Психологічні особливості формування рефлексії у юнацькому віці

Збільшення ефективності системи освіти, її моделювання на засадах гуманізму, зростання ролі людського чинника в суспільстві зумовили необхідність активного впровадження в педагогічну практику особистісно-орієнтованого навчання. Узагальнена мета особистісно- орієнтованого навчання полягає у створенні умов, що сприяють тому, щоб під час засвоєння будь-якого компонента змісту освіти розвивалася також і сфера особистісних функцій особистості. І в той же час сутністю особистісно-орієнтованого підходу психології є визнання студента як основну фігуру навчального процесу. Саме в рамках такої освіти майбутні фахівці, здобуваючи стандартні знання, зможуть розвивати свій рефлексивний потенціал, оволодівати навичками самоаналізу й цілісного аналізу ситуації під час спілкування.

Водночас рефлексивні знання набувають дуже великого значення під час підготовки майбутніх фахівців, а особливо майбутніх педагогів.

Аналіз дослідження

Степанов С.Ю. та Семенов І.М. змогли визначити та виокремити такі основні аспекти дослідження поняття рефлексії у психологічній науці: комунікативний, кооперативний, особистісний та інтелектуальний [6].

Досить важливим вважається дослідження Г.П. Щедровицького та його учнів, які у рамках системомиследіяльнісного підходу розглядають рефлексію з точки зору теорії діяльності та виокремлюють два аспекти: рефлексія як процес та структура діяльності та рефлексія як механізм та закономірності розвитку останньої. Висувається гіпотеза щодо визначення рефлексії з позиції ідеї «кооперації діяльності», тобто задана схема як «вихідна рамка» такого кооперативного зв'язку, який би міг розглядати всі прояви рефлексії. Автор вважає, що рефлексія необхідна, коли індивід має певні труднощі або не може виконати необхідну діяльність. Унаслідок цього він із позиції діяча переходить у нову, зовнішню позицію - рефлексивну. Ця зміна діяльнісних позицій буде рефлексивним виходом, а знання, які будуть напрацьовані в ній, - рефлексивними знаннями. Важливо наголосити, що діяльність індивіда в рефлексивній позиції «поглинає» попередні діяльності, які стають для неї матеріалом для аналізу, а майбутня виступає як проектований об'єкт. Рефлексивне поглинання як статистичний еквівалент рефлексивного виходу дозволяє розглядати рефлексію як вид кооперації, що відбувається між діяльнісними позиціями окремого індивіда, а також між різними діячами.

Бех І.Д. виділяє чотири типи рефлексії: перший тип - регулятивна - метою якої є свідоме регулювання перебігу психічних процесів; другий тип - визначальна - за допомогою якої суб'єкт може усвідомити, чи відбулися якісь зміни у власній внутрішній особистій структурі. Синтезуюча рефлексія - третій тип, що полягає у зібранні сформованих духовних цінностей для створення образу Я особистості; до четвертого типу автор зараховує створювальну рефлексію, функцією якої є моральний розвиток і саморозвиток особистості як об'єктивація власної самосвідомості. Виокремленні типи рефлексії розглядаються як вищі психічні механізми виховання духовних цінностей особистості, які в процесуальному розгортанні діють як послідовний перехід від свідомості до самосвідомості [1].

Мета статті. Головною метою статті є визначення психологічних особливостей формування рефлексії у юнацькому віці та висвітлення значення рефлексії під час підготовки майбутніх фахівців.

Виклад основного матеріалу (результатів) дослідження

Починаючи з 20-х рр. минулого століття рефлексія стала предметом власне психологічних досліджень [4]. При цьому психологи досліджують рефлексію не тільки як процес самопізнання суб'єктом самого себе та свого внутрішнього світу, а й як процес визначення особистістю того, як інші сприймають його особистісні особливості. Так, ще Виготський Л. С. вважав, що нові типи зв'язків і співвідносин вищих психічних функцій передбачають в якості своєї основи рефлексію, відображення власних процесів у свідомості. Рубінштейн С. Л. наголошував, що виникнення свідомості пов'язано з виокремленням із життя та безпосереднього переживання рефлексії на довколишній світ і на самого себе. Він відзначав також, що з появою рефлексії формується особливий спосіб існування людини у світі та її ставлення до світу: рефлексія ніби гальмує, перериває цей неперервний процес життя та виводить людину подумки за його межі. З цього моменту кожний вчинок набуває характеру філософського судження про життя, «...тут починається або шлях до духовного спустошення або інший шлях -- до побудови морального, людського життя на новому, свідомому підґрунті» [5].

Серед базових напрямів психологічного дослідження рефлексії можна виокремити такі: 1) діяльнісний напрям, сутність якого полягає в розгляді рефлексії як компонента структури діяльності; 2) дослідження рефлексії в контексті проблематики психології мислення як одиниці розумових дій;

3) аналіз рефлексивних феноменів у структурі спільної діяльності, в тому числі, як феномен групової взаємодії; 4) рефлексія як інструментальний засіб організації діяльності учіння; 5) особистісний напрям, у якому рефлексивне знання розглядається у ролі результату осмислення власної життєдіяльності;

1) генетико-моделюючий напрям дослідження рефлексії;

2) «системомиследіяльнісний» підхід, згідно з яким рефлексія є формою миследіяльності, що дає змогу встановити відносини між зв'язками об'єктів;

3) аналіз рефлексивних закономірностей і механізмів управлінської діяльності й управління в цілому; 9) аналіз рефлексії як певної здатності людини, що дає змогу індивіду широко бачити і передбачати горизонти свого існування.

Отже, можна зазначити широту та різноманітність психологічних підходів до розуміння поняття «рефлексія», невизначеність понятійного апарату і місця в системі психологічних понять; досить слабке розроблення власне методичних аспектів проблеми. При цьому треба відзначити, що в сучасних психологічних розробках проблема рефлексії розглядається, принаймні, у трьох напрямах [3]:

? при вивченні мислення, коли людина виявляє умови і основи системи власних знань і мислення, набуває здатності мислити про те, як мислить, знати те, що знає (інтелектуальна рефлексія або рефлексія мислення);

? при вивченні самосвідомості, при самовизначенні суб'єкта щодо власного уявлення про себе, коли встановлюються внутрішні орієнтири і способи розмежування «Я» й «не Я», коли людина стає сама для себе об'єктом управління. А рефлексія стає основним засобом саморозвитку, умовою і способом особистісного зростання (особистісна рефлексія);

? у процесах комунікації і кооперації, тобто спільних діях та їх координації, коли рефлексія є способом розуміння себе через іншого, коли партнери не лише прогнозують дії один одного, а й, коректуючи свої дії, можуть впливати на іншого (міжособистісна або соціальна рефлексія).

Рефлексія, як вважають психологи і педагоги, значно впливає на розвиток особистості. По-перше, рефлексія дає цілісне уявлення, знання про зміст, способи та засоби своєї діяльності, по-друге, дає змогу критично поставитися до себе і своєї діяльності; по-третє, робить людину (студента) суб'єктом своєї активності. Особливий інтерес останнім часом викликає феномен професійної рефлексії, її місце у різних видах професійного мислення й діяльності та взаємозв'язок з професійним самовизначенням і професійною майстерністю.

Професійна рефлексія спрямована на усвідомлення себе як особистості і професіонала; усвідомлення своїх дій, поведінки іміджу та прогнозування наслідків впливу; усвідомлення змісту запиту клієнта; істотності та глибинного змісту цього запиту; усвідомлення змісту ситуації клієнта та можливих засобів її розвитку; моделювання наслідків і прогнозування дій клієнта тощо. Здатність до професійної рефлексії формується в суб'єкта поступово і розвинена в людей неоднаково.

На глибоке переконання Є. Чорного, професійна рефлексія -- це виведення на когнітивний рівень суб'єктивних переживань, що пов'язані з професійною діяльністю, що передбачає: 1) усвідомлення і розуміння всієї структури своїх взаємин з усіма суб'єктами навчально-виховного процесу,

2) усвідомлення особливостей взаємин усіх суб'єктів НВП у навчальному закладі як системи; 3) усвідомлення міри своєї професійної компетентності, враховуючи рівень знань, а також комунікативних, методичних умінь і навичок [2].

Професійна рефлексія є проявом свідомості особистості «на саму себе», тією основою, яка пов'язує функціональність професійної діяльності з найважливішими з професійного погляду складовими - інтересами, потребами, перевагами. Вона вирізняється теоретичним мисленням, духовною внутрішньою наповненістю, єдністю емоційно-почуттєвої та логічної складових, об'єктивно-суб'єктивним характером, динамічністю. На операційному рівні професійна рефлексія - це самопізнання, оцінка й аналіз свого професійного Я, пошуки особистісного смислу та методологічних сутностей професійної діяльності - від смислу окремих дій і вчинків до її суті й смислу, які забезпечують мотивацію професійного самовдосконалення і, відповідно, високий рівень професіоналізму. Професійна рефлексія є специфічним механізмом, який може бути використаний у технології професійного самовизначення й становлення, оскільки високий рівень її сформованості є показником переходу професійної діяльності на особистісно- смисловий рівень, чинником актуалізації розвитку професійної культури.

Особливого значення набуває розвиток професійної рефлексії для педагогів, адже особистість педагога є суб'єктом, що самоорганізується і наділений такими характеристиками як [2]: 1) здатність не лише привласнювати світ предметів та ідей, а й виробляти їх, перетворювати, створювати нові;

2) усвідомлення і прийняття завдань, установок діяльності на всіх етапах її здійснення, здатність і прагнення особистості в необхідних випадках самостійно їх визначати; 3) здатність до морального вибору в ситуаціях колізій, прагнення визначитися, обґрунтувати вибір всередині свого «Я»; 4) здатність до рефлексії, потреба в ній як умові усвідомленого регулювання своєї поведінки, діяльності відповідно до бажань і прийнятих цілей, з одного боку, і усвідомленням меж «власної несвободи», з іншого; 5) активна позиція особистості, прагнення і здатність ініціативно, критично і інноваційно рефлексувати результати діяльності і відносин; 6) спрямованість на саморозвиток; 7) здатність самостійно вносити корективи у свою діяльність, внутрішня незалежність від «зовнішнього світу», незалежність не в сенсі його ігнорування, а в стійкості поглядів, переконань, смислів, їх корекція, зміни; 8) творчий потенціал, унікальність, неповторність тощо.

Професійна рефлексія містить у собі також готовність діяти в ситуаціях з високим рівнем невизначеності, гнучкість у прийнятті рішень, прагнення до реалізації нововведень і інновацій, постійну спрямованість на пошук нових, нестандартних шляхів розв'язання професійних завдань, здатність переосмислювати свій професійний і особистісний досвід [1].

Звідси сучасна парадигма професійної освіти визначає механізми перетворення особистості людини - майбутнього фахівця через самовизначення і самоідентифікацію, свободу самовираження, вибір оптимальних стратегій життєвого шляху. Отже, стосовно процесу становлення особистості майбутнього вчителя, рефлексія набуває своєї специфіки і рис, зумовлених характером педагогічної діяльності, яка полягає в постійному рефлексивному аналізі педагогічних ситуацій, розумінні контексту як власних дій, так і дій іншої людини.

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Рефлексія займає важливе місце у різних сферах професійної діяльності. Особливе значення вона має у професії вчителя, яка за своєю природою є рефлексивною. Учитель у своїй діяльності повинен постійно використовувати рефлексивні здібності у навчально-виховному процесі, у міжособистісній комунікації тощо. Проте слід зазначити, що аналіз наукових робіт доводить недостатню розробку категорії рефлексії як психологічного поняття та потребує подальших досліджень.

Бібліографія

1. Бех І. Д. Психологічні механізми сходження особистості до духовних цінностей /І. Д. Бех // Педагогіка і психологія. - 2011. - № 2. - С. 37-44.

2. Максименко С. Д. Рефлексія - шлях до продуктивного самовизначення / С. Д. Максименко // Психолог. - 2005. - № 1. - С. 19-22.

3. Павелків Р. В. Вікова психологія [Текст] : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Р. В. Павелків. - К. : Кондор, 2011. - 470 с.

4. Роменець В. А. Історія психології ХХ століття : навч. посіб. / В. А. Роменець,І. П. Маноха; вст. ст. В. О. Татенка, Т. М. Титаренко. - 2-ге, вид. - К. : Либідь, 2003. -- 992 с.

5. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. - М., 1989. - Т. 1. - С. 117-124.

6. Семенов И. Н. Проблема предмета и метода психологического изучения рефлексии / Н. И. Семенов, Ю. Н. Степанов // Исследование проблемы психологии творчества. - М., 1983. - С. 154-182.

Размещено на Allbest.ru