Формування мотивації до рухової активності у студентів в процесі фізичного виховання під час карантину

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Доведено [6, 7], що дотримання студентами основ здорового способу життя для збереження та зміцнення здоров'я є у п'ять разів ефективнішим, ніж лікувально-діагностичні процедури. Численними науковими дослідженнями підтверджено [2, 3, 6], що рухова активність значною мірою сприяє дотриманню здорового способу життя, підвищенню стресостійкості та відволікає від асоціальної поведінки. Визначено [1, 2], що рухова активність є генеруючим та стимулюючим чинником у системі здорового способу життя, має важливе значення для вдосконалення фізичного розвитку і підготовленості студентів, профілактики надмірної маси тіла та ожиріння, а також сприяє зменшенню ризику виникнення низки захворювань та депресії. Обґрунтовано [7, 10] ефективність рухової активності для підвищення функціональних та фізичних показників і профілактики розвитку захворювань. Визначено [3, 4] важливе місце фізичної активності під час навчання у ЗВО, яке зумовлене її позитивним впливом на морфофункціональний розвиток студентів, що завершується в цей період. Вважається [5, 6], що фізична активність є провідним засобів відновлення розумової працездатності, що є надважливою умовою досягнення високих результатів у навчанні. Існують думки [1, 2, 5], що забезпечити необхідний рівень рухової активності студентів можливо виключно за наявності у студентів відповідного бажання та інтересу. Останнє, в умовах запровадження карантинних обмежень неможливе без використання інноваційних ідей і положень у формуванні й реалізації змісту фізичного виховання технологіями дистанційного навчання.

Мета роботи - виявлення та обґрунтування напрямів формування мотивації до рухової активності у студентів в процесі фізичного виховання під час карантину.

Методи дослідження: теоретичний аналіз, систематизація, порівняння різних поглядів на досліджувану проблему, узагальнення даних науково-методичної та спеціальної літератури.

Виклад основного матеріалу дослідження

Для проведення дослідження у визначеному напрямі з'ясуємо, що рухову активність розглядали як комплексну характеристику, що потребує розвитку та передбачає наявність у студентів мотивації здійснювати м'язову діяльність, реалізація якої відбувається в різних формах і спрямована на вирішення завдань фізичного виховання у ЗВО [6]. Втім, зі зміною статусу фізичного виховання, перехід на практиці у дистанційний формат, поглибило суперечності між соціальною потребою у вихованні різнобічно розвинених молодих людей та організаційним забезпеченням цього процесу. Сама перебудова системи фізичного виховання у ЗВО згідно з Європейською кредитномодульною системою, призвела до того, що 60% часу відводиться на самостійні заняття. Перехід на дистанційну форму призвів до збільшення цього відсотку. Отож, заняття фізичною культурою передбачають насамперед наявність мотивації до них, усвідомленого переконання в їх користі та необхідності. Ми підтримуємо наукові підходи [1, 2], щодо необхідності дієвого забезпечення провідної ролі фізичної культури у формуванні здорової, всебічно і гармонійно розвиненої особистості В умовах карантину наростаюче поширення явища гіподинамії, погіршення фізичних та психологічних кондицій студентів призвели до появи стану хронічної перевтоми і виснаження працездатності. В умовах дистанційного навчання цей шкідливий стан виникає внаслідок порушення необхідного балансу життєдіяльності студентів.

Вважаємо, що формування інтересу студентів до занять фізичною культурою в умовах карантину неможливо реалізувати одномоментно, цей процес є покроковим. Передбачається, що студенти вже отримали гігієнічні навички та певні психофізіологічні знання в процесі фізичного виховання. Втім, беззаперечно у формуванні мотивації до забезпечення належного рівня рухової активності в умовах карантину повинні домінувати інформаційні компоненти. Ми долучаємось до думки [10], що система фізичного виховання повинна не тільки давати необхідні знання у новому інформаційному середовищі ЗВО, а й формувати новий світогляд. Вважається [1], що мотивація формується під впливом виникаючих потреб. Відтак, мотивація до здійснення рухової активності у студентів покликана довести до їх свідомості значимість, необхідність і цінність придбаних знань, умінь і навичок компонентів такої активності.

У процесі академічних занять із фізичного виховання, джерелом мотивації служать як внутрішні спонукання, так і зовнішні чинники (необхідність оцінки, заліку тощо). Тобто, питання мотивів у цьому разі не викликають суперечок та досліджено належно. Мотивація до здійснення рухової активності забезпечується формуванням потреби та необхідності до оздоровчої діяльності. Останні розглядаються як відносно стійкі особистісні характеристики. Так як мотивація формується під впливом ситуаційних чинників і індивідуальних особливостей особистості [5], то ці фактори необхідно враховувати. У якості ситуаційного чинника у даному разі розглядаємо упровадження карантинних обмежень та перехід на дистанційний формат навчання у ЗВО.

Відтак, перехід на дистанційну форму навчання, спричинив зміну способу й ритму життя, внаслідок чого весь час студенти вимушені витрачати лише на розумову активність у сидячому положенні. Отож, спостерігається ситуація, коли "навчаємо за рахунок здоров'я" [9]. Фізичне виховання за цих умов, є основним засобом створення можливості студентам отримання певного запасу знань та навичок їхнього застосування на практиці задля протидії наслідків для стану здоров'я студентів сидячого способу життя, спрямованих на покращення соціальних, розумових, емоційних і фізичних вимірів.

За нашим переконанням, цільовим завданнями освітнього процесу із фізичного виховання в умовах дистанційного навчання є виховання свідомого ставлення студентів до свого здоров'я як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я. В основі реалізації зазначеного посилення уваги викладачів до використання принципу індивідуалізації при проведенні навчальних занять у режимі відеоконференцій, на основі усвідомлення необхідності формування у студентів позитивної мотивації до фізкультурно-оздоровчої діяльності. Ми долучаємось до думки [2], що потреби і цілі є основними складовими мотиваційної сфери студентів. При задоволенні потреби у систематичних заняттях фізичною культурою формується позитивна мотивація до занять, що, в свою чергу, викликає потребу у руховій активності. Іншими словами, головним у формуванні позитивної мотивації студентів до регулярних занять фізичною культурою є реалізація потреб студентів в руховій активності.

Проте втілення на практиці вищевикладеного має низку складностей. По-перше, це стосується визначення завдань, причому доволі загальних. По-друге, досить складна проблем збалансування і пропорційності заходів фізичного виховання за умови карантинних обмежень. Відтак, особливо важливо збалансувати ці дві позиції та інформаційне забезпечення дисципліни. Знання є базою для формування потреби. Завдяки інформації про значення рухової активності, утворюється потреба у ній. Саме тому існує залежність інформованості студентів про вплив фізичних вправ на організм, стан здоров'я, працездатність і їхньою мотивацією до рухової активності. В ході занять необхідно надавати студентам теоретичні знання і передавати практичний досвід, особливо реалізації потреби у руховій активності у нових «карантинних» реаліях сьогодення. Відомо, що частковим виявом мотивації є зацікавленість у заняттях [2]. Відповідно, ефективність фізичного виховання забезпечується наявністю позитивних мотивів. Останні відображаються у глибокій зацікавленості та наявності особистих бажань задля збереження здоров'я, що у сучасних умовах карантинних обмежень неможливо без певного обсягу і виду рухової активності. Відповідно, необхідне розуміння студентами того, що недолік рухової активності сам по собі призводить до розладу у стані здоров'я й розвитку захворювань, а рухова активність забезпечує збільшення стійкості організму до шкідливих впливів зовнішнього середовища і деяких захворювань.

Формування мотивації до рухової активності у студентів складне явище. У ньому можна виділити структурні компоненти: привабливі сторони фізичної культури і спорту, активне ставлення, ідеал спортсмена, улюблений вид спорту, бажання домогтися перемоги, краса тіла тощо. Інтерес у реалізації до рухової активності може бути активним і пасивним [2]. Активний інтерес передбачає інтерес до занять фізичними вправами, гігієнічним і гартувальним, тобто до занять фізичною культурою. Натомість, інтерес до всіх інших сторін і елементів фізичної культури, не пов'язаний безпосередньо з руховою діяльністю студентів, є пасивним. Втім, пасивний інтерес може стати активним. Відтак, завдання фізичного виховання в умовах дистанційного навчання полягає у вирішення проблеми інтеграції пасивного інтересу в активний. Нині, в умовах дистанційного навчання формою занять із фізичного виховання можна назвати планові заняття з використанням нових, інноваційних технологій та самостійні заняття з використанням різних видів рухової активності [10]. Отож, ми долучаємось до думки [4], що важливим проявом інтересу до реалізації рухової активності є характер використання студентами вільного часу. Визначено [3], що позитивне ставлення до рухової активності виникає на основі внутрішньої мотивації, яка утворюється при відповідно мотивів і цілей студентів. Внутрішня мотивація взаємопов'язана з почуттям задоволення від самого процесу занять фізичними вправами. Фактично, внутрішня мотивація являє собою активний інтерес до процесу реалізації рухової активності у вільний від навчання час. Активне залучення студентів до реалізації рухової активності передбачає збільшення їхнього освітнього рівня у галузі оздоровчої фізичної культури. Потреба в руховій активності ґрунтується на формуванні фізіологічних, соціально-економічних і культурних цінностей. Реалізація потреби в русі забезпечує ріст і життєдіяльність організму студентів і сприятиме залученню його до регулярних занять фізичною культурою як в ході навчального процесу, так і поза ним.

Отож, в умовах реалізації освітнього процесу із фізичного виховання засобами дистанційних технологій, вважаємо, необхідно ефективно організовувати навчально-виховний процес студентів, який буде сприяти різнобічному фізичному розвитку, і забезпечувати оптимальний рівень працездатності, психологічної стійкості і здоров'я. Фізичне виховання у ЗВО в умовах карантинних обмежень має бути систематизовано і скеровано на формування у студентів переконання у необхідності систематичної фізичної активності [11]. Отож, за результатами науково-пошукової роботи систематизовано досвід занять із фізичного виховання студентів в умовах карантину задля забезпечення формування мотивації до рухової активності:

1. Проаналізувати потенціал фізичної культури та фізичного виховання у цьому процесі, що дає змогу генерувати нові педагогічні ідеї, приймати нестандартні рішення.

2. Акцентувати увагу на необхідності пристосування змісту, форм, методів, технологій, засобів дистанційного навчання.

3. Виокремлено практичні аспекти цього процесу з-поміж широкого спектру інновацій.

4. Розроблення ефективних індивідуальних програм фізичного виховання.

5. Визначенні ролі та змісту здоров'язбережувальних технологій та оволодіння ними студентами в процесі фізичного виховання.

6. Впровадження вітчизняного та зарубіжного досвіду організації освітнього процесу фізичного виховання студентів і в умовах карантину.

7. Використанням інформаційно-комунікаційних і цифрових технологій.

8. Застосування диференційного й індивідуально-орієнтованого підходів, доборі відповідних форм, методів і засобів фізичного виховання, застосуванні стратегій і методичних прийомів, які сприяють ефективному фізичному вихованні кожного студента.

Процес організації фізичного виховання студентів в умовах карантину повинен бути спрямований на:

1. усвідомлення потреби у руховій активності в умовах карантину;

2. осмислення психологічних основ та спливу рухової активності на психічну та розумову діяльність;

3. розвиток фізичних сил, зміцнення здоров'я, розвиток вольових, моральних якостей і розумових здібностей, а також на дотримання санітарно-гігієнічних норм і навичок здорового способу життя в умовах карантину;

4. набуття необхідного обсягу знань і методичних умінь для збільшення рівня рухової активності в умовах карантину;

5. створення мотиваційно-цінностних орієнтирів, які сприяють усвідомленому відношенню студентів до збільшення рівня рухової активності в умовах карантину (в основі таких орієнтирів лежать мотиви, які спонукають до занять фізичною культурою, а також інтереси студентів). Поряд із тим, розглядаючи процес збільшення рівня рухової активності в умовах карантину, акцентуємо увагу на їхньому позитивному впливі на розвиток освітнього процесу. Ми підтримуємо наукові підходи [1, 2, 4], що формування мотивації до рухової активності в процесі фізичного виховання студентів під час карантину передбачає знаходження способу вирішення існуючих педагогічних проблем, а саме форм, методів, засобів вирішення педагогічних завдань. Ймовірно, таке призводить до принципового оновлення процесу фізичного виховання студентів, або суттєвого поліпшення його складових елементів. Існують думки [6, 10], що реалізація зазначеного можлива за умови зміни педагогічних методик та впровадження інноваційних технологій навчання. Спектр методик і технологій, що складають їхній зміст досить широкий. Є впевненість у тому, що насамперед це технології скеровані на індивідуалізацію процесу фізичного виховання. Відтак, вони передбачають обґрунтований вибір засобів фізичного виховання з урахуванням індивідуальних особливостей студентів, рівня розвитку їхнього психофізичного стану та всіх його компонентів. Поряд із тим, на основі інтегрованих технологій та різностороннього підходу процес фізичного виховання має бути скерований формування мотивації до рухової активності в умовах карантину.