Індивідуально-психологічні чинники виникнення емоційного вигорання у вчителів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ВИНИКНЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ У ВЧИТЕЛІВ

Погрібна А.О.

к. психол. н., доц. каф. прикладної психології ДДПУ

Малий С.О.

студент 3 курсу спеціальності «Психологія»

У статті проаналізовано основні теоретичні підходи до проблеми встановлення детермінант виникнення емоційного вигорання.

Експериментально визначено індивідуально-психологічні чинники виникнення емоційного вигорання в педагогічному середовищі. Доведено, що такими чинниками є тривожність, фрустрація, агресивність та ригідність.

Ключові слова: емоційне вигорання, педагогічна діяльність, індивідуально - психологічні чинники, стрес, деструкції.

Постановка проблеми

Інтенсивний соціальний, економічний і культурний розвиток сучасного українського суспільства істотно підвищує вимоги, що висуваються до освітян, діяльність яких спрямована на всебічний розвиток особистості дитини, створення оптимальних умов для розкриття й реалізації її потенційних можливостей, здібностей та потреб. Дослідження специфіки професійно-педагогічної діяльності багатьма вченими (Н.В. Кузьміна, А.К. Маркова, З.М. Мірошник, Л.М. Мітіна, О.С. Ноженкіна, В.В. Радул, А.О. Реан, Т.І. Ронгинська, О.Б. Орлов та ін.) свідчать про перенасиченість її стресогенними факторами, що може привести до негативних наслідків часткового або повного характеру (виникнення професійних деформацій та деструкцій особистості, порушення психічної адаптації, зриву функціональних систем життєдіяльності і розвитку розладів в психічній і соматичній сфері різного ступеню вираженості та т.п.). Одним із найбільш розповсюджених наслідків негативного впливу професії на особистість в останні десятиріччя є емоційне вигорання, яке ми розглядаємо як специфічний стрес-синдром, що виникає внаслідок хронічної напруженої психоемоційної діяльності та призводить до деструктивних змін структури діяльності або особистості фахівця. На сьогодні, незважаючи на достатньо велику кількість публікацій, присвячених різним аспектам проблеми емоційного вигорання, залишається відкритим питання щодо основних причин його виникнення в різних професійних групах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. Проблемі встановлення детермінант виникнення емоційного вигорання присвячено чимало публікацій як у зарубіжній, так і у вітчизняній психології, при цьому спостерігається неоднозначне тлумачення ролі тих чи інших факторів. Представники індивідуально-психологічного підходу пояснюють причину вигорання невідповідністю між надмірними очікуваннями від професії і реальною дійсністю. Так, Н. Freudenbrger як основний фактор вважав удавання до надмірно ідеалізованого Я-образу, що призводить до виснаження всіх енергетичних ресурсів. J. Edelwich, A. Brodsky розглядали вигорання як втрату ідеалу, як процес прогресуючого розчарування, коли внутрішні ідеалістичні очікування фруструються повсякденною реальністю. H.J. Fischer, розуміючи вигорання як нарцисичний особистісний розлад, навпаки, вважав основним фактором його виникнення намагання за будь -якої ціни зберегти свої ідеали.

Вигорання як розчарування в пошуку сенсу життя визначив A. Pines у рамках екзистенціальної психології. Слід окремо виділити дослідження А. Ленгле, який провів екзистенціальний аналіз означеного феномену та пов'язував його з неекзистенціальними установками до життя, розглядаючи вигорання як «особливу форму екзистенційного вакууму, провідним симптомом і основною характеристикою якого виступає виснаження» [5, с.5 -6].

У межах даного підходу заслуговують на особливу увагу дослідження Т.С. Яценко, виконані в рамках глибинної психокорекції. Так, синдром емоційного вигорання, із точки зору автора, має глибинно-психологічні витоки і є «нівелюванням, спалюванням лібідних почуттів до близьких людей, що екстраполюється на інших людей, на професійну взаємодію» [7, с. 103].

Представники соціально-психологічного підходу пов'язують феномен вигорання з особливостями міжособистісної взаємодії та визначають його як результат емоційного перевантаження, викликаного напруженими взаєминами між суб'єктами професійної діяльності. Так, E. Buunk, W. Schaufeli та ін., розглядаючи проблему вигорання з позицій соціального порівняння, основну причину його виникнення вбачають у посиленні тенденції до афіліації в умовах стресу. D.H. Harrison пов'язує вигорання зі сприйняттям фахівцем власної соціальної компетентності та ефективності в міжособистісних взаєминах із клієнтом, а А. Hochschild - зі ступенем ідентифікації особистості.

З точки зору організаційно-психологічного підходу головними джерелами вигорання виступають фактори робочого середовища. Зокрема, J. Winnubst досліджував зв'язок між організаційною структурою (бюрократичною або професійною), соціальною підтримкою і вигоранням. С. Cherniss пов'язував феномен вигорання з професійною самоефективністю, під якою розумів здатність особистості добре справлятися з виконанням професійних ролей. На думку R.T. Golembiewski, вигорання обумовлене поганими умовами робочого середовища і здатне негативно впливати на діяльність організації в цілому.

На сьогодні як у зарубіжних публікаціях, так і у дослідженнях, виконаних на території пострадянського простору, існують спроби інтегрувати велику кількість різноспрямованих підходів і напрямків (J. Carooll, М. Leiter, C. Maslach, W. White, В.В. Бойко, Л.Г. Дика, Т.В. Зайчикова, Л.М. Карамушка, А.В. Карпов, С.Д. Максименко, Т.Г. Неруш, Ю.П. Поваренков, В.О. Орел, О.О. Рукавішников, В.Д. Шадриков та ін.). Зокрема, із позицій системогенетичного підходу детермінантами виникнення вигорання виступає система взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих чинників, що виявляються на різних рівнях організації особистості.

На основі здійсненого аналізу літературних джерел можна виділити загальні для різних професійних груп детермінанти виникнення феномену вигорання. Так, до внутрішніх (індивідуально-психологічних) чинників дослідники відносять: соціально-демографічні характеристики (E.S. Huebner, C. Maslach, О.О. Грейліх, О.В Грицук, І.В. Гроза, Т.В. Зайчикова, М.А. Кузнєцов, С.Д. Максименко, О.В. Ракицька, В.О. Орел та ін.), гендерні стереотипи (Т.В. Зайчикова, Л.М. Карамушка, С.Д. Максименко та ін.), рівень професійної майстерності (М.О. Амінов, О.О. Грейліх та ін.), наявність неузгодженостей у ціннісній сфері (G.Bateson, S. Jackson, О.І. Бабіч, М.В. Борисова, Н.Є. Водоп'янова, І.І. Галецька, Н.В. Гришина, Н.Ю. Максимова, С.Д. Максименко, О.Г Ожогова, В.О. Орел, О.О. Рукавішников, О.С. Старченкова та ін.). Встановлено тісні зв'язки між вигоранням та особистісними характеристиками фахівця: нейротизмом, екстра/інтроверсією, «силою Я», відкритістю досвіду, співпрацею, сумлінністю, тривожністю, сензитивністю, ворожістю, емоційною нестабільністю, емпатією, рівнем самоповаги, локусом контролю, ступенем особистісної витривалості, стилем поведінки та мислення, індивідуальними стратегіями опору стресу та т.п. (Р. Costa, Е. Greenglass, R. МсСгае, W.B. Schaufeli, В.В. Бойко, Н.М. Булатевич, Н.Є. Водоп'янова, Т.В. Зайчикова, М.М. Скугаревська, В.О. Орел, Т.І. Ронгинська, О.О. Рукавішников, Н.О. Чепелєва та ін.) [2; 3; 4; 6; 8].

Як зовнішні чинники виділяються: рольовий конфлікт, відсутність соціальної підтримки, низький ступінь самостійності, згуртованості і несприятливий психологічний клімат колективу, дестабілізуюча організаційна структура, психологічно важкий контингент, недостатня матеріальна та моральна винагорода, низький соціальний статус, підвищена відповідальність за виконувані функції та т.п. (J. Boore, A. McGrath, N. Reid, О.О. Богданова, В.В. Бойко, Т.В. Большакова, В.Д. Вид, О.І. Лозинська, О.О. Рукавішников, О. Орел, Т.М. Чебикіна та ін.). Частина науковців окремою детермінантою виникнення емоційного вигорання виділяють змістовні характеристики професійної діяльності та вимоги професії (Т.В. Зайчикова, Л.М. Карамушка, Д. Максименко, В.О. Орел, Н.С. Пряжников та ін.).

Постановка завдання. Метою статті є висвітлення результатів дослідження індивідуально-психологічних чинників виникнення емоційного вигорання в педагогічному середовищі.

Виклад основного матеріалу

Експериментальне дослідження було проведено серед вчителів загальноосвітніх шкіл м. Слов'янська, загальна кількість респондентів склала 80 осіб. Було встановлено, що 46,2% вчителів нашої вибірки схильні до емоційного вигорання як захисного механізму від травмуючих переживань, що має широкий спектр дисфункціональних наслідків та не забезпечує психологічне благополуччя особистості. Домінуючою фазою емоційного вигорання у педагогів є «резистенція» (р<0,001), яка, за В.В. Бойком [1], характеризується згортанням професійних обов'язків, зменшенням взаємодії з колегами та учнями, розширенням сфери економії емоцій, бажанням побути на самоті, неадекватним емоційним реагуванням тощо.

Професійна діяльність вчителя завжди включає в себе перевантажену емоціями комунікативну діяльність - спілкування з учнями, колегами, адміністрацією, батьками тощо. Все це створює для вчителя умови постійного емоційного напруження. Результати дослідження наочно показують, що в таких умовах вчителі схильні реагувати згортанням комунікативної діяльності. Вчителі, для того, щоб зберегти власне емоційне здоров'я та благополуччя дуже часто вдаються до тактики економії емоцій, виставляють захисні бар'єри на шляху виснажливого спілкування. Такий висновок підкріплюється і даними про вираженість у вчителів окремих симптомів емоційного вигорання. Дані, отримані в результаті дослідження, свідчать про те, що у педагогів в синдромі емоційного вигорання домінують симптоми другої фази - резистенції (р<0,001): «неадекватне вибіркове емоційне реагування» - 53,0%; «редукція професійних обов'язків» - 44,2%; «розширення сфери економії емоцій» - 32,6% респондентів.

Аналіз показників вираженості компонентів емоційного вигорання у вчителів показав, що найбільш вираженим компонентом емоційного вигорання є редукція особистих досягнень (р<0,001), яка проявляється в тенденції до негативного оцінювання себе, у зменшенні значущості власних досягнень, обмеженні своїх можливостей, негативізмі відносно службових обов'язків, у зниженні самооцінки та професійної мотивації, в редукції власної гідності, в знятті з себе відповідальності чи відсторонення («звільнення») від обов'язків по відношенню до інших. Емоційне виснаження, високий ступінь вираженості якого зафіксовано у 44,2% опитаних, проявляється в переживаннях зниженого емоційного тонусу, втрати інтересу до навколишнього або емоційному перенасиченні; в агресивних реакціях, спалахах гніву, появі симптомів депресії тощо. Найменш вираженою у педагогів є деперсоналізація (р<0,001), яка проявляється в деформації (знеособлюванні) відносин з іншими людьми: підвищенні залежності від інших або, навпаки, негативізмі, цинічності установок і почуттів по відношенню до реципієнтів. Отримані результати повністю співвідносяться з результатами, отриманими за методикою В.В. Бойка, при цьому розширюють уявлення про структурний склад досліджуваного феномену.

Ґрунтуючись на проведеному аналізі літературних джерел ми дослідили взаємозв'язок між емоційним вигоранням та наступними індивідуально - психологічними факторами: тривожністю, фрустрацією, агресивністю та ригідністю. З аналізу отриманих результатів ми можемо констатувати наявність статистично значущих зв'язків між такими компонентами емоційного вигорання, як емоційне виснаження й редукція особистих досягнень та низьким, середнім і високим показниками рівня тривожності (р<0,01). Статистично значущі зв'язки зафіксовано також між показниками емоційного вигорання та фрустрації: якщо серед вчителів з низьким рівнем фрустрації тільки 9,1% мають високі показники емоційного виснаження, то серед вчителів з високими показниками фрустраціїї відсоток педагогів з високими показниками емоційного виснаження збільшується до 87,3% (р<0,01). Отже, фрустрація як травмуючий емоційний стан, розвиток якого відбувається на тлі постійних невдач, наявності явної або «підозрюваної» перепони, яка унеможливлює досягнення бажаної мети, є причиною розвитку у вчителів емоційного виснаження. Даний компонент емоційного вигорання також корелює з ригідністю (р<0,05), яка розуміється як нездатність індивіда перебудуватися, тобто неготовність дотримуватися змін у запланованій раніше схемі поведінки.

Цікаві дані ми отримали вивчаючи взаємозв'язок агресивності та емоційного вигорання у вчителів. Статистично значущі взаємозв'язки (р<0,05) існують між агресивністю та такими компонентами емоційного вигорання, як емоційне виснаження й деперсоналізація. Отже, ми можемо говорити, що зростання рівня агресії веде до зростання емоційного виснаження та деперсоналізації. І хоча високий рівень агресивності - явище не типове для педагогічних працівників (в наші вибірці не було виявлено представників з високим рівнем даної особистісної характеристики), актуальність даної проблеми для вчителів підтверджується тим фактом, що високі показники деперсоналізації у 21,1% вчителів корелюють з високими показниками агресивності, а наявність агресивності у 47,4% вчителів веде до емоційного виснаження.

Висновки

психокорекція вигорання емоційний вчитель

Висновки і перспективи подальших розробок у даному напрямку. Таким чином встановлено, що емоційне вигорання є поширеною професійною деструкцією серед педагогічних працівників загальноосвітніх шкіл. Доведена наявність статистично значущих зв'язків між показниками емоційного вигорання та такими індивідуально-психологічними чинниками, як тривожність, фрустрація, агресивність та ригідність, що свідчить про обумовленість виникнення емоційного вигорання у вчителів саме цими факторами. Перспективи подальших досліджень убачаємо у визначенні основних зовнішніх чинників виникнення емоційного вигорання в педагогічному середовищі.

Список використаних джерел

1. Бойко В.В. Энергия эмоций / В.В. Бойко. -- 2-е изд., доп. и перераб. -- СПб.: Питер, 2004. -- 474 с.

2. Водопьянова Н.Е. Синдром выгорания: диагностика и профилактика / Н.Е. Водопьянова, Е.С. Старченкова. - Спб.: Питер, 2009. -- 336 с.

3. Карамушка Л. Особливості вияву синдрому «професійного вигорання» у вчителів / Л. Карамушка, Т. Зайчикова, О. Бондарчук // Освіта і управління. - 2003. - Том 6, №3. - С. 57-66.

4. Кузнєцов М.А. Емоційне вигорання вчителів: основні закономірності динаміки / М.А. Кузнєцов, О.В. Грицук. - Харків: ХНПУ, 2011. - 206 с.

5. Лэнгле А. Эмоциональное выгорание с позиций экзистенциального анализа: теоретическое исследование / А. Лэнгле // Вопросы психологии. - 2008. - №2. - С. 3-16.

6. Орел В.Е. Синдром психического выгорания личности: [монография] / В.Е. Орел. - Ярославль: Изд-во Институт психологии РАН, 2005. - 330 с.

7. Яценко Т. Глибинна психокорекція та упередження психічного вигорання. Частина 1. / Т. Яценко, Б. Іваненко, І. Евтушенко. - К.: Главник, 2008. - 176 с.

8. Maslach С. Burnout / С. Maslach, W.B. Schaufeli, M.P. Leiter // Annual Review of Psychology. -- 2001. -- V. 52. -- P. 397-422.

Размещено на Allbest.ru