Соціальне обгрунтування психологічної культури фахівців юридичної сфери

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальне обгрунтування психологічної культури фахівців юридичної сфери

Штифурак Віра Євгенівна -

доктор педагогічних наук, професор, професор кафедра права Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету

Постановка та обгрунтування актуальності проблеми

Сучасний соціокультурний простір характеризується гострою необхідністю філософського осмислення людської сутності, суспільства, культури, оскільки формування нових уявлень про світ значною мірою пов'язане із поширенням і впливом культурних досягнень інформаційної цивілізації.

Віртуалізація суспільного простору не однозначно позначається на соціальному становленні сучасної людини, особливо молодої, нехай навіть тієї, що уже визначилась із професійним вибором. А тому можна констатувати тенденцію зміни логіки соціального становлення особистості, що позначатиметься на професійній діяльності та культурологічних засадах особистісного розвитку. Суспільне оновлення висуває проблему освоєння конструктивної взаємодії з новою соціальною дійсністю, що стосується і юридичної практики. Оскільки в суспільстві усталені різні за змістом і спрямованістю ціннісні устремління, то їх індивідуальна система може породжувати суперечність між свідомістю та практичною поведінкою, що постає у формі когнітивного дисонансу у тому числі й культурологічного спрямування. Подібна неузгодженість може породжувати суспільну деформацію особистості, поведінка якої межуватиме із порушенням не лише моральних, а й правових основ життєдіяльності. Тому вироблення власної професійної активності, формування діалектичного професійного мислення з творчою інтерпретацією аксіологічного, світоглядного, культурологічного аспектів сприятиме розвитку особистісної зрілості як психологічного ресурсу ефективності професійної діяльності [3, с. 86].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Психологічна культура, поряд з оптимальним способом життя і розвиненими духовними цінностями, забезпечує стійке гармонійне функціонування особистості і є одночасно одним з його проявів. Вона є важливою частиною загальної культури та її інтегральної гармонійності, і служить, в кінцевому підсумку, особистісним засобом раціонального задоволення бажань і цілей особистості [6]. Вплив культури на життєдіяльність особистості проявляється в патернах поведінки і наслідувані культурних стереотипів. Нікіфоров Г. С., посилаючись на вчення Л. Уайта, описує три підсистеми культури: життєзабезпечуючу, соціально-комунікативну, смислоутворюючу.

Психологічна культура особистості ґрунтується на парадигмі життєтворчості, суттєвою ознакою якої є висока її суб'єктність. Тому тільки психологічно здорова людина може бути носієм особливої сфери культуротворення (Штифурак В. С., Шаманська О. І.).

Майбутні фахівці юридичної сфери, опановуючи не лише фахові знання, а й розширюючи досвід соціального становлення, орієнтуються при цьому на особистісний психологічний ресурс. А тому з-поміж інших характеристик дослідники наголошують на таких якостях майбутніх фахівців як: соціальна динамічність, мобільність, набутий статус та психологічна готовність до якісного виконання професійних ролей (Білик О. М.). У даному контексті актуально звучить проблема формування суверенних моральних цінностей, що є уособленням індивідуально неповторного начала та соціального очікування. За даними досліджень науковців (І. Бех, М. Боришевський, З. Карпенко, Маслоу, С. Нартова-Бочавер, М. Савчин, Франкл, Е. Фромм) суверенність розвивається в онтогенезі через якісні зміни особистісних меж, пов'язаних з аспектами фізичного, соціального і психологічного благополуччя. Сформованість суверенних моральних цінностей є ознакою психологічної культури особистості, оскільки вона повністю приймає себе, постійно займається саморозвитком, визнає цінність і унікальність інших, покладає відповідальність за власне життя на саму себе, її життя наповнене сенсом (В. Педоренко).

Юридична практика пред'являє особливі вимоги до фахової кваліфікації працівників, зважаючи на її специфіку. Слушним є висновок Г. Одинцової про те, що у психологічну схему системи професійної діяльності юристів включені такі функціональні блоки: мотиви та цілі професійної діяльності; програма діяльності, інформаційні основи; підсистема прийняття рішень та підсистема професійно значущих якостей.

У дослідженнях В. Васильєва виокремлено характеристики юридичної практики, зокрема: надзвичайне різноманіття завдань, які доводиться виконувати в процесі діяльності, суспільний резонанс, а психологічна складова даної особливості зводиться до стану підвищеної відповідальності, що може породжувати надмірне застосування владних повноважень, або ж нерішучість, сумніви, побоювання у процесі прийняття рішень; наявність елементів психологічного ризику, оскільки діяльність відбувається і у конфліктних ситуаціях, що буде посилювати емоційно - вольову включеність фахівців. Таким чином потреба формування психологічної культури фахівців юридичної сфери мотивована суттєвими соціальними викликами, умовами професійної діяльності та особистісним запитом на якісну продуктивну працю.

Мета статті полягає в обгрунтуванні впливу сучасних соціальних факторів на процес формування психологічної культури юристів з урахуванням специфіки професійної діяльності; узагальненні та інтерпретації одержаних результатів проведеного експериментального дослідження.

Виклад основного матеріалу дослідження

Звернення до культурологічних основ соціального становлення обумовлене проблемною делемою взаємовідносин людини і культури, оскільки людина не може існувати поза культурою, а той, хто не засвоїв певною мірою культурні моделі поведінки у цивілізованому суспільстві сам стає проблемою для оточуючих. У найширшому розумінні культура охоплює усі види перетворювальної діяльності людини, спрямовані не тільки на зовнішнє середовище, але і на неї саму. Матеріальна культура - це результат перетворюючої природу діяльності людини. Вона функціонує як досягнення, що показують рівень і глибину пізнання природи і суспільства, широту світогляду, втілення в суспільне життя ідей і знань [7, с. 67].

Наслідування культурних стереотипів проявляється у формах життєдіяльності особистості. Нікіфоров Г. С., посилаючись на вчення Л. Уайта, описує три підсистеми культури: життєзабезпечуючу, соціально - комунікативну, смислоутворюючу. Перша орієнтована на трансформацію зовнішнього середовища і забезпечує умови фізичного існування. Друга - в особистісному проявленні відповідає соціальним установкам, які регулюють поведінку людини в соціумі і можуть попереджувати, або ж провокувати внутрішні конфлікти. Третя - символізує систему цінностей, що утверджена в суспільстві, і ту, яка відображає внутрішні пріоритети особистості. Між ними може бути повна гармонія, або ж проявлятимуться тенденції руйнації. Виокремлені підсистеми та їх характеристика дають можливість зафіксувати протиріччя між змістом різних форм існування культури.

Психологічну культуру у цьому контексті варто розглядати як гармонізацію процесу становлення та розвитку особистості, що включає систему переконань, культуру переживань, самооцінку і культуру впливу. Психологічна культура особистості ґрунтується на парадигмі життєтворчості. Тому тільки психологічно здорова людина може бути носієм особливої сфери культуротворення.

Психологічна культура є компонентом загальної культури та інтегральною ознакою гармонійності особистості, яка має оптимальну внутрішню динамічну структуру, організацію процесу життя та власного розвитку і забезпечує повну узгодженість із зовнішнім світом. Саме такої професійної здатності мають набути майбутні фахівці юридичної сфери, опановуючи не лише фахові знання, а й розширюючи досвід соціального становлення, орієнтуючись при цьому на особистісний психологічний ресурс, в основі якого лежить система ціннісних орієнтацій як вагомих векторів соціального становлення, що продукує сформованість компонентів психологічної культури фахівців юридичного профілю, значущими з-поміж яких є суверенні моральні цінності - стійкі, автономні, особистісно значущі, індивідуальні, смисложиттєві моральні утворення (взірці, поняття, установки), що уможливлюють здійснення людиною самооцінки власного життя та буденність інших. Вони є не метою, а засобом професійної діяльності особистості [9, с. 56]. Сформовані моральні цінності особистості є суверенними у тому випадку, якщо особистість змогла протистояти зовнішнім впливам, які руйнують, чи спростовують її світоглядну позицію. У юридичній практиці порушення вказаної тенденції часто слугує причиною і мотивом вчиненого злочину. Тому функціями суверенних моральних цінностей можна вважати: усвідомлення сенсу власного життя; відчуття своєї приналежності до соціального цілого; спроможність долати професійні труднощі, негаразди; гарантування почуття впевненості, безпеки, довіри до світу; сприяння зовнішньому самовираженню і самоствердженню особистості; формування спрямованості особистості на пошук інформації, необхідної для підтримки внутрішньої цілісності. Досягнення означених параметральних характеристик є підтвердженням сформованості психологічної культури, що слугуватиме основою не лише зростаючого особистісного становлення, а й успішної професійної діяльності.

Отже, психологічна культура юриста - це процес і результат стійкого гармонійного особистісного зростання в суперечливій соціальній дійсності, що стимулює продуктивний саморозвиток в умовах юридичної практики на основі сформованих суверенних моральних цінностей.

Психологічна культура юриста передбачає високий рівень володіння психологічними знаннями, уміннями і навичками з подальшим впливом на розвиток професійно значущих якостей.