Емпіричне дослідження самооцінки у соціально-депривованих підлітків з обмеженням життєдіяльності в умовах інтернатного закладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Емпіричне дослідження самооцінки у соціально-депривованих підлітків з обмеженням життєдіяльності в умовах інтернатного закладу

Костянтин Сергійович Нечипоренко кандидат психологічних наук, директор комунального закладу «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 2» Запорізької обласної ради

У науковій статті представлено результати емпіричного дослідження самооцінки у соціально-депривованих підлітків з обмеженням життєдіяльності в умовах інтернатного закладу. Розкрито цілі та особливості дослідження, визначено експериментальну базу і кількість респондентів, охарактеризовано рівні самооцінки, за якими здійснювався аналіз отриманих даних. Підібрано комплекс діагностичних методик для проведення первинної і повторної діагностик. Здійснено аналіз отриманих середніх показників рівнів сформованості самооцінки у соціально- депривованих підлітків з обмеженням життєдіяльності в умовах інтернатного закладу до і після проведення експериментальної роботи в експериментальних та контрольних групах.

Ключові слова: самооцінка, соціальна депривація, батьківська депривація, підлітки з обмеженням життєдіяльності, інтернатний заклад.

ЭМПИРИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ САМООЦЕНКИ У СОЦИАЛЬНО-ДЕПРИВИРОВАННЫХ ПОДРОСТКОВ С ОГРАНИЧЕНИЕМ ЖИЗНЕДЕЯТЕЛЬНОСТИ В УСЛОВИЯХ ИНТЕРНАТНОГО УЧРЕЖДЕНИЯ

Константин Нечипоренко, кандидат психологических наук, директор Коммунального учреждения «Запорожская специальная общеобразовательная школа-интернат № 2» Запорожского областного совета, Запорожье, Украина

В статье представлены результаты эмпирического исследования самооценки у социально- депривированных подростков с ограничением жизнедеятельности в условиях интернатного учреждения. Раскрыты цели и особенности исследования, определены экспериментальная база и количество респондентов, охарактеризованы уровни самооценки, по которым осуществлялся анализ полученных данных. Подобран комплекс диагностических методик для проведения первичной и повторной диагностик. Осуществлен анализ полученных средних показателей уровней сформированности самооценки у социально-депривированных подростков с ограничением жизнедеятельности в условиях интернатного учреждения до и после проведения экспериментальной работы в экспериментальных и контрольных группах.

Ключевые слова: самооценка, социальная депривация, родительская депривация, подростки с ограничением жизнедеятельности, интернатное учреждение.

EMPIRICAL STUDY OF SELF-ASSESSMENT IN SOCIALLY DEPRIVED ADOLESCENTS WITH DISABILITIES IN THE CONDITIONS OF A BOARDING SCHOOL

Kostjantyn Nechyporenko, Candidate of Psychological Sciences, Director of the Municipal Institution “Zaporizhzhya Special boarding school № 2” of Zaporizhia regional council, Zaporizhzhia, Ukraine

The article presents the results of an empirical study of self-esteem in socially deprived adolescents with disabilities in a boarding school. The purposes and features of the conducted research are revealed. The experimental base of the study and the number of respondents who took part in it were determined. A set of diagnostic techniques for primary and secondary diagnostics has been selected.

The levels of self-assessment, according to which the analysis of the obtained data was carried out, are characterized, namely: overestimated, adequate and underestimated self-assessment.

Inflated self-esteem of adolescents was determined by the following indicators: incomprehensibility of actions to obtain the desired result, meeting their own needs; manifestations of irritability, rudeness, stubbornness when dissatisfied with anything, imbalance due to trifles; compensation for dissatisfaction with their own claims through the commission of various violations.

Adequate self-esteem of adolescents was characterized by the following indicators: attempts to adhere to socially recognized norms and rules of conduct in any situation; balanced attitude to tasks; willingness to show initiative, express their own opinions, suggestions; bold, calm disclosure of their achievements, calm response to comments, shortcomings and attempts to correct them; search in various information media for answers to questions that interest them; active involvement in the tasks entrusted to them; ability to analyze and evaluate the results of their activities.

Underestimated self-esteem of adolescents was determined by the following indicators: feelings of embarrassment among strangers; incommunicability in situations of communication with peers; slow reaction to any situation; lack of activity and initiative; refusal of any activity due to laziness or fear of possible failure; insecurity, which leads to refusal to work from the beginning.

The analysis of the obtained average indicators of the levels of self-esteem formation in socially deprived adolescents with limited life in a boarding school before and after the experimental work in the experimental and control groups.

Key words: self-esteem, social deprivation, parental deprivation, adolescents with disabilities, boarding school.

Вступ

самооцінка підліток інтернатний заклад

У контексті постійного реформування та оновлення системи вітчизняної середньої освіти України на перший план виступає проблема виховання особистості, здатної адекватно оцінювати себе, рівень своїх знань, умінь, навичок, здібностей, здатностей, можливостей та на цій основі ефективно вибудовувати стратегію і тактику свого подальшого життя. Цей перелік у сучасній психологічній науці узагальнюється поняттям «самооцінка». Уміння оцінювати себе впливає на спрямованість поведінки людини, взаємини з оточуючими, здатність розв'язувати проблеми конструктивними методами.

Особливо значущою в умовах перебудови сучасної спеціальної освіти є проблема розробки нових підходів і засобів удосконалення процесу формування адекватної самооцінки у соціально- депривованих підлітків з обмеженням життєдіяльності, зокрема, в умовах інтернатного закладу. Ця категорія учнів є більш незахищеною та вразливою у порівнянні з однолітками, які не мають проблем зі здоров'ям та різних типів порушень психофізичного розвитку (Гордієнко, 2019). Процес повноцінного формування особистості підлітка ускладнюється у зв'язку з соціальною депривацією, що характеризується наявністю порушень незалежного продуктивного спілкування, недостатністю необхідної кількості соціальних зв'язків, обмеженням участі у доступних видах діяльності, недостатністю (або відсутністю) материнської, батьківської любові, турботи, піклування. Значні труднощі з формуванням адекватної самооцінки виникають у вихованців інтернатних закладів, де освітній процес побудований на факторі батьківської депривації, обмеженості спілкування і взаємодії, відірваності не тільки від сімейного тепла, турботи, емоційного та психологічного захисту, але й від широких соціокультурних відносин, що пов'язано зі специфікою функціонування такого типу освітніх установ.

Аналіз наукової літератури з проблематики дослідження показав, що самооцінку як психологічний феномен вивчало багато науковців. Р. Попелюшко, розглядаючи самооцінку як складову поведінки особистості, зазначає, що вона впливає на формування образу соціальної дійсності, визначає характер контактів із нею, передбачає рівень довіри до різних джерел інформації, забезпечує організацію зворотних зв'язків у всіх видах і формах взаємодії (Попелюшко, 2006, с. 72). О. Зубченко акцентує увагу на тому, що самооцінка зумовлює ставлення індивіда не тільки до самого себе, а й до оточуючої дійсності, до інших людей, впливає на саморегуляцію, самосприйняття, побудову взаємовідносин з оточуючими (Зубченко, 2008, с. 54). Т. Криворучко вважає, що однією з найбільш значущих характеристик самооцінки є ступінь її адекватності, оскільки він унаочнює збіги між реальними успіхами (на основі зовнішньої оцінки та об'єтивних результатів діяльності) із судженням суб'єкта про себе. У зв'язку з цим самооцінку розглядають як адекватну або неадекватну (неадекватну занижену або неадекватну завищену) (Криворучко, 2015, с. 20).

M. Minev, K. Mineva, M. Petkova, B. Petrova, R. Strebkova зосереджують увагу на необхідності формування самооцінки саме у підлітковому віці, оскільки він є вирішальним, критичним етапом у розвитку особистості, перехідним періодом між дитинством і дорослістю в конкретному культурному середовищі (Minev, at others, 2018, р. 115). Значний вплив на формування самооцінки особистості мають суб'єкти освітнього процесу. Л. Гринькова, О. Гринькова та В. Штифурак доводять, що самооцінка учня формується під впливом двох основних факторів: оцінювання учителем успіхів навчальної діяльності дитини і порівняння учнем результатів власної діяльності з результатом праці однокласників (Штифурак та ін., 2018, с. 126). Ю. Сілявіна (2019) науково обґрунтовує значущість впливу самооцінки на навчальну успішність підлітків з особливими освітніми потребами.

У контексті аналізу визначеної проблеми дослідження доцільно акцентувати увагу на наукових працях, присвячених соціальній депривації. О. Красницька трактує соціальну депривацію як бар'єр у засвоєнні людиною соціальних ролей, формуванні властивостей і якостей, необхідних для адекватного сприйняття соціальної реальності, її оцінки та прийняття свідомих рішень у конкретних ситуаціях (Красницька, 2013, с. 28). Соціальна депривація, на думку Ю. Терлецької, може відбуватися у формі самоізоляції, ситуативної ізоляції або спеціальної ізоляції, уявної або реальної нестачі (Терлецька, 2011, с. 136).

С. Вільдгрубе зазначає, що явище соціальної депривації характерне для дітей, які виховуються в закладах освіти інтернатного типу, виникає через ізольованість дітей від широкого соціуму та закритість, мінімальність контактів, і негативно відбивається на формуванні самоставлення особистості (Вільдгрубе, 2013, с. 81). У ракурсі досліджуваної проблематики влучною є думка Д. Гошовської та Я. Гошовського, які стверджують, що режим різновидової закладової депривації (у тому числі й соціальної) деградує особистість, формуючи психологію глобальної залежності від зовнішніх сил та значущих інших, прирікає на надмірну самокритику, породжує неадекватно низьку самооцінку, різкий поділ людей на «своїх» та «чужих», створює відчуття завченої безпорадності, провини і сорому за себе (Гошовська та ін., 2015, с. 95). На негативному впливі соціальної депривації на розвиток підлітків наголошують S.-J. Blakemore, A. Orben, L. Tomova (Orben at others, 2020). Зважаючи на це, можемо зробити висновок, що соціальна депривація негативно впливає на формування адекватної самооцінки підлітків, які перебувають в інтернатних закладах.

На основі аналізу наукової літератури можемо зробити висновок, що окремим аспектам проблеми дослідження самооцінки у соціально- депривованих підлітків з обмеженням життєдіяльності в умовах інтернатного закладу присвячено значну кількість вітчизняних та зарубіжних праць. Проте відсутнє цілісне бачення означеної проблеми, що підкреслює необхідність здійснення подальших досліджень у цьому напрямі, їх кількісного та якісного аналізу, систематизації та узагальнення.

Мета статті полягає у висвітленні результатів емпіричного дослідження самооцінки у соціально-депривованих підлітків з обмеженням життєдіяльності в умовах інтернатного закладу.

Методи дослідження: констатувальний та контрольний етапи експерименту - для визначення рівнів та динаміки сформованості самооцінки у соціально-депривованих підлітків з обмеженням життєдіяльності; кількісний та якісний аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення - для здійснення інтерпретації та опису отриманих результатів дослідження.

Виклад основного матеріалу статті

Емпіричне дослідження самооцінки у соціально- депривованих підлітків з обмеженням життєдіяльності проводилось на базі таких інтернатних закладів: загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Комунального закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради (66 осіб), Комунальний заклад «Запорізька загальноосвітня школа-інтернат І- ІІІ ступенів № 4» Запорізької обласної ради (99 осіб), Комунальний заклад освіти «Дніпропетровська загальноосвітня санаторна школа-інтернат № 4 І-ІІІ ступенів»

Дніпропетровської обласної ради (84 особи). Всього експериментальною роботою було охоплено 249 підлітків (учнів 5-9 класів).

Особливістю проведеного дослідження була його комплексність, систематичність, орієнтація на врахування особливостей обмежень життєдіяльності підлітків.

Дослідження було спрямовано на визначення рівнів та динаміки сформованості самооцінки у соціально-депривованих підлітків з обмеженням життєдіяльності в інтернатних закладах і найбільш суттєвих причин їх неадекватної поведінки: рівнів комфортності серед людей, які щодня їх оточують (учителів, вихователів, однолітків); суб'єктивного почуття самотності в середині групи; відповідності дій дітей підліткового віку соціально бажаним моделям поведінки.

В основу дослідження покладено такі рівні самооцінки: завищена, адекватна і занижена. Розглянемо їх детальніше.

Завищена самооцінка підлітків визначалась за такими показниками: нерозбірливість дій для отримання бажаного результату, задоволення власних потреб; прояви роздратованості, грубощів, упертості при незадоволенні будь-чим, порушення стану рівноваги через дрібниці; компенсація незадоволення власних домагань через здійснення різних порушень (крадіжки, бійки, образи, зневага до інших (однолітків, дорослих, членів сім'ї), які фізично чи морально слабші).

Адекватна самооцінка підлітків характеризувалась такими показниками: намагання дотримуватись соціально визнаних норм і правил поведінки у будь-якій ситуації; зважене ставлення до завдань; готовність проявляти ініціативу, висловлювати пропозиції, доводити власну думку; пошук у різних інформаційних засобах відповідей на запитання, які їх цікавлять; спокійне оприлюднення своїх досягнень, спокійне реагування на зауваження, недоліки і здійснення спроб їх виправити; активне включення у доручені їм справи; здатність аналізувати і оцінювати результати своєї діяльності.

Занижена самооцінка підлітків визначалась за такими показниками: почуття ніяковіння серед незнайомих людей; некомунікабельність у ситуаціях спілкування з однолітками; відсутність активності та ініціативності; уповільненість реакції на будь-яку ситуацію; відмова від будь- якої діяльності через лінощі або страх перед можливою невдачею; невпевненість у своїх силах, що призводить до відмови від роботи з самого початку.

Під час проведення емпіричного дослідження було використано комплекс діагностичних методик, які дали можливість виявити рівні сформованості самооцінки у соціально-депривованих підлітків з обмеженням життєдіяльності:

- Методика Л. Туріщевої для виявлення рівня самооцінки (Туріщева, 2007, с. 48-50);

- Методика С. Дідато для виявлення рівня самооцінки (Дидато, 2006, с. 200-201);

- Методика Л. Туріщевої для виявлення прихильності підлітків до людей, які їх щоденно оточують (Туріщева, 2007, с. 48-51);

- Методика Д. Рассела і М. Фергюсона для виявлення рівня суб'єктивного почуття самотності підлітків (Рудестам, 2006, с. 51);

- Методика С. Дідато для оцінки підлітками себе як особистості (Дидато, 2006, с. 12-13).

За результатами обробки отриманих даних нами було визначено середні показники рівнів сформованості самооцінки у соціально- депривованих підлітків з обмеженням життєдіяльності в умовах інтернатного закладу в експериментальних (ЕГ) і контрольних (КГ) групах, які представлені у таблиці 1.

Таблиця 1 Середні показники рівнів сформованості самооцінки у соціально-депривованих підлітків з обмеженням життєдіяльності в умовах інтернатного закладу в експериментальних (ЕГ) і контрольних (КГ) групах