Психологічні особливості прояву емоційних станів людей зрілого віку під час пандемії Covid-19

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

ГІІМ «ДВНЗ» ДДПУ

Факультет соціальної та мовної комунікації

Кафедра психології

Психологічні особливості прояву емоційних станів людей зрілого віку під час пандемії Covid-19

Грицук О.В., к. псих. н., доцент

Наумова Є.О., студентка

Анотація

У статті надається аналіз емоційних станів особистості, як психологічного феномену. Розглянуті особливості прояву емоційних станів в період зрілості та вплив пандемії на емоційну сферу особистості.

Ключові слова: емоції, емоційні стани, тривога, депресія, стрес, період зрілості, пандемія.

Постановка проблеми

Людина ніколи не може бути байдужою до предметів і явищ навколишньої дійсності, стосунків з іншими людьми, суспільних подій. Вони викликають задоволення чи незадоволення, сміх, радість, здивування, горе, смуток тощо. У психологічній літературі різноманітні переживання, в яких виражається ставлення людини до того, що діється навколо неї, до інших людей і до самої себе, позначають поняттями «емоції» і «почуття».

Різноманітні переживання почуттів зовнішньо виявляються у специфічному виразі обличчя (емоційній масці), позі, інтонації голосу і свідчать про певний емоційний стан людини. Таких емоційних станів багато, і кожному з них властивий свій набір психологічних характеристик і особливостей зовнішнього вияву.

Емоційні стани представляють собою цілий клас явищ, який охоплює як примітивні потяги, так і складні форми емоційного життя. Сама «психологія станів» та психологія емоційних станів залишається на сьогоднішній день недостатньо висвітленою як в спеціальній науковій, так і в навчальній літературі.

Ситуація пандемії COVID-19 та введення карантину в нашій країні з 12 березня 2020 року, обумовила виникнення серйозних обставин в які ми зараз потрапили, - загроза вірусу, відсутність контролю, невизначеність, соціальна ізоляція, зміна звичного ритму життя - ідеальні умови для розвитку і посилення тривоги і депресії. У цих умовах можуть загостритися ті психологічні проблеми, які існували у людини раніше. І якщо він не знаходить способів з ними впоратися, це може привести до виникнення депресії, а у важких випадках навіть до суїциду.

Тому виникає необхідність дослідження особливостей прояву емоційних станів людей зрілого віку під час пандемії Covid-19, які можуть потребувати психологічного допомого та супроводу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основна складність щодо розуміння поняття феномену емоційних станів пов'язана з кількома причинами. По-перше, визначення емоційних станів ускладнюється тим, що вони щільно інтегруються з іншими властивостями, процесами і станами (О.В. Запорожець, Б.І. Додонов, Я. Рейковський, Н.І. Рейнвальд та ін.). Така особливість пояснюється тим, що для самих різних станів емоційні характеристики мають велике значення і завжди доцільно включати їх в опис. По-друге, через те, що ряд авторів по-різному витлумачують поняття «емоційні стани» та «емоції». Так, одні з них (Б. Г. Ананьєв, В. Вундт, Б.І. Додонов., Ж. Піаже, С.Л. Рубінштейн та ін.) емоції ототожнюють з почуттями й переживаннями, а інші чітко диференціюють їх (П.К. Анохін., В.К. Вілюнас, К.Е. Ізард, О.М. Леонтьєв, П.В. Сімонов та ін.).

Розглянемо питання про співвідношення таких понять як психіч ні стани, емоційні стани та емоції. Психічні стани як динамічна характеристика особистості знаходяться в середині ряду розповсюдженого поділу психічних явищ на процеси, стани та властивості особистості. Визначаючи стани як психічне явище, К.К. Платонов відзначав, що вони займають проміжне положення між психічними процесами й властивостями особистості, він підкреслював: «Психічні стани досить тривалі (можуть тривати місяцями), хоча при зміні умов або внаслідок адаптації можуть і швидко змінюватися» [4, с. 109]. Їх можна розглядати на рівні психіки та окремих їх сфер. Психічні стани виступають як форма саморегуляції психіки та як важливий механізм інтеграції людини як цілісності - єдність духовної, психічної та тілесної організації. Вони багатовимірні та виступають і як система організації психічних процесів, і як суб'єктивне ставлення до відображеного явища, і як механізм оцінки відображеної дійсності. Зміна психічного стану безпосередньо в процесі діяльності виступає у вигляді зміни суб'єктивного ставлення до ситуації або зміни мотивів стосовно розв'язуваного завдання [4, с.12].

За визначенням словника системи психологічних понять К.К. Платонова, під терміном «емоції» потрібно розуміти особливу, раніше інших сформовану в філогенезі психіки та таку, що продовжує формуватись в онтогенезі, форму психічного відображення, притаманну не лише людині, а й тваринам, яка проявляється як у суб'єктивних переживаннях, так і у фізіологічних реакціях; вона є відображенням не самих феноменів, а їх об'єктивних відношень до потреб організму [4, с. 170].

С.Л. Рубінштейн вважає, що емоційні стани « виражають стан суб'єкта та його ставлення до об'єкта». Він розглядає такі поняття як емоції, почуття, емоційний стан як взаємозамінні та майже тотожні [7, с. 153].

К.Е. Ізард також використовує як синоніми в одному абзаці терміни «емоції» та «мотиваційний стан», щодо опису такого поняття як інтерес [1, с. 122]. Про радість, задоволення, сум, тривогу и страх, насолоду він також пише або як про емоції, або в контексті, як про емоційні, психічні стани чи стани свідомості [1]. емоційний стрес педагог психологічний освітній

В науковій літературі існують як тенденції взаємопідміни таких понять як емоції та емоційні стани, так і виділення цих понять як окремих одиниць.

Розглядаючи особливості прояву емоційних станів особистості в період зрілого віку, слід визначити один з яскравих функціональних розладів стан тривоги. Проблема тривожності займає особливе місце у сучасному науковому знанні. Знайдеться не так багато таких психологічних явищ, значення яких одночасно оцінюється і надзвичайно високо, і достатньо вузько, навіть функціонально. З одного боку, це “центральна проблема сучасної цивілізації” (Р. Мей, 1950, Е. Еріксон, 1950), з іншого найважливіша характеристика нашого часу: їй надається значення основного “життєвого переживання сучасності” (Ф. Готвалд, В. Ховланд, 1992) [5, с.10]

На думку А.М Прихожан, тривожність - це емоційно-особистісне утворення, яке має когнітивний, емоційний і операціональний аспекти. Згідно з її точкою зору певний рівень тривожності в нормі властивий всім людям і є необхідним для оптимального пристосування людини до дійсності. Наявність тривожності як стійкого утворення - свідчення порушень в особистісному розвитку, що перешкоджає нормальному розвитку, діяльності, спілкуванню. Тривожність як стійке утворення обумовлена незадоволенням провідних соціогенних потреб, перш за все потреб Я. [5]

Отже, під тривожністю розуміють і гіпотетичну “проміжну змінну” і тимчасовий психічний стан, який виникає під впливом стресових факторів, і фрустрацію соціальних потреб, і властивість особистості, яка дається через опис внутрішніх факторів і зовнішніх характеристик, і мотиваційний конфлікт. З іншого боку, між дослідниками існує згода по ряду основних моментів, які дозволяють окреслити деякі “загальні контури” тривожності (розгляд її у співвідношенні “стан властивість”, розуміння функцій стану тривоги, стійкої тривожності) і виділення тривожного типу особистості.

Наступний, та не менш цікавий є розгляд такого емоційного стану як стрес. В умовах сьогодення, кожний з нас час від часу потрапляє в стресову ситуацію та переживає стрес. Стресові ситуацій виникають в житті кожного з нас, але кожний переживає стрес і як наслідок стресову ситуацію по різному і на це впливає багато чинників.

Хоч стрес є явищем негативним, проте спонукає особистість до активної діяльності. Завдяки стресу у людини активуються внутрішні ресурсні сили, тим самим забезпечуючи пристосування організму до нових умов існування та адаптації до навколишнього середовища. Багато хто вживає слово стрес, але не до кінця розуміє серйозність його визначення.

Стрес - як стан неспецифічного напруження в організмі, що виявляється у морфологічних змінах різних органів. Розробляючи далі це поняття, Г. Сельє визначив його як загальний адаптаційний синдром, специфічний стан організму у відповідь на вплив неспецифічних подразників - стресорів [6, с 8].

Виникнення стресу у педагогів спричиняється як зовнішніми факторами (незалежними від самої особистості) так і внутрішніми (індивідуальними особливостями фахівця: психічними, фізичними, професійними).

Зовнішні фактори виникнення стресу у педагогів:

- байдуже ставлення дітей до навчання; - перекладання батьками своїх обов'язків на вчителів;

- низька заробітна платня в співвідношенні виконана робота - оцінка праці (молоді спеціалісти);

- падіння престижу навчання і професії вчителя;

- постійне виконання багатьох різноманітних функцій в умовах ліміту часу [6].

Наступний емоційний стан, що нас цікавить, це депресія. Захворювання емоційної сфери, головним проявом якого є стійке зниження та пригнічення настрою, що супроводжується спадом загального рівня активності, діагностують як депресію. У психологічних словниках депресія визначається як «афективний стан, що характеризується негативним емоційним фоном, зміною мотиваційної сфери, когнітивних уявлень і загальною пасивністю поведінки» [7].

За характеристикою лікаря-психотерапевта А. Курпатова обов'язковими симптомами депресії є: знижений настрій, відчуття смутку, пригніченості, туги; втрата інтересу, здібності відчувати задоволення; зниження енергійності, активності, підвищення стомлюваності.

Додатковими симптомами депресії називаються затруднення в утриманні уваги, заниження самооцінки, песимістичне бачення майбутнього, аутоагресивні та суїіидальні ідеї та дії, порушення сну та апетиту, зниження лібідо, соматичні скарги [2].

Зовні людина, що перебуває в депресії, виглядає якоюсь в'ялою і пасивною, у неї особливий вираз очей: порожнеча і відчуженість.

Отже, депресія - це психічний розлад, що характеризується депресивною тріадою: зниженням настрою, втратою здатності переживати радість ангедонія), порушеннями мислення. Це психологічний розлад, хворобливе посилення емоції страждання, горя, печалі. Її симптоми охоплюють п'ять функціональних областей: емоційну, мотиваційну, поведінкову, когнітивну і фізичну.

Вище зазначене свідчить про те, що тривога, стрес та депресія є тими складовими емоційних станів, які значною мірою негативно впливають на людину.

Пандемія COVID-19 стала серйозним випробуванням не лише для українського суспільства, а й для всього людства. Під час карантину ми почали життя в зовсім нових умовах. Відбуваються зміни як на рівні психіки окремої особистості, так й на макросоціальному рівні.

Для певного числа осіб життєва ситуація, що виникла, стала актуалізатором адаптації їхньої особистості до нових умов життя, стимулом особистісної трансформації та зростання. Для більшості - вона запустила стресогенні особистісні процеси, а для деяких осіб вона спричинила їхню психотраматизацію, викликала гострі і пролонговані стресові та посттравматичні стани, розлади особистості. В тенденції продовження карантину і тривалого перебування в ньому може створити умови для формування у певної частини осіб коронавірусного синдрому аналогічного чорнобильському, афганському та іншим військовим синдромам.

Аналіз даних свідчить, що сьогодні спостерігається тенденція до посилення емоційного напруження учасників освітнього процесу, що спричинено невмінням критично сприймати інформацію про особливості перебігу пандемії та її наслідків. Зазначимо, що нині є багато невідпрацьованих питань щодо організації навчання у дистанційних умовах, комунікації у колективах, можливостей забезпечення психологічного супроводу усіх учасників освітнього процесу. Емоційний стан учасників освітнього процесу може бути охарактеризований як такий, де переважають негативні емоції і настрої - тривога, страх, стрес, депресія, роздратування, агресія тощо.

Таким чином, це є підставою для пошуку чи розроблення методів психологічної профілактики емоційного вигорання, корекції негативних емоційних станів.

Список використаних джерел

1. Изард К.Э. Психология эмоций / Кэррол Э. Изард / Пер. с англ. А. Татлыбаевой - СПб: Питер, 2008. - 460 с.

2. Курпатов А. Средство от депрессии / А. Курпатов - СПб. : Издательский Дом «Нева», 2003. --192 с.

3. Психические состояния / Сост. и общая ред. Л.В. Куликова. - СПб.: Питер. 2000. - 512 с.

4. Платонов К.К. Краткий словарь системы психологических понятий / К. К. Платонов М.: Высш. Шк., 1984. - 174 с.

5. Прихожан А.М. Психология тревожности / А.М. Прихожан. - СПб.: Питер, 2007. - 192 с.

6. Психологічна профілактика стресових перевантажень серед шкільної молоді: наук.-метод. посіб. для пр. психол., соц. прац., учителів та працівників служб у справах неповнолітніх / Т.М. Титаренко, Л.А. Лєпіхова. К.: Міленіум, 2006. 204 с

7. Рубинштейн С.Л. Эмоции // Психология эмоций. Тексты / Под ред. В.К. Вилюнаса,

8. Словарь практического психолога / сост. С.Ю. Головин. - Мн.: Харвест; М.: АСТ, 2003. -- 800 с.

Размещено на allbest.ru