Методи психодіагностики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лекція 2

Тема: Методи психодіагностики

План

1. Класифікація методів психодіагностики.

2. Характеристика строго формалізованих методик:

а) тести;

б) опитувальники;

в) проективні методи діагностики;

г) психофізіологічні методики.

3. Характеристика мало формалізованих методик: спостереження, бесіда, інтерв'ю, аналіз продуктів діяльності.

психодіагностика метод тест спостереження інтерв'ю

1. Класифікація методів психодіагностики

Засоби, які використовує сучасна психодіагностикаподіляються на дві групи: методики високого рівня формалізації, або строго формалізовані, і методики малоформалізовані.

До строго формалізованих методик відносяться тести, опитувальники, методики проективної техніки і психофізіологічні методики. Для них характерними є певна регламентація, об'єктивізація процедури обстеження або випробування (точне дотримання інструкцій, строго певні способи пред'явлення стимульного матеріалу, невтручання дослідника в діяльність досліджуваного і ін.), стандартизація (встановлення одноманітності проведення обробки і представлення результатів діагностичних експериментів), надійність і валідність. Ці методики дозволяють зібрати діагностичну інформацію у відносно короткі терміни і у такому вигляді, який дає можливість кількісно і якісно порівнювати індивідів між собою.

До малоформалізованих методик слід віднести спостереження, бесіди і інтерв'ю, аналіз продуктів діяльності. Ці методики дають дуже цінні відомості про досліджуваного, особливо коли предметом вивчення виступають такі психічні процеси і явища, які мало піддаються об'єктивізації (наприклад, погано усвідомлювані суб'єктивні переживання, особистісні цінності) або є надзвичайно мінливими за змістом (динаміка цілей, станів, настроїв і т. д.). Слід мати на увазі, що малоформалізовані методики дуже трудомісткі (наприклад, спостереження за обстежуваним здійснюються іноді протягом декількох місяців) і більшою мірою засновані на професійному досвіді, психологічній підготовленості самого психодіагноста. Тільки високий рівень культури проведення психологічних спостережень, бесід допомагає уникнути впливу випадкових і побічних чинників на результати обстеження або випробування.

Мало формалізовані діагностичні методики не слід протиставляти строго формалізованим методикам. Як правило, вони взаємно доповнюють один одного. В повноцінному діагностичному обстеженні необхідне гармонійне поєднання тих і інших методик. Так, збору даних за допомогою тестів має передувати період ознайомлення з обстежуваними (наприклад, з їх біографічними даними, схильностями, мотивацією діяльності і т. д.). З цією метою можуть бути використані інтерв'ю, бесіди, спостереження.

Строго формалізовані методики

До цієї групи входять чотири основні класи методик: тести (які, у свою чергу, діляться на декілька підкласів), опитувальники, методики проективної техніки і психофізіологічні методики.

2. Характеристика строго формалізованих методик

а) тести.

Тести - це стандартизовані і зазвичай короткі і обмежені в часі випробування, призначені для встановлення кількісних і якісних індивідуально-психологічних відмінностей між людьми. Їх характерна особливість полягає в тому, що вони складаються із завдань, на які від досліджуваного потрібно одержати правильну відповідь. В опитувальниках, в проективних і психофізіологічних методиках правильних відповідей не існує.

Тести можна класифікувати, виділити декілька підкласів залежно від того, яка ознака взята в основу розподілу. Найзначнішими є класифікації тестів за формою і за змістом.

Форма психологічного тестування

За формою тести можуть бути індивідуальними і груповими, усними і письмовими; бланковими, наочними, апаратурними і комп'ютерними; вербальними і невербальними (практичними).

Індивідуальні і групові (колективні) тести. Індивідуальні тести - це такий вид методик, коли взаємодія експериментатора і досліджуваного відбувається один на один. Індивідуальне тестування має свої переваги: психолог має нагоду спостерігати за досліджуваним (за його мімікою, мимовільними реакціями), чути і фіксувати непередбачені інструкцією вислови, що дозволяє оцінити відношення до обстеження, відзначати функціональний стан досліджуваного і ін. Крім того, залежно від рівня підготовленості досліджуваного можна по ходу експерименту замінити один тест іншим

Групові тести - це такий тип методик, який дозволяє одночасно проводити випробування з дуже великою групою людей (до декількох стільників людина). Оскільки інструкції і процедура проведення детально розроблені, експериментатор повинен неухильно їх виконувати. При груповому тестуванні особливо строго дотримується одноманітність умов проведення експерименту. Обробка результатів об'єктивізована і не вимагає високої кваліфікації. Результати більшості групових тестів можуть оброблятися на ЕОМ.

Проте слід зазначити і певні недоліки групового тестування. У експериментатора набагато менше можливостей встановити взаєморозуміння з досліджуваним, пробудити його інтерес і заручитися його співпрацею. Будь-які випадкові стани досліджуваного, такі, як хвороба, стомлення, турбота і тривожність, які можуть впливати на виконання завдань, набагато важче виявити в груповому тестуванні.

Усні і письмові тести. Ці тести розрізняються за формою відповіді. Усними частіше всього бувають індивідуальні тести, письмовими - групові. Усні відповіді в одних випадках можуть формулюватися досліджуваним самостійно (відкриті відповіді), в інших він повинен з декількох запропонованих відповідей вибрати і назвати той, який вважає правильним (закриті відповіді).

Бланкові, наочні, апаратурні, комп'ютерні тести. Ці тести розрізняються за матеріалом, який використовується при тестуванні. Бланкові тести (іншою широко відомою назвою є «тести «олівець і папір») представлені у вигляді окремих бланків або зошитів, брошур, в яких міститься інструкція по використанню, приклади рішення завдань, самі завдання і графи для відповідей. Для старших підлітків передбачені форми, коли відповіді заносяться не в тестові зошити, а на окремі бланки. Це дозволяє використовувати одні і ті ж тестові зошити багато разів. Бланкові тести можу застосовуватися як при індивідуальному, так і при груповому тестуванні.

В наочних тестах матеріал тестових завдань представлений у вигляді реальних предметів: кубиків, карток, деталей геометричних фігур, конструкцій і вузлів технічних пристроїв і т.п. Найбільш відомі кубики Косса, тест складання фігур з набору Векслера, тест Виготського-Сахарова. Наочні тести частіше проводяться індивідуально.

Апаратурні тести - це тип методик, які вимагають використання спеціальних технічних засобів або спеціального устаткування для проведення дослідження або реєстрації одержаних даних. Широко відомі прилади для дослідження показників часу реакції (реактометри, рефлектометри), пристрої для вивчення особливостей сприйняття, пам'яті, мислення. Останніми роками в апаратурних тестах широко використовують комп'ютерні пристрої. В більшості випадків апаратурні тести проводяться індивідуально.

Комп'ютерні тести. Це автоматизований вид тестування у формі діалогу досліджуваного і ЕОМ. Тестові завдання пред'являються на екрані дисплея, а відповіді досліджуваний вводить в пам'ять ЕОМ з клавіатури. Таким чином, протокол відразу створюється як набір даних (файл) на магнітному носії. Стандартні статистичні пакети дозволяють дуже швидко проводити математико-статистичну обробку одержаних результатів по різних напрямах. При бажанні можна одержати інформацію у вигляді графіків, таблиць, діаграм, профілів.

Вербальні і невербальні тести. Ці тести розрізняються по характеру стимульного матеріалу. У вербальних тестах основним змістом роботи досліджуваних є операції з поняттями, розумові дії, здійснювані в словесно-логічній формі. Завдання цих методик апелюють до пам'яті, уяви, мислення в їх опосередкованій мовній формі. Вони дуже чутливі до відмінностей в мовній культурі, рівня освіти, професійних особливостей. Вербальний тип завдань найбільш поширений серед тестів інтелекту, тестів досягнень, при оцінці спеціальних здібностей.

Невербальні тести - такий тип методик, в яких тестовий матеріал представлений в наочній формі (у вигляді картинок, креслень, графічних зображень і т. п.). Від досліджуваних потрібне розуміння вербальних інструкцій, саме ж виконання завдань спирається на перцептивні і моторні функції. Найвідомішим невербальним тестом є прогресивні матриці Равена. Невербальні тести зменшують вплив мовних відмінностей на результат випробування.

ЗМІСТ ПСИХОЛОГІЧНОГО ТЕСТУВАННЯ

За змістом тести звичайно діляться на наступні класи, або напрями: тести інтелекту, здібностей, особистості; особливе місце в цьому розподілі займають тести досягнень, не призначені для вирішення власне психологічних проблем.

Тести інтелекту. Призначені для дослідження і вимірювання вікового інтелектуального розвитку людини. Вони є найпоширенішими психодіагностичними методиками.

Під інтелектом як об'єктом вимірювання мається на увазі не будь-які прояви індивідуальності, а перш за все ті, які мають відношення до пізнавальних процесів і функцій (до мислення, пам'яті, уваги, сприйняття). За формою тести інтелекту можуть бути груповими і індивідуальними, усними і письмовими, бланковими, наочними і комп'ютерними. Кожне завдання таких тестів має правильне рішення, і, отже, про успішність їх виконання судять по числу правильних або неправильних відповідей.

Тести здібностей. Це тип методик, призначений для оцінки можливостей індивіда в оволодінні знаннями, навичками, уміннями в різних областях - математиці, техніці, літературі, в різноманітних видах художньої діяльності.

Прийнято виділяти загальні і спеціальні здібності. Загальні здібності забезпечують оволодіння різними видами знань і умінь, які людина реалізує в багатьох видах діяльності. Загальні здібності ототожнюються з інтелектом і тому часто називаються загальними інтелектуальними (розумовими) здібностями.

На відміну від загальних спеціальні здібності розглядаються у відношенні до окремих, спеціальних областей діяльності. Відповідно до такого розподілу розробляються тести загальних і спеціальних здібностей.

Тести особистості. Ці психодіагностичні методики направлені на оцінку емоційно-вольових компонентів психічної діяльності - мотивації, інтересів, емоцій, стосунків (у тому числі і міжособистісних), а також особливостей поведінки індивіда в певних ситуаціях. Тести особистості діагностують неінтелектуальні психічні прояви досліджуваних.

Тести особистості можна підрозділити на тести дії і ситуаційні тести. Тести дії є відносно простими, чітко структурованими процедурами, в яких можлива правильна відповідь (наприклад, тест замаскованих фігур Уїткіна, тест ригідності Лучинса і ін.).

Особливістю ситуаційних тестів є те, що досліджуваному пропонується вибрати образ поведінки в складній соціальній ситуації, близькій до реальної. З їх допомогою діагностуються, зокрема, такі аспекти особистості, як схильність до асоціальної поведінки, а також до стабільних, стійких рішень і дій.

Неінтелектуальні, особистісні особливості вимірюються також за допомогою опитувальників і проективних технік.

Тести досягнень, або тести об'єктивного контролю успішності (шкільної, професійної, спортивної), призначені для оцінки ступеня засвоєння знань, навичок, умінь після проходження людиною відповідного навчання, загальної і професійної підготовки. Тести досягнень в першу чергу вимірюють вплив, який відносно стандартний набір дій здійснює на розвиток індивіда. Вони широко використовуються для оцінки шкільних, навчальних, а також професійних досягнень. Цим пояснюється їх велика кількість і різноманітність. Так само, як і в тестах інтелекту, в цих тестах передбачається правильна відповідь, а показником успішності є кількість правильно виконаних завдань.

Тести шкільних досягнень є в основному груповими і бланковими, але можуть бути представлені і в комп'ютерному варіанті.

Професійні тести досягнень звичайно мають три різні форми: апаратурні (тести виконання або дії), письмові і усні.

б) опитувальники

Це група психодіагностичних методик, в якій завдання представлені у вигляді питань і тверджень. Вони призначені для отримання даних із слів обстежуваного. Опитувальники відносяться до числа найпоширеніших діагностичних інструментів і можуть бути підрозділені на опитувальників особистості і опитувальників-анкет. На відміну від тестів в опитувальниках не може бути «правильних» і «неправильних» відповідей. Вони лише відображають відношення людини до тих або інших висловів, міру його згоди або незгоди.

Особистісні опитувальники можна розглядати як стандартизовані самозвіти, які за формою бувають груповими і індивідуальними, частіше всього письмовими, бланковими або комп'ютерними. По характеру відповідей вони діляться на опитувальників з запропонованими відповідями (закриті опитувальники) і з вільними відповідями (відкриті опитувальники).

В закритих опитувальниках наперед передбачені варіанти відповідей на поставлене питання. Досліджуваний повинен вибрати одну з них. Найпоширенішим є дво- або трьохальтернативний вибір відповідей (наприклад, «так», «ні»; «так», «ні», «затрудняюсь відповісти»). Перевагою закритих питань є простота процедури реєстрації і обробки даних, чітка формалізація оцінювання, що важливе при масовому обстеженні. Разом з тим така форма відповіді «огрублює» інформацію. Нерідко у досліджуваних виникають утруднення, коли необхідно прийняти категоричне рішення.

Відкриті опитувальники передбачають вільні відповіді без яких-небудь особливих обмежень. Досліджувані дають відповідь на свій розсуд. Стандартизація обробки досягається шляхом віднесення довільних відповідей до стандартних категорій. Відкриті опитувальники разом з перевагами (отримання розгорненої інформації про досліджуваного, проведення якісного аналізу відповідей) мають і певні недоліки: складність формалізації відповідей і їх оцінок, труднощі інтерпретації результатів, громіздкість процедури і великі затрати часу.

Опитувальники-анкети служать для отримання інформації, що не має безпосереднього відношення до психологічних особливостей людини (наприклад, для отримання даних про історію її життя). Вони припускають жорстко фіксований порядок, зміст і форму питань, чітку вказівку форми відповідей. Відповідати опитуваний може віч-на-віч з самим собою (заочне опитування) або у присутності експериментатора (пряме опитування). Анкетні опитування класифікуються перш за все за змістом і конструкції питань, що задаються. Розрізняють анкети з відкритими питаннями, анкети із закритими питаннями і анкети з напівзакритими питаннями (відповідаючий може вибрати відповідь з числа наведених або дати свою власну). В анкетних опитуваннях часто комбінують всі варіанти: відкриті, закриті, напівзакриті. Це підвищує обґрунтованість і повноту інформації.

в) проективні методи діагностики

Це група методик, призначених для діагностики особистості. Для них характерний в більшій мірі глобальний підхід до оцінки особистості, а не виявлення окремих її рис. Істотною ознакою проективних методик є використання в них невизначених стимулів, які досліджуваний повинен сам доповнювати, інтерпретувати, розвивати і т.д. Так, досліджуваним пропонується інтерпретувати зміст сюжетних картинок, завершувати незакінчені речення, давати тлумачення невизначених контурів і т.п.

Ці методики носять в основному індивідуальний характер і в більшій своїй частині це наочні або бланкові методики.

г) психофізіологічні методики

Особливий клас психодіагностичних методів складають психофізіологічні методики, що діагностують природні особливості людини, обумовлені основними властивостями її нервової системи. Вони розроблялися вітчизняною школою Б. М. Теплова - В. Д. Небиліцина і їх послідовниками в рамках нового наукового напряму, що одержав назву «диференціальна психофізіологія». На відміну від тестів ці методики мають ясне теоретичне обґрунтування: психофізіологічну концепцію індивідуальних відмінностей, властивостей нервової системи і їх проявів.

3. Характеристика мало формалізованих методик: спостереження, бесіда, інтерв'ю

До малоформалізованих методик відносяться такі прийоми, як спостереження, бесіда, інтерв'ю, аналіз продуктів діяльності.

Метод спостереження

Це найстаріший метод психологічної діагностики. З його допомогою можна одержати обширну інформацію про людину. Він є незамінним скрізь, де не розроблені або невідомі стандартизовані процедури. При цьому досліднику для проведення спостереження не потрібно згоди спостережуваних і співпраці з ними.

В цьому методі як вимірювальний інструмент виступає сам спостерігач, тому дуже важливо, щоб він володів технікою спостережень на високому рівні і в повному об'ємі. Наукове спостереження як психодіагностичний метод характеризується постановкою проблеми, вибором ситуацій для спостереження, визначенням психологічних якостей або особливостей поведінки, які повинні стати об'єктом спостереження, розробленою системою фіксації і запису результатів. Іншими словами, спостереження як метод включає мету і схему.

Мета спостереження. Спостереження може носити пошуковий і конкретний, строго визначений характер. Мета пошукового спостереження, яке зазвичай проводиться на початковому етапі вирішення якої-небудь проблеми, - одержати якнайповніший опис всіх властивих цій проблемі сторін і відносин, охопити її цілком.

Якщо мета спостереження конкретна і визначенна, то в цьому випадку проводиться відбір тільки потрібних фактів і явищ. Таке спостереження називається досліджуючим або вибираючим. Тут наперед визначено наочний зміст спостереження (що спостерігати) і проведено розчленовування спостережуваного на одиниці.

Схема спостереження. Незалежно від того, який характер носить спостереження - пошуковий або досліджуючий, спостерігач повинен мати певну программу - схему дій. Схема спостереження включає перелік одиниць спостереження, спосіб і форму опису спостережуваного явища. Якщо ж предметом спостереження є тільки мовлення дитини, то одиницями можуть бути зміст мовлення, його спрямованість, тривалість, експресивність, особливості лексичного, граматичного і фонетичного ладу і т.п. Таким чином, одиниці спостереження можуть сильно розрізнятися по величині і складності виділеного фрагмента поведінки, а також за змістом.

Вибір способів і форми опису спостереження залежать від того, який його характер: пошуковий або досліджуючий. Проте є деякі загальні вимоги до запису спостереження:

1. Запис повинен фіксувати спостережуваний факт в тому вигляді, в якому він існував реально, не підміняючи його описом особистих вражень і різноманітних думок самого спостерігача. Іншими словами, записувати потрібно тільки те, що відбувалося і яким чином (фотографічний запис).

Запис повинен фіксувати не тільки спостережуваний факт, але і ту оточуючу обстановку (фон), в якій він відбувався.

Запис повинен по можливості повно відповідно до поставленої мети відображати реальність, що вивчається.

При пошуковому спостереженні звичайно використовуються форми записів у вигляді суцільного протоколу або щоденника (можна вдаватися і до таких форм, як кіно-, фото-, відеореєстрація).

Суцільний протокол є звичайною формою запису без яких-небудь рубрикацій. Він пишеться під час спостереження, тому бажано для прискорення запису використовувати умовні позначення або стенограму.

Щоденник використовується при тривалих спостереженнях, що іноді тривають місяці і роки. Щоденник ведеться в зошиті з пронумерованими сторінками і великими полями для обробки записів. Вести запис бажано під час спостереження. Якщо це не завжди можливо, то слід хоча б зафіксувати істотні моменти, а подробиці - зразу ж після закінчення спостережень.

Шкалування здійснюється в основному за допомогою бальных оцінок. Ступінь вираженості ознаки росте пропорційно кількості балів в шкалі. Звичайно використовуються 3-10-бальні шкали. Такі шкали називаються числовими.

Приклад.

Активність: 1, 2, 3, 4, 5.

Яку цікавість виявляє дитина під час занять:

зовсім не проявляє (1 бал);

ледве проявляє (2 бали);

виявляє якусь цікавість (3 бали);

виявляє велику цікавість (4 бали);

виявляє жагучу цікавість (5 балів).

Інший варіант представляють шкали прикметників, які виражають або інтенсивність, або частоту досліджуваної ознаки.

Приклад.

Товариський: цілком - середньо - помірно - зовсім ні.

Пунктуальний: завжди - звичайно - середньо - іноді -- ніколи.

Застосовується і графічна форма шкали, при якій оцінка виражається величиною частини відрізка прямої, крайні точки якого відзначають нижній і верхній бали.

Види спостереження. В педагогічних і психологічних дослідженнях застосовується широка різноманітність видів, форм спостереження. До числа найпоширеніших видів можна віднести наступні:

1. Спостереження хронологічні: лонгітюдні, або «подовжні» (проводяться протягом довгого часу, зазвичай кілька років і допускають постійний контакт дослідника і об'єкта вивчення); періодичні (проводяться протягом певних, звичайно точно заданих проміжків часу); одиничні, або однократні (звичайно представлені у вигляді опису окремого випадку). Залежно від ситуації спостереження можуть бути польовими (природними для життя спостережуваної умови), лабораторними (об'єкт спостерігається в штучних умовах) і спровокованими в природних умовах.

Залежно від позиції спостерігача по відношенню до об'єкта спостереження може бути відкритим або прихованим (наприклад, через скло Гезелла), спостереженням із сторони і включеним (дослідник є членом групи, повноправним її учасником). Включене спостереження, як і спостереження із сторони, може бути відкритим і прихованим (коли спостерігач діє інкогніто).

Перераховані види спостереження не протистоять один одному і в реальному конкретному дослідженні можуть поєднуватися.

На закінчення потрібно ще раз підкреслити, що метод спостереження є достатньо трудомістким і складним діагностичним інструментом, що вимагає від спостерігача великого професійного досвіду і спеціальної підготовки. Сформулюємо правила, при дотриманні яких ефективність цього методу підвищується:

проводити багатократні систематичні спостереження даного факту в різноманітних ситуаціях, що дозволить відділити випадкові збіги від стійких закономірних зв'язків;

не робити поспішних висновків, обов'язково висувати і перевіряти альтернативні припущення щодо тієї реальності, яка стоїть за спостережуваним фактом;

не відривати приватні умови виникнення спостережуваного факту від загальної ситуації; розглядати їх в контексті загальної ситуації;

прагнути бути неупередженим;

- оцінювати одного обстежуваного повинні декілька спостерігачів (не менше ніж 2 людини), і остаточна оцінка повинна складатися з їх спостережень, при цьому думки кожного повинні бути незалежними.

Бесіда, інтерв'ю

Це метод збору первинних даних на основі вербальної комунікації. При дотриманні певних правил він дозволяє одержати не менш надійну, ніж в спостереженнях, інформацію про події минулого і теперішнього часу, про стійкі схильності, мотиви тих або інших вчинків, про суб'єктивні стани.

Бесіда як метод психодіагностики має деякі відмінності за формою і характером організації. Одним з найпоширеніших видів бесіди є інтерв'ю.

Інтерв'ю - це бесіда, яка проводиться по певному плану, що припускає прямий контакт інтерв'юєра з респондентом (опитуваним). За формою воно буває вільним (бесіда без строгої деталізації питань, за загальною програмою: тонка стратегія у загальних рисах, а тактика вільна); стандартизованим (з детальною розробкою всієї процедури, включаючи загальний план бесіди, послідовність питань, варіанти можливих відповідей; стійка стратегія і тактика); і частково стандартизованим (стійка стратегія, а тактика вільніша). Діагностичним цілям в більшій мірі відповідає стандартизована форма інтерв'ю, оскільки вона дає можливість одержати порівняльні дані по різних досліджуваних, обмежує вплив сторонніх дій, дозволяє повною мірою і в потрібній послідовності відпрацювати всі питання.

Залежно від цільового призначення інтерв'ю розділяють на діагностичні і клінічні.

Діагностичне інтерв'ю - це метод отримання інформації загального змісту, направлений на «зондування» різних аспектів поведінки, властивостей особистості, характеру, а також життя взагалі: з'ясування інтересів і схильностей, положення в сім'ї, відношення до батьків, братів і сестер і т.д. Воно може бути керованим і некерованим. Клінічне інтерв'ю - це метод терапевтичної бесіди, що допомагає людині усвідомити свої внутрішні труднощі, конфлікти, приховані мотиви поведінки.

В бесіді з дітьми дуже важливу роль відіграє правильно сформульоване питання. Оскільки питання є основними елементами в структурі бесіди. Вони частіше всього розподіляються на три групи: а) прямі («ти боїшся грози?»); 2) непрямі («що ти робиш, коли буває гроза?»); 3) проективні («діти бояться грозу? Ну а як ти?»). Непрямі і проективні питання допомагають виявити такі особливості, які важко піддаються усвідомленню. Їх можна використовувати, щоб виключити соціально бажані відповіді.

Проводячи бесіду, дуже важливо зайняти правильну позицію по відношенню до дитини. Якнайбільше тут підходить принцип недирективної психотерапії: а) психолог повинен створити атмосферу теплого, повного розуміння відношення до дитини, що дозволяє якомога раніше встановити контакт; б) він повинен приймати дитину такою, який він є; в) своїм відношенням він повинен дати дитині відчути атмосферу взаємної довіри, щоб дитина могла вільно проявляти свої відчуття; г) психолог повинен тактовно і дбайливо відноситися до позицій дитини, він нічого не засуджує, але в той же час і не виправдовує, але при цьому все розуміє.

Аналіз продуктів діяльності

В психодіагностиці існує ще один спосіб отримання інформації про людину - це кількісно-якісний аналіз документальних і матеріальних джерел, що дозволяє вивчати продукти людської діяльності. Під поняттям «документальне джерело» розуміються листи, автобіографії, щоденники, фотографії, записи на кіноплівці, творчі результати в різних видах мистецтва, матеріали засобів масової інформації (газети, журнали і т. п.).

Для того, щоб при вивченні документів можна було подолати суб'єктивізм дослідника, виявити достовірну інформацію і достатньо точно її реєструвати, був розроблений спеціальний метод, що одержав назву контент-аналізу (буквально «аналіз змісту»). Вперше він почав застосовуватися починаючи з 20-х років минулого сторіччя для обробки матеріалів засобів масової комунікації. Це більш менш формалізований метод аналізу документів, коли на основі гіпотези дослідника в документальних матеріалах виділяються спеціальні одиниці інформації, а потім підраховується частота їх вживання. Так, в 20ті роки російський дослідник Н. А. Рибніков в ході аналізу творів простежував, як розподіляються позитивні і негативні оцінки школярами свого життя залежно від віку і статті. Або інший приклад. В 80-х роках Н. Н. Лепехиным і Ч. А. Шакееной проводився контент-аналіз епізодів жорстокості і агресії в західних і вітчизняних кінофільмах.

Основна процедура контент-аналізу пов'язана з перекладом якісної інформації на мову рахунку. З цією метою виділяються два типи одиниць: смислові (якісні) одиниці аналізу і одиниці рахунку (кількісні). Основні труднощі при роботі з документальними джерелами - уміння провести якісний аналіз, тобто виділити, смислові одиниці. Це багато в чому залежить від особистої компетентності дослідника, рівня його творчих можливостей. Контент-аналіз заснований на принципі повторюваності, частоти використання різних смислових одиниць (наприклад, певних понять, думок, образів і т. п.), тому його слід застосовувати тільки тоді, коли є достатня кількість матеріалу для аналізу.

Тільки поєднання формалізованих методів діагностики з спостереженняами, бесідами, тестами вчителя і т.п. формами вивчення обстежуваного може дати задовольняючий результат.

Размещено на Allbest.ru