Фактори впливу на професійне вигоряння фахівців соціальної сфери

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

Фактори впливу на професійне вигоряння фахівців соціальної сфери

Іванна Парфанович

доктор педагогічних наук, доцент

Розглянуто професійне вигоряння, що трактується як неспроможність виконувати професійні обов'язки на належному рівні внаслідок тривалого фізичного та/чи психічного перевантаження. Основний зміст дослідження полягає у визначенні можливостей профілактики професійного вигоряння фахівця соціальної сфери задля забезпечення його фізичного й психічного здоров'я. Представлено думки науковців щодо актуальності, мети, поліаспектності, змісту, об'єктивного і суб'єктивного чинників, відмінностей організаційного і психолого-педагогічних складових профілактики. Обґрунтовано вплив на професійну діяльність суспільних норм, цінностей, особистої відповідальності. Визначено показники колективного неблагополуччя, що мають значення у професійному вигорянні індивіда як члена колективу. До експериментального дослідження залучено осіб, котрі не зазнали професійного вигоряння, та осіб, котрі пережили стан професійного вигоряння - для порівняння. Доведено статистичними показниками, що особи, які пережили стан професійного вигоряння, мають значно глибші психоемоційні порушення, зміщення у мотивації професійної діяльності, деформацію ставлення до виконання професійних обов'язків. Наведено оцінювання наявних ризиків професійного вигоряння фахівцями різних соціальних структур. На основі статистичних показників виділено віктимні групи, підхід у профілактичній роботі до кожної з яких застосовується диференційовано. З'ясовано, що професійне вигоряння зумовлене різними факторами, серед яких основні: соціально-економічні загальносуспільні детермінанти; законодавче й нормативно-організаційне забезпечення процесу праці; соціальні й організаційні умови функціонування колективу; індивідуальні та особистісні якості особистості; стресостійкість; мотивація діяльності; відповідність якостей і рис особистості вимогам обраної професії, професійна компетентність; здатність працювати у колективі, вміння враховувати думки і позиції інших, комунікабельність; наявність життєвого, професійного досвіду; психологічна сумісність окремих членів колективу; вміння контролювати ситуацією в колективі з боку керівництва; корпоративна культура, наявність спільних інтересів і заходів, зацікавленість у розвитку й процвітанні колективу. Теоретичним аналізом й експериментальним дослідженням проблеми професійного вигоряння засвідчено наявність ризиків у професійній діяльності фахівців різних соціальних структур.

Ключові слова: професійна діяльність, професійне вигоряння, фахівці соціальної сфери, збереження здоров'я, профілактика.

ИВАННА ПАРФАНОВИЧ

доктор педагогических наук, доцент Тернопольский национальный педагогический університет имени Владимира Гнатюка

ФАКТОРЫ ВЛИЯНИЯ НА ПРОФЕССИОНАЛЬНОЕ ВЫГОРАНИЯ СПЕЦИАЛИСТЫВ СОЦИАЛЬНОЙ СФЕРЫ

Рассмотрено профессиональное выгорание, которое рассматривается как неспособность выполнять профессиональные обязанности на должном уровне вследствие длительного физического и/или психического утомления. Основное содержание исследования заключается в определении возможностей профилактики профессионального выгорания специалиста социальной сферы для обеспечения его физического и психического здоровья. Представлены мнения ученых относительно актуальности, цели, полиаспектности, содержания, объективного и субъективного факторов, различий организационного и психолого-педагогических составляющих профилактики. Обосновано влияние на профессиональную деятельность общественных норм, ценностей, личной ответственности. Проведенным анкетированием специалистов социальной сферы установлены статистические данные, касающиеся факторов влияния на профессиональное выгорание, а также их динамику. Определены показатели коллективного неблагополучия, имеющие значение в профессиональном выгорании индивида как члена коллектива. К экспериментальному исследованию привлечены лица, которые не испытали профессионального выгорания и лиц, переживших состояние профессионального выгорания для сравнения. Доказано статистическими показателями, что лица, пережившие состояние профессионального выгорания, имеют более глубокие психоэмоциональные нарушения, смещение в мотивации профессиональной деятельности, деформацию отношения к выполнению профессиональных обязанностей. Проведена оценка имеющихся рисков профессионального выгорания среди специалистов различных социальных структур. На основе статистических показателей выделены виктимные группы, подход в профилактической работе к каждой из которых применяется дифференцированно. Выяснено, что профессиональное выгорание обусловлено различными факторами, среди которых основные: социальные и организационные условия функционирования коллектива, законодательное и нормативноорганизационное обеспечение процесса труда; индивидуальные и личностные качества индивида, стрессоустойчивость, мотивация деятельности; соответствие качеств и черт личности требованиям выбранной профессии, профессиональная компетентность; способность работать в коллективе, умение учитывать мнения и позиции других, коммуникабельность; наличие жизненного, профессионального опыта; психологическая совместимость отдельных членов коллектива; умение контролировать ситуацией в коллективе со стороны руководства; корпоративная культура, наличие общих интересов и мероприятий, заинтересованность в развитии и процветании коллектива. Теоретическим анализом и экспериментальным исследованием проблемы профессионального выгорания засвидетельствовано наличие рисков в профессиональной деятельности специалистов различных социальных структур.

Ключевые слова: профессиональная деятельность, профессиональное выгорание, специалисты социальной сферы, сохранение здоровья, профилактика.

IVANNA PARFANOVICH

Doctor of Pedagogical Sciences, Associate Professor Ternopil National Pedagogical University named after Vlodimir Hnatiuk

FACTORS INFLUENCING THE PROFESSIONAL BURNOUT OF SOCIAL WORKERS

The article is devoted to the study of burnout, which is interpreted as the inability to perform professional duties at the proper level due to prolonged physical and/or mental overload. The main content of the study is to determine the possibilities of prevention of professional burnout of a social worker in order to ensure his physical and mental health.Scientific opinions and positions on the relevance, purpose, multifaceted nature, content of prevention, objective and subjective factors of prevention, differences in organizational and psychological and pedagogical influences of prevention, the specifics of social prevention and prevention. As well as the impact on the professional activities of social norms and deviations from norms, values, responsibilities. The causes of burnout can be differentiated by the nature of the determination. Among the main groups of determinants - social, medical, biological, psychological. The conducted survey among social specialists on the state of professional burnout revealed certain tendencies and regularities among them. This was evidenced by statistics relating to the factors influencing the professional burnout of the specialist, as well as their dynamics. The basis ofprofessional activity should be to provide conditions for this.

However, collective life, in addition to having advantages, is also endowed with negative features. Indicators of collective distress that have a direct impact on the professional burnout of an individual member of the team are identified. These include problems and / or lack of corporate culture; dissatisfaction with the psychological atmosphere prevailing in the team; presence of conflict situations, quarrels, intrigue; absence or problems of interpersonal communication in the team, division into groups; low level of mutual assistance and support, unwillingness to maintain friendly relations; no punishment for guilt, reaction to negative behavior of colleagues, control over subjective factors; lack of prospects for team development; lack of conditions for personal development and formation; lack of measures to prevent occupational burnout. For comparison, the experimental study involved people who did not suffer from burnout and people who survived the state of burnout.

Keywords: professional activity, professional burnout, social specialists, health preservation, prevention.

професійне вигоряння фахівець соціальний

У найбільш загальному вигляді життєдіяльність людини пов'язана з сімейною сферою та професійною зайнятістю. Особливе місце займає сфера професійної діяльності, яка є визначальним фактором соціалізації, добробуту, самопочуття. Нераціональний підхід до організації роботи часто призводить до професійного вигоряння. Особливо це є актуальним у роботі психологічного характеру з людьми. Наслідком перенапруження можуть бути проблеми з фізичним і психічним здоров'ям. Соціальна, соціально-педагогічна, соціально-психологічна діяльність має зазначені ризики.

Якщо підходити до поняття «професійне вигоряння», то узагальнено [2, с. 40; 4, с. 12] можна констатувати його як неспроможність виконувати професійні обов'язки на належному рівні внаслідок тривалого фізичного та/чи психічного перевантаження. Основною метою профілактики професійного вигоряння є забезпечити дотримання індивідом норм у ставленні до себе і свого здоров'я, передбачених можливостями суспільного укладу і відносин. Констатується, що особи, які пережили стан професійного вигоряння, мають певні відмінності у поведінці. Вони стають замкненими в собі, віддаленими від суспільних реалій. Іноді це набуває характеру дивакуватості, надмірної агресивності, ексцентричності. Опосередкований негативний вплив полягає в тому, що не реалізуються здібності, задатки людини. Протидії цьому немає через відсутність впливу формальних колективів, формування культури міжособистісних стосунків, розвиток позитивних нахилів, здібностей, інтересів [2, с. 39]. Інформаційне перенасичення, психологічна перевтома людини і перевантаження становлять основу погіршення психічного, тому й зростає актуальність профілактики таких негативних явищ.

Констатація факту професійного вигоряння свідчить про неправильно визначені особистісні цінності як орієнтири життєдіяльності людини. Оскільки особистісні цінності формуються на основі соціальних, зроблено такі узагальнення щодо їх сутності та значення: це соціальний феномен, який існує в діалектичному сенсі суб'єкт-об'єкт; важливий фактор, що стимулює поведінку і вчинки особи та соціальних груп; цінності визначають ставлення людини до світу, самої себе, спрямовують її розвиток [12, с. 171-173]. Життя людини та її здоров'я визначено як найголовніші суспільні цінності. І особливо це стосується професійного вигоряння відповідно до динамічних умов суспільного розвитку, коли існують екологічне забруднення, відсутність фізичної активності як фону для фізичного здоров'я людини.

Метою статті є визначити сутність, значення і можливості профілактики у професійному вигорянні фахівця соціальної сфери задля забезпечення фізичного та психічного здоров'я.

В основі профілактики має бути здатність обрати певну лінію поведінки, самостійно формулювати моральні обов'язки, вимагати від себе їх виконання, здійснювати самооцінку, самоконтроль [8, с. 18]. Зазначається багатоаспектність профілактики: «Якщо ми хочемо попередити відхилення у розвитку й поведінці особистості, то повинні перш за все створити такі умови, при яких охоплено було би всі сторони життєдіяльності, що є невіддільною частиною всього буття соціуму, проникнення в усі сфери суспільних відносин» [11, с.41]. Отже, профілактику професійного вигоряння (попередження, запобігання) варто розглядати як цілеспрямований процес організації і здійснення комплексу профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення соціально-психологічного розвитку і життєдіяльності [10, с. 212].

Н. Лавриченко зауважує, що суб'єкт соціального життя і діяльності має змогу піднестися до рівня культури, досягнутого суспільством у ході тривалої його еволюції, і в цьому сенсі прирівнятись до нього і стати в ньому своїм [6, с. 9]. Суб'єктивність профілактики полягає у ціннісному орієнтуванні індивіда або в дотриманні соціальних норм, що відповідають соціальним цінностям. Це має бути основою підходу до професійної діяльності, а у профілактиці професійного вигоряння це передбачає визначення такої лінії поведінки, яка б забезпечила високий рівень життєдіяльності.

Професійне вигоряння є наслідком порушення норм поведінки. Критеріями відхилень від норми виділяють: а) статистичний (норма для будь-якого явища шляхом підрахунку частоти, з якою вона зустрічається); б) якісно-кількісна оцінка поведінки (за ступенем вираження та рівнем загрози для життя); в) психопатологічний (медичний); г) соціально-нормативний (рівень соціальної адаптації індивіда) [4, с. 11]. Причиною професійного вигоряння може бути і гіпервідповідальність людини як члена колективу. Вирізняють чотири типи відповідальності: інтегральну (загальнолюдські норми і вимоги суспільства стали для індивіда особистісно значущими), групову (орієнтація на референтну групу, на досягнення вузькогрупових цілей), вузькоособисту (орієнтовану на особисті, корисливі інтереси), невизначену (або несправжню, удавану). Аналогічно до типів соціальної відповідальності вирізняють чотири групи асоціальної [3, с. 3]. У такому ракурсі необхідно розглядати зв'язок віктимної і девіантної поведінки [10, с. 109]. Отже, професійне вигоряння залежить передусім від відповідального ставлення до себе самого суб'єкта професійної діяльності.

Причини професійного вигоряння можна диференціювати за характером детермінації:

* пояснюють неправильну поведінку негативною соціальною реакцією, стигматизацією, тобто, соціальні групи застосовують ці правила до окремих індивідів і наклеюють на них ярлик аутсайдерів, а девіантом є той, на кого вдалося наклеїти цей ярлик [1];

* серед детермінант, що впливають на ставлення до себе і професійної діяльності, виділяють ті, що лежать в основі статевого диморфізму, стану здоров'я, самопочуття, захворювань, зокрема, враховуються деякі біологічні чинники, які можуть негативно впливати на психіку, що призводить до неадекватної поведінки [5, с. 115];

* широке коло проблем зумовлює екологічне забруднення довкілля; це має наслідки у погіршенні фізичного, а відтак і психічного здоров'я, підвищенні агресивності, зниженні впевненості у собі, зростанні рівня тривожності, кількості пережитих стресів і посиленні дії стресових чинників (є свідчення про дезадаптаційний вплив погіршення співвідношення екологічної якості міського середовища з біологічними потребами людини [7, с. 22];

* серед психологічних детермінант, що призводять до професійного вигоряння, називають агресію, агресивність у стосунках людей; різні підходи до пояснення агресивності аналізує Р. Охрімчук [9, с. 4-7].

Фахівці соціальної сфери - це переважно жінки. Оскільки сьогодні особи жіночої статі дедалі частіше заявляють про свою рівноправність, на них покладено багато обов'язків і вдома, і на роботі. Проте це часто призводить до психічного перевантаження людини і прояву неврозів. Щоб уникнути відхилень, потрібно вміти регулювати свої бажання, породжені суспільною думкою, і можливості, які дає нам фізичний та/чи психічний ресурс організму. Соціальна стратифікація, що панує у суспільних відносинах, створює перенапруження, коли людина прагне досягти більшого дорогою ціною здоров'я. Крім того загальновідомо, що рівень навантаження неоднаковий серед різних вікових груп населення, чоловіків і жінок, людей різних професій.

Нами проведено анкетування серед фахівців соціальної сфери щодо стану професійного вигоряння серед них. Взято до уваги відповіді 22 респондентів, які працюють на посадах в органах державної виконавчої влади і місцевого самоврядування (м. Тернопіль, Тернопільська область).

У табл. 1 наведено статистичні дані стосовно факторів впливу на професійне вигоряння фахівця, а також їх динаміка.

Таблиця 1 Фактори і динаміка впливу на. професійне вигоряння (за свідченнями фахівців соціальної сфери)