Вороже відношення матері та особистість тінейджера

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вороже відношення матері та особистість тінейджера

Єгорова О.Б.

к.психол.н., доц. каф. прикладної психології ДДПУ

Мироненко А.В.

студент 1 курсу магістратури спеціальності «Психологія»

У статті проведено аналіз ворожого ставлення матері та її вплив на дисгармонійний розвиток особистості підлітків. Розглянуто особливості прояву ворожості матері до дітей, до сина та дочки. Виявлено взаємозв'язки ворожості матері з особистісними якостями учнів середніх класів школи.

Ключові слова: вороже відношення матері, дисгармонія розвитку особистості тінейджерів, син та дочка, взаємозв'язки.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Сучасне підростаюче покоління формується в умовах суспільства, в якому живе, а отже його сильні й слабкі сторони дзеркально відображають стан суспільства, який нині в Україні характеризують як кризовий, що може сприяти виникненню дисгармонійного розвитку особистості у дітей і підлітків [2; 5].

На цьому тлі інститут родини зазнав значних змін; сучасна сім'я недостатньою мірою виконує свою основну функцію щодо виховання дитини. В свою чергу, дефекти сімейного виховання здебільшого являються основною причиною деформації особистості дитини.

Страх і довіра, впевненість і боязкість, тривога і спокій, щирість і теплота у стосунках - таких рис людина набуває в сім'ї.

Як правило, батьки використовують методи й засоби виховання, що допомагають закласти у свідомості своєї дитини основи певної системи норм і правил; вони прагнуть бути зразком для наслідування або несвідомо ним стають. Гнівний батько, який має звичку дратуватися з найменшого приводу, сам того не підозрюючи, нерідко формує такий самий тип поведінки у своєї дитини. Так само мати, що за всі свої невдачі звинувачує себе, а за всі досягнення дякує життєвим обставинам та долі, в свою чергу може надіятися на виникнення такої самої установки у своєї дитини. Нажаль, у тривожних матерів, виростають часто тривожні діти [3; 6; 9].

На думку Джозефа С. Рейнгольда, не в достатній мірі оцінюються суспільством патогенні наслідки материнської руйнівності. Вважають, що вона впливає на виникнення певних невротичних тенденцій та особистісних проблем, певних клінічних синдромів, також залишається невивченим питання про її можливу участь в формуванні інших психіатричних девіацій. Не завжди однозначно можна стверджувати. що материнська руйнівність виступає домінуючим фактором у всіх патологічних станах, але окремі факти підкреслюють, що вона видимо, частіше за інші фактори виступає в якості причини багатьох порушень і являється переважною домінантою в більшості індивідуальних випадків [7].

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми, і на які спирається автор

ворожість матір особистість підліток

В останній час все більшої уваги у дослідників привертає проблема ворожості в родині (Гідлер Д., Кудрявцев В., Раттер М., Христофорова М., Шипіцина Л. та ін.).

Під ворожістю розуміють психічний стан, який зачіпає такі вищі психічні функції, як думки, відчуття або дії. У склад входять прояв таких реакцій вищої нервової діяльності як: агресія, дратівливість, гнів, обурення. Не рідкісний прояв цієї реакції може поєднуватися з активними діями [1, с. 60].

Як відмічає А. Бас, ворожість, це тривале стійке негативне відношення або система оцінок, вживана до навколишніх людей, предметів і явищ; при цьому ворожість відповідає когнітивному компоненту психіки, агресія -- поведінковому, а гнів -- емоційному. Очевидно, що таке ділення багато в чому умовно і штучно (цит. за [8] )

Відчуття ворожості, на думку Є. Ільїна, може брати участь в мотивації ворожої поведінки (агресії або ухиленні від контакту) як одне з мотиваторів, але підмінити весь мотиваційний процес і мотив воно не в змозі. [4]

Визначаючи материнську любов, Е. Фромм вказує на безумовне ствердження життя дитини, її потреб [9, с. 135].

Підозріле відношення до сімейного середовища і дистанція по відношенню до її членів (і тому числі й до дітей) називають ворожістю матері. Підозріла поведінка і відмовлення від соціальних норм приводять, як правило, до відгородженості і возвеличення себе над іншими. [10, с. 8-9]

За Ф. Хорват, почуття матері до дитини завжди впливають на неї: так, психологічна врівноваженість матері, її добрий настрій, лагідне слово викликають у дитини позитивні емоції. Всі негативні емоції матері, навіть якщо вони не стосуються дитини, сприймаються нею як покарання.

У своєму дослідженні «Психологічні особливості созалежних сімей підлітків-наркоманів» М. Христофорова, Л. Шипіцина, відзначають порушення емоційного контакту між матерями й підлітками й вважають, що порушені, дисгармонійні внутрісімейні відносини є одним з базових факторів становлення аддиктивної поведінки (цит. за [3] )

На стан відчуження злочинця від свого середовища ще в ранньому дитинстві вказує В. Кудрявцев. Наприклад, 10% агресивних злочинців вважали, що їх мати не любила в дитинстві (цит. за [3] ).

Також проблему «ворожості матері до своєї дитини» піднімає Дж. С. Рейнгольд у своїй книзі «Мати, тривога й смерть. Комплекс трагічної смерті» (2004), де він намагається проаналізувати результати своїх вивчень, а також роботи інших авторів. Так, дослідник Лінднер вважає, що ворожість до матері, згідно міфам, легендам, казкам, - має глибокі корені [7].

«Материнську руйнівність» Дж. С. Рейнгольд розглядає як поняття, що усуває логічні протиріччя. В сучасності не існує сумніву про роль патогенних наслідків певних материнських установок, імпульсів, звичок, настрою.

Згідно твердження Дж. С. Рейнгольда, аналіз материнсько-дитячих відносин припускає лише об'єктивну оцінку того, що існує у взаємодії між певною матір'ю та певною дитиною і сприяє нормальному розвитку тривоги й захисних утворень [7].

Мета статті - експериментальне дослідження особливостей взаємозв'язку ворожості матері з рисами особистості тінейджера та визначення шляхів психокорекційної роботи.

Виклад основного матеріалу з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Наше дослідження проводилось на базі міських шкіл м. Слов'янська Донецької області. Експериментальну вибірку склали підлітки загальною кількістю 52 особи, з яких 28 дівчат та 24 хлопця. Середній вік 13-14 років. Були застосовані методи (спостереження, бесіда), психодіагностичні методики (методика ADOR «Підлітки про батьків» Е. Матейчик, П. Ржичани; методика діагностики самооцінки Будассі - Кисельова; багатофакторна особистісна методика Р. Кеттелла - підлітковий варіант - 14 PF); методи математичної статистики (підрахування середніх нормованих показників та коефіцієнтів лінійної кореляції Пірсона).

За результатами нашого дослідження були отримані наступні дані:

Згідно опитувальника ADOR «Підлітки про батьків», ворожість матері в стосунках з сином-підлітком характеризується її агресивністю занадто строгістю у міжособистісних стосунках. Орієнтировка матері лише на себе, її самолюбство, самоствердження, як правило, виключає прийняття дитини. Дитина сприймається, перш за все як суперник, якого необхідно подавити, щоб затвердити свою значущість. Так, емоційна холодність до підлітка маскується й часто видається за стриманість, слідування «етикету». В той же час може спостерігатися ярко виражена підозра, схильність до критики в адресу сина та оточуючих, мета якої є бажання принизити його в очах оточуючих. Наряду с цим постійно (головним чином, вербально) демонструється позитивна активність, відповідальність за судьбу сина.

Також методика виявила, що у 38,8% досліджуваних матерів ворожість відсутня повністю, 41,1% виявляє низький рівень, майже п'ята частина (20,1%) схильна до середнього та до високого рівню ворожості. В середньому по групі ворожість матерів низька (1,1), на відміну від ворожості отців (1,4)

Можна підкреслити, що є тенденція до прояву більш високого рівню ворожості отця до своєї дитини-підлітка, у порівнянні з ворожістю матері (не значимо). Останній факт може бути пов 'язаний з кращим соціальним статусом досліджуваних нами матерів.

За методикою Будассі - Кисельова, самооцінка у більшості досліджуваних в межах низької; але є показники самооцінки середнього рівню (2,2), що можна пояснити проживанням підлітків в родинах, в яких материнська ворожість відсутня.

Як показала методика Кеттелла, всі фактори мають нормальні показники, але найбільше в підлітків виражені збудженість, домінантність, емоційна стійкість, тривожність; найменше у школярів проявляється самостійність, пластичність, замкнутість та ін.

З метою визначення зв'язку ворожості матері та особистісних якостей підлітків був зроблений кореляційний аналіз показників.

Підрахування коефіцієнта лінійної кореляції Пірсона виявило, що материнська ворожість негативно впливає на самооцінку сина (r = - 0,348, р< 0,001). Тобто при зростанні ворожого відношення матері до підлітка хлопець гірше ставиться до себе, проявляючи тривожність, невпевненість в собі, незадоволеність собою.

Також зі збільшенням проявів ворожості з боку матері, поведінка школярів стає менш експресивною (r = - 0,352, р< 0,05), учні гірше вирішують розумові завданні (r = - 0,283, р< 0,05), повільніше пристосовуються до нового оточення (r = - 0,212); школярі демонструють нервовість та агресивність (r = 0,101); протиставляють себе групі (r = 0,051); при ворожому ставленні матері школярі хитрі, обхідливі, тонкі, досвідчені у справах, гарно соціально орієнтуються (r = 0,535, р< 0,001); учні неорганізовані, безвідповідальні, недобросовісні (r = - 0,276, р< 0,05); несміливі, сором'язливі, стримані, озлоблені особистості (r = - 0,472, р< 0,001).

При більш високому рівні материнської ворожості підлітки м 'які, невпевнені, сенситивні, тягнуться до інших, потребують на піклування (r = - 0,232, р< 0,10); замкнуті, стримані, діти відрізняються надмірною строгістю в оцінці людей, надають перевагу перебуванню на самоті, через що, як правило, не мають багато друзів (r = - 123); демонструють виражену тривожність, засмученість, переважання зниженого настрою, учні не впевнені у своїх силах, схильні до самодокору, недооцінювання себе, своїх знань і можливостей, залежні від схвалення або не схвалення зі сторони оточуючих (r = - 0,234, р< 0,10).

Якщо мати часто ворожа зі своєю дитиною, учень не може проявити самостійність, внутрішньо не дисциплінований, слідує своїм імпульсам, нехтує соціальними правилами (r = - 214); погано контролює себе. Демонструє недисциплінованість, внутрішньо конфліктне уявлення про себе, нездатність виконувати соціальні норми, слабкість волі (r = - 192); також в учня може проявлятися виражена напруженість, нервовість, збудженість і хвилювання; характерні емоційна нестійкість з домінуванням зниженого настрою, проблеми зі сном, негативне відношення до критики (r = - 0,535, р< 0,001).

На основі результатів констатуючого експерименту була розроблена корекційно - розвивальна програма - психологічний тренінг особистісного зростання з підвищення самооцінки, зниження рівню тривожності та інших негативних якостей у підлітків.

Після проведення формуючого експерименту у школярів зменшилися показники тривожності та замкнутості підлітків, підвищилась самооцінка. Це свідчить про ефективність проведення корекційної роботи. В той же час проблема потребує на допоміжне вивчення, про що свідчать незначущі показники за іншими шкалами тесту Кеттелла.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок з цього напрямку

Проведене дослідження показало наявність зв'язку між ворожістю матері та особистісними якостями підлітків. Були визначені коефіцієнти Пірсона, що на помірному рівні притаманні учням і які дають змогу налагодити спеціальну роботу з подолання високих рівнів тривожності, замкнутості школярів та підвищення їх самооцінки.

Вивчення впливу ворожості батька на розвиток особистості підлітків є перспективою нашого дослідження.

Список використаних джерел

1. Ворожість // Психологічний тлумачний словник найсучасніших термінів / Під кер. В.Б. Шапаря. - Х.: Прапор, 2009. - С.60.

2. Дисгармоничность характера // Психология подростка / Под ред. А.А. Реана. - СПб.: ПРАЙМ - ЕВРОЗНАК, 2003. - С. 250-260

3. Змановская Е.В. Девиантология: (Психология отклоняющегося

поведения): Учебное пособие / Е.В. Змановская - М.: Академия, 2004. - 288 с.

4. Ильин Е.П. Враждебность / Е.П. Ильин // Эмоции и чувства. - СПб., Питер, 2008. - С. 337-340.

5. Олексієнко С. Ворожість та образ ворога в сучасній психології

[Електронний ресурс] - URL: https: // irbis-nbuv.gov.ua / (дата звернення:

19.02.2019).

6. Прихожан А.М. Подросток в учебнике и в жизни / А.М. Прихожан А.М., Н.Н. Толстых.- М.: МГППУ, 2011.-С.41-50.

7. Рейнгольд Дж. С. Материнская разрушительность / Дж. С. Рейнгольд // Мать, тревога и смерть. Комплекс трагической смерти / Под ред. В.М. Астапова; пер. В.М. Астапова, И. Метлицкая. - М.: ПЕР СЭ, 2004.

8. Рогов Е.И. Настольная книга практикующего психолога в образовании / Е.И. Рогов.- М.: ВЛАДОС, 1995. - 529 с.

9. Фромм Э. Материнская любовь / Э. Фромм| // Душа человека. - М.: Республика, 1999. - С. 135-137.

10. Шкала враждебности // Опросник «Подростки о родителях» (ADOR) // Детский психолог. - 1996. - №14. - С. 3-24.

Размещено на Allbest.ru