Кінезіарт-терапія у розвитку дітей зі специфічними емоційними особливостями (синдромом Дауна та РАС)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Кінезіарт-терапія у розвитку дітей зі специфічними емоційними особливостями (синдромом Дауна та РАС)

Шишова Інна Олексіївна - кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри спеціальної освіти і здоров'я людини Центрально-українського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми

У сучасному суспільстві важливо вміти адаптуватися до його умов і потреб, результативно комунікувати. Розвиток людей з особливими потребами залежить як від їх власного досвіду, так і від умов середовища. Успішною дитина може бути тільки в сприятливій, орієнтованій на позитивну оцінку її досягнень шкільній атмосфері; у закладі, який буде приймати малюка з усіма його особливостями, враховувати їх і пристосовуватися до них. Умовою ефективної освіти дітей з порушеннями розвитку є створення ситуації оптимального розвитку особистості, в якій важливе місце займає комунікативний аспект. Вплив на дітей має бути суто позитивним, розвивальним, оздоровлювальним, тобто фасилітувальним впливом - стимулювальним впливом активності педагога, внаслідок якого поведінка дитини стає вільнішою, більш невимушеною й продуктивнішою порівняно з її попередніми проявами.

Розвиток дітей з особливими освітніми потребами внашій державі відбувається як в інклюзивних закладах/класах, так і в спеціальних закладах освіти. Емоційні особливості деяких груп дітей є особливо своєрідними. Це діти з синдромом Дауна та діти з розладами аутистичного спектру (РАС). Робота з такими дітьми в Комунальному закладі «Спеціальна школа № 1 Міської ради міста Кропивницького», в Комунальній установі «Інклюзивно-ресурсний центр № 1» Міської ради міста Кропивницького дозволила спостерігати за дітьми в різних навчальних, виховних життєвих ситуаціях. Автором статті досліджено позитивний вплив кінезіарт-терапії на розвиток дітей зі специфічними особливостями.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз джерел педагогічного, фізіологічного, психологічного та мистецького спрямування підтверджує, що вітчизняними та зарубіжними науковцями, серед яких: І. Павлов, М. Бернштейн, Л. Виготський, К. Юнг, 3. Гроф, Р. Ассаджолі, Д. Ельконін, О. Духнович, Г. Сковорода, К. Ушинський, І. Франко, М. Жинкін, Р. Левіна, О. Леонтьєв, О. Лурія, О. Гвоздєв, С. Русова, Є. Тихеєва, Е. Жак-Далькроз, Б. Асаф'єв, Г. Вірановський, М. Гарбузов, В. Черкасов, І. Ревуцька, Ф. Александер, М. Монтессорі, Л. Волкова, А. Богуш, М. Шеремет, Є. Крамер, І. Малашевська, В. Козявкін, В. Зав'ялов, А. Менегетті, І. Шишова тощо різною мірою досліджено та розкрито ті чи інші питання впливу різних методів на розвиток дітей з особливими освітніми потребами.

Мета статті - дослідити можливості використання кінезіарт-терапії під час роботи з дітьми з особливостями емоційного розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження

Найбільш поширеною з усіх відомих особливостей розвитку, викликаних нестандартним хромосомним набором, є синдром Дауна. Як правило, діти з синдромом Дауна люблять спілкуватися з однолітками і схильні наслідувати їх. Учителі, що залучали до навчання дітей з синдромом Дауна їх звичайних однолітків, відзначали при цьому позитивні результати [4, с. 8-9].

У дітей цієї групи добрерозвинена емоційна сфера: вони дуже емоційні, тонко відчувають оточуючих, здатні до співпереживання та співчуття.

Якість життя людей із синдромом Дауна багато в чому залежить від ставлення до них суспільства, а не від синдрому Дауна як такого, а успішне навчання дітей з синдромом Дауна в школі - від тих умов, в які вони потрапляють.

Соціалізувати дитину із синдромом Дауна означає розвивати її, збагачуючи загальний життєвий та емоційний досвід, хвалити, заохочувати успіхи, розвивати навички самообслуговування, орієнтації у просторі та часі, соціальні, мовленнєві та комунікативні навички.

РАС (розлади аутичного спектру) є одним з найбільш поширених розладів розвитку в дітей. Принципова відмінність цих дітей полягає в тому, що у них не сформовані соціальні якості, які у звичайних дітей або осіб будь-якої іншої категорії є вродженими. Труднощі у засвоєнні соціальних навичок призводять до виникнення емоційних проблем, страхів, тривожності. У дитини із РАС знижено поріг емоційного дискомфорту у контактах зі світом, високою є виснажуваність під час спілкування, дитина швидко втомлюється від спілкування (навіть приємного), схильна до фіксації на неприємних ураженнях, страхах [4].

Адаптація дитини із аутизмом потребує великих спільних зусиль батьків, працівників дошкільного закладу. Дитина із аутизмом, у залежності від ступеня порушення, може навчатися як за програмою індивідуального навчання, так і за програмою масової школи.

Основним напрямом аутологічного впливу є корекція і профілактика порушень пізнавально-комунікативної і емоційно-соціальної сфери аутичної дитини, розвиток сенсорних функцій; загальної моторики, пізнавальної діяльності, насамперед мислення, мовлення, процесів пам'яті, уваги; формування особистості дитини з одночасною регуляцією і корекцією соціальних відносин; вплив на соціальне оточення. Організація аутологічного процесу дозволяє усунути чи пом'якшити як комунікативно-пізнавальні, так і психологічні порушення [4].

Найбільш розповсюдженими методиками допомоги дітям з розладами аутистичного спектру в наш час є методи поведінкової терапії за програмою АВА та ТЕАССН- програми.

У роботі з дітьми з РАС використовують такі методики, як: групова терапія, метод вибору, метод комунікативної терапії, альтернативна мовленнєва комунікація, Снузелен-терапія, спрямована на формування найпростіших психічних функцій, ігрова психотерапія (В. Ковальова), кінезітерапія, арттерапія, музична терапія, анімалотерапія, методика розвитку міжособистісних відношень (С. Гаістін, Р. Шопі), метод подолання аутизму як афективного розладу (К. Лебединська, О. Нікольська), МАКАТОН - об'єднання мови жестів (відрізняється від мови жестів для глухих), візуального ряду і підкріплення, методика Домана (глобальне читання), методика Нурієвої (розвиток усного мовлення). США має досвід широкого застосування терапії спілкуванням з кошенятами, щенятами, птахами (особливо качками) і кіньми. Багато дітей з розладами спектра аутизму добре реагують на таке втручання. Існують агентства, які організовують літні табори для дітей з аутизмом, в яких інтенсивно проводять терапію, використовуючи коней та інших тварин.

Лікування за допомогою руху передбачає використання всіх його видів і форм в якості лікувальних факторів. Для позначення даного виду терапії пропонують термін «кінезітерапія» (англ. кinesiotherapy, від давньогрецького «кінезис» - рух + «терапія» - лікування або лікування рухом) - напрям фізичної терапії, що передбачає виконання активних і пасивних рухів, певних вправ лікувальної гімнастики та роботи на тренажерах для досягнення конкретного терапевтичного результату. Кінезітерапію відносять до групи неспецифічно діючих терапевтичних факторів. Кінезітерапія стимулює інтелектуальний розвиток і моторику дитини. Кінезіологічні вправи покращують розумову діяльність, синхронізують роботу півкуль, сприяють поліпшенню запам'ятовування, підвищують стійкість уваги, полегшують процес письма.

Складовими арт-терапії (цей термін увів до наукового обігу англійський лікар і художник А. Хілл у 40-ві р. ХХ ст.) є музикотерапія, терапія образотворчим мистецтвом, танцетерапія, драматерапія, казкотерапія, піскова терапія тощо.

Свій внесок у теорію та методику впливу музики та рухів на психофізіологічний розвиток людини здійснили німецький композитор, музикант і педагог Карл Генріх Марія Орф, відомий в історії угорської та світової педагогіки як творець унікальної музично-виховної концепції, автор знаних у всьому світі музичних творів, фольклористичних, методичних, мистецтвознавчих праць, натхненник та керівник створених прогресивних програм, підручників, методичних посібників з предмету «Спів та музика», відомий музикант-педагог, громадський діяч Золтан Кодай (К^аіу), австрійський вчений, соціальний реформатор, основоположник антропософії Рудольф Йозеф Лоренц Штайнер, танцівник, хореограф, педагог і теоретик танцю, якого вважають творцем та основоположником кінетографії танцю - системи нотації рухів людського тіла, методики аналізу руху Рудольф фон Лабан, видатний український педагог, мислитель, композитор та культурно-громадський діяч, який дотримувався у своїй педагогічній діяльності народно-пісенних традицій, що ґрунтувалися на національних засадах, Микола Дмитрович Леонтович, композитор Микола Андрійович Римський-Корсаков, його учениця, випускниця Інституту музики і ритму у Німеччині, професор Московської консерваторії Н. Александрова, видатний мистецтвознавець і громадський діяч ХХ ст., активний пропагандист нової гімнастичної системи в Росії Сергій Михайлович Волконський, подружжя Александрових, В. Грінер, М. Румер і М. Баженов, Н. Романова та інші.

Ввів лікувальну ритміку в систему лікування пацієнтів академік, видатний психіатр Василь Олексійович Гіляровський, а ґрунтовне дослідження у галузі розвитку та діагностування музикальності було проведене психологом Борисом Михайловичем Тепловим. Відомим у якості автора концепції масового музичного виховання дітей і широко відомої програми з музики для загальноосвітніх шкіл, який розширив традиційний діапазон викладання предмета «Музика», акцентувавши процес активного сприймання музичних творів, виховання емоційного, естетичного ставлення до музичного мистецтва, тісно пов'язаного з сучасним життям, є Дмитро Борисович Кабалевський.

В Україні проблемами музично-ритмічного виховання у контексті хореографічної підготовки на національній основі плідно займалися Василь Миколайович Верховинець, Антон Семенович Макаренко, Василь Олександрович Сухомлинський.

Музика впливає на якість виконання рухів: поліпшуються їх виразність, ритмічність, чіткість, координація, плавність, злитість, переключення. Емоційна забарвленість рухів музикою надає рухам енергію або м'якість, розмах або стриманість і в той же час сприяє їх невимушеності. Рухи під музичний супровід позитивно впливають на розвиток слуху, уваги, пам'яті.

Виділяють типи музики за її впливом на поведінку і стан людини, а саме, заспокійливу музику, що характеризується правильністю ритму, передбачуваністю динаміки й гармонійністю звучання, і музику стимулюючу, що підвищує енергійність людини, спонукає до діяльності і збуджує емоційність.

Під час виконання комунікативних та кінезоарт-терапевтичних дій важливим є грамотне планування заняття, якісна психолого-педагогічна підготовка фахівців, добір музики, насиченість заняття, вміле використання наочності, оптимістичний, розвивальний тон, віра в успіх. Кожне заняття має включати ігри та етюди, спрямовані на вираження емоції радості, що позитивно впливає на розвиток дитини. Завершувати заняття бажано заспокоєнням дітей.

Важливим є урахування різних типів темпераменту дитини (холерик, сангвінік, меланхолік та флегматик).

В. Козявкін пише, що одним з важливих завдань музикотерапії в системі інтенсивної реабілітації, особливо на початку курсу реабілітації, є створення позитивного емоційного фону, що сприяє адаптації пацієнта до умов лікувального закладу, його релаксації та встановлення взаємодовіри між пацієнтом та медперсоналом. Адекватний музичний супровід кінезотерапевтичних занять, спеціально розроблені музичні програми, сприяють оволодінню новими моторними навиками. Застосування музикотерапії відкриває дітям можливості до самовираження своїх почуттів, дає змогу розширити соціальні контакти, сприяє набуттю мовних та комунікативних навиків. При цьому програми музикотерапії враховують психоемоційні особливості конкретної дитини і мають на меті створити позитивне підтримуюче середовище, в якому дитина може активно брати участь на своєму власному рівні розвитку. Це сприяє формуванню позитивної самооцінки в дитини, мотивує її до активного залучення в реабілітаційний процес та сприяє виконанню поставлених реабілітаційних цілей [2].

Методику різних видів кінезоарт-терапії визначають не тільки з урахуванням виду ушкодження, порушеною функцією окремих органів і систем, але й ураховуючи загальний стан організму і його індивідуальні особливості. Терміни для початку кінезоарт-терапії визначають індивідуально [2].

Навчальним предметом, який забезпечує ефективний напрямок у системі корекційно-розвивальної, реабілітаційної роботи щодо подолання психофізичних і мовленнєвих порушень, є логоритміка. Основними поняттями логоритміки є: ритміка, ритмічні здібності, рух, рухова навичка, рухливі ігри, ритм, музичний ритм, словесний ритм, психотерапія, аутогенне тренування, тілесно-орієнтована терапія, психосоматика, кінезітерапія, слухання, арт-терапія, музичне виховання, музика, музикотерапія, музичні інструменти, емоції, естетичні почуття, настрій, танець, музично-ритмічні етюди, гра, казка.

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

кінезіарт терапія дитина даун

Значного прогресу в розвитку дітей з особливостями емоційного розвитку можна досягти на заняттях, під час яких буде поєднано комунікативну взаємодію, кінезіотерапію та арт-терапію. У результаті розв'язання оздоровчих завдань зміцнюється кістково-м'язовий апарат, розвиваються дихання, моторні, сенсорні функції, виховується почуття рівноваги, правильна постава, хода, грація рухів. Здійснення освітніх завдань сприяє формуванню рухових навичок і вмінь, здатності довільно пересуватися у просторі, розвитку спритності, сили, витривалості, переключення, координації рухів, організаторських здібностей. Під час реалізації освітніх завдань відбувається засвоєння теоретичних знань. Розв'язання виховних завдань сприяє розумовому, моральному, естетичному і трудовому вихованню.

Діти з синдромом Дауна та діти з РАС можуть на таких заняттях позитивно взаємовпливати, взаємозбагачуватися, розвиватися, взаємодіяти.

Перспективи подальших наукових розвідок можуть конкретизуватися в здатності використовувати на заняттях з кінезіарт-терапії музику різних стилів і жанрів вітчизняних та зарубіжних композиторів.

Список джерел

1. Александер Ф. Психосоматическая медицина. Принципы и применение. М.: Ин-т ОГИ, 2004. 336 с.

2. Козявкін В. І. Метод Козявкіна - система інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації. Посібник реабілітолога. Львів. Видавництво «Дизайн-студія «Папуга»», 2011. 240 с.

3. Малашевська І. А. Теорія і практика навчання музики дітей дошкільного та молодшого шкільного віку з використанням музикотерапії: дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.02 / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. Київ, 2017. 456 с.

4. Тарасун В. Аутологія: теорія і практика. Підручник. К. : «Вадекс», 2018. 590 с.

5. Чеботарьова О. В, Гладченко І. В., Василенко-ван де Рей А., Ліщук Н. І. Дитина із синдромом Дауна. Харків : Вид-во «Ранок», ВГ «Кенгуру», 2018. 48 с.

6. Черкасов В. Ф. Теорія і методика музичної освіти: навч. посіб. К.: ВЦ «Академія», 2016 240 с. (Серія «Альма-матер»).

7. Шишова І.О. Логоритміка: навчально-методичний посібник. Кропивницький: ФОП Піскова М. А. 2019. 104 с.

8. Шишова І. О. Спеціальна психологія: навчально-методичний посібник. Кропивницький: ФОП Піскова М. А., 2020. 84 с.

9. Aleksander, F. (2004). Psykhosomatycheskaia medytsyna. Pryntsypbi y prymenenye. [Psychosomatic medicine. Principles and Applications]. Moscow.

10. Koziavkin, V. I. (2011). Metod Koziavkina - systema intensyvnoi neirofiziolohichnoi reabilitatsii. Posibnyk reabilitoloha. [Psychosomatic medicine. Principles and Applications. Kozyavkin's method is a system of intensive neurophysiological rehabilitation. Book of a rehabilitation specialist]. Lviv.

11. Malashevska, I. A. (2017). Teoriia i praktyka navchannia muzyky ditei doshkilnoho ta molodshoho shkilnoho viku z vykorystanniam muzykoterapii. [Theory and practice of creating music for children of preschool and young school age with victorious music therapy]. Kyiv.

12. Tarasun, V. (2018). Autolohiia: teoriia i praktyka. Pidruchnyk. [Аutology theory and practice. textbook]. Kiev.

13. Chebotarova, O. V, Hladchenko, I. V., Vasylenko-van de Rei, A., Lishchuk, N. I. (2018).Dytyna iz syndromom Dauna.[A child with Down syndrome].Kharkiv.

14. Cherkasov, V. F. (2016). Teoriya i metodyka muzychnoyi osvity. [Theory and methodology of music education]. Kyiv.

15. Shyshova, I.O. (2019). Lohorytmika: navchalno-metodychnyi posibnyk. [Logarithmics: a textbook]. Kropyvnytskyi.

16. Shyshova, I.O. (2020). Spetsialna psykholohiia: navchalno-metodychnyi posibnyk. [Special psychology: a textbook]. Kropyvnytskyi

Размещено на Allbest.ru