність, тим чіткіше виявляється її індивідуальний стиль.

Пізнавальні процеси особистості тісно пов'язані з її емоційним світом. Емоційне життя старшокласників, на думку багатьох учених, стає більш вибірковим та диференційованим. Коло факторів, яке здатне викликати у них емоційне збудження значно розширюється. Більш різноманітними стають засоби вираження емоцій, підвищується довжина емоційних реакцій, які викликані короткочасними подразниками. Поряд із цим розвиваються ефективні механізми внутрішнього гальмування, а також здатність вибірково реагувати на зовнішній вплив. Юнаки порівняно з підлітками виявляють більшу екстравертованість, меншу імпульсивність, емоційну збудливість та більшу емоційну стійкість.

Старші школярі виявляють дуже високий по відношенню до іншого віку рівень тривожності в усіх сферах спілкування, особливо зростає тривожність у спілкуванні з батьками та дорослими, від яких вони в чомусь залежать.

Вік 14-18 років - це критичний період для виникнення психопатій. Крім того, в цьому віці особливо гостро встають деякі якості характеру. Ці акцентуації хоча і не являються самі по собі патологічними, підвищують можливість появи психічних травм та девіантної поведінки. Наприклад, загострення такої типологічної якості юнацтва, як підвищена активність та збудливість (гіпертимність), досить часто робить дитину нерозбірливою у виборі знайомств, спонукає до участі у сумнівних підприємствах, авантюрах. Типологічно обумовлена замкненість іноді перетворюється у хворобливу самоізоляцію, яку може супроводжувати почуття неповноцінності [1].

Характерною особливістю старшого шкільного віку є підвищення загального рівня самоконтролю та саморегуляції. У них помітно посилюється роль довільного самоконтролю в навчальній діяльності. Ця обставина дуже тісно пов'язана з особливостями розвитку мислення юнаків, яке стає більш широким за об'ємом, менш наочним та більш абстрактним, але в той же час більш змістовним та дисциплінованим [2].

Навички самоконтролю допомагають учням обґрунтовувати свої судження, підпорядковувати розумову діяльність певному завданню, усвідомлювати сам хід розумових процесів, їх аналіз та оцінку. Старшокласники вже володіють не лише потоковим та результуючим, а також і попереднім самоконтролем.

Аналізуючи процес формування самоконтролю у старшокласників, треба зазначити, що спочатку учні не покладаються на себе, а спираються переважно на контроль з боку інших. Але в ході накопичення досвіду у них розвивається потреба в самоконтролі, який ґрунтується на психологічній готовності до вироблення та закріплення навичок цієї функції. Поступово стає звичним попередній самоконтроль, учень, який раніше не вмів планувати та контролювати свої дії, зараз починає старанно перевіряти умови своєї праці. Попередній самоконтроль змінюється поточним (перевірка поки ще проміжних результатів) і наприкінці, результуючим самоконтролем, який дозволяє переконатись наскільки кінцевий результат відповідає замисленому.

Потреба у самоконтролі залежить від наявності у людини таких якостей, як почуття відповідальності, рівень вимогливості до себе, самокритичність. Тому, високий рівень самоконтролю одночасно стає показником високого рівня особистого розвитку старшокласника.

Ознакою юнацтва є також більш довільна ніж у підлітків поведінка. А підвищення самокритичності в цьому віці сприяє розвитку об'єктивного контролю своїх дій та вчинків. В якостях їх характеру все більш помітними стають певні вольові ознаки.

Старшокласники починають приділяти багато уваги самоаналізу, питанням формування особистого світосприймання, морально-психологічному обліку. Для них стає типовою потреба в усвідомленні та оцінці власних якостей, з точки зору конкретної життєвої мети. Підвищується інтерес до особистого психічного життя, своїх можливостей, особливостей своєї поведінки. Причому, вони вже краще вміють оцінювати свою особистість і адекватно сприймати свої недоліки та позитивні якості.

Важливою особливістю юнацького віку є становлення самосвідомості та стійкого образу «Я». Це обумовлено характерною для цього віку потребою - зайняти внутрішню позицію дорослої людини.

Підвищення рівня самостійності означає перехід від керування до самокерування, а будь-яке керування потребує наявності інформації про об'єкт, в даному випадку суб'єкта про самого себе.

Старшокласники досить оптимістично дивляться на себе, свої можливості, їх самоповага в цілому вища за підлітків. У процесі формування їх, самооцінки спостерігається перехід від оцінок оточуючих до самооцінок, які починають набувати характеру одного з важливіших регуляторів особистої поведінки.

Розвиток самосвідомості в юнацтві визначається формуванням рефлексії. Старший шкільний вік - досить плідний період для розвитку цієї якості, оскільки зростає цікавість до свого «Я», самокритичність. Рефлективність самосвідомості, увага до особистих переживань в юнацтві іноді приймає гіпертрофований характер, коли дитина на деякий час немов замикається в собі, у своїх думках. Рефлексія невід'ємна від самоспостереження, яке може виявлятися в різних формах: самоаналізі, самоперевірці, самоконтролі, самонаказі. А це, в сою чергу, безумовно сприяє становленню самооцінки. Глибина та інтенсивність юнацької рефлексії залежить від багатьох соціальних, індивідуально -типологічних та біографічних факторів.

Найважливішою психологічною умовою для виникнення та розвитку життєвих перспектив учнів стають їх ціннісні орієнтації. Великі зміни у власному організмі та зовнішності, пов'язані із статевим дозріванням, певна невизначеність положення (вже не дитина, але ще й не дорослий), ускладнення життєвої діяльності та розширення кола осіб з якими юнак мусить узгоджувати свою поведінку - усе це різко активізує ціннісно-орієнтовану діяльність юнаків. Цінності відбивають свідоме відношення людини до соціальної дійсності, і в цій якості визначають загальну мотивацію її поведінки та впливають на всі сторони діяльності людини.

Аналізуючи сукупність ціннісних орієнтацій старшокласників, треба підкреслити, що в їх ієрархії на першому місці стоїть професійна самореалізація, інтелектуальний розвиток та творчі можливості. Звідси і зміна навчальної мотивації, коли для юнаків знання стають необхідними, а відношення до навчання свідомим. На другому місці в ієрархії цінностей стоїть загальне бажання миру та спокою, справедливості та важливість конкретних міжособистісних взаємин - гарні та вірні друзі, щасливе сімейне життя, кохання.

Для усвідомлення закономірностей процесу особистого самовизначення надзвичайно важливе значення має розуміння того, в якому відношенні знаходяться ціннісні орієнтації та мотиваційна - потребова сфера людини. Перспективу у часі, як план уявлень про майбутнє життя, розглядають як одну з центральних інстанцій, яка впливає на зміст та функціонування мотиваційна - потребова сфери особистості.

У старшокласників найбільш часто зустрічаються мотиви, пов'язані із власною особистістю. Достатньо великий відсоток становлять мотиви саморозвитку. Друге місце займає мотивація спілкування, і нарешті, третє місце належить діловій мотивації. Одночасно к одинадцятому класу намічається зростання навчальної мотивації за рахунок деякого зниження мотивації спілкування. Спілкування з однолітками, як навчальний мотив втрачає свою актуальність, оскільки учні вже включені в широке коло позашкільних інтересів. самоконтроль емоція навчання виховання

У процесі формування нових мотивів діяльності зміст емоційних переживань та їх місце в структурі діяльності суттєво змінюється. Поступово розвивається та удосконалюється особлива форма активності - емоційне випередження. Воно відіграє важливу регулюючу роль у складних за змістом і мотивацією формах діяльності старшокласників. Вони подумки виконують певні уявні дії , «програмуючи» варіанти взаємин з оточуючими і, таким чином, завчасно передбачає та переживає ту чи іншу ситуацію й результати своїх дій. Під впливом такого моделювання смислу діяльності у юнаків виникає емоційне передбачення далеких результатів власних дій, що особливо актуалізується в процесі самовизначення старшокласників [2].

Юнацький вік - дуже відповідальний етап розвитку у житті школяра, коли завершується морфологічне дозрівання організму, відбуваються суттєві зміни його особистості, психологічне та соціальне дорослішання. У старшому шкільному віці виникають значні труднощі, пов'язані із інтенсивним учбовим навантаженням та емоційним напруженням, неминучим під час вибору професії й підготовки до вступу у доросле життя. Поява надлишку емоційних переживань може привести до втрати юнаками інтересу до навчання, зниженню успішності навчальної діяльності, виникненню міжособистісних конфліктів, внутрішніх суперечностей і криз.

Необхідність професійного самовизначення, пошук свого місця та закріплення у світі дорослих іноді відчуваються юнаками досить гостро. Зіткнення з вимогами реального життя, котрі не завжди відповідають їх особистим уявленням, провокують появу проблем. Це пов'язано з надмірними очікуваннями, недооцінкою зовнішніх ускладнень та невиправданим оптимізмом. Юнакам необхідно навчитись приймати себе, відповідати за свій вибір та рішення.

Висновки

З даного дослідження і перспективи подальших розвідок з цього напрямку. Викладений вище матеріал дозволяє зробити висновок про те, що існує нагальна потреба у дослідженні психологічних особливостей емоційного самоконтролю старшокласників. Тим більше, що саме цей вік стає дуже плідним для розвитку механізму самоконтролю. По -перше, збільшується інтерес до психологічного аналізу своєї особистості, своїх можливостей та недоліків. По-друге, стабілізується самооцінка. По-третє, високий рівень домагань та розвиток самоповаги дає змогу юнакам повірити у можливість свого саморозвитку. Перспективним вважаємо розробку методики емпіричного дослідження особливостей самоконтролю особистості у ранньому юнацькому віці та його організацію.

Список використаних джерел

1. Чебыкин А.Я. Теория и методика эмоциональной регуляции учебной деятельности. - О.: Астро ПРинт, 1999. 157 с.

2. Вікова та педагогічна психологія: навч. Посіб. /О. В. Скрипченко., Л. В. Волинська, З. В. Огороднійчук та ін. - К.: Просвіта, 2001. 416 с.

Размещено на Allbest.ru